Правові засади обігу зброї самозахисту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові засади обігу зброї самозахисту в Україні

Мусаелян Д.П., викладач, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

З'ясовано, що є зброєю самозахисту у розумінні громадян України, визначено соціологічні потреби громадян України у вільному володінні зброєю. Визначено сучасний стан правового забезпечення реалізації права громадян на володіння зброєю самозахисту та перспективи його удосконалення.

Ключові слова: зброя, зброя самозахисту, обіг зброї, права громадян на носіння, зберігання та перевезення зброї самозахисту, правове регулювання.

Summary

Legal principles of the circulation of weapons of self-defense in Ukraine.

Musaelyan D.P.

At present, there is no law in Ukraine regulating the circulation of non-military weapons available for acquisition, storage, use and possession by Ukrainian citizens. All these issues are resolved at the level of regulations. Since there are heated discussions in Ukraine about the expediency of providing citizens with weapons of self-defense, there are ongoing social sections of citizens' opinions on this issue, systematically, but very slowly, legislative work in this area is underway.

The article finds out that there are weapons of self-defense and how Ukrainian citizens understand it, and the sociological needs of Ukrainian citizens in the free possession of weapons have been determined. The present state of legal provision for the realization of the right of citizens to own self-defense weapons and the prospects for its improvement is determined.

It is revealed that weapons of self-defense are weapons that can be used and used by Ukrainian citizens to protect their lives and health, family members, their own property, as well as other Ukrainian citizens from armed or armed attack; its legal status in Ukraine is not defined. At the same time, the law regulates the concept of civilian weapons that is available for purchase and which can be used as a weapon of self-defense within the framework of the necessary defense in accordance with Art. 36 of the Criminal Code of Ukraine. It is concluded that today in Ukraine, in order to legalize the free circulation of weapons for the purpose of self-defense, it is necessary to fulfill a number of requirements: definition and observance of the boundaries of necessary defense; studying and obtaining permission to purchase weapons only after passing the exam; definition of the category of citizens who can not have such a right; to provide high- quality and timely state control over the circulation of weapons.

Keywords: weapons, weapons of self-defense, arms circulation, rights of citizens to wear, store and transport weapons of self-defense, legal regulation.

Постановка проблеми

На цей час в Україні відсутній закон, яким регулюється обіг зброї невійськового призначення, доступної для придбання, зберігання, використання та володіння громадянами України. Усі ці питання врегульовані на підзаконному рівні, а саме в наказі Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 року № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин до зброї та вибухових матеріалів» [1]. Протягом двадцяти років ця Інструкція мала більше десяти змін та доповнень, останні зміни були внесені відповідно до Закону № 372 від 04.05.2018 року, але всі вони тільки посилювали контроль з боку МВС України та змінювали назву відповідних контролюючих органів. Отже, на сьогодні вона не відповідає сучасним вимогам та побажанням громадян України.

У той же час у Верховній Раді України було зареєстровано більше ніж 10 проектів законів щодо регулювання цього питання, наприклад: «Про зброю», «Про обіг зброї невійськового призначення», «Про цивільну зброю і боєприпаси», «Про вогнепальну зброю цивільного призначення», але жодного з них так і не було ухвалено. Кожен із цих законопроектів мав свої переваги та недоліки, тому важливо враховувати ризики, пов'язані з ухваленням будь-якого нового законопроекту на тему володіння зброєю в сучасній Україні [2].

Оскільки на цей час в Україні тривають запеклі дискусії щодо доцільності надання громадянам зброї для самозахисту, проводяться постійні соціальні зрізи думки громадян щодо цього питання, планомірно, але дуже повільно, ведеться законотворча робота в цьому напрямку, тому актуальним дослідницьким завданням у межах наукової статті є визначення соціального клімату та правових засад обігу зброї самозахисту в Україні.

На виконання поставленої мети в межах дослідження є доцільним вирішення таких завдань: з'ясувати, що слід розуміти під зброєю самозахисту та як її розуміють громадяни України; визначити соціологічні потреби громадян України у вільному володінні зброєю; визначити сучасний стан правового забезпечення реалізації права громадян на володіння зброєю самозахисту та навести перспективи його удосконалення.

Виклад основного матеріалу

Головним питанням, яке виникає у громадян України у галузі обігу вогнепальної зброї, є питання можливості законного придбання та володіння короткоствольною вогнепальною зброєю (пістолетів та револьверів), але помилка полягає в тому, що прийняття закону України про обіг зброї не гарантує всебічного вирішення даного питання.

