Аналітика як методологічна основа історико-правових досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналітика як методологічна основа історико-правових досліджень

Тетяна Іванівна Бондарук,

старший науковий співробітник відділу

історико-правових досліджень Інституту

держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

кандидат юридичних наук

Розглядається аналітична складова історико-правового дослідження. Доводиться, що його методологічною основою є аналітика на рівні побудови теорій та концепцій.

При цьому сутність аналітичних практик виявляється у процесі методологування - визначенні підходів, принципів, методів пізнання історико-правової реальності на підставі їх якомога вичерпнішого дослідницького реєстру, складеного з урахуванням сучасних науково-пізнавальних практик, що має забезпечувати доведення дослідження до максимально можливого рівня на певному етапі науки.

Ключові слова: методологія історії права, аналітика, історико-правове дослідження, правознавство.

Bondaruk T. Analytics as a methodological basis of historical and legal research

The development of the methodology of legal science is one of the most important tasks of Ukrainian legal science. A pluralistic approach to law and to its history also determines methodological pluralism as a set of independent methods.

Currently, the historical and legal science is actively seeking ways to modernize the methodological instruments and overcome the methodological gaps discovered during the postmodern discourse.

At the same time, there are urgent problems concerning the establishment of the idea of the level of methodology, the development of various scientifically grounded models (structuring) of coexistence/complementarity/harmonization of different methodological levels; attraction and legalization, or rather, integration into the historical and legal science, methods of other sciences, both humanitarian and natural (in particular, biology), etc.

Their solution is directly related to the implementation of analytical activities as a set of appropriate procedures, methods and techniques that enables the acquisition of true knowledge and is a guarantee of the effectiveness of scientific legal and, in particular, historical and legal studies.

The basis for the article was the development of O. Skakun, who explores the systematic and multifactor of the modern methodology of legal science, I. Kovalchenko, who, under the pluralistic approach to history, understood the synthesis of various theories of the historical process; M. Kostytsky, who notes that the analytical approach can be considered by the historical and legal phenomena through the prism of the triune structure of the general, particular, unitary; M. Kellman, who emphasizes the significance of the methodology of jurisprudence in identifying new patterns of development of law and other legal phenomena, the formation of an effective system of legal knowledge as well as the works of V. Kirichenko, L. Savvenok and others. The purpose of the article is to find out the content and essence of the analytical component of historical and legal research as its methodological basis, outline the range of analytical practices in the knowledge of historical and legal reality.

I. Kovalchenko distinguished three types of levels of cognition and relevant theories: comparative, analytical, synthetic. The basic, or the required levels are the first two. The third is the goal, but given the specifics of the object and subject of historical and legal research, it is not always achievable.Each of these levels determines its own set of analytical procedures and practices that have their own peculiarities.

According to the above it is obvious that the history of law - mostly empirical science, has the main task of creating as much as possible a verbal image of the object under study. Here is an important use of the descriptive method, which is clearly analytic in nature.

Its main components are such as basic techniques as observation (in historical and legal science are limited), verbalization (finding the most precise verbal expressions of the object being studied); generalization and classification; temporal-spatial binding (establishment of the time and spatial framework of the study); interpretation (content discovery) (N. Krestovska).

It is worth noting that the historical and legal narrative, «sifted» through the sieve of legal thinking, an integral part of which is the analytical component) - the primary and necessary cell of historical and legal knowledge.

From the empiric (description) to theoretical knowledge, the cognitive method of interpretation (explanation), which is at the same time the second level of cognition or its first theoretical stage, serves as the source

Such methods as interpretation-historical method, method of formal-logical, historical and legal modeling of past legal acts, events, processes are the main in historical and legal study (O. Skakun).

Thus, the constructed methodological hierarchy can testify to the perception of the ideas of the critical philosophy of history (its analytical wing), which deals with four main problems: 1) history as a specific branch of knowledge; 2) truth and fact in history; 3) historical objectivity and 4) historical explanation (V. Wolsch).

In particular, the historical explanation occurs in the method: causal, through law, genetic, structural, functional (I. Kovalchenko). There are few important factors of constructing the theory (on the way from the concrete to the general): the nomination of the idea as the core of theoretical knowledge and the implementation of categorical synthesis.

In modern historical and legal science, a number of important methodological determinants of this «reverse» movement can be identified. Among them, the idea of the historical-legal process as a subjective-objective, both socially and culturally predetermined, as an integral part of the civilization and cultural development of society, with the active role of its subjects, etc.

At the same time understanding in the context of the knowledge of historical and legal reality requires a number of accepted postmodern challenges.

Analytical comprehension needs a historical and legal reality in view of the establishment of the concept of «integrity» or «totality» in post-humanitarian clarification in humanitarian terms, which is the integrity of human and non-human factors.

