Контроль за грошовим обігом суб’єктів господарювання державної форми власності в Україні: організаційно-правовий аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬ ЗА ГРОШОВИМ ОБІГОМ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Зірка О.О., бухгалтер ТОВ «Тетра»

Статья посвящена проблемам организации контроля за денежным обращением субъектов хозяйствования государственной формы собственности в Украине. Проанализирована организация такого контроля: организационное построение и структура органов, процесс и механизм, виды, формы и методы финансового контроля, которая имеет место в государственном секторе экономики Украины. В процессе исследования констатируются основные недостатки существующего механизма в процессе денежного обращения хозяйственной деятельности субъектов государственной формы собственности в Украине. На основе соответствующего анализа многочисленных источников, нормативно-правовой базы предложены пути и изменения, которые бы устранили проблемы в вопросе контроля за денежными оборотом субъектов хозяйствования государственной формы собственности в Украине и улучшили бы их деятельность в условиях рыночной экономики.

ORGANIZATION AND LEGAL POSITION OF CONTROL OVER THE MONEY CIRCULATION OF STATE-OWNED BUSINESS ENTITIES IN UKRAINE

The article is devoted to the problems of organizing control over the monetary circulation of business entities of the state form of ownership in Ukraine. The scientific work analyzes the organization of such control: the organizational structure and structure of the bodies, the process and mechanism, the types, forms and methods of financial control that take place in the public sector of the economy of Ukraine. In the process of the study, the main shortcomings of the existing mechanism in the process of money circulation of economic activities of state-owned entities in Ukraine are stated. In the work, on the basis of an appropriate analysis of numerous sources, the regulatory framework proposed ways and changes that would eliminate problems in the matter of controlling the cash flow of state-owned business entities in Ukraine and would improve their activities in a market economy. The problem of controlling the monetary circulation of business entities of state ownership in Ukraine is investigated precisely from the point of view of the organizational and legal aspect. In the work analyzed and presented a systematic classification of types of control, as well as an extensive system of government bodies regarding the subject of research. First of all, the vision of proposals should consist in the following: 1) the independence of the control institutions from the manifestations of external influence on them in order to objectively control the process; 2) Adaptation of the Ukrainian legislation in the part of control to international standards in order to implement the best European practices for controlling money circulation; 3) reforming the control institutions in terms of their staffing in order to improve the quality and transparency of control; 4) optimization of control institutions, their number, functional and organizational structure in order to reduce pressure on business entities of state ownership that will ensure equal conditions of management along with the private sector in a market economy in Ukraine and at the same time reduce administrative costs associated with funding of such supervisory authorities; 5) transformation of the control mechanism in the context of the creation in the market of private audit institutions with appropriate qualifications and status confirmed in an order in line with international standards.

Україна є асоційованим членом Європейського Союзу. Підписавши відповідну Угоду та взявши на себе зобов'язання, наша держава опинилася перед низкою ключових проблем, у тому числі й економічних. У зв'язку з інтенсивною інтеграцією до європейського економічного простору, членами якого є держави з більш розвиненим рівнем ринкової економіки, перед Україною стоїть низка викликів щодо відповідності міжнародним стандартам і новим умовам життєдіяльності в усіх галузях економіки країни. Одним із головних напрямів у зв'язку із ситуацією, що склалась у державі, для забезпечення ефективного функціонування всіх інституцій на передній план виходить контролююча діяльність передусім щодо суб'єктів господарювання.

У різний час питанням контролю в господарській діяльності за грошовим обігом приділяла увагу низка вчених - представників економічної науки, юридичного фаху, державні службовці тощо. Серед інших можемо виділити праці зі зазначеної проблематики дослідників: Л. Мармуля, М. Долішнього, М. Студеникіна, І. Бланка, Ф. Бутинця, Л. Нападовську тощо.

З огляду на вищевикладене, метою статті є аналіз і дослідження проблеми контролю за грошовим обігом у процесі господарської діяльності суб'єктів господарювання державної форми власності в Україні, виявлення основних недоліків у такій діяльності й вироблення пропозицій як теоретичного, так і практичного характеру щодо вдосконалення процесу в загальному механізмі контролю за грошовим обігом суб'єктів господарської діяльності, що стосуватиметься суб'єктів державної форми власності в Україні.

