Міжнародні нормативно-правові засади боротьби з торгівлею людьми

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

Н.А. Жерж,

к.ю.н., доцент, Університет ДФС України

У статті здійснено комплексний, повний та ґрунтовний аналіз норм міжнародно-правових актів, договорів, конвенцій у сфері запобігання торгівлі людьми й обґрунтовано їхні значення та вплив на національне законодавство з метою співробітництва та реалізації державами послідовної політики у сфері протидії торгівлі людьми.

Ключові слова: торгівля людьми, транснаціональна злочинність, Кримінальний кодекс України, експлуатація людей, рабство, примусова праця, боротьба з торгівлею людьми.

Н.А. Жерж. Международные нормативно-правовые основы борьбы с торговлей людьми

В статье осуществлен комплексный, полный и обстоятельный анализ норм международно-правовых актов, договоров, конвенций в сфере предотвращения торговли людьми и обосновано их значение и влияние на национальное законодательство с целью сотрудничества и реализации государствами последовательной политики в сфере противодействия торговле людьми.

Ключевые слова: торговля людьми, транснациональная преступность, Уголовный кодекс Украины, эксплуатация людей, рабство, принудительный труд, борьба с торговлей людьми.

N. Zerzh. International normative legal frameworks for fight against trafficking of people

The article provides a comprehensive, comprehensive and thorough analysis of the norms of international legal acts, treaties, conventions in the field of prevention of trafficking in human beings, and substantiates their importance and influence on the national legislation with the aim of cooperation and implementation by the states of the consistent policy in the field of combating human trafficking.

The author states that trafficking in human beings is a global problem that one country alone can not really manage. The complex of measures to combat this phenomenon should be comprehensive, complete, and most importantly - socially oriented, since in each proceeding under Article 149 of the Criminal Code of Ukraine there is a fate of a certain person. Fighting trafficking in human beings as one of the priority areas of transnational crime requires an integrated and widespread approach by combining the efforts of the state, international institutions and civic organizations, both from the countries from which the victims are taken out and from those where they are delivered for the purpose offurther exploitation.

The normative and legal acts referred to in the article, both international and national, should first eliminate the causes and conditions that influence the fact that people fall into the context of trafficking in human beings. If we consider trafficking as a specific global market, then the victims of the trade will be the offer, and corrupt employers or sex workers will be in demand. Proposals of victims of trafficking contribute to many of the factors we have already mentioned. It can also be distinguished, for example, poverty, the attractiveness of better life abroad, weak social and economic structures, unemployment, organized crime, violence against women and children, discrimination, corruption in power, political instability, armed conflict, etc. The growth in the demandfor trafficking in human beings also causes the development of the sexual industry, and the need for exploitative labor. Sexual tourism and child pornography have become widely known around the world “industries " spreading through information technology and increased Internet access.

Key words: trafficking in human beings, transnational crime, the Criminal Code of Ukraine, exploitation of people, slavery, forced labor, fight against trafficking in human beings.

Метою статті є проаналізувати норми міжнародно-правових та національних актів щодо визначення поняття торгівлі людьми, виокремлення засад та заходів запобігання і протидії торгівлі людьми в Україні.

Постановка проблеми. Проголосивши, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України) [5], держава зобов'язалася всіма доступними засобами та можливостями захищати особу. Одним із досить важливих та пріоритетних напрямів соціальної і правової політики України є боротьба зі злочинністю, в тому числі злочинами проти життя, здоров'я, волі, честі і гідності особи. Особливе місце серед цих злочинів займає торгівля людьми - проблема, яка за останні роки набула міжнародного характеру. Торгівля людьми як «живим товаром» є однією з найбільш актуальних та досить гострих проблем сучасності, адже жертвами сучасних форм торгівлі людьми в усьому світі щорічно стають мільйони людей. Важливого значення набуває повне, обґрунтоване й відповідне визначення та розкриття сутності поняття «торгівля людьми», масштабне, повне та об'єктивне інформування суспільства про це серйозне кримінальне правопорушення проти особи. Потрібно зазначити, що явище торгівлі людьми вже досить давно визнано злочином міжнародного значення, що є досить значним порушенням основних прав і свобод людини, зневаженням її людської гідності.

На перший погляд видається досить дивним, що сьогодні, в ХХІ столітті, змушені свідчити про явище торгівлі людьми не в історичному аспекті, а в реальному часі. На превеликий жаль, мільйони людей у світі перебувають у рабстві та стають жертвами торгівлі «живим товаром». Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують продавати відкрито на ринках, як було у стародавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що у всіх країнах рабство заборонено. Проте люди перетворюються на «живий товар», стають жертвами торгівлі, експлуатації в різних її проявах. Тому торгівля людьми вважається сучасною формою рабства і розглядається на міжнародному та національному рівнях як злочин, що карається законом.

