Співпраця влади та громадськості: досвід країн світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співпраця влади та громадськості: досвід країн світу

Лелюк Роман Валерійович, аспірант кафедри суспільного розвитку і суспільно-владних відносин, Національної академії державного управління при Президентові України, м. Київ, Україна

Summary

Cooperation between government and the public: world experience

Roman Leliuk - Postgraduate student of the Department of Social Development and Social-Power Relations of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv, Ukraine

This article analyzes the cooperation of authorities and the public of other countries of the world. The historical conditions for the formation of civil society, the relationship of civil society with the state in the period of formation are examined. The models of relations between the state and civil society at the present stage are shown, as well as the spheres of activity of civil society organizations. It is noted that in many countries of the world, the laws establish principles that testify to the mutual benefits of the state and civil society. Also, practical recommendations on improving the activities of civil society and government bodies were considered. It is apprehended that the examined examples of cooperation can lead to a consensus and reach a compromise in the relations between the authorities and civil society in Ukraine.

Key words: foreign experience, authorities, the public, civil society organizations, cooperation.

Анотація

В даній статті проведено аналіз співпраці органів влади і громадськості різних країн світу. Розглянуто історичні умови становлення громадянського суспільства, відносини громадянського суспільства з владою в період становлення. Представлені моделі взаємовідносин між державою і громадянським суспільством на сучасному етапі, а також сфери діяльності організацій громадянського суспільства. Відмічається, що в багатьох країнах світу в законодавстві закріплені принципи, які свідчать про взаємну користь відносин між владою і громадянським суспільством. Також були надані практичні рекомендації щодо вдосконалення діяльності організацій громадянського суспільства і органів влади. Наведено приклади співпраці, які можуть привести до консенсусу і компромісу у взаєминах органів влади та громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: зарубіжний досвід, органи влади, громадськість, організації громадянського суспільства, співпраця.

влада історичний громадянський

Постановка проблеми. В сучасних умовах громадянське суспільство являє собою історичний феномен, який виникає на певному етапі розвитку суспільства. У кожній країні забезпечують реалізацію діяльності громадянського суспільства різними спocо6ами.

У Хорватії, Естонії та Данії прийняли кілька державних документів для розвитку співпраці. В цей же час в Чехії, Латвії та Великобританії відсутні конкретні спільні плани реалізації, але вони розпочали проводити реалізацію своїх стратегій, виходячи з детальних річних планів відповідальних органів. Крім планів і політичних документів, країни також активно проводять реалізацію своєї політики в сфері громадянського суспільства за допо-могою урядових програм. Найчастіше це практикують фонди, використовуючи програми зміцнення потенціалу, програми розвитку спільнот, а також програми, які фінансуються зі структурних фондів Європейського Союзу як складові національних планів розвитку країн-членів Європейського Союзу. Така діяльність владних органів в країнах світу допомагає вибрати певний курс держави та діяти у відповідності до демократичних цінностей.

Сьогодні в світі неможливо знайти хоча б дві країни з абсолютно ідентичними моделями взаємин влади і громадянського суспільства. Слід зазначити, що діяльність організацій громадянського суспільства вважається важливою умовою демократизації суспільства.

Можна виділити моделі взаємин влади і громадянського суспільства, які відображають особливості конкретної країни або групи країн. У той же час існують відмінності між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Виходячи з цього Л. Саламон, С. Соколовські і Р. Лист поділяють розвинені країни на чотири підгрупи: англосаксонську (Великобританія, США,

Австралія), підгрупу держав північного типу (Фінляндія, Норвегія, Швеція), підгрупу держав європейського типу (Австрія, Бельгія , Франція, Німеччина, Ірландія, Ізраїль, Італія, Нідерланди, Іспанія) і підгрупу розвинених країн Азії (Японія, Південна Корея) .

