Спадкування за законом як інститут цивільного права
Огляд підстав спадкування за законом. Норми про спадкування за заповітом Характеристика черги спадкування за законом, основні риси кожної з них. Специфіка поняття спадкування за законом, спадкування за правом представлення. Особливості відкриття спадщини.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.11.2021 |
| Размер файла | 28,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
ПОЛТАВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ КОЛЕДЖ
КУРСОВА РОБОТА
З навчальної дисципліни «Цивільне та сімейне право»
на тему:
Спадкування за законом як інститут цивільного права
ВКОНАЛА: студентка 3 курсу, групи ПК-31-А
Нестеренко А.Ю.
ВИКЛАДАЧ: Покровська А.О.
Полтава-2021
ЗМІСТ
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. СПАДКОЄМСТВО ЗА ЗАКОНОМ ЯК ВИД СПАДКОЄМСТВА
- РОЗДІЛ 2. ЧЕРГОВІСТЬ СПАДКОЄМСТВА ЗА ЗАКОНОМ
- РОЗДІЛ 3. ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА СПАДОК СПАДКОЄМЦЯМИ ЗА ЗАКОНОМ
- ВИСНОВКИ
- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі трансформації національного цивільного законодавства питання спадкування є досить важливим, оскільки з даним процесом може стикнутися кожен громадянин. Право спадкування тісно пов'язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із засобів набуття права власності. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За новим Цивільним кодексом України було кардинально змінено підхід, щодо волевиявлення спадкодавця, а також по-новому було визначене місце заповіту у процесі спадкування. На відміну від ЦК УРСР, у ЦК України норми про спадкування за заповітом передують нормам про спадкування за законом. Адже норми спадкування за законом застосовуються лише у разі, коли особа не визначила посмертну юридичну долю свого майна шляхом складення заповіту. Загалом спадкове право надає кожній особі розпорядитись власним майном і визначити його долю після власної смерті, а у разі його відсутності воно спрямоване на захист прав спадкоємців. Спадкування за законом, настає, якщо спадкодавець не скористався правом на складання заповіту або заповіт був визнаний частково недійсним.
Проблеми спадкування за законом досліджували багато вчених-юристів, таких як: М.М. Агарков, Ч.Н. Азімов, С.С. Алексеєв, М.І. Брагінський, М.М. Вітрянський, М.В. Гордон, Ю.О. Заіка, О.С. Іоффе, Н.О. Саніахметова, В.М. Співак, А.А. Підопригора, Я.М. Шевченко, Б.Б. Черепахін, С.Я. Фурса, Є.О. Харитонов, Я.М. Шевченко та інші.
Мета і завдання дослідження. Головною метоюдослідження є аналіз робіт вчених та діючого законодавства, визначення головних засад спадкування за законом. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- визначити головні підстави спадкування за законом;
- встановити основні черги спадкування за законом;
- охарактеризувати кожну чергу спадкування;
- визначити поняття спадкування за законом, спадкування за правом представлення;
- встановити особливості відкриття спадщини;
Об'єктом дослідженняє суспільні відносини, пов'язані з процесом спадкування за законом.
Предметом дослідження є поняття спадкування за законом відповідно до цивільного законодавства.
Методи курсової роботи. Під час дослідження було використано методи порівняння - при проведенні відмінностей між встановлення місця відкриття спадщини. Формально-юридичний метод, був застосований при роз'ясненні певних положень цивільного законодавства. Метод аналізу і синтезу використаний, при визначені сутності черг спадкування та спадкування за правом представлення.
Нормативну базу курсової роботи складають Цивільний кодекс України, Спадковий кодекс України та інші нормативно-правові акти, які стосуються питання курсової роти.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. СПАДКОЄМСТВО ЗА ЗАКОНОМ ЯК ВИД СПАДКОЄМСТВА
спадкування за законом право
Поняття спадкування займає чільне місце в Цивільному праві України, оскільки з даним процесом стикається значне коло осіб. Щоб ґрунтовно дослідити тему спадкування слід звернутись до спадкового права. Натомість спадкове право є підгалуззю цивільного права і складає сукупність норм, що регулюють порядок переходу прав і обов'язків від спадкодавця до спадкоємця по праву спадкування. Спадкуванням називається процес переходу прав та обов'язків, тобто спадщини від померлої фізичної особи до інших осіб, у даному випадку спадкоємців[1, с.444].
