Характеристика суб’єктів надання правничої допомоги при вирішенні справ в адміністративному суді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика суб'єктів надання правничої допомоги при вирішенні справ в адміністративному суді

Марич Є.В., здобувачкафедриадміністративного та митного права

Університетмитноїсправи та фінансів

У статті проведено правову характеристику суб'єктівнаданняправничоїдопомоги при вирішенні справ в адміністративномусуді. З'ясовано, що у сучасномунаціональномузаконодавстві і науковійлітературінемаєєдиногопідходущодочіткогоперелікусуб'єктів, якінадаютьправничудопомогу та ознак, щодозволяютьвідрізнятиїхвідіншихсуб'єктів, в тому числі тих, щомають статус правоохороннихорганів та правозахиснихорганізацій. Питаннясуб'єктів, якіреалізуютьправничудопомогу в адміністративномусудочинствіУкраїнизалишається поза увагоювчених-адміністративістів, воно фрагментарно висвітлене в адміністративно-правовійдоктрині та потребуєґрунтовноговивчення. Запропоновано коло суб'єктівнаданняправничоїдопомоги при вирішенні справ в адміністративномусуді в залежностівідспецифіки, форми і порядку їїздійсненнякласифікувати на кількагруп: 1) органидержавноївлади та органимісцевогосамоврядування, а такожіншіорганивлади (в тому числі прокуратура, уповноважений з прав людини), до компетенціїяких входить наданняправничоїдопомоги; 2) адвокатура України як спеціальноуповноваженийнедержавнийпрофесійнийправозахиснийінститут, щоздійснюєнаданняпрофесійноїправничоїдопомоги в якостіосновної та виключноїдіяльності; 3) суб'єктипідприємницькоїдіяльності - фізичні особи (фахівці у галузі права) та юридичні особи приватного права (юридичніфірми, компанії), основною метою діяльностіяких є наданняправничихпослуг; 4) громадськіоб'єднання, щонадаютьправничудопомогунаселеннюпоряд з іншоюдіяльністю та (або) здійснюютьїї в якостіосновної та виключноїдіяльності (правозахисніорганізації); 5) юридичніклінікивищихнавчальнихзакладівУкраїниюридичногопрофілю, щостворені з метою наданнябезоплатноїправничоїдопомогисоціальнонезахищенимверствамнаселення силами студентів і викладачів.

Ключові слова: правничадопомога, суб'єктинаданняправничоїдопомоги, адміністративний суд, адміністративнесудочинство, учасникиадміністративногосудочинства, вирішення справ в адміністративномусуді.

CHARACTERISTICS OF THE SUBJECTS OF LEGAL ASSISTANCE IN RESOLVING CASES IN THE ADMINISTRATIVE COURT правнича допомога адміністративний суд

The article describes the legal characteristics of the subjects of legal assistance in resolving cases in the administrative court. It was found that in modern national legislation and scientific literature there is no single approach to a clear list of entities that provide legal assistance and features that distinguish them from other entities, including those with the status of law enforcement agencies and human rights organizations. The issue of entities that provide legal assistance in the administrative proceedings of Ukraine remains out of the attention of administrative scholars, it is fragmented in the administrative and legal doctrine and needs to be thoroughly studied. It is proposed to classify the range of subjects of legal assistance in resolving cases in the administrative court depending on the specifics, form and procedure of its implementation into several groups:

1) public authorities and local governments, as well as other authorities, including the prosecutor's office, the Commissioner for Human Rights), whose competence includes the provision of legal aid; 2) the Bar of Ukraine as a specially authorized non-governmental professional human rights institution that provides professional legal assistance as the main and exclusive activity; 3) business entities - individuals (specialists in the field of law) and legal entities of private law (law firms, companies), the main purpose of which is to provide legal services; 4) public associations that provide legal assistance to the population along with other activities and (or) carry it out as the main and exclusive activity (human rights organizations); 5) legal clinics of higher educational institutions of Ukraine of legal profile, established for the purpose of providing free legal aid to socially vulnerable segments of the population by students and teachers.

Key words: legal aid, subjects of legal aid, administrative court, administrative proceedings, participants in administrative proceedings, resolution of cases in the administrative court.

У сучасному національному законодавстві і науковій літературі немає єдиного підходу щодо чіткого переліку суб'єктів, які надають правничу допомогу та ознак, що дозволяють відрізняти їх від інших суб'єктів, в тому числі тих, що мають статус правоохоронних органів та право- захисних організацій. Питання суб'єктів, які реалізують правничу допомогу в адміністративному судочинстві україни залишається поза увагою вчених-адміністрати- вістів, воно фрагментарно висвітлене в адміністративно- правовій доктрині та потребує ґрунтовного вивчення. Враховуючиреформаційнізміни, щовідбулисянещодавно в адміністративномупроцесуальномузаконодавстві, вельми актуальним є дослідження проблематики визначення кола суб'єктів, які є учасникамиадміністративнихправовідносин, щонадаютьправничудопомогу в адміністративномусудочинстві. Тому необхіднозупинитися на особливостяхвизначеннясуб'єктівнаданняправничоїдопомоги при вирішенні справ в адміністративномусудібільш детально.

