Сучасне громадянське суспільство в Україні

Основна частина

Постановка проблеми. Громадянські суспільства в Західних країнах еволюційно розвивались століттями. І відносно недавно значимість громадянського суспільства була актуалізована в посткомуністичних країнах, зокрема й в Україні. Сьогодні не викликає сумнівів той факт, що без розвинутого громадянського суспільства не можна побудувати демократичну державу. Без нього не можна перетворити сучасну малоефективну систему державного управління та місцевого самоврядування в модель публічного управління, яка би відповідала умовам сучасності та задовольняла потреби українського суспільства. Але, громадянське суспільство не розвивається саме по собі, його потрібно стимулювати, поєднавши зусилля різних рівнів управління і самоуправління, реформуючи систему таким чином, щоб вона стала потужним важелем цього процесу. А для ефективності сумісних зусиль потрібно розуміти весь спектр проблем сучасного громадянського суспільства в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Питанню присвячені наукові праці багатьох вітчизняних учених, зокрема таких, як М. Баймуратов, В. Барков, О. Білоусов [1], Л. Вінокурова [1], О. Га - рань, В. Денисенко, Р. Дворкін, А. Карась, А. Коло дій [2], В. Кравчук [3], О. Лотюк [4], М. Михальченко, Т. Мотренко [5], Ю. Оборотов, М. Орзіх, В. Погорілко, В. Полохало, О. Пухкал [6], Т. Розова [1], Ф. Рудич, П. Рабінович, С. Рябов, О. Токовенко, В. Ткаченко, Ю. Тодика, О. Фризький, Г. Щедрова [7] та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. В умовах реформування системи державного управління, місцевого самоврядування в Україні підвищився інтерес до багатопланової проблематики громадянського суспільства, без якого неможливо розробити власну українську модель публічного управління, отже наукова робота в цьому напрямку триває.

Метою статті є аналіз сучасного громадянського суспільства в Україні та його проблем, що необхідно для більш глибокого розуміння змін, які потрібно здійснити в системі державного управління, місцевого самоврядування в Україні та розробки сучасної моделі публічного управління з дієвими механізмами взаємодії влади і суспільства.

Виклад основного матеріалу. Громадянське суспільство є частиною суспільства відокремленою і незалежною від держави; воно забезпечує права індивідів і зокрема, право власності; громадянське суспільство є сукупністю багатьох незалежних економічних одиниць, які діють незалежно від держави і конкурують одна з одною. Іноді його ще називають «третім сектором», яке в демократичних країнах є проміжною ланкою між громадянами і державою.

Отже, громадянське суспільство виступає джерелом, ресурсом і показником демократичної правової соціальної держави. Критеріями його розвитку є економічний, політичний та соціокультурний рівень. Економічний рівень, т.б. наявність різних форм власності, стійке існування вільних власників засобів виробництва, свободи вибору діяльності, економічної самореалізації. Політичний - наявність і реальна працездатність форм, методів, технологій, механізмів взаємодії влади і громадян на всіх рівнях: державному і місцевого самоврядування. Соці - окультурний - наявність громадянської культури у політиків і громадян.

Надаючи характеристику сучасного громадянського суспільства в Україні, варто звернути увагу на маргіналізацію громадського життя, про що свідчить новітня історія України. Протягом двадцяти шести років українці демонструють свою здатність активно долучатися до страйків, демонстрацій, з переростанням у більш масштабні: Помаранчеву революцію (2004 р.), Революцію гідності (20132014 рр.). Такі сплески громадської активності змінюються періодами спаду через зневіру українських громадян у політиках. А низька активність громадян у громадському житті негативно впливає на становлення демократичного суспільства.

Важливе значення для демократичних трансформацій України відіграє й такий чинник, як політична культура громадян. Як зазначав відомий дослідник громадянського суспільства Е. Геллнер, «Люди є продуктом культури. Вони формуються всередині культури й тому не можуть підійти до неї ззовні, щоб обрати собі підходяще суспільство…» [8]. Тобто, повноцінне, розвинене громадянське суспільство є можливим лише як результат поступового дозрівання громадянина, формування демократичної політичної і правової культури народу. Отже, в українському суспільстві політичної культури громадяни ще мають набути.