Спадщиною являється сукупність прав і обов'язків, що належали померлому і післяйого смерті відійшли до спадкоємців. Також спадщина має назву спадкової маси, і може включати в себе як активи, так і пасиви. Активами є майно спадкодавця, його майнові права та права вимоги. Щодо пасивів, то вони являють собою борги спадкодавця. Не можуть успадковуватись такі права і обов'язки померлого: особисті немайнові права, право на отримання таких виплат, як аліментів або пенсії та інших, право на участь у товариствах, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом та права і обов'язки як кредитора так і боржника[16, с.928-929].
Як відомо, в Україні спадкування відбувається за двома шляхами: спадкування за законом та відповідно спадкування за заповітом. Серед підстав спадкування за законом можна виділити такі:
- У разі відсутності заповіту, тобто спадкодавець прямо не визначив долю власного майна, шляхом складання заповіту[4, с. 124];
- Якщо заповіт визнано недійсним. Визнання заповіту недійсним можливе за недотримання певних вимог що закріплюються статтями ЦКУ, зокрема до них відносять:додержання письмової форми, зазначення в заповіті місця і часу його складання, підписання заповіту спадкодавцем, нотаріальне посвідчення заповіту, у разі якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках, і у даному випадку мають бути присутні не менше як два свідки,що мають поставити свій підпис. Доречнимприкладомвизнання заповіту недійсним є справа № 2033/2-2121/11, яка стосувалася застосування ст. 225 ЦКУ , тобто визнання недійсним заповіту з тих підстав, що заповідач у момент укладання заповіту не розумів значення своїх дій та/або не міг керувати ними, за позовом К до Ш, третя особа - 12 ХДНК про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом[5];
- У випадку коли, спадкодавець заповів лише частину майна;
- За умови, якщо особи, визначені у заповіті як спадкоємці, відмовились приймати спадок;
- Якщо спадкодавці були усунені від отримання спадщини;
- Коли спадкоємець за заповітом помер раніше за відкриття спадщини[4, с. 124];
Щодо кола осіб, які можуть претендувати на спадок за законом, то виокремлюють такі:
- Споріднені особи, під цим поняттям споріднення слід розуміти кровний зв'язок осіб, що базується на походженні однієї особи від іншої.
- Рідні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем, дані відносини охоплюють коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення.
- Шлюб, у якому перебували спадкодавець і спадкоємець, відповідно до Сімейного кодексу України, він являє собою сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Але важливо зазначити, що після розірвання шлюбу жоден з колишнього подружжя не може претендувати на спадщину іншого[11].
- Усиновлення спадкоємця спадкодавцем або ж навпаки. Усиновленням являється процес прийняття усиновителем особи на правах сина чи дочки у свою сім'ю, який здійснюється відповідно до закону на підставі рішення суду, за виключенням обставин, які зазначені в статті 282 Сімейного кодексу України.У випадку встановлення факту усиновлення спадкувати може як сторона усиновителів так і сторона усиновленого[10, с.193].
- Перебування на утриманні спадкодавця не менше п'яти років, якщо встановлено, що утримання, яке здійснював спадкодавець було єдиним або ж основним джерелом існування для особи, що перебувала на утриманні[9, с.127].
При спадкуванні за законом спадок має перейти до кола осіб, що зазначені в законі, у відповідності до встановленої черги. Щодо черг спадкування, то кожна наступна може претендувати на спадок у разі, якщо коло осіб попередньої черги відмовилися від прийняття спадщини, відсутності спадкоємців попередньої черги або ж усунення їх від спадкування [8, с.376].
