Загальнотеоретичні засади правового регулювання захисту прав споживачів на пасажирському залізничному транспорті в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа «Урядовий контактний центр» студент-бакалавр

Інститут права Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Загальнотеоретичні засади правового регулювання захисту прав споживачів на пасажирському залізничному транспорті в Україні

Процько М.І., провідний консультант відділу обробки звернень, отриманих через Інтернет

Дем'янченко А.С., консультант відділу обробки звернень, отриманих через Інтернет

Анотація

Стаття присвячена загальнотеоретичним засадам захисту прав споживачів на пасажирському залізничному транспорті. Об'єктом дослідження слугували суспільні відносини у сфері захисту прав споживачів на пасажирському залізничному транспорті в Україні.

Робота дозволяє комплексно і системно розглянути методологію юридичної науки та тенденції розвитку теорії юриспруденції на сучасному етапі розвитку. Стаття написана професійною мовою на досить високому теоретичному рівні, містить глибокий аналіз дослі-дження питання теоретичних засад правового регулювання захисту прав споживачів на пасажирському залізничному транспорті в Україні через доктринальне бачення вчених-теоретиків в умовах розбудови правової держави, за допомогою порівняльного методу дослідження.

Авторами досліджено в загальному контексті історичну ретроспективу еволюції становлення інституту прав споживачів, зокрема на залізничному транспорті. Визначено місце субінституту захисту прав споживачів на пасажирському залізничному транспорті в системі національного права України. Дослідниками висвітлено нормативне закріплення прав споживачів на пасажирському залізничному тран-спорті в Україні. З метою розв'язання поставлених завдань з наукового погляду авторами використано методологію, що базується на комплексному системному підході. Зроблено аргументовані висновки.

Отже, авторами вдосконалено теоретичний базис історико-правового становлення та функціонування інституту прав споживачів на пасажирському залізничному транспорті як течії консюмеризму; висвітлено бачення нормативного закріплення прав споживачів на паса-жирському залізничному транспорті в Україні; аргументовано необхідність виокремлення та визначення місця в системі національного права міжгалузевого субінституту прав споживачів та їх захисту на пасажирському залізничному транспорті.

Ключові слова: споживачі, залізничний транспорт, права, пасажири.

Abstract

GENERAL THEORETICAL PRINCIPLES OF LEGAL REGULATION OF CONSUMER PROTECTION ON PASSENGER RAILWAY TRANSPORT IN UKRAINE

The article is devoted to the general theoretical principles of consumer protection in passenger rail transport. The object of the study was public relations in the field of consumer protection in passenger railway transport of Ukraine.

The work allows a comprehensive and systematic consideration of the methodology of legal science and trends in the theory of jurisprudence at the present stage of development. The article is written in professional language at a sufficiently high theoretical level, contains an in-depth analysis of the theoretical foundations of legal regulation of consumer protection in passenger rail transport in Ukraine through the doctrinal vision of theoretical theorists in the rule of law, using a comparative research method

The authors investigated in the general context the historical retrospective of the evolution of the formation of the institution of consumer rights, in particular, in railway transport. The place of the sub-institute of consumer protection on passenger railway transport in the system of national law of Ukraine was determined. Researchers have highlighted the normative consolidation of consumer rights in passenger rail transport in Ukraine. In order to solve the scientific problems, the authors used a methodology based on an integrated systems approach. Reasoned conclusions were made.

Thus, the authors improved the theoretical basis of the historical and legal formation and functioning of the institute of consumer rights in passenger rail transport as a current of consumerism; highlighted the vision of normative consolidation of consumer rights on passenger railway transport of Ukraine; argued the need to identify and determine the place in the system of national law of the intersectoral subinstitution of consumer rights and their protection in passenger rail transport.

Key words: consumers, railway transport, rights, passengers.

