Поняття, ознаки та види інструментів діяльності публічної адміністрації, Поняття та ознаки адміністративного договору, як інструменту діяльності публічної адміністрації. Система органів, які здійснюють реалізацію державної політики у сфері науки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА РАДА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Заочна форма навчання

Кафедра конституційного, адміністративного та фінансового права

Контрольна робота

Дисципліна: Адміністративне право

Тема: Поняття, ознаки та види інструментів діяльності публічної адміністрації, Поняття та ознаки адміністративного договору, як інструменту діяльності публічної адміністрації. Система органів, які здійснюють реалізацію державної політики у сфері науки

Хмельницький - 2021

1. Поняття, ознаки та види інструментів діяльності публічної адміністрації. Поняття та ознаки адміністративного договору, як інструменту діяльності публічної адміністрації

Установлення норм права для публічного адміністрування так би і залишилися не реалізованими благими намірами, якби в арсеналі суб'єктів публічної адміністрації не було належних правових інструментів.

Практично можна говорити, що як для теслі рубанок (теслярський інструмент), так для суб'єкта публічної адміністрації нормативно-правовий акт є професійним знаряддям праці. Інструменти публічного адміністрування - це комплекс заходів, які використовують суб'єкти публічного адміністрування з метою забезпечення (охорони) прав, свобод і законних інтересів приватних осіб публічного інтересу держави й суспільства загалом.

Інструменти публічного адміністрування характеризуються такими ознаками:

є зовнішнім виразом форми адміністративної діяльності публічної адміністрації;

віддзеркалюють правову динаміку (адміністративну діяльність) публічного адміністрування;

залежать від змісту компетенцій суб'єктів публічної адміністрації;

зумовлені реалізацією адміністративних обов'язків суб'єктів публічної адміністрації та здійснюються виключно через реалізацію їх адміністративних прав;

їх вибір зумовлюється специфікою поставленої мети щодо певного об'єкта публічного впливу, що встановлює найкращий ефективний варіант діяльності [1, с. 164].

Отже, інструмент публічного адміністрування - це зовнішній вираз однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій суб'єктів публічної адміністрації, реалізований у межах відповідності визначеної законом компетенції з метою досягнення бажаного публічного результату.

В юридичній літературі існують два основних підходи до розкриття видів інструментів публічного адміністрування.

Перший - вузький, який відстоюють Р. Мельник, С. Мосьондз та ін., до їх складу відносячи інструменти, використання яких суб'єктами владних повноважень може бути прямо оскаржено в системі адміністративних судів згідно із КАСУ. А саме: видання нормативно-правових актів, видання індивідуальних актів, укладення адміністративних договорів, використання актів-планів та актів-дій [6; 7].

Нормативно-правові акти органів публічної адміністрації характеризуються такими ознаками:

видаються в установленому законом порядку органами публічної адміністрації та їх посадовими особами;

утверджують адміністративно-правові норми - загальнообов'язкові правила поведінки);

є неперсоніфікованими, тобто обов'язковими до невизначеного кола осіб і розраховані на багаторазове застосування.

Приклади: Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про санаторну школу»; Рішення Херсонської міської ради «Про встановлення ставки щодо сплати земельного податку».

Індивідуальний акт - будь-яке рішення органу публічної адміністрації, яке має зовнішню спрямованість і приймається з метою врегулювання конкретного публічного випадку.

Приклади: Рішення керівника державної установи про притягнення посадової особи до дисциплінарної відповідальності; Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про видачу патенту на винахід.

Адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері й укладається на підставі закону [6, с. 99].

Приклад: Договір між районної радою та районної державною адміністрацією щодо виконання спільної програми соціального та економічного розвитку району.

Акти-дії - це дії, які вчиняються органами публічної адміністрації у межах своєї компетенції на підставі адміністративно-правових норм для вирішення конкретної ситуації і не спрямовані на виникнення, зміну та припинення адміністративно-правових відносин [7, с. 58].

Приклад: Надання відповіді міським головою громадській організації про очищення вулиць на її запит.

Другий - широкий, прихильниками якого є О. Правоторова, В. Галунько, та ін., які до складу інструментів публічного адміністрування відносять широке коло елементарних і комплексних заходів (способів) адміністративної діяльності публічної адміністрації [1, с. 165].

