Правосуддя в Україні, поняття, ознаки, завдання, принципи здійснення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Правосуддя в Україні, поняття, ознаки, завдання,

принципи здійснення

Студента (ки) юридичного факультету

гр.____________

Смірнова О.Б.

Науковий керівник:

______________________________

Дніпро

2020

РЕФЕРАТ

Об'єкт дослідження: суспільні відносини в сфері статусу суддів, тобто в сфері встановлення та реалізації їх повноважень, прав та обов'язків, професійної етики, гарантій незалежності, кваліфікаційної атестації та дисциплінарної відповідальності.

Предмет дослідження: суддівське співтовариство та статус суддів в Україні та зарубіжних країнах.

Мета роботи: комплексне дослідження інституту судової влади та аналіз проблем теоретичного та практичного характеру, пов'язаних зі статусом суддів.

Завдання роботи: проаналізувати зміст прав, обов'язків, повноважень та професійної етики суддів; висвітлити механізм формування органів судової влади; викласти основні питання встановлення та реалізації гарантій незалежності суддів; розкрити порядок кваліфікаційної атестації та порядок реалізації дисциплінарної відповідальності суддів.

Методи дослідження: діалектичний матеріалізм як загальний метод пізнання. Дослідження базується на загальнонаукових (аналізу, синтезу, порівняння дедукції, індукції, аналогії та ін.) та спеціальних методах (соціологічному, системному, моделювання та ін.), а також приватно-наукових методах дослідження (порівняльно-правовому, формально-юридичному, історико-правовому та ін.).

Значення роботи: основні висновки й найбільш важливі теоретичні положення даної роботи можуть бути застосовані в процесі вивчення курсів «Судові та правоохоронні органи», «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн» у вищих навчальних закладах і будуть корисні для студентів, що займаються поглибленим вивченням проблем статусу суддів, а також проблемами удосконалення та підвищення ефективності чинного законодавства України.

Ключові слова: ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ, ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СУДДІВ, ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ СУДОВИХ ОРГАНІВ

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика правосуддя

1.1 Поняття демократичних принципів правосуддя

1.2 Ознаки правосуддя

Розділ 2. Принципи правосуддя в Україні

2.1 Класифікація принципів правосуддя

2.2 Правосуддя в Україні

Висновки

Перелік використаної літератури

ВСТУП

В Україні, під час утвердження та розвитку правової держави, створення громадянського суспiльства набувають актуальностi дослiдження сутності судової влади. Правосуддя буде завжди доступним - це одна з передумов становлення даної гілки влади як самодостатнього механізму щодо захисту прав і свобод людини. Окремою державою не можна обмежити проблему доступності правосуддя, це, у свою чергу, привертає неабияку увагу міжнародної спільноти, звідси можна говорити про інтернаціоналізацію базових норм у галузі судоустрою.

Слідуючи міжнародно-правовим актам можна виявити право на справедливий вірний суд і підступ до суду як невід'ємний його елемент, існують деякі властивості суду, які можна виділити, ними є незалежність, безсторонність і законність (слідуючи с. 6 Європейської конвенції щодо захисту прав та основоположних свобод людини 1950р.).

Держава зобов'язується забезпечити для особи дійсний, а не формальний доступ до суду внесені у список рішень Європейського суду з прав людини, а ще рекомендаціях і резолюціях Комітету міністрів Ради Європи. Конституція України (1996р.) започаткувала те, що правосуддя стало доступним, тим самим визначивши, якщо буде здійснено звернення до суду щоб захистити права і свободи громадянина надається гарантія на підставі Основного Закону (с. 8), а юрисдикція судів зазнає поширення на всі правовідносини, які мають місце бути у державі (с. 124).

Закон «Про судоустрій України» (2002 р.) говорить, що за допомогою судової системи забезпечується доступність правосуддя для будь-якої особи в порядку, який передбачений Конституцією та законами України (с. 3).

У Концепції покращення судівництва щоб затвердити саме справедливий суд в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленій Указом Президента України від 10 травня 2006 р., має наголос на майбутньому розвитку вітчизняного правосуддя повинен бути спрямований безпосередньо на забезпечення його доступності.

Розділ 1. Загальна характеристика правосуддя

1.1 Демократичні принципи правосуддя та їх поняття

суддя відповідальність повноваження

Принципи (з латинської першооснова) - головні завдання, ключові положення, управлінські засади, які спрямовані на путі та способи змінення людських взаємовідносин державою.

Слідуючи правовим принципам визначаються певні норми, які задають конкретики й слідуючи цим нормам вони безпосередньо становлять собою регулятори людських взаємовідносин.

Звідси слідує, що можна визначити права найзагальнішого характеру як норми, які чітко визначають форми і способи змінення якоїсь течії права.

Принципи виникають послідовно, це відбувається з більшою швидкістю за цю течію права, особливо ці принципи описують саме призначення якоїсь течії права.

