Роль Світової організації торгівлі (СОТ) у регулюванні процесу міжнародної торгівлі та вирішення спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Роль Світової організації торгівлі (СОТ) у регулюванні процесу міжнародної торгівлі та вирішення спорів

Бойко Д.О., студентка V курсу господарського факультету

Досліджено позицію країн-членів щодо врегулювання кризи у СОТ. Визначені ключові причини кризи в організації. Автор розглянув міжнародну торгівлю у різних аспектах (організаційно-технічному, ринковому та соціально-економічному). З'ясовані особливості основних завдань Світової організації торгівлі. Також автором наголошено на тому, що правила СОТ виходять за рамки торгівлі. Автор наголошує на проблематиці регулювання видобутку, експорту та імпорту корисних копалин, у тому числі нафти. Проаналізовані претензії США до роботи системи вирішення спорів, що призвело до блокади США Апеляційного органу. А також країна надала пропозиції щодо реформування СОТ. Автором звертається увага на проєкт з вичерпними змінами Девіда Уолкера, посла Нової Зеландії у СОТ, що допоможе знайти консенсус між країнами-членами. Надано три варіанти вирішення такої проблеми. У статті проаналізовано ст. 25 Домовленості СОТ про правила і процедури врегулювання суперечок у контексті врегулювання проблеми блокади США Апеляційного органу. Можливим є варіант вирішення спорів за межами СОТ. Автор розглядає можливість для СОТ переглянути деякі правила функціонування, тому що в організації нині наявна криза чинних правил. У статті розглянуто п'ять необхідних змін. Розглянута чинна система «консенсусу» у СОТ та можливості її пом'якшення у вторинному законодавстві. Проаналізовано проблему рівності країн, що розвиваються та розвинутих країн. Наголошено на нагальній необхідності створення додаткових загальних категорій (таких як «найменш розвинута країна»), потрібен більш гнучкий підхід, який би відповідав сучасності. Визначено, що критерієм розподілу має бути справедливий розподіл відповідальності з урахуванням реальних економічних відмінностей між країнами. Це питання розглянуте у контексті визначення поняття «дискримінація». Також у статті зазначені переваги системи СОТ, крім суто економічних переваг, система позитивно впливає на політичну та соціальну ситуацію в країнах-членах, а також на індивідуальний добробут громадян.

Ключові слова: Світова організація торгівлі, блокада США Апеляційного органу СОТ, криза у СОТ, завдання та функції СОТ, проблема рівності країн з розвиненою економікою та країн, що розвиваються.

THE ROLE OF WORLD TRADE ORGANIZATION (WTO) IN REGULATING INTERNATIONAL TRADE AND DISPUTE SETTLEMENT

Member States' position on the WTO crisis management is examined. The key causes of the crisis in the organization are identified. The author considered international trade in different aspects (organizational, technical, market and socio-economic). The main tasks of the World Trade Organization are explained. The author also stressed that WTO rules go beyond trade. The author emphasizes the problems of regulating the extraction, export and import of minerals, including oil. The claims of the USA to the operation of the dispute resolution system were analyzed, which led to the blockade of the US Appellate Body. The country has also submitted proposals for WTO reform. The author draws attention to the draft with the comprehensive changes made by David Walker, New Zealand ambassador to the WTO, to help find consensus among member states. There are three options for solving this problem. The article analyzes art. 25 WTO Arrangements for Dispute Settlement Rules and Procedures in the Context of Settlement of the U.S. Appeal Blockade. An alternative to resolving disputes outside the WTO is possible. The author is considering the possibility for the WTO to revise some of the rules of operation, as there is a crisis of current rules in the organization. The article looks at five changes that are needed. The current WTO consensus system and the possibilities of its mitigation in secondary legislation are considered. The problem of equality of developing and developed countries is analyzed. The urgent need to create additional general categories (such as the “least developed country”) was emphasized, and a more flexible approach would be appropriate to suit the present. It is determined that the criterion for division should be a fair division of responsibilities, taking into account real economic differences between countries. This issue is considered in the context of defining the concept of “discrimination”. The article also outlines the benefits of the WTO system, in addition to its purely economic benefits, the system has a positive impact on the political and social situation in member states, as well as on the individual well-being of citizens.

Key words: World Trade Organization, US blockade of the WTO Appellate Body, WTO crisis, WTO tasks and functions, problem of equality between developed and developing economies.

