Теоретико-правовий аналіз поняття та принципів кримінологічної політики держави

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія внутрішніх справ

Теоретико-правовий аналіз поняття та принципів кримінологічної політики держави

Коваленко А.В., к.ю.н., доцент, докторант

Анотація

У статті проаналізовано поняття та принципи кримінологічної політики в Україні в контексті запобігання та протидії злочинності. Досліджено розроблені вченими принципи кримінологічної політики та запропоновано власні інтерпретації.

Ключові слова: політика, протидія злочинності, запобігання, кримінологія, кримінальна політика, запобігання злочинності, принципи.

Аннотация

В статье проанализированы понятия и принципы криминологической политики в Украине в контексте предотвращения и противодействия преступности. Исследованы разработанные учеными принципы криминологической политики и предложены собственные интерпретации.

Ключевые слова: политика, противодействие преступности, предупреждение, криминология, уголовная политика, предотвращение преступности, принципы.

Abstract

Theoretical and legal analysis of the concept and principles of the criminological policy of the state

The article analyzes the concepts and principles of criminological policy in Ukraine in the context of prevention and counteraction of crime. The principles of criminological policy developed by existing scientists and their own interpretations are proposed.

The purpose of the article is to outline the concept, to define the essence of the state criminological policy on a national scale, to study the existing principles of criminological policy.

In turn, the goal set has necessitated the solution of a number of research tasks, namely:

1) outline the concept of the criminological policy of the state and determine its essence;

2) investigation of the principles of criminological policy proposed by the scientists.

The object of the article is social relations, in the field of implementation of the criminological policy of the state. The subject of the study is the concept and principles of the criminological policy of the state. Based on the analyzed approaches to the understanding of the concept of “criminological policy” and the study of the views of scientists on its functions, the author concludes that the principles of criminal law policy are the basic provisions that govern the subjects of its formation and subjects of implementation, in the course of performance of all planned by law criminal law measures for the prevention and counteraction of crime.

At the same time, the author has argued the position regarding the presence in the system of criminal-law policy of the following principles: the principle of compliance of criminal-law policy with other elements of legal policy in the field of combating crime; the principle of taking into account (correspondence) of social and legal psychology and social justice; the principle of saving repression and its expediency; the principle of inevitability of liability; the principle of differentiation and individualization of liability and punishment.

Key words: politics, crime prevention, prevention, criminology, criminal policy, prevention of crime, principles.

Вступ

Актуальність тематики. Захист прав і свобод людини і громадянина завжди був і залишається актуальною темою для досліджень правників. Сучасна світова спільнота, що поступово демократизувалась до меж правової державності, систематично вимушена реагувати на різноманітні виклики окремих груп соціуму. Злочинність як феномен у демократичному світі є найбільш небезпечним чинником, що негативно впливає на розвиток будь-якої держави. Сучасні вчені насамперед звертають увагу на те, що найбільш ефективним способом боротьби зі злочинністю є впровадження практично перевірених, науково аргументованих та адаптованих під механізм функціонування суспільства комплексних політик, поступова реалізація яких дозволить звести до мінімуму вплив криміногенних чинників.

Такі думки засновані на міжнародно визнаній теорії та практиці протидії та запобігання злочинності. Зниження рівня злочинності в певній площині насамперед залежить від самої сутності такого явища, як кримінально-правова (чи кримінологічна) політика, оскільки, маючи фундаментальний та комплексний характер, остання здатна спрямувати діяльність із запобігання та протидії злочинності в усіх сферах соціального буття та всіма можливими, законними способами.

Даний аргумент також підкріплюється думкою вчених про те, що локальні впливи на кримінальний світ, що негативно впливає на утвердження демократії у світі, не є ефективним способом, що в перспективі подолає злочинність, а здатні лише локалізувати наслідки вчинення злочинів чи відвернути меншу їх частину.