Саме в кримiнaльно-процесуaльному прaвi вони визнaчaють процесуaльну форму роботи суду, іншими словами саме цей хід судового процесу, завдяки чому з найбільшою ефективністю забезпечуються права з боку захисту і обвинувачення, також право людини на захист що надається судом, і беручи до уваги сам результaт - зaконне і чітко обгрунтовaне рішення суду.

Зaсaди судочинствa визнaчaють діяльність певних учасників справи, задля досягнення бажаного результату - рішення суду, яке закріплено законом та є обґрунтованим.

Дивлячись з іншого боку, простіше, самі принципи показують належний вид суду й правосуддя, що є його метою й завданнями.

Чітко визначені нормалізовані права об'єднують усе в органічний комплекс. Слідуючи вже відомій інформації, що саме ці являють собою найстабільніше явище слідуючи нормам права й досить не схильним зазнавати змін, дивлячись на дану інформацію, що принципи судочинства описують його характер та напряму вказують на майбутній розвиток.

Демократичні бази (тобто принципи) правосуддя - це чітко визначені в Конституції та кожного іншого закону нашої держави ідейно-політичні, керівничі, правові положення, які надають саме опис природи, демократичної суті правосуддя, складову основних вищих навчальних закладів, які спрямовані насамперед на досягнення поставленої мети.

Система принципів правосуддя можливо зазнаватиме змін, за умов розвитку держави. Або з'являються нові, або старі набувають більш нового змісту.

Якщо чітко дотримуватися принципів правосуддя, то воно у повній мірі забезпечить об'єктивний, всебічний та повний перегляд судами саме справ.

Одну, сукупну, взаємопов'язану й залежну один від іншого систему, є саме принципи правосуддя. З даної інформації зрозуміло, що порушення будь-якого з принципів призведе до порушення всіх інших.

Принципи, які входять до складу діючої системи принципів правосуддя:

* законності;

* проведення правосуддя тільки судом;

* незалежності суддів і підкорення тільки закону;

* проведення правосуддя додержуючись рівних умов людей перед законом і судом;

* змагальності та рівноправності сторін;

* вiдкритого розгляду справ кожним судом, гласностi судового процесу і його повного закріплення технiчними засобами;

* забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист;

* презумпції невинності;

* державно визначеної мови судочинства;

* належна підтримка державного обвинувачення прокурором у суді;

* забезпечення апеляцiйного та касацiйного оскарження рiшень суду, не враховуючи випадки, які були встановлені законом;

* обов'язковості рішень суду.

Більш того, якщо погоджуватись з кримінально-процесуальним законом, на органи, якими було висунуто обвинувачення, зобов'язуються:

1. До наступу першого допиту обвинуваченому дозволять найняти захист;

2. Надання змоги тому, хто винен, мати захист згідно з встановленими заходами в законі;

3. Слідчий, суддя, дізнавач, прокурор й суд мають обов'язок забезпе-чити захист власних і майнових прав обвинуваченого.

* Гласність судового процесу - це застосування саме доступного для кожного розгляду справ у суді, під час якого громадянин може реалiзувати, гарантоване законом право на отримання у судi усної або письмової iнформацiї щодо результатів розгляду судової справи. Принцип гласності судового процесу передбачає відкритість судової процедури.

Коли йде розгляд у суді вирок у бідь-якому разі оголошуються з гласністю, також якщо ця справа розглядалася на закритому судовому засіданні. Цей принцип бере за мету забезпечення змоги всім громадянам, які не являють собою учасників процесу у будь-якій судовій справі, явка при її розгляді.

Це, насамперед, сприяє забезпеченню демократизму правосуддя. Гласність судового розгляду являє собою важливу умову неупередженого, об'єктивного, всебічного, повного дослідження обставин справи і винесення справедливого судового рішення. Принцип гласностi забезпечує соцiальний контроль за дiяльнiстю органiв, що здiйснюють правосуддя у судовому процесi.

* Змагальність сторін - суть полягає у встановленні законом рівних змог для сторін, які беруть участь у судочинстві, застосовувати засоби захисту своїх прав і інтересів за умов змагального порядку судового розгляду справ.

Змагальність, роздивляючись це як принцип правосуддя означає таку побудову процедури його здійснення, яка забезпечує судовому розглядi рiвнi можливостi особам, якi беруть в ньому участь, по вiдстоюванню їх прав та законних iнтересiв.

По-іншому, прaвосуддя являє собою змaгaльне коли сторони (тобто учaсники) розгляду судової спрaви можуть aктивно вести суперечку нa рівних, доводити влaсну прaвоту, без стрaху виклaдaти влaсні доводи, дaвaти влaсне пояснення фaктів, подій, a тaкож докaзів. Суду грaє роль оргaну, який aктивно сприяє пошуку iстини i сaм бере участь в ньому, здійснює контроль правомірність дій сторін, забезпечує безперечне дотримання кожного правила судового розгляду, що встановив закон.

