Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані: проблеми судової практики та вдосконалення антикорупційного законодавства

Спираючись на зазначені положення, ми, з одного боку, переконані в необхідності доповнення ч. 2 ст. 52 Закону від 14 жовтня 2014 р. приписами, в яких би законодавець чітко вказав на необхідність (якщо законодавець уважає інакше, то, відповідно, на відсутність обов'язку) подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у випадках, коли декларант, який перебуває у шлюбі, при- дбаває майно, не зазначаючи при цьому в договорі про частку іншого члена подружжя. З іншого боку, вважаємо, що допоки таке уточнення відсутнє, підстав для інкримінування в подібних випадках зазначеній категорій декларантів ч. 2 ст. 172-6 КУпАП немає. Щодо посилання деяких судів на те, що ч. 1 ст. 70 СК вказує виключно на те, що лише в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а такий поділ між подружжям проведено не було, то варто ще раз нагадати таке: у ст. 60 СК вже й так передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності; положення ж ст. 70 СК лише поширюють це правило на випадки поділу майна.

На практиці не знаходить однакового вирішення й питання про правову оцінку дій особи-декларанта, котрий не повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані після розлучення з іншим членом подружжя та подальший поділ спільного майна на підставі рішення суду.

Обов'язок повідомлення про суттєві зміни в майновому стані виникає, зокрема, у разі отримання згідно з договором дарування від іншого члена подружжя майна, яке раніше перебувало у спільній сумісній власності. Тому рішення судів, які в таких випадках закривають справи через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, уважаємо незаконними. Обов'язок повідомлення НАЗК про суттєві зміни в майновому стані в декларанта не виникає тільки в тому разі, якщо за результатом рішення суду особа лише отримує в натурі частку (1/2) і так належного їй раніше майна, не набуваючи при цьому прав на частку (іншу 1/2) іншого члена подружжя. У такому випадку є підстави вести мову про те, що особа не отримує жодного доходу, а лише підтверджує право на раніше (з дня придбання цього майна одним із членів подружжя) придбане майно.

Варто погодитися з думкою О.З. Гладуна та І.В. Єрьо- менко, що визначальними для встановлення факту невиконання обов'язку щодо повідомлення про суттєві зміни є два моменти: 1) вартість майна; 2) час переходу права власності на таке майно [21, с. 170].

Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області встановлено, що Особа-1, перебуваючи на посаді головного спеціаліста зв'язків з громадськістю та діяльності ЗМІ відділу загальноорганізаційного забезпечення виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, у травні 2017 р. звернувся до представника ПАТ КБ «Глобус» з приводу придбання автомобіля в кредит, після отримання позитивного висновку з банку водночас звернувся до автосалону ТОВ «Богдан-Авто Холдінг» з метою купівлі автомобіля. За умовами кредитного договору він повинен був сплатити 20% від вартості автомобіля на користь ТОВ «Богдан-Авто Холдінг». 24 травня 2017 р. Особою-1 здійснено оплату 20% вартості, після чого укладено договір купівлі-продажу автомобіля та підписано акт приймання-передачі. 26 травня 2017 р. куплений автомобіль поставлено на облік у територіальному сервісному центрі, зареєстровано за Особою-1 і надано державний знак. З'ясувавши ці обставини, суд визнав Особу-1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Мотивуючи своє рішення, суд серед іншого зазначив, що пояснення Особи-1 щодо сплати ним лише 20% від вартості автомобіля, що не перевищує 50 ПМ, не є суттєвою зміною в майновому стані, не є підставою для звільнення Особи-1 від обов'язку декларування змін майнового стану, оскільки він є власником майна, вартість якого становить 225 тис. грн., згідно з ч. 2 ст. 52 Закону від 14 жовтня 2014 р., зобов'язаний був у 10-денний строк із моменту переходу права власності (26 травня 2017 р.) письмово повідомити про це НАЗК (постанова суду від 20 червня 2018 р. у справі № 175/1919/18). Правильність такої кваліфікації підтвердив Апеляційний суд Дніпропетровської області [28].

Зазначена судова практика вказує на необхідність у подібних випадках під час складання протоколів про адміністративно каране порушення вимог фінансового контролю долучати до матеріалів справи документи про факт і момент набуття права власності на рухомі речі з урахуванням положень ст. 334 Цивільного кодексу України «Момент набуття права власності за договором».

