Проблеми визначення екстремістських мотивів та цілей вчинення злочину

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблеми визначення екстремістських мотивів та цілей вчинення злочину

А.Ю. Бабій

Проаналізовано доктринальні підходи та положення Кримінального кодексу України у контексті проблеми визначення екстремістських мотивів та цілей. Зроблено висновок про те, що феномен екстремізму значною мірою визначається специфічними мотивами та цілями його злочинних проявів, які є підставою для виділення в окрему групу екстремістських злочинів. У сучасних умовах не для усіх форм екстремізму обов'язково притаманні лише політичні мотиви та цілі. Встановлено, що традиційні визначення екстремізму виключно через політичні мотиви у вузькому сенсі заважають охопити справжні масштаби явища та організувати адекватну систему заходів протидії йому.

Ключові слова: екстремізм, екстремістські злочини, мотив, ціль, ворожнеча, ненависть.

Babii Alla. Problems of determining extremist motives and purposes of committing a crime

The correct establishment of the subjective side of extremist crimes is inconceivable without studying and disclosing its motive. The essence of extremist crimes determines their motives and purposes. First of all, the motives for extremist acts individualize the latter and allow for demarcation from related crimes. The approaches of scholars to the problems of defining extremist motives and purposes remain contradictory, primarily due to the fact that domestic criminal law science has not developed a clear definition of extremism and its criminal manifestations.

Extremist motives are not limited to racial, national, religious hatred or discord. The phenomenon of extremism is largely determined by the specific motives and purposes of its criminal manifestations, which serve as the basis for the allocation of a separate group of extremist crimes. In today's world, not all forms of extremism are necessarily motivated by political motives or purposes. Traditional definitions of extremism solely through political motives in the narrow sense of the word prevent us from grasping the true scale of the phenomenon and organizing an adequate system of measures to counteract it.

When deciding on the affiliation of a motive and purpose to extremist, it is necessary, in addition to the content of the motive, to take into account that the system of extremist crimes consists of the following subgroups: 1) terrorist crimes; 2) so-called «separatist» crimes; 3) crimes committed on the basis of racial, national, religious enmity and hatred; 4) other crimes committed for extremist motives and (or) purposes. When extremist motives compete with others, it is necessary to establish a dominant motive and take it into account in the criminal law assessment of the act.

Key words: extremism, extremist crimes, motive, purpose, hostility, hatred.

Правильне встановлення суб'єктивної сторони «злочину екстремістської спрямованості» (за термінологією А.О. Безрокова) неможливе без вивчення і розкриття його мотиву, оскільки без цього неможливо скласти уявлення про характер процесу, що відбувається у свідомості суб'єкта в момент вчинення діяння [1, с. 103-104]. Сутність «злочинів екстремістської спрямованості» визначає їх мотив, який має складний характер [2, с. 351]. Як зазначає С.В. Борисов, передусім мотиви екстремістських діянь індивідуалізують останні й дозволяють проводити відмежування від суміжних складів злочинів [2, с. 300].

Проблемам мотивів та цілей екстремістських злочинів присвячені наукові праці українських та зарубіжних вчених -- Ю.М. Антоняна, О.Ф. Бантишева, А.О. Безрокова, С.В. Борисова, С.В. Дьякова, Ю.Б. Ірхи, В.Н. Кубальського, В.В. Курафєєва, С.Я. Лихової, Д.І. Масол, А.А. Можегової, О.В. Петряніна, Є.П. Сергуна, С.В. Соловйової, Р.М. Уздьонова, Р.Л. Чорного, О.А. Чувакова та ін. Проте підходи вчених до проблем визначення екстремістських мотивів та цілей залишаються суперечливими передусім через те, що вітчизняна кримінально-правова наука не виробила чіткого визначення екстремізму та його злочинних проявів.

