Контроль як необхідна умова функціонування інформаційної сфери, його види

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контроль як необхідна умова функціонування інформаційної сфери, його види

Control as a necessary condition for the functioning of the information sphere and its kinds

демократичний соціальний правовий

Kostetska T.

In this article the formation of the control system in the information sphere is considered in the context of existing problems of the formation and implementation of state information policy against the background of the challenges of globalization information processes and the current state of the hybrid war being waged against Ukraine. The most significant of them are determined.

Emphasizes the role and importance of control in the information sphere to overcome existing negative facts and promotion of its steady development.

The role and tasks of the state in ensuring the implementation of the relevant processes are stands out and the need for modernization of the formation and implementation of the state information policy is substantiated. It said that the essential condition for effective functioning of the named sphere of research as a whole is a combination of efforts of state authorities, which are specifically authorized to exercise control and supervision, and institutions and forms of public control.

The areas of state and public control in the information sphere singled out. A general description of their characteristics is given.

It is indicated by insufficient theoretical and applied development of legal aspects of the definite phenomenon. In particular, in modern science there is no comprehensive analysis of the constitutional and legal problems of control activities in the identified sphere of social relations.

The expediency of developing the basic concepts and definitions, refinement of existing categories in order to form a conceptual-categorical apparatus of the studied problem is substantiated.

The author analyzes certain doctrinal approaches to the interpretation of the concept of «control» on the so-called broad concept of control in a democratic state, which simultaneously encompasses institutions of state and public control and takes into account the existence of a mechanism for international control.

It is emphasized that further research of the essence, content, definition of phenomena such as: «information sphere», «control in the information sphere», «state control in the information sphere», «public control in the information sphere», etc., in the legal sense should be based on the principles of integrated application of the system of general scientific and special-scientific methods. Among them - the method of analysis, which is the essence of analytical (information and analytical) activity.

Key words: informative sphere, control, types control, public informative policy, state control, public control.

Постановка проблеми. Однією з найбільш складних та значущих проблем у контексті загальної тенденції побудови в Україні демократичної, правової, соціальної держави, формування і розвитку життєздатного громадянського суспільства є визначення та здійснення цілісної системної стратегії функціонування інформаційної сфери, її правового забезпечення. Підкреслюючи значення інформаційної сфери, фахівці наголошують, що від неї в сучасний період «напряму залежить рівень піднесення соціально-економічного, політичного і культурного розвитку будь-якого сучасного суспільства», а «ефективне використання забезпечить побудову інформаційного суспільства в країні та її інтеграцію у світовий інформаційний простір» [1, с. 79].

Водночас існування проблем у названій сфері суспільних відносин, визнання необхідності розвитку інформаційного законодавства, проведення системної кореляції з вирішення питань захисту та забезпечення основних прав, цінностей і соціально-економічних інтересів людини, суспільства і держави, побудови в умовах відкритого суспільства ефективної системи інформаційної безпеки України було підтверджено чинною владою на спеціальних парламентських слуханнях [2].

У наш час, як наголошують фахівці, все ще відсутнє чітке уявлення про зміст стратегії розвитку інформаційних процесів у сучасному суспільстві та їх наслідки. Існує тенденція до зростання стану незахищеності членів світового співтовариства від негативних інформаційних загроз, впливів на політичну, економічну та інші системи тієї чи іншої держави [3, с. 114-115].

Утім, актуальною в практичному і теоретичному сенсі, що визнається, є потреба наповнення національного інформаційного простору об'єктивною, достовірною інформацією, спрямованою на формування та зміцнення національної свідомості з метою консолідації українського суспільства та вироблення, за висловом фахівців, імунітету до ворожих інформаційних впливів, запобігання внутрішнім конфліктам на ґрунті інформаційного протистояння [4, с. 13]. Особливо гострими означені питання постають в умовах сучасного стану гібридної війни, яка ведеться проти України, коли існує зростаючий інформаційний вплив іноземних держав на вітчизняний інформаційний простір, домінування агресивно налаштованих російських мас-медіа, блокування національного контенту на окупованих територіях. Адекватна змістовна відповідь на інформаційну війну проти українського суспільства, держави стає надзвичайним завданням.