Групу країн, що розвиваються, вчені поділяють на три підгрупи: країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Колумбія, Мексика, Перу), країни Африки (Кенія, Південна Африка, Танзанія, Уганда) і країни Центральної та Східної Європи (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина). До так званої категорії "інші країни" дослідники відносять Єгипет, Марокко, Пакистан, Філіппіни .

У той же час, українська дослідниця В. Безродна розглядає розвиток взаємин між органами державної влади з громадськістю та виділяє три ешелони країн. Перша група - країни Європи, де громадянське суспільство сформувалося з архаїчних інститутів, які постійно вдосконалюються і пристосовувалися до потреб суспільства все більш складного рівня розвитку. Другий ешелон - країни, які здійснювали модернізацію на незалежній національній основі, і третій - країни, які розвивалися через систему колоніалізму, як сировинний придаток більш розвинених країн .

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та методологічні питання розвитку громадянського суспільства в Україні досліджувалися багатьма вітчизняними вченими. Вагомий внесок у розвиток наукових досліджень внесли: Т. Бєльська, Н. Бенюх, В. Дзюндзюк, І. Ібрагімова, В. Корженко, В. Кравчук, Ю. Михальський, В. Місюра, О. Радченко, А. Ткачук, Ю. Шаров та інші. В основному феномен громадянського суспільства розглядався в контексті створення умов для його розвитку.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Шанси на успіх демократичних перетворень в українській державі значною мірою визначаються розвитком громадянської активності мас і становленням відповідних інститутів громадянського суспільства. Все це обумовлює необхідність аналізу світового досвіду формування грома-дянського суспільства, його функціонування та розвитку для того, щоб забезпечити повний спектр плюсів і мінусів взаємин влади і громадськості, а також вибрати курс розбудови незалежної демократичної держави.

Мета даної статті полягає в проведенні аналізу зарубіжного досвіду співпраці влади і громадськості, який сприяє розвитку громадянського суспільства, а також в розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення його впровадження в Україні.

Виклад основного матеріалу. Під час дослідження планується розглянути основні історичні традиції відносин громадськості з органами влади за допомогою порівняння громадянського суспільства в декількох країнах, таких як США, Німеччина, Японія, Швеція,

Португалія, Данія, Польща.

Серед важливих критеріїв для порівняння вчені виділяють:

-- історичні умови становлення громадянського суспільства;

-- моделі взаємовідносин між державою і громадянським суспільством;

-- тип фінансування організацій громадянського суспільства;

-- сфери діяльності організацій громадянського суспільства .

Звернемося до досвіду США. Як відзначав Майкл Макфол, американські організації громадянського суспільства існують вже давно. Фактично вони з'явилися ще до того, як виникла держава США. Приїжджали в Америку переселенці, самоорганізувалися і створювали неурядові організації задовго до того, як Сполучені Штати отримали незалежність.

У своєму видатному двотомному трактаті про американське життя, який був опублікований в 1835-1840 роках і називався "Демократія в Америці", відомий французький політичний діяч Алек- сіс де Токвіль відзначив наступне: "Як тільки кілька людей в Сполучених Штатах приходять до якоїсь ідеї, яку хочуть просунути, вони починають шукати один одного, і як тільки їм вдається налагодити контакти між собою, вони об'єднуються. З цього моменту, вони вже не одинаки, а помітна сила, діяльність якої служить прикладом для інших і слова якої будуть почуті" .

Нині в Сполучених Штатах існує близько 1,5 мільйона громадських організацій. Ці незалежні добровільні союзи людей допомагають утвердити індивідуальну свободу, підтримуючи при цьому стійкий суспільний порядок .