Саме ця тематика перебуває в тісному взаємозв'язку із процесами запобігання та протидії злочинності, оскільки від ефективного функціонування відповідних процесів залежить успіх протидії і боротьби зі злочинністю. Сучасна юриспруденція вирізняється плюралізмом поглядів учених на актуальні проблеми кримінально-правової політики держави загалом та її складових елементів,зокрема, а серед найбільш відомих дослідників такі: Б. Головкін, О. Гуров, О. Джужа, А. Закалюк, О.Кальман, І. Карпець, В. Коваленко, О. Колб, О. Костенко, В. Кудрявцева, Р. Кузьмін, О. Литвак, О. Литвинов, В. Лунєєв, О. Мартиненко, М. Мельник, В. Мисливий, А. Митрофанов, А. Музика, В. Тацій, В. Тимошенко, В. Трубников, П. Фріс, О. Юхно і багатьох інших. Зважаючи на недостатню увагу, приділену принципам кримінологічної політики держави, відповідна тематика потребує подальших досліджень.

Метою статті є окреслення поняття, визначення сутності державної кримінологічної політики в національному масштабі, вивчення принципів кримінологічної політики. Поставлена мета зумовила необхідність розв'язання низки дослідницьких завдань, а саме: 1) окреслення поняття кримінологічної політики держави та визначення її сутності; 2) дослідження запропонованих вченими принципів кримінологічної політики держави.

Об'єктом статті є суспільні відносини у сфері реалізації кримінологічної політики держави.

Предметом дослідження є поняття та принципи кримінологічної політики держави.

Виклад основного матеріалу

Значущість дослідження кримінологічної політики полягає в можливості створення науково-практичного результату, цільової програми, яка передбачає стратегію і тактику кримінологічної політики, спрямованої на зміну кримінологічної ситуації за певними напрямами [1, с. 27].

Термін «політика» походить із грецької мови й означає «державну діяльність» [2, с. 536], «державні чи суспільні справи» [3, с. 629]. У сучасному розумінні політикою називають систему цілей і завдань держави та засобів їх досягнення як усередині країни (внутрішня політика), так і в міждержавних відносинах (зовнішня політика). Залежно від спрямування розрізняють внутрішню і зовнішню політику. Внутрішня політика держави є системою цілей і завдань держави та засобів їх досягнення в різних сферах суспільного життя всередині країни [4, с. 496].

На думку М. Федорова, одним із найважливіших напрямів внутрішньої політики держави є забезпечення законності та правопорядку, зокрема й протидія злочинності (політика протидії злочинності), яка здійснюється з використанням заходів кримінальної репресії і називається кримінально-правовою політикою [5].

На думку вчених, кримінальна політика є тією частиною політики протидії злочинності, яка виробляє основні завдання, принципи, напрями і цілі кримінально-правового впливу на злочинність, а також засоби їх досягнення, і виражається в директивних документах, нормах кримінального права, актах тлумачення норм і практики їх застосування [6, с. 26].

Існує також схожа думка, що виражається в словах А. Закалюка, про те, що кримінально-правова політика в широкому розумінні - це вид правової політики держави у сфері протидії злочинності, яка здійснюється засобами кримінальної репресії. У вузькому розумінні кримінально-правова політика - це частина правової політики держави у сфері протидії злочинності, яка здійснюється засобами матеріального кримінального права [7, с. 36]. Отже, наявне розмаїття поглядів думок вчених на одне питання. Якщо розглядати кримінологічну політику в широкому і вузькому її розумінні, варто зазначити, що змінюється масштаб її впливу на загально-соціальну обстановку в державі, правові засоби впливу на формування відповідної політики та спектр осіб, що зобов'язані виконувати визначені для них функції з реалізації відповідного напряму.

Найбільш загальною та теоретично обґрунтованою є думка В. Голіни та М. Колодяжного про те, що кримінологічна політика - це власна доктрина, в якій прозоро і чітко простежуються політична воля держави на розглядувану проблему, її наміри і рішучі дії. Науковці акцентують увагу на тому, що влада - основний організаційний, регулятивно-контролюючий початок політики, яка, безсумнівно, являє собою засіб здійснення будь-якої, зокрема кримінологічної, політики [8, с. 53-63].