На міжнародному рівні визнано наявність специфічної мотивації, характерної для екстремістських злочинів. У одній з монографій, присвячених питанням протидії екстремізму, відомий кримінолог Ю.М. Антонян визначив, що до екстремістських належать усі злочини, які вчиняються з екстремістських мотивів [3, с. 224]. В якості такого, як зазначає О.В. Петрянін, виступає політична, расова, етнічна, національна, релігійна ненависть або ворожнеча [4, с. 72]. Слово «мотив» походить від французького motif, яке, в свою чергу, походить від латинського motum -- двигун, movere (moveo) -- рухати (рухаю) і у повсякденному розумінні означає спонукальну причину дій людини [1, с. 104]. У вітчизняній юридичній енциклопедії визначено, що мотив злочину -- це усвідомлена спонука (прагнення) до конкретних вольових дій чи утримання від них (бездіяльність), зумовлених потребами, інтересами і нахилами злочинця, для задоволення (реалізації) яких він обирає певні суспільно небезпечні (злочинні) форми і засоби. Мотиви злочину пов'язані з метою дій та опредмечуються у ній [5, с. 778].

А.А. Кунашев звертає увагу на роль мотиву як системоутворюючого елемента певної групи злочинів. Його функція проявляється в тому, що мотиви політичної, ідеологічної, расової, національної, релігійної ненависті чи ворожнечі або мотиви ненависті чи ворожнечі щодо соціальної групи виділені в якості ознаки, що об'єднує різнорідні злочини, які посягають на найрізноманітніші об'єкти, кримінально карані діяння, включені законодавцем до єдиного переліку злочинів екстремістської спрямованості [6, с. 9]. Вчинення будь-якого кримінально караного діяння з мотивів політичної, ідеологічної, расової, національної, релігійної, соціальної ненависті чи ворожнечі надає йому екстремістського забарвлення. Саме наявність зазначених мотивів у діях винного характеризує кримінальний акт як злочин екстремістської спрямованості [7, с. 87].

В юридичній літературі є інші підходи до цього питання. Так, на думку С.В. Соловйової, мотив політичної, ідеологічної, расової, національної або релігійної ненависті або ворожнечі, чи мотив ненависті або ворожнечі щодо соціальної групи і екстремістський мотив тотожні тільки у тому випадку, якщо діяння посягають на конституційний лад і громадську безпеку. У цих мотивів, на її думку, різний смисловий зміст, і ототожнення їх неможливе [8, с. 65]. У цьому випадку необхідно уточнити, що екстремістські діяння не обмежуються посяганнями на конституційний лад і громадську безпеку. Зокрема, посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК України) як злочин проти міжнародного правопорядку може належати і до екстремістського різновиду діянь. Тому варто погодитися з В.Г. Вистроповим у тому, що до екстремістських злочинів може бути віднесене будь-яке діяння, незалежно від родового чи безпосереднього об'єкта, при вчиненні якого суб'єкт (суб'єкти) злочину діяв зі специфічною екстремістською мотивацією [9, с. 84].

Як зазначає А.А. Можегова, у КК РФ не запропоновано будь-яких інших критеріїв для визначення злочинів екстремістської спрямованості, крім мотиву: екстремістський мотив так і залишився головною і єдиною ознакою для усіх таких злочинів [10, с. 27]. У примітці 2 до ст. 2821 КК РФ визначено, що в основі екстремістських злочинів -- мотиви розпалювання політичної, ідеологічної, расової, національної чи релігійної ненависті або ворожнечі чи ненависті або ворожнечі щодо соціальної групи [11, с. 80].

Слід зазначити, що сучасний екстремізм не обмежується зазначеними мотивами. А.Г. Нікітін, спираючись на сутнісну характеристику екстремізму, в якості якої розглядається категоричність як така, коли власна позиція сприймається як єдино вірна, вважає, що її джерелом можуть бути не тільки вищевказані, а й інші мотиви: прагнення людини перемогти, зробити подвиг в ім'я чого-небудь, підтримати будь-яку соціальну групу, переоблаштувати об'єктивну реальність відповідно до своїх уявлень про суще і належне, незадоволеність наявним станом справ у будь-якій сфері, пригніченість необ'єктивними перевагами, наданими іншим громадянам, відданість спільній справі, непримиренність до злочинності тощо [12, с. 12-13].