Прихильники надання дозволу щодо вільного обігу короткоствольної вогнепальної зброї в Україні наполягають на тому, що це необхідно для самозахисту громадян від кримінальних елементів, які володіють нелегальною зброєю. У зв'язку з цим виникає необхідність вирішити такі питання:

- що є зброєю самозахисту;

- які види зброї самозахисту доступні в сучасній Україні;

- які категорії громадян України бажають або мають можливість придбати вогнепальну зброю на законних засадах;

- внесення пропозиції для вдосконалення вітчизняного законодавства з цього питання.

Зброя самозахисту - це зброя, яка може бути застосована та використана громадянами України для захисту свого життя та здоров'я, членів родини, власного майна, а також інших громадян України від нападу озброєної особи або групового збройного нападу. Її застосування у цих випадках не повинно перевищувати меж необхідної оборони відповідно до положень ст. 36 Кримінального кодексу України.

В Україні є цивільна зброя, доступна для придбання і яка може бути використана як зброя самозахисту в межах необхідної оборони згідно зі ст. 36 Кримінального кодексу України. Відповідно до ст. 4 Громадського законопроекту «Про цивільну зброю і боєприпаси», зареєстрованого у Верховній Раді України 10.12.2014 року під номером 1135-1, наданого членами Української асоціації власників зброї, існують такі категорії цивільної зброї та боєприпасів:

1) перша категорія - пневматична зброя калібру до 4,5 мм і швидкістю польоту метального елемента до 100 м/с; вогнепальна зброя під патрон «Флобера» калібру до 4,5 мм та боєприпаси до неї;

2) друга категорія - довгоствольна вогнепальна гладкоствольна зброя; газова зброя; пневматична зброя калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту метального елемента понад 100 м/с; вогнепальна зброя під патрон «Флобера» калібру понад 4,5 мм та боєприпаси до неї;

3) третя категорія - довгоствольна вогнепальна нарізна і комбінована вогнепальна зброя та боєприпаси до неї;

4) четверта категорія - короткоствольна нарізна вогнепальна зброя та боєприпаси до неї; короткоствольна гладкоствольна вогнепальна зброя, призначена для стрільби боєприпасами, спорядженими еластичними метальними елементами несмертельної дії, та боєприпаси до неї [3].

Зброя першої категорії, а також охолощена та деактивована зброя перебуває у вільному цивільному обігу. Зброя другої, третьої і четвертої категорій та боєприпаси до неї перебувають в обмеженому цивільному обігу, встановленому законом (ст. 263 Кримінального кодексу України) [4].

29.06.2016 року Головне науково-експертне управління в результаті наукового аналізу зробило висновок, що цей законопроект, як і проект № 1135, на відміну від численних попередніх законопроектів, дозволяє продаж цивільному населенню корот- коствольної нарізної вогнепальної зброї, тобто револьверів і пістолетів [5].

Ця ідея неоднозначно сприймається суспільством і тому потребує додаткового ґрунтовного аналізу та перевірки її допустимості. Для ефективного самозахисту громадянами України може бути використана будь-яка зброя, зазначена в цьому проекті, крім першої категорії. Також в Україні, згідно з наказом МВС від 21.08.1998 року № 622 [1], для окремих категорій громадян дозволено придбання травматичної корот- коствольної вогнепальної зброї, але обмеження, встановлені для травматичної зброї, якою вважаються спеціальні засоби для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, створюють такі проблеми:

- відповідно до вимог, встановлених сьогодні в Україні щодо травматичної зброї, вона є неефективною як зброя самозахисту, що призводить до бажання та можливості громадян самостійно посилювати потужність боєприпасів за характеристиками до рівня бойової вогнепальної зброї;

- обмеження законодавства щодо придбання вищезазначеного виду зброї призводить до зловживання у придбанні такої зброї деякими працівниками системи Міністерства внутрішніх справ України;

- контроль за зброєю і боєприпасами, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, значно ускладнений.

Виникає питання: травматична зброя - це зброя самозахисту чи зброя самообману та предмет зловживання деякими працівниками системи Міністерства внутрішніх справ України?

Громадяни України можуть, але здебільшого не використовують інші доступні види засобів для самозахисту, наприклад: газові балончики та пістолети, тому що розуміють, що ефективність їх застосування у відсотковому співвідношенні дуже низька. Значне розповсюдження газових пістолетів припинилося із появою травматичних пістолетів і револьверів з таких причин:

- газові пістолети і револьвери випускалися і випускаються із сполук металів, що руйнуються під час використання боєприпасів, які перевищують за своїми характеристиками дозволені норми;

- травматична зброя, яка зроблена з таких сполук металу, непопулярна для придбання громадянами України з тієї ж причини, тому всі намагаються придбати пістолети і револьвери, перероблені із бойових зразків або виготовлені із якісної збройної сталі, що витримує боєприпаси, самостійно підведені до бойових характеристик;

- у стволі газової зброї, відповідно до положень дозвільної системи, повинен бути виступ, який заважатиме застосуванню боєприпасів метальної дії (схожі вимоги висуваються в інших державах для травматичної зброї, щоб використовувалися кулі виключно з м'якою гумою, яка руйнується при проходженні каналу ствола через наявність у ньому виступу).

