Питання державного регулювання ринку землі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет ДФС України

Питання державного регулювання ринку землі

В.Б. Крикун, д.ю.н.

Б.П. Черниш

У статті досліджено проблеми та перспективи державного регулювання ринку землі сільськогосподарського призначення у контексті зняття мораторію на їх продаж. Досліджено дії держави щодо надання цільової допомоги безпосереднім учасникам ринку землі, таким як дрібні та середні фермерські господарства. Висвітлено основні кроки земельної реформи з впровадження ринку землі. Досліджено основні аспекти стратегії державного регулювання ринку землі.

Ключові слова: ринок землі, земля сільськогосподарського призначення, державне регулювання, державна підтримка.

В. Б. Крикун, Б. П. Черныш. Вопросы государственного регулирования рынка земли

В статье исследованы проблемы и перспективы государственного регулирования рынка земли сельскохозяйственного назначения в контексте снятия моратория на ее продажу. Исследованы действия государства по предоставлению целевой помощи непосредственным участникам рынка земли, таким как мелкие и средние фермерские хозяйства. Освещены основные шаги земельной реформы по внедрению рынка земли. Исследованы основные аспекты стратегии государственного регулирования рынка земли.

Ключевые слова: рынок земли, земля сельскохозяйственного назначения, государственное регулирование, государственная поддержка.

V. Krykun, B. Chernysh. On the issue of state regulation of the land market.

The issue of introduction of the agricultural land market in Ukraine through the understanding of the demands and opportunities of such introduction is investigated. The article highlights the problems of the adopted concept of land market implementation, explores the advantages and disadvantages of the adopted option of land market implementation. Ways to lift the moratorium on the sale of agricultural land have been studied. The characteristics of the main elements of the land market are given.

The article explores the categories of demands and opportunities. The importance of the land market for Ukraine is determined. Established basic demands and expectations of the introduction of the land market. Reviewed opportunity for the introduction of the land market in Ukraine.

The article also examines the issue of state participation in the market of agricultural land. It is concluded that the state should not interfere in the authoritarian land market. The article proposes a mechanism for the participation of state bodies in land legal relations.

The article is also devoted to the study of state institutions in the land market. It is concluded that the state should be represented by a single institution. This institution should combine a liberal approach and the ability to control land market participants. The possibility of digital improvement of the land market is analyzed, in particular through a public cadastral map.

The article compares the adopted concept of introduction of the agricultural land market in Ukraine with the existing analogues in European countries. Various concepts of land market implementation in Ukraine are studied. The main threats to the introduction of the land market are analyzed. The article analyzes the positive aspects of the land market in Europe and the feasibility of borrowing this experience for Ukraine.

The article emphasizes the importance of reducing the shadowing of land relations. It is indicated that the problem of shadowing the land market is the impossibility offree circulation of land. It is concluded that with the introduction of a moratorium on the sale of land, the land market should gradually emerge from the shadows.

The article also reveals the problem of pseudo-investment, which can threaten the economic and national security of the state.

The article examines the issue of concentration of land owned by one person. It is concluded that there is an economic and legal seizure of the territory of one state to another, and this threatens not only the economic growth of the country, but also security and independence.

It is concluded that for the effective conduct of the land market it is necessary to reduce possible risks to the state economy.

The article concludes that the land market is an attractive area. It is emphasized that effective land market management will lead to economic growth in the country. The article offers services to improve the work of government agencies. The article also provides priority areas of work of the state body in the land market.

Key words: land market, agricultural land, land market concept, experience of European countries.

Вступ

Метою цієї статті є дослідження проблем, пов'язаних із правовим забезпеченням ринку землі в Україні.

Постановка проблеми. Землі сільськогосподарського (далі - с/г) призначення завжди були і залишаються основним багатством України. Однак право розпоряджатись цією категорією земель для осіб приватного права було довгий час обмеженим. Проте з липня 2021 року ситуація може змінитися, оскільки набуває чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення». Відповідно, питання державного регулювання ринку землі нині актуалізувалося.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми запровадження ринку землі сільськогосподарського призначення досліджували такі вчені, як: А. М. Карпенко, Р. Я. Корінець, Т. С. Ожелевська, Н. Л. Правдюк, М. О. Спіжова, А. М. Шатохін та інші. Проаналізуємо деякі з них.

Виклад основного матеріалу

Як зазначає О. Б. Сахарова: «Основна частина земель с/г призначення знаходиться у власності громадян. За таких умов не лише агрохолдинги та фермерські господарства зацікавленні у функціонуванні ринку землі, а і самі громадяни. На ринку землі кожної з країн присутній неповторний почерк цієї країни. Україна може взяти лише основи ринку землі європейських країн, але не саму концепцію як таку. Так, Україна повинна будувати власну систему діяльності ринку землі та визначати міру своєї участі на ньому» [1].