Перш за все, слідзазначити, щоелементамиправовідносин в адміністративномусудочинстві, як правило, є об'єкт, суб'єкт та зміст [1, с. 69]. В юридичнійлітературі для осіб, якіберуть участь в адміністративномусудочинстві, застосовуютьсятерміни «учасник» або «суб'єкт». Розглядаючиспіввідношенняцих понять, М.М. Тищенко зауважує, щосуб'єктамиадміністративногопроцесу є тіучасники, якіреалізуютьсвійправовий статус в результатіадміністративно-процесуальноїдіяльності з метою захисту прав та законнихінтересівосіб, яких вони представляють. Також до суб'єктівадміністративногопроцесувчений-адміністративіствідносить тих суб'єктів, якідіють з метою веденняадміністративногопроцесу та здатнісамі на державно-владнійосновіприйматирішення у справі [2, с. 29]. До учасниківадміністративногопроцесувідносяться особи, якінаділеніпроцесуальними правами та обов'язками у сферіадміністративногосудочинствазгідно з чиннимзаконодавствомукраїни. учасникивступають в адміністративнийпроцес з метою захисту прав, свобод та законнихінтересів як своїх, так й іншихосіб, сприянняздійсненнюадміністративногопроцесутощо [3, с. 265]. Важливим є той факт, що статус учасникаадміністративногопроцесуможематилише та особа, яка володієадміністративноюпроцесуальноюправосуб'єктністю, щоміститьадміністративнупроцесуальнуправоздатність та дієздатність [4, с. 267]. Адміністративнапроцесуальнаправосуб'єктність - категорія, яка нерозривнопов'язанаіз особою, виникає з моменту їїпояви у суспільстві та припиняється з їївибуттямізсуспільнихвідносин. Тому правоздатність та дієздатність, як складовіправосуб'єктності - поняття, якіхарактеризують конкретного учасникаправовідносин [5]. Суб'єктівадміністративногопроцесувідповідно до положень КАС Україниможнакласифікувати на: 1) осіб, якібезпосередньоберуть участь в адміністративномупроцесі та 2) осіб, якісприяютьздійсненнюправосуддя в адміністративномупроцесі (іншіучасникиадміністративногопроцесу). Так, суб'єктнаданняправничоїдопомоги в адміністративномусуді є учасником судового процесу, якому законом надано право звертатися до адміністративного суду в інтересахіншихосіб з метою захистуїх прав, свобод та законнихінтересів. Суб'єктнаданняправничоїдопомоги в адміністративномусуді - це особа, що є носієм прав та обов'язків в адміністративнихпроцесуальнихвідносинах, яка потенційномає право бути учасникомадміністративного судового процесу за наявностівідповіднихюридичнихфактів, а учасникомвідповідногопроцесу є особа, яка реально бере участь у ньому, тобтонадаєвизначений вид правничоїдопомогипід час розгляду і вирішенняконкретнихадміністративних справ.