На їх погляд, суб'єкти публічної адміністрації в процесі надання адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності з метою забезпечення публічного інтересу відповідно до своєї компетенції можуть застосовувати такий арсенал інструментів публічного адміністрування:

1. Форми публічного адміністрування:

видання нормативно-правових актів;

видання індивідуальних адміністративних актів;

укладення адміністративних договорів;

учинення інших юридично значущих дій;

здійснення матеріально технічних операцій.

2. План як інструмент публічного адміністрування;

3. Фактична дія як інструмент публічного адміністрування;

4. Методи публічного адміністрування:

методи заохочення;

методи переконання;

методи адміністративного примусу: а) адміністративно-запобіжні заходи; б) заходи адміністративного стягнення.

5. Адміністративно-правові режими.

6. Контроль (нагляд).

7. Електронне врядування.

При цьому завжди треба пам'ятати, що види інструментів публічного адміністрування не є сталою конструкцією. Спеціальними законами та підзаконними нормативними актами можуть бути визначені й інші види інструментів публічного адміністрування. У процесі розвитку публічного адміністрування можуть виникати нові й скасовуватися застарілі інструменти публічного адміністрування [1, с. 166].

Адміністративні договори є зовнішньою формою вираження публічного адміністрування, за допомогою якого впроваджуються диспозитивний метод правового регулювання адміністративно-правових відносин між органами публічної адміністрації, а також між суб'єктами публічної адміністрації та приватними особами [1, с. 182].

Адміністративний договір (угода) застосовується суб'єктами публічної адміністрації в тих випадках, коли застосування адміністративних актів є недоречним / неможливим або недоцільним, зокрема при регулюванні відносин надання адміністративних послуг.

Поняття «адміністративний договір» сформульовано у п.16 ст.4 КАСУ: це спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону [1, с. 183].

Юридичним значенням адміністративного договору є те, що він приймається:

для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між э те, що він приймається:

для делегування публічно-владних управлінських функцій;

для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;

замість видання індивідуального акта;

для врегулювання питань надання адміністративних послуг [8, с. 175].

Легальне визначення адміністративного договору (угоди) дає підстави сформулювати такі його ознаки:

1) одним з учасників адміністративного договору обов'язково є суб'єкт владних повноважень;

2) змістом адміністративного договору є права та обов'язки його учасників у публічній правовій сфері;

3) укладається на підставі закону, тобто право суб'єкта владних повноважень укласти адміністративний договір має бути передбачене саме законом, а не підзаконними актами;

4) реалізується на нормах адміністративного права;

5) викликає безпосереднє настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни й припинення правовідносин (меморандум про співпрацю), виникнення зміни, припинення прав і обов'язків його учасників (договори про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків) у публічній сфері;

6) метою адміністративного договору є задоволення публічних інтересів;

7) адміністративний договір оформлює ті суспільні відносини, які входять до предмета адміністративного права [2, с. 137].

Ураховуючи те, що органи публічної адміністрації можуть діяти як у публічно-правовій, так і у приватноправовій сферах, важливим та необхідним є відмежування адміністративних договорів (угод) від приватноправового (цивільного, господарського) договору.

Негативно відмежовує адміністративний від приватноправового договору професор Р. Мельник:

а) суб'єктний склад учасників договірних відносин не є тією ознакою, договору («наявність відносин влади і підпорядкування між учасниками договору»);

б) не є визначальним для встановлення юридичної природи і те, що через договір виконується публічне завдання (задовольняється публічний інтерес), адже суб'єкт публічної адміністрації може досягати публічних цілей також через укладання приватноправового договору [6, с. 144].

Позитивно про адміністративний договір потрібно вести мову в тих випадках, коли він спрямований на реалізацію норм адміністративного права та відповідно виникнення (зміну, припинення) адміністративно-правових відносин; закріплені в ньому зобов'язання чи розпорядження, які реалізуються в його межах, мають адміністративно-правовий характер. Він спрямовується на реалізацію адміністративно-правової норми, що містить зобов'язання видати адміністративний акт або вчинити іншу адміністративну дію; має своєю основою закріплені нормами адміністративного права обов'язки або права приватної особи. Його укладення є не тільки (а інколи й не стільки) правом, скільки обов'язком відповідних суб'єктів адміністративного права; суб'єкт владних повноважень у договорі реалізує повноваження, надані для здійснення публічної управлінської діяльності [1, с. 185].

