Волинський надвірний суд (1798-1801): заснування, структура та діяльність

Остання чверть XVIII ст. стала знаковою для Південно-Західного краю, який опинився у складі Російської імперії. Катерина ІІ вслід за Петром І трансформувала державне управління до європейського рівня, звернувши увагу на застаріле функціонування судової влади. Нею було проведено реформу місцевого врядування на основі законодавчого акту 1775 р. “Учреждения для управления губерний Всероссийской империи”.

Запроваджено станові суди з виборністю суддів та створено велику кількість апеляційних установ, що повинно було сприяти зменшенню зловживань у судовій гілці влади. Імператриця не зважала, що приєднана від Речі Посполитої людність, вже мала розвинуту судову систему з багатовіковими традиціями незалежності від королівської влади, з виборністю та незмінністю суддів.

Наявність більш ефективної судової системи у західному краї, на відміну від заснованої Катериною ІІ, відзначали навіть російські чиновники, зокрема П. Батурин Батурин Пафнутій Сергійович (1740 або 1741-1803) -- колишній підполковник, після відставки займався літературною діяльністю. Входив до оточення М. Кречет- нікова. Один час був радником палати цивільного суду в Калузі, радником палати кримінального суду в Тулі. Після відкриття Ізяславського намісництва у чині колезького радника став головою палати кримінального суду (1793). Після створення намісництва у Житомирі очолив палату кримінального суду Волинської губернії. Отримав чин стат-ського радника (1796), але вже наступного року при переформуванні губернії залишився без місця. (Кукушкина Е. Д., Шишкин А. Б. Батурин Пафнутий Сергеевич // Словарь русских писателей XVIII века. Вып. 1 (А-И). -- Ленинград: Наука, 1988. -- С. 68-70 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://imwerden.de/pdf/slovar_russkikh_

pisatelej_18_veka_vyp1_ 1988_text.pdf), який зауважив швидке з'ясування справ і відкритість судового засідання, що вказувало на ефективність польського судочинства Батурин П. С. Записки // Голос минувшего. -- № 4-6 (апрель-июнь 1918). -- С. 209-210.. Прихід до влади Павла І став наступним етапом у формуванні державних інституцій. Росію було переведено 1796 р. на новий адміністративно-територіальний поділ: губернії “управління в яких здійснювалося на загальних підставах” та губернії “на особливих правах та привілеях...” (до останніх відносилися зокрема українські лівобережні та правобережні губернії). Нововведення були і в судочинстві: повернуто Литовські статути та відновлено попередню судову систему. Проте чи насправді верховна влада готова була відмовитися від контролю за судовою владою, як це було у Речі Посполитій, та чи враховувала попередній досвід організації судової влади? Для відповіді на ці питання детально з'ясуємо історію заснування та діяльності Волинського надвірного суду (17981801).

Функціонування Волинського надвірного суду не знайшло належного відображення в історіографії. Основна причина цього полягає, на наш погляд, у нетривалому функціонуванні цієї установи та небажанні досліджувати її через трудомістке вивчення архівних справ. Загалом створення надвірних судів у Росії охарактеризували російські дослідники Д. Сєров Серов Д. О. Надворные суды в судебной системе России (1719-1727 гг.) // Журнал российского права. -- 2004. -- № 12 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https//www.lawmix.ru/comm/2063 та М. Бабич Бабич М. В. Надворный суд // Государственность России (конец ХV в. -- февраль 1917 г.): Словарь-справочник. Кн. 3 (Л-П). -- М.: Наука, 2001. -- С. 177-179., але їхні наукові розвідки обмежені 1719-1727 рр.

Харківський історик М. Клочков Клочков М. В. Очерки правительственной деятельности времени Павла I. -- Пг.: Сенат. тип., 1916. -- С. 407-433 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://elib.shpl. ru/ru/nodes/4941-klochkov-m-v-ocherki-pravitelstvennoy-deyatelnosti-vremeni-pavla-i-pg- 1916, позитивно оцінюючи губернську реформу 1775 р., водночас вказував і на її слабкі сторони: велику кількість судових інстанцій, нестачу чиновників у провінції для державної служби. Він зазначав, що установи заповнювали дворяни, а представникам інших станів відводилася скромніша роль. Також дослідник уважав шкідливим запровадження губернських установ у приєднаних від Речі Посполитої областях, що були звичні до традиційних порядків управління та судочинства.