Проблема визначення кола суб'єктівнаданняправничоїдопомоги в організаційно-структурному аспектівирішуєтьсяправниками неоднозначно, залишаючись одним іздискусійнихпитань в юридичнійлітературі з різноманітнимипідходами. Так, наприклад, В.Ю. Панченко взагалівказує на наявністьтрьохпідходів, а саме: вузького (обмежувального), широкого (розширювального) та гранично широкого [6, с. 90]. При цьому, необхідновзяти до увагипозиціїнауковців, якідотримуютьсявузькогопідходущодо кола суб'єктівнаданняправничоїдопомоги. Враховуючи те, щобагатопитаньтеорії і практики наданняправничоїдопомогирозроблялися в основному, в рамках дослідженняадвокатури як правового інституту, найбільшпоширеною є думка, щоправничадопомога - цедіяльністьадвокатури (адвокатськадіяльність) - діяльність з наданняпрофесійноїправовоїдопомогифізичним та юридичнимособам,щоздійснюється адвокатами в рамках, встановлених законом організаційних форм [7, с. 15]. Цілкомпідтримуєтакупозицію В.В. Заборовський, якийнаполягає на тому, щоздійсненняосновнихвидівправничоїдопомогизакріплюєтьсявиключно за адвокатами, оскільки держава, гарантувавши на конституційномурівні право на наданняпрофесійноїправничоїдопомоги особам, якіперебувають у складнійпроблемнійправовійситуації, повинна забезпечуватиналежніумовийогореалізації [8, с. 250]. До представників «вузькогопідходу» належать, наприклад, ГО. Смагін, який в якостіпрофесійноїправничоїдопомоги (використовуєпоняття «кваліфікованаюридичнадопомога») пропонуєрозглядатилишеадвокатськудіяльність [9, с. 7]. В.В. Печерськийвважає, щоправничадопомогавідповідно до Основного Закону держави є прерогативою тільки одного інституту - адвокатури. Автор акцентуєувагу на правничійдопомозісаме як на активнійпрофесійнійдіяльності адвоката, спрямованій на захистпотенційнопорушуванихабо реально порушених прав, свобод і правоохороннихінтересівфізичних і юридичнихосіб [10, с. 64]. Розділяєтакийпідхід, зокрема, І.М. Долгов та наголошує, щокваліфікованаюридичнадопомога є професійноюдіяльністююристів (адвокатів) щодозахистузаконних прав свобод та інтересівфізичнихюридичнихосіб (довірителів) [11, с. 8]. Н.А. Булатовастверджує, щооднією з відмінних рис правничоїдопомоги є наявністьспеціальногосуб'єкта, саме адвоката, якийнадаєюридичнудопомогу на професійнійоснові [12, с. 31]. М.О. Польськазазначає, щолишеадвокати як особи з відповіднимдосвідом, знаннями та повноваженнямимають право на наданнявисококваліфікованої, якісної як первинної, так і вторинноїправовоїдопомоги [13, с. 83]. Н.В. Хмелевськапідкреслює, щотількиадвокатинаділені правом здійснюватикваліфікованийзахистправ підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та осіб, якіпритягуються до адміністративноївідповідальності [14, с. 166]. О.І. Бугаренковважає адвоката єдинимунікальнимсуб'єктом права, щонадаєпрофесійнуправничудопомогу у сферісудочинства. За переконанням автора, всііншіфахівці і посадові особи ніякоїправничоїдопомоги не надають, а щодоїхньоїдіяльності в разісудового та (або) іншогопредставництва, то можнаговоритилише про наданняквазіюридичноїдопомоги [15, с. 18-19]. Подібної точки зорудотримується Ю.Т. Шрамко, яка на підставіпорівняльногоаналізувизначення права на правовудопомогу в різнихконституціях доходить висновку, щокрімпрофесійноїправничоїдопомоги, яку надаютьадвокати, існуєнепрофесійна (ексклюзивна) правовадопомога, яку надаютьнепрофесійнісуб'єкти (параюристи), щозобов'язанінадаватиправовудопомогуіншимсуб'єктам [16, с. 8]. Р.С. Титикалозауважує, щонайбільшефективнокваліфіковануюридичнудопомогуможутьнадаватилишеадвокати та іншіфахівці в галузі права, які за законом мають право надаватиправничудопомогу, але за умовиприйняття нормативно-правового акта, щочітковизначатимеправові засади юридичноїдіяльностіостанніх та їхвідповідальність за неналежневиконанняпокладених на них обов'язків [17, с. 9]. Отже, прихильників «вузькогопідходу» по відношенню до кола суб'єктівнаданняправничоїдопомогиоб'єднує те, щонаданняправничоїдопомогидосліджується ними крізьпризму професійноїдіяльності адвоката, проте, діяльністьіншихорганів, організацій та осіб не розглядається в якостіправничоїдопомоги, що не можнавважати не цілкомобґрунтованим і таким, щовідповідаєдійсності.

Безумовно, хоча адвокатура і займаєодне з провіднихмісцьсередсуб'єктівнаданняправничоїдопомоги та є важливоючастиноюсистемипрактичноїреалізаціїконституційнихгарантій, однакправничадопомогапри вирішенні справ в адміністративномусуді не можезводитисялише до адвокатськоїдіяльності. Так, в окремійдумцісуддіКонституційного Суду України С.Л. Вдовіченковисловлюєзауваження, щозалучення адвоката як представника для вирішення і розв'язанняспорів в іншихдержавних органах не може бути обов'язковим, особа повинна мати право залучати в якостізахисникафахівця в певнійгалузіправа (наприклад, вченого з науковимступенем у певнійгалузі права, фахівцівюридичнихфірмтощо). Такожюридичні особи не можуть бути позбавлені права на безпосереднєпредставництвосвоїхзаконнихінтересівчи то в суді, чи то в іншомуорганідержавноївлади, зокрема, керівникамисуб'єктівгосподарюванняабоштатнимиюрисконсультами, юристами-працівникамивласнихструктурнихпідрозділівтощо. Таківиняткищодопредставництваіншими, крімадвокатів, особами мають бути врегульовані на законодавчомурівні, щообумовленоособливостямикатегоріїсправи, правовідносинчи статусом особи, права, свободичизаконніінтересиякоїпідлягаютьзахисту [18]. А отже, адміністративно-процесуальна норма щодовиключногоздійснення адвокатом як суб'єктомнаданняпрофесійноїправничоїдопомогипредставництваіншої особи в суді (ч. 2 ст. 16 КАС України), передбачаєобмеженняконституційного права особи на вільнийвибірзахисникасвоїх прав.