Відкриттям спадщини вважається момент настання смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, який вказується у свідоцтві про смерть, яке видає орган реєстрації цивільного стануабо день, з якого вона оголошується померлою. Щодо місця відкриття спадщини, то відповідно до ст.1221 ЦКУ ним є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо брати випадок, що місце проживання спадкодавця невідоме, то місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а у випадку, коли і нерухоме майно відсутнє, то за місцем знаходження основної частини рухомого майна [13].
Але в певних випадках місце відкриття спадщини може встановлюватись законом. У разі, колиспадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини потрібно вважати останнє місце реєстрації померлого. У випадку смерті військовослужбовців строкової служби і осіб, що навчались у навчальних закладах, що знаходяться поза місцем їх проживання, то місцем відкриття спадщини є місце, де вони проживали до призову або до вступу до навчального закладу відповідно. Що стосується осіб, які проживали у будинку-інтернаті для інвалідів, ветеранів, самотніх осіб та людей похилого віку, іншому закладі соціального призначення,то місце знаходження даного закладу і буде місцем відкриття спадщини. Громадяни, які на момент смерті перебували в установах виконання покарань, місцем відкриття спадщини, в даному випадку, буде останнє місце проживання до арешту. Якщо померлий проживав на території монастиря, храму чи іншого культового будинку, місцем відкриття вважається місце розташування такого будинку. Місцем відкриття спадщини, особи, що померла на території іншої держави, але місцезнаходження майна було на території України - місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України "Про міжнародне приватне право"[15, с.933].
Щодо судової практики, з питань вирішення місця відкриття спадщини, то наявна справа. Фабула справи полягала в тому, що заявник вказувала на те, що помер його батько, який на час смерті постійно проживав за адресою 1 з ним та дружиною, за цією ж адресою відкрилася спадщина. Проте зареєстрований батько був за іншою адресою, де ніколи не жив.Через вказані обставини, у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування на майно померлого, нотаріусом було відмовлено[18].
Отже, підсумовуючи вище зазначене,інститут спадкового права є дуже важливим структурним елементом цивільного права. Спадкування являє собою перехід прав та обов'язків спадкодавця до законних спадкоємців визначених або заповітом, або законом. З цього випливає, що спадкування може відбуватися двома шляхами : спадкування за заповітом, що передбачає пряме визначення майбутньої долі майна спадкодавця і спадкування за законом, що відбувається відповідно до черг спадкування, яких загалом виокремлюють п'ять, відповідно до цього можна вказати те, що щоб кожна наступна черга змогла отримати свою частку спадку повинні виконуватись такі умови: відмова від прийняття спадщини попередньою чергою, відсутність спадкоємців попередньої черги або ж усунення спадкоємців від спадкування.
РОЗДІЛ 2. ЧЕРГОВІСТЬ СПАДКОЄМСТВА ЗА ЗАКОНОМ
Спадкування за законом полягає у передачі майна померлої особи, що є спадкодавцем до спадкоємців, у відповідності до черг спадкування, які передбачені в законі. В основі даного спадкування лежить пряма залежність від наявності між спадкодавцем і спадкоємців належних родинних зв'язків. Відповідно до ЦКУ виокремлюють п'ять черг спадкування, і відповідно кожна наступна черга має право успадкувати майно лише за умови, що коло осіб попередньої черги спадкоємців відсутнє. Визначаючи черги спадкування Цивільний кодекс напряму пов'язаний з Сімейним кодексом.
Перша черга спадкування включає в себе таку групу осіб: діти спадкодавця, а також ті,що були зачаті спадкодавцем за життя,і відповідно народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки. Діти у всіх випадках визнаються спадкоємцями за законом після смерті матері, а ось щодо спадкування після смерті батька діти не завжди можуть закликатись до спадкування. Дитина може спадкувати майнопісля смерті батька, якщо між ними є правовий зв'язок, наприклад, дитина була народжена у в зареєстрованому шлюбі, у разі коли походження дітей від даних батьків, що не перебували в законному шлюбі але встановленона підставі спільної заяви батька і матері дитини в державні органи запису актів цивільного стану, і за випадком, що батьківство встановлено в судовому порядку. Пасинки чи падчерки не можуть бути спадкоємцями після вітчима та мачухи, за виключенням випадків, коли мало місце їх усиновлення або факт утримання. До дітей спадкодавця прирівнюються усиновлені діти. У даному випадку спадкування усиновленими та усиновлювачами регулюється статтею 1260 ЦКУ[9, с.147].
