Змістовні компоненти соціально-правової компетентності фахівців із соціального захисту прав молоді

Размещено на http://allbest.ru

ДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет "

Змістовні компоненти соціально-правової компетентності фахівців із соціального захисту прав молоді

Ярослав Співак, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри менеджменту

Анотація

Abstract

Continuing components of social and legal competence of professionals of social protection of youth rights

Yaroslav Spivak, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Management Department Higher Education Institution “Donbass State Pedagogical University"

The article defines the essence of the concept “social and legal competence". The components of social and legal competence (organizational, advisory, correctional, educational, human rights, educational) are highlighted and their content is disclosed.

Вступ

Постановка проблеми. Соціально-правовий захист населення, як професійна спеціалізація, набуває суттєвого значення в умовах необхідності реформування українського суспільства до рівня соціальних стандартів економічно розвинутих країн.

Фахова підготовка майбутніх фахівців із соціального захисту прав молоді повинна базуватися на принципах демократизації суспільства, на основі ефективних економічних і політичних реформ в нашій країні. Формування професійної компетентності фахівців із соціального захисту прав молоді з активною громадянською позицією, готових до постійного самовдосконалення задовольнятиме актуальні вимоги суспільства України. Загострення необхідності забезпечення в сучасному суспільстві гарантій “Конвенції ООН про права дитини на фізичну, сексуальну, психологічну недоторканість” (1990 р.), яку Україна ратифікувала у 1991 році, вимагає від фахівців із соціального захисту прав молоді високого рівня професійної компетентності, відданості своїй справі, розвитку і самовдосконалення.

Особливе завдання соціальних працівників полягає в поширені інформації в суспільстві фактів порушення прав молоді для їх відкритого обговорення, бо більшість проблем девіантної поведінки молоді пов'язано в першу чергу як незадовільними побутовим умовами та вихованням, так і загальною соціально-економічною кризою, політичною нестабільністю і недоліками умов та змісту навчально-виховного процесу у закладах освіти. Забезпечення якісної професійної підготовки фахівців із соціального захисту прав молоді має стати основою для сподівань розвитку майбутніх поколінь країни в напрямку інтеграції до світових стандартів життя.

Однією з найважливіших задач досягнення професійної успішності фахівця із соціального захисту прав молоді є формування високого рівня сформованості компонентів його соціально-правової компетентності у відповідності до сучасних вимог суспільства.

Аналіз основних досліджень. Загальнотеоретичні й концептуально-методологічні засади соціально-правової компетентності досліджувалися у роботах І. Беха, М. Гончарова-Горянської, М. Докторович, А. Капської, Л. Рябовол, О.О. Ткачук та ін. Однак недостатньо досліджена соціально-правова компетентність майбутніх фахівців з соціального захисту прав молоді, чітко не визначені її змістові компоненти, тому є необхідність розгляду цієї проблеми.

Мета статті полягає у висвітленні змістовних компонентів соціально-правової компетентності фахівців з соціального захисту прав молоді.

Виклад основного матеріалу

Статистичний аналіз сучасного правового становища молоді в Україні констатує, на жаль, неприємну для суспільства тенденцію зростання кількості випадків девіантної поведінки дітей та підлітків, підліткового булінгу (цькування), суїцидів, доведення до самогубства, що обумовлена несприятливими умовами життя та виховання їх в сім'ї, жорстокого поводження з ними.

Тому до фахівців із соціального захисту прав молоді постають нові вимоги щодо надання всім учасникам соціально-правової допомоги для передбачення, запобігання та вирішення вищезазначених проблем. З 19 січня 2019 року вже набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” [4], в якому зазначена відповідальність керівників закладів освіти за надання соціальних і психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу та які вчинили його, а також стали свідками цькування та знущання, однак оптимально дієвого механізму соціально-правового захисту до цього часу не було запропоновано.

Невиконання гарантій “Конвенції ООН про права дитини на фізичну, сексуальну, психологічну недоторканість” (1990 р.) в Україні продовжує гальмувати процес розвитку сучасного суспільства у напрямку євроінтеграції [1, 10]. Чинні нормативно-правові акти соціального захисту прав дітей та молоді, на жаль, до сьогодні далеко не досконалі (суперечливі, подекуди дублюються, не визначають багатьох понять й ін.), та розроблені таким чином, що ускладнюють роботу фахівців із соціального захисту прав молоді, а також унеможливлюють забезпечення ефективного механізму контролю за їх додержанням. Відтак, фахова компетенція фахівців із соціального захисту прав молоді дуже важлива для вирішення загостреної в сучасному суспільстві зазначених проблем, що потребує від соціальних служб професійного оперативного реагування. І тут потрібно зазначити, що такий фахівець не тільки має бути конкурентоспроможним, але і конкурентоздатним, тобто окрім необхідних знань і умінь він має бути здатним до розвитку та самовдосконалення, здібним до професійного оперативного реагування в умовах невизначеності або непередбачуваності.