Аналізуючи цю позицію автора, потрібно зазначити, що держава має створити усі умови до запровадження ринку землі та мінімізувати ризики, що пов'язані з його запровадженням. До таких ризиків насамперед можна віднести зняття заборони купівлі земель с/г призначення іноземцями, значне збільшення загальної площі земель с/г призначення у власності юридичної особи до десяти тисяч гектар тощо.

З цього приводу Т. С. Ожелевська звертає увагу на одну з проблем та загроз у разі впровадження ринку землі с/г призначення - проблему монополізації. Вона пише: «Як спосіб недопущення виникнення цієї проблеми після впровадження ринку землі пропонується широко підтримуваний в доктрині підхід обмеження граничної концентрації земель у власності однієї особи» [2].

Тому враховуючи ситуацію, що склалася на ринку землі, та з метою уникнення монополізації земель в одних руках державі як регулятору на ринку землі необхідно: державний земля сільськогосподарський мораторій

- значно знизити граничну межу допустимої площу землі у власності фізичних та юридичних осіб (у тому числі і орендованих земель);

- зменшити максимальний строк оренди земельної ділянки с/г призначення (наявний строк фактично замінює купівлю-продаж);

- ввести відкритий реєстр власників земельних ділянок загальною площею понад 10 гектарів.

Аналіз європейських систем діяльності ринку землі сільськогосподарського призначення свідчить, що подібні інструменти використовуються і у світовій практиці [3, 10].

Державне регулювання щодо функціонування ринку землі має бути чітким і зрозумілим. Більше того, держава повинна підтримувати та стимулювати суб'єктів, які працюють на цій землі (фермерів), лише тоді ці землі будуть використовуватися відповідно до призначення.

Як звертає увагу А.М. Карпенко: «без підтримки дрібного та середнього фермерства держава не зможе розраховувати на їх позитивне ставлення до зняття мораторію» [4].

З огляду на викладене зазначимо ряд заходів, які в подальшому сприятимуть розвитку ринку землі с/г призначення.

По-перше, підтримка суб'єктів господарювання, які працюють у сфері с/г. Нині держава вживає заходів щодо правового регулювання підтримки сільськогосподарських підприємств. Зокрема, 28.05.2020 року до Верховної Ради України було подано проєкт постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Необхідність діяльності цього Фонду обґрунтовується потребою у покращенні доступу малих та середніх суб'єктів господарювання, що здійснюють первинне виробництво сільськогосподарської продукції, до кредитних ресурсів. Планується, що Фонд «дозволить збільшити обсяг інвестицій в аграрний сектор економіки, підвищить конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції та її якість» [5].

Діяльність Фонду буде спрямована на надання допомоги суб'єктам, що провадять сільськогосподарську діяльність на площі земель с/г призначення не більше 500 гектарів. Тобто Фонд буде спеціалізований виключно на дрібних та середніх сільськогосподарських підприємствах. Сутність допомоги Фонду буде полягати у частковому гарантуванні виконання зобов'язань вказаними суб'єктами підприємницької діяльності за кредитними договорами.

Наразі у Верховній Раді України зареєстровано ще один законопроєкт, який також спрямований на стимулювання та підтримку фермерських господарств. Так, проєктом Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання діяльності фермерських господарств уточняється склад земель фермерських господарств та визначаються умови надання фермерським господарствам допомоги «за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств» [6].

На підставі зазначеного вище можна зробити висновок, що регулювання підтримки фермерських господарств як майбутніх основних учасників ринку землі дійсно відбувається. При цьому сутність цього регулювання полягає не в дотаціях, а в стимулюванні розвитку та наданні партнерської допомоги.

По-друге, в Україні велика площа родючих типів ґрунтів, зміна цільового призначення землі с/г призначення повинна бути заборонена. У цьому контексті А.М. Карпенко зазначає, що основними засадами розвитку ринку землі є: «1) державний протекціонізм інтересів індивідуальних землевласників; 2) стійкий виробничий клас сімейних фермерських господарств; 3) удосконалення орендних відносин; 4) забезпечення зайнятості сільського населення; 5) профілактика монополізації» [4].

У цьому випадку доцільним буде проведення агітації індивідуальної фермерської діяльності. Завдання держави в цій частині забезпечити достатні умови для розвитку дрібних фермерських господарств та донести до сільського населення, що це один із можливих шляхів отримання доходу та є реальним засобом існування. Цьому може сприяти, зокрема, реорганізований та переформатований інститут сільськогосподарських дорадників.