Не допускаються до спадкування особи, які умисно перешкоджали здійсненню волі спадкодавця, що виражається у складенні заповіту, а також намагалися занести до нього власні зміни. Батьки, що були позбавлені батьківських прав і які не були їм повернуті до відкриття спадщини, а також батьки, які ухилялися від виконання батьківських обов'язків, щодо утримання, якщо даний факт встановлений судом - не можуть претендувати на спадок. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя то друг сторона позбавляється від права спадкування[2, с.365].
Щодо другої черги спадкування, то до неї належать рідні брати та сестри спадкодавця та його баба й дід по лінії батька і матері. До спадкування можуть закликатись як повнорідні так і неповнорідні брати і сестри, до другихналежать ті, що мають спільну матір і різнихбатьків або спільного батька але різних матерів. Але зведені брати і сестри спадкоємцями відповідно однин до одного бути не можуть[14, с.87-88].
Третя черга розрахована на рідного дядька і тітку спадкодавця. Відповідно до четвертої черги спадкування належатьособи, що проживали разом ізспадкоємцемодноюсім'єю не меншеніжп'ятьроків до моменту відкриття спадщини. Остання черга спадкування за законом може включати інших родичів спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно до них можуть входити двоюрідні внуки, двоюрідні племінники, двоюрідний дід та баба тощо, але варто пам'ятати, що родичі ближчого ступеня спорідненості усувають родичів дальшого ступеня. Також до даної черги включають утриманців спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Щодо утриманців, то ними є неповнолітні або непрацездатні особи, що не були членом сім'ї спадкодавця, які знаходились на його утриманні не менше ніж п'ять років, що було єдиним чи основним джерелом існування[13].
Також виділяють специфічні вид закликання до спадкоємства - це спадкування за правом представлення. Цей вид спадкування передбачає закликання до спадкоємства за правом представлення онуків, правнуків, прабаби, прадіда, двоюрідних братів і сестер, племінники спадкоємця мають право успадкувати частку, яка б належала спадкоємцю якби він був живий[9, с.148].
Можна виділити такі засади спадкування за представленням:онуки і правнуки отримують право спадкувати ту частину спадщини, що могла б належати за законом їхнім матері, батькові, бабі чи діду, якщо б на момент спадкування вони були живі. Всвою чергу прабаб і прадід можуть успадкувати частину спадку, що мала належати їх дітям, уразі якби на час відкриття спадщини вони були живими. Також двоюрідні брати та сестри можуть успадкувати майно замість їх батьків, тобто братів і сестер спадкодавця, якби вони були живі на момент відкриття спадщини[1, с. 445].
Також важливо зазначити те, що у спадкоємців завжди є право прийняти спадок, відмовитись від його прийняття або відмовитись від його прийняття на користь третьї особи. Дане право висвітлюється відповідно у статтях 1273 та 1274 ЦКУ. Але не допускається відмова від прийняття спадщини на користь осіб, які усунені від права спадкування чи ті щоне входять до кола спадкоємців [16].
Таким чином, можна зробити висновок про те, що у спадкуванні за законом виділяють п'ять черг спадкування. Перша черга передбачає включення до неї дітей спадкодавця, того з подружжя що пережив іншого та батьків спадкодавця. До другої черги належать рідні сестри і брати та баба і дід. Брати і сестри можуть бути між собою як повнорідними, такі що мають спільних і матір і батька, так і різнорідними, ті що мають або спільну матір або батька. Ті що мають єдиного батька називають єдинокровні, а ті що мають спільну матір - єдиноутробні. Третя черга включає в себе таких спадкоємців, як рідні дядько та тітка спадкодавця. Племінники не можуть належати до даної черги, а можуть лише успадкувати частку спадщини за правом представлення, тобто це означає, що якщо дядько та тітка померли, то за правом представлення прийняти спадщину можуть їхні діти (тобто племінники). Передостанню чергу спадкування складають тіособи, що проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю неменше ж п'ять років. Однак у цивільному законодавстві не має визначення що пояснює значення факту проживання однією сім'єю. І остання черга спадкування включає інших родичів а також утриманців, ними являються неповнолітні або непрацездатні особи, що не належали до сім'ї спадкодавця, а також наявний факт отримання матеріальної допомоги протягом п'яти років, з врахуванням умови, що для утримуваного ця допомога була єдиним чи основним джерелом існування.
