Проблеми нормативно-правового регулювання використання конфіденційного співробітництва під час досудового розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми нормативно-правового регулювання використання конфіденційного співробітництва під час досудового розслідування

Антонов К.В., заступник завідувача кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики Національна академія Служби безпеки України

Анотація

У статті проаналізовано нормативно-правове регулювання та використання правоохоронними органами, зокрема органами досудового розслідування, конфіденційного співробітництва під час досудового розслідування кримінальних проваджень по тяжких або особливо тяжких злочинах. Розглянуто проблеми, пов'язані з дотриманням прав і свобод громадян у разі залучення їх органами досудового розслідування до конфіденційного співробітництва, забезпеченням їхньої безпеки, потребою в стимулюванні їхньої активності під час виконання завдань кримінального провадження. Визначено, що захист прав і свобод людини, громадянина в ході конфіденційного співробітництва під час досудового розслідування необхідно розглядати з двох позицій: з одного боку, необхідно піклуватися про охорону прав і свобод особистості, щодо якої проводять такі заходи, в тому числі за участю конфідентів; з іншого - охорони потребують і самі особи, які беруть участь у конфіденційному співробітництві з органами досудового розслідування. Використання слідчим конфіденційного співробітництва з іншими особами поділено на інформаційну та організаційну форми, а також зроблено висновок щодо обмеження слідчого кримінальним процесуальним законодавством у використанні конфідентів під час досудового розслідування.

На підставі аналізу чинного законодавства, наукових досліджень і практичних напрацювань автором запропоновані положення факторів і причин, які зумовлюють ефективність використання допомоги громадян під час досудового розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів. Визначено проблеми, пов'язані з нормативно-правовим регулюванням використання слідчим конфіденційного співробітництва з іншими особами під час досудового розслідування та організаційним забезпеченням здійснення заходів безпеки щодо цих осіб. На підставі здійсненого аналізу чинного законодавства, яким регулюється використання конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні, а також висвітлених проблем у вказаній сфері у статті надані науково обґрунтовані пропозиції щодо їх вирішення шляхом внесення відповідних змін та доповнень до Кримінального процесуального кодексу України.

Ключові слова: конфіденційне співробітництво, досудове розслідування, негласні слідчі (розшукові) дії, Кримінальний процесуальний кодекс України.

Abstract

оперативний нормативний досудовий

Problems of legislative regulation of the use of confidential cooperation during investigation

Key words: confidential cooperation, pre-trial investigation, covert investigative (search) actions, Criminal Procedure Code of Ukraine.

Постановка проблеми, її актуальність, зв'язок із важливими та практичними завданнями. Із використанням у правоохоронній діяльності конфіденційного співробітництва (ст. 275 КПК України) у практиків виникають проблеми у зв'язку з неточністю нормативно-правового регулювання вказаного інституту. Це актуалізує необхідність наукової розробки та надання пропозицій, доповнень до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) з такої тематики. У ході розслідування кримінального провадження щодо тяжких або особливо тяжких злочинів учасники проведення негласних слідчих (розшукових) дій наражаються на небезпеку, пов'язану із загрозою їхньому життю і здоров'ю, майну та репутації. Нормативно-правове регулювання та організаційне забезпечення здійснення заходів безпеки щодо цих осіб потребує суттєвого удосконалення, внесення додаткових положень до КПК України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій із проблеми, визначення не вирішених раніше питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття. Окремим теоретичним і практичним питанням конфіденційного співробітництва, у тому числі й використання інформації, отриманої від конфідентів у кримінальному судочинстві, присвячували свої роботи такі вітчизняні правники, як О.А. Білічак, М.Л. Грібов, В.М. Круглий, С.С. Кудінов, Г.В. Мазулін, О.В. Меживой, К.М. Ольшевський, М.А. Погорецький, Е.В. Рижков, М.М. Руденко, Д.Б. Сергєєва, В.Є. Тарасенко, Р.В. Тарасенко, М.Є. Шумило, О.Н. Ярмиш та інші фахівці. Проте теоретичні аспекти використання конфіденційного співробітництва залишаються невирішеними.

Формулювання мети статті (постановка завдання). Інститут конфіденційного співробітництва під час здійснення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НС(Р) д) частково відображено на законодавчому рівні. Метою статті є висвітлення проблемних питань, пов'язаних з використанням конфіденційного співробітництва, та надання науково обґрунтованих пропозицій щодо їх вирішення шляхом внесення відповідних змін та доповнень до КПК.