Правова природа інституту захисту прав споживачів має глибоке історичне підґрунтя, що свідчить про його унікальність. Моральний базис покладений в основу природно-правового розуміння напряму відображений у Божій заповіді - «не вкради» [1]. Безумовно, становлення товарно-грошових відносин породжувало необхідність захисту інтересів їх учасників. Ці питання регулювалися з їх зростанням та залежали від нормотворчої діяльності перших осіб держав. Наприклад, у Зводі законів Царя Хамурапі зазначено: «якщо людина купить раба, <.. .> і до кінця місяця він занедужає, то покупець може повернути його продавцеві <...> (§ 278)» [2]. Однак за часів існу-вання Римської імперії виник вислів “Caveat emptor!”, що зафіксував результат беззахисного становища покупців. За часів Середньовіччя підтримка Lex Mercatoria відобража-лася в Хартії вольностей Іоанна Безземельного, що вста-новлювала єдину міру вимірювання товару. Відомим пока-ранням за надання неякісних послуг було випробування ганебним стовпом. Сучасний етап розуміння захисту прав споживачів розпочався на початку XIX ст. та пов'язаний із технічним прогресом і формуванням кооперацій США, Франції, Німеччини, Великої Британії. Широкого вжитку набуває течія консюмеризму. Ф. Котлер у праці «Основи маркетингу» уживає це поняття, яким позначає організо-ваний рух громадян і державних органів за розширення прав покупців [3, с. 610]. Проблематика захисту прав споживачів саме на залізничному транспорті стала акту-альною після 1825 р., коли побудували першу залізницю. Дж. Кеннеді в 1962 р. затвердив «Білль про права спожи-вачів», він зазначив: «Споживачі - це найбільший еконо-мічний шар, який впливає майже на будь-яке <.> еконо-мічне рішення. Але це єдиний голос, якого часто не чути» [4]. За часів існування України у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР) спеціального комплексного законодавства про захист прав споживачів не існувало. На дану проблему звернув увагу Комітет конституційного нагляду СРСР, який дійшов висновку про невідповідність окремих положень Основ цивільного законодавства СРСР і союзних республік положенням Конституції СРСР і законам СРСР [5, с. 179]. Здобуття незалежності України привело до перегляду підходів до врегулювання відносин реалізації та захисту прав спожи-вачів, про що свідчить ухвалення Закону «Про захист прав споживачів» [18; 19].

На становлення та розвиток інституту захисту прав споживачів в Україні безпосередньо впливають норми міжнародного права. Із найбільш значущих міжнародно- правових актів питання захисту прав споживачів регулю-ються положеннями Хартії захисту споживачів (1973 р.), у якій вперше було сформульовано визначення терміна «споживач», та Резолюцією 39/248 ГА ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» (1985 р.). Особливе значення для України відіграє політика адап-тації до законодавства Європейського Союзу (далі - ЄС). Відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС сторони співро-бітничають із метою забезпечення високого рівня захисту прав споживачів та досягнення спільності між їхніми сис-темами щодо захисту прав споживачів [6]. Загальнодер-жавною програмою адаптації законодавства України щодо законодавства ЄС до числа пріоритетних сфер, у яких здійснюється адаптація законодавства України, належить сфера захисту прав споживачів [7].

Отже, правова природа прав споживачів безпосеред-ньо пов'язана з буттям людини. Ретроспективний погляд підтверджує, що інститут прав споживачів еволюціонував протягом тривалого періоду за різних епох від стародав-ніх часів до сьогодення, а підставою для його ефективного функціонування були товарно-грошові відносини. Пози-тивні історичні міжнародно-правові тенденції пов'язані з ухваленням Хартії захисту споживачів та Резолюції ГА ООН «Керівні принципи для захисту інтересів спожи-вачів». Акти адаптації законодавства України до законо-давства ЄС вплинули на розвиток національного права України, відійшли від традиційної соціалістичної системи права та забезпечили формування важливого національ-ного інституту захисту прав споживачів.

Проблематику субінституту захисту прав споживачів на пасажирському залізничному транспорті необхідно аналізувати, зважаючи на досягнення наукової доктрини та засади нормативного регулювання, оскільки це допо-може визначити його місце в системі національного права України.

Насамперед окреслимо позицію, що інститут прав споживачів визнається окремою сферою суспільних від-носин, яка здебільшого регулюється нормами приватного права та базується на принципах рівності й вільного воле-виявлення сторін, а також диспозитивному методі право-вого регулювання. Він має на меті забезпечення майнового інтересу споживача та похідного особистого немайнового інтересу. Зважаючи на це, ми стверджуємо, що в більшості своїй приватно-правова природа інституту виходить із договірних засад і є цивільно-правовою.