Світова спільнота намагається боротися з цим явищем, але, незважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми останніми роками набула надзвичайного поширення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняній юридичній науці проблемам запобігання та боротьби з торгівлею людьми у своїх наукових працях значну увагу приділяли науковці в галузі кримінального права та кримінології, зокрема О. Бандурка, Н. Гуторова, В. Іващенко, К. Іскров, І. Карпець, Г Кохан, В. Куц, К. Левченко, Я. Лизогуб, А. Орлеан, В. Панов.

Дослідження вказаної тематики є актуальним, важливим, має як теоретичне, так і практичне значення, адже пов'язане із захистом основоположних прав та свобод людини і торгівлю людьми без особливого перебільшення можна вважати «сучасним рабством».

Виклад основного матеріалу

Занепокоєння людства з приводу рабства і работоргівлі та намагання скасувати ці явища полягають в основі багатьох міжнародних договорів, декларацій, конвенцій ХІХ-ХХ століть, починаючи з Віденського конгресу 1815 р., на якому було ухвалено спеціальну декларацію. Пізніше Аахенський конгрес 1818 р. засудив торгівлю неграми і визнав її злочинною. Практичні заходи з питань боротьби з работоргівлею передбачені, зокрема, Лондонським договором 1841 р., Генеральним актом 1890 р., ухваленим на Брюссельській конференції. Подальший розвиток міжнародного співробітництва щодо заборони рабства і работоргівлі продовжувався в межах діяльності Ліги Націй, і 1926 р. ухвалено Конвенцію щодо рабства [1, с. 7-8]. На початку ХХ століття особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції у країнах континентальної Європи. Так з'явився термін «біле рабство», який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми. З того часу феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу та є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з цієї проблеми, то стане очевидно, що поняття «торгівля людьми» часто обмежується «торгівлею жінками». При цьому здебільшого йдеться про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину «торгівля людьми». Однак поняття «торгівля людьми» є більш широким: об'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку. Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей - у жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку - для вилучення і трансплантації органів [13].

Першою міжнародною угодою, що закріпила визначення рабства, був п. 1 ст. 1 Конвенції про рабство, яка визначила, що рабство - це становище чи стан особи, щодо якої здійснюються деякі чи всі повноваження, характерні праву власності [3].

Вагоме значення серед міжнародних нормативно-правових актів з боротьби та запобігання торгівлі людьми з метою різних видів їхньої експлуатації відіграли також: Міжнародний договір про боротьбу з торгівлею білими рабинями; Міжнародна конвенція про боротьбу з торгівлею білими рабинями; Міжнародна конвенція про боротьбу з торгівлею жінками і дітьми; Міжнародна конвенція про боротьбу з торгівлею повнолітніми жінками; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; Рекомендації Комітету міністрів державам - членам Ради Європи: «Про сексуальну експлуатацію, порнографію і проституцію, а також торгівлю дітьми та підлітками», «Про залякування свідків та право на захист», «Про торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації», «Про захист дітей від сексуальної експлуатації», «Про захист жінок від насильства».

Україною 4 лютого 2004 ратифіковано Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності і протоколи, які доповнюють Конвенцію: Протокол проти незаконного ввезення мігрантів по суші, морю і повітрю, Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї [10].

У підпункті (а) ст. 3 Протоколу ООН про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї наведено визначення: «Торгівля людьми», відповідно до якого це здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом загрози силою чи її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів чи вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан або вилучення органів [11].

Відповідно до п. а ст. 4 Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, підписаної 16.05.2005 у м. Варшава, торгівля людьми означає найм, перевезення, передачу, приховування або одержання осіб шляхом погрози або застосування сили чи інших форм примусу, насильницького викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або безпорадним станом, або наданням чи отриманням плати або вигоди для досягнення згоди особи, яка має владу над іншою особою, для експлуатації. Експлуатація включає в себе принаймні експлуатацію проституції інших осіб чи інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство чи подібну до рабства практику, поневолення або вилучення органів [4].

Крім цього важливого міжнародно-правового договору, обов'язок боротьби з торгівлею людьми для держав-членів Європейського Союзу ґрунтується на положеннях ст. 79 Договору про функціонування Європейського Союзу, підписаного 07.02.1992 [14].