2. Система органів, які здійснюють реалізацію державної політики у сфері науки

Вищим органом, який здійснює реалізацію державної політики у сфері науки є КМУ, повноваження якого визначаються Конституцією та законами України, зокрема, основні функції Уряду України визначені статтею 116 Конституції України. Відповідно до п. 3 та 4 ст. 116 Основного Закону України КМУ, зокрема, забезпечує здійснення економічної політики у сфері освіти, науки і культури, розробляє і 65 здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного і культурного розвитку України. КМУ - КМУ) як вищий орган у системі органів виконавчої влади, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Необхідно зауважити, що відповідно до ст.. 20 Закону України «Про КМУ» повноваження Уряду переважно мають спрямовуючий (забезпечувальний) та координуючий зміст.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» КМУ забезпечує реалізацію державної науково-технічної політики, подає пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, забезпечує розроблення і виконання державних цільових наукових і науково-технічних програм, затверджує ці програми. Кабінет Міністрів України затверджує Положення про Національну раду України з питань розвитку науки і технологій та її персональний склад, розглядає рекомендації Національної ради України з питань розвитку науки і технологій та приймає за ними рішення, затверджує Голову Національного фонду досліджень України та порядок формування та використання коштів Національного фонду досліджень. До повноважень КМУ належить заснування грантів та премій Кабінету Міністрів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності та визначення порядку їх надання.

Міністерство освіти і науки України (далі - МОН або Міністерство) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Згідно статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються «організація і діяльність органів виконавчої влади» (п. 12). Повноваження МОН визначені статтею 42 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [11]. МОН України розробляє засади наукового і науково-технічного розвитку України та подає відповідні пропозиції КМУ і Президенту України, координує реалізацію іншими центральними органами виконавчої влади, НАН України та національними галузевими академіями наук державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Міністерство взаємодіє з Національною радою України з питань розвитку науки і технологій. МОН спільно з Радою розробляє пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, формує тематику державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію та вносить відповідні пропозиції на розгляд КМУ [10]. адміністративний договір правовий публічний

МОН України здійснює державний вплив на наукову діяльність шляхом забезпечення розвиту загальнодержавної системи науково-технічної інформації; здійснення керівництва системою наукової і науково-технічної експертизи. Важливим напрямом діяльності органів державного регулювання у сфері науки є налагодження міжнародного співробітництва [10].

МОН України здійснює свою діяльність відповідно до Положення, яке затверджується КМУ [10]. В межах своїх повноважень по формуванню та реалізації державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності МОН видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Управління наукою на галузевому рівні здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які на основі Конституції та законодавства України спільно з МОН визначають напрями розвитку наукового і науково-технологічного потенціалу відповідних галузей, спрямовують і контролюють діяльність наукових установ, що належать до сфери їх управління, розробляють програми науково-технічного розвитку відповідних галузей та заходи з їх виконання, організують виконання програм. Інші ЦОВВ залучають наукові установи та вищі навчальні заклади до розв'язання проблем науково-технічного розвитку, беруть участь у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, державних цільових наукових та науково-технічних програм і державного замовлення та сприяють розробленню, освоєнню та виробництву сучасної конкурентоспроможної продукції на основі використання нових високоефективних технологій, устаткування, матеріалів.

Повноваження ВРУ АРК, місцевих рад, Ради міністрів АРК, місцевих органів виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності визначені статтею 44 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [11]. Рада міністрів АРК, місцеві органи виконавчої влади щодо наукової та науково-технічної діяльності відповідно до їх компетенції: забезпечують виконання державних цільових наукових та науково-технічних програм; організовують розроблення та виконання регіональних (територіальних) програм науково-технічного розвитку; сприяють розвитку інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності регіону; залучають відповідні наукові установи (за їх згодою) до розв'язання проблем науково-технічного розвитку регіону. Місцеві державні адміністрації реалізують державну політику в галузі науки на місцевому рівні, сприяють розвитку науки і техніки. Структурні підрозділи з питань науки утворюються в обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях [11].

КМУ для забезпечення здійснення своїх повноважень утворює Національну раду України з питань розвитку науки і технологій. Особливості діяльності Національної ради України з питань розвитку науки і технологій визначаються Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Відповідно до Закону Національна рада України з питань розвитку науки і технологій є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, що утворюється при КМУ з метою забезпечення ефективної взаємодії представників наукової громадськості, органів виконавчої влади та реального сектору економіки у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Статтею 20 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначається статус ради, її основні функції, принципи роботи.