В США влада, співпрацюючи з громадськістю, спирається на затверджений в 2011 році національний план дій. Одним із принципів "Відкритого уряду" є розширення можливостей участі громадськості в управлінні. У цьому зв'язку важливим є розділ "We the People" ("Ми, народ") веб-сайту Білого дому, на якому кожна людина може розмістити петицію для вирішення конкретного питання або підтримати вже існуючі вимоги. Петиції стосуються широкого кола питань: фінансування медичних досліджень, змін в законодавчих актах, зовнішньополітичних акцій, оголошення певних дат національним святом, скасування податків тощо. Якщо петицію протягом 30 днів підпишуть 25 тисяч чоловік, вона буде розглянута Адміністрацією і, в разі необхідності, спрямована на опрацювання федеральними або місцевими агентствами. Прихильники петиції по електронній пошті отримають повідом-лення про результати розгляду, а відповідь за підписом конкретного виконавця публікується на сайті. Досвід американської моделі був використаний в контексті реалізації Плану дій з впровадження в Україні Ініціативи "Партнерство "Відкритий уряд". Слід зазначити, що впровадження ініціативи передбачає створення, в першу чергу, прозорого середовища функціонування державних органів, можливостей впливу громадськості на прийняття рішень, а також відповідальність кожного чиновника перед суспільством .

Німецьку модель здійснення діяльності громадянського суспільства позначають як корпоративістського, за допомогою якої відбувається вузька координація, контроль і розподіл функцій між органами влади та організаціями громадянського суспільства.

На сучасному етапі діяльності виділяють три головні принципи функціонування громадянського суспільства в Німеччині: принцип самоврядування, принцип субсидіарності і принцип соціальної (або комунальної) економіки .

До 70-х років минулого століття в Німеччині організації громадянського суспільства мали безпосередній політичний вплив. Лише з появою нових соціальних рухів 70-х і 80-х років, які піднімали теми прав і становища жінок, екології, озброєння і демократизації, відбулося дистанціювання від моделі посередництва у політичних процесах. В результаті до 1990-х років була сформована нова неоліберальна модель правління.

Також відбулися незначні зміни, безпосередньо в неурядових організаціях з соціальним та медичним напрямком. Криза в управлінні в Німеччині на початку 90-х років минулого століття, а також політичні, демографічні та інші суспільні зміни прискорили зусилля щодо дерегуляції соціальних і медичних послуг і впровадження ринкових елементів в механізм соціальної політики. Сервісні організації громадянського суспільства зустрілися в цій сфері не тільки з конкуренцією з боку комерційних суб'єктів, а й стали конкурувати між собою. Далі важливим етапом стає партнерство між органами влади та організаціями громадянського суспільства.

У Німеччині Федеральний закон про соціальну допомогу передбачає чітке розмежування функцій уряду і організацій громадянського суспільства, забезпечуючи недержавним організаціям недоторкане для держави поле діяльності. Недержавні організації мають переважне право створення соціальних служб. Часто недержавні організації та державні органи створюють робочі комітети для здійснення співробітництва .

Виходячи з цього, певна частина функцій держави передається громадським організаціям, зменшуються адміністративні витрати, що безпосередньо дозволяє економніше використовувати ресурси.

Однак, все ж залишається фінансовий контроль федерального казначейства і податкових служб. Сьогодні в Німеччині існує безліч різних форм взаємодії влади, бізнесу та організацій громадянського суспільства. Дана діяльність проявляється в консультаціях, створенні дорадчих та координаційних органів, участі представників влади в органах, що створюються асоціаціями некомерційних організацій.

Розвиток громадянського суспільства в Японії істотно відрізняється від аналогічних процесів в інших країнах, особливо країнах західної Європи. Це пов'язано, перш за все, з особливостями історичного розвитку Японії. Якщо в країнах Західної Європи і США громадянське суспільство формувалося в умовах тривалого історичного розвитку, який дозволив сформувати стійкі інститути громадянського суспільства, то Японія в початку ХХ ст. існувала як суспільство відокремлено від усього зовнішнього і особливо західного світу. Отже, в країні придушувалися будь-які спроби створити хоча б зародки інститутів громадянського суспільства34.

Після Другої світової війни починає проявлятися вплив західної політичної ідеології на японське суспільство, тому саме в цей період активно розвиваються інститути громадянського суспільства.