Зрозуміло, що успішне функціонування та розвиток цієї важливої сфери суспільної діяльності не може відбуватися стихійно та безконтрольно, а тому потребує певного владно-організуючого впливу з боку держави. Значущою постає проблема вироблення нових науково-обґрунтованих концептуальних засад збалансованої державної інформаційної політики, основними напрямами якої є, зокрема, забезпечення: доступу кожного до інформації; рівних можливостей щодо її створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень, інформаційної безпеки України; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору тощо (ст. 3 Закону України «Про інформацію»).

Усвідомлення нагальності вирішення існуючих проблем зумовлює не тільки потребу в модернізації процесів формування та реалізації державної інформаційної політики на тлі викликів сучасних глобалізаційних процесів, євроінтеграційних прагнень нашої держави, завдання побудови інформаційного суспільства, моніторингу й контролю за її впровадженням.

У контексті проблематики цієї статті можна наголосити, що істотною умовою ефективного функціонування інформаційної сфери загалом є поєднання зусиль спеціально уповноважених на здійснення контролю і нагляду органів державної влади та представників громадського контролю.

Ці питання набувають якісно нового значення у світлі пошуку найбільш ефективних шляхів і суттєвих форм та методів, якісних механізмів взаємозв'язку влади і суспільства у вирішенні завдань і проблем, що стоять перед ними; прийняття зважених владно-управлінських рішень, впровадження контролю громадянського суспільства з метою підвищення відповідальності державних органів за результати відповідних рішень тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, присвячених висвітленню окресленої проблематики в українській юридичній науці, свідчить, що проблемам контролю, контрольної діяльності в інформаційній сфері присвячено незначне коло наукових праць, переважно підготовлених в адміністративно-правовій науці та науці інформаційного права і які стосуються здійснення державної інформаційної політики. Це, зокрема, праці вітчизняних учених: І. Арістової, К. Белякова, В. Брижка, О. Вознесенської, О. Довганя, Б. Кормича, Г Красноступ, А. Марущака, Ю. Мо- сенко, Н. Новицької, О. Олійника, В. Пилипчука та ін. На рівні окремих публікацій предметом дослідження стали, зокрема, адміністративно-правові питання інформаційно-правового забезпечення громадського контролю за діяльністю публічної влади (В. Кравчук).

Окремо слід наголосити, що в науці конституційного права окремих питань, пов'язаних із предметом цього дослідження, у різні періоди становлення і розвитку інформаційних відносин, здійснення державної інформаційної політики торкалися такі, наприклад, вітчизняні дослідники, як: Н. Кушакова, О. Нестеренко, В. Погорілко, В. Серьогін, Т Чубарук та ін. Утім, комплексні конституційно-правові монографічні розробки відповідної проблематики, які б відповідали сучасним потребам, у вітчизняній юридичній науці на сьогодні відсутні.

Метою статті є визначення конституційно-правових аспектів ролі і значення контролю в інформаційній сфері, характеристика деяких сфер основних його видів: державного та громадського контролю.

Крім того, загальною теоретико-методологічною основою дослідження проблем у межах окресленої тематики можна назвати розробки, присвячені, зокрема, теоретико-правовим питанням контролю, контролю у державному управлінні, зокрема у державному управлінні національними інформаційними ресурсами, таких українських дослідників, як: В. Авер'янов, О. Андрійко, Ю. Барабаш, В. Дрешпак, О. Майданик, Г Почепцов, О. Соснін, В. Шестак та ін.

Не вдаючись до поглибленого аналізу існуючих підходів, оскільки це є предметом спеціального дослідження, зауважимо, що, на нашу думку, ефективному функціонуванню інформаційної сфери, поступальному її розвитку сприятиме вирішення існуючих проблем в аспекті застосування для обґрунтування конкретних висновків і пропозицій щодо їх подолання, відповідно до обґрунтованої у сучасній спеціальній літературі так званій широкій концепції контролю у демократичній державі як різновиду юридичної діяльності, що одночасно охоплює інститути державного і громадського контролю та враховує існування механізму міжнародного контролю. Її автором є правознавець С. Косінов, який критично проаналізував існуючі, насамперед галузеві, методологічні підходи щодо природи, змісту та видів контролю [5, c. 25].

