Адміністративно-правові аспекти визначення, створення та діяльності спільних слідчих груп в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правові аспекти визначення, створення та діяльності спільних слідчих груп в Україні

Красноборова М.П., здобувачкафедриадміністративного права

Інститут права імені князя Володимира Великого Міжрегіональноїакадеміїуправління персоналом

Статтяприсвяченааналізуосновнихположеньадміністративно-правового підходу до визначення та забезпеченнядіяльностіспільнихслідчихгрупу межахміжнародногоспівробітництвапід час кримінальногопровадження.

В історіїбезпосередньонаціональноїправовоїсистемипоняттяспільнихслідчихгрупвиникловідносно недавно та передбаченоКримінальнимпроцесуальним кодексом України у 2012 році, стаття 571 якогорегламентуєстворення й діяльністьспільнихслідчихгруп.

Водночаспередумови для створенняукраїнськимикомпетентними органами спільнихслідчихгрупз'явилисьпісляратифікаціїУкраїною таких конвенційОрганізаціїОб'єднанихНацій, як Конвенція ООН про боротьбупроти незаконного обігунаркотичнихзасобів і психотропнихречовинвід 20 грудня 1988 року, Конвенція ООН протитранснаціональноїорганізованоїзлочинностівід 15 листопада 2000 року, Конвенція ООН протикорупціївід 31 жовтня 2003 року.

Водночас перша спільнаслідчагрупа, до складуякоїувійшлипредставникиорганівпрокуратури та правоохороннихорганівУкраїни, а такожправоохоронціінших держав, була створена лише у 2014 році.

Ураховуючивикладене, актуальним є дослідженнярегламентуванняцьогоінструментуміжнародноїспівпраці в законодавствіУкраїни, насамперед у контекстірозглядувідповіднихположеньміжнароднихдоговорівУкраїни та законівУкраїни.

У статтівисвітленонаявнівизначенняпоняттяспільноїслідчоїгрупи як окремоїформиміжнародно-правового співробітництвапід час кримінальногопровадження, зазначенойогоосновнікомпоненти: міжнародний компонент, формальна угода, спільнерозслідування, компонент часу та специфічнікримінальніправопорушення.

Окресленонаявнінорми та прогалини в питанняхадміністративногорегулювання процедур, пов'язаних з укладенням угоди про створенняспільноїслідчоїгрупи, діяльностіспільноїслідчоїгрупи, ролі та функційїїкерівника.

Ключові слова: спільніслідчігрупи, міжнароднеспівробітництвопід час кримінальногопровадження, спільнірозслідування.

ADMINISTRATIVE AND LEGAL ASPECTS OF JOINT INVESTIGATION TEAM'S DEFINITION, ESTABLISHMENT AND ACTIVITY слідча група кримінальне провадження

The article analyses the main provisions of the administrative and legal approach to defining and ensuring the activities of joint investigation teams within international cooperation in criminal matters.

In the history of the national legal system itself, the concept of joint investigation teams has emerged relatively recently and is provided for by the Criminal Procedure Code of Ukraine in 2012, Article 571 of which regulates the establishment and operation of joint investigation teams.

At the same time, the preconditions for the establishment of joint investigation teams by the Ukrainian competent authorities emerged after Ukraine ratified such United Nations conventions as the UN Convention against Illicit Traffic in Narcotic Drugs and Psychotropic Substances of December 20, 1988, the UN Convention against Transnational Organized Crime of November 15, 2000, the UN Convention against Corruption of October 31,2003.

At the same time, the first joint investigative group, which included representatives of the prosecutor's office and law enforcement agencies of Ukraine, as well as law enforcement officers from other countries, was established only in 2014.

Given the above, it is important to analyze the regulation of this instrument of international cooperation in the Ukrainian legislation, primarily in the context of the relevant provisions of international treaties of Ukraine and the laws of Ukraine.

The article highlights the existing definitions of the concept of a joint investigation team as a special form of international legal cooperation in criminal matters, its main components: international component, formal agreement, joint investigation, time component and specific criminal offenses.

The existing norms and gaps concerning the issues of administrative regulation of the procedures related to the agreement on the establishment of a joint investigation team, the activities of the joint investigation team, the role and functions of its leader are outlined.

Key words: joint investigation teams, international treaties, international cooperation in criminal matters, JIT.

Одним зі стратегічних завдань розвитку державності в Україні є здійснення реформи кримінальної юстиції з метою забезпечення верховенства права, захисту прав і свобод людини і громадянина, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження й судового розгляду.

