Механізм державного регулювання авіаційних перевезень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізм державного регулювання авіаційних перевезень

І.П. Устинова, кандидат юридичних наук, доцент

М.О. Ярошук, магістр права

Анотація

Мета: у статті розглянуто особливості механізму державного регулювання. Сформульовано розуміння такого суб'єкта. Висвітлена характеристика їх статусних ознак. Запропоновано три структурних рівні у їх системі. Методи дослідження: проаналізовано та визначено правовий механізм авіаційних перевезень. Результати: досліджено правове регулювання авіаційних перевезень. Робиться висновок про достатність існуючого регулюваня та пропозиції щодо їх покращення. Обговорення: питання національного законодавства щодо ефективності правового регулювання авіаційних перевезень.

Ключові слова: авіаційні перевезення, ліценбезпека цивільної авіації, суб'єкт авіаційної діяльності, статус суб'єкта, компетенція, правосуб'єктність.

державний цивільний авіація

Аннотация

Механизм государственного регулирования авиационных перевозок

И.П. Устинова, М.А. Ярошук Национальный авиационный университет Киев, Украина

Цель: в статье рассмотрены особенности механизма государственного регулирования. Сформулировано понимание такого субъекта. Освещена характеристика их статусных признаков. Предложено три структурных уровня в их системе. Методы исследования: проанализирован и определен правовой механизм авиационных перевозок. Результаты: исследовано правовое регулирования авиационных перевозок. Делается вывод о достаточности существующего регулирования и предложения по его улучшению. Обсуждение: вопросы национального законодательства по эффективности созданного регулирования.

Ключевые слова: авиационные перевозки, лиценбезопасность гражданской авиации, субъект авиационной деятельности, статус субъекта, компетенция, правосубъектность.

Abstract

Mechanism for the adjustment of advanced heating

I.Ustynova, M. Yaroshuk National Aviation University Kyiv, Ukraine

Purpose: in the article the features of the state regulation mechanism are considered. The understanding of such a subject is formulated. The characteristics of their status indicators are highlighted. Three structural levels are proposed in their system. Methods of research: the legal mechanism of aviation transportation has been analyzed and defined. Results: the mechanism of legal regulation of aviation transportation is investigated. A conclusion is drawn about the adequacy of the existing regulation and proposals for their improvement. Discussion: national legislation on the effectiveness of the mechanism created.

Keywords: aviation transportation, license safety of civil aviation, subject of aviation activity, status of the subject, competence, legal personality.

Постановка проблеми та її актуальність

Питання деpжaвного pегулювaння aвiaцiйних пеpевезень в українській науці адміністративного права висвітлювалися фрагментарно і розглядалося як частина інституту правового регулювання повітряних сполучень. Залишилася поза межами досліджень українських та радянських учених-юристів важлива проблема механізму державного регулювання авіаційних перевезень.

Аналіз досліджень і публікацій. Окремі аспекти цієї проблематики були предметом дослідження укpaїнcьких учених A. C. Бичкoвa, В. Д. Гвoздeцькoгo, P. O. Гepacимoвa, C. Т. Гончapукa, O. A. Гуcap, Н. В. Дapaгaнoвoї, I. A. Ді- дoвcькoї, Є. К. Єpяшoвa, В. В. Костицького, В. Й Paзвaдoвcькoгo, В. I. Pижoгo, A. O. Co6aтаря, I. М. Coпiлкo, O. Ю. Шepeмeтьєвoї тa ін. Крім того, ці пшдння пpивepтaли увaгу зapубiжних дослідників, зoкpeмa, A. П. Альохіта, В. Д. Бopдунoвa, А. М. Вepeщaгiнa, М. М. Вoлкoвa, В. А. Гopячeвa, Ю. М. Мaлєєвa, М. Н. Ocтpoумoвa, В. М. Хомента, ^ngl^ng Zang, Qingfen Ме^, Неіко van 8сЬу^е1, Уоп der Dunk, Paul Stepher Бетр8еу.

Метою статті є висвітлення компетенції суб'єктів цивільної авіації у сфері забезпечення безпеки авіації і встановлення інтегративних ознак, що об'єднують їх у системне утворення з метою окреслення шляхів підвищення їх взаємодії.

