Міська ветеринарія: практика Чернігівського самоврядування останньої третини ХІХ ст.
Дослідження напрямів у роботі ветеринарної служби Чернігова. Запровадження посади міського ветеринара. Вивчення містянами симптоматики інфікованих тварин, способів локалізації й боротьби з епізоотіями. Складнощі становлення муніципальної ветеринарії.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.08.2021 |
| Размер файла | 52,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Міська ветеринарія: практика Чернігівського самоврядування останньої третини ХІХ ст.
Л.М. Шара
У статті йдеться про один із напрямів у роботі виборного управління Чернігова ветеринарну службу. Указується на спонукальні чинники стосовно запровадження посади міського ветеринара; звертається увага на творення інформативного поля задля обізнаності містян із симптоматикою в інфікованих тварин, способами локалізації й боротьби з епізоотіями; наголошується на складнощах становлення муніципальної ветеринарії, зволіканні гласних своєчасно вирішувати назрілі проблеми.
Ключові слова: міське самоврядування, гласні, ветеринарна служба, ветлікар, епізоотія, вакцинація, профілактична робота.
Shara L.M. Municipal veterinary: Chernihiv self-government practice of the last third of the19th century Zemstvo and municipal government, formed in Dnieper Ukraine on the basis of liberal reforms of the 60-70s of the 19th century, actualized in their activities one of the important directions the development of municipal veterinary. Obvious achievements, such as the creation of an extensive network of veterinary services, timely vaccination, the introduction ofzootechnics and much more, were observed in the work of Zemstvo.
The initiative of elected authorities in the cities was less or took place due to zemstvo initiatives. It was evidenced by the practice of public administration in the Chernihiv province. Among 15 municipal settlements (14 county and one provincial) only in Nizhyn, Hlukhiv and Chernihiv self-governing institutions joined to the veterinary business. Nizhyn and Hlukhiv Dumas used the experience of Zemstvo veterinarians. They managed to introduce the position of a full-time city veterinarian in Chernihiv. This question arose in the first cadence of the Duma, but it was implemented only in 20 years, that is partly explained by the lack of funds, most ofwhich were devoted to the construction of a centralized water supply system and transport routes.
Gradually, the Chernihiv elected government confirmed in feasibility of a fulltime city veterinarian, who controlled slaughterhouses and meat trade. The profits from municipal slaughterhouses were increased. The preventive work and measures during epizootics were coordinated.
Chernihiv city self-government periodically distributed obligatory resolutions among the citizens, which prescribed the symptoms of animals' infectious diseases and ways to fight off them. The local budget was used to vaccinate animals. Zemstvo veterinarians and paramedics were additionally invited during the spread of epizootics. Funds were awarded for building special fences where cattle with an unconfirmed diagnosis or affected were kept. All these initiate the city veterinary, the proper functioning of which required further systematic and tedious work from representatives of public administration.
Key words: city self-government, members of City Duma, veterinary service, veterinarian, epizootic, vaccination, preventive work.
Основна частина
Модернізаційні процеси другої половини ХІХ ст., започатковані реформами 60-70-х років, охопили різноманітні царини суспільно-політичного та соціально-економічного життя в Наддніпрянській Україні. Активними ініціаторами важливих перетворень соціального і господарсько-побутового спрямування стали органи муніципального управління земське й міське самоврядування. Завдяки їхній наполегливості вирішувалися нагальні запити місцевих громад, поміж яких покращення зовнішнього благоустрою населених пунктів, формування пожежної охорони, підтримка малозабезпечених родин у неврожайні роки, розширення мережі навчальних закладів, організація охорони здоров'я та багато іншого.
Типовим прикладом заповзятливого господарювання є діяльність громадського управління Чернігова, в результаті якої розпочалося упорядкування транспортних сполучень, централізоване водопостачання, електричне освітлення, створювалися умови для набуття містянами освіти, отримання належної медичної допомоги, комфортності проживання у губернському центрі загалом.