До Московського районного суду м. Харкова надійшов матеріал за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП щодо Особи-1, котра, перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу видатків управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова, 16 лютого 2017 р. отримала подарунок від батька Особи-3, а саме кошти в сумі 701 834 грн., що перевищує поріг у 50 ПМ, однак не подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані про отримання цього подарунку. Розглянувши матеріали справи, суд зробив висновок, що в діянні Особи-1 є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК), оскільки нею не направлене повідомлення про суттєві зміни в майновому стані щодо коштів у сумі 701 834 грн., що становить 438,6 ПМ. На цій підставі провадження в адміністративній справі суд закрив, а відповідні матеріали направив до прокуратури для відкриття кримінального провадження [29].

Особа-1 оскаржила це рішення в апеляційному порядку. При цьому зазначалося, що районним судом прийнято необгрунтоване рішення про передачу матеріалів справи до прокуратури, оскільки під час прийняття такого рішення судом не досліджено матеріалів справи, не встановлено її обставини та не вислухано доводи учасників судового засідання. Клопотання прокурора про передачу матеріалів справи щодо Особи-1 до прокуратури, на думку адвоката, є необгрунтованим, оскільки ст. 366-1 КК, на яку посилається у клопотанні прокурор як на підставу притягнення особи до кримінальної відповідальності, не стосується адміністративного матеріалу, оскільки мова йде про подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а Особа-1 не подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а не декларацію. Апеляційний суд Харківської області задовольнив скаргу Особи-1, зокрема, вказавши, що ні прокурор, ні районний суд у порушення системного аналізу положень ст. 366-1 КК та Роз'яснення НАЗК № 3 не мотивували свій висновок, що відповідальність за ст. 366-1 КК має наставати за подання суб'єктом декларування заві- домо недостовірних відомостей до основної декларації, при тому що Особі-1 намагаються інкримінувати дії з неподання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані [30].

Від предмета злочину, передбаченого ст. 366-1 КК, яким є декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, справді варто відрізняти повідомлення суб'єкта декларування про відкриття валютного рахунку в установі банку-нере- зидента й повідомлення про суттєву зміну в майновому стані (ч. 2 ст. 172-6 КУпАП).

Принагідно зауважимо, що спроби криміналізувати умисне неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані, передбачивши за це діяння відповідальність у межах ст. 366-1 КК України й вилучивши згадування про нього зі ст. 172-6 КУпАП [31, с. 65, 142, 147], ми оцінюємо критично головним чином через належність повідомлення про суттєві зміни в майновому стані до додаткових заходів здійснення фінансового контролю. Незрозуміло також, чим (ясно, що не чинною редакцією Закону від 14 жовтня 2014 р.) керувалася А.В. Титко, пропонуючи під суттєвими змінами майнового стану з погляду застосування «поліпшеної» ст. 366-1 КК України вважати суму, що перевищує 50 мінімальних заробітних плат (а не ПМ) станом на 1 січня поточного року. Зазначимо й те, що обстоювана згаданою авторкою змінена назва ст. 172-6 КУпАП «Порушення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування» не охоплює такий не пов'язаний із декларуванням делікт, як неповідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента. Також після ознайомлення зі сформульованими дослідницею редакціями ст. 366-1 КК України і ст. 172-6 КУпАП [31, с. 146-147] стає очевидною відсутність (на відміну, до речі, від чинних редакцій цих заборон) чітких розмежувальних ознак між, з одного боку, злочином «умисне внесення неповних або недостовірних відомостей суб'єктом декларування при заповненні декларації чи внесення завідомо недостовірних та неповних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» та, з іншого боку, адміністративним проступком «умисне приховування відомостей, що стосуються майнового стану особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Окремими прокурорськими працівниками [19, с. 94] (зокрема, з посиланням при цьому на конституційне положення, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності) висловлюється думка про можливість інкримінування ст. 172-6 КУпАП (або принаймні її деяких частин) за наявності в поведінці декларанта необережної форми вини. Думка про кваліфікацію за ст. 172-6 КУпАП (за винятком її ч. 4) випадків необережного порушення вимог фінансового контролю не відкидається й деякими теоретиками [32, с. 171].

Як видається, ця точка зору є обґрунтованою, адже вона враховує різницю між поняттями корупційного правопорушення і правопорушення, пов'язаного з корупцією, наведеними в ст. 1 Закону від 14 жовтня 2014 р., а також ту обставину, що адміністративний проступок може бути вчинений як умисно, так і через необережність (ст. 9 КУпАП), а в диспозиціях ст. ст. 172-4-172-9 КУпАП форму вини не конкретизовано (за винятком опосередкованої вказівки на завідомість у ч. 4 ст. 172-6 КУпАП). Не може переконати у зворотному і звертання до положень Листа ВССУ від 22 травня 2017 р., адже, навіть сприймаючи їх, варто пам'ятати про слушні зауваження частин судів, які відзначали, що положення, на які посилаються деякі порушники антикорупційного законодавства, стосуються не неподання, а несвоєчасного подання декларації (ч. 1 ст. 172-6 КУпАП).

