Запобігання пенітенціарній злочинності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запобігання пенітенціарній злочинності в Україні

І.П. Христич, Т.О. Мудряк, к.ю.н., доцент, Університет ДФС України

У статті йдеться про забезпечення права на захист від злочинності, що є метою всіх складових кримінологічної системи держави, зокрема інституту покарання загалом. Вказується, що у ст. 58 Мінімальних стандартних правил ООН поводження з в'язнями зазначається, що метою і обґрунтованістю вироку до тюремного ув'язнення або взагалі до позбавлення волі є захист суспільства і запобігання злочинам. Зазначається, що система виконання покарань покликана забезпечити запобігання злочинам та захист суспільства від кримінальної загрози. Вказується, що в цьому розумінні пенітенціарна злочинність є найбільш небезпечною частиною злочинності, являючи собою інструмент закріплення кримінальної моделі поведінки. На системному рівні її існування закономірності та тенденції розвитку, пов'язані з проблемами кримінального права, кримінології, кримінально-виконавчого права, свідчать про неефективність функціонування установ виконання покарань та діяльності їх посадових осіб.

Ключові слова: запобігання, злочин, злочинність, виконання покарань, пенітенціарна система.

Предотвращение пенитенциарной преступности в Украине

И.П. Христич, Т.О. Мудряк

В данной статье идет речь об обеспечении права на защиту от преступности, что является целью всех составляющих криминологической системы государства, в том числе института наказания в целом. Указывается, что в ст. 58 Минимальных стандартных правил ООН обращения с заключенными отмечается, что целью и обоснованностью приговора к тюремному заключению или вообще к лишению свободы является защита общества и предотвращение преступлений. Отмечается, что система исполнения наказаний призвана обеспечить предотвращение преступлений и защиту общества от криминальной угрозы. В этом смысле пенитенциарная преступность является наиболее опасной частью преступности, представляя собой инструмент закрепления уголовной модели поведения. На системном уровне ее существования закономерности и тенденции развития, связанные с проблемами уголовного права, криминологии, уголовно-исполнительного права, свидетельствуют о неэффективности функционирования учреждений исполнения наказаний и деятельности их должностных лиц.

Ключевые слова: предотвращение, преступление, преступность, исполнение, наказаний, пенитенциарная система.

злочин виконання покарання воля

Prevention of penitentiary crime in Ukraine

I.P. Khrystych, T.O. Mudryak

This article deals with ensuring the right to protection from crime, which is the goal of all components of the criminological system of the state, including the institution ofpunishment in general. It is indicated that in Art. 58 of the UN Standard Minimum Rules for the Treatment of Prisoners states that the purpose and validity of a sentence of imprisonment or imprisonment in general is to protect society and prevent crime. It is noted that the system of execution of punishments is designed to ensure crime prevention and protection of society from criminal threats. In this sense, penitentiary crime is the most dangerous part of crime, being a tool to consolidate the criminal pattern of behavior. At the systemic level, its existence, patterns and development trends related to the problems of criminal law, criminology, criminal executive law, indicate the inefficiency of the penitentiary institutions and the activities of their officials.

Penitentiary crime depends on the specific operational situation that has developed in a particular penal colony and the state of general crime in Ukraine. At the same time, the largest number of penitentiary crimes are malicious disobedience to the lawful demands of the administration, drug trafficking, escape and violence against persons serving sentences. Illicit drug trafficking has a high latency rate. A common factor in this situation is the large number of people in the penitentiary system who are potential addicts, and the malicious disobedience of the administration is perpetrated by criminal leaders and convicts who support the criminal (prison) subculture. The high latency of crime in prisons is due to shortcomings in the system for evaluating the performance of penitentiary institutions. The more crimes are registered, the lower the work of the administration is evaluated.

Key words: prevention, crime, criminality, execution of punishments, penitentiary system.

Відповідно до повідомлень у науковій літературі зазначається, що злодійські закони і традиції є своєрідним неформальним регулятором так званого іншого життя. На практиці адміністраціям установ виконання покарань надзвичайно складно впроваджувати заходи запобігання проти вчинення кримінальних правопорушень у місцях позбавлення волі через існуючу серед засуджених кругову поруку і підкорення їх злодійським законам. Характерним є те, що особи, які ніколи до засудження не мали справи зі специфічними правилами поведінки серед засуджених, починають їх засвоювати з моменту, коли потрапляють до слідчого ізолятора, проходячи обряд прописки. Так поступово здійснюється перехід до злочинного способу життя і поведінки з неофіційною системою стосунків, які панують у місцях позбавлення волі. Але й тоді, коли засуджені вперше потрапляють до установ виконання покарань, продовжується їх психологічна та фізична обробка професійними злочинцями під будь-яким приводом домогтися підкорення пануючим законам серед засуджених. І цим негативним процесом охоплено не тільки місця позбавлення волі, але він активно відбувається і поза стінами виправних установ [1].