Особливістю сучасних міжнародних відносин є зростання взаємозалежності економік різних країн, перехід від інтернаціоналізації господарського життя до глобалізації виробничих процесів і фінансового середовища. Через жорсткість системи «консенсусу» щодо прийняття рішень СОТ опинилася у кризовому стані. Останнім кроком, що зумовив поглиблення кризових явищ, стало рішення адміністрації США повністю заблокувати роботу Апеляційного органу. Небезпека для держав-членів полягала у тому, що зацікавлена держава-член (сторона) не може скористатися апеляційною процедурою. Країни ЄС та 16 держав світу змушені були укласти тимчасовий регламент апеляційного провадження, який поширюється лише на них. Але такі заходи неспроможні подолати триваючу кризу, що охопила не лише систему розв'язання суперечок, але й інші функції цієї міжнародної організації. Тому стає зрозумілим, що організаційні зміни у СОТ необхідні.

Метою статті є систематизація та узагальнення закономірностей, умов, принципів, механізмів міжнародної торгівлі з метою дослідження ролі та місця Світової організації торгівлі (СОТ) у регулюванні процесу міжнародної торгівлі та вирішенні спорів, попри кризу, яку переживає організація. А також у статті буде розглянута необхідність реформування СОТ в умовах агресивного нав'язування своїх інтересів державами-членами.

Варто дослідити проблематику діяльності СОТ в умовах сьогодення, альтернативні підходи до вирішення кризи, яку зараз переживає організація, та можливі варіанти вирішення спорів у разі подальшого блокування Апеляційного органу.

Світові торговельні відносини об'єднують країни, які беруть участь у них, міжнародним розподілом праці і виробництвом, роблять їх залежними один від одного за допомогою тих чи інших ресурсів, товарів і послуг, прив'язаних до певної території за рахунок якихось специфічних способів виробництв або територіальних особливостей. У результаті товарообіг несе вигоду для всіх сторін і підтримує економічний баланс між країнами.

Міжнародна торгівля вважається складною економічною категорією, тому вона розглядається в трьох різних аспектах [2, с. 88].

1. Організаційно-технічний. Міжнародна торгівля відповідно до цього аспекту розглядається як фізичний обмін товарами з відповідними проблемами, пов'язаними із переміщенням товарів між контрагентами та перетином кордонів.

2. Ринковий аспект передбачає, що міжнародна торгівля - це поєднання попиту і пропозиції. При цьому під попитом розуміється загальна кількість товарів, які споживачі готові купити за наявними в певний період цінами, а під пропозицією - обсяг товарів, який виробники здатні запропонувати у разі діючих цін. Попит і пропозиція матеріалізуються у зустрічних потоках - імпорті та експорті.

3. Соціально-економічний аспект визначає міжнародну торгівлю як сукупність суспільних відносин, що мають низку ознак [3, с. 102]: міжнародний характер, тобто в них беруть участь усі держави світу і економічні угрупування; вони є об'єктивними та універсальними, тому що не залежать від волі одного конкретного споживача [2, с. 90]. Завдання СОТ полягають у наданні допомоги в упорядкуванні процесу торгівлі в рамках системи, заснованій на певних правилах; об'єктивному врегулюванні торговельних суперечок між урядами; організації торгових переговорів.

Так, СОТ переслідує три основні завдання:

1. Позаяк СОТ послаблює кордони, тим самим зміцнюючи відносини між країнами-учасниками, можуть виникнути певні негативні наслідки. Наприклад, зловживання. Тому СОТ стежить за тим, щоб усі учасники знали і дотримувалися положень членства, а самі норми були зрозумілими в тлумаченні, а їх застосування було послідовним, нестрибкоподібним.

2. Позаяк у будь-якому разі кожна країна на перше місце ставитиме свої інтереси, то це буде призводити до суперечок. Щоб суперечки проходили справедливо і можна було знайти консенсус, саме СОТ стає третьою особою, яка виконує функції посередника.

3. Врегулювання суперечок на юридичній основі, роблячи кожну сторону рівною: адже вони матимуть однакові права, обов'язки, можливості.

