Акціонерні товариства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

акціонерний товариство законодавство

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку, якому притаманні процеси глобалізації, умови функціонування та характер діяльності підприємств суттєво змінюються, що зумовлює відхід від стереотипів господарювання та мислення категоріями індустріального суспільства.

Трансформаційні процеси, інституційні зміни в економіці України зумовлюють особливості виникнення акціонерних товариств і вимагають якісно нових підходів до вивчення діяльності корпоратизованих підприємств та оцінки результатів їх роботи.

Акціонерне товариство - це відкрита система, результати діяльності якої залежать не лише від внутрішніх, а й від зовнішніх чинників впливу. Особливістю функціонування корпорацій є існування різних за інтересами та можливостями впливу на результати діяльності груп зацікавлених сторін.

Найбільш вагомими є інтереси таких груп як акціонери, менеджери, наймані працівники підприємства, кредитори, держава, постачальники та споживачі. Саме вони та характер взаємодії інтересів цих груп справляють значний вплив на ефективність діяльності компанії. Різноспрямованість інтересів зацікавлених сторін у акціонерному товаристві спричиняє виникнення конфліктів всередині корпорації, що значно послаблює її позиції у зовнішньому середовищі.

Дослідженню проблематики організації і функціонування акціонерних товариств та питань фінансового забезпечення корпорацій присвячені наукові праці зарубіжних вчених Дьюбіела Стенлі, Ла Порта, Шлейфера та вітчизняних дослідників Т. Бень, Н.В. Бутенко, Т.О. Дяченко та інших. На аналіз загальних проблем, які склалися в площині регулювання акціонерних товариств, відповідно до оновленого законодавства, звертають увагу вітчизняні дослідники, серед яких В. Бірюков, В. Жук, Г. Карпенко, Ю. Лупенко, А. Федоренко та інші.

Загалом вони фіксують прогресивність Закону України «Про акціонерні товариства», відповідність його міжнародним стандартам, що в перспективі справлятиме значний вплив на економічний розвиток України, сприятиме залученню додаткових інвестицій та вдосконалить систему захисту прав власників акцій. Серед широкого кола питань, які розглядаються сучасною економічною теорією, проблема нових форм господарювання, зокрема акціонерних товариств, стає дедалі важливішою.

У ході ринкової трансформації економіки України поки що не вдалося створити організаційно-правові механізми реалізації переваг акціонерної власності, ще не сформувався ефективний приватний власник, зацікавлений у фінансовому оздоровленні акціонерного товариства, залученні додаткового капіталу, поліпшенні управління акціонерним капіталом. Наявне макросередовище та нормативно-правова база не створюють сприятливих умов для нагромадження акціонерного капіталу, акумулювання коштів для їх інвестування у реальний сектор, що не дає змоги більшості вітчизняних акціонерних товариств ефективно господарювати. Саме це й визначає актуальність теми дослідження.

Метою дослідження є з'ясування місця і ролі акціонерної власності в економіці України.

Для досягнення зазначеної мети у роботі поставлені такі завдання:

- розкрити теоретичні аспекти сутності та функціонування акціонерної форми власності;

- дослідити сучасний стан та проблеми розвитку акціонерної форми власності в Україні;

- визначити шляхи вдосконалення та перспективи розвитку акціонерної власності в Україні.

Предмет дослідження - особливості становлення та принципи функціонування акціонерних товариств в Україні.

Об'єктом дослідження є акціонерна форма організації підприємства.

Розділ 1. Теоретичне визначення поняття акціонерної власності

1.1 Акціонерна власність в економічній системі

Акціонерна власність - це закономірний етап у розвитку приватної власності, оскільки сучасний рівень технологічного розвитку виробництва, його масштаби привели до необхідності організації виробничого процесу на основі добровільної участі акціонерів. Акціонерна форма дозволяє залучити в одне підприємство капітали безлічі осіб, включаючи тих, хто сам у силу різних причин не може займатися підприємницькою діяльністю.

Крім того, акціонерна власність створює більш прибуткові і перспективні можливості для «переливу» капіталу з одних галузей економіки в інші. Акціонерні товариства є основною формою організації сучасних великих підприємств в усім світі і являють собою найбільш вироблений правовий механізм по організації економіки на основі об'єднання майна приватних осіб, організацій, муніципальних і інших органів.