Одним із напрямів у роботі виборної влади Чернігова була ветеринарія, яка наразі належить до маловивчених проблем. Допоки дослідницький інтерес науковців і краєзнавців націлювався на вивчення значимих моментів у функціонуванні Чернігівської думи, приміром її позиція у революційних подіях 1905-1907 рр. (Т. Демченко [3]), виконання культурно-господарських завдань (Ю. Нікітін [12;13]), особливості модернізації губернського центру на зламі ХІХ-ХХ ст. (Д. Чорний [17], В. Руденок [14]). Попри те, цілісне та об'єктивне бачення виборних органів Чернігова вимагає усебічного аналізу їхньої діяльності, що актуалізує й тему нашої розвідки. Її метою є спроба охарактеризувати практичні кроки чернігівського самоврядування, спрямовані на розвиток міської ветеринарії упродовж останньої третини ХІХ ст.
Передусім зауважимо, що ветеринарна служба в Російській імперії значно активізувалася у ХІХ ст. й основним мотивувальним фактором стала необхідність боротьби з епізоотіями (широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території [6]), у першу чергу з чумою рогатої худоби, сибіркою і сапом [2, с. 13]. Структурувалася ветеринарна медицина урядовою ветеринарією, відомчою, земською і міською. Урядова забезпечувалася ветфахівцями Міністерства внутрішніх справ, губернських й обласних управлінь, баклабораторіями, протичумними станціями і т. п., здійснювала контроль за реалізацією ветсанітарних законів та інструкцій. Відомча ветеринарія державних кінних заводів зосереджувалася на лікувально-профілактичній й селекційній царинах, муніципальна започаткувалася упродовж перших пореформених років завдяки земським і міським гласним (депутатам).
Зокрема, земська ветеринарія функціонувала у 34-х із 90-та губерній та областей імперії. Її спеціалістами була сформована розгалужена мережа санітарно-ветеринарного нагляду, протиепізоотичних заходів й ветеринарної допомоги, заснованої на науковому підході [9, с. 33; 2, с. 19]. У результаті цього земські ветеринари змогли накопичити необхідний фактологічний матеріал від годівлі та розведення тварин до організації племінної справи й управління тваринницьким сектором, що дозволило виокремити від лікувально-профілактичного напряму новий зоотехнію наукову основу тваринництва, науку про розведення, годування, догляд, утримання й використання сільськогосподарських тварин [2, с. 15; 8]. Водночас земці створили сітку ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, залучалися до законодавчої та організаційно-економічної діяльності на різних ієрархічних рівнях, адаптували правові підстави ветеринарної справи до регіональних особливостей, проводили науково-популяризаторську роботу поміж недосвідченого і вкрай консервативного селянства, даючи йому елементарні санітарно-гігієнічні знання, та землевласників й інтелігенції, зацікавлюючи їх ветеринарією [2, с. 19-21].
У фарватері земської ветеринарії розвивалася й міська, утім, на думку фахівців, вона була малочисельною, слабо фінансованою й не забезпечувала належної роботи. На початок ХХ ст. нараховувалося лише 372 міські ветпрацівники (ветеринари і фельдшери), діяли 38 стаціонарних ветлікарень, 406 амбулаторій, 402 фельдшерські пункти [9, с. 33].
У містах Чернігівської губернії гласні також не поспішали активізувати ветеринарну справу. Серед 14 повітових і одного губернського міста ветеринари наймалися й оплачувалися бюджетним коштом лише у Чернігові, Ніжині та Глухові. Причому ніжинське й глухівське врядування користувалося послугами земських фахівців, себто ті суміщали обов'язки у повіті й місті. Так, Глухівська дума запрошувала ветеринара (пана Голобузького) і фельдшера (пана Грищенка), виділяючи їм по 1/3 від річного заробітку: ветеринару по 200 руб., фельдшеру по 300 руб. [4, арк. 1-37]. Додатково закладалися у міський бюджет кошти на придбання медичних препаратів, у середньому по 40 руб. щорічно [7, с. 680].