Важливою в даному аспекті щодо цієї проблематики є думка Г.В. Колеснікової, яка розуміє під інститутом захисту прав споживачів систему правових заходів, що здійснюються як самим споживачем із застосуванням цивільно-правових засобів захисту, так і за допомогою системи державного і суспільного захисту прав спожива-чів компетентними органами [8, с. 242].

Учена Г.А. Осетинська у своєму дослідженні приді-лила окрему увагу механізму захисту прав та інтересів споживачів, порівняла цю категорію з категорією меха-нізму правового регулювання. Під механізмом правового регулювання відносин споживача авторка розуміє сукуп-ність засобів правового впливу, зокрема загальних і спе-ціальних норм цивільного законодавства, а також методів, способів та принципів цивільного права. Авторка слушно зазначає, що механізм захисту прав споживачів є сукуп-ністю закріплених у законодавстві регуляторів впливу. До них вчена відносить три базові елементи. По-перше, права споживачів на звернення по захист порушених прав до суду, до громадських організацій споживачів, до органів виконавчої влади у сфері захисту прав спо-живачів та органів місцевого самоврядування. По-друге, Г.А. Осетинська зазначає процедуру й умови звернення по захист до юрисдикційних органів та притягнення поруш-ника до відповідальності. По-третє, наголошує види спо-собів захисту прав споживачів [9, с. 9]. правовий залізничний транспорт консюмеризм

Автори пропонують уважати, що суспільні відносини щодо захисту прав споживачів на транспорті окремим субінститутом за критерієм спільних предмета, методу правого регулювання, суб'єктного складу. За критерієм предметності, стверджуємо, що згаданий субінститут становить сукупність правових норм, що регулюють кон-кретні суспільні відносини щодо захисту прав пасажирів загалом на транспорті. Саме тому інститут захисту прав споживачів та сфера захисту прав споживачів на заліз-ничному транспорті співвідносяться як ціле і частина, об'єднуючим елементом для яких є спільний метод пра-вого регулювання й особливий суб'єкт - споживач.

Зазначимо, що інститут прав споживачів та їх захисту, зокрема як пасажирів залізничного транспорту, не є суто предметом цивільно-правового регулювання, бо тісно пов'язується з публічними галузями права. Якщо йдеться про захист прав споживачів, то необхідно зауважити, що це в сукупності той самий симбіоз приватних та публічних галузей права, який є іманентною складовою частиною реалізації прав споживачів. Доречним є науковий підхід, за яким виокремлюють два види норм у сфері споживчих правовідносин: регулятивні й охоронні норми. Так, регу-лятивні норми визначають права споживача, механізм їх реалізації та покликані регулювати їх нормальний оборот, а охоронні норми спрямовані безпосередньо на захист прав споживача, за допомогою яких здійснюється захист і від-новлення його порушених прав, визначаються підстави та заходи відповідальності за такі порушення [10, с. 192]. Ці норми мають міжгалузевий характер. Звідси й виникає необхідність формування комплексного бачення інституту захисту прав споживачів.

Як визначено на законодавчому рівні, в Україні сфера захисту прав споживачів посідає значуще місце. Зокрема, у ст. 42 Конституції України зазначено, що держава захи-щає права споживачів, здійснює контроль за якістю і без-печністю продукції та всіх видів послуг [11]. У Цивіль-ному кодексі України встановлено, що в договорах за участю фізичної особи - споживач, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Найбільш фун-даментальним актом є Закон «Про захист споживачів», у якому встановлено основні засади державної політики в цій сфері, а також систему прав і обов'язків споживачів. Загалом сфера відносин захисту прав споживачів опосе-редковується такими категоріями, як «товари», «робота» та «послуги».

