Позитивний досвід запобігання та боротьби із корупцією у зарубіжних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Позитивний досвід запобігання та боротьби із корупцією у зарубіжних країнах

Анотація

корупція антикорупційний політика боротьба

У статті розглянуто основні результати здійснення антикорупційної політики у зарубіжних країнах. Досліджено основні міжнародні та європейські принципи у напрямку боротьби із корупцією. проведено аналіз антикорупційної політики у таких зарубіжних країнах як Румунія, Швеція та Німечччина.

Ключові слова: корупція, запобігання корупції, антикорупційні органи в зарубіжних країнах, антикорупційні органи, заходи запобігання корупції.

Постановка проблеми

Корупція є однією із найактуальніших проблем будь-якої країни світу, яка завдає негативних наслідків сфері діяльності органів публічного управління, економіці держави та суспільству у цілому. У зв'язку із поширенням такого деструктивного явища як корупція, повязане запровадження різноманітних моделей антикорупційної діяльності у всіх країнах світу або здійснює діяльність в напрямку запобігання корупційним проявам.

Мета статті полягає у проведенні дослідження та аналізу зарубіжного досвіду з метою висунення пропозицій щодо запровадження антикорупційної програми в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання міжнародного досвіду розробки та запровадження антикорупційної політики у зарубіжних країнах досліджувала велика кількість вітчизняних науковців, серед яких можливо виділити праці таких учених як: О.Ю. Бусол, В.О. Глушкова, І.М. Даньшина, О.М. Джужі, С.В. Дрьоміна, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана, та інших. Проте, не дивлячись на те, що тема дослідження є достньо вивченою, постійна трансформація корупційних проявів та розробка нових заходів запобігання корупції сприяє необхідності у подальшому вивченні зазначеної проблеми.

Виклад основного матеріалу

На протязі останнього десятиліття Україною було ратифіковано цілу низку міжнародно-правових угод з питань запобігання корупції, а також розроблено національну систему антикорупційного законодавства, що свідчить про спроби формування ефективного механізму протидії корупції. Приведення положень національного законодавства до міжнародних та європейських принципів та стандартів запобігання антикорупційним проявам, дуже тісно пов'язане із необхідністю дослідження та запровадження позитивного зарубіжного досвіду у зазначеному напрямку.

У контексті особливостей данного дослідження варто звернути увагу на антикорупційну політику Румунії, яка визнається однією з найкатегоричніших серед держав Європейського Союзу [3, с. 120]. У 2002 році створено Національний антикорупційний директорат Румунії. Зазначена інституція була створена з метою викриття та розслідування кримінальних корупційних правопорушень. Особливість антикорупційної політики Румунії є те, що діюче законодавство передбачає можливість здійснення перевірки законності формування капіталів та майна, яке передається у спадок. При цьому, спадкодавцем виступає особа, можливість притягнення якої до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення відсутня у зв'язку зі смертю останнього. Не дивлячись на те, що спадковємці мають статус добросовісних набувачів, проте, у випадку доведення незаконних методів набуття майна у власність спадкодавцем, воно підлягає конфіскації у загальному порядку, відповідно до положень діючого законодавства Румунії [1].

На відміну від Румунії, у Швеції корупція не сприймається в якості специфічного явища. Натомість, у державі достатньо ефективно розвинуто інститут Омбудсмена, до повноважень якого відноситься нагляд і контроль за діяльністю судів, правоохоронних органів та установ у соціальній сфері, зокрема, закладів освіти, охорони здоров'я тощо. При цьому, до повноважень омбутсмена належить розгляд скарг громадян на дії та бездіяльність вищезазначених органів та їх посадових осіб, проведення службових розслідувань, за результатами яких надається доповідь вищим державним інституціям. Діяльність інституту Омбудсмена спрямовується на запобігання корупційним проявам з точки зору моралі, надаючи можливість громадянам зрозуміти, що хабарництво - це негативне явище [4, с. 202-203].

Основним лозунгом механізмів реалізації державної політики у сфері запобігання та боротьби зі злочинністю у німеччині є "знищення матеріальної і фінансової бази злочинності", що передбачає здійснення двох наступних заходів [2]. Так, першим заходом є конфіскація майна та грошових коштів, отриманих незаконним шляхом. Потрібно зазначити, що такий захід є притаманним для багатьох світових держав, у тому числі й в Україні. Проте, лише фіксація такого заходу на папері не сприятиме його реалізації на практиці.

Натомість, другим заходом є створення ефективної законодавчої бази, яка спрямована на неуможливлення "відмивання" злочинних прибутків. Таким чином, усі банківські установи було зобов'язано повідомляти правоохоронні органи про банківські транзакції на суму, що перевищує 20 тис. німецьких марок. При цьому зазначено, що таку інформацію буде використано виключно в межах проведення розслідування. Потрібно зауважити, що в Україні передбачено достатньо подібні заходи, проте, передбачено лише проведення перевірки банківських операцій, що покладає саме на банківські установи відповідні повноваження, що сприяє сростанню рівню корупції у банківській сфері.

Висновки

Таким чином, проаналізувавши основні напрямки антикорупційної політики у зарубіжних країнах могли зробити висновок, найбільш ефективною в Україні може бути практика Румунії. Дійсно, не є рідкістю відчуження майна, набутого незаконними способами. У подібних випадках потрібно передбачити можливість конфіскації майна, яке було відчужено на користь членів родини особи, якою було порушено вимоги антикорупційного законодавства. У разі відчуження майна стороннім особам, пропоную примусово стягувати на користь держави вартість майна, набутого незаконним шляхом, за цінами, що є актуальними на момент ухвалення відповідного рішення, при цьому, не порушуючи прав добросовісного набувача.

Перелік використаних джерел

1. Ахтирська Н. Міжнародний досвід боротьби з корупцією як вектор формування національної антикорупційної політики: огляд законодавства Румунії. URL: http://veche.kiev.ua/journal/4910/.

2. Досвід зарубіжних країн у боротьбі з корупцією. Веб-портал Всеукраїнське громадське об'єднання "Успішна Україна". URL:

3. Ростовська К. Міжнародний досвід формування та реалізації антикорупційної політики в інших державах. Актуальні проблеми правознавства. 2017. № 4. С. 118-122.

4. Супрун Т.М. Зарубіжний досвід запобігання та протидії корупції. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2017. № 2-3. С. 199-204.

Размещено на Allbest.ru