Постановою КМУ № 226 від 05 квітня 2017 р. утворено Національну раду України з питань розвитку науки і технологій та затверджено Положення про неї, яким визначено завдання, засади та принципи її діяльності, а також основні засади діяльності Наукового та Адміністративного комітетів [5, с. 215]. Утворення Національної ради з питань розвитку науки і технологій спрямоване на розв'язання проблеми питань, що стосуються формування пропозицій щодо державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Участь науковців у роботі колегіального консультативно-дорадчого органу є важливим механізмом взаємодії органів державної влади з науковою спільнотою. Залучення владою наукової громадськості до вирішення питань розвитку науки є взаємовигідною співпрацею, оскільки її участь сприяє ухваленню актуальних та ефективних рішень завдяки більш глибокому та широкому розумінню існуючих проблем [5, с. 216].

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачає створення нового інструменту конкурсного фінансування науки - Національного фонду досліджень, ключовими повноваженнями якого є: грантова підтримка фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук та прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок за програмами орієнтованими на досягнення наукових результатів світового рівня [11]. Головною метою утворення Національного фонду досліджень України є стимулювання фундаментальних та прикладних наукових досліджень і реалізація єдиної державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності в межах його повноважень. Крім фінансової підтримки наукових досліджень, діяльність Фонду спрямовуватиметься на розвиток матеріально-технічної бази досліджень і розробок високого рівня, організацію та проведення конференцій, симпозіумів, стажування наукових працівників [11].

До переліку суб'єктів державного регулювання наукової діяльності входять також академії наук, зокрема, Національна академія наук України (далі - НАН) [13]. МОН України координує реалізацію НАН України та національними галузевими академіями наук державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності. НАН України повинна дієво співпрацювати з Національною радою з питань розвитку науки і технологій, брати участь у формуванні державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності [13].

3. Коли громадянин П. вигулював у парку свою собаку, на нього напав озброєний хуліган і почав вимагати гроші та мобільний телефон, П. спустив з повідка свою собаку. Собака покусала нападника за ногу та порвала його одежу. Чи підлягає П. відповідальності за ст. 154 КУпАП? Аргументуйте свою відповідь. Складіть проект протоколу про будь-яке адміністративне правопорушення

Розв'язання:

Аналіз умов завдання дозволяє зробити висновок, що П. не підлягає відповідальності за ст. 154 КУпАП [4] з таких підстав. Об'єктивна сторона правопорушення за статтею 154 КУпАП виражається у таких формах:

1) тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях (формальний склад);

2) тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях, що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну (матеріальний склад).

Якщо громадянин П. вигулював свою собаку в наморднику і в відведеному для цього місці, то його дії не є адміністративним порушенням. Його дії на мій погляд мають ознаки злочину за перевищення меж необхідної оборони. Необхідна оборона передбачена статтями 19 КУпАП або 36 КК України «Необхідна оборона». Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК України.

Складемо проект протоколу про будь-яке адміністративне правопорушення [14].

ПРОТОКОЛ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

«10» 01 2021 року м. Дніпропетровськ № 000000 (місце складання протоколу)

Я, інспектор патрульної поліції ГУНП в Дніпропетровській області, рядовий поліції Лагутенко Ілля Ігорович ,_______ (посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол) склав цей протокол про те, що громадянин(ка) КУРОЧКІН ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ,______________________ (прізвище, ім'я, по батькові) дата та місце народження 15.03.1984, м. Дніпропетровськ, громадянство України місце проживання м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 18А, кв. 22 , місце реєстрації м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 18А, кв. 22, номер телефону 0983451223 , місце роботи (навчання), посада директор державного підприємства «Лінда-Фарм», особу встановлено за паспортом громадянина України серії АЕ № 312654, виданий Жовтневим РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, 12.07.2014р._________________________________________________________________ ,

(назва документа, серія, №, ким і коли виданий) чи притягався(лася) до адміністративної відповідальності інформація про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року відсутня, склад адміністративного правопорушення 10.01.2016р. гр. о 09.15 год. Курочкін Олексій Володимирович, директор державного підприємства «Лінда-Фарм», який має ліцензію на вирощування та зберігання снотворного маку з метою виготовлення лікарських препаратів, не забезпечив виконання ліцензійних вимог до даного виду діяльності щодо забезпечення відомчою охороною посівів снотворного маку, тобто не вжив заходів щодо забезпечення встановленого режиму охорони посівів снотворного маку на території підприємства, що призвело до зменшення кількості посівів______________________________________________________________________________________ (дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення)

чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною 1 статті 106-1 КУпАП.