До більш спеціалізованих актів у сфері захисту прав пасажирів як користувачів послуг саме на пасажирському залізничному транспорті належать: Закон «Про залізнич-ний транспорт» і Порядок обслуговування громадян заліз-ничним транспортом та низка інших підзаконних актів. До числа спеціальних нормативно-правових актів варто також віднести Закон «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період», який безпосеред-ньо не стосується захисту прав споживачів, однак вста-новлює спеціальні правила перевезень, зокрема військові перевезення, пов'язані з евакуацією населення. Окрім того, варто враховувати й той факт, що на захист прав спо-живачів впливає закріплена законодавством обмеженість обрання надавача послуг пасажирських перевезень заліз-ничним транспортом. Так, утворення АТ «Укрзалізниця», 100% акцій якого належать державі, не потребувало попереднього дозволу Антимонопольного комітету Укра-їни. АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного тран-спорту України [12]. Отже, в основному норми, пов'язані з функціонуванням АТ «Укрзалізниці», мають публічний характер та спрямовані на гарантування економічної без-пеки й захисту інтересів держави, а здійснення цим това-риством господарської діяльності означає поширення на неї норм господарського законодавства. З огляду на те, що АТ «Укрзалізниця» укладено низку договорів про органі-зацію міжнародних перевезень з іноземними перевізни-ками [13], можна констатувати, що елемент конкуренції наявний у відносинах перевезення пасажирів залізничним транспортом, що дозволяє сподіватись і на підвищення рівня захисту прав споживачів послуг національного пере-візника [14]. Окремо висловлюємо позицію щодо проєкту закону «Про залізничний транспорт України» № 7316 від 17 листопада 2017 р. У ст. 12 цього проєкту пропонува-лося закріпити положення про те, що об'єкти залізничного транспорту можуть перебувати у приватній власності. Ми вважаємо, що законодавче закріплення цієї норми може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, є ймовірність того, що пасажирський залізничний комп-лекс та підхід до надання залізничних послуг буде онов-лено, оскільки ринок базуватиметься на внутрішньодер-жавній конкуренції, водночас залізниця як стратегічний державний об'єкт може перебувати під загрозою, залежно від інтересів окремих осіб. Положення ст. 910 Цивільного кодексу України регламентують, що за договором переве-зення пасажира перевізник зобов'язується перевезти паса-жира до пункту призначення, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд [15]. У цьому кон-тексті доречно згадати про поняття «споживач» та «паса-жир». Дослідник УП. Гришко вважає, що висвітлені терміни співвідносяться як загальне та спеціальне. Це проявляється в ідентичності понять зі специфікою осо-бистої потреби - перевезення [16, с. 13]. Автори загалом поділяють цю думку.

Отже, пропонуємо вважати сферу суспільних відно-син щодо захисту прав споживачів на транспорті окремим субінститутом за критеріями: предметності, спільним методом правового регулювання та суб'єктного складу. Ми вважаємо, що норми, пов'язані з функціонуванням ПАТ «Укрзалізниця», мають публічний характер і адміні-стративно-правову природу; здійснення цим товариством господарської діяльності передбачає поширення дії норм господарського права; відносини зі споживачем, що вини-кають на підставі договору перевезення, мають цивільно- правову природу. Можемо підсумувати, що, попри значну приватно-правову складову частину та цивільно-правовий характер, норми інституту захисту прав споживачів мають комплексний міжгалузевий характер, що зумовлюється їхнім функціональним призначенням.

Основоположні права пасажирів як споживачів вста-новлені в Цивільному кодексі України, законах «Про захист прав споживачів», «Про залізничний транспорт», Статуті залізниць України, Правилах перевезення пасажи-рів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним тран-спортом України, Правилах поведінки громадян на заліз-ничному транспорті, Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, інших актах законодавства.

Насамперед зазначимо, що Закон України «Про захист прав споживачів» має загальний характер порівняно з іншими нормативно-правовими актами. У ч. 3 ст. 10 Закону регламентується, що в разі виявлення недоліків у наданій послузі споживач має право на свій розсуд вимагати вчи-нення на свою користь від надавача послуг одного із запро-понованих альтернативних діянь. Насправді в цій статті законодавець встановив низку мінімальних гарантій для споживачів будь-яких цивільно-правових послуг, однак більш детально порядок реалізації можливостей пасажи-рів розкрито саме у змісті підзаконних актів. Перед висвіт-ленням підзаконних документів пропонуємо звернутися до Закону «Про залізничний транспорт». У ньому прямо не закріплено формулювання прав пасажирів, але вста-новлено перелік обов'язків перевізника, серед яких чільне місце належить своєчасному та якісному перевезенню пасажирів.