Основні результати дослідження. Для ґрунтовного, об'єктивного й всебічного аналізу сутності, змісту, визначення поняття такого явища, як контроль в інформаційній сфері, його значення і ролі для розвитку національних інформаційних відносин, становлення інформаційного суспільства, подолання негативних наслідків інформаційної війни, що ведеться проти України, доцільно розглянути окремі проблеми основних понятійних категорій, що входять до змісту досліджуваного поняття. Як зазначається в юридичній літературі, «правове поняття, його внутрішній зміст, обсяг і структура є логіко-смисловою основою для окреслення термінологічного значення у вигляді дефініції, яка узагальнює найістотніші ознаки і взаємозв'язки правового явища» [6, c. 482].

З метою формування досконалого понятійно-категорійного апарату досліджуваної проблематики спершу доцільно зупинитися на такому дискусійному поняттю для юридичної науки, як «інформаційна сфера» (далі - ІС), яке входить до терміносполучення, що аналізується. Його законодавче визначення на рівні дефініції у чинному вітчизняному законодавстві на сьогодні відсутнє, однак у спеціальній літературі широковживане.

Зокрема, у науці адміністративного права існують усталені підходи до визначення вказаного поняття, сформовані декілька років тому, зокрема, як «єдиного інформаційного простору України...», а також розуміння багатогранності, багатоаспектності цієї категорії [7, с. 28, 107].

У науці інформаційного права відомий фахівець К. Бєляков вважає, що ІС можна розглядати як: 1) інформаційну діяльність; 2) сферу правового регулювання інформаційних відносин. При цьому він називає основні складові національної ІС, які, без всебічного аналізу, наводимо з огляду на потреби характеристики багатогранності відповідного явища, що унеможливлює, на наше переконання, його визначення на рівні уніфікованої дефініції. Такими, зокрема, є: система національних інформаційних ресурсів, система національних масових комунікацій, система забезпечення інформаційної безпеки, національне інформаційне законодавство тощо [1, c. 80-81].

Спробу визначити сутність інформаційної сфери як об'єкта конституційно-правового регулювання, здійснила Т. Чубарук, яка визначає вказану категорію як систему суспільних відносин з приводу збирання, зберігання, використання, поширення інформації (інформаційних відносин), що підлягають правовому регулюванню [8].

Також слід сказати, що науковий інтерес до досліджуваного поняття не припиняється. У межах спеціального адміністративно-правового дисертаційного дослідження з урахуванням довготривалих наукових розвідок пропонується удосконалене поняття ІС як «предметно-територіальний, системно-структурний та юрисдикційний простір вчинення дій щодо збирання, зберігання, обробки, передачі, перетворення та захисту інформації, виробництва інформаційної продукції, надання інформаційних послуг, формування інформаційної інфраструктури, а також забезпечення інформаційних прав, свобод особи, правомірних інтересів учасників інформаційних відносин, публічного інформаційного правопорядку та національної інформаційної безпеки України в цілому, межі якого визначаються властивостями самої інформації, її правовими режимами, а також видами інформаційної діяльності» [9, c. 8]. Загалом погоджуючись із наведеним підходом, зауважимо, що окремі компоненти представленого визначення потребують деякого критичного осмислення.

Не відкидаючи значущості доробку вітчизняних правознавців у цьому напрямі, припускаємо, що теоретико-методологічні підстави подібних досліджень з урахуванням національних особливостей функціонування визнаного соціально-правового явища на сьогодні все ще не остаточно визначені. Як вже наголошувалося, більш пильна увага, порівняно з іншими складовими категоріями поняття контролю в інформаційній сфері, до наведеної категорії є виправданою.