Про своєрідність японської демократії відзначає в своїх роботах Е. Молодякова. Вона вказує на те, що "демократія взагалі ніколи не була властива політичній культурі Японії, так само як і іншим азіатським культурам, де поширене конфуціанство"35. Тому для західних і азіатських країн поняття демократії не рівнозначне. Виходячи з цього, в Японії склалася своя специфічна модель, яка має всі необхідні норми і інститути, але їх зміст мав істотні зміни під впливом політичної культури і релігії.

Підйом громадянського суспільства того часу пов'язаний, в першу чергу, з масштабною появою громадських організацій в 90-х роках ХХ ст., і характеризувався воно певними факторами. По- перше, нормативні зміни. По-друге, демографічні зміни: старіння нації тисне на обмеження загального добробуту, а громадські організації стають основними засобами забезпечення соціальних послуг. По-третє, мав місце підрив довіри бюрократичного прошарку, тому відбувалися пошуки недержавних чинників для вирішення соціальних проблем .

Розглядаючи розвиток громадянського суспільства в Японії через призму неурядових утворень і громадських рухів, Ю. Тсуджінака виділяє наступні фази: перша фаза - з 1945 по 1957 рр. Протягом першої половини зазначеного періоду, кількість асоціативних утворень різко збільшилася. Загалом, відродження і нове формування громадянського суспільства відбувалося зі зміщенням центру на формування профспілок;

друга фаза - з 1957 по 1975 рр. Хоча протягом зазначеного періоду відбувалися загальні руху в девелопменталізму, бізнес-економічні об'єднання та профспілки становили значну величину від усієї кількості асоціативних утворень, також почалися соціальні рухи, такі як "громадські рухи" і "об'єднання жителів". На додаток, відбулося реформування прогресивних місцевих органів влади;

третя фаза - після 1970-х років, критично небезпечний період для правлячої влади, і в 1980-х, в період відродження консервативних настроїв, відбувся перехід від рухів "громадян" і "жителів" до громадської участі, який координував свої зусилля з державною адміністрацією. Інформування про діяльність, що здійснюється через ініціативи громадянського суспільства, виходить за рамки рівня місцевої влади для включення центрального уряду. Міжнародні НУО також розвивалися паралельно з програмами офіційної допомоги з розвитку, які з'явилися в даний період;

четверта фаза: 1996 г. - понині. Протягом даного періоду з'являється велика кількість соціальних служб та інформаційно-пропагандистських асоціацій, але в громадянському суспільстві через фінансові умови, що запроваджують асоціації, відсоток участі різко скорочується .

У Королівстві Швеція розвиток відносин між владою і громадянським суспільством має довгу історію. У 1931 році під час придушення маніфестації за права трудящих в місті Одал в Північній Швеції військовими було застрелено 5 профспілкових активістів. Ця подія була піком 20- ти річного конфлікту між профспілками і організаціями роботодавців. Після довготривалих переговорів було укладено угоду між сторонами протистояння за активного сприяння уряду країни. Досягнуте розуміння в подальшому стало важливим фактором соціального, економічного і політичного розвитку країни". В сучасних умовах "діяльність громадянського суспільства в Швеції розглядається як сукупність ініціатив об'єднань громадян на добровільній основі асоціацій, фондів, кооперативів та інших організацій, спрямованих на поліпшення різних аспектів життя суспільства в цілому і реалізацію інтересів окремих груп і громадян у співпраці з державою і бізнесом. Основними сферами цієї діяльності є соціальна економіка, некомерційний сектор, неурядові та некомерційні організації .

У Швеції громадянська активність вважається необхідною для формування успішної роботи державних і бізнес-структур, функціонування економіки і соціальних інститутів. В країні створено понад 200 тисяч громадських об'єднань, в діяльності яких беруть участь близько 48% громадян.

