Топологія відповідальності юридичних осіб за правопорушення кримінального характеру

Отже, жодна конкретна структура відносин не є привілейованою. Це означає, що об'єкти-потоки зберігають свою ідентичність у процесі утворення нових відносин: реконфігурації елементів, що вже існують або додавання нових. Водночас не варто забувати про безперервність. Відносини, що формують об'єкт у просторі потоків, змінюються, але не одноразово, а поступово. У просторі мінливості «топологічний розрив» і втрата цілісності відбуваються не тільки у разі «застигання» об'єкта, припинення його змін, а й у разі його занадто масштабних трансформацій, які також руйнують гомеоморфізм. І якщо усе демонтується одночасно, результатом буде втрата безперервності форми й ідентичності об'єкта. Як наслідок, можливо, з'явиться якийсь інший, альтернативний об'єкт, але попередній буде втрачено [4, с. 38].

Відтак зміни практик-потоків боротьби зі злочинністю ЮО мають свій темп. Його критичне уповільнення чи пришвидшення матиме наслідком перетворення в іншу рідину або перехід у відмінні соціально-топологічні позиціонування. Для збереження сталості плинні об'єкти мають підтримувати необхідний ритм буття, а це означає постійну зміну інструментарію запобігання та протидії злочинності ЮО, методики взаємодії зі спільнотою, адаптація під умови мінливого оточення та виклики глобальної світу. Тож, допоки практики плинні вони зберігають своє позиціонування у рамках топології рідин, як тільки вони втрачають цей темп - переходять в інший вимір.

Ба більше, мінливість може привести до неочікува- них наслідків. Навіть якщо потік зберігає своє позиціонування, він не застрахований від перетворень в інші рідини. Так, правовий інструментарій забезпечення відповідальності ЮО за правопорушення кримінального характеру, змішуючись із неправовими практиками (чи краще сказати протиправними), сам може перетворитись у форму злочинності ЮО тільки тепер зі сторони тої-таки держави чи іншого квазідержавного утворення.

Разом з тим у рідинному просторі неможливо раз і назавжди визначити ідентичність конкретного об'єкта. Подібність та відмінність, які домінують у плинному відношенні, хоч і близькі до поняття автентичності, проте не зводяться до нього. Об'єкти-рідини зазвичай бувають так би мовити різних відтінків та кольорів. Вони швидше комплексні, аніж одиничні. Тут радше мовиться про генетичну схожість між родовими об'єктами, а не про самобутність якогось одного «Я». Плинні об'єкти, зі слів А. Мол та Дж. Ло, краще розглядати «як складені із різноманітних більш-менш в'язких комбінацій». Отже, рідкий світ - як наголошують згадувані дослідники - це світ сумішей. Суміші, які іноді можна розділити. Але не завжди, не обов'язково [8, с. 660].

Мовлячи про плинний аспект відповідальності ЮО за правопорушення кримінального характеру, слід теж мати на увазі не якесь конкретне індивідуальне або колективне «Я», а певну морфологічну групу, комбінаторну спорідненість - суміш або збірку правового інструментарію за певними «в'язкими» правилами гри. Під плинним об'єктом, зокрема, можна мати на увазі ті чи інші практики вирішення такого роду питань відповідальності ЮО. Але це не окремі прецеденти, не певні індивідуальні авторитетні «Я», на яких тримаються цілі стовпи правозастосовної діяльності, хоча такі теж можуть входити у загальний потік. Тут радше мовиться про такі правозастосовні дії, де окремі рішення є взаємозамінними.

Згадувані практики-рідини у силу масивності та напору змінюють сам рисунок правової взаємодії, її топографію. Кожне із таких рішень може бути замінене на будь-яке інше із цього ж потоку. Проте загалом, об'єднавшись у спільне русло, вони створюють щось на кшталт ріки або більш масштабного потоку із багатьох індивідуальних та колективних практик-джерел та приток. І чим більшим є об'єм таких плинних об'єктів, тим сильніший їх вплив на соціальну взаємодію. Вони неначе задають ритміку правових припливів та відпливів, тим самим змушуючи оточення адаптуватись під себе. І навпаки, відповідна спільнота, зрозумівши сильні та слабкі сторони такої правової «стихії», здатна розумно використовувати її переваги та уникати негативних впливів за допомогою архітектурних споруд у сфері права - правових інститутів - тих-таки фреймів та мереж їх взаємодії.

Отже, можна зробити певні висновки. Попри можливе уявлення у читача, що між трьома описаними типами просторовості існує різкий поділ і буцімто вони незалежні одне від одного, усе зовсім навпаки. Якась частина регіону чи мережі може зазнати впливу потоку та до певної міри розчинитись у ньому. І навпаки, потік, зустрівшись із відповідною соціальною розмірністю, втратить свої характеристики й приєднається до регіону. Або саме потоком, неначе берегами річки, будуть з'єднані декілька регіонів у мережу соціальної взаємодії.