Нормами Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами передбачено, що торгівля людьми має на меті проституцію, несумісні з гідністю і цінністю людської особи, і загрожує добробуту людини, сім'ї і суспільства [2].

Отже, як бачимо, проблема торгівлі людьми має транснаціональний та міжнародний характер і світова спільнота намагається усіма можливими засобами та заходами їй протидіяти. Проте, на жаль, усе частіше можна почути про жахливі випадки продажу жінок, дітей, чоловіків для різних цілей експлуатації: трудової, сексуальної, продажу на органи тощо, і все частіше ця проблема поширюється в Україні.

Саме тому з метою боротьби з торгівлею людьми визначення організаційно-правових засад протидії торгівлі людьми, гарантування гендерної рівності, основних напрямів державної політики та засад міжнародного співробітництва у цій сфері, повноважень органів виконавчої влади, порядку встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядку надання допомоги таким особам в Україні було ухвалено Закон України «Про протидію торгівлі людьми». Відповідно до ст. 1 вказаного закону торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що, відповідно до Кримінального кодексу України, визнаються злочином [9].

За наведеними результатами репрезентативного опитування населення, здійсненого на замовлення Міжнародної організації з міграції (далі - МОМ), частка тих, хто працює за кордоном неофіційно, становить близько 41 % від усіх громадян України, які працюють за кордоном [12].

Більшість з них відправляються за кордон за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних документів, що значно зменшує їхній правовий і соціальний захист та стає причиною потрапляння їх у сферу інтересів торгівців людьми з метою нелегальної праці. Зокрема, щодо проявів та появи торгівлі людьми в Україні, то можна констатувати, що ця проблема з'явилася в нашій державі як наслідок зростання безробіття, зниження асигнувань на програми соціального захисту, зубожіння населення тощо. Досить низький рівень життя змушує наших громадян їхати на пошуки роботи за кордоном навіть без знання норм місцевого законодавства, кваліфікації, мови, і майже у всіх випадках на нелегальних умовах, що зумовлює їх потрапляння до груп ризику. Злочинний та негативний вплив цього явища спричиняє руйнування суспільної та особистої моралі, сприяє деградації та відчуженості особи, небезпечному «звиканню» до негативного явища, появі депресивних синдромів та суїцидальних тенденцій, втраті родинних зв'язків, зростанню агресивності та жорстокості. На жаль, прикро усвідомлювати, проте факти свідчать, що останніми роками спостерігається поширення такого явища, як торгівля дітьми, з метою їхнього використання для примусової праці, жебракування, сексуальної експлуатації, розповсюдження наркотиків та інших форм злочинної діяльності. Враховуючи усі вказані фактори, торгівля людьми становить досить велику, значну та протиправну суспільну небезпеку, і саме тому першочерговим завданням загальнодержавного значення є боротьба з цим явищем, його запобігання і захист українських громадян за кордоном.

Саме тому, враховуючи вказані положення, Україна не стояла і не стоїть осторонь нормотворчості у сфері запобігання торгівлі людьми. Зокрема, 1998 року Верховною Радою України було внесене доповнення до Кримінального кодексу України про встановлення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми (ст. 124-1), а 2001 року - ухвалено новий Кримінальний кодекс України, до якого увійшла окрема стаття 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини», до якої були декілька разів внесені зміни. Зокрема, 12 січня 2006 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією» і 6 вересня 2018 року - Закон України «Про внесення зміни до статті 149 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами», відповідно до якого статтю 149 «Торгівля людьми» Кримінального кодексу України було викладено в новій редакції з метою приведення нею положень відповідно до норм Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що їх доповнюють [7; 8].

Для виконання міжнародних зобов'язань України у сфері протидії торгівлі людьми; подальшої мобілізації та координації зусиль усіх суб'єктів взаємодії, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема у зв'язку з децентралізацією влади; визначення конкретних заходів з протидії торгівлі людьми, обов'язків і напрямів їхньої роботи у зазначеній сфері; підвищення ефективності виявлення осіб, які вчиняють такий злочин або сприяють його вчиненню, а також забезпечення захисту прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми та надання їм відповідних послуг, Кабінетом Міністрів Україні ще 2015 року ухвалено розпорядження «Про схвалення Концепції Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року», у якій передбачено, що з метою запобігання торгівлі людьми, підвищення ефективності виявлення осіб, які вчиняють такі злочини або сприяють їхньому вчиненню, а також забезпечення захисту прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми, особливо дітей, та надання їм допомоги вживатимуться такі заходи:

- внесення змін до Закону України «Про протидію торгівлі людьми» та інших актів законодавства у частині удосконалення процедури виявлення і встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та покладення повноваження щодо надання такого статусу на місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування;

- внесення змін до законодавства у частині забезпечення відповідності процедури встановлення статусу і надання допомоги іноземцям та особам без громадянства, особам, які постраждали від торгівлі людьми, базовим принципам дотримання прав людини та міжнародним зобов'язанням України у сфері протидії торгівлі людьми;

- удосконалення процедури взаємодії правоохоронних органів з іншими органами державної влади в частині протидії торгівлі людьми;

- продовження виконання роботи з удосконалення національного законодавства з інших питань у сфері протидії торгівлі людьми;

- забезпечення розроблення та затвердження критеріїв ідентифікації осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

- проведення профілактичної роботи із запобігання торгівлі людьми, особливо серед внутрішньо переміщених осіб;

- подальшого проведення інформаційно-освітніх заходів щодо інформування населення про запобігання можливим ризикам потрапляння у ситуації з торгівлею людьми та можливості отримання комплексної допомоги від суб'єктів взаємодії, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;

- посилення координації роботи з виявлення та ідентифікації осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на всіх рівнях з чітким визначенням повноважень координаційних рад з питань протидії торгівлі людьми та проведенням на обласному і районному рівнях мультидисциплінарних навчань з питань надання допомоги таким особам;

- забезпечення систематичної підготовки фахівців у сфері протидії торгівлі людьми;

- урахування нових викликів торгівлі людьми, що виникли внаслідок збройного конфлікту на сході України;

- забезпечення рівного застосування правових норм, які регламентують кримінально- правову протидію торгівлі людьми [6].

Висновки

кримінологічний правовий торгівля закон

Як бачимо, проблема торгівлі людьми є різнобічною та досить швидко охоплює різні сфери. Наведені у статті нормативно-правові акти як міжнародного, так і національного спрямування повинні, в першу чергу, усувати причини та умови, які впливають на те, що особи потрапляють у ситуації з торгівлею людьми. Якщо розглядати торгівлю людьми як певний світовий ринок, то жертви торгівлі становитимуть пропозицію, а корумповані роботодавці чи сексуальні експлуататори - попит. Пропозиції жертв торгівлі сприяє чимало чинників, про які уже зазначали, також можна виокремити, наприклад, бідність, привабливість кращого життя за кордоном, слабкі соціальні та економічні структури, безробіття, організована злочинність, насильство щодо жінок та дітей, дискримінація, корумпованість влади, політична нестабільність, збройні конфлікти тощо. Зростання попиту на торгівлю людьми спричиняють і розвиток сексуальної індустрії, і потребу в експлуататорській праці. Сексуальний туризм та дитяча порнографія стали широко відомими в усьому світі «індустріями», що поширюються завдяки інформаційним технологіям та більшому доступу до Інтернету. Торгівлі людьми також сприяє світовий попит на дешеву та нелегальну робочу силу. Бідність та відсутність економічних можливостей робить усіх людей потенційними жертвами торгівців людьми, пов'язаних з міжнародними злочинними організаціями. Хоча переважно жінки та діти стають особливо вразливими потенційними жертвами сексуальної індустрії, проте торгівля людьми не обмежується сексуальною експлуатацією. Дедалі частіше трапляються випадки, де формою експлуатації є примусова вагітність, що означає посягання на волю жінки (зокрема, вагітність шляхом штучного запліднення, у примусовому порядку).

Отже, враховуючи усі наведені у статті обґрунтування, можна сміливо стверджувати, що торгівля людьми - це глобальна проблема, з якою справитися одна країна поодинці точно не зможе. Комплекс заходів з боротьби з цим явищем повинен бути комплексним, повним, а основне - соціально орієнтованим, адже за кожним провадженням, за статтею 149 КК України, є доля певної особи. Боротьба з торгівлею людьми як одним із першочергових напрямів транснаціональної злочинності потребує комплексного та широкомасштабного підходу шляхом об'єднання зусиль держави, міжнародних інституцій та громадських організацій як тих країн, звідки вивозяться потерпілі, так і тих, куди їх доставляють з метою подальшої експлуатації.

Список використаних джерел

1. Іващенко В. О. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08 / В. О. Іващенко. - Київ, 2000. - 22 с.

2. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами: Конвенція прийнята 02.12.1949

3. Конвенція про рабство: Конвенція підписана в Женеві 25.09.1926

4. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми: Конвенція прийнята 16.05.2005. Ратифікована Законом України: від 21.09.2010 № 2530-VI (2530-17)

5. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року

6. Концепція державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України: від 7 жовтня 2015 р. № 1053-р

7. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією: Закон України: від 12 січня 2006 р. № 3316-IV

8. Про внесення зміни до статті 149 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами: Закон України: від 6 вересня 2018 року № 2539-VIII

9. Про протидію торгівлі людьми: Закон України: від 20 вересня 2011 р. № 3739-VI

10. Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю): Закон України: від 4 лютого 2004 р. № 1433-IV

11. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності: Протокол прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї: від 15 листопада 2000 року. Ратифікований Законом України: від 04.02.2004 № 1433-IV (1433-15)

12. Українці стають дедалі вразливішими до загроз торгівлі людьми, свідчить нове дослідження // Новини прес-центру ООН

13. Що таке торгівля людьми / Громадська організація «Ла Страда - Україна»: вебсайт

14. Consolidated version of Treaty on the functioning of the European Union, 26.10.2012

15. 

References

1. Ivashchenko V O. Kryminolohichni ta kryminalno-pravovi aspekty borotby z torhivleiu zhinkamy ta ditmy: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kan. yuryd. nauk: 12.00.08 / V O. Ivashchenko. - Kyiv, 2000. - 22 s.

2. Konventsiia pro borotbu z torhivleiu liudmy i z ekspluatatsiieiu prostytutsii tretimy osobamy: Konventsiia pryiniata 02.12.1949.

3. Konventsiia pro rabstvo: Konventsiia pidpysana v Zhenevi 25.09.1926.

4. Konventsiia Rady Yevropy pro zakhody shchodo protydii torhivli liudmy: Konventsiia pryiniata 16.05.2005: Ratyfikovana Zakonom Ukrainy: vid 21.09.2010 № 2530-VI (2530-17).

5. Konstytutsiia Ukrainy pryiniata na piatii sesii Verkhovnoi Rady Ukrainy 28 chervnia 1996 roku.

6. Kontseptsiia derzhavnoi sotsialnoi prohramy protydii torhivli liudmy na period do 2020 roku: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy: vid 7 zhovtnia 2015 r. № 1053-r.

7. Pro vnesennia zmin do Kryminalnoho kodeksu Ukrainy shchodo vdoskonalennia vidpovidalnosti za torhivliu liudmy ta vtiahnennia v zaniattia prostytutsiieiu: Zakon Ukrainy: vid 12 sichnia 2006 r. № 3316-IV.

8. Pro vnesennia zminy do statti 149 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy shchodo pryvedennia u vidpovidnist z mizhnarodnymy standartamy: Zakon Ukrainy: vid 6 veresnia 2018 roku № 2539-VIII.

9. Pro protydiiu torhivli liudmy: Zakon Ukrainy: vid 20 veresnia 2011 r. №3739-VI.

10. Pro ratyfikatsiiu Konventsii Orhanizatsii Obiednanykh Natsii proty transnatsionalnoi orhanizovanoi zlochynnosti ta protokoliv, shcho yii dopovniuiut (Protokolu pro poperedzhennia i prypynennia torhivli liudmy, osoblyvo zhinkamy i ditmy, i pokarannia za nei i Protokolu proty nezakonnoho vvozu mihrantiv po sushi, moriu i povitriu): Zakon Ukrainy: vid 4 liutoho 2004 r. № 1433-IV

11. Protokol pro poperedzhennia i prypynennia torhivli liudmy, osoblyvo zhinkamy i ditmy, i pokarannia za nei, shcho dopovniuie Konventsiiu Orhanizatsii Obiednanykh Natsii proty transnatsionalnoi orhanizovanoi zlochynnosti: Protokol Pryiniatyi rezoliutsiieiu 55/25 Heneralnoi Asamblei: vid 15 lystopada 2000 roku. Ratyfikovanyi Zakonom Ukrainy: vid 04.02.2004 № 1433-IV (1433-15).

12. Ukraintsi staiut dedali vrazlyvishymy do zahroz torhivli liudmy, svidchyt nove doslidzhennia / Novyny pres-tsentru OON.

13. Shcho take torhivlia liudmy / Hromadska orhanizatsiia «La Strada - Ukraina»: vebsait.

14. Consolidated version of Treaty on the functioning of the European Union, 26.10.2012.

Размещено на Allbest.ru