Варто зазначити, що поінформована і активна громадськість є основною складовою у демократичному суспільстві. Консолідація зусиль широкої громадськості у вирішенні проблем у пенітенціарній системі, зокрема у запобіганні злочинності в місцях позбавлення волі, потребує тривалої та належно організованої роботи, створення відповідного рівня громадських структур, поширення кримінологічної інформації про стан злочинності в місцях позбавлення волі, їх детермінацію та злочинну мотивацію, осіб злочинців і потерпілих, про умови відбування покарання взагалі. Потребують налагодження взаємодії і координації різні державні, громадські і релігійні суб'єкти запобіжної діяльності в установах виконання покарань [1].

Варто зазначити, що кримінологічні напрацювання в частині характеристики таких видів злочинності, як рецидивна злочинність, злочинність у місцях позбавлення волі, їх детермінант, заходів запобігання і протидії, деталізації заходів загальної та індивідуальної профілактики в кримінально-виконавчих установах, - усі ці моменти, безумовно, необхідно проявляти у здійснюваній кримінально-виконавчій політиці. На формування і розвиток стратегії кримінально-виконавчої політики має впливати і розвиток науки кримінології, яка поряд з іншими науками вивчає проблеми боротьби зі злочинністю та розробляє і пропонує дієві механізми її запобігання [2, с. 149-150].

Розглядаючи концепцію кримінологічної функції режиму в місцях позбавлення волі, Н.В. Кльован обґрунтовано стверджує, що режим як порядок і умови виконання позбавлення волі має найбільший потенціал до виконання кримінологічних завдань, які мають виконуватись у місцях позбавлення волі, та застосування кримінологічних засобів у пенітенціарній діяльності, що відтворюється в його кримінологічній функції. Основне місце серед складових елементів діяльності щодо запобігання кримінальним правопорушенням займає режим, який діє у місцях позбавлення волі, встановлений порядок виконання та відбування покарання [3, с. 555].

Зазначимо, що спеціальне зобов'язання щодо запобігання й виявлення кримінальних правопорушень, вчинених у місцях позбавлення волі, а також щодо порушення встановленого порядку відбування покарання чинне кримінально-виконавче законодавство статтею 104 Кримінально-виконавчого кодексу України покладає на оперативні підрозділи органів та установ виконання покарань, які, керуючись зазначеним галузевим законодавством, Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та відомчими-міжвідомчими нормативно-правовими актами, що мають відповідний гриф обмеження допуску, здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Зокрема, відповідно до ст. 104 Кримінально-виконавчого кодексу України в колоніях здійснюється оперативно-розшукова діяльність, основним завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про наявність протиправної діяльності окремих осіб і груп із такою метою: забезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та інших осіб; попередження й виявлення кримінальних правопорушень, вчинених у колоніях, а також порушень встановленого порядку відбування покарання; надання правоохоронним органам, які здійснюють ОРД або кримінальне провадження, допомоги в розкритті, припиненні та попередженні кримінальних правопорушень; дослідження детермінантів, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень та інших правопорушень [4].

Як показують статистичні дані минулих років, 2014 року зусиллями оперативних підрозділів установ виконання покарань та слідчих ізоляторів було не допущено 5 330 злочинів проти 4 967 за 2013 рік, або на 7,3 % більше. Завдяки такій діяльності можна запобігти на стадіях готування та замаху значній кількості кримінальних правопорушень, а також багатьом іншим правопорушенням, перекрити канали, якими переправляють засудженим заборонені предмети, вилучити такі предмети, якщо вони вже потрапили на територію колонії [5].

В слідчих ізоляторах та установах виконання покарання нашої держави засудженими та особами, що перебувають під вартою, зареєстровано вчинення 2015 року - 458 злочинів, 2016 року - 298 злочинів, протягом першого півріччя 2017 року - 255 злочинів, серед них, відповідальність за які передбачено ст. 115 Кримінального кодексу України, 2015 року - 3 злочини, 2016 року - 2 злочини [9].

На сьогодні говорити про показники злочинності в установах виконання покарань дещо ускладнено, оскільки території Криму, частково Донецької та Луганської областей тимчасово недоступні офіційній владі України. Аналізуючи стан речей з цієї тематики, варто зазначити, що жодний структурний підрозділ установ виконання покарань - ні відділ нагляду й безпеки, ні відділ соціально-виховної та психологічної роботи або інший аналогічний підрозділ - не зможе без оперативних підрозділів успішно протидіяти пенітенціарній злочинності, оскільки не має у своєму розпорядженні необхідних сил і засобів, притаманних оперативно-розшуковій діяльності. Така особливість пенітенціарної системи та її специфіка знаходять своє підтвердження і в останніх дослідженнях пенітенціарної злочинності. Саме ця особливість й виділяє оперативно-розшукове запобігання пенітенціарній злочинності в особливий підвид спеціально-кримінологічного запобігання [6, с. 11].