Прищеплення молодому поколінню поваги до закону і загальноприйнятих правил поведінки у суспільстві є ключовим питанням в організації навчально-виховного процесу. У цьому аспекті професійна діяльність соціального працівника має ряд особливостей. На відміну від вчителя або вихователя, фахівець з соціального захисту прав молоді має справу у своїй професійній діяльності переважно з підлітками у процесі їхнього соціального становлення.

Соціально-правовий захист молоді є комплексом нормативно-правових інструментів, організаційних та соціально-економічних заходів, спрямованих на вирішення життєвих проблем молоді віком 14 - 34 років, запобігання несприятливих наслідків соціальних ризиків, забезпечення їх необхідними умовами життєдіяльності, самовизначення, розвитку і самореалізації. Специфіка професійної діяльності фахівців із захисту прав молоді обов'язково вимагає грунтовних знань законодавчих і соціальних законів, норм, положень. Відтак, для успішного виконання робочих функцій сучасний фахівець із захисту прав молоді повинен володіти загальними та спеціальними знаннями, уміннями та навичками, комплексом відповідних професійних якостей, що забезпечують продуктивну роботу у даному напрямі. Багатоваріативність робочих ситуацій потребує постійного оновлення у такого фахівця соціально-правових знань для швидкого та оптимального їх вирішення.

Головною умовою досягнення професійної успішності у професійній діяльності фахівців із захисту прав молоді є високий рівень сформованості соціально-правової компетентності, спрямованої, в першу чергу на захист прав та інтересів особистості молодої людини, або групи молоді. Професійна підготовка майбутніх фахівців із захисту прав молоді в умовах закладу вищої освіти здійснюється шляхом передачі інформації про законодавчо визначені соціальні норми, формування на основі цих знань навичок для подальшого впровадження їх у соціальне середовище особистості. Тому соціально-правова діяльність фахівців із захисту прав молоді регулюється сутністю законодавчих і нормативно-правових норм.

Згідно змісту освітньо-професійної програми фахівець із захисту прав молоді повинен обов'язково знати: положення, принципи та інструменти державної молодіжної політики; законодавство України із соціального захисту прав молоді, а також нормативно-правові акти щодо регулювання соціальної допомоги молодим людям; методичні й інші розпорядчі документи і матеріали щодо організації соціальної роботи; засади сімейної політики щодо захисту дітей і молоді; зміст соціальної роботи (соціально-педагогічний, правовий, соціально-економічний, психологічний і медичний); зони соціального обслуговування; суб'єкти та об'єкти соціальної роботи, їх повноваження (контингент клієнтів, фахівці державних установ, організацій, партнерів з соціальної роботи тощо); основи міжнародного досвіду соціальної роботи, нормативно-правового забезпечення; механізм розробки та реалізації соціальних програм (проектів); організацію (методи) соціально-педагогічної, соціально-медичної та юридичної допомоги; організацію (форми, методи, засоби) виховання дітей і підлітків; основи трудового, житлового, цивільного, сімейного та кримінального законодавства; механізм організації соціальної реабілітації, юридичної допомоги, опіки, догляду, піклування, позбавлення батьківських прав та надання прав з усиновлення, соціальної допомоги і захисту, організацію та порядок ведення домашнього господарства; заходи пропагування здорового способу життя; методи формування громадянської свідомості, відповідальності тощо [5].

Проведений огляд наукових праць у даній тематиці свідчить про те, що поки не існує чіткого визначення поняття “соціально-правова компетентність”. У більшості наукових праць визначені такі поняття як “соціальна компетентність” та “правова компетентність”. Сутність поняття “соціальна компетентність” дослідниця М. Гончарова-Горянська [2, 34 - 36] визначає як певні стратегії особистості взаємодії з соціумом, а також ситуативні прояви рівня соціальної компетентності та сукупність певних якостей, характеру і поведінки особистості. Натомість, М. Докторович [3, 124] розуміє поняття “соціальна компетентність” як здатність особистості гнучко орієнтуватися у соціальних умовах, які можуть змінюватися, і як спроможність ефективно взаємодіяти із соціальним довкіллям. Відома вітчизняна вчена А. Капська [5] визначає дану якість як соціальний досвід та соціалізацію особистості. І. Бех [1] “соціальну компетентність” розуміє як соціальні стереотипи та цінності, а зміст даної якості визначає як рефлексивні вміння та якості особистості, які дають змогу інтегрувати внутрішні та зовнішні ресурси для досягнення соціально значущих й особистісних цілей, розв'язання проблем у процесі міжособистісної взаємодії. Ученим виділено наступні змістовні компоненти “соціальної компетентності”: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний, особистісний [1, 11].