Натомість Ніжинська дума фінансувала земського ветеринара не на постійній основі, а зверталася до нього час від часу, при гострій потребі. Скажімо, у липні 1894 р., коли поширилася сибірська виразка серед коней, найняла ветеринара Т. Клячкіна, який оглянув худобу й пасовища, зробив необхідні розпорядження. Цікаво, що виборне управління дало ветеринару «покористуватися набором медичних інструментів», який зберігався в управі й був придбаний міським коштом [11, арк. 1-9].
Самоврядні органи інших міст вдавалися лише до профілактичної роботи, продукуючи обов'язкові правила поводження в умовах епізоотій, або ж отримували поміч із Чернігова, від земських ветеринарів. Так, у січні 1881 р. поширилася епізоотія чуми великої рогатої худоби, загинуло 965 тварин у 9 повітах. На підмогу з Чернігова відправили двох ветлікарів: Смешкевича до Сосницького і Городнянського, Шафіра до Конотопського повітів, в інших працювали повітові ветеринари-земці [5, арк. 123, 125]. Як бачимо, попит на ветфахівців був очевидним, якщо один спеціаліст мав практикувати у двох повітах.
У Чернігові виникла ідея започаткувати ветеринарію, підконтрольну громадському управлінню та ним фінансовану, 1873 р., коли міський голова, почесний спадковий громадянин Чернігова, купець Яків Селюк запропонував гласним запросити ветеринара для лікування коней з пожежного обозу. Аби підтвердити серйозність наміру, Яків Олександрович пообіцяв пожертвувати на цю потребу 150 руб. власних коштів [16, с. 59].
Варто пояснити, що родина Селюків була відомою серед чернігівців, користувалася авторитетом: Яків та його брат Андрій мали звання почесних спадкових громадян, троє синів Якова Михайло, Григорій, Іван і племінник Флор Андрійович виконували у різні каденції обов'язки думців. Безпосередньо Яків Селюк, будучи обраним на посаду чернігівського голови, відмовився від річного заробітку (1500 руб.) на користь міста [18, с. 34, 213].
Однак, 1873 р. пропозицію Я. Селюка про запровадження штатного ветлікаря не змогли реалізувати. Долучилися до ветеринарної справи лише через 2 роки під тиском обставин і з огляду на дієвість земства. 1875 р. поширилася епізоотія чуми рогатої худоби, земці організували щеплення тварин і міське самоврядування Чернігова виділило 100 руб. на оплату місячної роботи земського ветеринара. Через 5 років ситуація повторилася, тому дума знову покликала ветлікаря, платила йому по 100 руб. щомісяця і відраховувала додатково по 600 руб. на боротьбу з епізоотією [16, с. 71].
Питання про штатного міського ветфахівця вважалося не на часі. Між тим, у серпні 1875 р. очільник санітарної комісії Д. Лавриненко, звітуючись перед думцями, указав на антисанітарний стан муніципальних скотобієнь і м'ясних лавок, наголосив на потребі побудови нових, де була б доречною і посада ветеринара. Його звернення лишилося без уваги, дума вирішила піти полегшеним шляхом дозволила забивати худобу у домашніх умовах. На таке неподобство звернула увагу губернська влада, наголосивши на бездіяльності виборного управління й пригрозила заборонити різницьку справу взагалі, якщо не буде належної санітарії. Але й це не умотивувало гласних на побудову нових скотобоєнь і м'ясних лавок. Важко визначити причину ігнорування очевидної проблеми, можливо, брак коштів і часу, оскільки упродовж 70-80-х років реалізовували потужні, як для Чернігова з його економічним рівнем, проєкти прокладання централізованої водогінної мережі та брукування вулиць і площ.
Лише у липні 1887 р., остаточно погодивши місце розташування скотобоєнь (на березі р. Десни) й знайшовши фінанси 12-ти тисячну позику, громадське управління розпочало будівництво. По його завершенні запросили для контролю за різницькою справою земського ветеринара, але невдовзі висловили недовіру, звинувативши у малих прибутках від забою худоби. Відтак і виникла думка взяти штатного міського ветлікаря. 1 грудня 1894 р. гласні ухвалили постанову про асигнування 1310 руб. для найму ветеринара, фельдшера і купівлю мікроскопа. З фельдшером і мікроскопом чомусь не склалося, найняли лише ветлікаря з річним окладом 750 руб. Ним став О. Маслоковець [16, с. 12]. Від появи ідеї про започаткування міської ветеринарії до її реалізації минув 21 рік...