СОТ дає можливість членам захищати свої права на експорт, а також захищати місцевих виробників від несправедливої конкуренції. Невідновлювані природні ресурси - нафта, газ, корисні копалини та руди - становлять близько 15% світової торгівлі. Ці потоки мають вирішальне значення для функціонування світової економіки, про що свідчать наслідки нафтових криз 1970-х років. Правила торгівлі формують економічне та політичне середовище у країні, впливають на рішення інвесторів вкладати гроші чи ні та на розвиток економіки взагалі. Стає очевидним, що все частіше відкриття будуть здійснюватися на міжнародних територіях (глибокі моря та полярні регіони), а міжнародно-правові рамки встановлять умови, за яких такі події будуть розвиватися. Такий сектор, якому ГАТТ та СОТ приділяють мало уваги, включає низку неефективних механізмів, що застосовуються в ході міжнародної торгівлі та інвестицій. Країни (а також компанії та приватні особи) прагнуть збільшити свою частку в оренді природних ресурсів за допомогою різноманітних заходів. Це призводить до неефективності у використанні таких ресурсів.

Хоча у деяких секторах слабке регулювання, компетенція організації загалом охоплює: митно-тарифне урегулювання; антидемпінгове урегулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами (текстиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні аспекти інвестиційних заходів тощо. Таким чином, можна виділити функції СОТ: співпраця з різними міжнародними організаціям, залучення до участі слаборозвинених країн, контроль за дотриманням усіх правил членства, надання можливості переговорів, врегулювання суперечок, що виникають. Але функція врегулювання суперечок на такому етапі потерпає кризу.

Слід визначити, що протягом майже трьох десятиліть у глобальному торговому режимі накопичувалося безліч проблем. І стає очевидним, що СОТ переживає кризу.

Відкрите неприйняття адміністрацією президента Трампа режиму у 2017 році, кульмінацією якого стала втрата Світовою організацією торгівлі можливості виконувати одну зі своїх основних функцій - врегулювання торговельних спорів. У 2019 році повноваження двох арбітрів Апеляційного органу СОТ, призначення нових заблоковано США, і, як наслідок, країни-члени не можуть подавати нові апеляції, а десятки вже поданих позовів залишаються невирішеними. Причини кризи включають як інерцію реформ за часів динамічної глобалізації, так і давні розбіжності між країнами, що розвиваються, і розвиненими країнами, що детальніше буде розглянуто у цій статті. Про те, що з кінця 2019 року система торговельних суперечок виявиться паралізованою було відомо давно, але всі зусилля провідних членів СОТ запобігти цьому колапсу ні до чого не привели. у липні ЄС узгодив з Канадою і Норвегією створення апеляційного механізму поза СОТ («СОТ мінус США»), але важко передбачити життєздатність цієї моделі. США протягом 15 років висуває системні претензії до роботи системи вирішення спорів та пропозиції щодо її реформи. у їх числі є і цілком обґрунтовані положення.

В Апеляційному органі встановилася практика, яка відображає амбіції його суддів, які вважають, що їхні рішення повинні мати статус прецеденту в праві СОТ. США категорично проти і наголошують, що цю дефініцію потрібно чітко прописати в Домовленості СОТ про правила і процедури вирішення спорів. Насправді рішення Апеляційного органу в низці суперечок виходили за рамки угод СОТ, тобто фактично набували правовий статус, який вищий угод і рішень країн-членів. США хочуть не допустити такої ситуації в майбутньому. Сполучені Штати Америки вважають недоречними високі зарплати членів Апеляційного органу, які, за підрахунками американської сторони, працюють кілька місяців у році, а отримують 300 тисяч доларів. Частиною їхніх вимог стало скорочення окремого бюджету Апеляційного органу. Нарешті, США наполягають на дотриманні або скороченні обумовлених термінів суддями для розгляду позовів, які тягнуться роками.

Девід Уолкер, посол Нової Зеландії у СОТ, розробив проєкт з вичерпними змінами в правилах, що регулюють вирішення спорів в умовах жорсткої критики адміністрацією Трампа чинної системи. у цьому проєкті держави-члени заявляють, що Апеляційний орган не функціонує так, як передбачалося в угоді про правила та процедури, що регулюють врегулювання суперечок (ДСУ), і погоджуються на перелік змін, що стосуються давно заявлених вимог США. Він включає більш суворі перехідні правила для членів Апеляційного органу, застосування 90-денного правила для складання звітів. Запропонована реформа, можливо, ще не досить вирішила занепокоєння США з приводу судової роботи. Пропозиції потребують консенсусу серед членів СОТ щодо принципової реструктуризації наявного апеляційного процесу.