Аналіз дослідження структури “правової компетентності” Л. Рябовол [6] показав те, що рівень правосвідомості та правової активності особистості, її знання, ціннісні уявлення та ідеї визначають вибір певної моделі поведінки, здатність її до ефективної професійної діяльності. Суттєвими ознаками “правової компетентності” визначені: правова активність і відповідальність, правова культура, правомірна поведінка, громадянська зрілість, а також вміння об'єктивно використовувати знання законів, норм та правил захисту своїх прав, впливати на громадсько-політичну ситуацію в суспільстві тощо. До основних складових “правової компетентності” належить юридична спрямованість, правова освіченість і культура, що дає можливість орієнтуватися у правовому полі, впливає на законодавчу систему держави, стимулює дію механізму соціального захисту особистості. Зміст поняття “соціально-правової компетентності” у праці О. Ткачук визначено як соціальну захищеність, активний соціально-правовий досвід, ефективну взаємодію з соціальним середовищем та правову соціалізацію цінностей [7]. Вітчизняні дослідники [1; 5; 6; 7] “соціально-правову компетентність” трактують як інтегративну якість особистості, що охоплює систему соціально-правових знань та вмінь, досвід правової соціалізації, соціальні установки, вміння взаємодіяти з громадськими інститутами та людьми, володіти прийомами професійного спілкування та поведінки. На нашу думку, соціально-правова компетентність фахівців із захисту прав молоді є сукупністю соціально-правових знань, умінь і навичок, а також готовність такого фахівця до вирішення питань соціально-правового змісту будь-якої складності за умов ефективної взаємодії з соціальним середовищем, правової соціалізації цінностей.

Враховуючи погляди вчених з даної тематики, аналіз змісту кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми фахівця із соціального захисту прав молоді, нормативно-правові документи, що регламентують його професійну діяльність, а також власний досвід науково-дослідної та практичної діяльності у сфері соціального захисту прав молоді, виділяємо наступні змістовні компоненти соціально-правової компетентності фахівця із соціального захисту прав молоді: організаційний, консультативний, корекційно-виховний, правозахисний, просвітницький.

Організаційний компонент соціально-правової компетентності фахівців із соціального захисту прав молоді передбачає планування, організацію і здійснення соціально-правової допомоги та захисту молоді у взаємодії з соціальним середовищем (фахівцями служб та організацій, які вирішують юридичні проблеми клієнтів). Консультативний компонент забезпечує комплекс порад або консультацій для молоді (вчителів, батьків підлітків) з правознавчих, юридичних та захисних питань. До цього компоненту належить також заходи профілактики правопорушень серед молоді, їх сімей, спільноти її оточення, застосовуються методи запобігання та розвитку неправомірної (протиправної) поведінки молоді. Корекційно-виховний - правове виховання з трудових, житлових, сімейних, цивільних та інших питань, правове інформування всіх учасників соціальної діяльності (молоді, вчителів, батьків підлітків) у практичній діяльності фахівців соціального захисту прав молоді; організація заходів запобігання неправомірної та/або протиправної поведінки серед підлітків, їхніх батьків та молоді, а також їхнього оточення. законодавчий соціальний захист дитина фахівець

Правозахисний компонент забезпечує соціально-правовий захист прав особистості молодої людини, сприяє реалізації правових гарантій, допомоги та підтримки, надає посередницькі послуги клієнтам в соціально-правових питаннях. Захист забезпечується згідно з Конституцією України та може здійснювати на міжнародному рівні (через організацію ЮНІСЕФ).

Просвітницький компонент передбачає створення необхідних сприятливих умов просвітницької діяльності з питань щодо того, як знайти правильний вихід із неблагополучної ситуації молодій людині, яка не обізнана у повному обсязі щодо своїх прав та обов'язків, відповідальності себе та інших; обізнаності щодо своїх прав на освіту, розвиток, отримання пільг та працевлаштування; забезпечення духовного, морального і культурного життя, а також з питань кримінальної відповідальності та негативних наслідків алко- та наркозалежності.

Кожен з цих компонентів соціально-правової компетентності розглядається у структурі здійснення соціально-правової діяльності фахівця із соціального захисту прав молоді у відповідністю з специфікою правових норм. До об'єктів соціально-правового захисту належать неповнолітні вагітні (мами), засуджені (умовно засуджені) підлітки, діти та підлітки із неблагополучних та малозабезпечених сімей, молодь з нахилами до протиправної (девіантної) поведінки, та інші молоді люди, що потребують соціально-правової допомоги і захисту.

Метою практичної діяльності фахівців із соціального захисту прав молоді є фахове використання у професійній діяльності набутих знань із соціально-правового захисту молоді. Саме тому формування у майбутніх фахівців із соціального захисту прав молоді вміння застосовувати на практиці технології соціально-правових знань має велике значення і зумовлює їх диференційовану підготовку. Фундаментальними аспектами підготовки фахівця із соціального захисту прав молоді необхідно вважати соціально-правову грамотність, яка в педагогічній практиці розглядається сучасною наукою як дієвий прикладний засіб, та вміння виконувати не тільки основні професійні функції, але і супутні (реабілітаційні, виховні тощо).