РОЗДІЛ 3. ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА СПАДОК СПАДКОЄМЦЯМИ ЗА ЗАКОНОМ
Право спадкування виникає у випадку відкриття спадщини у спадкоємців за законом чи за заповітом. Здійснення права на спадкоємство полягає або в прийнятті належної їм спадщини або ж увідмові від її прийняття. Майно переходить до законних спадкоємців переходить якщо відповідні особи виявили згоду, щодо його прийняття. Відповідно до Цивільного кодексу прийняття спадщини не являється обов'язком спадкоємців, а є лише їхнім правом.
У разі, коли спадкоємець вирішив прийняти спадщину, він має звернутись до нотаріуса або якщо особа знаходиться в сільському населеному пункті, то до уповноваженої на це особи відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Строком подання документів на отримання спадщини становить шість місяців з моменту відкриття спадщини. У випадку, коли особа у зазначений строк не подає заяви про прийняття спадщини, відповідно вона вважається такою, що відмовилась від прийняття[6].
Щодо процедури прийняття спадщини, то для початку спадкоємець повинен подати заяву про її прийняття чи фактично вступити в управління чи володінняспадковим майном. Дії, які засвідчують про намір спадкоємця прийняти спадщину, мають бути встановлені протягом шести місяців від дня відкриття спадщини. У зворотному випадку вважатиметься, що даний спадкоємець не прийняв спадщину і відповідно його частка переходить іншим спадкоємцям, які закликаються до спадкування.
Окрім права на прийняття спадщини, спадкоємці не обмежуються у праві відмовитись від спадкування, до того ж ще мають право відмовитись від прийняття спадщини на користь третіх осіб [7, с.2].
Відмовою від спадщини вважається односторонній правочин, який відповідно до законодавства має податись до нотаріуса. Якщо дієздатність особи, яка має наміри відмовитись від прийняття спадщини є обмеженою, то дана процедура можлива за згодою піклувальника та органу опіки і піклування. Відмова від прийняття спадку неповнолітньою особою можлива за згодою батьків чи піклувальників і органу опіки та піклування. Неприйняття спадку, який мав перейти малолітній чи недієздатній особі, можуть здійснити батьки, опікуни лише з дозволу органу опіки та піклування. Якщо зазначені вимоги не будуть дотримані, то відповідно правочин буде вважатиметься нікчемним[17, с.105].
При відмові від прийняття спадщини за законом, частка даної особи переходить до спадкоємців за законом тієї ж черги і відповідно розподіляється порівну між усіма спадкоємцями. Якщо ж ця особа була одною у даній черзі, то спадщина переходить до осіб наступної черги [14, с.377].
У разі, якщо спадкоємець відмовляється від права спадкування на користь третьої особи, то вона може призначити таку особу з будь-якої черги спадкування, якщо вона не позбавлена права спадкувати [13].
Також цивільне законодавство встановлює можливість для осіб, які з якихось причин пропустили строк в який вони повинні були прийняти спадщину, за письмовою згодою інших спадкоємців, що вже прийняли спадок,може подати заяву на прийняття спадщини до нотаріальної контори. І відповідно після виконання вищезазначених дій дана особа має право вимоги до інших спадкодавців у поверненні його частки спадку у натурі або компенсувати її. Окрім того, існує інша умова, за якої законний спадкоємець не прийняв док у визначений строк, у зв'язку з поважними причинами. У такому випадку особа подає до суду позов про встановлення додаткового строку для прийняття спадку. Якщо суд визнає підстави, з яких спадкоємець не прийняв належну йому спадщину, то суд винесе рішення про подовження строку. Відповідно за встановленнятакого рішення спадкоємець може вимагати від осіб які вже прийняли спадщину повернення у натурі його частки, або ж компенсувати її. Можлива ситуація, колимайно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і зберіглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію[3].