Зазначенекореспондується з євроінтеграційним вектором зовнішньоїполітикинашоїдержави. Так, Угодою про асоціаціюміжУкраїною, з однієїсторони, та Європейським Союзом, Європейськимспівтовариством з атомноїенергії та їхніми державами-членами, з іншоїсторони, передбачено низку зобов'язаньУкраїни, спрямованихнасамперед на боротьбу з легалізацією (відмиванням) коштів та фінансуваннямтероризму, незаконнимобігомнаркотичнихзасобів, прекурсорів та психотропнихречовин, злочинністю та корупцією, а такожудосконаленняспівробітництва з указанихпитань, зокремаспівробітництва в цивільних та кримінальних справах.

Із метою вдосконалення та прискореннявзаємодіїпід час кримінальногопровадженняміжправоохоронними та судовими органами розробленомеханізмдіяльностіспільнихслідчихгруп (далі - ССГ), якийнаразіпередбачений низкою міжнароднихбагатосторонніхдоговорів та Кримінальнимпроцесуальним кодексом України.

Основоположними нормами щододіяльностіспільнихслідчихгруппід час кримінальногопровадження в законодавствіУкраїни є положенняміжнароднихдоговорівукраїни та кримінальногопроцесуального кодексу України.

Відповідно до статті 9 КонституціїУкраїничинніміжнародні договори, згода на обов'язковістьякихнаданаВерховною Радою України, є частиноюнаціональногозаконодавстваУкраїни.

Таким чином, слушним буде зазначити, щостворенняукраїнськимикомпетентними органами спільнихслідчихгруп стало можливим, зокрема, післяратифікаціїУкраїною таких конвенційОрганізаціїОб'єднанихНацій, як КонвенціяОрганізаціїОб'єднанихНацій про боротьбупроти незаконного обігунаркотичнихзасобів і психотропнихречовинвід 20 грудня 1988 року, КонвенціяОрганізаціїОб'єднанихНаційпротитранснаціональноїорганізованоїзлочинностівід 15 листопада 2000 року (далі - ИОТОС), КонвенціяОрганізаціїОб'єднанихНаційпротикорупціївід 31 жовтня 2003 року (далі - ЦМСАС).

Самеціміжнародні договори надають державам-учас- ницямправовіпідстави для створенняспільнихслідчихгруп для розслідуваннятранскордоннихзлочинівіззабезпеченнямповногодотриманнясуверенітетудержави, на територіїякоїпроводятьсяспільніслідчідії.

Водночасстаттею 19 ИОТОС не лишепередбаченопроведенняспільнихрозслідувань, а й визначеноадміністративно-правовіаспектитакоїдіяльності, а саме «укладаннядвосторонніхабобагатосторонніхугодчидомовленостей, у яких,узв'язкузі справами, що є предметом розслідування, кримінальногопереслідуванняабосудовогорозгляду в однійабодекількох державах, зацікавленікомпетентніорганиможутьстворюватиорганиізпроведенняспільнихрозслідувань».

Аналогічнонеобхідністьукладаннядвосторонніх і багатосторонніхдоговорів і досягненнядомовленостей, на підставіяких, у зв'язкузі справами, що є предметом розслідування, кримінальногопереслідуванняабосудовогорозгляду в однійчикількох державах, компетентніорганиможутьстворюватиспільніслідчігрупипередбаченастаттею 49 ИМСАС.

Таким чином, зазначенимиміжнародними договорами визначено, що основою для створенняспільноїслідчоїгрупи є угода чидоговір, укладенийкомпетентнимиорганамизацікавлених держав.

Водночас в Україні практика застосуванняінструментуспільнихслідчихгрупбуларозпочатапісляратифікаціїнашою державою Другого додаткового протоколу до Європейськоїконвенції про взаємнудопомогу у кримінальних справах від 8 листопада 2001 року.

другийдодатковий протокол до Європейськоїконвенції про взаємнудопомогу у кримінальних справах від 8 листопада 2001 року бувпокликанийудосконалитиположення «материнської» Європейськоїконвенції про взаємнудопомогу у кримінальних справах 1959 року та запровадитиновіпрогресивнімеханізми з метою спростити та пришвидшитиотриманняміжнародно-правовоїдопомоги.