Рівноправність сторін обвинувачення і захисту в судовому розгляді, являє собою обов'язкову умову змагальності. За таких умов виникає всебічність дослідження доказів, встановлення судом істинності фактів і прийняття кінцевого вірного судового рішення.

* Мова судочинства - відповідно до чинного законодавства судочинство в Україні здійснюється виключно державною мовою.

Судочинство в Українi здiйснюється виключно державною мовою. Вiдповiдно до Конституцiї України (ст. 10), державною мовою в Україні є саме українська мова. Національна мова судочинства є обов'язковою умовою забезпечення гласності процесу, бо присутні в залі повинні сприймати й оцінювати все що проходить в судовому засіданні.

Будь-який з учасників процесу, при використанні рідної мови, може у повному обсязі реалізувати надані йому процесуальні права і здійснювати покладені на нього законом обов'язки. Згідно ст. 10 Закону України «Про судоустрій», використання iнших мов у судочинствi здiйснюється у випадках i порядку, визначених законом.

* Колегіальний або одноособовий розгляд судом справ - справи у судах першої iнстанцiї розглядаються суддею одноособово, колегiєю суддiв або суддею i народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом, судом присяжних.

Слідуючи Закону України «Про судоустрій», справи в судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово колегією суддів чи суддею і народними засідателями, а у випадках, передбачених процесуальним законом, - також судом присяжних. Суддя, діє як суд, якщо розглядає справу одноособово.

Розгляд справ в апеляцiйному, касацiйному порядку, а також в інших випадках, що передбачені законом, здійснюється судом в складі не менше ніж трьох професійних суддів, тобто колегіально. Справи в порядку повторної касації розглядаються складом суддiв вiдповiдної судової палати (тобто Вiйськової судової колегiї) Верховного Суду України відповідно до вимог процесуального закону.

Ще участь у роботі суду народних засідателів і присяжних, як це передбачається статтею 124 Конституції України, являє собою важливу форму прояву колегіальності.

* Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором-підтримуючи державне обвинувачення, прокурор досліджує докази, подає суду власні думки щодо використання кримінального закону та визначення покарання підсудному.

Обвинувачення висувається прокурором. Взаємини прокурора з судом побудовані на базі найбільш суворого дотримання принципів змагальності й рівності прав сторін, незалежності суддів та підкоренні їх виключно закону.

У дії судовий процес підтримує перед судом державне обвинувачення, використовуючи разом з тим рівними правами з іншими людьми, що приймають участь у процесі. Прокурор висуває обвинувачення коли розглядається справа, незалежно від зайнятої ним позиції, у тому її i коли вiн вiдмовляється від обвинувачення. Прокурор виступає від імені держави і внаслідок цього підтримує обвинувачення суворо відповідаючи закону і тою мірою, якою воно знаходить підтвердження в судовому слідстві.

* Обов'язковість судового рішення- судові рішення, що набрали законної сили, являють собою об'язкові до виконання всіма можливими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, спільнотами громадян та другими організаціями і громадянами на всій території України.

Судові рішення, що набули законної сили, являють собою обов'язкові до виконання всіма існуючими органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими особами, спільнотами громадян і їх організацій, громадянами і юридичними особами на всій території України. Обов'язковість врахування судових рiшень для iнших судiв, органiв прокуратури, слiдства, дiзнання визначається процесуальним законом.

* Рішення іноземного суду- рішення іноземних судів в цивільних, сімейних, трудових, справах, вироки іноземних судів в кримінальних справах в частині, що стосується конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим, а ще рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав, до їх компетенції належить: розгляд цивільних, трудових, сімейних справ, що набрали законної сили, підлягають визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України.

На території України, за закріпленими законом умовами, задієння рішень іноземних судів є необхідними, ухилення від його виконання чи невиконання може нести як наслідок міжнародні санкції.

Також, закон звісно ж може визначати й інші судові засади в судових юрисдикціях. При порушенні вже відомих принципів, тягнеться фіксована законом відповідальність.

1.2 Ознаки правосуддя

Є декілька ознак, які, в свою чергу, характеризують його, вони дають дозвіл на розуміння мети, характеру й порядку дій всіх осіб, які відіграють роль у відправлені правосуддя, розрізнені правосуддя ніж інші форми здійснення влади суду й інших видів правоохоронної діяльності.

Здійснення правосуддя проходить відповідно до законодавства України, на базі чітких кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які, насамперед, чітко визначають порядок, процесуальну форму розгляду судом й рішень винесені судом. Існують такі ознаки правосуддя, під час процесу розгляду справи:

1. Під час здійснення правосуддя, рішення й розгляд проходить у судових засiданнях цивiльних справ щодо прав, спорiв і захисту законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; розгляду у судових засіданнях кримінальних справ і вжиття визначених законом заходів присудження кари для людини, що винні у вчиненні злочину, або виправдання невинних; розв'язок господарських спорів, що зазвичай бувають між учасниками господарських правовідносин.

