Передумови формування та реалізації державної політики в сфері запобігання та протидії економічній злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови формування та реалізації державної політики в сфері запобігання та протидії економічній злочинності

Анотація

Показано, що демократизація в класичному розумінні не може вирішити усі назрілі соціально-економічні та економіко-правові проблеми, як і власне не завжди може задовольнити економічні інтереси усіх учасників суспільних відносин. Це в першу чергу обумовлено різним економічним мисленням та відсутністю дисципліни в економічні поведінці. З такою проблемою зіткнулася і Україна після отримання незалежності та взяття курсу на впровадження ринкових механізмів державного управління. Встановлено, що державна політика в сфері запобігання та протидії економічній злочинності є пріоритетним напрямом державного управління, основним завданням якої є боротьба з економічними злочинами та її наслідками для соціально-економічного розвитку та національної безпеки.

В результаті проведеного дослідженнями нами визначено економічні злочини як об'єкт державного управління національною безпекою держави. Відповідно до цього були ідентифіковані найбільш поширені види економічної злочинності в Україні та визначено їх прояв в корпоративному (недобросовісна конкуренція, легалізація (відмивання) доходів отриманих злочинним шляхом та фінансування тероризму, рейдерство) та державному (нецільове використання бюджетних коштів, ухилення від сплати податків, корупція) секторах публічного управління. Встановлено, що економічні злочини чинять наступний вплив на рівень національної безпеки: 1) підвищує рівень терористичних загроз та окупації державних територій; 2) знижує рівень інвестиційної привабливості; 3) втрата іміджу країни на міжнародній арені; 4) знижує рівень обороноздатності; 5) підвищує рівень енергозалежності; 6) підвищення тінізації економіки. Показано, що система державного управління при різних політичних режимах має забезпечити взаємодію різних видів державної політики щодо запобігання та протидії економічній злочинності, адже основна мета держави як суспільного інституту є забезпечення національної безпеки. Доведено, що економічні аспекти національної безпеки крізь призму економічної злочинності можна охарактеризувати через економічну незалежність держави та стабільність і стійкість економічної системи держави. Саме ці два критерії характеризують взаємозв'язки економічної безпеки з іншими складовими національної безпеки, а саме: політична, екологічна, військова, соціальна та інші.

Ключові слова: економічні злочини, економічна злочинність, державна безпека, державна кримінальна політика, державне управління.

державний політика економічний

Abstract

Prerequisites for the formation and implementation of state policy in the field of prevention and control of economic crime

Grytsyshen Dimitrii Oleksandrovych Doctor of Economics, Professor, The Dean of the Faculty of Public Administration and Law, Zhytomyr Polytechnic State University

It is proved that democratization in the classical sense cannot solve all pressing socio-economic and economic-legal problems, just as it cannot always satisfy the economic interests of all participants in public relations. This is primarily due to different economic thinking and lack of discipline in economic behavior. Ukraine faced the same problem after gaining independence and taking a course to introduce market mechanisms of public administration. It is established that the state policy in the field of prevention and counteraction to economic crime is a priority direction of public administration, the main task of which is the fight against economic crimes and its consequences for socio-economic development and national security. As a result of our research, we have identified economic crimes as an object of state management of national security. Accordingly, the most common types of economic crime in Ukraine were identified and their manifestation in corporate (unfair competition, legalization (laundering) of proceeds from crime and terrorist financing, raiding) and state (misuse of budget funds, tax evasion, corruption) was identified. ) sectors of public administration.It is established that economic crimes have the following impact on the level of national security: 1) increases the level of terrorist threats and occupation of state territories; 2) reduces the level of investment attractiveness; 3) loss of the country's image in the international arena; 4) reduces the level of defense capability; 5) increases the level of energy dependence; 6) increasing the shadowing of the economy. It is shown that the system of public administration under different political regimes should ensure the interaction of different types of public policy to prevent and combat economic crime, because the main goal of the state as a public institution is to ensure national security. It is proved that the economic aspects of national security through the prism of economic crime can be characterized through the economic independence of the state and the stability and stability of the economic system of the state. These two criteria characterize the relationship of economic security with other components of national security, namely: political, environmental, military, social and others.

Keywords: economic crimes, economic crime, national security, state criminal policy, public administration.