Крім того, за умови сприйняття позиції, згідно з якою суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, може характеризуватися виключно умисною формою вини, будь-який суб'єкт декларування в разі інкримінування йому відповідної цієї заборони буде просто посилатися на те, що він, наприклад, забув надіслати повідомлення НАЗК або ж був занадто заклопотаний на роботі тощо.

До Путивльського районного суду Сумської області надійшли матеріали справи щодо Особи-1. Останній інкримінувалося те, що вона, перебуваючи на посаді депутата Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області, не повідомила про суттєві зміни в майновому стані (про придбання майна - квартири - на суму, що перевищує 50 ПМ). Суд закрив відповідну справу, пояснивши своє рішення тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення про вину у формі прямого чи непрямого умислу в діянні Особа-1 не зазначено, а «лише» йдеться про те, що вона «... безвідповідально поставилася до свої обов'язків та не повідомила про суттєві зміни у майновому стані ...», що дало підстави вважати, що суб'єктивна сторона цього проступку в протоколі сформульована як вина у формі необережності. На думку ж суду, обов'язковим елементом аналізованого правопорушення є умисне діяння, тобто умисне неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а не необережність, як зазначено в протоколі [33]. Навіть визнавши, що Особа-1 безвідповідально поставилася до передбаченого ч. 2 ст. 52 Закону від 14 жовтня 2014 р. обов'язку, суд закрив провадження у справі. Переконані в тому, що, керуючись подібною логікою, закрити можна будь-яке провадження у справі про правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Отже, схиляємось до думки, що за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП можуть кваліфікуватися як умисні, так і необережні прояви відповідних порушень додаткових вимог фінансового контролю. У будь-якому разі ще раз підкреслимо на неприпустимості мотивації закриття відповідної категорії справ посиланням на відсутність корупційного інтересу осіб, яким інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП; недоведеність наявності в особи корисливого або іншого особистого чи інтересів третіх осіб.

Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки.

По-перше, за прикладом її частини першої в ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, де йдеться про неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни в майновому стані, варто зазначити, що така поведінка є протиправною лише за відсутності поважних причин.

По-друге, не відмовляючись від такого додаткового заходу фінансового контролю, як повідомлення про суттєву зміну в майновому стані (ч. 2 ст. 52 Закону від 14 жовтня 2014 р.), доцільно вдосконалити його законодавчу регламентацію, зокрема, шляхом: а) збільшення вдвічі строку подання відповідного повідомлення та суми коштів (вартості майна), у разі отримання (придбання) яких виникає обов'язок подати повідомлення; б) чіткого закріплення обов'язку подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані й у разі, коли декларант, який перебуває у шлюбі, придбаває майно, не зазначаючи при цьому в договорі про частку іншого члена подружжя; в) вказівки на фактичне отримання, а не на нарахування доходу у відповідному розмірі.

По-третє, потребує перегляду сумнівна позиція НАЗК щодо покладання на особу обов'язку повідомляти про суттєву зміну майнового стану в разі отримання нею кредиту, позики, поворотної фінансової допомоги (позички) на суму, яка перевищує 50 ПМ. Тому з Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого Рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 р. № 3, варто виключити п. 64-2.

Також з урахуванням масиву вивченої судової практики (а вона стосується не лише ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, якій присвячено цю публікацію) висловимо припущення, що реалізація адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, була б більш виваженою (це стосується й правильності кваліфікації цих деліктів), якби своїм майже автоматичним наслідком вона не мала звільнення правопорушника з відповідної посади, припинення його повноважень на ній. У багатьох випадках застосування досліджуваних адміністративно-правових заборон таке звільнення (припинення) складно оцінити інакше, як непропорційне, несправедливе покарання. Отже, проблема оптимізації співвідношення адміністративної та дисциплінарної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, потребує нагального розв'язання.

Література

1. Альтернативний звіт з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики / О.В. Калітенко, Д.О. Калмиков,

І.Б. Коліушко та ін. ; за заг. ред. М.І. Хавронюка. Київ : Москаленко О.М., 2019. 366 с.

2. Івана М. Россі, Лаура Поп, Таммар Берґер. Отримати повне уявлення про державних службовців: Керівництво з ефективного фінансового декларування. Серія книг «Повернення викрадених активів» (StAR). Вашингтон, округ Колумбія, Світовий банк, 2017. 122 с.

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оптимізації процедур фінансового контролю в сфері запобігання корупції) : Проект Закону України від 30 липня 2018 р. № 9008. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64499 (дата звернення: 24.09.2019).

4. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації процедур фінансового контролю в сфері запобігання корупції». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64499 (дата звернення:

24.09.2019) .