Також зараз у СОТ розглядають можливість створення іншої системи звернень усередині СОТ. дієвим варіантом тимчасового подолання такої ситуації для країн-членів є потреба скористатися статтею 25 домовленості СОТ про правила і процедури врегулювання суперечок, яка дає змогу членам СОТ вдаватися до арбітражу як альтернативного засобу врегулювання суперечок, точні процедури якого визначатимуться сторонами спору. А правила СОТ щодо імплементації ухвал, зазначені у ст. 21 домовленості СОТ про правила і процедури врегулювання суперечок, та компенсації, визначені у ст. 22 домовленості СОТ про правила і процедури врегулювання суперечок, застосовуватимуться до будь-яких арбітражних рішень.

Країнам-учасницям потрібно дійти згоди у всіх процедурних тонкощах проведення арбітражного перегляду, що, звісно, зумовлює певні труднощі, а також може слугувати підставою для затягування процесу.

Європейський Союз висунув свій проєкт арбітражної угоди та основні процедурні правила щодо проведення арбітражу в умовах блокади Апеляційного органу Сполученими Штатами після 10 грудня 2019 року. Влітку 2019 року Європейський Союз і Канада на основі про- єкту, висунутого раніше ЄС, погодили Угоду про тимчасовий апеляційний арбітраж (Interim Appeal Arbitration Arrangement). У останніх двосторонніх угодах ЄС, Канада та Норвегія пообіцяли прийняти арбітраж статті 25 як обов'язковий. Оскільки стаття 25 Домовленості СОТ про правила і процедури врегулювання суперечок є чинним положенням, то для її використання не потрібно приймати консенсус для голосування.

Також можливою ефективною зміною є вирішення спорів за межами СОТ. Якщо в рамках організації не може бути досягнуто консенсусу щодо подальшого шляху вирішення суперечок, ЄС може скористатися двосторонніми та регіональними угодами про вільну торгівлю, як, наприклад, угодою між ЄС та Канадою.

У часи кризи, яку зараз проживає СОТ, установа може захотіти переглянути навіть деякі правила функціонування. Якщо йдеться про СОТ, то науковці виділяють п'ять необхідних змін, позаяк не лише у відносинах із США організація потерпає кризу.

Перше, на що потрібно звернути увагу, - прийняття рішень «консенсусом». Відомо, що в СОТ нічого не приймається, якщо немає «консенсусу», і що орган СОТ «вважається таким, що прийняв рішення консенсусом... якщо жоден Член, який присутній на засіданні, коли рішення прийнято, офіційно не заперечує» (Додаток 1 до Марра- кеської угоди). Однак чи повинен цей єдиний фактичний сценарій (жодного формального заперечення, коли питання виходить на рішення), який створює презумпцію консенсусу, бути єдиним способом вирішення питання? Консенсус у загальному його розумінні - це насамперед процес прийняття рішень, який передбачає прагнення врахувати думки всіх зацікавлених сторін та узгодити будь-які суперечливі аргументи.

Зараз наголошується на тому, що у СОТ наявна криза чинних правил. У разі зміни правила «консенсусу» у розумінні СОТ голова органу може оголосити «консенсус», навіть якщо формально заперечує одна чи меншість країн. Це зробило б прийняття рішень консенсусу в СОТ простішим.

Принципово важливо, що цей процес має працювати лише для вторинної нормотворчості органами СОТ (відповідно до статей IX і XII Марракеської угоди, наприклад щодо організаційних питань, початку та завершення переговорів, тлумачень або приєднання). Що стосується нових угод чи змін до договору СОТ (первинна нормотворчість), то член СОТ може бути зв'язаний цією угодою лише у тому разі, якщо він їх окремо погодив і ратифікував. Іншими словами, СОТ повинна мати можливість укласти нову угоду шляхом «консенсусу», як визначено вище, без автоматичного вето (Віденська конвенція про право договорів у статті 9 ч. 2 визначає 2/3 - більшість, яка потрібна для укладення договорів на міжнародній конференції).

Ще одна причина, через яку СОТ не змогла просунутись, - це її відмежування від реального світу. Занадто багато важливих питань залишається в руках торгових дипломатів (Роберту Азеведу, Феліпе Ортіс Де Севальос М. та інших впливових дипломатів), які розглядають кожен сантиметр доступу до ринку як поступку, яка потребує взаємодії.