Різні категорії населення, зокрема молоде покоління, потребують соціально-правової допомоги та захисту у різних сферах його життя. Неповторність та багатоваріативність завдань соціальної роботи потребує актуалізації соціально-правових знань та умінь фахівця із соціального захисту прав молоді для швидкого та якісного їх вирішення.

Висновки

Отже, соціально-правова компетентність має фундаментальне значення у підготовці фахівця із соціального захисту прав молоді, і професійна підготовка такого фахівця має здійснюватися з урахуванням постійно виникаючих потреб соціально-правової практики та вимог до кожного змістового компоненту соціально-правової компетентності.

Перспективи проведення подальших досліджень ми вбачаємо у: детальному вивченні змісту компонентів соціально-правової компетентності майбутніх фахівців з соціального захисту прав молоді; визначенні критеріїв показників елементарних законодавчо-правових знань та умінь їх застосовувати на практиці, а також вмінь визначати свій власний соціально-правовий статус; діагностиці рівня професійної готовності фахівця із соціального захисту прав молоді до соціальної роботи як системної єдності та цілісності розвитку особистості і діяльності, досягнення професіоналізму та майстерності.

Література

1. Бех І. Д. Особистість як мета сучасного виховання. Матеріали VII Міжнародного фестивалю педагогічних інновацій / упоряд. Назаренко Г. А. у 2 т. Черкаси, 2015. Т. 1. С. 9-12.

2. Гончарова-Горянська М. В. Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів. Рідна школа. 2004. № 7- 8. С. 34-36.

3. Докторович М. О. Формування соціальної компетентності старшого підлітка з неповної сім'ї : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата пед. наук : 13.00.05 - соціальна педагогіка. Київ, 2007. 20 с.

4. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” № 2657-VIII від 18.02.2018р. Офіційний портал Верховної ради України/URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19. Назва з екрана.

5. Капська А. Й. Соціальна робота : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2005. 328 с.

6. Рябовол Л. Т. Навчання правознавства учнів основної та старшої школи як процес та система. Педагогічний альманах : зб. наук. пр. Херсон. акад. неперерв. освіти. 2011. Вип. 11. С. 89-95.

7. Ткачук О. В. Соціально-правова компетентність: співвідношення наукових категорій. Теоретико- методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. Кам'янець- Подільський, 2010. Вип. 14, кн. 2. С. 28-36.

Reference

1. Bekh, I. D. (2015). Osobystist yak meta suchasnoho vykhovannia [Personality as a goal of modern education]. Proceedings of the Third International Festival of Educational Innovations. Cherkasy. Vol. 1, pp. 9-12. [in Ukrainian].

2. Honcharova-Horianska, M. V (2004). Sotsialna kompetentnist: poniattia, zmist, shliakhy formuvannia v doslidzhenniakh zarubizhnykh avtoriv [Social competence: concept, content, ways of formation in the research of foreign authors]. Native school. No. 78, pp.34-36. [in Ukrainian].

3. Doktorovych, M. O. (2008). Formuv. sotsialnoi kompetent. starshoho pidlitka z nepovnoi simi [Formation of social competence of an older teenager from an incomplete of family]. Extended abstract of cand. thesis. Kyiv, 20 p. [in Ukr.].

4. Zakon Ukrainy “Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo protydii bulinhu (tskuvanniu)” № 2657-VIII vid 18.02.2018r. [The Law of Ukraine “On the Submission of the Law to Acts of the Legislative Acts of Ukraine on Proceedings to the Buling” No. 2657- VIII of February 18, 2018]. The Office portal of the Supreme for the sake of Ukraine. Available at: https:/ /zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19. Name of the screen [in Ukrainian].

5. Kapska, A. Y. (2005). Sotsial. robota : navch. posib. dlia stud. vyshch. navch. zakladiv [Social work: teach. manual for the stud higher teach establishments]. Kyiv, 328 p. [in Ukrainian].

6. Riabovol, L. T (2011). Navchannia pravoznavstva uchniv osnovnoi ta starshoi shkoly yak protses ta systema [Teaching law students of primary and high school as a process and system]. Pedagogical almanac, Vol. 11, pp.89-95. [in Ukrainian].

7. Tkachuk, O. V. (2010). Sots.-pravova kompetent.: spivvidnosh. nauk. katehorii [Socio-legal competence: the ratio of scientific categor.]. Theor. and method. Probl. of educ. of childr. and young people, Vol. 14, Book. 2, pp.28-36. [in Ukr.].

Размещено на Allbest.ru