З огляду на те, щоКонституціяУкраїнигарантуєкожному право на професійнуправничудопомогу (ст. 59), для наданняякоїдіє адвокатура (ч. 1 ст. 131-2), законодавецьрозмежовуєпоняття «правничадопомога» і «професійнаправничадопомога» за суб'єктомїїнадання. Тому, професійнаправничадопомогапри вирішенні справ в адміністративномусудінадаєтьсявиключно адвокатом, крімвипадків, встановлених законом, а правничадопомога (наприклад, безоплатнаправничадопомога), - також й іншимисуб'єктами, уповноваженимиздійснюватинаданняправничоїдопомоги.

Слідзазначити, що на відмінувідадвокатів, діяльністьяких стала об'єктом як законодавчогорегулювання, так і численнихнауковихдосліджень, згаданиміншим особам, якімають право надаватиправничудопомогу, уваганауковців практично не приділялася. У зв'язкуіззначноюкількістю та різноманітністюсуб'єктів, якіможутьвступати в адміністративніпроцесуальнівідносинипід час наданняправничоїдопомоги при вирішенні справ в адміністративномусуді, важливезначення для вивченняіснуючого виду учасниківадміністративногосудочинства, маєїхґрунтовнахарактеристика, яка дозволяє навести специфічніознаки, завдання, функції, повноваженняусіх, хтопричетний до наданняправничоїдопомоги при розгляді та вирішенніадміністративноїсправи. Тому для розкриттясуб'єктного складу наданняправничоїдопомоги, вартозвернутися до поглибленогоаналізуправовихджерел та норм чинного законодавстваУкраїни, щоїхфіксують.

Прихильники «широкого підходу» до визначеннясуб'єктівнаданняправничоїдопомогипропонуютьдосить великий перелікцихсуб'єктів. Так, Ю.І. Курічеввважає, щосуб'єктаминаданняправничоїдопомоги в широкому сенсіможуть бути визнанідержавні, муніципальні, громадськіорганізації, фізичні особи, щоволодіютьнеобхіднимизнаннями в юриспруденції, та чия діяльністьпов'язана з охороною та захистом прав і свобод людини і громадянина [19, с. 70]. В.К. Ботнєвкласифікуєсуб'єктівнаданняправничоїдопомоги на двівеликігрупи:

1) державніоргани як суб'єктизахисту прав людини та наданнякваліфікованоїюридичноїдопомоги: Міністерствоюстиції та йоготериторіальніоргани, органипрокуратури, суди, органимісцевогосамоврядування, апаратУповноваженого з прав людини, державнаінспекціяпраці, державніюридичні бюро, юристидержавних і муніципальнихпідприємств, державнийнотаріаттощо;

2) недержавніорганізації та приватнісуб'єктинаданняпрофесійноїправничоїдопомоги: адвокатура, приватнийнотаріат, іншіорганізації та особи, якінадаютьплатніюридичніпослуги, юрисконсультиприватнихпідприємств, різнігромадські та правозахисніорганізації, медіатори, недержавні центри безкоштовноїправничоїдопомоги, юридичніклінікитощо. При цьому, автор зауважує, щосаме адвокатура та адвокатськадіяльність є основнимінститутомнаданнякваліфікованоїюридичноїдопомоги [20, с. 14-15].

М.РАракелянзазначає, що до суб'єктівнаданняпервинноїправовоїдопомогиналежать: органивиконавчоївлади та місцевогосамоврядування, фізичні та юридичні особи приватного права, а такожспеціалізовані установи, якінадаютьправовуінформацію, консультації та роз'яснення з правовихпитань, складаютьправовідокументинепроце- суального характеру, забезпечують за необхідності доступ особи до вторинноїправовоїдопомоги та медіації. Вториннаправовадопомоганадаєтьсявиключно адвокатами і включаєзахиствідобвинувачення, складаннядокументівпроцесуального характеру, представництвоінтересівосіб, щомають право на безоплатнувториннуправовудопомогу, в судах і несудовихустановах [21, с. 229].

A. В. Джуськавважає, щосуб'єктомзабезпечення права особи на професійнуправничудопомогу є адвокат. Разом ізтим, наголошує на тому, щозаконодавствоУкраїни не заперечуєможливість особи отриматиправничудопомогу (у тому числі й безоплатну), яку можутьнадавати, окрімадвокатів, іншіфахівці-правники. Також автор зосереджуєувагу на тому, щоправничудопомогу (не професійну) на оплатнійосновіможутьнадаватифахівці з юридичноюосвітою, а саме: суб'єктипідприємницькоїдіяльності - фізичні та юридичні особи (юридичніфірми, компанії) на підставіЦивільного кодексу України, нотаріуси (в частинінаданняпослуг правового характеру) відповідно до Закону України «Про нотаріат», аудитори та аудиторськіфірми (в частинінаданняпослуг правового характеру), патентніповірені (правовірадники з питань права інтелектуальноївласності), якідіютьвідповідно до законодавства про інтелектуальнувласність [22, с. 11-12].