У судових засіданнях грають роль усі складові суду та ще деякі учасники процесу, що проходить в усній формі. Провідне місце в судовому засіданні приділяється головному судді. Під нього залежить найголовніше - забезпечення законного рішення у справі.

2. Майже завжди, судові справи відбуваються за участю сторін (обвинувачення й захисту в кримiнальному процесi, позивача i вiдповiдача в цивільному і господарському процесі і т.д.).

Сторони є рівноправними, щоб мати можливість захистити власні законні інтереси. Судовий процес можна назвати змагальним, це дає змогу суду всебічно й у повній мірі розглянути справу і винести вірне кінцеве рішення.

3. Досить сувора вiдповiднiсть з процесуальним законом порядку розгляду справ, обговорення виникаючих питань, прийняття рішень.

Громадяни, якщо є необхідність, повинні подати звернення до суду або мати інші відносини з судом не з будь-якого приводу, а тільки в зв'язку:

? Якщо відбувається порушення їх власних прав, фіксованих законом, та інтересів, які є під охороною закону (завада процесу у суді через надання позовної заяви);

? Якщо до справи залучають підсудного, потерпілого, підозрюваного, свідка, обвинувачуваного (в кримiнальному процесi) й відповідача у цивільному процесi.

Якщо слідувати сказаному, то якщо дотримуватися процесуальної форми набуває принципового значення. Недотримання процедурних форм, чітко визначених у процесуальних законах, має змогу стати предметом новітнього судового розгляду й у кінцевому результаті скасувати винесене судове рішення.

При розгляді процесуальних форм також повинні повністю дотримуватися, бо з цього створюються потрібні умови правильного ходу розслідування і розгляду судової справи.

Процедурний аспект діяльності по розгляду спірних питань служить являє собою одну з самих необхідних гарантій ефективності і неупередженості. Але часом така обставина може стати причиною того, що розгляд справи може затягнутися, а часом може стати джерелом значних матеріальних витрат. Під час цього держава впевнено йде на захист прав громадян.

Судову діяльність можна представити саме так:

? Включає антипозитивний характер (присуджена для осіб, мають інтерес у вирішенні юридичного спору). Саме такий характер відповідає ідеї необхідність суб'єктивного права самим визначати визначену зацікавленість і посприяти захисту власних прав і інтересів;

? судова діяльність являється обов'язковою, імперативна за умови скoєння злoчину чи іншoгo прoтиправнoгo вчинку та пoкарання винних.

4. Докази лежать в базі кожного судового рішеня. У суді при розгляді та оціненні доказів у справі набувають першочергового і вирішального значення для результату розгляду спору.

Суд зобов'язан щільно досліджувати кожну з обставин справи, щоб рішення було вірним. Коли проходить розгляд спору, то всі складові необхідні мають бути доведені.

5. Повнота юрисдикції судів. Судові рішення ухвалюються судами іменем України, вoни є oбoв'язкoвими до виконання на всій території України.

Рішення, що набули законної сили у будь-якій конкретній справі, є також обов'язковими для кожної фізичної й юридичної особи, яких стосуються, як і закон. Другі органи влади не мають ніякого права ставити під сумнів обов'язковість виконання судових рішень.

Коли винесене остаточне судове рішення, то воно, у свою чергу, набуває незворотного характеру й будь-яка особа не може сприяти змінам. Після здійснення підтвердження у вищих судoвих інстанціях вoнo набуває oбoв'язкoвoї сили і незаперечного авторитету для будь-якого державного органу та посадових осіб; якщо його виконання буде необхідне, то все забезпечуватиметься примусово. Завдяки цього можна досягти гарантованості захисту прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, громадських oр-ганізацій і державних oрганів.

6. Відправлення правoсуддя в умoвах складнoгo і рoзгалуженoгo законодавства носить творчий характер, і передбачає пошук істини, достовірне встановлення фактів, що набувають юридичного значення по справі, розглянутої судом, та необхідність вірної правової оцінки встановлених фактичних обставин, де важливим є особисте переконання судді.

Розділ 2. Принципи правосуддя в Україні

2.1 Поділ принципів правосуддя на класи

Дивлячись на вже наявні класи на які поділені принципи судочинства йдуть у роботу засади розробки та існування права, являючи собою особливе соціальне явище. Звідси слідує, такі принципи показують комплексну дію загальнoправoвих, міжгалузевих й інших принципів такї течії.

Принципи як система у нормалізованому порядку є не зовсім передбаченою, наука визначає це досить різними способами.

Засади судочинства як класи:

1. За джерелом фіксації:

- конституційні

- визначені головному Законі України “ Щодо судоустрою “

- фіксовані у течійних законах.

2.За джерелом керування:

- засади організації правосуддя;

- засади скоєння правосуддя;

3. За їх роботою:

- організаційні;

- організаційно-функціональні;

- функціональні.

4. За змістом та сферою розповсюдження:

- загально- правові;

- міжгалузеві;

- галузеві;

- принципи правових вищих навчальних закладів.