Постановка проблеми. Держава є інститутом стримування економічної злочинності, адже переслідує економічні інтереси, що лягають у площину забезпечення національної безпеки. Роль держави полягає в формуванні соціальних, політичних, правових, економічних та інформаційних механізмів як в частині осмислення дисциплінованості населення та налагодження системи взаємоузгодження економічних інтересів різних суспільних інтересів так і в частинні формування дієвого механізму боротьби з економічною злочинністю як загрозою національній безпеці. «Формування національного інтересу в будь-якому суспільстві являє собою надзвичайно складний і динамічний процес, як будь-яке суспільство являє собою картину багатошарового переплетення різноманітних суперечливих інтересів. В ньому стикаються, взаємодіють, приватні специфічні інтереси різних суспільних груп. Через цю взаємодію приватних інтересів відбувається досить важка інтеграція потреб, прагнень і запитів даного суспільства в систему загальних національних інтересів. При цьому неминучі протиріччя і конфлікти, часом досить напружені» [5, с. 90]. Тому, державна політика в сфері забезпечення та протидії економічній злочинності є комплексним механізмом, що не лише визначає напрямами та роль кримінальної політики, але й включає інші види політик як за окремими сферами державного управління так і видами економічних злочинів.

Аналіз останніх дослідженьі публікацій. Окремі аспекти державної політики в частинні запобігання та протидії економічній злочинності викладені в працях зарубіжних вчених, зокрема: Пельзес Е. (Pelsez E.), Кендалл Р. (Kendall R.), Серіо М. (Serio M.), Накадзима К. (Nakajima C.), Альба Р.М. (Alba R.M.), Ван Зіл Ф. (Van Zyl F.), Феррейра Б. (Ferreira B.R.), Кванса Е.К. (Quansah E.K.), Бовен Дж. Е. (Bowen J.E.), Арваніти Т.М. (Arvanites T.M.), Хаклер Дж. (Hackler J.), (Mackenzie R.). Серед вітчизняних вчених досліджуванні питання вивчали: Веприцький Р.С., Закалюк А.П, Користін О.Є., Бортник С.М., Нікітін Ю.В., Андрущенко І. Ю. та інші.

Виклад основного матеріалу. «Широкого розповсюдження в сучасному суспільно-політичному житті України набули злочини в сфері господарчої діяльності. Розкрадання, фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків, хабарництво і багато інших злочинів стали масовими і вразили практично всі галузі економіки. Найбільш поширені злочинні прояви в тих галузях господарства, що зайняті задоволенням життєво важливих потреб населення, зокрема, в торгівлі і побутовому обслуговуванні, на транспорті, у сфері фінансово-кредитних відносин, зовнішньоекономічної діяльності і у недержавних структурах господарювання. Економічна злочинність у значно більшій мірі, ніж загальнокримінальна, спроможна стати стилем життя значної частини населення, формувати правовий нігілізм і напівкримінальний менталітет. Мільйони громадян України займаються так званим «човниковим бізнесом», при цьому практично всі вони порушують встановлені митні правила, приховують прибутки від оподатковування та ін. Широкого розповсюдження останніми роками набуває ухилення від сплати податків за допомогою протиправної конвертації грошових коштів» [3].

В таких умовах актуалізується питання ідентифікації різних видів державної політики, що забезпечують та врегульовують процеси запобігання та протидії економічній злочинності. В цілому такі види державної політики є складовою державного управління національною безпеки держави, яка охоплює сукупність державних інтересів та інтересів інших суспільних інститутів, що забезпечує економічну незалежність стабільність економічного розвитку держави та здатність до прогресу.

Це визначає відповідальне значення науки в розробці концептуальних засад державного управління національною безпекою та механізмів запобігання та протидії економічній злочинності як визначальної загрози. Адже економічна злочинність, це не лише внутрішня загроза національній безпеці, а у зв'язку із глобалізацією стала міжнародною проблемою й відповідно є складовою зовнішніх загроз. Принциповим є розкриття власне складових державного управління та державної політики щодо економічної злочинності, виявлення сучасних тенденцій щодо видів державної політики за окремими видами економічних злочинів та обґрунтування їх місця в складі державного управління національною безпекою.