Щоб точно визначити та адекватно регулювати питання торгівлі ХХІ століття, СОТ потребує активнішої взаємодії з іншими суб'єктами. Усе це стосується як членів СОТ, так і СОТ як організації, яка встановлює кращі та пряміші комунікації з приватним сектором, споживчими організаціями та регуляторами, агенціями, що стосуються конкретних галузей.

СОТ була створена під час прискореного розвитку світової політики (середина 1990-х рр.), керуючись (помилковою) установою, що «жорсткий» закон, який застосовується для врегулювання суперечок, обов'язково є «кращим» законом. Здебільшого механізм стимулів до дотримання м'якого права може бути більш ефективним, ніж ті, щоб дотримуватися жорсткого закону. Багато проблем у сучасному суспільстві, де технології швидко змінюються і панує невизначеність, усе важче вирішити та врегулювати спори через жорсткість та формальність традиційних договорів. Члени СОТ уже починали розвиватись у цьому напрямі, приймаючи декларації чи вказівки та доручення міністрів у комітетах (наприклад, Принципи Комітету СОТ з технічних бар'єрів у торгівлі (ТБТ) щодо розробки міжнародних стандартів) або необов'язкові пункти у Доповідях робочої групи про приєднання. Хоча ці норми не є аргументом для застосування під час вирішення суперечок СОТ, колегії СОТ та Апеляційний орган можуть посилатись на них у трактуванні договору СОТ.

Поширеною думкою є те, що СОТ є «єдиним пакетом» у тому сенсі, що всі правила СОТ повинні, по суті, застосовуватися до всіх членів на принципі обов'язкового прийняття. Більшість результатів Уругвайського раунду були закладені в єдиний договір, але деякі правила або поступки у рамках цього договору є обов'язковими лише для деяких країн (протоколи приєднання, багатосторонні положення, положення про науково-дослідні роботи). В Уругвайському раунді, а тепер і в Дохійському раунді учасники переговорів прийняли процедурне правило, що «нічого не вирішено, поки все не буде вирішено» (справжнє та оригінальне значення «єдиного пакета»). Тобто згоди можна досягти лише за умови узгодження всіх елементів, але в значення «єдиного пакета» не було вкладено заборону укладання угод із різними правилами. Як результат, у СОТ є можливість застосовувати по-різному деякі правила до певних держав зі своїми потребами. Регулярно укладаються нові угоди між підгрупами членів СОТ за межами організації (наприклад, регіональні торговельні угоди, ACTA (торгова угода проти контрафакції), BIT або схему Кімберлі щодо конфліктних алмазів), а часом і всередині СОТ (наприклад, 2011 р. переглянута угода про державні закупівлі). Зі збільшенням членства СОТ не повинна закривати свої двері перед такими угодами на підставі помилкового припущення, що всі угоди СОТ повинні бути обов'язковими для всіх членів СОТ. Прийняття таких угод у рамках СОТ (відповідно до процесу прийняття рішень щодо консенсусу, зазначеного вище) дало би змогу СОТ та неучасникам здійснювати певний рівень нагляду за такими «багатосторонніми» угодами.

Останньою головною перешкодою на шляху переговорів щодо СОТ є, як сказала Сьюзен Шваб, «об'єднання всіх економік, що розвиваються та розвинутих», в одну нібито однорідну групу «країн, що розвиваються», яким потрібен той самий «спеціальний та диференційний режим». Понад 80 відсотків членів СОТ є «країнами, що розвиваються» (статус, отриманий у СОТ шляхом самовибору). Однак з моменту створення СОТ відмінність між ними різко зросла. Так, СОТ не вдалося примусити держави «Великої двадцятки» такі як: Китай, Індія, Південна Корея та ще сім інших держав, визнати, що вони є розвиненими країнами і більше не належать до переліку країн, що розвиваються. А цей статус надає їм преференції у торгівлі, що, на думку інших країн, є несправедливим. Немає сенсу сподіватися на такий самий рівень участі та відповідальності у СОТ, якщо йдеться, наприклад, про Китай чи Бразилію порівняно з Еквадором чи Малайзією. Замість створення додаткових загальних категорій (наприклад, найменш розвинених країн, до яких зараз входить Екваторіальна Гвінея, класифікована Світовим банком як країна з високим рівнем доходу), потрібен більш гнучкий підхід, який би відповідав сучасності, дійсності та питанням переговорів. Метою має бути справедливий розподіл відповідальності з урахуванням відмінностей між країнами. Дискримінація не лише включає різне ставлення до одних і тих же країн; вона також включає відношення до країн з різним розвитком однаково. Подальші підрозділи та оцінки потреб та потенціалу для конкретних країн - це хвиля майбутнього.