5. Науково-практичний коментар Закону України «Про запобігання корупції» / за заг. ред. Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова. Запоріжжя : Видавничий дім «Гельветика», 2019. 588 с.

6. Загиней З.А. Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані як додатковий захід фінансового контролю за Законом «Про запо¬бігання корупції». Правова держава. 20І8. Вип. 29. С. 268-274.

7. Постанова Бершадського районного суду Вінницької області від 8 листопада 2017 р. у справі № 151/754/17. URL:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70131650 (дата звернення: 24.09.2019).

8. Постанова Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 р. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71129836 (дата звернення: 24.09.2019).

9. Науково-практичний коментар до Закону України «Про запобігання корупції» / наук. ред. М.І. Хавронюк. Київ : Ваіте, 2018. 472 с.

10. Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 9 серпня 2018 р. у справі № 127/13328/18. URL:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75829422 (дата звернення: 24.09.2019).

11. Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 6 серпня 2018 р. у справі № 127/18207/18. URL:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75748498 (дата звернення: 24.09.2019).

12. Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 1 жовтня 2018 р. у справі № 127/23374/18. URL:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77113328 (дата звернення: 24.09.2019).

13. Юхно К. Антикорупційний абсурд, або Чому буксує боротьба з корупцією? Юридичний вісник України. 2019. № 6.

14. Постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2018 р. у справі № 711/4658/18. URL: http://www.reyestr.court.gov. ua/Review/74774822 (дата звернення: 24.09.2019).

15. Постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2018 р. у справі № 175/1917/18. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74786284 (дата звернення: 24.09.2019).

16. Постанова Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2018 р. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75619300 (дата звернення: 24.09.2019).

17. Пономаренко Д. Проблемні питання застосування частини 2 статті 172-6 КУпАП. Юридичний вісник України. 2017. № 36.

18. Постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 р. у справі № 760/5664/17. URL: http://www.reyestr.court. gov.ua/Review/66822449. (дата звернення: 24.09.2019).

19. Панафеда Н. Проблемні питання правозастосування під час судового розгляду справ про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, щодо порушення фінансового контролю та причини їх закриття. Вісник прокуратури. 2018. № 4. С. 93-107.

20. Постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 6 березня 2018 р. у справі № 760/25482/17. URL: http://www.reyestr.court. gov.ua/Review/72638575 (дата звернення: 24.09.2019).

21. Судовий розгляд справ про правопорушення, пов'язані з корупцією практичний посібник / кол. авт. ; за ред. доктора юрид. наук, проф. О.М. Костенка. Київ : Національна академія прокуратури України, 2018. 346 с.

22. Постанова Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 р. у справі № 756/4931/18. URL: http://www.reyestr.court.gov. ua/Review/74745585 (дата звернення: 24.09.2019).

23. Ісаєва Н.К. Співвідношення податкового законодавства України та законодавства, що регулює боротьбу з корупцією: деякі про¬блеми та шляхи розв'язання. Правова держава. 2018. Вип. 29. С. 223-229.

24. Постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2018 р. у справі № 591/6386/18. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78143912 (дата звернення: 24.09.2019).

25. Постанова Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 жовтня 2018 р. у справі № 310/8133/18. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77412521 (дата звернення: 24.09.2019).

26. Постанова Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2018 р. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75030987 (дата звернення: 24.09.2019).

27. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефектив¬ності інституційного механізм запобігання корупції». Підготовлений експертами Центру політико-правових реформ (п. 22). URL: http://pravo.org.ua/ua/news/20873867-visnovok-na-proekt-zakonu-ukrayini-pro-vnesennya-zmin-do-deyakihzakonodavchih-aktiv-ukrayini- schodo-zabezpechennya-efektivnosti-institutsiynogo-mehanizmu-zapobigannya-koruptsiyi (дата звернення: 24.09.2019).

28. Постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 р. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75420137 (дата звернення: 24.09.2019).

29. Постанова Московського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2017 р. у справі № 643/12978/17. URL: http://www.reyestr.court. gov.ua/Review/71156023 (дата звернення: 24.09.2019).

30. Постанова Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2018 р. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72006934 (дата звернення: 24.09.2019).

31. Титко А.В. Адміністративна відповідальність поліцейських за порушення вимог фінансового контролю в Україні : монографія / за наук. ред. О.Ю. Дрозда. Київ : Національна академія внутрішніх справ, 2019. 194 с.

32. Лученцов Г. Адміністративна відповідальність за порушення вимог фінансового контролю. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 12. С. 169-173.

33. Постанова Путивльського районного суду Сумської області від 27 липня 2018 р. у справі № 584/867/18. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75868315 (дата звернення: 24.09.2019).

Размещено на Allbest.ru