Законодавство України не розкриває змісту поняття мотивів політичної, ідеологічної, расової, національної, релігійної ненависті чи ворожнечі стосовно соціальної групи. Юридичне визначення мотивів ненависті та ворожнечі, як зазначає український вчений В.В. Курафєєв, у своєму підґрунті має оціночний, суб'єктивний характер. Указані мотиви специфічні за своїм соціально-психологічним змістом. Навряд чи можна знайти якийсь інший мотив, який, з точки зору його внутрішньої сутності та форм прояву, був би більш різноманітним та викликав такі труднощі у визначенні [13, с. 149].

В юридичній літературі представлені й інші підходи до розуміння змісту аналізованих мотивів. Аналізуючи зміст поняття «екстремістський мотив», С.В. Соловйова цілком обґрунтовано вказує, що це збірне поняття, яке включає в себе загальну спрямованість нетерпимості до когось, до чогось, і його зміст більшою мірою визначається ідеологією нетерпимості до державного, конституційного ладу тієї чи іншої держави, ніж ідеологією нетерпимості до конкретної особи [8, с. 64-65]. На думку Є.П. Сергуна, екстремістський мотив злочину в теорії кримінального права можна визначити як злочиний намір, який ґрунтується на відданості екстремістській ідеології, або як злочинний мотив на ґрунті екстремізму, сутність якого принципово відрізняється від різного роду «низьких» мотивів (егоїзм, користь, помста, заздрість тощо) [14, с. 17]. Подібну думку сформулювали А.Р. Ратінов, М.В. Кроз та Н.А. Ратінова, які звернули увагу на те, що тавро екстремізму отримали лише ідеологічно (у широкому сенсі) мотивовані діяння, тобто вчинені з мотивів національної, расової, релігійної, соціальної, класової, політичної ворожнечі та ненависті [15, c. 40]. А.С. Скудіна, В.Д. Ларичев та Ю.С. Варанкіна екстремістський мотив визначили як політичну, ідеологічну, расову, національну чи релігійну упередженість або упередженість щодо соціальної групи [16, c. 83].

Вчені наводять власні переліки екстремістських мотивів.

В.В. Бичков, Р.А. Сабітов та Т.Р. Сабітов вважають, що мотивами дій екстремістів можуть бути політична, ідеологічна, расова,національна, релігійна ненависть чи ворожнеча, крайня нетерпимість до інакомислення, мотиви служіння ідеї, релігії, сепаратистські настрої тощо [17, c. 10]. І.І. Бікєєв і А.Г. Нікітін, прагнучи окреслити коло екстремістських злочинів, висловлюють думку про те, що до них, крім суто екстремістських, можуть належати діяння, вчинені з мотивів помсти або користі [18, c. 3]. У цьому зв'язку не можна вважати достатньо обґрунтованим підхід К.Д. Ридченка і В.С. Соловйова, які ставлять під сумнів «екстремістську складову» злочинів, якщо останні вчинені з мотивів корисливої або іншої зацікавленості [19, c. 35]. На нашу думку, в сучасних умовах не для усіх форм екстремізму обов'язково притаманні лише політичні мотиви та цілі. Традиційні визначення екстремізму виключно через політичні мотиви у вузькому сенсі слова заважають охопити справжні масштаби явища та організувати адекватну систему заходів протидії йому [20]. Як і в тероризмі [21, c. 23], в екстремізмі мотиви вчинення доцільно класифікувати за трьома основними характеристиками: 1) мотиви ідейно-політичної спрямованості; 2) мотиви самоутвердження або утвердження себе у найближчому оточенні; 3) мотиви корисливої спрямованості.

Називаючи екстремістські мотиви кримінальними мотиваціями антидемократичного характеру [14, c. 18], Є.П. Сергун звертає увагу на те, що відмінною ознакою екстремістського мотиву є ідеологічна складова, яка логічно випливає з психолого-політичної сутності екстремізму. Не можна не погодитися з ученим у тому, що терміни «політичний мотив злочину» і «екстремістський мотив злочину» в умовах демократичного режиму є синонімами, але у філософсько-політичному сенсі вони співвідносяться як родове і видове поняття [14, c. 17].