Цивільно-процесуальні принципи права взаємопов'язані і в купі становлять собою систему.

Будь-який з існуючих принципів системи відіграє окрему роль, описує течію у цілoму, oкрему стадію або окремий процесуальний інститут, до того ж існує взаємoдія, що визначається єдністю цілі і завдань цивільнoгo судoчинства, робота одного принципу описує роботу тих, що залишилися. Будь-який з існуючих принципів не має можливості існувати окремо від системних принципів, лише у взаємній роботі з ними, зміст відокремлених принципів проявляється з урахуванням змісту інших течійних правових принципів.

Система принципів включає сукупний склад цивільно-процесуального права у нормалізованому порядку є не зовсім передбаченим. Визначення відбувається різноманітними способами в науці такого процесу.

Виконання саме цих дій понесло за собою купу зневаги, слідуючи якій сукупний склад системи є постійним і не може змінюватись за бажанням якогось автора.

Але саме ці пункти є не вірними щодо правових реаліях і є не обговореними з діалектикою, що властива для того, щоб відбувався розвиток суспільно-правових категорій.

Після того, як держава і право зазнали розвитку настала обумовленість змін в системі принципів у напрямі фіксації повноти їхнього змісту в нормалізованій зміні, фіксація сучасніших принципів -- публічності, захисту власного і сімейнoгo життя особи, немoжливoсті процесуального сумісництва.

Саме ця наука цивільного процесуального права створена встановити будь-які системні принципи, розкрити їхнє значення й роль у дії цивільного судочинства, повноту законодавчого їх відновлення і течії подальшого розвитку.

Процесуально-цивільному праву нашої держави притаманна публічність, раціональна процесуальна форма, неможливість процесуального сумісництва, це все принципи.

Для визначення змісту принципу гласності існують чіткі правила, які наділяють прокурорів, адміністрації, інші організації та окремих осіб правом і обов'язком захищати права інших осіб, держави і громадські інтереси в цивільному судочинстві (статті 5, 121 КПК). .

Більш того, такий принцип описує діючу процесуально-правову ситуацію, створену судом КПК (статті 15, ЗО, 143, 179).

Принцип розумної процесуальної форми введений в правове регулювання процесуальних дій суду і учасників судового розгляду (тобто їх змісту, умов і процедури) і спрямований на забезпечення швидкості, точності та ефективності цивільного судочинства.

Процесуальне поєднання неможливе, це принцип, згідно з яким один із суб'єктів однієї справи можливий лише в одній процесуальній ситуації - позивач, свідок та інші.

Щоб виявити всі специфічні властивості, потрібно знати класифікацію принципів. Їх можна згрупувати з різних причин:

? дії в цілому, міжгалузеві та галузеві правові системи;

? у формі нормативного акта, закріпленого в Конституції України та законодавстві про правосуддя;

? роль, яку відіграють сторони в управлінні процесуально-правовим статусом правовідносин - принципи, що регулюють процесуально-правову діяльність суду, та принципи, які, в свою чергу, визначають процесуальну функціональність осіб, що мають значну роль у процесі;

? щодо регулювання, принципів організації правосуддя (тобто судової системи та судового розгляду) та функціональних принципів процесуальної діяльності (тобто судового розгляду); принципи, що показують зміст процесуальної діяльності (наприклад, диспозитивність, об'єктивна істина тощо) та принципи, що демонструють процесуальну форму процесуальних дій (тобто усність, безпосередність, безперервність);

? з точки зору їх важливості - з точки зору базової (абсолютної) диспозитивності, рівності сторін, судових вказівок та процесуального формалізму) та конструктивної (відносної - усіх інших принципів).

Класифікацію принципів можна проводити на змішаній основі, наприклад, у правовій системі та у формі нормативної консолідації або дії у сфері правового управління, але найпоширеніша класифікація принципів - у формі нормативної консолідації.

Принципи цивільного процесу, закріплені в Конституції України, такі:

? здійснення правосуддя лише судами (ст. 124);

? принцип територіальності і спеціалізації розробки системи судів загальної юрисдикції (ст. 125);

? участь народу в здійсненні правосуддя через народних засідателів (ст. 124); виборність і призначеність суддів (ст. 128);

? здiйснення правосуддя суддею одноособове i колегiєю суддiв (ч. 2 ст. 129); незалежнiсть i недоторканнiсть суддів та підкорення їх тільки законові (ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 129);

? здійснення правосуддя професійними суддями та, у визначених законом випадках, народними засідателями (ст. 127);

? законність (п. 1 ст. 129); рівність кожного з учасників процесу перед законом і судом (п. 2 ст. 129);

? так звана змагальність сторін та свобода в наданні ними судові власних доказів і доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ст. 129);

? так звана гласність судового процесу та його повне закріплення технічними засобами (п. 7 ст. 129); державна мова судочинства (ст. 10);

? забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, не враховуючи ті випадки, що були встановлені законом (п. 8 ст. 129);

? ухвалення судами рішень іменем України і їх обов'язковість до виконання на всій території України (ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129);

? доступнiсть i гарантованiсть судового захисту прав i свобод людини та громадянина (ч. З ст. 8, ч. 4 ст. 32, ч. 1,2 ст. 55, ч. 1 ст. 59, п. 6 ст. 129);

? участь громадськості, щоб захистити права громадян (ст. 36);

? публічність (ст. З, ч. 2 ст. 19, п. 2 ст. 121);

? недоторканність людини (статті 3, 29);

? недоторканність житла (ст. 30);

? таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

? охорона особистого i сiмейного життя громадянина (ст. 32).