B. Т. Комзюк на підставіРішенняКонституційного Суду Українивід 16.11.2000 р. № 13-рп/2000 (справа про право вільноговиборузахисника) [23] визначаєтаківидисуб'єктівнаданняправничоїдопомоги:

- державніорганиУкраїни, до компетенціїяких входить наданняправовоїдопомоги (МіністерствоюстиціїУкраїни, Міністерствопраці та соціальноїполітикиУкраїни, нотаріаттощо);

- адвокатура України як спеціальноуповноваженийнедержавнийпрофесійнийправозахиснийінститут, однією з функційякого є захист особи відобвинувачення та наданняправовоїдопомоги при вирішенні справ у судах та іншихдержавнихорганах(ст. 59 КонституціїУкраїни);

- суб'єктипідприємницькоїдіяльності, якінадаютьправовудопомогуклієнтаму порядку, визначеномузаконодавствомУкраїни;

- об'єднаннягромадян для здійснення і захистусвоїх прав і свобод (ч. 1 ст. 36 КонституціїУкраїни) [24, с. 26-27].

З наведеноюкласифікацією в ціломуможнапогодитися і взятиїї за основу, але необхіднідеякіуточнення, адже вона не охоплюєорганимісцевогосамоврядування, які, як відомо, не належать до системиорганівдержавноївлади, проте до змістуїхповноважень входить наданнябезоплатноїпервинноїправничоїдопомоги. Крім того, вартозауважити, громадськіоб'єднанняможутьнадаватиправничудопомогу як поряд з іншоюдіяльністю, так і здійснюватиїї в якостіосновної та виключноїсвоєїдіяльності. До того ж, слідврахуватиюридичніклінікивищихнавчальнихзакладів, якістворені з метою наданнябезоплатноїправничоїдопомогисоціальнонезахищенимверствамнаселення силами студентів і викладачів та є повноціннимсуб'єктомнаданняправничоїдопомоги.

О.М. Капля положеннящодосуб'єктів, уповноваженихнадаватиправничудопомогу, пропонуєрозглядатиширше і віднести до суб'єктівнаданняправничоїдопомогитакож:

- службових та посадовихосібусіхдержавнихорганів, до компетенціїяких входить наданняправовоїдопомоги (зокрема, органивиконавчоївлади, прокуратура);

- службових та посадовихосіборганівмісцевогосамоврядування, комунальнихспеціалізованихпідприємств, установ та закладів, до компетенціїяких входить наданняправовоїдопомоги;

- представниківгромадськихорганізацій та об'єднаньгромадян, якімаютьюридичнуосвіту;

- фізичнихосіб, якімаютьюридичнуосвіту, надаютьправовудопомогу на професійнійоснові за рахуноквласнихкоштів на підставіліцензії;

- юридичнихосіб, щобажаютьнадаватиправовудопомогу на професійнійоснові за рахуноквласнихкоштів та залученихкоштів [25, с. 109]. Отже, «широкий» підхідщодовизначення кола суб'єктівнаданняправничоїдопомоги, поглиблюєуявлення про правничудопомогу як правовудіяльність, щовластивабагатьом органам і організаціям, однак, як вжезазначалося, багатосуб'єктівнаданняправничоїдопомогивизнаються такими апріорно, їхсистемабудується без необхідноїаргументації, яка повинна ґрунтуватися на специфіцівідповідноїдіяльності. До того ж у наукових роботах переважаючою є точка зору, згідно з якоювизначаєтьсярізноманітністьсуб'єктівнаданняправничоїдопомоги з посиланням на нормативніположення, а такожізвиокремленнямавторськихпозицій. Існуючікласифікаціїсуб'єктівнаданняправничої на різнігрупизагалом є схожими за своєю структурою та підставами.