Павло І та його помічники бачили вади реформи 1775 р. у становому самоврядуванні, а тому імператор прагнув тримати все у своїх руках. Йому потрібні були гнучкі та дисципліновані чиновники, а не обрані представники станів. Повертаючись до централізованого управління він зважав на нагальну потребу економії бюджету. Внаслідок реформування зменшилася кількість судових установ, спростилися судочинство та судоустрій, послабився принцип становості, але суди були відокремлені від адміністрації. Оцінюючи його наслідки М. Клочков зазначав, що хоча в губерніях з особливими правами та привілеями й було відновлено попередні права та привілеї, але завершеним цей процес не став. Зміни полягали у відновленні передусім судів, тому регіонального сепаратизму не могло бути, адже адміністративне управління та фінансове забезпечення було спільним.

До реформ Павла І звернулася й авторка фундаментальної монографії Л. Пісарькова Писарькова Л. Ф. Государственное управление России с конца XVII до конца XVIII века: Эволюция бюрократической системы. -- М.: “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2007. -- С. 483, 491, 498-499., яка дійшла висновку, що імператор проводив курс на подальшу бюрократизацію, а тому судова система втратила становий та, значною мірою, виборний характер. Ще однією характерною рисою стало відновлення в окраїнних губерніях привілеїв та регіональних особливостей в організації судової системи, зокрема на Правобережній Україні були утворені головні суди.

Російська дослідниця Т. Мігунова у праці Мигунова Т. Л. Право, администрация и суд в реформах Екатерины Великой. -- Санкт-Петербург: РГПУ им. А. И. Герцена, 2002. -- С. 251-265. про право, адміністрацію та суд в реформах Катерини ІІ приділила увагу розвитку судової системи після губернської реформи 1775 р. Авторка з'ясувала, що причиною виникнення нижніх і верхніх надвірних судів була необхідність посилення державного нагляду над чиновниками, які перебували на цивільній службі та не мали нерухомості в Петербурзі і Москві. Польський правознавець А. Коробович обмежився згадкою про Волинський надвірний суд, навівши лише законодавчі акти про створення та припинення діяльності Коробович А. Судебная система на занятых Россией восточных землях Речи Пос- политой (ХУНІ-ХІХ вв.) // Актуальні проблеми держави і права. -- 2009. -- № 49. -- С. 106-107 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.apdp.in.ua/v49/19.pdf. Джерельну базу пропонованого дослідження склали діловодні документи фонду 23 “Волинський надвірний суд”, який зберігається у Державному архіві Житомирської області. Уперше надвірний суд з'явився за Петра І, коли 22 грудня 1718 р. було видано указ про порядок подачі чолобитниками прохань. Надвірний суд мав бути другою апеляційною установою, але й він став проміжною ланкою, бо наступною була Юстиць-колегія, а далі -- Сенат ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 5. -- № 3261.. Надвірні суди були утворені за зразком шведської судової системи й тому друга їх назва -- “гофгеріхти”. 9 січня 1719 р. гофгеріхти були засновані в Петербурзі, Казані, Курську, Ярославлі, Воронежі, Нижньому [Новгороді], Смоленську та Тобольську Там же. -- № 3269.. 8 квітня надвірний суд було створено у Москві і до його складу введено полковників Юрлова, Алєніна та Єргольського, підполковника Плєщєєва, царедворців Савєлова та Желябузького Там же. -- № 3344; Докладніше див: Серов Д. О. Указ. соч.. Катерина І 24 лютого 1727 р. скасувала надвірні суди ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 7. -- № 5017. та доручила здійснювати суд і розправу воєводам та губернаторам Там же. -- № 5033.. Весь склад та справи згаданих судів передавалися у відання губернаторів, лише петербурзький суд переходив до Юстиць-колегіїТам же. -- № 5069..