Аналізуючи думку С.І. Халимона, який вважає, що провідне місце оперативних підрозділів у запобіганні злочинності в установах виконання покарань обумовлено такою ситуацією: існує обізнаність багатьох засуджених про методи роботи правоохоронних органів, зокрема оперативних підрозділів; наявність кримінального досвіду в засуджених, які відбувають покарання в пенітенціарних установах; наявність у зазначеного співтовариства особливої кримінальної ідеології; виникнення конфліктних ситуацій у взаємовідносинах між засудженими та персоналом; наявність у засуджених певної злочинної кваліфікації під час вчинення окремих видів кримінальних правопорушень; вміння засуджених ретельно приховувати наміри щодо продовження злочинної діяльності; латентність внутрішньо-групових кримінальних процесів у зазначеному співтоваристві в установах виконання покарань [7, с. 276].

До особливого порядку здійснення заходів запобігання в установах виконання покарань у науковій літературі належать такі: діяльність оперативних підрозділів установ виконання покарань здійснюється на основі Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» з особливостями, визначеними відомчими нормативно-правовими актами; переважна частина заходів запобігання проводиться щодо засуджених, які у своїй більшості неодноразово відбувають покарання в місцях позбавлення волі; заходи запобігання оперативними підрозділами установ виконання покарань нерозривно пов'язані з виховним впливом на засуджених; більшість заходів запобігання проводиться закритими методами, проте в тісній взаємодії з методами, що є відкритими, показовими; територія, на якій проводяться заходи запобігання, переважно обмежена установою виконання покарань; в установі виконання покарань право проводити спеціально визначеними суб'єктами, такими як оперативно-розшукові підрозділи. Їх заходи запобігання здійснюють тільки визначені законом суб'єкти - оперативні підрозділи. Варто зазначити, що діяльність персоналу органів та установ виконання покарань із запобігання кримінальним правопорушенням серед засуджених передбачає насамперед виявлення причин, зумовлених цими діяннями, та умов, що сприяють їх вчиненню, з подальшим розробленням заходів щодо усунення названих детермінант. Крім того, зазначена діяльність може бути ефективною для виявлення осіб, які в подальшому можуть вчинити порушення під час відбування покарання [8].

Пенітенціарна злочинність у своїй більшості залежить від конкретної оперативної обстановки, що сформувалася у певній виправній колонії, та стану загальної злочинності в Україні. Водночас найбільшою кількістю пенітенціарних кримінальних правопорушень є злісна непокора законним вимогам адміністрації, незаконний обіг наркотичних засобів, утечі та насильство над особами, які відбувають покарання. Отже, аналізуючи злочинність у місцях позбавлення волі, потрібно зважати на значну латентність окремих видів кримінальних правопорушень, таких як побої та мордування, хуліганство, тілесні ушкодження, насильницькі дії, наркоманія і певна мінливість їхніх статистичних показників. Наприклад, високий відсоток латентності має незаконний обіг наркотиків. Основним показником такої ситуації є велика кількість осіб у місцях позбавлення волі, які належать до потенційної кількості наркоманів, а злісна непокора працівникам адміністрації вчиняється засудженими, які вважають себе кримінальними лідерами та засудженими, які підтримують злочинну тюремну субкультуру, що панує в закритих установах виконання покарань. З високою латентністю злочинності в місцях позбавлення волі пов'язані і недоліки в системі оцінювання показників установ виконання покарань з діяльності запобігання. Чим більше показники кримінальних правопорушень, тим нижче оцінка роботи адміністрацій [10].

Список використаних джерел

1. Медицький І.Б. Запобігання злочинності: навчальний посібник. Івано-Франківськ, 2008. 231 с.

2. Кльован Н.В. Концепція кримінологічної функції режиму в місцях позбавлення волі. Правовий вплив на неправомірну поведінку: актуальні грані: монографія / за ред. О.В. Козаченка, Є.Л. Стрельцова; МОН України, НУ «ОЮА», каф. крим. права та ін. крим.-прав. дисциплін Миколаїв. ін-т. права, ПРЦ НАПрНУ, ГО «Всеукр. Асоціація крим. права». Миколаїв: Іліон, 2016. С. 552-574.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11 липня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 3-4. Ст. 21.; Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України: Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4652-VI.

4. Про стан злочинності в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах за 2014 рік та заходи щодо його поліпшення: лист ДПтС України від 18 лютого 2015 р. № 10/1-953-Сд/2-13.

5. Зубов Д.О. Запобігання злочинам, що вчиняються у кримінально-виконавчих установах відкритого типу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право»; Харківський національний університет внутрішніх справ. Х., 2013. 14 с.

6. Халимон С.І. Оперативно-розшукове запобігання злочинності в установах виконання покарань. Кримінологічні засади запобігання злочинам в установах виконання покарань України (пенітенціарна кримінологія): посібник / за ред. О.М. Джужи. К.: НАВС, 2013. С. 276-277.

7. Про стан пенітенціарної злочинності в Україні в 2012-2016 рр.

8. Гула Л.Ф., Гула Н.Л. Кримінологічна характеристика злочинів, учинених засудженими в установах виконання покарання.

Размещено на Allbest.ru