Щостосується кола суб'єктів, якіможутьнадаватипрофесійне, але «неорганізоване», «неформальне» правовесприяння, воно є «гранично широким» і включає в себе будь-якихосіб, щомаютьтеоретичнізнання та практичнінавики в юриспруденції та надаютьюридичніпослугищодороз'ясненнязмістутієїчиіншоїнорми права, консультування з правовихпитань, веденнясправи в судітощо. Проте особам, щопотребуютьправничоїдопомоги для подоланняпроблемноїправовоїситуації, повинна бути забезпеченаможливістьїїгарантованогоотримання за їхзверненнямнезалежновіднаявностіабовідсутностінеформальнихвідносин з юристами, їхдовільногобажанняабонебажаннянадативідповіднудопомогу [26]. Цеозначає, щозадлязабезпечення справедливого судового розгляду, забезпечення прав і законнихінтересів не тількиучасниківсудочинства, а й суспільства і держави в цілому, повинна існуватирозгалужена і доступна система суб'єктівнаданняправничоїдопомоги, без якої є неможливимналежненаданняпрофесійноїправничоїдопомоги. До системисуб'єктівнаданняправничоїдопомоги, в тому числі при вирішенні справ в адміністративномусуді, можуть бути включені як державні, муніципальніструктури, так і громадськіінституції, якінадаютьправничудопомогу на офіційній, формальній, організованійоснові.

Правничадопомогаможе бути визнанаорганізованоюлишетоді, коли їїздійснення прямо покладено на того чиіншогосуб'єкта законом, іншими нормативно-правовими актами, включаючилокальні (статутикомерційних і неко- мерційнихорганізаційтощо), або коли функції, покладені на суб'єкта, за своїм характером підпадаютьпідознакиправничоїдопомоги, хоча і не іменуються такою в нормативних актах. Тому при визначенні кола суб'єктівправничоїдопомоги при вирішенні справ в адміністративномусуді, слідвиходити з критеріюспіввіднесеннязапропонованихвизначеномусуб'єктуфункцій та повноважень з поняттямправничоїдопомоги, щовідображаєнайбільшістотнівластивостіцієїправовоїдіяльності.

Відмежуватиорганізоване та неорганізованеправовесприянняможна і за ознакоюдоступностіінформації про суб'єктанаданняправничоїдопомоги, тобто до комплексуправничоїдопомогиможуть бути включенілишетісуб'єкти, якідіють у рамках, чітковстановленихзаконодавствоморганізаційно-правових форм (адвокатура (адвокатськебюро, адвокатськеоб'єднання), комерційні і некомерційніорганізації, приватніпідприємцітощо) та інформаціїпро них (про те, хто, у якому порядку та на якихумовахможезвернутися за правничоюдопомогою, за якихпідставможливавідмова в їїнаданнітощо) особа, щопотребуєправничоїдопомогимаєможливістьотримати з формальнихджерел. А отже, професійнаправничадопомога, зокрема у сферіадміністративногосудочинства, «повинна бути забезпеченавідповіднимигарантіямиїїнадання та бути ефективноюнезалежновід того, кому вона надається - фізичнійчиюридичнійособі, юридичнійособі приватного абопублічного права. На підставі такого підходуможнастверджувати про дотриманнявимог таких складових верховенства права, як доступ до правосуддя і заборона дискримінації та рівність перед законом» [27]. Тому, існуєнеобхідністьчіткоговизначення кола суб'єктівнаданняправничоїдопомоги, що дозволить зробитимеханізмзабезпечення права на отриманняправничоїдопомогив адміністративномусудочинствібільшефективним, прозорим та зрозумілим.

Основні засади щодосуб'єктанаданняправничоїдопомоги в ціломузакріплені в КонституціїУкраїни, якоюгарантується право на професійнуправничудопомогу та можливістьвільноговиборузахисника, а у випадкахпередбаченихзаконодавствомтакадопомоганадається на безоплатнійоснові (ст. 59). У ст. 10 Закону Українивід 02.06.2016 р. «Про судоустрій і статус суддів» [28], яка маєназву «Професійнаправничадопомога при реалізації права на справедливий суд» міститьсяположенняпро гарантуваннякожнійособі права на професійнуправничудопомогу. Такожположенняпро виключнездійснення адвокатом професійноїправничоїдопомогизакріплені в адміністративномупроцесуальномузаконодавстві, крімвипадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 КАС України) [29]. До таких випадків (коли представництво в судіможенадаватися не адвокатами), можнавіднести: представництво в суді у трудових спорах, спорах щодозахистусоціальних прав, щодовиборів та референдумів, у малозначних спорах, а такожстосовнопредставництвамалолітніхчинеповнолітніхосіб та осіб, яківизнані судом недієздатнимичидієздатністьякихобмежена (ч. 4 ст. 131-2 КонституціїУкраїни).