Наступне звернення до надвірних судів відбулося 1775 р. за губернською реформою Катерини ІІ. У Петербурзі та Москві для розгляду цивільних та кримінальних справ було створено особливі суди, юрисдикція яких поширювалася на осіб, що перебували у містах на військовій, цивільній та придворній службі, а також різночинців, які не мали власності у відповідній губернії (цим самим вони випадали з традиційної системи судочинства, неодмінною умовою якого була наявність власності у певному регіоні). Судом першої інстанції був нижній надвірний суд, до складу якого входили суддя та два засідателі. Апеляційною установою слугував верхній надвірний суд із великим штатом: по двоє голів та радників, чотири асесори, прокурор та двоє стряпчих кримінальних і цивільних справ. Хоча Катерина ІІ за губернською реформою запроваджувала виборність судів, але такий спосіб формування кадрів оминув згадувані установи: склад нижнього суду повністю призначався Сенатом, який відігравав вирішальну роль у забезпечення кадрами наступної ланки, рекомендуючи кандидатури (як це було із головами), чи призначаючи конкретних осіб (на решту посад) (див. табл. 1).

Таблиця 1

Надвірні суди за губернською реформою 1775 р. Катерини ІІ¹¹⁵

Кількість нез'ясованих справ була настільки великою, що законодавцю постійно доводилося модернізувати надвірні суди: у 1781 р. до складу верхнього суду було введено посаду додаткового секретаряТам же. -- Т. 21. -- № 15121.. 1783 р. Петербурзький нижній надвірний суд складався з трьох департаментів (на час створення був лише один)Там же. -- № 15650.. Аналогічно була вирішена справа і з Московським (1785 р.)ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 22. -- № 16272.. Окрім столиць, через велику кількість приїжджих та іноземців 5 вересня 1784 р. було наказано створити надвірний суд в АрхангельськуТам же. -- № 16059., а вже 1 грудня Олонецький та Архангельський генерал-губернатор Т. Тутолмін відрапортував про завершення процесуТам же. -- № 16132. ^{Там же. -- Т. 23. -- № 17428.}.

На 1796 р. у Петербурзькому нижньому надвірному суді було стільки справ, що було вирішено створити четвертий департамент: перший -- займався кримінальними та слідчими справами, другий -- вотчинними, третій -- майновими та вексельними, а останній -- судовими зверненнями.

Губернська реформа Катерини ІІ зводилася до уніфікації управління та судочинства на всій території Російської імперії. Проте у губерніях та повітах були створені станові судові органи, а у Петербурзі та Москві, через їхній статус столичних міст та численність немісцевого люду, були засновані спеціальні надвірні суди, які займалися вирішенням кримінальних та цивільних справ. Через наявність інквізиційної організації судочинства й великої кількості справ надвірні суди потребували постійного розширення штатів та виділення додаткових коштів. При Павлі І повернулися до двох департаментів Петербурзького Там же. -- Т. 44: Книга штатов: Часть 2: Штаты по духовной и гражданской части: Штаты по гражданской части (1715-1800). -- С. 398. та Московського Там же. -- С. 397. надвірних судів із скороченими штатами (див. табл. 2).

Таблиця 2

Склад Петербурзького та Московського надвірних судів (у дужках вказані відмінності у кількості та жалуванні) ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 44: Книга штатов: Часть 2... -- С. 397-398.

Указом Сенату від 27 вересня 1797 р. створювався надвірний суд у Волинській губернії для вирішення справ між поселянами Мінської, Волинської та Подільської губерній у різних староствах і війтовствах, які користувалися правом громадянства (тобто міщан. -- Авт.) (за зразком Литовського надвірного суду) ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 24. -- № 18165. (див. табл. 3).

Таблиця 3

Склад Волинського надвірного суду Там же. -- С. 398. Там же. -- С. 397.

Новостворений суд мав зовсім іншу, ніж його аналоги за назвою у Петербурзі та Москві, територіальну юрисдикцію, інше коло підсудних та за штатним розписом був набагато краще укомплектований. Через нез'ясовані причин процес відкриття Волинського надвірного суду затягувався і лише 24 травня 1798 р. було надіслано рапорт до першого департаменту Сенату про початок його роботи Державний архів Житомирської області (Держархів Житомирської обл.), ф. 23, оп. 1 д., спр. 1, арк. 2., що засвідчив волинський цивільний губернатор статський радник П. Гревс.