Безумовно, подальші дослідження сутності, змісту, визначення поняття таких явищ, як «інформаційна сфера», «контроль в інформаційній сфері», «державний контроль в інформаційній сфері», «громадський контроль в інформаційній сфері» тощо мають ґрунтуватися на засадах комплексного застосування системи загальнонаукових і спеціально-наукових методів. Серед них провідним є метод аналізу, який є суттю аналітичної (інформаційно-аналітичної) діяльності.

Значення державного контролю, під яким деякі фахівці розуміють «діяльність компетентних державних органів, що полягає у виявленні та усуненні порушень у діяльності суб'єктів інформаційної сфери та можливості застосування до них юридичної відповідальності» [10, c. 151], зумовлена багатьма чинниками. Його параметри моделюють нагальні завдання інформаційної діяльності держави, зумовлені сучасними викликами, тими невідворотними змінами, що сталися в українському суспільстві, в його інформаційній сфері, в медіа-просторі. При цьому унеможливлюється перетворення контролю на цензуру, яка заборонена на конституційному рівні.

При визначенні сфер громадського контролю у досліджуваній сфері слід зважати на існуючий у науковій літературі підхід до умовного виокремлення сфер цього інституту за основними видами прав людини: політичної, сфери особистих прав людини, соціальної [5, с. 269-277]. Становить інтерес, зокрема, виокремлення сфери реалізації доступності інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Певно, що всебічний аналіз сфер громадського контролю в ІС - один із напрямів для подальшого наукового пошуку фахівців.

Слід додати, що здійснення державного і громадського контролю, зокрема, за додержанням інформаційного законодавства є однією з передбачених законодавством гарантій права на інформацію в Україні (ст. 6 Закону України «Про інформацію), забезпечення якого, як наведено вище, є одним із напрямів державної інформаційної політики в Україні. Здійснення, як визначено, парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації закріплено як їх правову гарантію (ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Серед форм громадського контролю можна назвати, зокрема, інститут запитів на доступ до публічної інформації, інститут звернень громадян, діяльність різноманітних громадських організацій, рухів тощо, які функціонують із різним ступенем правового забезпечення.

Зрозуміло, що напрямів для подальшого наукового та практичного інтересів фахівців до проблем контрольної діяльності в інформаційній сфері існує достатньо.

Висновки

На підставі викладеного можна зазначити, що у налагодженні дієвої системи контролю в національній інформаційній сфері з метою забезпечення її поступального функціонування, розвитку, усунення існуючих негативних явищ тощо головне значення має поєднання зусиль органів державної влади (зокрема, органів парламентського, президентського та парламентсько- президентського контролю), спеціально уповноважених на здійснення контролю і нагляду в межах наданої компетенції, та форм громадського контролю. Ці питання актуалізуються з точки зору підвищення ефективності демократичних механізмів національного розвитку, взаємовідносин органів публічної влади з громадянським суспільством як зрілої самоорганізації громадян.

Використані джерела

1. Беляков К. І. Інформатизація в Україні: проблеми організаційного, правового та наукового забезпечення : монографія / К. І. Бєляков. - К. : КВІЦ, 2008. - 576 с.

2. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні» : постанова Верховної Ради України від 3 липня 2014 р. № 1565-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1565-18.

3. Довгань О. Д. Глобалізаційні процеси в інформаційній сфері та їх вплив на інформаційну безпеку / О. Д. Довгань // Часопис Київського університету права . - 2015. - № 1.

4. Бойчук І. В. Засоби масової інформації як інститут громадянського суспільства в Україні (на прикладі західних областей) : автореф. дис. ... канд. політ. наук / І. В. Бойчук. - К., 2014.

5. Косінов С. А. Контроль у демократичній державі: монографія / С. А. Косінов - Х. : Право, 2015. - 360 с.

6. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.- К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. - Т 6.

7. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ : монографія / І. В. Арістова. - Х. : УВС, 2000. - 368 с.

8. Чубарук Т. В. Конституційні засади правового регулювання інформаційної сфери : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Т В. Чубарук. - К., 2010.

9. Заярний О. А. Адміністративна деліктологія в інформаційній сфері: проблеми теорії і практики : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / О. А. Заярний. - К., 2018. - 35 с.

Размещено на Allbest.ru