Акціонерне товариство - це комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначену кількість акцій, що засвідчують зобов'язальні права учасників товариства (акціонерів) стосовно товариства. Акціонери не відповідають по зобов'язаннях товариства і несуть ризик збитків, зв'язаних з його діяльністю, у межах вартості приналежних їм акцій [8, с. 358].

Акціонерне товариство являє собою підприємство, у якому функціонує капітал не одного капіталіста, а групи капіталістів-акціонерів. Порядок організації акціонерних товариств в основних рисах такий. Група великих капіталістів збирає визначений капітал, засновує акціонерне підприємство і випускає акції, причому звичайно частину їх залишає в себе, а частину продає на грошовому ринку.

Після того як акціонерне товариство сформоване, на чолі його стає правління, що обирається загальними зборами акціонерів. Крім правління, у руках якого знаходиться ведення всіх справ акціонерного товариства, нерідко обирається спостережна рада, що володіє лише правом загального керівництва, а також ревізійна комісія для перевірки рахунків і балансів суспільства. Щорічно правління скликає загальні збори акціонерів, якому звітує про свою діяльність і подає на затвердження баланс.

1.2 Форми організації підприємства

Форми організації підприємництва характеризують яким чином підприємці організовують власну справу, як вони взаємодіють один з одним, з органами державної влади та з іншими учасниками підприємницької діяльності. Форми організації підприємницької діяльності, що визначені юридично, називаються організаційно правовими формами підприємництва.

Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих чинників підприємця, але в головному визначається об'єктивними умовами - сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами і недоліками відповідних форм підприємств. Щоб зробити правильний вибір, треба знати, із чого можна вибрати.

Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія.

Фірма - це підприємство, організація, установа, яка здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Як фірми можуть бути представлені індивідуальні підприємці та їх об'єднання [18].

Компанія - це асоціація підприємств, що функціонує на принципах партнерства, корпорації або інших форм організації бізнесу [27].

Це лише загальні назви, що використовуються стосовно будь-якого підприємства. Вони відбивають тільки той факт, що підприємства або мають права юридичної або фізичної особи (громадяни-підприємці). Проте поняття «фірма» або «компанія» не відображають організаційно-правового статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, крім назви фірми, будь-якому підприємцю важливо вибрати конкретну організаційно-правову форму своєї діяльності, тобто зафіксовану нормами права єдність організаційних і економічних засад діяльності суб'єкта підприємництва.

Найбільш значущими ознаками, що відрізняють якусь одну організаційно-правову форму від інших, доцільно вважати:

кількість учасників створюваного господарського суб'єкта;

хто є власником використаного капіталу;

джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

межі майнової (матеріальної) відповідальності;

спосіб розподілу прибутку і збитків;

форма управління суб'єктом господарювання [18].

Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності (Рис. 1):

одноосібні володіння;

партнерства (товариства);

корпорації.

Рис. 1. Основні правові форми підприємницької діяльності [27]

Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми. Одноосібні володіння мають свої переваги та недоліки (Рис. 2):

Рис. 2. Переваги та недоліки одноосібного володіння [27]

Партнерство (товариство) - ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активної участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства:

повні (з повною відповідальністю);

командитні;

товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.

Переваги та недоліки партнерської форми організації підприємства зображені на Рис. 3.



Рис. 3. Переваги та недоліки партнерства [27]

Корпорація (акціонерне товариство) є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску до акціонерного капіталу корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Переваги та недоліки корпорації (акціонерного товариства) є достатньо відомими: (Рис. 4)

Рис. 4. Переваги та недоліки корпорацій [27]

1.3 Види акціонерної власності

В Україні можна виділити два основні нормативні акти, які визначають сутність і регулюють порядок створення і функціонування акціонерних товариств - Закон України «Про акціонерні товариства» і «Господарський кодекс».

Згідно із Законом України «Про акціонерні товариства» під акціонерним товариством розуміється господарське товариство, статутний капітал якого розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, що засвідчують корпоративні права їх власників. Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До нього або його органів управління не можуть застосовуватися санкції, що обмежують права в разі здійснення акціонером(-ми) протиправних дій. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства лише у межах акцій, що належать їм. Товариство створюється без обмеження терміну діяльності, якщо інше не встановлено його статутом, і набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації в установленому законодавством порядку [15].