Статтею 20 другого додаткового протоколу до Європейськоїконвенції про взаємнудопомогу у кримінальних справах від 8 листопада 2001 року передбачено, що за взаємноюзгодоюкомпетентніорганидвохчибільшеСторінможутьстворитиспільнуслідчугрупу з конкретною метою й на обмеженийперіод, якийможе бути продовжений за взаємноюзгодою, для проведеннякримінальнихрозслідувань на територіїоднієїчибільшеСторін, що створили групу. [4]

З огляду на універсальністьцьогоположеннядержави- учасниці РадиЄвропи, якіратифікували названий Протокол, спираютьсясаме на нього як на основу для створенняспільнихслідчихгруп. Зокрема, Україна внесла відповідніположення до Кримінальногопроцесуального кодексу України у статті 571 післяратифікації Протоколу у 2011 році.

З урахуваннямвикладеногодоцільнодослідитивизначенняпоняттяспільноїслідчоїгрупи, а такожустановитиїїмісце у структурімеханізмівміжнародногоспівробітництвапід час кримінальногопровадження.

Зокремапрактичнийпосібник, розроблений Мережею національнихекспертівізпитаньспільнихслідчихгруп, ЄС пропонуєтакевизначення, щоспільнаслідчагрупа - цеінструментміжнародногоспівробітництва, заснований на підставі угоди міжкомпетентними органами - як судовими (суддями, прокурорами, слідчимисуддями<..>), так і правоохоронними органами - двохабобільшедержав,якіутворені на обмеженийтермін та з певною метою для проведеннякримінальнихрозслідувань в однійабодекількохзадіяних державах [8].

Відповідно до Рекомендацій та Модельної угоди, розробленоїкомітетомекспертів Ради Європи (РС-ОС), спільнаслідчагрупа - цеміжнароднагрупа, утворена за взаємноюзгодоюкомпетентними органами двохабобільшесторін для проведеннякримінальнихрозслідувань в однійабодекількох сторонах, якістворюютьгрупу, з певною метою та на обмеженийперіод часу. ССГ - цеефективнийінструментсудовоїспівпраці у кримінальних справах ізтранскордоннимзначенням, коли держава, яка розслідуєкримінальніправопорушення, зокремащодонайбільшсерйозних форм злочинності, можеотриматиперевагивідучастіорганіввладиінших держав, пов'язанихізрозслідуванимизлочинами, або в іншихвипадках, коли координація є корисною [9].

Буссерзазначає, щоспільніслідчігрупи є «формою судовоїспівпраці у кримінальних справах» [10, с. 141].

Посібник про спільніслідчігрупи з питаньборотьби з організованоюзлочинністю й корупцією, посиленнямережіпрокурорівпропонуєвизначення, щоспільнаслідчагрупа - цеслідчагрупа, утворена на визначенийпроміжок часу на підставі угоди міждвомачибільше державами чиіншимикомпетентними органами для розслідуванняпевнихвидівкримінальнихправопорушень. Ізнаведеноговизначення ССГ виділяютьсяп'ятьосновнихкомпонентів: міжнародний компонент, формальна угода, спільнерозслідування, компонент часу та специфічнікримінальніправопорушення [11].

Стаття 571 Кримінальногопроцесуального кодексу Українивизначає, що для проведеннядосудовогорозслідуванняобставинкримінальнихправопорушень, учинених на територіяхдекількох держав абоякщопорушуютьсяінтересицих держав, можутьстворюватисяспільніслідчігрупи [5].

Кодекс такожрегламентує, щоОфіс Генерального прокурорарозглядає й вирішуєпитання про створенняспільнихслідчихгруп за запитом слідчого органу досудовогорозслідуванняУкраїни, прокурора України та компетентнихорганівіноземних держав. Цеположення закону відповідаєзаявіУкраїни до статті 20 другого додатковогопротоколу до Європейськоїконвенції про взаємнудопомогу у кримінальних справах від 8 листопада 2001 року [6].

Водночасзаконодавцем не визначенопосадову особу, яка вповноваженаприйматирішеннящодостворенняспільнихслідчихгруп, укладеннявідповідної угоди тощо.

За таких обставинубачаєтьсядоречнимкеруватисьположеннямистатті 9 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якоюГенеральний прокурор представляєпрокуратуру у відносинах з органами державноївлади, іншимидержавними органами, органами місцевогосамоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнароднимиорганізаціями [7].

Іншимважливимадміністративно-правовим аспектом діяльностіспільнихслідчихгруп є керівництводіяльністютакоїгрупи, яке, відповідно до усталеної практики, здійснюєтьсякерівникамиспільноїслідчоїгрупивідкожноїдержави-учасниці.