Деталізуються права пасажирів безпосередньо в пункті 37.1 Правил перевезення пасажирів, багажу, ван- тажобагажу та пошти залізничним транспортом України. Наведемо перелік деяких прав пасажирів, права на: без-печне і своєчасне перевезення до місця призначення, вка-заного в проїзному документі, та належне обслуговування під час перевезення; переоформлення проїзного документа на потяг, який відправляється раніше; користування за окрему плату постільною білизною, матрацом, подушкою та ковдрою належної якості в усіх вагонах пасажирських та швидкісних поїздів; поновлення проїзних документів у разі запізнення на поїзд із вини перевізника; відшкоду-вання за втрачений чи пошкоджений багаж або вантажоба- гаж; одержання на вокзалі та в потягу інформації про роз-клад руху поїздів, про перелік послуг, які надаються, їхню вартість; придбання в касі квитка, як проїзного документа, для проїзду на будь-який потяг, у якому є вільні місця, до будь-якої станції за маршрутом руху поїзда; користування залами очікування й іншими облаштуваннями в термі-налі, призначеними для пасажирів; переривання поїздки на шляху прямування потяга; повернення проїзного доку-мента в будь-якому пункті продажу квитка в разі відмови від поїздки [17].

Зважаючи на вищевикладене, розуміємо, що стан забезпечення прав пасажирів як споживачів є визначаль-ними показником, що віддзеркалює якість наданих послуг за договором перевезення. Безумовно, перелік прав паса-жирів не вичерпується нормами загального характеру, що визначені в Цивільному кодексі України та Правилах пере-везення пасажирів, багажу, вантажобагажу, а також пошти залізничним транспортом України. Варто пам'ятати, що в разі порушення прав пасажирів аналіз ситуації та вибір способу захисту необхідно здійснювати, виходячи з кон-кретних обставин справи, на підставі актів як загального, так і відомчого характеру.

Література

1. Протоієрей С.С. Закон Божий І за ред. О. Вакуленко. Видавничий відділ Української православної церкви Київського патріархату.

2. Закони вавилонського царя Хаммурапі. Електронна бібліотека Історичного факультету МГУ імені М.Г. Ломоносова.

3. Котлер Ф. Основи маркетингу : навчальний посібник. Пер. В.Б. Боброва ; ред. пер. Е.М. Пенькова. Санкт-Петербург : Коруна ; Літера плюс, 1994. 698 с.

4. Джон Кеннеді затвердив «Білль про права споживачів» : повідомлення ЗМІ.

5. Заключение Комитета конституционного надзора СССР от 14 сентября 1990 г. № 2-3 «О несоответствии отдельных положений Основ гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик и иных нормативных правовых актов, предусматривающих последствия продажи товаров ненадлежащего качества, положениям Конституции СССР и законов СССР». ВСНД. ВС СССР Москва, 1990. № 39. Ст. 776.

6. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством із атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 р.

7. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України № 1629-IV від 18 березня 2004 р.

8. Колеснікова Г.В. Правова природа інституту захисту прав споживачів.

9. Осетинська Г.А. Цивільно-правовий захист прав споживачів за законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Київ, 2006. 15 с.

10. Колісникова Г.В. Загальна характеристика інституту захисту прав споживачів та його місце в системі права і в системі законодав-ства України. Право України. 2010. № 1. С. 189-193.

11. Конституція України : Закон № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 р.

12. Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування : Закон України № 4442-VI від 23 лютого 2012 р.

13. Перелік договорів про організацію міжнародних перевезень з іноземними перевізниками.

14. Цивільний кодекс України : Закон № 435-IV від 16 березня 2003 р.

15. Основні аспекти стратегії розвитку ПАТ «Укрзалізниця» 2017-2021 рр.

16. Гришко У.П. Захист прав споживачів транспортних послуг : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Івано-Франківськ, 2017. 19 с.

17. Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України № 1196 від 27 грудня 2006 р.

18. Teremtsova N.V. The problem of differentiation between private and public law. Journal Transition Studies Review. 2019. № 26 (2). P. 15-22.

19. The Use of Smart Technologies in the Professional Training of Students of the Law Departments for the Development of their Critical Thinking / I.M. Kopotun et al. International Journal of Learning, Teaching and Educational Research. 2020. № 19 (3).

Размещено на Allbest.ru