З метою наочного ознайомлення з процедурою перерозподілу спадщини варто звернутись до рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд №748/72/20-ц. Суть справи полягала у тому, що позивач просив суд визнати за ним право власності на 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, вказавши, що у 2016 році районний суд визнав за двома з трьох спадкоємців по 1/5 частині спірного будинку, а в задоволенні позову третього відмовив через пропуск останнім строку позовної давності[12].
Підсумовуючи вище сказане, для того, щоб прийняти спадок особа має звернутись або до нотаріуса або до уповноваженого органу протягом шести місяців. Якщо особа має на меті відмовитись від прийняття спадщини, то має подати відповідну заяву до нотаріусу. Окрім цього, особа може відмовитись від прийняття спадщини на корись третьої особи, але важливим моментом є те, що третя особа має належати до якоїсь черги спадкування. У разі, якщо з поважної причини спадкоємець пропустив строк прийняття спадку і суд визнав ці причини поважними він може претендувати на частку належного йому майна шляхом перерозподілу майна. Якщо особа пропустила строк прийняття спадщини через інші причини, то вона матиме право на прийняття спадку лише за погодженням спадкоємців, які прийняли спадщину[5].
ВИСНОВКИ
Отже, дослідивши дану тему, відповідно до поставлених завдань я дійшла до таких висновків:
1) Підставами для спадкування за законом є:
- У випадку, якщо громадянин не залишив заповіту, тобто не вирішив долю свого майна після смерті;
- Якщо заповіт визнано недійсним судом;
- У разі, коли спадкодавець розпорядився лише частиною майна, відповідно інша частина розподіляється між спадкоємцями відповідно до закону;
- Коли спадкоємці, що були визначені у заповіті не прийняли спадок.
2) У цивільному законодавстві виділяють п'ять черг спадкування. Важливим є те, що кожна наступна черга має право на спадкування лише у таких випадках: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення їх від права на спадкування; неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
3) Перша черга спадкоємців за законом включає в себе таких осі: діти спадкодавця, а також ті, що були зачаті за його життя та народжені після його смерті, той з подружжя, що пережив другого, а також батьки спадкодавця.
Друга черга спадкоємців становить як повнорідних так і неповнорідних братів і сестер, а також бабу і діда спадкодавця як з боку матері так і з боку батька.
До третьої черги належать рідні дядько і тітка спадкодавця
Четверта черга може включати осіб, які жили однією сім'єю з померлим не менше п'яти років поспіль.
До останньої черги спадкоємців входять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (двоюрідні внуки, двоюрідні племінники, двоюрідний дід та баба тощо).
4) Поняття спадкування за правом представлення у цивільному праві трактується, як закликання до спадкоємства онуків, правнуків, прабаби, прадіда, двоюрідних братів і сестер, племінників спадкоємця, що мають право успадкувати частку, яка б належала спадкоємцю якби він був живий.
5) Моментом відкриття спадщини вважається день смерті особи, або день визнання її померлою. Місцем відкриття спадщини, за загальним правилом, є останнє місце проживання померлого. Особа має прийняти спадщину протягом шести місяці, після цього буде вважатись, що особа відмовилась від її прийняття. Якщо особа пропустила строк, протягом якого могла б прийняти спадок, чинне законодавство встановлює можливість через рішення суду подовжити строк прийняття спадщини або ж перерозподілити спадщину, за умови, що інші спадкоємці вже прийняли її. І за умови, коли особа пропустила строк прийняття спадку, за згодою інших спадкоємців можливо здійснити перерозподіл спадкового майна.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Коссак В. М., Соловйов А. В. Цивільне право України: навчальний посібник. Львів, 2011. 468 с.