Підвищення рівня політичної культури населення має відбуватись з розширенням масового доступу до влади та її інститутів, створенням нових можливостей участі громадян в управлінні державними і суспільними справами. Адже ще однією проблемою на шляху формування громадянського суспільства в Україні є низький рівень довіри громадян до влади, що спричинено:

- недостатньою відкритістю, прозорістю та підзвітністю суспільству органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

- відсутністю умов для забезпечення широкого ефективного представництва інтересів громадян в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування;

- відсутністю регулярного партнерського діалогу влади і громадськості з найважливіших питань життя суспільства і держави;

- неналежним рівнем громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

- недосконалістю механізмів впливу інститутів громадянського суспільства на прийняття управлінських рішень та їх реалізацію;

- недостатньою участю інститутів громадянського суспільства у формуванні та реалізації державної, регіональної, місцевої політики (багаторівневого управління);

- відсутністю належних умов для утворення та функціонування інститутів громадянського суспільства, які мають сприяти розвитку громадської активності та громадянської культури; тощо.

Урядовими актами до інститутів громадянського суспільства в Україні віднесено: громадські організації, професійні та творчі спілки, організації роботодавців, благодійні і релігійні організації, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації та інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства [11].

Таким чином, інститути громадянського суспільства були унормовані як система суб'єктів, наділених правами і обов'язками щодо відстоювання своїх легітимних інтересів у процесі подальшої розбудови громадянського суспільства в Україні та участі в управлінні державними справами, зокрема, у формуванні та реалізації державної правової політики.

На сьогоднішній день громадянами створена велика кількість інститутів громадянського суспільства. За даними органів юстиції в Україні легалізовано/ зареєстровано близько 50 тис. громадських формувань (з деякими щорічними коливаннями), з яких - 66% становлять місцеві, всеукраїнські та міжнародні громадські організації, 0,3% політичні партії, 31% місцеві, всеукраїнські та міжнародні благодійні організації [11]. Однак, розпорошеність інститутів громадянського суспільства, той факт, що багато з них копіюють функції один одного і, найголовніше, майже не діють, - підриває довіру українських громадян до їх можливостей і, навіть, необхідності.

Деякі з громадських організацій створювались та структурно формувались за принципом «добровільно-примусового вступу», що спричинило значні проблеми у подальшому їх існуванні. Авторитарний принцип формування є неприпустимим в умовах демократизації країни. Такий стан заважає процесам становлення українського громадянського суспільства. Адже, незважаючи на те, що законодавством України досить повно визначена адміністративна правосуб'єктність громадських організацій, а це дає широкі можливості їх залучення до державного управління, проте, самі організації ці механізми майже не використовують. Існують певні труднощі щодо їх солідарності, цілеспрямованості, ініціативності та усвідомленні власної значущості у досягненні завдань громадянського суспільства. Отже, необхідно провести моніторинг діяльності об'єднань громадян на предмет їх ефективності та ліквідувати ті з них, які не працюють, можливо переглянути процедуру реєстрації об'єднань громадян.

Досвід зарубіжних країн свідчить, що для розвитку громадянського суспільства необхідна активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя, формування справжніх інститутів громадянського суспільства як ринкового, так і неринкового характеру (споживчі товариства, благодійні фонди, асоціації, клуби за інтересами тощо), адже це і є соціальна база громадянського суспільства. Але в Україні розвиток різних форм громадського самоврядування гальмується (інколи штучно створеними) труднощами. Про що зазначається в указі Президента України від 26.02.2016 №68/2016, яким була затвердження Національна Стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки [12]. Зокрема:

- «благодійники не мають ефективних стимулів з боку держави, зокрема податкових, обтяжені бюрократичними процедурами, відсутній дієвий механізм захисту від шахрайства та інших зловживань у сфері благодійництва;

- більшість організацій громадянського суспільства не має доступу до державної фінансової підтримки через її обмежений обсяг, незастосування прозорих конкурсних процедур та надання необґру - нтованих переваг окремим видам організацій громадянського суспільства; реалізацію програм (проектів, заходів), розроблених організаціями громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка держави, ускладнюють надмірно короткі строки, протягом яких вона надається, та необґрунтовані обмеження на види витрат, які можуть бути профінансовані за рахунок бюджетних коштів;

- недостатніми є стимули щодо здійснення організаціями громадянського суспільства підприємницької діяльності, спрямованої на вирішення соціальних проблем (соціальне підприємництво), долу - чення таких організацій до надання соціальних послуг зі сприяння у працевлаштуванні та професійної підготовки соціально вразливих верств населення; тощо» [12].