Виклад основного матеріалу. Перехід на інвестиційно-інноваційний етап розвитку економіки вимагає розвитку транспорту на якісно новій основі. Тому, з метою сприяння швидкому економічному та соціальному розвитку країни та її участі у міжтародному поділі праці, була розроблена Транспортна стратегія, яка визначає ключові проблеми, цілі, принципи та пріоритети розвитку транспортної системи України з точки зору загальнонаціональних потреб та інтересів на період до 2020 року. У результаті реалізації Транспортної стратегії передбачається підви - щення рівня безпеки польотів з 0,72 до 0,36 подій/100 тис. годин нальоту.

Сьогодні транспортний сектор економіки України у ЦІЛОМУ зaдовольняє лише бaзовi по- тpеби економіки тa нaселення у пеpевезеннях. Piвень безпеки, покaзники якості тa ефективно-сті пеpевезень пaсaжиpiв тa вaнтaжiв, енергое- фективності, техногенного нaвaнтaження нa довкілля не відповідають сучaсним вимогам [1].

Серед різних видів транспорту, авіація - це найшвидший і найзручніший вид транспорту при перевезеннях на дальні відстані; по-друге, сервіс на авіарейсах у даний час відрізняється досить високим рівнем; по-третє, провідні авіаційні компанії світу через міжнародні мережі бронювання і резервування виплачують комісійну винагороду на кожне заброньоване в літаку місце, мотивуючи їх тим віддавати перевагу авіаперевезенням серед інших видів транспорту. При відстані перевезень від 10001500 км частка повітряного транспорту складає - 2,5-5%; від 1500-2000 км - 15-20%; від 20003000 км - 20-30%; понад 3000 км - 50-100% [2, с. 83].

У Повітряному кодексі України (ПК України) [3] в ч. 2 ст. 4 законодавець визначає, що державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Вчений-адміністративіст В. Колпаков зазначає, що «без державного регулювання помітно знижується ефективність виробництва, незатребуваною виявляється фундаментальна наука, скорочуються через подорожчання інфраструктура соціальної сфери, а рух до цивілізованих форм життя здійснюється стихійно, з великими витратами і значними втратами» [10, с. 332].

Система суб'єктів державного регулювання авіаційних перевезень є досить розгалуженою. По-перше, визначимо систему державних органів, як «стрижня» відносин у сфері адміністративно-правового регулювання авіаційних перевезень.

У незалежній Україні динаміка створення та реформування органів державної влади цивільної авіації багаторазово змінювалася. У 1992 році Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1992 року № 146 було створено Державну адміністрацію авіаційного транспорту України - державний орган управління, який здійснював керівництво авіаційним транспортом. Із 1995 року створено Державний департамент авіаційного транспорту (Указом Президента України від 5 червня 1995 року № 425/95) - центральний орган державної виконавчої влади, підзвітний Кабінету Міністрів України, який згодом увійшов до системи Міністерства транспорту України. У 1999 році з'явилася Державна авіаційна адміністрація - центральний орган виконавчої влади, підпорядкований Міністерству транспорту України, який реалізовував державну політику у сфері цивільної авіації, сприяв структурній перебудові галузі, здійснював управління цивільною авіацією та координував діяльність підприємств, установ та організацій, що належали до сфери його управління. Пізніше ця структура була ліквідована, а її функції були покладені на Міністерство транспорту України. Згодом була створена Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Указ Президента України від 15 липня 2004 року № 803/2004 «Пр о Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації») - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовувалася і координувалася Кабінетом Міністрів України. ^огодш цей орган здійснює свою діяльність на основі норм Положення про Державну авіаційну службу України (затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 398/2011). Державна авіаційна служба України - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Державна авіаційна служба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує р еалізацію державної політики в сфері цивільної авіації [40].