Вже декілька десятиліть відбувається демократизація суспільств, які впродовж ХХ століття були тоталітарними. Проте, демократизація в класичному розумінні не може вирішити усі назрілі соціально-економічні та економіко-правові проблеми, як і власне не завжди може задовольнити економічні інтереси усіх учасників суспільних відносин. Це в першу чергу обумовлено різним економічним мисленням та відсутністю дисципліни в економічні поведінці. З такою проблемою зіткнулася і Україна після отримання незалежності та взяття курсу на впровадження ринкових механізмів державного управління.

З даного приводу Білоус В.Т. зазначає, що «становлення Української держави, зміна її політичного і соціально-економічного устрою, здійснення адміністративної реформи, безпосередня участь у міжнародних правоохоронних та інших міждержавних організаціях, стрімкий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових функцій держави й наповненню старих новим змістом, що вимагає відповідного наукового обґрунтування і правового забезпечення. У той же час негативні процеси, особливо тінізація економіки, зростання її кримінального сектора та інші недоліки економічного розвитку не сприяли ефективному здійсненню реформ. Це свідчить про те, що в Україні не вдалося створити належних умов для функціонування й розвитку економіки на правовій основі. Зазначені недоліки пояснюються також відсутністю відповідного теоретико-методологічного та адміністративно-правового забезпечення розвитку держави й реформаційних процесів з урахуванням перспектив міжнародної інтеграції» [2].

Саме тому таке середовище спонукає до економічних злочинів, що є невід'ємною складовою економічної системи, не зважаючи на соціальні типи держав та види політичного управління. Це означає, що економічна злочинність є автономною від соціальних типів держав та видів політичного управління. В залежності від соціальних типів держав та виду політичного управління визначатимуться властивості економічних злочинів, сфери їх поширення та особливості скоєння.

«Політична влада фундаментально зацікавлена в певному знанні про злочинне і створенні певної стратегії управління злочинністю - в своїх економічних інтересах. Існуючий правопорядок, складовою частиною якого є і злочинність, в сучасному буржуазному суспільстві є система, створена класом капіталістів для забезпечення своїх інтересів. І цей клас зацікавлений в існуванні злочинності в «певній мірі», тобто в деяких секторах економіки, в деяких проявах (види шахрайства, пов'язані з «освоєнням бюджетних коштів», «оптимізація бази оподаткування» та ін.). Кримінальна політика є діяльністю не тільки по подавленню, контролю злочинності (перш за все, ми маємо на увазі економічну злочинність), але і по управлінню нею, використання її в економічних цілях. Селективність кримінальної політики не випадковість, а закономірність, яка, очевидно, існувала завжди, але саме в наш час набула системного і відкритого характеру» [1].

В цілому ж, незважаючи на соціальні типи держав та види політичного управління держава має забезпечити певний рівень безпеки громадян та виконання їх економічних інтересів. Зарубіжний вчений Іванов С.В. вказує, що «певні кримінально-правові формації змінюють один одного разом зі зміною курсу кримінальної політики. Як зазначалося вище, в силу об'єктивних причин (соціальних, економічних та ін.) зростає особлива загроза з боку певних видів злочинності, саме на них і повинно в першу чергу реагувати держава - засобами кримінальної політики. Кримінальна політика вибіркова, вона шукає і нейтралізує найбільш небезпечного «ворога суспільства», що представляє найбільшу загрозу безпеці (суспільства, правлячої еліти) ... Злочинність, будучи соціальним явищем і складовою частиною суспільства мімікрує паралельно з його розвитком. Це накладає особливий відбиток на формування і реалізацію кримінальної політики, ціллю якої являється протидія злочинності і забезпечення правопорядку» [4]. Система державного управління при різних політичних режимах має забезпечити взаємодію різних видів державної політики щодо запобігання та протидії економічній злочинності, адже основна мета держави як суспільного інституту є забезпечення національної безпеки.