Найбільш аргументоване та широке визначення надає П. Фріс у дисертаційному дослідженні, присвяченому питанню кримінально-правової політики. На його думку, остання - це самостійний напрям внутрішньої правової політики України, який, на підставі загальної теорії боротьби зі злочинністю, розробляє стратегію і тактику, формулює основні задачі, принципи, напрями і цілі кримінально-правової дії на злочинність, засоби їх досягнення, і виражається в нормах кримінального закону, практиці їх застосування, актах офіційного тлумачення кримінально-правових норм та постановах Пленуму Верховного Суду України (складники кримінально-правової політики) [9]. кримінологічний корупція злочинність покарання

П. Фріс звертає увагу на те, що кримінально-правова політика виражається в нормах кримінального закону, практиці їх застосування, актах офіційного тлумачення кримінально-правових норм та постановах Пленуму Верховного Суду України і є одним із напрямів правової політики держави. Проте варто зазначити, що кримінальна політика держави також відображена в цільових програмах, стратегіях розвитку та концепціях із правового виховання населення, враховуючи те, що сама сутність кримінально-правової політики виходить за межі протидії злочинності, впливає на процеси запобігання їй. Тобто кримінологічною політикою держави можна визначити частину загальнодержавної правової політики, що виробляє основні завдання, принципи, напрями і цілі для зміни кримінологічної ситуації за всіма її напрямами та з метою більш ефективної протидії злочинності. Водночас будь-яка політика чи інше правове явище (інститут) не може існувати без точно сформульованих принципів, що є їхньої обов'язковою складовою частиною. В. Кондратишина під принципами кримінально-виконавчої політики розуміє основні положення, якими керуються як суб'єкти її формування, так і суб'єкти реалізації на практиці, під час виконання всіх передбачених законом кримінальних покарань, чітко визначеними кримінально-виконавчим законодавством методами, засобами, формами й силами [10].

Найбільш авторитетною є думка П. Фріс, зазначена в дисертаційному дослідженні, присвяченому кримінально-правовій політиці, де до принципів даного інституту віднесено принцип відповідності кримінально-правової політики іншим елементам правової політики у сфері боротьби зі злочинністю; принцип врахування (відповідності) соціально-правової психології; принцип економії репресії; принцип доцільності; принцип невідворотності відповідальності; принцип диференціації й індивідуалізації відповідальності і покарання; принцип соціальної справедливості.

Водночас автор акцентує увагу на необхідності розширення та поглиблення теоретичного осмислення елементів конструкції кримінально-правової політики як юридичного явища. Чітка визначеність поняття, сутності та значення, функцій, принципів дозволить забезпечити довгострокове та безперешкодне функціонування даного інституту. Реалізація кримінально-правової політики без чітко визначених вищезазначених елементів є неможливою. Загалом, під принципами кримінально-правової політики розуміються основоположні керівні ідеї і засади в області боротьби зі злочинністю методами матеріального кримінального закону, які спрямовують процес формування кримінально-правових засобів ведення цієї боротьби і практику їх застосування [9]. З огляду на плюралізм запропонованих принципів, автором вбачається необхідність надання авторської короткої характеристики з метою розуміння їхньої сутності.

Принцип відповідності кримінально-правової політики іншим елементам правової політики у сфері боротьби зі злочинністю чітко відображає фундаментальність та комплексність у підходах до формування кримінально-правової політики загалом та її реалізації зокрема, оскільки, як зазначено вище, кримінально-правова є однією з багатьох політик, що реалізуються державою. Неузгодженість зі вказаним може призвести до зниження ефективності запобігання та протидії злочинності в окремих аспектах або зменшити вплив заходів, що реалізуються в межах кримінально-правової політики, погіршити криміногенну обстановку.

Принцип врахування (відповідності) соціально-правової психології та соціальної справедливості П. Фріс пов'язує з тим, що законодавець повинен врахувати історичні уявлення, що склалися в конкретному суспільстві, про добро і зло, справедливість і несправедливість, злочинне й незлочинне, інші ціннісні орієнтації, моральні й етичні категорії [9].

Варто погодитися з автором у тій частині, що будь-яке уявлення про добро і зло фомується залежно від соціально-політичного устрою суспільства, традицій та звичаїв, менталітету громади. Якщо кримінально-правова політика буде сформована на основі тільки, наприклад, закордонного досвіду, ціллю для боротьби можуть стати усталені в суспільстві традиції чи явища, що не криміналізовані державою. Варто підкреслити, що перелік кримінально караних, суспільно небезпечних діянь для кожної держави власний та індивідуальний, а невідповідність кримінально-правової політики чинному законодавству може призвести до колізії в праві та серйозного конфлікту в суспільстві.