При вчиненні злочинів екстремістської спрямованості (вбивства, хуліганства, вандалізму та інших злочинів з екстремістських мотивів) дійсним наміром злочинця є не життя або здоров'я конкретної людини, не його майно, а прагнення вчинити посягання на політичну, ідеологічну, расову, національну чи релігійну рівноправність, показати свою перевагу, ненависть або ворожість [1, с. 147]. За наявності суперечливих, неточних даних, у тому числі при поєднанні у психіці винного двох або більше мотивів, кваліфікація злочину може змінюватися в ході розслідування і подальшого розгляду справи в суді з урахуванням усіх ознак діяння, насамперед основного мотиву останнього,а також необхідності тлумачення всіх непереборних сумнівів на користь обвинуваченого [2, с. 334-335].

Враховуючи різноманітні підходи вчених, є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що до екстремістських згідно з КК України можуть належати такі злочини: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України), посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110), порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ст. 161), терористичний акт (ст. 258), а також інші злочини, вчинені з екстремістських мотивів та (чи) цілей [22, с. 284].

На думку С.В. Борисова, суб'єктивна сторона злочинів екстремістської спрямованості повинна характеризуватися не тільки мотивом, а й метою [2, с. 17]. У визначенні наявності ознак екстремізму, як вказує А.Б. Хлєбушкін, домінують саме певні антиконституційні мотиви та цілі, які, в силу особливостей кримінального законодавства, у складах конкретних злочинів трансформуються у специфічні ознаки суб'єктивної сторони [23, с. 198].

Р.Л. Чорний на основі аналізу представлених ученими позицій стверджує, що мета і мотив є взаємозалежними психологічними ознаками суб'єктивної сторони складу злочину, які у сукупності сприяють чіткому уявленню про спрямованість суспільно небезпечної поведінки суб'єкта [24, с. 91]. Мотив або мета стосовно екстремістських злочинів набувають провідної ролі. Саме специфічні мотиви та цілі об'єднують екстремістські злочини в окрему групу, а не об'єкт кримінально-правової охорони.

Варто погодитися з Р.М. Уздьоновим, який вважає, що зміст екстремістських мотивів та цілей становлять мотиви та цілі, пов'язані з незаконним присвоєнням, захопленням, утриманням чи зміною влади, а також із впливом на прийняття рішень органами влади в інтересах екстремістів; мотиви та цілі, пов'язані з ненавистю або ворожнечею до громадян залежно від належності до певної статі, раси, національності, мови, релігії, політичних переконань, походження, посадового чи соціального становища, до іншої соціальної групи [25, с. 11, 190-191]. У наведеному випадку екстремістські цілі охоплюють терористичну мету (вплив на прийняття рішень органами влади в інтересах екстремістів), як вона визначена у загальновизнаних антитерористичних конвенціях. Такий підхід, виходячи з розуміння тероризму як однієї з форм екстремізму, охоплює сучасні прояви екстремізму та в цілому відповідає основним тенденціям розвитку цього явища.

До цілей екстремістів, на думку Р.А. Сабітова, можуть належати залякування населення, вплив на прийняття рішень органами влади чи міжнародними організаціями, розпалювання ненависті чи ворожнечі до інших людей, радикальна зміна політичного курсу держави, загострення соціальної напруги, дестабілізація обстановки у країні тощо [17, с. 10]. На думку українського вченого Ю.Б. Ірхи, прояви екстремізму можуть становити реальну загрозу національній безпеці України, оскільки цілями екстремістів залежно від обраного напряму діяльності є: зміна демократичного конституційного ладу насильницьким шляхом; незаконне захоплення державної влади; порушення суверенітету і територіальної цілісності України; підрив безпеки, суспільно-політичної чи соціально-економічної стабільності у державі; розпалювання політичної, релігійної, соціальної ворожнечі тощо; насильне нав'язування стандартів свого мислення іншим; протиправна зміна існуючого та підтриманого абсолютною більшістю способу життя, релігійних уподобань, цивілізаційних здобутків [26, с. 95]. Дії екстремістів, як уточнює вчений, є ідеологічно вмотивованими, а тому встановлений екстремістський мотив відповідного протиправного караного діяння і буде обтяжуючою обставиною при визначенні судом покарання для винуватої особи [26, c. 97].