Пропонуємо економічну злочинність як загрозу національній безпеці держави розглянути в контексті різних видів державної політики. Усі злочини пропонуємо згрупувати за наступними напрямами: в державному та корпоративному секторі. В цілому така взаємодія лягає в наступну модель державно-управлінських аспектів запобіганню та протидії економічній злочинності як загрозі національній безпеці (рис. 1). Розглянемо більш детально запропоновану нами модель взаємозв'язку національної безпеки, економічної злочинності та різних видів державної політики. Адже, національна безпека в контексті забезпечення інтересів держави як інституту, що врегульовує інтереси різних суспільних інститутів має складну внутрішню структуру, що обумовлена економічними аспектами. «Оцінка безпеки включає в себе оцінки: ресурсного потенціалу і можливостей його розвитку, рівня ефективності використання ресурсів, капіталу і праці та його відповідності рівню в найбільш розвинених і передових країнах, а також рівню, при якому загрози зовнішнього внутрішнього характеру зводяться до мінімуму, конкурентоспроможності економіки, цілісності території економічного простору, суверенітету, незалежності, можливості протистояння зовнішнім загрозам, соціальної стабільності і умов запобігання та вирішення соціальних конфліктів» [5, с.77].

Рис. 1. Економічна злочинність як загроза національній безпеці: державно-управлінський аспект

В цілому, економічні аспекти національної безпеки крізь призму економічної злочинності можна охарактеризувати через економічну незалежність держави та стабільність і стійкість економічної системи держави. Саме ці два критерії характеризують взаємозв'язки економічної безпеки з іншими складовими національної безпеки, а саме: політична, екологічна, військова, соціальна та інші.

Економічна незалежність. Так, в залежності від рівня економічної незалежності країни від сукупності внутрішніх та зовнішніх інститутів буде визначатися рівень національної безпеки. Адже, економічна незалежність, визначає рівень контролю системою органів державного управління над економічними ресурсами (усіх видів та форм), що дозволяє досягнути високого рівня промислового виробництва та науково -технічного прогресу результатом якого є якість продукції, що в свою чергу визначає її конкурентоспроможність на міжнародних ринках та дозволяє приймати участь у світовій торгівлі. Варто зазначити, що економічна незалежність може визначатися як об'єктивними так і суб'єктивними факторами.

До об'єктивних факторів відносимо: інфраструктурний потенціал, наявність природних ресурсів, кліматичні особливості, географічне розташування, економічні ресурси, фінансовий потенціал державного бюджету, людський потенціал, стабільність ринків, рівень здоров'я населення та інші. Крім того, до об'єктивних факторів відноситься сукупність факторів зовнішнього середовища, а саме: зовнішній борг; участь держави в міжнародних організаціях; довіра міжнародної спільноти до системи державного управління та політичної системи; доступ до донорських фінансових ресурсів; місце на міжнародних ринках товарів (робіт, послуг), капіталу і праці та інші. Залежність економічної незалежності від зовнішніх акторів обумовлена глобалізаційними процесами та міжнародним поділом праці, що робить національні економіки залежними один від одного в першу чергу, а в деяких аспектах залежними від транснаціональних корпорацій.

До суб'єктивних факторів ми відносимо економічну злочинність, яка проявляється як рівні внутрішніх так і на рівні зовнішніх загроз. Той, факт, що економічні злочини можуть бути як внутрішніми так і зовнішніми загрозами, підтверджується тим, що економічні відносини не знаходяться лише всередині держави, а в окремих випадках їх суб'єктами можуть виступати транснаціональні корпорації, про що свідчать корпоративні скандали початку ХХІ століття в США та країнах Європи.

Стабільність економічної системи держави, що в класичному розумінні означає створення відповідних гарантів для забезпечення права власності та умов для реалізації підприємницької діяльності з одного боку та стримування дестабілізуючих факторів, до яких відносимо економічні злочини. Так, економічні злочини є фактором формування тіньового сектору економіки, що знижує рівень економічної стабільності, а відповідно впливає на те, що держава не в повній мірі може убезпечити себе від ризиків внутрішнього та зовнішнього середовища політичного, соціального, військового характеру. Наприклад, низький рівень стабільності та стійкості економічного розвитку держави може призвести до дефіциту бюджету, а отже недофінансування стратегічно-важливих сфер суспільного розвитку, якою виступає військово-промисловий комплекс. Таку ситуацію можна спостерігати з 2014 р., коли низький рівень фінансового забезпечення українських військ в Криму призвело до анексії півострову, а недієвість правоохоронних органів на сході призвели до захоплення місцевої влади в Донецьку та Луганську незаконними військовими угрупування, що визнані як терористичні організації. В 2020 р. відсутність стабільності та стійкості економічного розвитку Україничерез корумпованість та високий рівень тіньової економіки призвели до низького рівня фінансування сфери охорони здоров'я і, як наслідок, відсутність підготовки до світової пандемії через вірус СОУГО-19.