Волинський надвірний суд мав традиційну структуру: керівний склад та канцелярські службовці. Враховуючи завдання, які стояли перед судом -- повний контроль за судочинством на приєднаних від Речі Посполитої територіях, до керівного складу Сенат призначав осіб, не пов'язаних із місцевим середовищем, які б безумовно виконували волю Павла І. Про роль, яка відводилася судді, двом радникам, двом асесорам та секретарю свідчить грошове забезпечення: із 6050 руб., за штатним розписом, на семеро осіб керівного складу виділялося 3550 руб. (58,7%). До складу суду 1799 р. входили Там само, спр. 4, арк. 1, 22.:

* суддя -- надвірний радник Олександр Федорович Кршижанов- ський;

• два радники -- колезький асесор (Григорій Поджуневич Григорій Поджуневич мав досвід роботи у судових установах, адже станом на 25 серпня 1796 р. він був головою першого департаменту Волинського губернського магістрату. (Держархів Житомирської обл., ф. 16, оп. 3, спр. 2, арк. 4 зв.).) та вакантна посада після переходу Литвинова на посаду волинського губернського прокурора;

• два асесори -- колезький асесор (Павло Кульнєв) та губернський секретар (Григорій Навроцький На 1803 р. продовжував службу в судових органах на посаді радника першого кримінального департаменту Подільського головного суду (Державний архів Хмель-ницької області (Держархів Хмельницької обл.), ф. 120, оп. 1, спр. 293, арк. 1).).

Центральною фігурою був суддя надвірний радник -- О. Кршижа- новський. Хоча він у журналах та протоколах судових засідань фігурував під цим прізвищем, але в документах зустрічаємо під прізвищем Крижа- новський. За офіційними даними він був уродженцем Подільської губернії і розпочав службу 1769 р. Волков С. Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь. -- М.: Издательство Университета Дмитрия Пожарского / Русский фонд содействия образова-нию и науке, 2016. -- С. 1335 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://books. google.com.ua/books?id=C3gqDwAAQBAJ&pg=PA1335&lpg та довго знаходився при Г. Потьом- кіні Вигель Ф. Ф. Воспоминания Ф. Ф. Вигеля. В 3-х т. Т. 2, ч. 3. -- М.: Типография Каткова, 1864. -- С. 59-60 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://sites.google. com/site/penzakotoroinet/penza-kotoroj-n-t/v/vigel-f-f-vospominania-f-f-vigela-izd-1865-g. Після суддівства у Житомирі (з 12.08.1799 по 19.05.1800 рр.) був подільським віце-губернатором у чині колезького радника з отриманням наступного чину статського радника Губернии Российской империи. История и руководители. 1708-1917 / Под общ. ред. Б. В. Грызлова, Гл. ред. Н. Ф. Самохвалов. -- М.: Издательство: Объединенная редакция МВД России, 2003. -- С. 226 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://www.runivers.ru/lib/book3213/10419/; Подольская губерния [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https//ru.m.wikipedia.org/wiki/Подольская_губерния. У 1803-1804 рр. вже став радником подільського губернського правління Держархів Хмельницької обл., ф. 120, оп. 1, спр. 293, арк. 3 зв.. З 6.04.1809 по 18.02.1811 рр. був пензенським губернатором у чині дійсного статського радника Губернии Российской империи. -- С. 212., який отримав 1803 р. Остання згадка про нього датується 1816 р. (найімовірніше це дата смерті) Волков С. Указ. соч. -- С. 1336.. Неофіційну інформацію отримано зі спогадів Ф. Вігеля Вігель Філіп Філіпович (1786-1856) -- літератор, мемуарист, таємний радник, син пензенського губернатора Ф. Л. Вігеля. Докладніше див: http://penzahroniki.ru/index. php/spravochnik/147-penzenskaya-personaliya/ 1891-vigel-filipp-filippovich-12-11-1786-20- 03-1856 -- сина пензенського губернатора, на зміну якому було призначено колишнього суддю. Кар'єрне зростання О. Кршижановського було зумовлене традиційним для того часу покровительством впливової особи. Хоча сам він ранній період своєї служби пов'язував із Г. Потьомкіним, але, за припущенням мемуариста Вигель Ф. Ф. Указ. соч. -- С. 59-60., знаходився при канцелярії В. Попова Попов Василь Степанович (1745-1822) -- дійсний таємний радник, довірена особа Г. О. Потьомкіна. Докладніше див: ййр8://т^ікіре4іа.ш^Мікі/Попов,_Василий_ Степанович_(1745), який видав за нього свою коханку гречанку Марію Костянтинівну, невідомо де знайдену і за таке “звільнення” патрон вважав себе зобов'язаним своєму клієнту Цікаво, що у “Воспоминаниях Ф. Ф. Вигеля” видання 1864 р. не міститься інформації, яку наводять сучасні російські дослідники, пояснюючи кар'єрне зростання О. Ф. Кршижановського впливом його дружини на В. С. Попова (Тюстин А. В. Пензен-ские губернаторы // Пензензский временник. -- 2003. -- № 2 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.corpus2.narod.ru/gubernator.htm)..