Як зазначає науковець Ф. Бутинець, функції міри вартості, засобу обміну, накопичення капіталу в господарському процесі виконують саме кошти. Він зазначає, що кошти здатні швидко перетворюватись у будь-які види матеріальних цінностей [1]. Саме, виходячи з останнього, на нашу думку, полягає важливість та актуальність здійснення ретельного контролю за їх обігом задля уникнення суб'єктами господарювання зловживань і порушень у процесі обігу коштів.

Зважаючи на це, в Україні розроблено законодавцем ціла низка нормативно-правових актів, норми яких присвячені й регулюють відносини, пов'язані з відповідним контролем. Нормативно-правовими актами, що привертають нашу увагу, є такі:

- Конституція України [2];

- Господарський кодекс України [3];

- Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» 4];

- Закон України «Про Рахункову палату» [5];

- Постанова Кабінету Міністрів «Положення про Державну казначейську службу України» [6];

- Постанова Кабінету Міністрів «Про Державну фіскальну службу» [7];

- Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [8];

- інші.

Так, в Основному Законі - Конституції України, а саме в статті 42, закріплено виключне право кожного здійснювати господарську діяльність не всупереч і відповідно до законодавства України [2]. Стаття 6 Господарського кодексу України, у свою чергу, визначає загальні принципи господарювання. Саме серед головних загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності й рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції в підприємництві; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини тощо [3]. Отже, необхідно визначити шляхи, за допомогою яких можуть бути досягнуті й забезпечені засади, визначені основними нормативно-правовими актами у сфері господарювання. Розкриття та забезпечення таких засад, на нашу думку, можливо передусім через форми, види й функції контролю за здійснення господарської діяльності суб'єктами державної форми власності в Україні. Конкретизуються й розкриваються такі шляхи в положеннях Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Відповідно до законодавчого акта, в Україні передбачені такі завдання органів фінансового контролю: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах і взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку й фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували в періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не зараховані законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні [3]. А реалізуються такі завдання органу фінансового контролю через відповідні форми та напрями:

- державний фінансовий аудит (різновид державного фінансового контролю, що полягає в перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного й ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті);

- інспектування (у формі ревізії, полягає в документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті);

- перевірки закупівель і моніторингу закупівлі (контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту й інспектування. Перевірка закупівель і моніторинг у замовників проводяться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає в документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель) [4]. грошовий фінанси бюджет правовий

Щодо такого бачення законодавцем механізму контролю за фінансовим середовищем суб'єктів господарської діяльності слушною є також позиція Л. Нападовської, яка зазначає, що грамотний і своєчасний облік коштів полягає в забезпеченні збереження коштів у касі й на рахунках у банках і контролі за використанням їх за цільовим призначенням згідно з нормативно-законодавчими актами; повному і своєчасному документуванні всіх операцій по руху коштів як у касі підприємства, так і на рахунках у банках; дотриманні розрахункової й фінансової дисципліни; своєчасному та достовірному веденні аналітичного обліку [9].

Зважаючи на правове забезпечення й такий підхід до контролю за грошовим обігом суб'єктів господарської діяльності державної форми власності, варто також зазначити й види відповідного контролю в цій сфері. Так,

1) залежно від суб'єктів, що здійснюють відповідний контроль, розрізняють:

- державний фінансовий контроль;

- відомчий контроль (відомчий контроль застосовується лише щодо підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств);

- громадський і комерційний контроль (громадський фінансовий контроль здійснюють громадські організації, партії, рухи, профспілкові організації, які зацікавлені в запобіганні чи протидії корупції. Як правило, ці структури у своїй діяльності використовують методи журналістських розслідувань, антикорупційної експертизи чи інформаційно-роз'яснювальної роботи);

2) залежно від часу проведення:

- попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій;

- поточний, у процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів коштів, здійснення виплат тощо), наступний, що проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року;

3) за джерелами:

- документальний - контроль, що полягає в аналізі та перевірці первинної документації (кошторисів, балансів тощо), пов'язаної з рухом коштів;

- фактичний - контроль, під час якого проводиться аналіз як документів, так і матеріальних цінностей, рух яких документально закріплюється, перевіряється відповідність записів фактичним грошовим і матеріальним ресурсам [10].