В залежності від здатності акцій товариства вільно обертатися (тобто змінювати власника без згоди інших акціонерів або товариства), акціонерні товариства поділяються на публічні та приватні. Здатність акцій вільно обертатися, не є єдиною особливістю цих типів товариств. Статус товариства як публічного так і приватного відбувається на можливості залучення товариством капіталу на фондових ринках, ступені захисту прав акціонерів товариства, стабільності відносин власності і контролю у товаристві, гнучкості інструментів корпоративного управління товариством. Акціонери не мають абсолютної свободи при виборі типу товариства, оскільки приватна форма може бути використана лише для тих товариств, число акціонерів яких не перевищує певну величину [2].

До реформи законодавства про акціонерні товариства (2009-2011 роки) акціонерні товариства поділялись, відповідно до Закону «Про господарські товариства» на відкриті і закриті, причому кількість акціонерів закритих товариств законодавчо не обмежувались.

Основний критерій для поділу товариств на відкриті і закриті був той самий - здатність акцій вільно обертатись. Акції закритого товариства не могли розповсюджуватись шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мали переважне право на придбання акцій, що продавалися іншими акціонерами товариства (стаття 81.3 Господарського кодексу України в редакції до 30 квітня 2009 р.). Відсутність у законодавстві обмежень щодо кількості акціонерів закритого товариства давала підстави для їх характеристики як «рецидиву кріпацтва у 21 столітті», який забезпечує можливість керівникам закритих товариств із великою кількістю акціонерів-робітників, позбавлених права продати свої акції, «беззастережно експлуатувати ці підприємства, легко придушуючи спроби «повстання» неорганізованих «рабів» без найменшого ризику втратити контроль внаслідок недружнього поглинання» [7].

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

Акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

Товариство може здійснювати як публічне так і приватне розміщення акцій;

При публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

Річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом з аудиторським висновком);

Обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії публічного товариства здійснюється виключено шляхом кумулятивного голосування [4];

Окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які розширяються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання [14].

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

Максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;

Товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

Статутом підприємства може бути передбачено переважне право акціонерів на придбання акцій цього товариства. Що пропонується їх власником до продажу третій особі;

Акціонер товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

Акції приватного акціонерного товариства не можуть продаватися або купуватися на фондовій біржі. За винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

Статутом товариства може встановлюватись коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

Обрання видів наглядової ради приватного акціонерного товариства здійснюється або за принципом представництва у складі наглядової ради представників акціонерів або шляхом кумулятивного голосування;

Товариство не зобов'язане відкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка юридична особа, зареєстрована в Україні [14].

1.4 Сутність та структура акцій та акціонерного капіталу

Акціонерне товариство - це підприємство, капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання ними акцій [9]. Капітал, утворений таким чином називається акціонерним капіталом. У структурі акціонерного капіталу (власності) виокремлюють власний та запозичений капітал.

Перший складається з коштів, отриманих від випуску і реалізації цінних паперів та резервного капіталу, що утворюється в результаті відрахувань від прибутку та їх інвестування у виробництво. Власний капітал також може збільшуватись від подальших випусків акцій. Запозичений капітал утворюється за рахунок банківського кредиту та коштів, отриманих від випуску облігацій.

Акціонерні товариства, акумулюючи великі капітали шляхом випуску і продажу акцій, у той же час не зобов'язані повертати їх через відповідний термін, як при звичайному банківському кредитуванні. Можливість такої форми централізації капіталу була підготовлена всім попереднім ходом розвитку капіталізму. Тенденція норми прибутку до зниження, що мала місце, та інші фактори сприяли утворенню грошових капіталів, які не знаходили прибуткового використання через те, що ці капітали були недостатніми для організації крупних, конкурентоспроможних підприємств. Власники цих капіталів були змушені віддавати їх в позичку під звичайний процент. Щоб невеликі грошові капітали могли знайти використання в сфері виробництва, їх потрібно було об'єднати. Таку централізацію капіталів і було досягнуто в формі акціонерного капіталу [11].

Щоб отримати право на створення акціонерного товариства, його грюндери, тобто засновники, повинні попередньо зібрати відповідну грошову суму. Конкретний розмір цього капіталу, порядок затвердження статуту і вся процедура заснування акціонерних товариств регулюються законодавством кожної країни. Зокрема в Україні - це Закон «Про господарські товариства», прийнятий Верховною Радою України в 1991 році. Згідно з цим Законом акціонерне товариство функціонує, як товариство з обмеженою відповідальністю, яке має такі основні характерні риси:

- статутний фонд розділений на певне число акцій рівної номінальної вартості;

- акції розміщені між засновниками та учасниками;

- відповідальність за зобов'язаннями лише майном товариства;

- акціонери відповідають лише в межах акцій.