Що ж до пензенського етапу кар'єри, то губернатор керував по тиранськи та деспотично, займаючись здирництвом. Пригадуючи свій житомирський період він глузливо зазначав, що бердичівський ярмарок давав губернатору 30 000 руб. сріблом, а пензенські купці віддячили його лише трьома пудами цукру Вигель Ф. Ф. Указ. соч. -- С. 97.. Корупція в губернії при Кршижановському досягла небувалих розмірів, що дійшло до Двору і призвело до його відставки Тюстин А. В. Указ. соч.. Очевидно, що здирництво та хабарництво проявлялося і в попередні періоди його діяльності, наслідком чого були зміни його місця служби. Показовою була справа 1803-1804 рр. першого кримінального департаменту Подільського головного суду за звинуваченням надвірного радника Подільської казенної палати Поджуневича в отриманні хабара 1000 руб. від кам'янецького магістрату. Інформацію про цей факт поширював саме Кршижановський як про свого колишнього підлеглого. Розгляд справи довів безпідставність звинувачень, але й тут останній “відзначився”, давши пояснення польською мовою, за що отримав вимогу від губернського правління подати пояснення російською Держархів Хмельницької обл., ф. 120, оп. 1, спр. 293, арк. 27-27 зв.. У журналі засідань Волинського надвірного суду від 10 вересня 1799 р. міститься запис про призначення О. Кршижановського подільським віце-губернатором (офіційно на посаду його призначили з 12 серпня), а його місце зайняв колезький радник з чином статського радника Ігнатій Лобаржевський із жалуванням по колишньому його званню віце-президента Юстиць-колегії Католицького департаменту.

Очевидно, що посада віце-губернатора була подальшим кроком для кар'єри Кршижановського, проте нова кандидатура судді була набагато професійнішою та з відповідним досвідом роботи у правовій сфері. 1797 р. у Петербурзі було створено Департамент для римо-католицьких юстицьких справ, який очолив барон К. Гейкінг, для “... виконання всіх справ на підставі належним тим народам законів”. 29 серпня 1797 р. надвірний радник І. Лобаржевський був призначений віце-президентом з одночасним отриманням чину колезького радника Галанов М. Станислав Сестренцевич и деятельность Римско-Католического Департамента в 1797-1800 гг. // Клио. -- 2011 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://naukarus.com/stanislav-sestrentsevich-i-deyatelnost-rimsko-katolicheskogo- departamenta-v-1797-1800-gg. У квітні 1799 р. відбувся конфлікт нового керівника С. Сестренцевича зі старими членами департаменту, який у подальшому призвів до звільнення І. Лобаржевського Галанов М. М. Политика Российского самодержавия и позиция Русской право-славной церкви в отношении католиков и униатов в годы царствования Павла І: автореф. дисс. ... д-ра истор. наук. -- Архангельск, 2014. -- С. 40.. Саме після цього його було призначено до Житомира. Проте в історію він увійшов як колишній чоловік Ю. Нарбут, яка за скандальних обставин стала дружиною російського письменника, військового та державного діяча, адмірала, державного секретаря та міністра народної освіти О. Шишкова (1754- 1841) Докладніше див: https://ru.wikipedia.org/wiki/Шишков,_Александр_Семёнович. Практично з перших днів роботи суд зазнавав труднощів у повноцінному функціонуванні: радник Олександр Литвинов та асесор Матвій Абарінов До 12 січня 1797 р. очолював верхню розправу Волинської губернії (Держархів Житомирської обл., ф. 16, оп. 3, спр. 2, арк. 31 зв.). (якого замінив Павло Кульнєв) не прибули для відбування посад Держархів Житомирської обл., ф. 23, оп. 1 д., спр. 2, арк. 1.. Перший з них приступив до обов'язків 23 червня 1798 р., а другий -- надвірний радник за указом Сенату був звільнений для зайняття посади земського комісара в Кам' янецькій окрузі Там само, арк. 197.. 27 січня 1799 р. на посаду радника був призначений титулярний радник Дьяконов, який вже з' явився до місця служби Там само, спр. 4, арк. 20..