Additional, first of allanalytical reflectionsrequire a proper postmodern theory (in particular deconstruction, constructivism, narrative, texturalism), the cognitive capabilities of which are able, in particular, to change their perspectives and new accents and contexts to advance in the development of historical and legal knowledge.

The foregoing gives grounds to assert that the analytical component is present at all stages of historical and legal research. At the same time its methodological basis of analytics is primarily at the level of constructing theories and concepts.

Thus the essence of analytical practices is manifested throughout the process of methodology - the definition of approaches, principles, methods of knowledge of historical and legal reality on the basis of their as comprehensive research register drawn up in the light of modern scientific and cognitive practices, which must ensure that the research is brought to the maximum possible level at this stage of science.

Key words: methodology of the history of law, analytics, historical and legal research, jurisprudence.

Вступ

Постановка проблеми. Розробка методології правової науки та інтенсифікація гносеологічних досліджень є одним із найважливіших завдань української юридичної науки загалом та історико-правової науки зокрема. Плюралістичний підхід до права та його історії зумовлює і методологічний плюралізм як сукупність незалежних методів. Водночас у його основі лежить філософське вчення про множинність або про декілька незалежних першооснов буття чи основ знання. Це призводить як до позитивних (поява нових методологій та підходів), так і до негативних наслідків: існує реальна загроза наразитися на плутанину в методологічних засобах, що цілком може спричинити колапс при намаганні отримати науковий результат.

Нині історико-правова наука активно шукає шляхи осучаснення методологічного інструментарію та подолання виявлених під час постмодерністського дискурсу методологічних лакун з метою забезпечення об'єктивного пізнання праводержавних явищ і процесів, зокрема й у їхній ретроспективі.

Серед нагальних проблем при цьому є ті, що стосуються усталення уявлення про рівні ме- тодологування залежно від етапу наукового дослідження; розробка різноманітних науково обґрунтованих моделей (структуризацій) співіснування/взаємодоповнення/узгодження різних методологічних рівнів; залучення та юридизація, а точніше інтегрування в історико-правову науку, методів інших наук, як гуманітарних, так і природничих (зокрема, біології), які становлять методологічну базу дослідження і детермінуються його об'єктом та предметом.

Їхнє вирішення безпосередньо пов'язане зі здійсненням аналітичної діяльності як сукупності відповідних процедур, способів і прийомів, що й уможливлює набуття істинних знань і є запорукою ефективності науково-правових і зокрема історико-правових, досліджень. А важливість з'ясування змісту і сутності творчої аналітичної діяльності з видобування нового історико-право- вого знання зумовлює актуальність їх студіювання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій дає змогу констатувати, що аналітика як основа історико-правових досліджень не привертала спеціальної уваги. Водночас основою для її досліджень є розробки О. Скакун, яка досліджує системність і багатофакторність сучасної методології юридичної науки [10, с. 20]; І. Ковальченка, який під плюралістичним підходом до історії права розумів синтез різних теорій історичного процесу, подолання поляризації світової історичної науки через її ідеологізацію та, як наслідок, встановлення «єдності світового історичного процесу» [5, с. 380]; М. Костицького, який зазначав, що дослідження в галузі історії держави, права, політичної думки України мають констатуючий, а не аналітичний характер; забезпечити ж аналітичний підхід може погляд на історико-правові явища крізь призму триєдиної структури загального, особливого, одиничного; саме ж історико-правове явище є одиницею, первісною клітинкою вказаного пізнання і виступає як конкретна, державно-правова подія, властивість, процес, що відображає зовнішній бік об'єктивної соціальної дійсності та нерозривно пов'язані з її суттю [6, с. 15; 7]; М. Кельмана, який, досліджуючи становлення та основні напрями методології правознавства, акцентує увагу на її значенні у виявленні нових закономірностей розвитку права та інших правових явищ, формуванні ефективної системи правових знань [3, с. 43]; В. Кириченка, який зазначав, що досліджуючи предмет історико-правової науки за допомогою різних методів одночасно, з'являється можливість порівнювати отримані результати, розглянути предмет дослідження з різних точок зору, виявити існуючі закономірності та уникнути однобічності отриманих висновків [4, с. 51-52]; Л. Савенок, яка, досліджуючи методологічні традиції та новації сучасного історико-правового знання, закликає до відходу від монізму та пропонує методологічний плюралізм й еклектику за умови «здорового релятивізму» [9, с. 35].

Слід зазначити, що питання методологічного характеру незмінно опиняються у центрі уваги і багатьох інших філософів, теоретиків, істориків права. Зокрема, серед них праці В. Бабкіна, Н. Оніщенко, С. Максимова, І. Музики, О. Оборотова, П. Рабіновича та ін. Обґрунтовані ними положення і концепції мають важливе значення для творчих імпульсів у розвитку методології правознавства.