Дещо жвавіше здійснювало чернігівське самоврядування профілактичну роботу поміж містян, власників тварин. Задля того видавалися обов'язкові постанови, у яких прописувалися механізми попередження, локалізації та боротьби з інфекційними хворобами. Якщо умовно структурувати сутність ухвали, то чітко простежувалися три складові указувалася симптоматика інфекційного захворювання, правила поводження з ураженою твариною й способи її лікування. Неодмінно наголошувалося на дезінфекції приміщень і речей, яких торкалися хворі тварини, їхній ізоляції та знищенні у разі неможливості вилікувати [16, с. 71]. В обов'язкових правилах указувалася навіть глибина захоронення, скажімо, при сапі не менше 2,5 аршини (аршин 71,12 см [1]).
Для окремішнього утримання інфікованої худоби громадське управління облаштовувало загороди. Зокрема, 1880 р. на цю потребу асигнували 697 руб. 65 коп., зробили дві кошари на 30 одиниць поголів'я [15, с. 930]. Властиво, що ізолювали не лише уражених тварин, але й тих, яким ветлікар не міг встановити остаточного діагнозу й доводилося спостерігати за ними певний час.
Думські ухвали категорично забороняли різницьку справу в домашніх умовах, забій худоби міг здійснюватися лише на міських скотобійнях після дозволу ветеринара. Запроваджувався контроль за транспортуванням м'яса до лавок й торгівля ним.
Зміст обов'язкової постанови погоджувався ветеринаром, голосувався на зібранні гласних, затверджувався губернською адміністрацією й оприлюднювався на сторінках «Черниговских губернских ведомостей» та виставлявся на загальний огляд у публічних місцях Чернігова. Контроль за виконанням містянами думських ухвал здійснювали представники поліції.
Для попередженні епізоотії була важливою своєчасна вакцинація. У такому разі мали спрацювати в унісон муніципальні органи та місцева держадміністрація губернське правління. Оперативне надходження інформації про поширення інфекційної хвороби у поселеннях Чернігівської губернії чи сусідніх з нею дозволяло розпочати масштабне щеплення із залученням і земських, і міських ветеринарів та фельдшерів. На жаль, не завжди було на належному рівні комунікування між губерніями, між губернатором і вище стоячими інституціями. Так, 26 серпня 1881 р. у канцелярію чернігівського губернатора надійшло розпорядження Міністерства внутрішніх справ «вжити усі необхідні заходи для попередження чумки, що поширилася у Могилевській губернії» [5, арк. 644]. Звісно, очільник губернії дав відповідні вказівки, у тому числі земському й міському самоврядуванню, але, як свідчать архівні матеріали, ще у липні 1881 р. зафіксували випадки інфікування тварин у 7-ми повітах (Стародубському, Новозибківському, Городнянському, Сосницькому, Кроле вецькому, Борзенському і Суразькому). У липні загинуло 2006 одиниць поголів'я, а у серпні, коли прийшла вказівка з міністерства, хвороба вже пішла на спад 1849 загиблих тварин [5, арк. 706, 888].
Висновок
Таким чином, викладений матеріал засвідчив, що формування у Чернігові ветеринарії, підпорядкованої громадському управлінню, відбувалося дуже повільно. Посаду штатного міського лікаря спромоглися запровадити лише наприкінці ХІХ ст., послуговуючись до того у земських ветфахівців. Поступово виборне врядування переконалося у доцільності штатного ветеринара, завдяки якому контролювалися різницька справа й торгівля м'ясом, збільшилися прибутки від муніципальних скотобоєнь, координувалася профілактична робота та заходи під час епізоотій.