Вчинення злочину з екстремістських мотивів підвищує суспільну небезпеку діяння та особи винного [16, c. 58]. Враховуючи наведене, Р.М. Уздьонов запропонував у КК РФ доповнити перелік обставин, що обтяжують покарання, -- вчинення злочину з екстремістських мотивів та (чи) екстремістських цілей [25, c. 190].

У цьому зв'язку варто врахувати, що у п. 3 ч. 1 ст. 67 КК України передбачено обставину, яка обтяжує покарання, -- вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої належності. КК України містить спеціальну норму, присвячену відповідальності за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті (ч. 1 ст. 161). Мотивом даного злочину може виступати, зокрема,ненависть до іншої національності. Мета вчинення цього злочину випливає із спрямованості вчинюваних дій -- розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу, принизити національну гідність тощо. Вчинення злочинів із мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості визначено як ознака кваліфікованих складів злочинів, передбачених Особливою частиною КК України (п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 129). Звісно, екстремістські мотиви не обмежуються расовою, національною, релігійної ворожнечею чи розбратом.

Таким чином, феномен екстремізму значною мірою визначається специфічними мотивами та цілями його злочинних проявів, які слугують підставою для виділення в окрему групу екстремістських злочинів. У сучасних умовах не для усіх форм екстремізму обов'язково притаманні лише політичні мотиви та цілі. Традиційні визначення екстремізму виключно через політичні мотиви у вузькому сенсі заважають охопити справжні масштаби явища та організувати адекватну систему заходів протидії йому. Вирішуючи питання про належність того чи іншого мотиву та мети до екстремістських, варто, окрім змісту мотиву, враховувати те, що систему екстремістських злочинів становлять такі підгрупи: 1) терористичні злочини; 2) так звані «сепаратистські» злочини; 3) злочини, вчинені на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі та ненависті; 4) інші злочини, вчинені з екстремістських мотивів та (чи) цілей. При конкуренції екстремістських мотивів з іншими необхідно встановити домінуючий мотив і враховувати його при кримінально-правовій оцінці діяння.

Література

мотив злочин екстремістський

1. Безроков А.О. Преступления экстремистской направленности: уголовно-правовой анализ и вопросы систематизации: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Краснодар 2014. 233 с.

2. Борисов С.В. Преступления экстремистской направленности: проблемы законодательства и правоприменения: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Москва, 2012. 484 с.

3. Антонян Ю.М. Экстремизм и его причины: учебн. пособие. Москва: Логос, 2010. 288 с.

4. Петрянин А.В. Противодействие преступлениям экстремистской направленности: уголовно-правовой и криминологический аспекты: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Москва, 2014. 501 с.

5. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Київ: Укр. енцикл., 2001. Т. 3. 789 с.

6. Кунашев А.А. Мотивы ненависти или вражды в уголовном праве России: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Москва, 2011. 27 с.

7. Кунашев А.А. Мотивы ненависти или вражды в уголовном праве России: монография. Москва: Юрлитинформ, 2013. 192 с.

8. Соловьева С.В. Преступления, совершаемые по мотивам ненависти или вражды: вопросы квалификации, пена- лизации и назначения наказания: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Краснодар, 2014. 195 с.

9. Выстропов В.Г. Преступления экстремистской направленности как объект правового и криминалистического анализа. Известия Тульского гос. университета. Эконом. и юрид. науки. 2017. № 3.2. C. 82-89.

10. Можегова А.А. Экстремистские преступления и преступления экстремистской направленности по уголовному праву Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук. Москва, 2015. 169 с.