До участі у публічно-правових спорах порядізадвокатами,організація та діяльністьякихрегулюєтьсяспеціальним Законом Українивід 05.07.2012 р. «Про адвокатуру та адвокатськудіяльність» [30], залучаютьсярізні за статусом та організаційною структурою суб'єкти, уповноваженінадаватиправничудопомогу:

- по-перше, участь у судовому процесіорганів та осіб, яким законом надано право звертатисядо суду в інтересахіншихосіб з метою захистуїх прав і свобод, а саме: УповноваженогоВерховної Ради України з прав людини, державніоргани, органимісцевогосамоврядування, фізичних та юридичнихосіб (ч. 1 ст. 53 КАС України);

- по-друге, прокурора, якийзвертається до суду в інтересахдержави, в позовнійчиіншійзаяві, скарзіобґрунтовує, в чомуполягаєпорушенняінтересівдержави, необхідністьїхзахисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а такожзазначає орган, уповноважений державою здійснювативідповідніфункції у спірнихправовідносинах (ч. 4 ст. 53 КАС України);

- по-третє, суб'єктівнаданнябезоплатноїправничоїдопомоги, середяких, відповідно до Закону Українивід02.06.2011 р. «Про безоплатнуправовудопомогу» виокремлюютьсуб'єктів з наданнябезоплатноїпервинноїправничоїдопомоги, а самеорганіввиконавчоївлади, органівмісцевогосамоврядування, фізичних та юридичнихосіб приватного права, спеціалізовані установи, центри з наданнябезоплатноївторинноїправовоїдопомоги (ст. 9 Закону) та суб'єктівнаданнябезоплатноївторинноїправничоїдопомоги, до якихвідносять: центри з наданнябезоплатноївторинноїправовоїдопомоги; адвокати, включені до Реєструадвокатів, якінадаютьбезоплатнувториннуправовудопомогу (ст. 15 Закону) [31].

Отже, чинневітчизнянезаконодавствозакріплює систему суб'єктівнаданняправничоїдопомоги при вирішенні справ в адміністративномусуді, яка складається з:

1) суб'єктівправничоїдопомоги, передбаченої КАС України;

2) суб'єктів, якінадаютьправничудопомогу, відповідно до Закону Українивід 05.07.2012 р. «Про адвокатуру та адвокатськудіяльність» та Закону Українивід02.06.2011 р. «Про безоплатнуправовудопомогу».

Таким чином, коло суб'єктівнаданняправничоїдопомогипри вирішенні справ в адміністративномусуді в залежностівідспецифіки, форми і порядку їїздійсненняможнакласифікувати на кількагруп:

1) органидержавноївлади та органимісцевогосамоврядування, а такожіншіорганивлади (в тому числіпрокуратура,уповноважений з прав людини), до компетенціїяких входить наданняправничоїдопомоги;

2) адвокатура України як спеціальноуповноваженийнедержавнийпрофесійнийправозахиснийінститут, щоздійснюєнаданняпрофесійноїправничоїдопомоги в якостіосновної та виключноїдіяльності;

3) суб'єктипідприємницькоїдіяльності - фізичні особи (фахівці у галузі права) та юридичні особи приватного права (юридичніфірми, компанії), основною метою діяльностіяких є наданняправничихпослуг;

4) громадськіоб'єднання, щонадаютьправничудопомогунаселеннюпоряд з іншоюдіяльністю та (або) здійснюютьїї в якостіосновної та виключноїдіяльності (пра- возахисніорганізації);

5) юридичніклінікивищихнавчальнихзакладівУкраїниюридичногопрофілю, щостворені з метою наданнябезоплатноїправничоїдопомогисоціальнонезахищенимверствамнаселення силами студентів і викладачів.

ЛІТЕРАТУРА

1. КомзюкА.Т., Бевзенко В.М., Мельник РС. АдміністративнийпроцесУкраїни: навчальнийпосібник. Київ: Прецедент, 2007. 531 с.

2. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблема теории и пути совершенствования. Харьков: Право, 1998. 266 с.

3. Топор І.В. Поняттята видиучасниківадміністративногосудочинства: проблемитеорії. Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип. 58. С. 264-271.

4. Котенко В.М. Окреміаспектиреалізаціїпроцесуальних прав і обов'язківучасниківадміністративногопроцесу. Наукові записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія «Юридичні науки». 2012. Том 25 (64), № 1. С. 103-108.

5. Остапенко Т.А. Суб'єктиадміністративногосудочинстваУкраїни : Всеукраїнськаконференція «Сучасний стан та перспективи розвитку української правової системи» (16 липня 2011 р. м. Львів). Львів: Західноукраїнськаорганізація «Центр правничихініціатив», 2011. URL https://ks.arbitr.gov.Ua/sud5024/8/8/733

6. Панченко В.Ю. Юридическая помощь (вопросы общей теории): монография. Красноярск: Сиб. федер. ун-т, 2011. 279 с.

7. Головань І.В. До питанняпро поняттяадвокатськоїдіяльності. Адвокат. 2012. № 1(136). С. 12-15.

8. Заборовський В.В. Адвокат як суб'єктнаданняправової (професійноїправничої) допомоги. Порівняльно-аналітичне право. 2016. № 2. С. 248-250.

9. Смагин Г.А. Конституционно-правовые вопросы оказания юридической помощи в Российской Федерации :автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: 12.00.02 М., 2004. 20 с.