Чернігівське самоврядування періодично розповсюджувало поміж городян обов'язкові постанови, в яких прописувалася симптоматика інфекційних захворювань у тварин та способи боротьби з ними. Місцевим коштом здійснювалася вакцинація, під час епізоотій додатково запрошувалися земські ветеринари й фельдшері, виділялися фінанси для будівництва спеціальних загород, де утримувалася худоба з непідтвердженим діагнозом чи уражена. Усе це започаткувало міську ветеринарію, належне функціонування якої потребувало від представників громадського управління подальшої систематичної і кропіткої роботи.
міський ветеринар епізоотія муніципальний
Джерела
1. Аршин. URL: Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/% D0%90%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD.
2. Вакулик В. Становлення і розвиток земської ветеринарної медицини Південно-Східної України (1864-1918) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01. Київ, 2009. 25 с.
3. Демченко Т. Чернігівська міська дума у 1905 році : (До століття першої російської революції). Сіверянський літопис. 2005. № 6. С. 27-35.
4. Державний архів Чернігівської області (далі ДАЧО), ф. 127, оп. 13, спр. 1486, 37 арк.
5. ДАЧО, ф. 127, оп. 17 в, спр. 12, 1218 арк.
6. Епізоотія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0 %BF%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%BE%D1%82%D1%96%D1%8F
7. Журнал заседания Черниговского губернского земского собрания. Чернигов, 1895.
8. Зоотехнія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0% BE%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%8F.
9. История ветеринарной медицины: краткий курс для обучающихся специальности 36.05.01 «Ветеринария» /сост. И. Домницкий. Саратов, 2017. 49 с.
10. Ніжинська філія ДАЧО, ф. 341, оп. 1, спр. 1261, 9 арк.
11. Ніжинська філія ДАЧО, ф. 341, оп. 1, спр. 1272, 9 арк.
12. Нікітін Ю. Культурно-господарська діяльність муніципальних структур в останній третині ХІХ ст. : на прикладі Чернігівської губернії. Сумська старовина. 2009. № ХХУПІ-ХХІХ. С. 7-20.
13. Нікітін Ю. Пореформені міста Полтавської, Харківської та Чернігівської губерній у другій половині ХІХ ст.: історичний аспект самоврядування. Вінниця, 2014. 252 с.
14. Руденок В. Наш губернскй хутор (Чернигов в ХІХ столетии). Чернигов, 2002. 47 с.
15. Свод постановлений Черниговской городской думы от 1871-1883 гг. Чернигов, 1883. 1270 с.
16. Тридцатилетие деятельности Черниговского городского общественного управления: 1870-1900 гг. Чернигов, 1901. 1245 с.
17. Чорний Д. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець ХІХ початок ХХ ст.). Харків, 2007. 304 с.
18. Шара Л. Чернігівська міська дума (70-90-ті роки ХІХ ст.). Чернігів, 2010. 224 с.
REFERENCES
1. Arshyn [Yardstik]. Retrieved from: https://uk.wikipedia.org/wik i/%D0%90%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD[in Ukrainian].
2. Vakulyk, V. (2009). Stanovlennia i rozvytokzemskoi veterynarnoi medycynyPivdenno-Shidnoi Ukrainy (1864-1918) [Formation and development of Zemstvo veterinary medicine of South-Eastern Ukraine (1864-1918)]. (Extended abstract of Candidate's thesis). Ку^. [in Ukrainian].
3. Demchenko, T. (2005). Chernihivska miska duma v 1905 rotsi: (Do stolittia pershoi rosyiskoi revoliucii) [Chernihiv City Duma in 1905: (To the 100th anniversary of the first Russian revolution)]. Siverianskyi litopys Siverianskyi litopys, 6, 27-35 [in Ukrainian].
4. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti (dali DAChO). [SAChR (State Archive of Chernihiv region)]), f. 127, op. 13, spr. 1486, p. 37.
5. DAChO [SAChR], f. 127, op. 17 v, spr. 12, p.1218.
6. Еpizootiia [Epizooty]. Retrieved from: https://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%95%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%BE%D1%82% D1%96%D1%8F [in Ukrainian].
7. Zhurnal zasedaniia Chernihovskoho huberskoho zemskoho sobraniia (1895). [Journal of the meeting the Chernihiv Provincial Zemstvo Assembly]. Chernihiv. [in Ukrainian].