Отже, акціонерне товариство - це підприємство, основане на колективному капіталі. Частка кожного учасника товариства в цьому капіталі визначається кількістю акцій, якими він володіє.

Головною ознакою акціонерного товариства, як було зазначено, є те, що його капітал формується шляхом випуску й продажу акцій. Що ж вони собою являють?

Акція - цінний папір, який свідчить про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства й дає право її власнику на отримання доходу в формі дивіденду.

Дивіденди - це та частина прибутку акціонерного товариства, яка виплачується власникам акцій згідно з розмірами вкладеного капіталу. (розмір дивіденду залежить від рівня доходності підприємства) [2].

Але акція, це не лише свідоцтво на отримання доходу на вкладений капітал. Це документ який дає її власнику певні права по відношенню до акціонерного підприємства. Комплекс таких прав формує соціально-економічні функції акцій.

Першою функцією є та, що акція є свідоцтво про внесення паю до сукупного капіталу акціонерного товариства.

Друга функція: акції є титулом власності й безпосередньо самою власністю. Власник акції користується нею як власністю - він може отримувати на неї дивіденди, продати, подарувати, закласти в банку.

Третя функція акції - вона дає право на отримання дивіденду (доходу) пропорційно вартості акції й величині отриманого акціонерним товариством прибутку.

В четвертій функції: акції виступають як джерело здійснення інвестиційного процесу, фінансування капіталовкладень, пов'язаних з технічним розвитком підприємств. Грошові кошти, отримані з допомогою випуску акцій, стають фінансовими ресурсами й через банківську систему інвестуються в народне господарство.

П'ята - контрольна функція акції. Її суть полягає в тому, що людина, яка володіє акціями, прямо чи безпосередньо має право контролю й участі в справах акціонерного підприємства [9, 10].

Грошова сума, яка зазначена на акції, називається номінальною вартістю акції. Вона виражає з самого початку оцінку паю при заснуванні товариства. Ціна, за якою продаються і купуються акції на ринку цінних паперів, називається курсом акцій. Економічним стимулом до придбання акцій є вищий рівень дивідендів порівняно з вкладенням певної суми в будь-який ощадний банк. Розповсюдження акцій серед робітників та службовців і збільшення дивідендів частково долають їх відчуженість від засобів виробництва, посилюють матеріальну заінтересованість у діяльності акціонерного товариства, їх конкурентоспроможність.

Для визначення руху курсу акцій на біржах визначають «індекс курсу акцій». Він розраховується як середньозважена величина по певному колу акцій. У це коло входить різна кількість компаній.

Розрізняють акції іменні та на пред'явника (відмінність між ними полягає у процесі реєстрації та продажу), прості, або звичайні, і привілейовані (різняться способом виплати дивідендів та їх величиною), а також багатоголосі, одноголосі та безголосі (які розмежовуються за можливістю їх власників брати участь в управлінні товариством).

Після того, як зібраний грюндерами акціонерний капітал досяг передбаченого статутом розміру і товариство зареєстровано, скликаються загальні збори акціонерів, на яких обираються правління товариства, наглядова рада і ревізійна комісія. На щорічних загальних зборах акціонерів заслуховується звіт правління та затверджується баланс. Формально вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Проте в практиці товариством управляє група крупних акціонерів, яким належить контрольний пакет акцій (трохи більше 50 %), тобто така частка акцій, яка дає змогу повністю контролювати і розпоряджатися діяльністю товариства. Досвід свідчить, що контрольний пакет акцій не обов'язково повинен складати понад половину акціонерного капіталу, інколи достатньо навіть його 20--25 % і менше. Це пов'язано з рядом обставин:

по-перше, з тим, що не всі акції дають право голосу;

по-друге, із значним зростанням чисельності членів акціонерних товариств (розпорошенням акцій);

по-третє, в роботі загальних зборів, як правило, не бере участі значна частина дрібних і середніх акціонерів, а також акціонерів, які проживають у віддалених районах або за кордоном [11].