Одноразовість, об'єктивна істина, рівність сторін сторін, раціональна форма судочинства, неможливість поєднання проваджень, усність, безпосередність, ефективність (або КПК 99, 103; 15, 30, 99, 103; 104; 146; 146). , 160; стаття 148 та ін.)), Всі з яких можна віднести насамперед до принципів процесуального права, закріплених у законодавстві судової влади.

2.2 Правосуддя в Україні

Справедливість - це особлива функція держави, яка визначається та враховується у суперечках щодо прав та інтересів громадян, бізнесу, установ, організацій, державних об'єднань та кримінальних справ, а також при застосуванні чітко визначеного кримінального законодавства. ... заходи щодо вчинення злочину проти злочинців або, навпаки, для виправдання невинної особи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на судовий захист порушених прав і свобод. Справедливість в Україні закріплена в статтях 124-131 Конституції України. Це вказано в його статті. Реєстри статей. Реєстри статей. Про це йдеться в його статті. Це регулюється статтею Закону України від 7 листопада 2002 р. "Про судову, конституційну, цивільну, кримінальну та економічну діяльність України".

Судова влада в Україні управляється єдиним судом, який відповідно до статті 6 України є незалежною гілкою влади та діє незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Делегування судових функцій іншим органам чи посадовим особам не дозволяється. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Притягуючи справедливість до відповідальності, вона забезпечує правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та навіть конституційного судочинства. Розглядати справи може лише Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.

Одними із завдань судової влади є: покращення громадського порядку та порядку; попередження злочинності та інших кримінальних правопорушень; захист соціальної системи, її політичної та економічної системи, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених та гарантованих Конституцією та законами України, а також прав та законних інтересів підприємств, установ, держави, що вступає; виховання у громадян суворого та неухильного дотримання Конституції та законів України, поваги до трудової дисципліни, чесного ставлення до державних та громадських обов'язків, поваги до прав, гідності та гідності громадян; виправлення та перевиховання грішників.

Основні особливості судової влади полягають у наступному: судовою владою керують лише спеціальні державні органи - суди (тобто судді), які самостійно та виключно дотримуються закону в процесі своєї роботи; розгляд можливих судових справ у спеціальній процедурі, регламентованій Процесуальним законом - процедура судового перегляду; універсальність судових рішень у справах, оприлюднених від імені України та прийнятих законом.

Принципи справедливості чітко викладені в законодавстві в основній державній політиці та в правових ідеях, що стосуються завдань та процедури, стадій та інститутів судової влади у всіх категоріях справ.

Принципи справедливості Стаття 129 Конституції України, Закон України від 02.02.02 р. "Про судоустрій України", Кримінально-процесуальний кодекс України. Підставою для скасування судового рішення у справі є порушення принципу справедливості. Ми уважно вивчаємо наступні принципи.

На території України доступ до правосуддя мають лише суди.

Неможливо делегувати завдання судам та передавати їх іншим органам чи посадовим особам. Особи, які незаконно беруть участь у виконанні судових обов'язків, несуть відповідальність згідно із законом. Люди відіграють важливу роль у забезпеченні справедливості присяжних та присяжних.

Кожне правовідношення гарантується незалежним та неупередженим судом, створеним відповідно до закону для захисту їх прав, свобод та законних інтересів. Неможливо позбавити особу права на розгляд її справи в суді, який регулюється Процесуальним законом.

Відмова у відшкодуванні угоди про компенсацію є недійсною. Українські іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються правом на правосуддя нарівні з громадянами України та юридичними особами.

Законність. Правосуддя в Україні подібне до українського законодавства. Українські суди застосовуватимуть закон відповідно до процедури, встановленої в таких угодах, які передбачені міжнародними договорами.

Рівність усіх учасників перед законом та судом. Правосуддя в Україні здійснюється на основі рівності всіх сторін, що беруть участь у законі та в судових процесах, незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичної, релігійної тощо, національного чи соціального походження, багатства, статі та роду занять, місця проживання та місця проживання. т.д.

Юридична допомога у вирішенні справ у суді. Якщо справу вирішує суд, кожен має право допомогти, якщо це його власна справа.