10. Печерский В.В. Юридическая помощь и юридическая услуга: формирование и сравнение понятий. Альманах журнала «Вопросыадвокатуры». 2005. № 1 (36). С. 50-69. URL: https://www.canon-law.ru/files/magazines/36.pdf

11. Долгов И.М. Проблемы реализации права граждан на получение квалифицированной юридической помощи в административном процессе: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.14. М., 2013. 22 с.

12. Булатова Н.А. Правовая природа юридических услуг. Нотариус. 2009. № 5. С. 28-32.

13. ПольськаМ.О. Суб'єктивідносинбезоплатноїправовоїдопомоги в Україні. Науковий вісник національної академії внутрішніх справ. № 2 (99). 2016. С. 76-85.

14. Хмелевська Н.В. Поняттяправовоїдопомоги як основидіяльності адвоката. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2016. Вип. 3(2). С. 163-167.

15. Бугаренко А.И. Теория, правовые аспекты и практика оказания гражданам бесплатной юридической помощи адвокатами :автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.11. М., 2010. 28 с.

16. Шрамко Ю.Т. Конституційнеправо на правовудопомогув Україні: актуальніпитаннязаконодавчогорегулювання :автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02. К., 2016. 19 с.

17. Титикало РС. Захиснафункціяюридичноїдопомоги в адміністративно-деліктномупроцесі :автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ. нац. ун-т внутр. справ. К., 2009. 18 с.

18. Окрема думка суддіКонституційного Суду УкраїниВдовіченка С.Л. стосовноВисновкуКонституційного Суду України у справі за зверненнямВерховної Ради України про наданнявисновкущодовідповідностізаконопроекту про внесеннязмін до КонституціїУкраїни (щодоправосуддя) вимогам статей 157 і 158 КонституціїУкраїнивід 20.01.2016 р. № 1-в/2016. Офіційний вісник України. 2016. № 11. Ст. 477.

19. Куричев Ю.А. Доступность юридической помощи - общий принцип правосудия. Известиявысшихучебных заведений. Правоведение. Санкт-Петербургский государственный университет. 1990. № 5. С. 68-72.

20. БотнєвВ.К. Квалифицированная юридическая помощь как конституционно-правовая гарантия защиты прав и свобод человека и гражданина: автореф. дис. на соискание ученой степени докт. юрид. наук : 12.00.02. М., 2013. 57 с.

21. Аракелян М.Р Правозахиснадіяльністьадвокатури: теоретико-правовийракурс :монографія. Одеса :Фенікс, 2018. 386 с.

22. Джуська А.В. Конституційнеправо людинина професійнуправничудопомогув Україні: автореф. дис. на здобуттянаук. ступеняканд. юрид. наук : 12.00.02. К., 2018. 22 с.

23. РішенняКонституційногоСуду Україниу справіза конституційнимзверненнямгромадянинаСолдатова ГеннадіяІвановичащодоофіційноготлумаченняположеньстатті 59 КонституціїУкраїни, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративніправопорушення (справа про право вільноговиборузахисника) 16.11.2000 № 13-рп/2000. Офіційний вісник Українивід 08.12.2000 р. № 47, Ст. 2045.

24. Комзюк В.Т. Правовий статус осіб, якімають право надаватиправовудопомогу. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2009. № 4. С. 23-29. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhnuvs_2009_4_5.

25. Капля О.М. Забезпечення права на правовудопомогу як принцип адміністративногосудочинстваУкраїни. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 8. С. 107-111.

26. Панченко В.Ю. К проблеме системы субъектов оказания юридической помощи как вида юридического содействия реализации прав. Актуальныепроблемы права : материалы I межд. науч. конф. (Москва, ноябрь 2011 г.). М.: Ваш полиграфический партнер, 2011. С. 13-15. URL: https://moluch.ru/conf/law/archive/40/1218/

27. Дроздов О.М. Монополіякваліфікації. Сайт газети «Закон і бізнес.2019. URL: https://zib.com.ua/ua/139542-u_razi_uhvalennya_ proektu_1013_derzhava_ne_zmozhe_garantuvat.html

28. Про судоустрій і статус суддів : Закон Українивід 02.06.2016 р. № 1402^Ш. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 31. Ст. 545.

29. Кодекс адміністративногосудочинстваУкраїнивід 06.07.2005 р. № 2747-М у редакціївід 15.12.2017 р. іззмінами, № 731-ІХ від

18.06.2020 р. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 35, / 35-36, 37 /. Ст. 446.

30. Про адвокатуру та адвокатськудіяльність: Закон Українивід 05.07.2012 р. № 5076^1. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 27. Ст. 282.

31. Про безоплатнуправовудопомогу: Закон Українивід 02.06.2011 р. № 3460^1. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 51. Ст. 577.

Размещено на Allbest.ru