Економічні злочини проникають у всі аспекти забезпечення економічної незалежності держави (виробництво, торгівля, в тому числі міжнародна, обмін, науково-технічний прогрес, міжнародні фінансові ресурси) та стабільності економічної системи, а також спотворюють здатність економіки до саморозвитку та прогресу. Проникаючи у різні сфери економічні злочини не дозволяють забезпечити інвестиційно-інноваційний розвиток, сприяти модернізації інфраструктурного комплексу, знижують рівень людського потенціалу. Так, наприклад: нецільове використання державних ресурсів або фінансових ресурсів міжнародних організацій, є власне економічним злочином, що спровоковано іншим видом економічної злочинності, а саме корупцією; злочини в сфері оподаткування можуть стосуватися як внутрішніх так і зовнішньоторговельних операцій; недобросовісна конкуренція може стосуватися як внутрішніх ринків так і зовнішніх. Відповідно, економічні злочини знижують рівень економічної незалежності, а, отже впливають на рівень національної безпеки держави через зниження стійкості та самозбереження національної економіки.

Говорячи про економічні злочини з позиції впливу на рівень національної безпеки, варто наголосити на їх наслідках, як згруповані наступним чином:

1) підвищує рівень терористичних загроз та окупації державних територій. Варто зауважити, що за неофіційними даними більшість представників терористичних організації, що захопили владу на Сході України у 2014 р., були в складі організованих злочинних згрупуваннях. Крім того, високий рівень тіньового сектору знизив рівень фінансування правоохоронних органів та інформаційної проукраїнської політики, що зумовили ситуацію наслідком, якої є окупація державних територій;

2) знижує рівень інвестиційної привабливості. Більшість інвесторів при оцінці інвестицій в країни пострадянського простору враховують рівень захищеності своїх інвестицій від рейдерства та корупції. За умови високого рівня корупції та можливості рейдерських захоплень знижується рівень інвестиційної привабливості як окремого регіону (області) так і країни в цілому;

3) втрата іміджу країни на міжнародній арені. Про рівень корупції та економічної злочинності в цілому в Україні не одноразово наголошували міжнародні організації та основні міжнародні фінансові донори. Зауважимо, що міжнародна фінансова допомога від СОУШ-19 неодноразово була під загрозою у зв'язку із нецільовим використанням раніше виданих фінансових ресурсів, що в цілому становить загрозу стабільності системи охорони здоров'я і, як наслідок, ризик національній безпеці України;

4) знижує рівень обороноздатності. Фактично високий рівень корупції, нецільове використання бюджетних коштів та тіньовий сектор економіки спричинив низький рівень фінансування Української Армії в Автономній Республіці Крим, що дозволило агресору анексувати державні території України. Це безумовно свідчить про економічну злочинність як високого рівня ризику для національної безпеки в частині збереження територіальної цілісності;

5) підвищує рівень енергозалежності. Тіньові економічні відносини сьогодні в більшій мірі пов'язані із використанням природних ресурсів, особливо в сфері енергозабезпечення Це в свою чергу визначає рівень енергозалежності України від інших країн, окремі із яких є агресорами, що анексували державні території;

6) підвищення тінізації економіки. Усі без винятку економічні злочини становлять загрозу реальному сектору економіки, адже підвищують рівень тінізації економічних відносин. Особливо гостро зазначене питання стоїть в умовах використання сучасних технології, що провокують кіберзагрози як окремим суб'єктам господарювання так і органами державної влади.

Відповідно до зазначеного державна політика в різних сферах суспільного життя, в тому числі економічній діяльності, має бути направлена на реалізацію дієвих механізмів щодо управління об'єктивними факторами, а також в сфері запобігання та протидії економічній злочинності як загрозі національній безпеці. Це дозволить в повній мірі забезпечити економічну незалежність держави. Державне управління щодо запобігання та протидій економічній злочинності реалізується через різні види державної політики, в тому числі через державну кримінальну політику, як особливий вид державної політики, об'єктом якої є різні види злочинів, зокрема злочинів в економічній сфері.