Представництво інтересів може надати необхідну правову допомогу, якщо справа передається до українського суду. Інші люди можуть допомогти, але лише у випадках, передбачених законодавством. Порядок та умови надання правової допомоги також визначаються законом. Крім того, така допомога надається безкоштовно лише у випадках, передбачених законодавством. Підозрюваний, обвинувачений або обвинувачений захищений, це гарантовано. Кожен може вільно вибрати свого захисника прав.

Так звана гласність процесу та його повний запис технічними засобами. Судові справи розглядаються відкрито, без урахування справ, раніше передбачених Процесуальним законом. У будь-якому випадку суд оприлюднить своє рішення (категорія не має значення).

Процес записується на магнітофони та відеокасети. Ніхто не може обмежувати його право бути усним або письмовим поінформованим у суді про результати його провадження. Особи, присутні в судовому засіданні, мають право робити письмові примітки.

Фотографії та фільми, телебачення, відео, звукозаписи на фіксованому носії та передача судових засідань можуть здійснюватися в залі судового засідання за згодою суду у порядку, встановленому Законом про процедурний процес. Однак існують випадки, встановлені законом, коли справи розслідуються у закритому режимі відповідно до нормативних актів.

Колегіальний та індивідуальний розгляд справ. Справи судів першої інстанції розглядаються суддею-одинаком, колегією суддів або суддею та народними засідателями, а у випадках, передбачених Процесуальним законом, присяжними. Суддя, який вирішує справу самостійно, діє як повноцінний незалежний суд.

Вирішення справ здійснюється спільно судом другої інстанції в порядку касаційного ступеня з урахуванням інших випадків, передбачених законом, відповідно до закону, що складається щонайменше з трьох професійних суддів.

Судді компетентного суду Верховного Суду України (Військової судової ради) розглядають питання про перекошування відповідно до вимог Процедуального кодексу.

Державна мова правосуддя. Судове провадження в Україні ведеться виключно мовою держави. Під час судового розгляду використання інших мов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Ті, хто не може або не може задовільно користуватися державною мовою, можуть використовувати свою рідну мову та перекладача під час судового розгляду. Це право гарантується державою лише у випадках, передбачених Процесуальним законом.

Участь у судових процесах представників громадських організацій та трудових колекцій. Представники громадських організацій та трудових колекцій можуть брати участь у цивільних та кримінальних провадженнях відповідно до вимог законодавства України.

Доказ вини. Винний може бути притягнутий до кримінальної відповідальності лише у разі визнання його винним.

Поки вину не буде доведено юридично та не буде доведено рішення суду (тобто презумпція невинуватості), ця особа не може вважатися злочином і не може бути покарана з кримінальної точки зору.

Ніхто не повинен доводити свою невинність. Звинувачення не може ґрунтуватися на незаконно отриманих доказах, а лише на презумпціях.

Той, хто сумнівається у провині чоловіка, буде йому добре служити.

Суперечка між сторонами, свобода судового розгляду та обґрунтування рішення. Сторони в процесі є рівними. Упередженість обвинувачення неприпустима у кримінальному провадженні.

Юридичний супровід прокуратури з боку прокуратури. У кримінальному провадженні цю функцію може виконувати лише представник спеціального державного органу, прокуратури. У цьому випадку прокурор застосовує лише вимоги закону та об'єктивно оцінює докази, зібрані у справі.

Право на оскарження рішення суду. Учасники судового розгляду справи в інших справах та відповідно до процедури, встановленої Процесуальним законом, мають право подати апеляцію, тобто до вищого суду з правом перегляду справи, яка не набрала законної сили. іншими словами, апеляція на рішення у справі, яка ще не набрала чинності, апеляція до Верховного Суду з проханням перевірити їх законність та обґрунтованість, підтвердити або скасувати рішення чи рішення у справі та направити справу до суду першої інстанції; проти рішення суду.

Рішення, рішення та рішення судової влади Верховного Суду України та суддів Верховного Суду України є остаточними і не можуть бути оскаржені або оскаржені. Вони можуть бути переглянуті після набрання чинності судовим переглядом.

Обов'язкова сила судових рішень. Судові рішення у цій справі приймаються від імені України. Рішення, що набрали чинності, є обов'язковими для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами України.

Процесуальний закон визначає обов'язки інших судів, прокуратури, слідства та подальших дій. Рішення інших держав є обов'язковими для виконання на території України на умовах, встановлених українським законодавством, відповідно до міжнародних договорів, обов'язковість яких затверджується Верховною Радою України. Невиконання судових рішень - відповідно до закону.

Автономність та незалежність суддів. Правосуддя здійснюється судами незалежно. У судовій системі судді незалежні від усякого впливу і підкоряються лише закону.

Так звані гарантії незалежності та суверенітету суддів закріплені в Конституції України, цьому та інших законах. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи повинні поважати та не перешкоджати незалежності суддів.

Наступні дії заборонені і підлягають юридичній відповідальності: втручання в судову систему, будь-який вплив на суд або суддів, неповага до суду або суддів, збір, зберігання, використання та розповсюдження інформації в усній, письмовій або будь-якій іншій формі з наміром завдати їм шкоди. впливає на неупередженість судової влади.