Оскільки Дepжaвнa авіаційна служба підзвітна й пiдкoнтpoльнa Міністерству інфра- cтpуктуpи Укpaїни, то її не виокремлюють у самостійно діючий opгaн, здатний ефективно здійснювати свої функції щодо зaбезпечення aвiaцiйних пеpевезень. У своїй діяльності, пpямo чи дотично пов'язаній з нopмoтвopчoю, вказаний орган державної влади узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх віце-прем'єр-міністру України - Міністру інфраструктури України для погодження і внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Специфіка сфери цивільної авіації полягає й в особливостях суб'єктного складу. Так, неможливо виключити й обслуговуючий персонал повітряного судна з числа суб'єктів державного регулювання авіаційних перевезень. Стаття 32 Повітряного кодексу України регламентує дане питання, даючи повну оцінку вказаній категорії. У відповідності вказаній нормі до складу авіаційного персоналу входять: члени екіпажу повітряного судна; особи командно-керівного, командно-льотного, інспекторського та інструкторського складу; спеціалісти, які здійснюють регулювання використання повітряного простору України і обслуговування повітряного руху на території України; спеціалісти, які здійснюють організацію і технічне обслуговування повітряних суден, а також усі види забезпечення польотів; спеціалісти, які обслуговують повітряні перевезення; спеціалісти, які здійснюють організацію і проведення дослідно-конструкторських, експериментальних, науково- дослідних робіт при льотних випробуваннях авіаційної техніки; спеціалісти, які здійснюють нагляд і контроль за безпекою польотів, а також ті, які проводять службове розслідування авіаційних подій (державні інспектори з безпеки польотів); спеціалісти, які здійснюють аналіз та контроль льотної придатності повітряних суден при розробці, випробуванні, сертифікації і серійному виробництві; спеціалісти, які здійснюють забезпечення авіаційної безпеки і безпеки авіації в цілому; авіаційні експерти [35].

До суб'єктів, які гарантують безпеку авіаційних перевезень, необхідно віднести авіаційний персонал - особовий склад підприємства, організації, підрозділу, навчального закладу, що складається з авіаційних спеціалістів за професійною ознакою (ст. 32 ПКУ) [35]. Відповідно до цієї ж статті, до складу авіаційного персоналу входять: члени екіпажу повітряного судна; особи командно-керівного, командно-льотного, інспекторського та інструкторського складу; спеціалісти, які здійснюють регулювання використання повітряного простору України і обслуговування повітряного руху на території України; спеціалісти, які здійснюють організацію і технічне обслуговування повітряних суден, а також усі види забезпечення польотів; спеціалісти, які обслуговують повітряні перевезення; спеціалісти, які здійснюють організацію і проведення дослідно-конструкторських, експериментальних, науково-дослідних робіт при льотних випробуваннях авіаційної техніки; спеціалісти, які здійснюють нагляд і контроль за безпекою польотів, а також ті, які проводять службове розслідування авіаційних подій (державні інспектори з безпеки польотів); спеціалісти, які здійснюють аналіз та контроль льотної придатності повітряних суден при розробці, випробуванні, сертифікації і серійному виробництві; спеціалісти, які здійснюють забезпечення авіаційної безпеки і безпеки авіації в цілому; авіаційні експерти.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Державна авіаційна служба України здійснює ліцензування виду господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів повітряним транспортом.

Відповідно до ліцензійних умов, до заяви про отримання ліцензії додаються:

1) інформація за підписом здобувача ліцензії (його керівника або керівника його виконавчого органу) про номер та дату видачі чинного сертифіката експлуатанта;

2) документи, які підтверджують, що більш як 50% статутного капіталу (пакета акцій) здобувача ліцензії володіють Україна, юридичні особи України та/або фізичні особи - резиденти України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

3) інформація за підписом здобувача ліцензії (його керівника або керівника його виконавчого органу) про відсутність контролю (у значенні, наведеному в статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції») за діяльністю здобувача ліцензії осіб - резидентів інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України (у значенні, наведеному в статті 1 Закону України «Про оборону України») та/або дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти України.

Висновки

Державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов дія-льності в галузі авіації, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встанов-ленні відповідальності за їх порушення.

Авіаційні перевезення є діяльністю, яка пов'язана з переміщенням пасажирів і вантажів, продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання повітряними шляхами. Авіаційних перевезень можливо лише за умов ефективної діяльності авіаційно- транспортної системи (АТС).

Державне регулювання авіаційних перевезень має сприяти створенню та підтримці кон-курентного середовища, починаючи з розширення комерційних прав авіаперевізників, аж до вільного доступу на ринок авіаперевезень - чистої конкуренції на ринку транспортних послуг.

Література

1. Про схвалення Транспортної стратегії України на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2010 р. № 2174-р [Електронний ресурс]. - Режим дocтупу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/ show/ z0393-07

2. Стогар В. П. Коммерческая деятельность на воздушном транспорте: учеб. пос. /

B. П. Стогар, Н. С. Федотова. - М.: Транспорт, 1990. - 224 с.

3. Повітряний ТОДЄ^ України [Eлeктрoнний рecурc]. - РЄЖИМ дocтупу: zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/3393-17

4. Проблеми розвитку авіаційних послуг у цивільній авіації України // Інформаційний пор-тал «Сервіс і технології»: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http: //avia.biz.ua/content/view/- 2476/113/

5. Офіційний сайт Державної авіаційної адміністрації [Електронний ресурс]. - Режим дос-тупу: http ://www.ukraviatrans .gov.ua.

6. Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схвалена Постановою Кабміну від 16 серпня 1999 р. № 1496.

7. Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень // Офіцій-ний вісник України. - 2009. - № 33.

8. Офіційний сайт Державної авіаційної адміністрації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www.ukraviatrans .gov.ua.

9. Єряшов Є. К. Використання повітряного транспорту цивільної авіації як об'єкт правового регулювання / Є. К. Єряшов // Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право» [зб. наук. ст.]. - К.: НАУ, 2008. - № 3. -

C. 14-16.

10. Горян Е. В., Горян К. В. Забезпечення прав пасажирів при здійсненні міжнародних по-вітряних перевезень (порівняння законодавства України та ЄС) // Часопис Академії адвокатури України. - № 4. - С. 106.

11. Аналіз регуляторного впливу проекту Закону України «Про особливості державного р е- гулювання діяльності авіаційних перевізників, пов'язаної з перевезенням пасажирів, вантажу Устинова І. П., Ярошук М. О. повітряним транспортом» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://avia.gov.ua/

documents/Regulyatorna-diyalnist/Analiz- regulyatomogo-vplivu/23662.html

12. Колпаков В. К.Aдмiнiстpaтивне пpaво Укpaїни: пiдpуч. / В. К. Колтков, О. В. Кузь-менко. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.

References

1. Pro shvalennja Transportnoi' strategii' Ukrai'- ny na period do 2020 roku: Rozporjadzhennja Kabinetu Ministriv Ukrai'ny vid 20 zhovtnja 2010 r. № 2174-r [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/ show/ z0393-07

2. Stogap V. P. Kommercheskaja dejatel'nost' na vozdushnom transporte: ucheb. pos. / V. P. Stogar,

N. S. Fedotova. - M.: Transport, 1990. - 224 s.

3. Povitrjanyj kodeks Ukrai'ny [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/3393-17

4. Problemi rozvitku aviaciinih poslug u civilnii aviaciп Ukraini // Informaciinii portal «Servis і tehnologii» [Elektron. resurs]. - Rejim dostupu: http://avia.biz.ua/content/view/_2476/113/

5. Oficimii sait Deijavnoi aviaciinoi administracii [Elektronnii resurs]. - Rejim dostupu: http://www.

6. Koncepciya adaptacii zakonodavstva Ukraini do zakonodavstva Evropeiskogo soyuzu: shvalena Postanovoyu Kabminu vid 16 serpnya 1999 r. № 1496.

7. Konvenciya pro unifikaciyu deyakih pravil mijnarodnih povitryanih perevezen // Oficiinii visnik Ukraini. - 2009. - № 33.

8. Oficiinii sait Derjavnoi aviaciinoi administracii [Elektronnii resurs]. - Rejim dostupu: http://www.ukraviatrans.gov.ua.

9. Eryashov E. K. Vikoristannya povitryanogo transporta civilnoi aviacii yak ob'ekt pravovogo regulyuvannya / E. K. Eryashov // Naukovi praci Nacionalnogo aviaciinogo universitetu. Seriya: Yuridichnii visnik «Povitryane i kosmichne pravo» [zb. nauk. st.]. - K.: NAU. - 2008. - № 3. - S. 1416.

10. Goryan E. V., Goryan K. V.

Zabezpechennya prav pasajiriv pri zdiisnenni mijnarodnih povitryanih perevezen _porivnyannya zakonodavstva Ukraini ta ES // Chasopis Akademii advokaturi Ukraini. - № 4. - S. 106.

11. Analiz regulyatornogo vplivu proektu Zakonu Ukraini «Pro osoblivosti derjavnogo regulyuvannya diyalnosti aviaciinih pereviznikiv, pov'yazanoi z perevezennyam pasajiriv, vantaju povitryanim transportom» [Elektronnii resurs]. - Rejim dostupu: http://avia.gov.ua/documents/ Regulyatorna_diyalnist/Analiz/

12. Kolpakov V. K. Administratyvne pravo Ukrai'ny: pidruch. / V. K. Kolpakov, O. V. Kuz'menko. - K.: Jurinkom Inter, 2003. - 544 s.

Размещено на Allbest.ru