Відповідно до частини 3 статті 571 Кримінальногопроцесуального кодексу України члени спільноїслідчоїгрупибезпосередньовзаємодіютьміж собою, узгоджуютьосновнінапрямидосудовогорозслідування, проведенняпроцесуальнихдій, обмінюютьсяотриманоюінформацією. Координаціюїхдіяльностіздійснюєініціаторстворенняспільноїслідчоїгрупиабо один ізїїчленів. Питання про створенняспільноїслідчоїгрупиініціюється за запитомслідчогооргану досудовогорозслідуванняУкраїни, прокурора України та компетентнихорганівіноземних держав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кримінальногопроцесуального кодексу України прокурор, здійснюючинагляд за дотриманнямзаконівпід час проведеннядосудовогорозслідування у форміпроцесуальногокерівництвадосу- довимрозслідуванням, уповноваженийдоручатислідчому, органу досудовогорозслідуванняпроведення у встановленийпрокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласнихслідчих (розшукових) дій, іншихпроцесуальнихдійабодавативказівкищодоїхпроведеннячибрати участь у них, а за необхідності - особистопроводитислідчі (розшукові) та процесуальнідії в порядку, визначеному Кодексом [5].

З огляду на викладеневбачається, щосаме прокурор (старший групипрокурорів), якийздійснюєпроцесуальнекерівництво у відповідномукримінальномупровадженні, повинен бути визначений як керівникспільноїслідчоїгрупивідУкраїни та здійснюватикерівництводіяльністютакоїгрупи на територіїУкраїни.

Таким чином, на сьогодні в законодавствіУкраїнинаявнадостатня нормативно-правова база для утворенняспільнихслідчихгруп, зокрема в розслідуванняхщодоорганізованихзлочиннихгруп, корупції, а такожіздержавами-членами ЄС та Ради Європи.

Водночаснеобхіднозгадати про наявніадміністративно-правовіаспектидіяльностіспільнихслідчихгрупу межахміжнародногоспівробітництвапід час кримінальногопровадження, де на практицітрапляєтьсядискреція та якіпотребуютьдодатковогорегламентування, наприклад, у підзаконнихнормативних актах.

ЛІТЕРАТУРА

1. КонвенціяОрганізаціїОб'єднанихНацій про боротьбупроти незаконного обігунаркотичнихзасобів і психотропнихречовин : КонвенціяООН від 20.12.1988 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_096(дата звернення: 09.10.2019).

2. КонвенціяОрганізаціїОб'єднанихНаційпротикорупції: КонвенціяООН від 31.10.2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16 (дата звернення: 25.09.2019).

3. КонвенціяОрганізаціїОб'єднанихНаційпротитранснаціональноїорганізованоїзлочинності : КонвенціяООН від 15.11.2000 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_789(дата звернення: 07.10.2019).

4. Другийдодатковий протокол до Європейськоїконвенції про взаємнудопомогу у кримінальних справах : Протокол Ради Європивід 08.11.2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_518(дата звернення: 23.11.2019).

5. Кримінальнийпроцесуальний кодекс України: Закон Українивід 13.04.2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 19.05.2020).

6. Про ратифікацію Другого додаткового протоколу до Європейськоїконвенції про взаємнудопомогу у кримінальнихсправах : Закон Українивід 01.06.2011 р. № 3449-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3449-17(дата звернення: 23.11.2019).

7. Про прокуратуру : Закон Українивід 14.10.2014 р. № 1697-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18(дата звернення:

21.05.2020) .

8. Joint Investigation Teams Practical Guide, Council of the European Union, No. prev. doc.: 11501/16. URL: http://www.eurojust.europa.eu/ doclibrary/JITs/JITs%20framework/JITs%20Practical%20Guide/JIT-GUIDE-2017-EN.pdf (датазвернення: 23.11.2019).

9. Guidelines and model agreement on JIT. URL: https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent7documentId=09000016806a3dfc (датазвернення: 23.11.2019).

10. C. Rijken and G. Vermeulen (Eds.), Joint Investigation Teams in the European Union. 2006, T M C Asser press, The Hague, The Netherlands and the Authors, 248 p.

11. Handbook on Joint Investigation Teams, “IPA 2010 - Fight against organized crime and corruption: Strengthening the Prosecutors' Network”. URL: https://wb-iisg.com/docs/handbook-on-joint-investigation-teams. (дата звернення: 23.11.2019).

Размещено на Allbest.ru