Випуск і функціонування акцій - головна, але не єдина ознака, яка відрізняє акціонерне підприємство від одноосібного. Друга ознака - демократична організація управління справами акціонерного підприємства. Третьою ознакою є потенційна можливість акціонерного підприємства бути більш ефективним порівняно з одноосібним підприємством. У одноосібних підприємствах нижньою межею ефективності господарської діяльності є нульовий прибуток. Якщо власник одноосібного підприємства не отримує необхідного прибутку, але й не матиме збитків, він може ще існувати. В акціонерному товаристві ситуація інша. Відсутність прибутку буде означати для нього загибель. Тому, що прибуток потрібен для розрахунків з акціонерами, виплати їм дивідендів по акціях.

Невиплата дивідендів породжує масовий продаж акцій, які катастрофічно починають падати в ціні. За цим неминуче наступає банкрутство товариства. Таким чином, акціонерна форма підприємства пред'являє більш високі вимоги до ефективності господарської діяльності.

Власники акцій, як правило, не претендують на одержання середнього прибутку, а задовольняються дивідендом, величина якого (коли співвіднести дивіденд не до номінальної вартості акцій, а до її ринкового курсу) наближена до звичайного позичкового процента. Купівля акції розглядається як використання капіталу як капіталу-власності.

Таким чином, якщо акціонерне підприємство забезпечує всім власникам акцій дивіденд, що дорівнює проценту, воно може продовжувати функціонувати. У період гострої конкурентної боротьби, зумовленої проблемами збуту товарів і послуг, акціонерні товариства можуть знизити ціни на акції і продавати свою продукцію на рівні витрат виробництва плюс процент. Зрозуміло, доходи акціонерних підприємств за цих умов суттєво скорочуються і, більш того, може взагалі зупинитися виплата дивідендів. Але акціонерний капітал продовжує функціонувати.

Розділ 2. Становлення акціонерних товариств як найбільш розвинутої форми підприємницької діяльності та їх розвиток в Україні

2.1 Особливості акціонерної форми організації підприємства

Основною формою господарювання в ринковій економіці є акціонерне товариство.

Функціонування кожного суб'єкта господарювання тієї чи іншої форми власності пов'язана з і особливостями в організації фінансів. Вони проявляються у формуванні статутного фонду (капіталу), розподілі прибутку, формуванні і використанні фондів грошових коштів, взаємовідносинах з бюджетом тощо.

Більшою мірою особливості організації фінансів у підприємств різних форм власності виявляються при формуванні їх фінансових ресурсів. Так, якщо на підприємствах державної форми власності фінансові ресурси формуються в основному за рахунок бюджетних коштів, то на підприємствах недержавної форми власності - переважно за рахунок часткових (пайових) внесків засновників - юридичних і фізичних осіб [26].

Водночас в умовах ринку для підприємств навіть державної форми власності значною мірою скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. Разом з тим у багатьох підприємств з'являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки з цінних паперів, прибуток від участі в діяльності інших підприємств та від проведення операцій з валютою і валютними цінностями тощо.

Створення і функціонування акціонерних товариств опосередковане фінансовими відносинами, які охоплюють грошові відносини із засновниками товариства та їх трудовими колективами, постачальниками і покупцями, бюджетом та позабюджетними фондами, страховими компаніями і банками, а також грошові відносини, пов'язані з отриманням і розподілом власних доходів і накопичень, формуванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Ці грошові відносини практично виражають сутність фінансів акціонерних товариств, які беруть активну участь у формуванні доходів і накопичень, їх розподілі та контролі за використанням.

З утворенням акціонерного товариства формується його статутний капітал, який являє собою загальну суму коштів, відображену в його статуті.

Розмір статутного капіталу акціонерного товариства відкритого типу становить щонайменше 1250 мінімальних заробітних плат, а товариства з обмеженою відповідальністю - щонайменше 625 мінімальних заробітних плат [26].

За рахунок створеного статутного капіталу в акціонерних товариствах формуються основні фонди і оборотні активи - матеріальна основа процесу виробництва.

У процесі діяльності акціонерне товариство здійснює певні витрати, отримує виторг і прибуток. Прибуток розраховується так само, як і на підприємствах інших форм власності і становить різницю між виторгом від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) за вирахуванням акцизів, ПДВ і витрат на виробництво і продаж цієї продукції (виконання робіт, надання послуг). Якщо витрати перевищують виторг (без відповідних податків), товариство зазнає збитків.

Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій, без попередньої реєстрації його, усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними [14].

Не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій). Закрите акціонерне товариство має право випускати іменні акції. Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством.

Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України [14] .