Мета статті - з'ясувати зміст і сутність аналітичної складової історико-правового дослідження як його методологічної основи, окреслити коло аналітичних практик при пізнанні історико- правової реальності.

аналітика історичний правовий дослідження

Основні результати дослідження

І. Ковальченко, говорячи про наукове пізнання, виділяв три його рівні і, відповідно, три типи теорій - порівняльну, аналітичну, яка виражає вищий рівень пізнання, та синтетичну, найглибшу щодо глибини відображення дійсності, оскільки узагальнює всі знання цієї галузі, як результат здійснених пізнавальних, зокрема й аналітичних процедур [5, с. 32].

На його думку, базовими, або й необхідними рівнями, є два перші. Третій є метою, але з огляду на специфіку об'єкта і предмета історико-правового дослідження, незавжди досяжною.

Власне, йдеться про опис і пояснення. Так, слушною видається думка Н. Крестовської, яка констатує, що незважаючи на всі трансформації історичного знання, історія залишається переважно емпіричною наукою, головним завданням якої є створення якомога адекватнішого вербального образу досліджуваного об'єкта.

При цьому дослідниця виразно аналітичним характером наділяє дескриптивний метод. Його основними компонентами визначає такі основні прийоми, як спостереження (в історико-право- вій науці обмежені); вербалізація, тобто знаходження найточніших словесних виразів досліджуваного об'єкта; узагальнення та класифікація; темпорально-спатіальна прив'язка (встановлення часових і просторових меж дослідження); інтерпретація (виявлення змісту) [8, с. 112-113]. Вміле послугування цим методом дає змогу скласти «реєстр» явищ, процесів, феноменів, відносин та їхніх якостей, які в сукупності виражають історико-правову реальність.

Варто констатувати, що історико-правовий наратив (тут у вузькому смислі) «просіяний» через решето юридичного мислення (невід'ємною складовою якого є аналітична складова) і є первинною й необхідною клітиною історико-правового пізнання.

Місточком же від емпірики (опису) до теоретичного знання (пояснення) тут є пізнавальний прийом інтерпретації (пояснення), який водночас є другим рівнем пізнання або його першим теоретичним етапом.

Саме інтерпретаційно-правовий метод, який застосовується при когнітивних інтерпретаціях суспільно-політичних і юридичних джерел, ставить на перше місце серед інших методів і О. Скакун.

Іншими основними методами в історико-правових дослідженнях, на її думку, є формально-логічний, який сприяє формулюванню логіко-теоретичних (номатичних) дефініцій та історико-пра- вового моделювання минулих правових актів, подій, процесів, спираючись при цьому на культурно-світоглядні основи (насамперед, на закони логіки), а не на конкретні історико-емпіричні факти [10, с. 23].

Таким чином, вибудувана методологічна ієрархія може свідчити про сприйняття ідейнонара- тивістської філософії історії, а саме за британським дослідником В. Волшем, критичної філософії історії (її аналітичного крила), яка займається чотирма основними проблемами: 1) історія як специфічна галузь знання; 2) істина та факт в історії; 3) історична об'єктивність 4) історичне пояснення [2, с. 20]. Щодо останнього, то І. Ковальченко виділяє такі його способи: причинний; через закон; генетичний; структурний; функціональний. Оптимальне їх поєднання, з урахуванням предмета дослідження, історичного періоду тощо, має вирішальне значення для побудови теорії, що є складним, пов'язаним із абстрактно-теоретичним аналізом, процесом, у тому його варіанті, який призводить до формування ідеального образу досліджуваної історико-правової реальності або отримання конкретного знання [5, с. 246].

На шляху від конкретного до загального важливими факторами побудови теорії є висунення ідеї як основного ядра теоретичного знання та проведення категорійного синтезу.

Конкретне ж теоретичне знання здобувається, а наукова теорія оформлюється у процесі сходження від абстрактного до конкретного.

У сучасній історико-правовій науці можна визначити низку детермінант цього «реверсного» руху. Серед них, зокрема, уявлення про історико-правовий процес як суб'єктивно-об'єктивний, як соціально і культурно детермінований; як складовий цивілізаційного і культурного розвитку соціуму; з активною роллю його суб'єктів тощо.

Постулатами при проведенні історико-правового дослідження стають і методологічні положення щодо обов'язкової юридизації методологічних засобів інших наук, щодо синтезу принципів як основи історико-правового пізнання вищого порядку (принцип логічного й історичного, емпіричного і теоретичного та ін.) та їх увідповіднення обраному генеральному підходу дослідження тощо [10, с. 25].