Отже, державний фінансовий контроль в Україні здійснюється розгалуженою системою державних органів, служб, відомств. На нашу думку, їх можна подати так:

- Рахункова палата Верховної Ради України (контроль за виконанням Державного бюджету України);

- Міністерство фінансів України (контроль за виконанням Державного бюджету України, координація роботи з контролю бюджетних надходжень тощо);

- Державна аудиторська служба (контроль за цільовим та ефективним використанням коштів Державного бюджету України, державних цільових фондів і державних валютних фондів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів тощо);

- Державна фіскальна служба (повноваження за напрямами - податкової служби, митної служби та фінансової міліції - контроль за надходженням до бюджетів і фондів податків і зборів, митних та інших платежів);

- Державна казначейська служба (щодо обліку та звітності бюджетів усіх рівнів, доходи й видатки, цільове використання);

- Міністерство внутрішніх справ, інші правоохоронні органи (у сфері боротьби з економічними правопорушеннями);

- інші відповідні центральні органи виконавчої влади (відомчий контроль за підзвітними підприємствами, установами, організаціями, органами);

- їх територіальні підрозділи й місцеві адміністрації (територіальні підрозділи органів контролю, міністерств, відомств, служб, органи державної влади на місцях у відповідних адміністративно-територіальних одиницях і в межах своїх повноважень) ;

- органи місцевого самоврядування (контроль за використанням коштів територіальних громад).

Крім того, поза увагою дослідження також залишається контроль за грошовим обігом суб'єктів господарювання, що здійснюється безпосередньо їх власними структурними підрозділами, так званий внутрішній контроль.

Отже, можемо однозначно стверджувати, що контроль за грошовими обігом в Україні має впорядкований механізм, представлений розгалуженою системою органів, служб і відомств. Наукові джерела та нормативно-правові акти свідчать про усталену побудову й організацію фінансового контролю за державним сектором економіки: багатоманітність завдань, видів, форм і методів такого контролю. На нашу думку, такий підхід до тотального контролю суб'єктів господарювання з боку держави має суттєві недоліки та, як убачається, не може функціонувати в такому вигляді. У зв'язку з інтеграцією України до Європейського Союзу, на наше переконання, процес контролюючої функції держави має відповідати принципу лібералізації щодо сутності такого процесу в економіці, як і в інших сферах життєдіяльності держави. Тому контроль за грошовим обігом суб'єктів господарювання державної форми власності в Україні повинен ґрунтуватись саме на такому принципі та відповідати міжнародним стандартам.

Бачення пропозицій має насамперед полягати в такому:

1) незалежності інститутів контролю від проявів зовнішнього впливу на них з метою об'єктивності процесу контролю;

2) адаптації законодавства України в частині контролю до міжнародних стандартів з метою імплементації кращих європейських практик контролю за грошовим обігом;

3) реформуванні інституцій контролю в частині їх кадрового забезпечення з метою покращення якості й прозорості контролю;

4) оптимізації інституцій контролю, їх кількості, функціональної й організаційної структури з метою зменшення тиску на суб'єктів господарювання державної форми власності, що забезпечить рівні умови господарювання поряд із приватним сектором в умовах ринкової економіки в Україні й водночас зменшить адміністративні витрати, пов'язані з фінансуванням таких контролюючих інстанцій;

5) трансформації механізму контролю в розрізі створення на ринку приватних аудиторських інституцій з відповідною кваліфікацією і статусом, підтвердженим у порядку, що відповідає міжнародним стандартам. Саме такий підхід в організації контролю за грошовим обігом суб'єктів господарювання державної форми власності в Україні, на наше думку, є ефективним і повинен буде втілений у життя в Україні найближчим часом.

Література

1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік: у 2 ч. 2-е вид., доп. і перероб. Житомир: Рута, 2009. Ч. 1.512 с.

2. Конституція України: Закон України від 28.06.1996. Відом. Верхов. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

3. Господарський кодекс України: Закон України. Відом. Верхов. Ради України. 2003. № 18, 19-20, 21-22. Ст. 144.

4. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 16.10.2012 № 5463^1. Відом. Верхов. Ради України. 1993. № 13. Ст. 110.

5. Про Рахункову палату: Закон України від 02.07.2015 № 576-УШ. Відом. Верхов. Ради України. 2015. № 36. Ст. 360.

6. Про положення про Державну казн:

7. Про Державну фіскальну службу: Постанова Кабінету Міністрів від 21.05.2014 № 236.

8. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.

9. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. 224 с.

10. Октисюк А. Контроль за використанням державних фінансів в Україні. Київ: МЦПД, 2015. С. 20.

Размещено на Allbest.ru