Принципи економії репресії та її доцільності можуть бути об'єднані в один, оскільки за своїм сутнісним наповненням мають схожу сферу впливу. Даний принцип відображається як на стадії нормотворення (коли визначаються конкретні межі злочинності діяння та покарання за нього), так і під час реалізації покарання за вже вчинений злочин. Даний принцип відображає здатність держави (як суб'єкта, що може застосувати репресії до особи, що вчинила злочин) до доцільного застосування кримінально-правового впливу на особу, що скоїла злочин, та доцільного визначення переліку кримінально караних діянь.

Принцип невідворотності відповідальності в буквальному сенсі означає неможливість уникнути відповідальності за вчинений злочин, якщо особа винна в його скоєнні. Насамперед реалізація даного принципу полягає в ефективному та неупередженому встановленні фактів вчинення конкретного кримінального правопорушення, визначенні необхідного покарання за вчинений злочин особі та виконанні цього покарання спеціальними органами.

Принцип диференціації та індивідуалізації відповідальності й покарання. Відповідальність та покарання є двома взаємопов'язаними чинниками, де відповідальність є змістом, а покарання - формою втілення. Даний принцип регулює питання поширеності вчинення окремих видів злочинів, застерігає законодавця від тотожного застосування кримінально-правових репресій, індивідуалізує відповідальність у кожному окремому випадку, а в разі вчинення злочину в групі передбачає справедливий розподіл відповідальності між співучасниками.

Висновки

Отже, на підставі проаналізованих підходів до розуміння поняття «кримінологічна політика» та дослідження думок учених щодо її функцій автором вивчене відповідне поняття та запропоновано тлумачення принципів кримінологічної політики держави, виходячи із запропонованого їх переліку, а саме:

1. Кримінологічною політикою держави можна визначити частину загальнодержавної правової політики, що виробляє основні завдання, принципи, напрями і цілі для зміни кримінологічної ситуації за всіма її напрямами та з метою більш ефективної протидії злочинності.

2. Принципами кримінально-правової політики є основні положення, якими керуються суб'єкти її формування та суб'єкти реалізації під час виконання всіх запланованих законом кримінально-правових заходів із запобігання та протидії злочинності.

3. Автором аргументовано думку щодо наявності в системі кримінально-правової політики таких принципів: відповідності кримінально-правової політики іншим елементам правової політики у сфері боротьби зі злочинністю; урахування (відповідності) соціально-правової психології та соціальної справедливості; економії репресії та її доцільності; невідворотності відповідальності; диференціації та індивідуалізації відповідальності й покарання.

Література

1. Лопашенко Н. Криминологическая политика. Криминологический журнал. 2008. № 2. С. 27.

2. Словник іншомовних слів / за ред. О. Мельничука. Київ : Головна редакція УРЕ АН Української РСР, 1975. 776 с.

3. Юридична енциклопедія : у 6 т. / редкол.: Ю. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. Т 4 : Н - П. Київ : Українська енциклопедія, 2002. 720 с.

4. Юридична енциклопедія : у 6 т. / редкол.: Ю. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. Т 1 : А - Г Київ : Українська енциклопедія, 1998. 672 с.

5. Федоров М. Проблеми формування та реалізації кримінально-правової політики в сучасній Україні. Науковий вісник Львівської комерційної академії. Серія «Юридична». 2015. Вип. 1. С. 152-172. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvlkau_2015_1_18.

6. Побегайло Э. Современная криминологич. ситуация и кризис уголовной политики. Российский криминологический взгляд.2005.№ 1. С. 25-36.

7. Закалюк А. Концептуальне бачення сучасної кримінологічної ситуації в Україні та шляхів актуалізації кримінології в українському суспільстві. Право України. 2009. № 7. С. 6-36.

8. Голіна В., Колодяжний М. Кримінологічна політика України: сутність та передумови її формування. Наукові дослідження, Питання боротьби зі злочинністю. Вип. 23. 2012.

9. Фріс П. Кримінально-правова політика України : автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2005. 36 с.

10. Кримінально-виконавча політика України: формування та реалізація : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Львів, 2009. 20 с.

Размещено на Allbest.ru