11. Дьяков С.В. Преступления против основ конституционного строя и безопасности государства: уголовно-правовое и криминологическое исследование. 2-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург: Юридический центр-Пресс, 2012. 267 с.

12. Никитин А.Г. Экстремизм как объект общетеоретического и общеправового анализа: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Москва, 2010. 23 с.

13. Курафєєв В.В. Кримінальна відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ст. 161 Кримінального кодексу України): аналіз складу злочину: дис. ... канд. юрид. наук (доктора філософії): 12.00.08. Харків, 2018. 222 с.

14. Сергун Е.П. Экстремизм в российском уголовном праве: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 Тамбов, 2009. 25 с.

15. Ратинов А.Р., Кроз М.В., Ратинова Н.А. Ответственность за разжигание вражды и ненависти. Психолого-правовая характеристика / под ред. проф. А.Р Ратинова. Москва: Юрлитинформ, 2005. 256 с.

16. Правовые меры противодействия экстремизму: монография. Москва: Юрлитинформ, 2012. 160 c.

17. Бычков В.В., Сабитов Р.А., Сабитов Т.Р Противодействие преступлениям экстремистской направленности: криминологические, уголовно-правовые и криминалистические аспекты: монография. Москва: Юрлитинформ, 2013. 368 c.

18. Бикеев И.И., Никитин А.Г. Уголовно-правовой анализ законодательства о противодействии экстремистской деятельности и некоторые вопросы его совершенствования. Следователь. 2007. № 4. С. 2-7.

19. Рыдченко К.Д., Соловьев В.С. Правовые меры противодействия экстремизму в молодежной среде. Вестник Воронеж.ин-та МВД России. 2013. № 4. С. 33-39.

20. Бабій А.Ю. Екстремізм як соціальне явище і правова категорія. Часопис Київського університету права. 2020 № 3. С. 389-394.

21. Антипенко В.Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика. Київ: НБУВ, 1999. 61 c.

22. Бабій А.Ю. Система екстремістських злочинів за законодавством України. Альманах права. 2020. Вип. 11. C. 281-286.

23. Хлебушкин А.Б. Преступный экстремизм: понятие, виды, проблемы криминализации и пенализации: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Саратов, 2007. 215 c.

24. Чорний РЛ. Проблемні питання мети і мотивів у складах злочинів проти основ національної безпеки України. Вісник кримінального судочинства. 2019. № 4. C. 89-103.

25. Узденов РМ. Экстремизм: криминологические и уголовно-правовые проблемы противодействия: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Москва, 2008. 220 с.

26. Ірха Ю.Б. Особливості формування системи протидії екстремістській діяльності в Україні. «Права людини і національна безпека: роль органу конституційної юрисдикції»:матеріали міжнародної науково-практичної конференції (27 червня 2019 р.). Київ, 2019. С. 91-101.

References

1. Bezrokov A. A. Crimes of extremist orientation: criminal-legal analysis and questions of systematization: dis. ... Kand. yurid. Nauk: 12.00.08. Krasnodar 2014. 233 p. (in Russian)

2. Borisov S. V. Crimes of extremist orientation: problems of legislation and law enforcement: dis.... Dr. Jurid. Nauk: 12.00.08. Moscow, 2012. 484 P.

3. Antonyan Yu. m.extremism and its causes: textbook. manual. Moscow: logos publ., 2010, 288 P.

4. Petryanin A.V. countering extremist crimes: criminal-legal and criminological aspects: dis.... Dr. Jurid. Nauk: 12.00.08. Moscow, 2014. 501 P.

5. Yuridicheskaya entsiklopediya: V 6 vol. / ed.by Yu. s. Shemshuchenko (chairman of the editorial board) et al. Kiev: Ukr. an encyclical., 2001. Vol. 3.789 P.

6.Kunashev A. A. motives to hate or enmity in the criminal law of Russia: abstract of the dissertation.... Kand. yurid. Moscow, 2011, 27 p. (in Russian)

7.Kunashev A. A. motives to hate or enmity in the criminal law of Russia: monograph. Moscow: Yurlitinform publ., 2013, 192 P.