Близько десяти років тому розглядалися питання про необхідність укладення формальної угоди між органами державної влади та громадянським суспільством. Першою і важливою була угода, підписана в 2008 році між органами влади, опозицією і громадськими організаціями, а також Шведською асоціацією органів місцевого і регіонального самоврядування. Також була сформована тристороння група з представників уряду, органів місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства, яка стала стимулятором для підписання подібних угод на місцевому рівні.

Хорошим досвідом для української держави є приклад успішної співпраці влади і громадськості в листопаді 2011 року діяльність Комісії щодо майбутнього Швеції на чолі з прем'єр-міністром країни. До її складу входили лідери партій урядової коаліції, а також авторитетні представники товариств з різних соціальних верств і професійних сфер. Комісія, крім регулярних зустрічей на різні теми, проводить семінари і публічні збори з метою створення можливостей для активного діалогу в ході обговорення суспільних проблем та висловлення пропозицій. Дуже важливу роль відіграє те, що кожен громадянин має можливість надіслати свої пропозиції на сайт створеної Комісії та прийняти участь в дискусії. Семінари мають онлайн-трансляцію на веб-сайті уряду, і кожен громадянин країни має можливість стежити за його перебігом і задавати питання.

Формування в Португальській Республіці інституту громадянського суспільства почалося відразу після революції в 1974 році, яка ознаменувала повалення диктаторського режиму і перехід до демократичної форми правління. З того моменту португальське суспільство йде демократичним шляхом розвитку, який, до того ж, став з 1986 року невід'ємним правилом і умовою перебування Португалії в співдружності європейських держав. Еволюція розвитку громадських асоціацій Португалії також тісно пов'язана з історією португальської демократії. Сьогодні в Португалії діє приблизно 18 тисяч громадських об'єднань і організацій, діяльність яких стосується соціальних сфер, що сприяє вдосконаленню системи про захист прав споживачів і навколишнього середовища, прояву солідарної підтримки і волонтерської діяльності.

На сьогодні законодавча база Португалії в сфері громадянського суспільства налічує понад 10 тисяч різного роду документів, які включають закони, парламентські і урядові декрети, постанови місцевих органів державної і законодавчої влади, рішення верховних адміністративного та юстиції судів країни, регіональних реляційних судів.

Португальські громадські організації співпрацюють зі Світовим Банком в сфері питань, які мають глобальний характер. З боку банку ці напрямки діяльності підтримуються на національному та громадському рівнях в різних країнах світу.

Громадянське суспільство Республіки Польща створювалося виключно на релігійних і національних інтересах. Сучасна модель громадянського суспільства була формирована в умовах розвитку польського національного держави. Безпосередній вплив відіграв рух "Солідарність", який виник 31 серпня 1980 року.

Сьогодні громадянське суспільство надає громадськості допомогу в працевлаштуванні, стажуванні, а також в інших громадських роботах. Особливу увагу приділено навчально-освітнім проектам. Найчастіше вони реалізуються громадськими організаціями, адресатом яких є публічна адміністрація.

Очевидно, що світовий досвід свідчить про необхідність формування і безпосереднього використання ефективної моделі співпраці органів влади та організацій громадянського суспільства в Україні, яка б виконувала функції сучасної демократичної держави і забезпечувала б права і свободи громадян країни, задоволення їх потреб і підвищення добробуту.

Слід відзначити позитивні тенденції діяльності громадянського суспільства:

- вдосконалення нормативної бази, що регламентує діяльність організацій громадянського суспільства;

- вдосконалення методик і технологій діяльності організацій громадянського суспільства, зокрема: фандрайзингу (залучення додаткових фінансових коштів), це породжує високий рівень довіри з боку корпоративних і приватних благодійних організацій та спонсорів;

- тісні контакти з представниками місцевої влади;

- удосконалення технологій роботи з потенційними клієнтами (урядовими структурами всіх рівнів, корпоративними структурами, населенням);

- широка інформованість суспільства, урядових структур про діяльність громадянського суспільства, активна рекламна діяльність організацій громадянського суспільства в засобах масової інформації, включаючи WEB-сторінки.