Отже, враховуючи те, що громадянське суспільство визначається як суспільство з наявністю розвиненої мережі різноманітних відносин між рівними, автономними в своїх діях суб'єктами, які здійснюються без посередництва держави; суспільство, в якому існують суспільні інститути, які відображають увесь спектр інтересів громадян та соціальних груп, захищають їх у стосунках з державою; суспільство з усталеною системою цінностей, - можемо зробити деякі висновки.

Висновки. Дослідження сучасного громадянського суспільства в Україні дозволяє зауважити, що головними ознаками, які його характеризують є стан розвиненості інститутів (різноманітних об'єднань громадян та засобів масової інформації) та рівень громадської активності населення. Такі характеристики, як: маргіналізація громадського життя; рівень політичної культури громадян; необхідність розширення доступу до влади, аби підвищити низький рівень довіри громадян до влади; розпорошеність інститутів громадянського суспільства; соціальна база громадянського суспільства - потребують уваги науковців і урядовців, які проводять реформування країни.

І хоча громадянське суспільство є частиною суспільства відокремленою і незалежною від держави - воно не розвивається саме по собі, його потрібно стимулювати, поєднавши зусилля різних рівнів управління і самоуправління, реформуючи систему таким чином, щоб вона стала потужним важелем цього процесу. Отже, на сучасному етапі розвитку, роль держави, органів влади, полягає у тому, щоб трансформувати систему державного управління, місцевого самоврядування в ефективну модель публічного управління з дієвими механізмами, які сприятимуть розвиткові громадянського суспільства в Україні. У подальшій розбудові його необхідно орієнтуватися на європейські стандарти забезпечення та захисту прав і свобод громадян, впровадження практики «належного врядування», відкритості, прозорості та підзвітності інститутів влади, створення умов для різноманіття суспільних інтересів, у тому числі соціально-економічних, культурних, релігійних тощо, і форм громадського самоврядування (суспільних рухів, асоціацій, об'єднань).

Список використаної літератури

1. Громадянське суспільство: історія та сучасність: монографія / [Т.В. Розова, О.С. Білоусов, Л.В. Вінокурова та ін.]; за заг. ред. Т.В. Розової. - Одеса: Юрид. л-ра, 2010. - 344 с.

2. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. Монографія. - Львів: Червона Калина, 2002. - 275 р.

3. Кравчук В.М. Громадські організації і держава: взаємовідносини в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-пра - вові аспекти): Монографія / В.М. Кравчук. - Тернопіль: ТзОВ (Терно-граф), 2011. - 260 с.

4. Лотюк О.С. Конституційні засади розвитку та функціонування громадянського суспільства в Україні: монографія / О.С. Лотюк. - К., 2014. - 406 с.

5. Шаульська Г.М. Механізми взаємодії громадськості з органами публічної влади в Україні: монографія / за заг. ред. д. філос. н., професора, академіка Національної академії педагогічних наук України Т.В. Мотренка. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2018. 200 с. URL: http://delta.e-autopay.com/buy/369804

6. Пухкал О.Г. Модернізація державного управління в контексті розвитку громадянського суспільства в Україні: монографія / О. Пухкал. - К.: 2010. - 287 с.

7. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство та політична культура: теоретичний і прикладний аспекти: Монографія. - Луганськ: Вид-во «Елтон-2», 2009. - 308 с.

8. Ernest Gellner. Conditions of Liberty: Civil Society and Its Rivals. 1994. 225 p.

9. Взаємодія держави та інститутів громадянського суспільства Мін'юст України: Роз'яснення від 03.02.2011 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0018323 - 11

10. Про громадські об'єднання: Закон України від 22.03.2012 р. №4572-VI. - URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4572-17

11. Характеристика громадських формувань як інститутів громадянського суспільства. Роз'яснення Міністерства юстиції від 24.01.2011 р. URL: http://zakon. rada.gov.ua/laws/show/n0016323-11

12. Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні Президент України; Указ, Стратегія від 26.02.2016 №68/2016. URL: http://www.president.gov.ua/documents/682016 - 19805

Размещено на Allbest.ru