Виклад основного змісту статті з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Відповідно до Звіту Генеральної прокуратури України про результати боротьби з організованими групами та злочинними організаціями за січень-грудень 2018 року (форма 1-ОЗ) правоохоронними органами виявлено 288 організованих злочинних груп, з яких 12 - злочинні організації. За даними такого ж звіту за 2019 рік, кількість виявлених правоохоронними органами злочинних груп зросла до 293, а злочинних організацій - до Вказані статистичні дані свідчать про те, що з кожним роком злочинність стає все більш організованою, професійною та озброєною. Досягнення реальних результатів щодо протидії організованій злочинності неможливе без здійснення розвідувальної діяльності в середовищі осіб, які готують або вчиняють тяжкі або особливо тяжкі злочини з використанням допомоги осіб, які залучаються до проведення НС(Р)Д. Проведені дослідження показали, що організація використання слідчим конфіденційного співробітництва з особами має стратегічний та тактичний рівні [6, с. 340]. Одним з найважливіших складників стратегічного рівня є формування сучасної нормативно-правової бази використання слідчим конфіденційного співробітництва з іншими особами. Натепер у чинному КПК використання конфіденційного співробітництва під час досудового розслідування регулюється лише частково в статтях 272 та 275 КПК. Шляхами удосконалення вказаних взаємин може бути внесення змін до чинного кримінального процесуального законодавства та відповідних міжвідомчих та відомчих нормативних актів у частині конкретизації організації використання слідчим конфіденційного співробітництва з особами.

Відповідно до ч. 6 ст. 246 КПК проводити НС(Р)д має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення НС(Р)Д можуть залучатися також інші особи. Користуючись цим положенням, слідчі, прокурори залучають до проведення НС(Р)Д «інших осіб». Так, згідно зі ст. 275 КПК під час проведення НС(Р)Д слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення НС(Р)Д у випадках, передбачених КПК [2, с. 694]. Особи, що підтримують конфіденційні відносини з правоохоронними органами, можуть надавати допомогу і сприяння, забезпечувати умови проведення окремих НС(Р)Д, а також брати особисту участь у їх здійсненні.

Чинним КПК передбачена можливість для слідчого використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення НС(Р)Д у випадках, передбачених ч. 1 ст. 275 КПК. Така законодавча регламентація суб'єкта, що встановлює й використовує відносини конфіденційного співробітництва на стадії досудового розслідування, викликала дискусії серед науковців і практиків, які обґрунтовано зазначали, що слідчий органу досудового розслідування негласного апарату не має.

Відповідно до п.п. 13, 14 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» правом мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників, а також використовувати конфіденційне співробітництво наділені підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність [1].

Автор вважає, що потрібно виходити з положень ст. 275 КПК, якою визначено дві форми використання конфіденційного співробітництва: 1) використання інформації, отриманої внаслідок конфіденційного співробітництва під час проведення НС(Р)Д; 2) залучення осіб, з якими встановлено конфіденційне співробітництво до проведення НС(Р)Д [2, с. 694]. Тож передбачено дві групи форм використання слідчим конфіденційного співробітництва з іншими особами: інформаційна та організаційна.

Підтримуємо думку д.ю.н. Д.Б. Сергєєвої, що використання інформації, отриманої внаслідок конфіденційного співробітництва під час проведення НС(Р)Д, так само, як і залучення осіб до конфіденційного співробітництва під час проведення НС(Р)Д, не відповідає сутнісним ознакам НС(Р)Д. В іншому разі виникла б ситуація, коли одна слідча (розшукова) дія (далі - С(Р)Д) проводиться в ході провадження іншої як її стадія чи структурний елемент, що є неприпустимим. Ці заходи за своєю природою є забезпечувальними, такими, що покликані сприяти успішному проведенню НС(Р)Д, під час яких вони використовуються [4, с. 51-52]. Тобто конфіденційне співробітництво у практичній діяльності здійснюється під час досудового розслідування лише з метою забезпечення проведення інших НС(Р)Д й окремо про його результати протокол не складається. Кримінальним процесуальним законодавством обмежено можливості слідчого щодо використання конфідентів під час досудового розслідування, а саме: не передбачено порядок використання інформації конфідента під час проведення С(Р)Д, які не включені до глави 21 КПК, як і не передбачено можливість використання конфідента як свідка подій, що є предметом розслідування, а також під час виконання С(Р)Д, не пов'язаних з проведенням НС(Р)Д.

Відповідно до положень глави 21 КПК, яка визначає систему НС(Р)Д та порядок їх проведення, можна зробити такі висновки. По-перше, суб'єктом цих дій є слідчий, процесуальний статус якого покладає на нього додаткові зобов'язання щодо забезпечення засад і положень досу- дового розслідування. По-друге, виникає незрозумілість щодо характеру «інформації», яка отримується конфіденційно, її оформлення, походження, рівень обмеження доступу. Визначаючи можливість слідчого працювати «конфіденційно», залишаються вимоги щодо прозорості його дій під час досудового розслідування.

На думку д.ю.н. О.А. Білічак у законодавстві відсутні підстави та порядок використання конфіденційних відносин під час здійснення НС(Р)Д [5, с. 185]. Виходячи з того, що використання слідчим конфіденційного співробітництва є складовим елементом НС(Р)Д, варто погодитись з думкою про поширення їх загальних вимог, а саме: а) відомості про злочин і особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб; б) злочин належить до категорії тяжких або особливо тяжких; в) проводяться виключно у кримінальному провадженні.