Те саме стосується і питання відповідальності ЮО за правопорушення кримінального характеру. Регіони або фрейми являють собою острівки стабільності та правової визначеності, де питання відповідальності ЮО вирішуються у рамках автономного розуміння кримінального правопорушення (або кримінального права у його розширеній інтерпретації). Вони зустрічаються із різноманітними потоками-практиками, що в силу власної ефективності, напору та масштабу здатні змінити сам рисунок топології регіону, змусити його імпровізувати. Або навпаки, регіони, адаптувавши практики під себе й опанувавши їх плинності властивості, неначе суха земля поглинуть відповідні потоки, відновивши власну «родючість». Усі наведені взаємодії зв'язані спільною мережею соціально-екологічних відносин, де зустрічаються різноманітні актори та актанти, що власними зусиллями та силами інших здатні змінювати поточну конфігурацію соціальних позиціонувань.

Відтак, наведені соціальні топології перебувають у складних відносинах, де усі вони спільно споживають та виробляють одне одного, тим самим розвиваючись у поняття автопоезису самої відповідальності. Вони взаємодіють в екологічному плані, створюючи відповідні умови для існування та розвитку множинного розуміння відповідальності ЮО за правопорушення кримінального характеру.

Висновок

Тож, як справедливо звертає увагу І.В. Красавін: «Розуміння суспільства як множинності передбачає (у буквальному сенсі) багато різних підстав і форм соціального, які об'єднує тільки факт зв'язку, відносин, тоді як значення цих відносин для сторін-учасниць будуть різними, і цього достатньо, щоб бути цілим. ... Єдність у певному розумінні завжди можлива, але вона знаходиться “усередині” гетерогенності» [17, с. 177-178].

юридичний кримінальний правопорушення відповідальність

Література

1. Харман Г. Сети и ассамбляжи: возрождение вещей у Латура и Деланда. Логос. 2017. Т. 27. № 3. С. 1-34.

2. Деланда М. Новая онтология для социальных наук. Логос. 2017. Т 27. № 3. С. 35-56.

3. Мандельброт Б. Фрактальная геометрия природы / Пер. с англ. А. Р Логунова. Москва: Ин-т комп. исслед., 2002. 656 с.

4. Ло Дж. Объекты и пространства / Пер. с англ. В. Вахштайн. Социологическое обозрение. 2006. Т 5. № 1. С. 30-42.

5. Вахштайн В. Джон Ло: социология между семиотикой и топологией. Социологическое обозрение. 2006. Т 5. № 1. С. 24-29.

6. Вахштайн В. Возвращение материального. “Пространства”, “сети”, “потоки” в акторно-сетевой теории. Социологическое обозрение. 2005. Т 4. № 1. С. 94-115.

7. Гофман И. Анализ фреймов: эссе об организации повседневного опыта. Пер. с англ. / Под ред Г. С. Батыгина и Л. А. Козловой; вступ. статья Г. С. Батыгина. Москва: Институт социологии РАН, 2003. 752 с.

8. Mol A., Law J. Regions, Networks and Fluids: Anaemia and Social Topology. Social Studies of Science. 1994. Vol. 24. № 4. P 641-671.

9. Ерофеева М. Социология И. Гофмана в контексте развития теории социального действия: дис. ... канд. социолог, наук: 22.00.01; С.-Петерб. гос. ун-т. Санкт-Петербург, 2015. 165 с.

10. Грищук В., Пасєка О. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: порівняльно-правове дослідження: монографія. Львів: Львівський держ. ун-т внутр. справ, 2013. 248 с.

11. Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Озтюрк проти Німеччини ” (“Oztьrk v. Germany”), від 21 лютого 1984 року, № 8544/79. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{"itemid":["001-57553"]}. (дата звернення: 13.05.2021)

12. Латур Б. Об интеробъективности. Социологическое обозрение. 2007. Т 6. № 2. С. 79-96.

13. Вахштайн В. Пересборка повседневности: беспилотники, лифты и проект ПкМ-1. Логос. 2017. Т 27. № 2. С. 1-48.

14. DeLanda M. A New Philosophy of Society: Assemblage Theory and Social Complexity. London: Continuum, 2006. 148 p.

15. Латур Б. Об акторно-сетевой теории. Некоторые разъяснения, дополненные еще большими усложнениями / Пер. с англ. А. Писарева. Логос. 2017. Т 27. № 1. С. 173-200.

16. Латур Б. АСТ: вопрос об отзыве. Логос. 2017. Т 27. № 1. С. 201-216.

17. Красавин И. Гетерархия множества. Логос. 2017. Т 27. № 3. С. 173-198.

18. Заякина Р Развитие топологических воззрений в недрах акторно-сетевой теории. Вестн. Волгогр. гос. ун-та. Сер. 7. Филос. Т 16. № 1. С. 20-27.

Размещено на Allbest.ru