Відповідно до законодавчих вимог щодо травматичної зброї в Україні, вона є неефективною як зброя самозахисту, яка надає власнику психологічної впевненості захищеності, але деякі особи, що мають досвід поводження із такою зброєю, розуміють, що це самообман. Така ситуація призводить до чергової проблеми - незаконного посилення характеристик боєприпасів (понад дозволені 50 Дж) і переробки зброї, що фактично перетворюють її на бойову, та не можуть бути виявлені працівниками правоохоронних органів під час огляду зброї, а тільки після проведення необхідної експертизи в умовах науково-дослідної установи.

Слід зазначити, що в Україні на сьогодні збільшилася кількість бойової короткоствольної нагородної зброї, яка використовується її власниками також для самозахисту, але це недоступно більшості громадян.

Внаслідок відсутності єдиного закону, який би регламентував обіг вогнепальної зброї та боєприпасів невійськового призначення в Україні, але через доступність травматичної та нагородної короткоствольної вогнепальної зброї тільки окремим категоріям громадян виникають численні запити інших громадян України щодо надання усім рівних можливостей для володіння зброєю з метою самозахисту. Це призвело до подання до Президента України Петиції про цивільну зброю, яка за п'ять днів набрала 25000 голосів. Питання стосовно зброї для населення порушується вже багато років, але є як прихильники, так і опоненти цього питання. Як кажуть: “pro et contra”, що було розглянуто раніше доктором юридичних наук, професором П.Л. Фрісом. У своїй статті «Право громадян на зброю - pro et contra» він аналізує доводи «ЗА» і «ПРОТИ» на прикладі багатьох зарубіжних країн, таких як Великобританія, США, Швейцарія та інших, включаючи колишні республіки СРСР: Естонія, Латвія, Литва, Молдова [6].

Питання отримання можливості придбати короткоствольну вогнепальну зброю громадянами України неодноразово порушувалося у засобах масової інформації. Наприклад, 12.06.2018 року у програмі «Свобода в деталях» директор департаменту комунікації Міністерства внутрішніх справ України Артем Шевченко роз'яснив позицію Міністерства з цього питання: «На даний момент ми маємо певний рівень доступу до зброї, який ми, як консерватори, вважаємо оптимальним» [6]. І це незважаючи на те, що генеральний прокурор Юрій Луценко висловлювався за легалізацію зброї в Україні, голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Сергій Пашинський виступав за вільний обіг зброї, головний військовий прокурор України Анатолій Матіос підтримав надання права громадянам на збройний самозахист.

Але тут і криється головна помилка: зброя самозахисту - це не тільки пістолети та револьвери, право на які так сподіваються отримати прихильники їх постійного носіння з собою, а ще - це будь-яка вогнепальна зброя, доступна для продажу громадянам України. Самозахист із зброєю в руках повинен передбачати знання закону і вміння грамотного застосування, але, на жаль, дуже незначний відсоток населення України реально цим володіє, більшість тільки на папері.

Прихильники вільного обігу короткоствольної вогнепальної зброї мотивують це тим, що поліція погано захищає права громадян, їх життя, здоров'я та власність, тому можливість застосування зброї на законних підставах знизить рівень злочинності, однак вони не мають на увазі, що застосування зброї у громадських місцях може бути кваліфіковано як «хуліганство, яке вчинено із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень», що, згідно з ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України, передбачає покарання позбавленням волі на строк від трьох до семи років [4].

Слід нагадати, що незнання закону не звільняє від відповідальності.

Більшість людей забуває про це, і тому перед тим, як отримати право на придбання в особисте користування пістолетів та револьверів, потрібно чітко зрозуміти законні поняття необхідної самооборони. Також необхідно вивчити правила застосування зброї, навчитися правильно нею користуватись, пройти навчальні курси для отримання дозволу на зброю не на папері, а (як і для посвідчення водія автомобіля) після складання іспиту у відповідних органах. Необхідно чітко прописати категорії громадян, які мають право не тільки придбати, але і користуватись зброєю, що їм належить. Навіть травматична зброя не вважається зброєю, а лише «пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії», але, на жаль, ці пристрої можуть бути смертельними.