8. Зоотехнія. [Zootechnics]. Retrieved from: https://uk.wikipedia. org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%85%D0% BD%D1%96%D1%8F [in Ukrainian].
9. Domnickiy, I. (Comps). (2017). Istoriia veterunarnoi mediciny: kratkii kurs dlia obushaiushchihsia specialnosti 36.05.01 «Veterinariia» [History of veterinary medicine: a short course for students of specialty 36.05.01 «Veterinary Medicine»]. Saratov [in Russia].
10. Nizhynska filiia DACho [Nizhyn branch SAChR], f. 341, op. 1, spr. 1261, p. 9.
11. Nizhynska filiia DAChO [Nizhyn branch SAChR], f. 341, op. 1, spr. 1272, p. 9.
12. Nikitin, Yu. (2009). Kulturno-hospodarska diialnist munitsypalnykh struktur v ostannii tretyni ХІХ st.: na prykladi Chernihivskoi hubernii [Cultural and economic activity of municipal structures in the last third of the 19th century: on the example of Chernihiv province]. Sumska starovyna Sumska starovyna, ХХVHI-ХХIХ. pp. 7-20. [in Ukrainian].
13. Nikitin, Yu. (2014). Poreformeni mista Poltavskoi, Kharkivskoi ta Chernihivskoi hubernii u druhiipolovyniXIXst.: istorychnyi aspekt samovriaduvannia [Post-reform cities of Poltava, Khrkiv and Chernihiv provinces in the second half of 19th century: the historical aspect of self-government]. Vinnytsa. [in Ukrainian].
14. Rudenok, V. (2002). Nash hubernski hutor (Chernihov v ХІХstoletii) [Our provincial khutor (Chernigov in the XIX century)]. Chernihiv. [in Ukrainian].
15. Svod postanovlenii Chernihovskoi horodskoi dumy ot 18711883 hh. (1883). [Compilation of Chernihiv City Duma resolutions from 1871-1883]. Chernihiv. [in Ukrainian].
16. ^idcati^ne deiatelnosti Chernihovskoho horodskoho obshchstvennoho upravleniia: 1870-1900 гг. (1901). [Thirty years of Chernihiv Municipal Public Administration]. Chernihiv. [in Ukrainian].
17. Chornyi, D. (2007). Po livyi bik Dnipra: problemy modernizatsii mist Ukrainy (kinets ХШ pochatok ХХ st.). [On the left bank of the Dnipro: modernization problems of Ukrainian cities (late 19th early 20th centuries.)]. ^arkiv. [in Ukrainian].
18. Shara, L. (2010). Chernihivska miska duma (70-90-ti roky ХЕХ st.). [Chernihiv City Duma (70-90s of 19th century)]. Chernihiv. [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та основнi концепції органів місцевого самоврядування. Принципи місцевого самоврядування в Україні, а також система, функції. Прохождення служби в органах місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування. Статті Закону України.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 08.11.2008Дослідження вчення про місцеве самоврядування в європейських країнах. Становлення демократії у Франції. Історичні факти та події, які вплинули на подальший розвиток місцевого самоврядування у країні. Встановлення самостійності територіальних громад.
статья [31,1 K], добавлен 31.08.2017Дослідження системи та особливостей місцевого самоврядування в Польщі. Визначення обсягу повноважень органів самоврядування республіки. Розробка способів і шляхів використання польського досвіду у реформуванні адміністративної системи в Україні.
статья [23,6 K], добавлен 17.08.2017Розкриття терміну "місцеве самоврядування" у нормативних актах Європейської Хартії. Визначення поняття і задач муніципальної влади як права територіальної громади на самостійне вирішення питань регіонального значення згідно положенням Конституції України.
статья [23,7 K], добавлен 30.12.2010Основні теорії міського самоврядування. Теорія вільної громади. Муніципальні системи зарубіжних країн. Історичний досвід розвитку інститутів самоврядування в Україні. Основні проблеми та перспективи розвитку місцевого самоврядування на сучасному етапі.