У СОТ нові способи подолання неоднорідності між членами організації, що відображається у сприянні торгівлі та у переглянутій угоді про державні закупівлі (стаття V). Жоден із цих процесів не відносить усі країни, що визначені як країни, які розвиваються, в єдиний клас.

Але і досі наявні значні переваги системи СОТ, крім суто економічних вигод, які досягаються шляхом зниження бар'єрів для вільного товарообміну, ця система позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах-членах, а також на індивідуальний добробут громадян.

Отже, організація відіграє важливу роль у розвитку міжнародної торгівлі. Очевидним є той факт, що нині неможливо ефективно діяти в системі світової торгівлі, при цьому не будучи членом СОТ, але вищенаведені факти свідчать про те, що якою б не була міцна та ефективна система - вона потребує негайних та рішучих змін відповідно до розвитку світу та потреб держав-членів.

Варто зазначити, що ідеального варіанту виходу із кризи для СОТ немає. Нині невизначеність у діях СОТ може вплинути на членів організації впровадити нові протекціоністські заходи, агресивно лобіювати свої інтереси, що призведе до неможливості вирішення ситуації загалом.

Та, попри кризу в організації, міжнародна торгівля продовжується, угоди укладаються, а спори про виконання договорів продовжують виникати. Тому СОТ потрібно визначити та зрозуміти всі альтернативи подальших рішень, щоб діяти на випередження, шукати можливі варіанти для захисту ефективного функціонування механізмів. Позаяк СОТ продовжує відкривати широкі можливості перед кожним свої учасником. Адже саме в цьому разі відбувається зменшення тарифних і нетарифних обмежень для національних товарів практично на кожному зі світових ринків. Відбувається також кількісне збільшення обсягів експорту та зміна його структури. Забезпечується справедливе вирішення торгових суперечок, позаяк навіть країна, що володіє незначним потенціалом у міжнародній торгівлі може розраховувати на справедливий розгляд з великими торговими партнерами [8, с. 147].

міжнародна торгівля спір

ЛІТЕРАТУРА

1. Белова И.Н. Международная торговля: учебно-методический комплекс

2. Муратова З.М., Юсупов К.Н. Мировая экономика и международные экономические отношения: учебное пособие. Москва, 2015. 288 с.

3. Солодков Г.П. Международный бизнес: организация и управление: учебное пособие. Москва: Феникс, 2016. 379 с.

4. Березенков, В.В. Коммерческая деятельность: учебное пособие / В.В. Березенков, В.И. Гайдук, П.В. Михайлушкин. Краснодар, 2010. 256 с.

5. Роль Всемирной торговой организации в современном мире / Бусоедов И.А., Гребенюк ТА «Молодойучёный»: международный научный журнал. № 10 (144) / 2017. С. 202-204.

6. Роль ВТО в регулировании международной торговли / Алтынбаева Л.Е., Кучина А.С. Научно-практический электронный журнал «Аллея Науки» № 5(21) 2018. URL: https://alley-science.ru/domains_data/files/3215May2018/ROL%20VTO%20V%20REGULIROVANN%20 MEZhDUNARODNOY%20TORGOVLI.pdf.

7. Гончар Д.Р Роль та місце СОТ у регулюванні торговельних відносин між країнами на сучасному етапі розвитку міжнародної торгівлі. Матеріали Норвезько-Українськоїконференції, присвяченої діяльності Ф. Нансена в Україні у 1921-1922 роках (Харків, 10-11 жовт. 2019 р.) / Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна; Посольство Норвегії в Україні. Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2019. URL: http://ekhnuir.univer. kharkov.ua/bitstream/123456789/14971/2/Honchar_tezy%20%281%29%20%282%29.pdf.

8. Чеботарев Н.Ф. Мировая экономика и международные экономические отношения: учебник. Москва, 2016. 352 с.

9. World Trade Statistical Review. URL: https://wto.hse.ru/data/2018/08/01/1152222391/wts2018_e.pdf.

Размещено на Allbest.ru