Також дуже сумнівними є категорії громадян, які мають право на їх придбання. Це питання регулюється наказом МВС України від 13.06.2000 року № 379 ДСК, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.10.2000 р. за № 696/4917, - документом для службового користування. Але фактично будь-який громадянин, який знає зміст цього документа, може отримати посвідчення позаштатного журналіста або члена громадського формування з охорони громадського порядку й державного кордону, що є підставою для отримання дозволу на придбання травматичної вогнепальної зброї. Такі права іноді надають можливість для зловживань при отриманні документів з боку співробітників поліції і громадян. Законні підстави для володіння зброєю повинні бути такими, щоб будь-який громадянин розумів свою відповідальність за використання та застосування особистої зброї, або зброї, яка видається на службі або у спортивному клубі.

Також важливе питання - контроль з боку підрозділів Національної поліції за носінням, зберіганням та використанням громадянами України вогнепальної зброї.

Цей контроль з боку держави повинен бути таким, щоб ні в кого не виникало бажання використовувати зброю у стані алкогольного сп'яніння та залишати її без нагляду, особливо короткоствольну вогнепальну, яку можна приховано носити з собою.

Прихильники вільного продажу пістолетів та револьверів не звертають увагу на те, скільки випадків необережного поводження зі зброєю призвели до поранення або смерті, навіть у Збройних силах України це досить відчутна категорія втрат особового складу, незважаючи на те, що вони постійно проходять навчання, тренування та повинні постійно знаходитися під контролем командування.

вогнепальний зброя самозахист право

Висновки

Отже, залишаються декілька питань, після вирішення яких можна визначати: дозволяти використовувати або ні короткоствольну вогнепальну зброю громадянам України як зброю самозахисту, а саме: межі необхідної оборони; навчання та отримання дозволу на придбання зброї тільки після складання іспиту; визначення категорії громадян, які матимуть таке право та розумітимуть відповідальність, і головне - контроль з боку держави з усіх цих питань.

По-перше, можна почати не з вільного продажу короткоствольної вогнепальної зброї як зброї самозахисту, а з того, щоб дати можливість розвиватися стрілецькому спорту, тому що нормальний спортсмен ніколи не буде використовувати свій інструмент для скоєння злочинних дій. По-друге, позбутися монополії МВС України на охорону з вогнепальною зброєю комерційних та цивільних підприємств, дати право охоронним структурам із багаторічною історією існування та великою кількістю співробітників на придбання вогнепальної зброї, але не на того, хто там сьогодні працює, а завтра може звільнитися, а на саме підприємство зі створенням і оформленням збройової кімнати під контролем відповідних органів і під керівництвом людей, які мають достатній досвід у поводженні зі зброєю. Співробітники такого підприємства повинні відповідати законним вимогам щодо отримання зброї, скласти іспит на володіння зброєю та отримати посвідчення, аналогічне посвідченню водія. По-третє, змінити вік, з якого громадянин має право на придбання зброї, бо служити державі в лавах Збройних сил або Національної гвардії України зі зброєю в руках людина може з 18 років, а придбати в особисте користування нарізну вогнепальну зброю тільки з 25 років.

Прийняття закону про обіг зброї в Україні є важливим і нагальним питанням, але прихильники вільного продажу короткоствольної вогнепальної зброї маніпулюють свідомістю людей, які не розуміють, що прийняття закону про зброю - це не є обов'язкове надання права вільно придбати пістолети та револьвери для особистого користування, а як зброю самозахисту ми можемо використовувати багато інших видів зброї, що сьогодні доступні до придбання в країні згідно з існуючими наказами Міністерства внутрішніх справ України.

Список використаних джерел

1. Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів: наказ МВС від 21.08.1998 року № 622. Офіційний вісник України. 1998. № 42. С. 1574.

2. Проект Закону про обіг зброї невійськового призначення, зареєстрований за № 0885 від 12.12.2012, включено до порядку денного: 739-VII від 06.02.2014.

3. Про цивільну зброю і боєприпаси : законопроект зареєстрований за № 1135-1 від 10.12.2014 року.

4. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-Ш. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. С.131.

Висновок на проект Закону України «Про цивільну зброю і боєприпаси» від 10.12.2014 року № 1135-1: Висновок Головного науково-експертного управління ВРУ від 29.06.2016.

5. Фріс П. Право громадян на зброю - pro et contra. Права людини в Україні: інформаційний портал Харківської правозахисної групи (публікація 30.09.2015 року).

6. Комарова О. Право на пістолет: як легалізація зброї впливає на злочинність? Свобода в деталях від 10 червня 2018. Сайт медіапроекту Радіо Свобода.

Размещено на Allbest.ru