По-третє, дієвий контроль є невід'ємною частиною ефективного управління та засобом запобігання тінізації ринку землі с/г призначення.

Зокрема, О. Б. Сахарова зазначає, що до тінізації ринку землі призвела:

1) недосконалість правового регулювання;

2) непрозорість системи відведення земель державної і комунальної власності в приватну власність;

3) недосконала методологія оцінки земель [1].

Крім того, тінізації ринку землі сприяє і іноземне псевдоінвестування. Так, Н. Л. Правдюк зазначає, що запровадження ринкового обігу сільськогосподарських земель може стати причиною неконтрольованого припливу в аграрний сектор України іноземних псевдоефективних інвестицій, що несуть у собі загрозу стабільності економічної системи країни в цілому [7]. На жаль, реалізувати дієвий нагляд за іноземними інвестиціями в аграрній сфері за сучасного економічного стану неможливо, тому варто запроваджувати обмеження участі на ринку землі підприємств з високим відсотком іноземної участі.

На проблемі концентрації земель у власності іноземних осіб та держав зосереджує свою увагу і В. Є. Данкевич. Зокрема, він зазначає, що наводиться та аргументується теза, що при доступі іноземних держав та їх суб'єктів до внутрішнього ринку землі іноземної країни призводить до ситуації, коли економічно розвинена, але територіально обмежена країна агресивно монополізує ринок землі іншої країни з метою забезпечення власної продовольчої безпеки [8]. По суті, відбувається економічне та легальне захоплення території однієї держави іншою. Це ставить під загрозу не просто економічне зростання країни, а і безпосередньо безпеку та незалежність.

Враховуючи євроінтеграційні прагнення, Україна може поставити питання про допуск громадян ЄС до ринку землі с/г призначення. Однак питання, чи повноцінна присутність громадян та країн ЄС на ринку землі с/г призначення буде відповідати інтересам держави та її громадян, залишається відкритим.

Щодо участі держави на ринку землі, то можливі різні варіанти. Не всі країни мають центральний орган державної влади, уповноважений на регулювання ринку землі. Підхід у цьому залежить від сталої практики держави в цілому та ролі адміністративної політики. Так, якщо держава історично мало втручається у приватний сектор економіки та не схильна до жорстких адміністративних методів, вводити всупереч цьому домінантний орган на ринку землі недоцільно. Проте, коли держава позиціонує себе як активний власник і всі сфери економіки нею контролюються, сфера земельних відносин не може стати винятком. Можлива альтернатива безпосередньої участі держави є делегуванням таких повноважень органам місцевого самоврядування. Хоча тут також наявні корупційні ризики.

Для того щоб державне регулювання було ефективним, а ринок землі нетінізованим, український законодавець має подбати про чітке, прозоре законодавство (чіткі правила гри) для усіх учасників та сурові заходи відповідальності за його недотримання. Лише в такому випадку можна говорити про роль держави як експерта, консультанта, сторожа, арбітра тощо.

Наразі Держгеокадарст відходить від своїх управлінських функцій та переходить до установи з надання послуг населенню. При цьому Держгеокадастр обов'язково повинен мати повноваження щодо нагляду за дотриманням законодавства на ринку землі с/г призначення.

Висновки

Ринок землі не повинен існувати просто як факт легалізації продажу земельних ділянок с/г призначання. Ринок землі - це насамперед майданчик ефективного управління земельними ресурсами, ефективність якого залежить насамперед від його прозорості наприклад особа, яка бажає придбати земельну ділянку в певній області чи районі, зможе просто на карті дізнатись, яка земельна ділянка виставлена на продаж. Лише тоді такий сервіс буде повноцінним і саме його функціонування спрямовуватиметься на забезпечення зручності для населення. Звичайно, як і зазначає М. П. Мартинюк: «будь-яка реформа має елементи ризику» [10]. Проте це не означає, що цей ризик повинен утримувати державу від проведення цих реформ. Усе залежить від того, чи відповідає ризик запланованому позитивному ефекту. Відповідно, у держави повинен бути чіткий план проведення реформи, який матиме декілька сценаріїв розвитку. На жаль, такий план до відома та обговорення широкої громадськості не надавався.