влада історичний громадянський

Висновки

Світовий досвід показує, що безпосередня участь громадських організацій у діяльності держави дозволяє досягти більшої ефективності у вирішенні соціально-економічних проблем. В законодавстві багатьох країн світу закріплені моменти, які свідчать про взаємну користь діяльності держави і громадянського суспільства. Слід враховувати позитивні фактори закордонного досвіду нормотворчої та практичної діяльності організацій громадянського суспільства, що сприятиме. консенсусу і досягненню компромісу у взаєминах органів влади та громадянського суспільства.

References

1. Salamon L., Sokolowski W., List R. (2003). Global Civil Society an Overview. Baltimore: Center for Civil Society Studies.

2. Bezrodna V. I. (2003). Osoblyvosti formuvannia hromadianskoho suspilstva v protsesi politychnoi modernizatsii Ukrainy : avtoref. dys. ... kand. polit. nauk : spets. 23.00.02 “Politychni instytuty ta protsesy”. Odesa.

3. Bielska T. V. (2012). Osoblyvosti stanovlennia vzaiemovidnosyn hromadianskoho suspilstva z derzhavoiu v zarubizhnykh krainakh. Analityka i vlada, 5, 108-117.

4. Ondrzhei Tsysarzh, Frantishek Miksh, Irzhy Navratil, Katarzhyna Vrablykova (2008). Zarodzhennia hromadianskoho suspilstva - cheskyi pryklad. Brno, Ceska republika : CDK.

5. Palyvoda Liubov (2017). Zvit za rezultatamy doslidzhennia OHS Kyiev. Kyiv: VAITE, HO “Laboratoriia doslidzhen TTsK”.

6. Makfol M. Hrazhdanskoe obshchestvo v Soedynennbikh Shtatakh. - Ynternet-resurs. Rezhym dostupu : www.m-mcfaul.livejournal.com/14454.html

7. Dosvid vzaiemodii derzhavnykh orhaniv krain

svitu z instytutamy hromadskoho suspilstva, zaluchennia hromadskosti do formuvannia ta realizatsii derzhavnoi polityky, protydii koruptsii, zabezpechennia elektronnoho uriaduvannia,

<http://ogp.gov.ua/sites/default/files/library/Dosvid_OG P-MFA.pdf>

8. Ondrzhei Tsysarzh, Frantishek Miksh, Irzhy Navratil, Katarzhyna Vrablykova ; per. z cheskoi L. Brzobohata, vidp. red. K. Hloushkova (2008). Zarodzhennia hromadianskoho suspilstva - cheskyi pryklad. Brno, Ceska republika : CDK.

9. Blashchuk T.V. (2010). Osoblyvosti ta

tendentsii rozvytku hromadianskoho suspilstva v Yaponii. Chasopys Natsionalnoho universytetu “Ostrozka akademiia”. Seriia “Pravo”, 1. державотворення. Вип. № 1. 2007. <www.li- brary.oridu.odessa.ua/library.exe?>

<https://lj.oa.edu.ua/articles/2010/n1/10btvsvy.pdf>

10. Molodiakova Э. V. (1999). Neordynarnaia demokratyia v Yaponyy. Yaponyia: myfbi y realnost. Moskva: Vostochnaia lyteratura RAN.

11. Pekkanen R. (2004). After the Developmental State: Civil Society in Japan. Journal of East Asian Studies 4, P.363-388.

12. Tsujinaka Y. (2010). Civil Society in Japan. Inter Faculty, Graduate School of Humanities and Social

44 Sciences, University of Tsukuba. <https://journal. hass.tsukuba.ac.jp/interfaculty/article/view/6/8>

13. Pirozhenko N. V. (2007). Sotsialne partnerstvo orhaniv publichnoi vlady ta neuriadovykh nepidpryiemnytskykh orhanizatsii - mizhnarodnyi dosvid. Teoretychni ta prykladni pytannia derzhavotvorennia. Vyp. 1.

Размещено на Allbest.ru