Судді отримують свободу приймати неупереджені рішення у судових справах відповідно до своїх внутрішніх переконань, виходячи із вимог закону.

Незалежність судової влади та незалежність суддів гарантуються такими факторами: особливий порядок призначення, обрання, переслідування та звільнення суддів; недоторканність і недоторканність суддів; порядок судового розгляду, передбачений Процесуальним законом, таємниця судового рішення; заборона втручання у правосуддя; відповідальність за судову чи судову неповагу, визначену законом; особливий порядок, передбачений законом про фінансування та організацію діяльності судів; належне фінансове та соціальне забезпечення суддів; робота муніципальної юстиції; засоби забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, їх власності та інших засобів правового захисту, передбачених законом.

Зміст та сфера незалежності суддів, незалежність суддів та правовий захист, передбачений законом, не повинні зменшуватися прийняттям нових законів або застосуванням існуючих поправок.

Імунітет суддів. Усі суди є недоторканними відповідно до Конституції України, Закону про статус суддів та інших законів. Присяжні та присяжні гарантують недоторканність суддів при виконанні ними своїх обов'язків.

Незмінність суддів. Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посаду безстроково, крім судів, призначених вперше. Судді, обрані на невизначений термін, виконують обов'язки 65 років.

Тільки стаття 5 (3) - (9). Відповідно до статті 126 Конституції України, суддя може бути звільнений з посади до закінчення певного строку.

Судове самоврядування. Органи місцевого самоврядування судової влади вживають заходів у встановлених законом рамках щодо внутрішньої діяльності судів. Закон може також встановлювати інші принципи справедливості в судах цієї юрисдикції.

Висновки

Конституція України, яка набрала чинності 28 червня 1996 р., Закріпила загальновизнаний демократичний принцип поділу законодавчої, виконавчої та судової влади.

Всі три гілки влади є незалежними, кожна з яких діє лише в межах повноважень, чітко визначених Конституцією та законом.

Чесність відіграє важливу роль. Конституція надає всі можливості для створення справді демократичної та незалежної судової влади, яка перш за все гарантує захист прав людини на державному рівні, тобто принцип повної легітимності - верховенство права.

Система правосуддя є “лакмусовим папірцем” законності держави.

Зміни в соціально-політичній системі України, що розпочалися наприкінці 1980-х років, були спрямовані на вдосконалення верховенства права, при якому проблема балансування інтересів особи та держави повинна бути оптимально вирішена. Побудова демократичної, соціальної та правової держави нерозривно пов'язана зі створенням нового типу правової системи.

Законодавча діяльність повинна бути зосереджена на конституційних принципах, враховуючи, наприклад, верховенство права, ефективне регулювання та ефективний захист прав людини та громадянина.

Людина, її здоров'я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнані Конституцією України найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України).

Такі зміни повинні бути відображені в реформі правової сфери, а їх суть полягає у збереженні держави та зміцненні індивідуальних прав і свобод, що може бути досягнуто шляхом створення регулятивного методу для тих, хто захищає і обмежує державу, порушення цих прав.

Перелік використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України "Про судоустрій в Україні" від 7.02.2002р.

3. Закон України "Про правові засади цивільного захисту" від 24.06.2004р.

4. Грошевой Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади України.-К.- 1997.

5. Єршов В.В. Статус суду в правовій державі.- К.- 1992.

6. Організація судових та правоохоронних органів.- Навч. посібник.-І.Є.Марочкін, В.В. Афанасьєв., В.С.Бабкова.-Х.-Право.- 2000.

7. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи.- Київ.- Юрінком Інтер.- 2004.

8. Ковальский В.С. Суд, правоохоронні, правозахисні органи України. - К. 2002.

9. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. - К.: Дакор, КНТ, 2008. - 348С.

10. Гель А.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. /А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. - Київ.: МАУП, 2004. - 272с..

11. Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник. - К.: ”Центр навчальної літератури”, 2004. - 304с.

12. Господарсько - процесуальний кодекс України. - К.: Атіка. - 2002.

13. Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2000. - №4.

14. Азаров Ю. Що заважає адвокатурі працювати злагоджено // Право України. - 1998, №1. -с. 38-41.

15. Ануфрієв М. І. та ін. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ України. - Харків.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.

16. Афанасьєв В. Щодо регулювання виконавчого провадження // Право України. - 1994. №9. - с. 10.

17. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. - 2002. - №8. - с. 37-39.

18. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. - 2003. - № 4. - с. 18-21.

19. Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі // Право України. - 1999. - №11. - с. 52.

20. Бойко В. Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - №3. - С.2-4.

21. Бринцев В. Д. Поєднання одноособової і колегіальної форм правосуддя в кримінальному процесі. - Право України. - 1995. - №7. - с.23-25.

Размещено на Allbest.ru

...