2. Мазур О. С. Цивільне право України: навчальний посібник. Київ, 2006. 383 с.
3.Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України URL:https://legalexpert.in.ua/komkodeks/gk#Text(дата звернення 16.05.2020 р.).
4.Піцик Х. З. Особливості спадкування за законом в Україні. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ, 2018. Вип. 45. С. 124-132.
5. Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.10.2020 р. №748/72/20.
6. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7.
7. Про окремі питання спадкування: роз'яснення Міністерства юстиції України від 11.10.2011 № 0064323. 4 с.
8. Розлуцький І. В., Чабан Я. С. Особливості спадкування за законом: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 19 травня 2018 р.). Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2018. - С. 375-377.
9. Сегенюк А. В. Особливості спадкування за законом.Часопис цивілістики. Одеса, 2016. Вип. 20. С. 146-150.
10. Сердечна І. Л. Черговість спадкування за законом: поняття та особливості застосування. Порівняльно-аналітичне право. 2020. № 1. С. 191-194.
11. Сімейний кодекс України URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text(дата звернення 20.04.2020)
12. Ухвала Фрунзеським районним судом м. Харкова від 04.09.2019 р. № 2033/2-2121/11.
13. Цивільний кодекс УкраїниURL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text(дата звернення 15.04.2020 р.).
14. Червоний Ю. С. Сімейне право України: підручник. Київ, 2004. 400 с
15.Шегеда О. О. Спадкування за законом. Роль правоохоронних органів у формуванні правової держави в умовах євроінтеграції України: матеріали всеукраїнської підсумкової науково-практичної конференції науково-практичної конференції (Київ, 12 березня 2015 року). Київ, 2015. С. 353-355.
16. Шемелинець І. І., Шишка І. Р., Шишка О. В., Шишка О. Р., Шишка Р. Б. Цивільне право України. Особлива частина: підручник. Київ: Ліра-К, 2015. 996 с.
17.Щербина Б. С. Відмова від прийняття спадщини як спосіб здійснення права на спадкування. YoungScientist. Київ, 2015. Вип. 8. С 103-108.
18. Рішення Ленінськогорайонного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2017 р. № 489/2683/17.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Загальні засади спадкування, основні аспекти спадкування за законом, його суб’єктний склад і особливості за новим Цивільним кодексом України. Основні риси спадкування за заповітом. Аналіз здійснення права на спадкування та оформлення спадщини за законом.
дипломная работа [146,6 K], добавлен 20.10.2011Підстави спадкування за законодавством. Перша, друга, третя, четверта та п'ята черги спадкування. Здійснення права на спадкування. Поділ спадщини між спадкоємцями. Особливості спадкування окремих видів майна. Процес прийняття та відмови від спадщини.
курсовая работа [104,0 K], добавлен 18.10.2012Спадкування за законом в римському приватному праві. Відкриття та прийняття спадщини. Коло спадкоємців за законом в Цивільному кодексі УРСР. Поняття та зміст спадкової трансмісії. Спадкування за законом в новому цивільному законодавстві України.
курсовая работа [32,5 K], добавлен 12.10.2009Загальні положення про спадкоємство, поняття та значення спадкування і спадкового права. Черговість та спадкування за правом представництва. Порядок здійснення права на спадкування, прийняття та відмова від прийняття спадщини, поняття і роль заповіту.
курсовая работа [50,4 K], добавлен 30.07.2009Поняття й принципи спадкування згідно з чинним законодавством. Процес спадкування за законом та за заповітом, порядок його черговості. Особливості спадкування за спадковим договором. Процесуальний порядок та головні етапи реалізації права на спадщину.
курсовая работа [42,9 K], добавлен 08.01.2011Аналіз поняття, принципів і правового регулювання спадкування в Україні. Спадкування за заповітом, за законом, за правом посередництва. Призначення спадкоємців. Процесуальний порядок реалізації права на спадщину. Відмова від спадкування неповнолітніми.