Водночас осмислення у контексті пізнання історико-правової реальності вимагають оприяв- нених постмодерністськими викликами тез. Зокрема, про місце і роль історії, яка, з одного боку, претендує на статус наукового, об'єктивного та спрямованого на істину знання, а з другого - має статус утверджувача/стабілізатора соціального і державного порядку та легітимізатора влади; про пов'язаний із цим пам'ятєвий дискурс, у межах яких твориться «м'яка» історія тощо.

Аналітичного осмислення потребує історико-правова реальність з огляду на утвердження в гу- манітаристиці поняття «цілість» або «тотальність» з постгуманітарним уточненням, що це цілість людських та нелюдських чинників, яка була попередньо сплетена або зв'язана у тому розумінні, яке вкладають у ці слова прибічники теорії актора-мережі, і що ця цілість є альтернативою поняттю «суспільство», як його розуміє традиційна соціологія [2, с. 21].

Додаткових, насамперед аналітичних рефлексій, потребує власне постмодерністська теорія (тобто деконструкція, конструктивізм, наративізм, текстуалізм), пізнавальні можливості якої, хоча і мають своїх критиків, здатні, зокрема через зміну ракурсів та нові акценти і контексти дослідження, докластися до розвитку історико-правового пізнання.

Висновки

Викладене дає підстави стверджувати, що аналітична складова присутня на всіх етапах історико-правового дослідження. Водночас його методологічною основою є аналітика насамперед на рівні побудови теорій та концепцій. При цьому сутність аналітичних практик виявляється у процесі методологування - визначенні підходів, принципів, методів пізнання історико-правової реальності на підставі їх якомога вичерпнішого дослідницького реєстру, складеного з урахуванням сучасних науково-пізнавальних практик, що має забезпечувати доведення дослідження до максимально можливого рівня на певному етапі науки.

Короткою ж формулою аналітичної діяльності може слугувати вислів відомого французького дослідника М. Блока: «Мислити не фактографічно, а синтетично і соціологічно, у широкому історичному контексті» [1, с. 30], запорукою чого в історико-правовому дослідженні є добре розвинене юридичне мислення і широкий науковий світогляд.

Використані джерела

1. БлокМ. Апология истории или ремесло историка / М. Блок. - М., 1973. - 223 с.

2. Доманська Є. Історія та сучасна гуманітаристика: дослідження з теорії знання про минуле / Є. Доманська. - К.: Ніка-Центр, 2012. - 261 с.

3. Кельман М. Методологія сучасного правознавства: становлення та основні напрями розвитку / М. Кельман // Психологія і суспільство. - 2015. - № 4. - С. 33-43.

4. Кириченко В. Є. Інтегративний підхід при визначенні методології історико-правового дослідження / В. Є. Кириченко // Методологічні проблеми історико-правових досліджень: матеріали ХХШ Міжнародної істерико-правової конференції (24-26 вересня 2010 р., м. Алушта) / ред. кол. І. Б. Усенко (голова), А. Ю. Іванова (відп. секретар) та ін. - К.; Сімферополь: Доля, 2011. - С. 48-56.

5. Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования / И. Д. Ковальченко. - 2-е изд., доп. - М.: Наука, 2003. - 486 с.

6. Костицький М. В. Ключові підходи до методології пізнання української історико-правової дійсності / М. В. Костицький // Науково-інформаційний вісник. - 2015. - № 12. - С. 12-17.

7. КостицькийМ. В. Деякі питання методології юридичної науки / М. В. Костицький // Науковий вісник Національної Академії внутрішніх справ. - 2013. - № 1. - С. 3-11.

8. Крестовська Н. М. Апологія дескриптивного методу / Н. М. Крестовська // Методологічні проблеми історико- правових досліджень: матеріали ХХШ Міжнародної істерико-правової конференції (24-26 вересня 2010 р., м. Алушта) / ред. кол. І. Б. Усенко (голова), А. Ю. Іванова (відп. секретар) та ін. - К.; Сімферополь: Доля, 2011. - С. 109-114.

9. Савенок Л. Методологічні традиції та новації сучасного історико-правового знання: здобутки і втрати мультипарадигмальності / Л. Савенюк // Проблеми історії України факти, судження, пошуки. Новітні підходи історичних досліджень. - 2002. - Вип. 6. - С. 33-41.

10. Скакун О. Ф. Методы, общие (методологически) подходы и принципы в юридических исследованиях / О. Ф. Скакун // Методологічні проблеми історико-правових досліджень: матеріали ХХШ Міжнародної істерико- правової конференції (24-26 вересня 2010 р., м. Алушта) / ред. кол. І. Б. Усенко (голова), А. Ю. Іванова (відп. секретар) та ін. - К.; Сімферополь: Доля, 2011. - С. 19-28.

Размещено на Allbest.ru