8. Solovyeva S. V. crimes committed on the grounds of hatred or hostility: questions of qualification, punishment and purpose of punishment: dis. ... Kand. yurid. Nauk: 12.00.08. Krasnodar, 2014. 195 P.

9.Vystropov V. G. crimes of extremist orientation as an object of legal and criminalistic analysis. Izvestia of the Tula State University. University. Economy. and yurid. science. 2017. № 3.2. C. 82-89.

10. Mozhegova A. A. extremist crimes and crimes of extremist orientation on the criminal law of the Russian Federation: dis.... Kand. yurid. Moscow, 2015, 169 p. (in Russian).

11.Dyakov S. V. crimes against the foundations of the constitutional structure and security of the state: criminal law and Criminological Research. 2nd ed., ISPR. and add. Saint Petersburg: Yuridicheskiy Tsentr-Press publ., 2012, 267 P.

12. Nikitin A. G. extremism as an object of general theoretical and general legal analysis: Abstract of the dissertation.... Kand. yurid. Nauk: 12.00.01. Moscow, 2010. 23 p. (in Russian)

13. Kurafeev V. V. criminal liability for violation of equal rights of citizens depending on their race, nationality, religious beliefs, disability and other grounds (Article 161 of the Criminal Code of Ukraine): analysis of the composition of the crime: dis.... Kand. yurid. science (Doctor of philosophy): 12.00.08. Kharkiv, 2018.222 P.

14. Sergun E. P. extremism in Russian criminal law: abstract of the dissertation.... Kand. yurid. Nauk: 12.00.08 Tambov, 2009. 25 p. (in Russian)

15.Ratinov A. R., kroz M. V., Ratinova N. A. responsibility for igniting hostility and hatred. Psychological and legal characteristics / ed. by Prof.A. R. Ratinov. Moscow: Yurlitinform publ., 2005, 256 P.

16. legal measures against extremism: monograph. Moscow: Yurlitinform publ., 2012.160 P.

17.Bychkov V. V., Sabitov R. A., Sabitov T. R. countering extremist crimes: criminological, criminal-legal and criminalistic aspects: monograph. Moscow: Yurlitinform publ., 2013. 368 P.

18.Bykeev I. I., Nikitin A. G. criminal and legal analysis of legislation on countering extremist activity and some issues of its improvement. Investigator. 2007. № 4. pp. 2-7.

19.Rydchenko K. D., Solovyov V. S. legal measures to counteract extremism in the youth environment. Vestnik Voronezh.in-and the Ministry of internal affairs of Russia. 2013. № 4. pp. 33-39.

20.Babiy A. Yu. extremism as a social phenomenon and legal category. Journal of the Kiev University of law. 2020 № 3. pp. 389-394.

21. Antipenko V. F. terrorism: criminological and criminal-legal characteristics. Kiev: NBUV, 1999. 61 p. (in Russian).

22. Babiy A. Yu. system of extremist crimes under the legislation of Ukraine. The almanac is right. 2020. Issue 11. C. 281-286.

23. Khlebushkin A. B. criminal extremism: concept, types, problems of criminalization and penalization: dis. ... Kand. yurid. Nauk: 12.00.08. Saratov, 2007.215 P.

24. Black RL. Problematic issues of purpose and motives in crimes against the foundations of national security of Ukraine. Bulletin of criminal proceedings. 2019. № 4. C. 89-103.

25. Uzdenov RM. Extremism: criminological and criminal-legal problems of counteraction: dis.... Kand. yurid. Nauk: 12.00.08. Moscow, 2008.220 P.

26. Irkha Yu. B.features of the formation of the system of countering extremist activity in Ukraine. "Human rights and national security: the role of a body of constitutional jurisdiction":Proceedings of the international scientific and practical conference (June 27, 2019). Kiev, 2019. Pp. 91-101.

Размещено на Allbest.ru