Незважаючи на вдосконалення чинного КПК, є проблеми у сфері гарантування особистої безпеки суб'єктів, залучених до виконання проведення НС(Р)Д. Захист прав і свобод людини і громадянина в ході конфіденційного співробітництва під час досудового розслідування необхідно розглядати з двох позицій. З одного боку, і законодавцю, і практикам необхідно піклуватися про охорону прав і свобод особистості, щодо якої проводять такі заходи, в тому числі за участю конфідентів, з іншого - охорони потребують і самі особи, які беруть участь у конфіденційному співробітництві з органами досудового розслідування.

Виокремленням нових пріоритетів у кримінальному провадженні держава має враховувати особисту безпеку суб'єктів їх забезпечення, а саме осіб, укорінених у злочинне середовище, бо їхньому життю та здоров'ю загрожує особлива небезпека. Необхідність забезпечення безпеки осіб, які на конфіденційній основі залучалися до проведення НС(Р)Д, постала перед правоохоронними органами протягом останніх років, коли багато учасників процесу стали ухилятися від участі у С(Р)Д під час досудового розслідування та судового провадження для надання свідчень. Такі відмови були пов'язані із побоюванням розкриття факту конфіденційної співпраці з правоохоронними органами та виникненням у зв'язку з цим реальної загрози для життя та здоров'я як свого, так і близьких родичів.

З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання використання конфіденційного співробітництва під час досудового розслідування доцільно внести зміни до КПК України.

Викласти ч. 10, 11 ст. 224 КПК, що регламентує допит, у такій редакції: «10. У разі коли допитується інша особа, яка сприяє на конфіденційній основі органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування, то допит може проводитися з дотриманням спеціальних правил забезпечення конфіденційності особистісних даних, передбачених чинним законодавством та чинним кримінально-процесуальним кодексом щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, про що слідчий виносить відповідну постанову.

11. У постанові про забезпечення конфіденційності особистісних даних іншої особи має бути вказано:

1) особу, яка здійснює конфіденційне співробітництво з органами досудового розслідування або уповноваженими оперативними підрозділами;

2) особу, стосовно якої здійснюється дія;

3) інформацію про злочин;

4) очікувані докази, що забезпечує допит іншої особи;

6) характер сприяння проведенню негласних слідчих

(розшукових) дій».

ІІ. Ч. 6, ст. 246 КПК «Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій» подати у такій редакції:

«6. Негласні слідчі (розшукові) дії за дорученням слідчого, який здійснює досудове розслідування злочину, проводять уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи».

Ш. Додати до ст. 246 КПК «Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій» частину 7 у такій редакції:

«7. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться стосовно іншої особи, якщо є відомості, що інша особа отримує або передає інформацію, що має значення для справи».

IV. п. 1 ст. 271 КПК «Контроль за вчиненням злочину» подати у такій редакції:

«1. Контроль за вчиненням злочину, у тому числі з використанням конфіденційного співробітництва з іншими особами, може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, що належить до підслідності конкретного органу досудового розслідування та проводиться в таких формах, як:

1) контрольована поставка;

2) контрольована та оперативна закупка;

3) спеціальний слідчий експеримент;

4) імітування обстановки злочину».

V. Ст. 275 КПК «Використання конфіденційного співробітництва» подати у такій редакції :

«1. Під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій слідчий визначає допустимість та використовує інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, та має право залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених статтями 260 та 270, у тому числі стосовно затриманих та заарештованих осіб, з метою забезпечення процесу доказування під час здійснення кримінального провадження, 267, 270, 271, 272 КПК, а також для отримання інформації, яку можна використовувати для попередження, виявлення та припинення інших злочинів, про що слідчий виносить відповідну постанову.

2. До інших осіб, конфіденційне співробітництво яких використовує слідчий, належать:

- учасники злочинної діяльності (члени організованого злочинного угруповання);

- свідки злочинної діяльності;

- особи, які отримали інформацію про злочинну діяльність фігуранта кримінального провадження під час негласних слідчих (розшукових) дій;

- не мають злочинних зав'язків з фігурантами кримінального провадження, але за своїми функціональними обов'язками можуть надати на конфіденційній основі інформацію про факт вчинення злочинної діяльності та свідчити під час псевдонімного допиту на досудовому слідстві та під час судового провадження;

- інші особи, які за власним бажанням конфіденційно сприяють встановленню об'єктивної істини під час кримінального провадження.

3. За наявності загрози життю, житлу, здоров'ю та майну осіб, які конфіденційно співробітничають зі слідчим, або їхнім близьким особам, слідчим, прокурором та судом до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші, спрямовані на захист від протиправних посягань, заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

4. Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов'язане з дачею показань розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.

5. Забороняється використовувати конфіденційне співробітництво з іншими особами для провокування особи до скоєння злочину або кримінального правопорушення.

6. Слідчий органу досудового розслідування має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або можливість залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (роз- шукових) під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, віднесену до його підслідності».

Література

Размещено на Allbest.ru