В цілому найбільш поширені та найбільш загрозливі для національної безпеки економічні злочини пропонуємо згрупувати за державним та корпоративним секторами, що дозволяє більш детальні ідентифікувати види державної політики, що направленні та запобігання та протидію таким видам злочинів. До економічних злочинів в корпоративному секторі відносимо: відмивання коштів та фінансування тероризму; недобросовісна конкуренція; економічна злочинність (рейдерство). До злочинів в державному секторів відносимо: нецільове використання бюджетних коштів, фіскальні злочини та корупція. Варто зазначити, що злочини в корпоративному та державному секторах нами виділенні з позиції учасників в такій неправомірній діяльності. При злочинах в корпоративному секторі учасниками злочину є підприємницькі структури, або особи чи групи осіб, що скоюють злочини проти підприємницьких структур, або порушують діючий порядок економічних відносин між ними. Коли мова йде про економічні злочини в державному секторі, то постраждалою стороною виступає держава в цілому та окремі органи державної влади чи державні підприємства зокрема. Відповідно до зазначеного формуються різні напрями державної політики. Особливою в даному випадку є державна кримінальна політика в сфері запобігання та протидії економічній злочинності.

Державна кримінальна політика в сфері запобігання та протидії економічній злочинності є новим напрямком державного управління, основним завданням якої є боротьба з економічними злочинами та її наслідками для соціально-економічного розвитку та національної безпеки.

Висновки

В результаті проведеного дослідження нами визначено економічні злочини як об'єкт державного управління національною безпекою держави. Відповідно до цього були ідентифіковані найбільш поширені види економічної злочинності в Україні та визначено їх прояв в корпоративному (недобросовісна конкуренція, легалізація (відмивання) доходів отриманих злочинним шляхом та фінансування тероризму, рейдерство) та державному (нецільове використання бюджетних коштів, ухилення від сплати податків, корупція) секторах публічного управління. Встановлено, що економічні злочини чинять наступний вплив на рівень національної безпеки: 1) підвищує рівень терористичних загроз та окупації державних територій; 2) знижує рівень інвестиційної привабливості; 3) втрата іміджу країни на міжнародній арені; 4) знижує рівень обороноздатності; 5) підвищує рівень енергозалежності; 6) підвищення тінізації економіки.

Література

1. Алєксандрова І.А. Сучасна кримінальна політика по забезпеченню економічної безпеки і протидії корупції : дис. ... д-ра юр. Наук : 12.00.08/ Нижній Новгород, 2015.- С.33.

2. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: монографія. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - 449 с.

3. Гуторова Н.О., Романов С.Ю.Злочини в сфері економіки (проблеми кримінологічної і кримінально-правової класифікації) // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2001. - № 14. - С. 3-8

4. Іванов С.В. Кримінальна політика Російської Федерації: політолого- кримінологічний і кримінально-правовий аспекти: автореф. дис. Єкатеринбург, 2006. С. 15-24.

5. Никитов И.Н. Экономические интересы: противоречия и согласования на разных уровнях. Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук. Специальность 08.00.01 - экономическая теория. Кострома.- 2004. -160 с.

References

1. Alieksandrova, I.A. (2015). Suchasna kryminalna polityka po zabezpechenniu ekonomichnoi bezpeky i protydii koruptsii [Modern criminal policy to ensure economic security and anti- corruption].Candidate's thesis. Nyzhnii Novhorod[in Ukrainian].

2. Belous, V.T.(2002). Koordynatsiia borotby z ekonomichnoiu zlochynnistiu [Coordination of the fight against economic crime].Monograph. Irpin[in Ukrainian].

3. Gutorova, N.O., Romanov, S.Yu. (2001). Zlochyny v sferi ekonomiky (problemy kryminolohichnoi i kryminalno-pravovoi klasyfikatsii) [Crimes in the sphere of economy (problems of criminological and criminal-legal classification)] Kharkiv [in Ukrainian].

4. Ivanov, S.V. (2009-2010).Kryminalna polityka Rosiiskoi Federatsii: politoloho-

kryminolohichnyi i kryminalno-pravovyi aspekty[Criminal policy of the Russian Federation: political science-criminological and criminal-legal aspects]: author's ref. dis. Yekaterinburg [in Ukrainian].

5. Nikitov, I.N. (2004). Ekonomicheskie interesy: protivorechiya i soglasovaniya na raznyh urovnyah [Economic interests: contradictions and agreements at different levels]. Candidate's thesis. Kostroma [in Russian].

Размещено на Allbest.ru