курсовая работа [38,9 K], добавлен 08.11.2012Демократичний централізм - принцип організації муніципальної влади у Радянському Союзі. Усвідомлення населенням власної громадянської відповідальності за стан місцевого самоврядування - одна з умов стабільності суспільно-політичної ситуації в Україні.
статья [122,9 K], добавлен 07.11.2017Поняття місцевого самоврядування, основні засади організації та здійснення, історія становлення і розвитку в Україні. Характеристика ознак місцевого самоврядування та структура органів. Необхідність утвердження місцевого самоврядування у містах.
контрольная работа [48,9 K], добавлен 16.12.2012Територіальна громада – первинний суб’єкт муніципальної влади в Україні. Сектори суспільства. Система місцевого самоврядування. Характеристика напрямків та переваг співпраці, її можливі результати. Активізація громадських ініціатив. Розвиток волонтерства.
презентация [709,0 K], добавлен 19.04.2013Дослідження основних форм взаємодії представницьких і виконавчо-розпорядчих органів у системі місцевого самоврядування. Вивчення територіальних самоврядних колективів Франції. Головна характеристика контрольних повноважень регіонального префекта.
статья [24,5 K], добавлен 31.08.2017Поняття децентралізації та деконцентрації влади, їх сутність і особливості, основний зміст і значення в діяльності держави. Порядок і законодавча база діяльності місцевого самоврядування, його повноваження. Історія становлення самоврядування в Україні.
реферат [45,5 K], добавлен 07.04.2009Стан правового регулювання та практики організації служби в органах місцевого самоврядування. Визначення змісту правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування. Обов'язки посадових осіб. Правовий режим служби в органах місцевого самоврядування.
доклад [35,5 K], добавлен 29.01.2014Умови та засоби реалізації основних принципів і завдань благоустрою міст. Особливості використання програмно-цільового підходу в сучасному управлінні розвитком територій. Аналіз діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення благоустрою.
дипломная работа [983,1 K], добавлен 06.10.2014Правові засади діяльності Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції: структура, правове становище посадових осіб, фінансування. Порядок здійснення виконавчого провадження; заходи примусового виконання рішень; діловодство.
отчет по практике [46,9 K], добавлен 14.04.2013Історія розвитку місцевого самоврядування в Європі, закладення теоретичних основ вчення про нього та прийняття міжнародних документів. Становлення місцевого самоврядування в Україні з урахуванням досвіду демократичних держав, його конституційні засади.
статья [34,5 K], добавлен 20.08.2013Обмеження прав і свобод громадянина: загальні аспекти, межі і умови запровадження. Питання правомірності, доцільності і можливості застосування люстрації до суддів. Її два аспекти – звільнення з посади та обмеження права займати певні державні посади.
доклад [22,2 K], добавлен 01.10.2014Публічно-правова природа місцевого самоврядування. Дослідження основних теорій походження місцевого самоврядування (вільних громад, громадської, державницької, а також радянської, теорії муніципального соціалізму, дуалізму та соціального обслуговування).
реферат [33,5 K], добавлен 20.04.2010Особливості конституційної конструкції та моделі місцевого самоврядування в Україні. Проблеми реалізації права територіальної громади на місцеве самоврядування на законодавчому рівні. Неконституційні чинники впливу на розвиток місцевого самоврядування.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 25.09.2014Місцеве самоврядування в системі публічної влади в Україні. Основні етапи становлення та проблеми реалізації діяльності місцевого самоврядування. Врахування європейського досвіду децентралізації влади на сучасному етапі реформування місцевої влади.
дипломная работа [105,7 K], добавлен 10.10.2014Дослідження організаційно-правових засад державної служби України. Аналіз припинення виплати допомоги по безробіттю. Вивчення заходів для запобігання незаконному використанню робочої сили. Огляд реалізації державних і територіальних програм зайнятості.
реферат [35,3 K], добавлен 28.04.2011Становлення й розвиток місцевого самоврядування. Розвиток та формування громадянського суспільства в європейський країнах. Конституційний механізм політичної інституціоналізації суспільства. Взаємний вплив громадянського суспільства й публічної влади.
реферат [23,4 K], добавлен 29.06.2009