Ще більш складною через плинність кадрів була ситуація з секретарями, незважаючи на те, що вони мали пристойне жалування (300 руб. на рік). Виникає питання про професійність суду, якщо майже через рік служби (30 квітня 1799 р.) подав прохання про звільнення секретар Краснопольський, мотивуючи своє рішення незнанням польської мови і місцевих законів. Рятуючи ситуацію, Волинський надвірний суд самостійно зайнявся підбором кадрів на цю важливу посаду. Новим секретарем став перекладач першого департаменту Волинського головного суду Орежевський Там само, арк. 91.. 12 травня 1799 р. з аналогічних причин звільнився другий секретар Сидорський. Він просив звернутися до Сенату про пошук іншого місця служби, мотивуючи тим, що у суді справи розглядаються за річпосполитською судовою традицією, а він не знав польської мови. На засіданні було вирішено призначити на вакантну посаду працівника цього ж суду Там само, спр. 3, арк. 45, 47.. Ним став перекладач, колезький реєстратор Корбут. А вже 3 вересня 1799 р. Волинський надвірний суд слухав доповідь новопризна- ченого секретаря Корбута, що колишній секретар Краснопольський стягнув з чолобитників митні гроші у сумі 48 руб. 19 коп. і, не здавши їх до каси, виїхав до Києва. Значно складнішими у матеріальному плані були умови служби канцеляристів, які отримували невелике жалування, яке видавалося кожному залежно від їхньої праці та здібностей. Загалом бюджет першої третини 1799 р. становив: на жалування -- 429 руб., канцелярські витрати -- 233 руб. 33 коп. Найбільш високооплачуваними були посади двох перекладачів та протоколіста, які отримували по 50 руб., три колезькі реєстратори від 15 руб. до 40 руб., дев'ять губернських реєстраторів -- від 10 руб. до 33 руб. 33 коп., прапорщик (який був возним) -- 15 руб. та сторож (обслуга) -- 10 руб. Там само, арк. 5 зв. Певним вирішенням проблеми невисокого жалування могло б стати надання послуг, проте у рамках законодавства за червень 1798 р. було отримано різних зборів лише 20 руб. 63 коп., однак гроші передавалися до повітового казначейства Там само, спр. 1, арк. 13..

Після приєднання Правобережжя до новостворених губерній було рекрутовано чиновників з інших губерній Російської імперії. У матеріалах Волинської кримінальної палати за серпень 1796 р. міститься згадка про відрядження голови другого департаменту Волинського губернського магістрату Тарнавського до Катеринославської губернії для запрошення канцелярських службовців Там само, ф. 16, оп. 3, спр. 2, арк. 4 зв.. Проте, на прикладі секретарів, можемо стверджувати, що не всі змогли пристосуватися до нових умов. Однозначно, що всі канцеляристи були із дворян, як це було з колезьким реєстратором Борзенцем, який на службу вступив у 1777 р., а в останньому чині перебував з 14 грудня 1797 р. Там само, ф. 23, оп. 1 д., спр. 4, арк. 200. Враховуючи, що цей чин був найнижчим та отриманим після переїзду до Житомира після 20 років служби, виникають сумніви про переїзд до регіону найкращих чиновників. Формування канцелярського складу перейшло до компетенції надвірного суду, як це було із посадою возного, яку спочатку зайняв дворянин канцелярист Ігнат Баторевич, який подав відповідне прохання Там само, спр. 4, арк. 284.. Проте він не затримався на посаді й 1799 р. возним став прапорщик Олександр Донін Там само, спр. 11, арк. 110.. Як бачимо, через призначення з Петербургу керівного складу Волинського надвірного суду верховна влада повністю тримала під контролем діяльність інстанції. Проте, за умови декларування повернення до польської судової традиції, не всі прибулі з інших регіонів змогли проходити службу у нових для себе умовах. Тому характерними були плинність кадрів поряд із низькою кваліфікацією, що пояснювалося незнанням законів та польської мови. Водночас керівництво суду намагалося долати кадрові проблеми, самостійно добираючи посадовців. Доля Волинського надвірного суду є доволі заплутаною. З одного боку, згідно з указом про заснування, ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 24. -- № 18165. передбачався розгляд суперечок між поселянами Мінської, Волинської та Подільської губерній у староствах і війствах, які користувалися правом громадянства (міщан). Утім 17 вересня 1798 р. іменним указом було розширено територіальну юрисдикцію суду на Київську губернію ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 25. -- № 18670..