курсовая работа [56,2 K], добавлен 03.01.2011Поняття спадкового права, спадкування, його види. Час і місце відкриття спадщини, черги спадкоємців. Спадкування банківського вкладу та частки в установчому фонді господарських товариств. Особливості спадкування автомобілів, наданих інвалідам, акцій.
курсовая работа [59,4 K], добавлен 27.04.2014Поняття та значення спадкування і спадкового права. Основні поняття спадкового права. Підстави і порядок спадкування. Спадкування за законом. Спадкування за заповітом. Порядок реалізації спадкових прав.
реферат [23,7 K], добавлен 14.06.2006Давньоримські джерела правоутворення. Історичний розвиток спадкування за заповітом. Спадкування за законом у римському цивільному праві. Прийняття спадщини і необхідність спадкування. Воля спадкоємця про прийняття спадщини. Форми староримського заповіту.
контрольная работа [51,9 K], добавлен 01.05.2009Поняття "спадкування за законом". Черги спадкоємців за законодавством Російської Федерації. Склад спадкоємців першої та другої черги. Система парантел у Німеччині. Система розрядів у Франції. Спадкове право в країнах англо-американської правової системи.
курсовая работа [31,0 K], добавлен 13.06.2012Основні поняття спадкового права. Етапи розвитку римського спадкового права. Спадкування за jus civile, за преторським едиктом, за імператорськими законами, у "праві Юстиніана", за заповітом, за законом. Необхідне спадкування (обов’язкова частка).
курсовая работа [47,0 K], добавлен 14.10.2008Колізії спадкування за міжнародним приватним правом, принципи врегулювання спадкових відносин. Колізійні прив’язки, щодо спадкування нерухомого майна в країнах континентальної системи права. Міжнародні багатосторонні конвенції з питань спадкування.
реферат [25,8 K], добавлен 20.03.2012Історія корпоративного права в Україні. Поняття та зміст корпоративних прав, їх виникнення та припинення. Спадкування приватного підприємства, цінних паперів та частки у статутному капіталі. Специфіка спадкування корпоративних прав другим з подружжя.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 14.12.2011Право як загальнообов’язкова формально виражена система регулювання суспільних відносин, встановлена і забезпечена державою, обумовлена рівнем розвитку суспільства, характеристика функцій. Розгляд особливостей спадкування за законом та заповітом.
контрольная работа [40,1 K], добавлен 04.05.2013Державна політика в житловій сфері та забезпечення її виконання. Обов'язки органів місцевого самоврядування стосовно предмета дослідження. Спадкування житла за заповітом та за законом. Зміст права власності на помешкання. Зміни у складі житлового фонду.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 18.07.2011Спадкування як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб. Порядок та нормативно-законодавча база даного процесу, його учасники. Патронат в Україні. Поняття та ознаки правосуддя, його завдання.
контрольная работа [24,4 K], добавлен 06.08.2010Правова природа заповіту подружжя. Порядок розподілу спадкового майна між спадкоємцями. Спадкування обов’язкової частки в спадщині. Поняття приватного підприємства, види та оформлення його прав на майно. Особливості спадкоємства майна нерезидентів.
курсовая работа [36,5 K], добавлен 02.04.2011Правове дослідження основних засад колізійно-правового регулювання спадкового права, ускладненого іноземним елементом, в процесі його становлення та розвитку. Характеристика необхідності підписання угод з питань спадкування між усіма країнами світу.
статья [26,6 K], добавлен 19.09.2017Науково-практичний аналіз правових норм у сфері спадкування, закріплених у сучасному законодавстві України. Шляхи вдосконалення регулювання спадкових відносин в державі. Розробка ефективних пропозицій про внесення змін до Цивільного кодексу України.
статья [19,8 K], добавлен 19.09.2017Колізії у міжнародному спадкуванні. Міжнародне приватне право. Міжнародні документи з питань іноземного спадкування. Отримання українським громадянином спадщини за кордоном. Перехід майна до держави. Взаємодія систем права щодо спадкових відносин.
курсовая работа [39,0 K], добавлен 02.04.2011