Список використаних джерел

1. Сахарова О. Б. «Тіньовий» ринок землі: основні механізми вчинення незаконного відчуження земельних ділянок. Наука і правоохорона. 2017. № 3. С. 140-146. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/Nip_2017_3_21

2. Ожелевська Т С. Ринок землі сільськогосподарського призначення в Україні: проблеми та перспективи запровадження. Молодий вчений. 2017. № 10. С. 968-972. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2017_10_220

3. Беззуб І. Ринок землі: українські реалії та європейський досвід. Громадська думка про правотворення. 2019. № 7 (172). С. 3-11. URL: http://nbuviap.gov.ua/images/dumka/ 2019/7.pdf.

4. Карпенко А. М. Концептуальні засади організації ринку землі сільськогосподарського призначення в Україні. Економіка та управління АПК. 2018. № 2. С. 40-47. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/ecupapk_2018_2_67.

5. Проект Закону про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві: Проект Закону України від 25.05.2020 № 3205-2. БД «Офіційний веб-портал Верховної Ради України». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=6892110.

6. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання діяльності фермерських господарств: Проєкт Закону України від 03.09.2020 № 4046. БД «Офіційний вебпортал Верховної Ради України». URL: http://w1.c1.rada.gov. ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69824

7. Правдюк Н. Л. Ринок земель сільськогосподарського призначення: реалії та перспективи економічного та правового середовища. Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2017. № 3. С. 21-35. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ efmapnp_2017_3_4

8. Данкевич В. Є. Вплив глобалізації на ринок земель сільськогосподарського призначення. Вісник ХНАУ. Серія: Економічні науки. 2014. № 4. С. 117-123. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhnau_ekon_2014_4_17

9. Мартинюк М. П. Ринок земель сільськогосподарського призначення в Україні: стан та проблеми запровадження. Економіка АПК. 2017. № 3. С. 15-21. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/E_apk_2017_3_4

10. Puvovar. P. State support of technical provision of ecologically oriented agricultural enterprises. Agricultural and resource economics: international scientific e-journal. 2017. № 1. С. 152-163. URL: http://www.agricultural /archive/1_2017.pdf

References

1. Sakharova O. B. «Tinovyi» rynok zemli: osnovni mekhanizmy vchynennia nezakonnoho vidchuzhennia zemelnykh dilianok. Nauka i pravookhorona. 2017. № 3. S. 140-146. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nip_2017_3_21

2. Ozhelevska T. S. Rynok zemli silskohospodarskoho pryznachennia v Ukraini: problemy ta perspektyvy zaprovadzhennia. Molodyi vchenyi. 2017. № 10. S. 968-972. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/molv_2017_10_220

3. Bezzub I. Rynok zemli: ukrainski realii ta yevropeiskyi dosvid. Hromadska dumka pro pravotvorennia. 2019. № 7 (172). S. 3-11. URL: http://nbuviap.gov.ua/images/dumka/2019/7. pdf.

4. Karpenko A. M. Kontseptualni zasady orhanizatsii rynku zemli silskohospodarskoho pryznachennia v Ukraini. Ekonomika ta upravlinnia APK. 2018. № 2. S. 40-47. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/ecupapk_2018_2_67.

5. Proekt Zakonu pro Fond chastkovoho harantuvannia kredytiv u silskomu hospodarstvi: Proekt Zakonu Ukrainy № 3205-2 vid 25.05.2020 BD «Ofitsiinyi veb-portal Verkhovnoi Rady Ukrainy». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35n=6892110.

6. Proekt Zakonu pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo stymuliuvannia diialnosti fermerskykh hospodarstv: Proekt Zakonu Ukrainy №4046 vid 03.09.2020 BD «Ofitsiinyi veb-portal Verkhovnoi Rady Ukrainy». URL: http://w1.c1.rada.gov. ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69824

7. Pravdiuk N. L. Rynok zemel silskohospodarskoho pryznachennia: realii ta perspektyvy ekonomichnoho ta pravovoho seredovyshcha. Ekonomika. Finansy. Menedzhment: aktualni pytannia nauky i praktyky. 2017. № 3. S. 21-35. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ efmapnp_2017_3_4

8. Dankevych V. Ie. Vplyv hlobalizatsii na rynok zemel silskohospodarskoho pryznachennia. VisnykKhNAU. Seriia: Ekonomichni nauky. 2014. № 4. S. 117-123. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Vkhnau_ekon_2014_4_17

9. Martyniuk M. P. Rynok zemel silskohospodarskoho pryznachennia v Ukraini: stan ta problemy zaprovadzhennia. Ekonomika APK. 2017. № 3. S. 15-21. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/E_apk_2017_3_4

10. Puvovar. P. State support of technical provision of ecologically oriented agricultural enterprises. Agricultural and resource economics: international scientific e-journal. 2017. № 1. S. 152-163. URL: http://www.agricultural /archive/1_2017.pdf

Размещено на Allbest.ru