Свідки: 1. Сидорчук Петро Кирилович, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 26, кв. 45 ___________ Сидорчук*

(підпис)

2. Коваль Олег Анатолійович, м. Дніпропетровськ, вул. Медична, 13, кв. 39 ____________ Коваль (прізвища, імена, по батькові, місця проживання) (підпис)

Потерпілий(і): відсутні________________________________________________________________________ (прізвища, імена, по батькові, місця проживання)

Правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду не заподіяна .________________________________________ Гр-ну(ці) Курочкіну О. В. роз'яснено його (її) права та обов'язки, передбачені статями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 15.01.2016 року о 12 год. 00 хв. у Жовтневому РВ Національної поліції__________________________________________________________ (місце розгляду справи)

Підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи Курочкін _________________________________

У присутності понятих: 1. Самойленко Петро Володимирович, м. Дніпропетровськ, вул. Кіма, 13, кв. 76____________ 2. Корж Максим Денисович, м. Дніпропетровськ вул. Леніна, 67, кв. 54___________________ (прізвища, імена, по батькові, місця проживання) проведено особистий огляд та огляд речей, передбачені статтею 264 КУпАП, що були у гр-на(ки) Курочкін О. В. та згідно зі статтею 265 КУпАП виявлені речі вилучено для тимчасового зберігання не вилучались___________________

Підписи понятих: 1. Самойленко 2. Корж Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Курочкін _____________________________________________________________________________

Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення відмовився___________

Від пояснення та підпису відмовився(лася) у присутності понятих: 1. Самойленко П. В. 2. Корж М. Д.__________

Заяви та клопотання: не надходило_______________________________________________________________________ Рішення керівництва органу поліції за заявою, клопотанням_________________________________________________

До протоколу додається пояснення свідків на двох аркушах__________________________________________________

Підпис посадової особи органу поліції, яка склала протокол Лагутенко 1.1. ________________________________

Другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення отримав 10.01.2016 Курочкін Курочкін О.В. (дата) (підпис) (ПІБ)

Постанова серії __________ № _________

Література

1. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. - Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. - 446 с.

2. Завальна Ж. Порівняльний аналіз адміністративного та цивільного договорів. Право України. - 2007. - № 3. С. - 135-139

3. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2017. - № 48. - Ст. 436.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: науково-практичний коментар / Р.А. Калюжний, М.І. Іншин, І.М. Шопіна та ін.. - 4-е вид., зі змінами та доповненнями станом на 10 листопада 2010 р. - К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. - 712 с.

5. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник / Т.О. Коломоєць. - К. : Юрінком Iнтер, 2011. - 576 с .

6. Мельник Р. Загальне адміністративне право в питаннях і відповідях : навчальний посібник / Р. Мельник. - Київ: Юрінком Інтер, 2018. - 308 с.

7. Мосьондз С. Які інструменти публічного адміністрування використовуються для забезпечення (захисту) прав і свобод громадян. Адміністративне право для громадян країни: науково-популярне видання / за ред. В. Галунька. - Київ: НДІПП. 2019. - С. 58-60.

8. Патерило І.В. Інструменти діяльності публічної адміністрації: сутність та зміст / І.В. Патерило // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. Випуск 27. Том 2. - 2014. - С.174-178.

9. Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України: Указ Президента України від 8 квітня 2011 р. № 437/2011 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 29. - Ст. 1245.

10. Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України: постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630 // Офіційний вісник України. - 2014. - № 95. - Ст. 2729.

11. Про наукову і науково-технічну діяльність: 3акон України від 13 грудня 1991 р. (в редакції Закону України № 284-XIV від 1 грудня 1998 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 12. - Ст. 165; Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 2-3. - Ст. 20.

12. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 // Офіційний вісник України. - 2014. - № 74. - Ст. 2105.

13. Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3065-III.

14. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 р. № 1376 // Офіційний вісник України. - 2015. - № 99. - Ст. 3405.

Размещено на Allbest.ru