Він повинен був стати апеляційною установою для магістратів. Під час гострого протистояння цього суду з житомирським губернатором П. Гревсом останній вказував, що установа “... була створена... для вирішення справ стосовно магістратів, міст та (нерозбірливо) мешканців” Держархів Житомирської обл., ф. 23, оп. 1 д., спр. 1, арк. 43.. Але це не заважало О. Кршижановському виступати й першою інстанцією, приймаючи скаргу на президента Житомирського міського магістрату Кароля Мейзнера Там само, арк 19 зв .-20.. 19 березня 1799 р. Волинський надвірний суд слухав звернення повіреного шляхтича Токарського від жителів містечка Нехворощі, які добивалися свободи Там само, спр. 4, арк. 62.. Окрім магістратів суд був апеляційною установою для другого департаменту Волинського головного суду, до якого надходили справи з городових магістратів, як це було з вексельною справою зі Старокостянтинівського городового магістрату Там само, спр. 2, арк. 85.. Вже на першому засіданні 25 травня 1798 р. Волинський надвірний суд просив губернські правління трьох губерній надати інформацію про існуючі магістрати та число купців, міщан і обивателів іншого походження Там само, арк. 1.. Повноваження суду сягали навіть встановлення черговості розгляду справ магістратами, як це було у 1799 р., коли розглядалася виписка щодо скарги луцького міщанина Гершка Умеравича на громадянина Павла Дашкевича, справа якого розглядалася у Луцькому магістраті Там само, спр. 4, арк. 71.. Вплив нового суду був настільки великим, що Волинський головний суд Волинський головний суд (1797-1831) -- апеляційна установа для магістратів, ратуш, повітових та підкоморських судів губернії створена за Павла І замість кри-мінальної та цивільної палат. Складався з двох департаментів: кримінальних та ци-вільних справ. До складу входили два голови 5 класу, два радники 6 класу та шість засідателів від дворянства (див. табл. 4) (ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 44: Часть 2... -- С. 397). Тобто голови департаментів були 5 класу, а надвірний суддя О. Кршижановський -- 6 класу. За іменним указом від 6 лютого 1797 р. дворянству пропонували обрати по три- чотири кандидати на кожне місце голови департаменту головного суду та подати кандидатури до Сенату (ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 24. -- № 17789). Також до складу суду входили визначені від центральної влади радники і секретарі (ПСЗРИ. -- Собр. 1. -- Т. 24. -- № 18135). припинив виконання частини своїх функцій. Таблиця 4

Склад головного суду

При розгляді надвірним судом звернення поміщика Ольшанського з'ясувалося, що 17 червня 1797 р. декретом Кременецького земського суду йому було присуджено стягнути з євреїв-орендарів 480 польських злотих. Землевласник здійснив публікату та просив у Волинському головному суді екзекуційного декрету, але йому було відмовлено на підставі того, що після відкриття Волинського надвірного суду для таких та схожих справ” головний суд не міг здійснювати у цій сфері необхідних юридичних дій Держархів Житомирської обл., ф. 23, оп. 1 д., спр. 4, арк. 55-55 зв.. Що ж до власне процедури апеляції, то з магістрату вона надходила за умови сплати 25 руб. Але навіть без апеляції Волинський надвірний суд брав справи на ревізію, як це було з Могилівським (сучасний Могилів- Подільський. -- Авт.) магістратом Подільської губернії Там само, спр. 11, арк. 24.. Справи з Волинського надвірного суду надходили на апеляцію до Сенату за умови сплати 200 руб. Там само, спр. 14, арк. 159. Там само, оп. 1, спр. 84, арк. 1, 3.