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у публічних акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у приватних акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду і строком не менше двох років.

Засновники відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати шести місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим.

Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.

У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій [14] .

Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у термін не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій. У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року [15] .

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій.

Збільшення статутного фонду акціонерного товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом. Зміни статуту, пов'язані із збільшенням статутного фонду, повинні бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Статутами банківських та страхових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено інший порядок збільшення статутного фонду. Рішення про зменшення статутного фонду акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду. Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніш як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом [14] .

Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом або господарським судом.

Фінансові відносини акціонерного товариства з суб'єктами господарювання наведені у додатку 1.

2.2 Акціонерна власність та її розвиток в Україні

Господарські товариства є невід'ємною частиною реалізації економічного потенціалу України, адже є однією з найефективніших форм господарювання. Значна частина господарських товариств припадає на акціонерні товариства, проте ця форма господарювання не є такою поширеною в Україні порівняно з іншими країнами, хоча це є дуже вдалою формою залучення капіталу для ведення господарської діяльності, а також для розподілу відповідальності за результати діяльності між акціонерами.

Віддаючи належне дослідженням сучасних вчених-економістів, ряд проблем потребують подальших досліджень та уточнень, наприклад, що змінилось у динаміці кількості акціонерних товариств, пропорціях між приватними та публічними акціонерними товариства та які саме чинники призвели до зміни даних пропорцій. Також у процесі дослідження з'явились інші питання, які потребують дослідження: переваги приватного акціонерного товариства перед публічним та переваги товариства з обмеженою відповідальністю перед акціонерним товариством, законодавчі зміни щодо функціонування акціонерних товариств в України, шляхи вирішення основних проблем та перспективи розвитку акціонерних товариств тощо.

Законодавча база щодо діяльності акціонерних товариств за останні роки піддавалась значним змінам. Одна з найбільших змін -- це прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» у листопаді 2017 року, який вступив у силу з 6 січня 2018 року [1] . Цей Закон дуже сильно повпливав на Закон України «Про акціонерні товариства» [2], в якому навіть змінилися самі визначення акціонерного товариства та його видів. Тому потребують уточнення поняття «акціонерне товариство», «публічне акціонерне товариство» та «приватне акціонерне товариство».

Згідно з Законом України «Про акціонерні товариства» зі всіма змінами на поточний період:

1. Акціонерне товариство (АТ) -- господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

2. Публічне акціонерне товариство (ПАТ) -- акціонерне товариство щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на фондовій біржі в частині включення до біржового реєстру.

3. Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) -- акціонерне товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства [15].

Основними документами, що регулюють діяльність акціонерних товариств у сучасних умовах є: Закон України «Про акціонерні товариства», Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів», Закон України «Про господарські товариства», Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України та інші.

Отже, модифікації у вище перелічених документах, а також Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» дуже сильно позначились на динаміці АТ та тенденціях їх розвитку. Для того щоб побачити який ефект мали законодавчі зміни на розвиток акціонерних товариств, розглянемо як змінювалась кількість акціонерних товариств у період з 1 січня 2015 року до 1 січня 2021 року (рис. 5).

Рис. 5. Динаміка кількості акціонерних товариств за 2015-2021 [20]

Як бачимо з рисунка 5, кількість АТ різко зменшилася у 2016 році порівняно з 2015 роком на 32,62% та продовжувала зменшуватися з кожним роком. Серед причин можна назвати несприятливі законодавчі зміни, економічна криза в країні, зміна форми власності АТ на ТОВ. У 2018--2019 рр. немає такої сильної зміни кількості, зокрема у 2018 році кількість АТ порівняно з 2017 роком зменшилась на 3,26%, а у 2019 році порівняно з 2018 роком -- на 2,72%. Протягом 2020-2021 рр., кількість акціонерних товариств незначно зменшилася, порівняно з 2019 роком. Станом на 1 січня 2021 року їх кількість становить 13748. На мою думку, це може бути пов'язано із збитковістю деяких АТ, а також знову ж таки через зміну форми власності.

Читаючи Закон України «Про акціонерні товариства» зі всіма змінами на поточний період можна побачити, що в основному зміни стосувалися ПАТ і того, що такі АТ можуть бути публічними тільки якщо щодо його акцій здійснено публічну пропозицію або його акції допущені до торгів на фондовій біржі в частині включення до біржового реєстру. Тому важливо дізнатись чи кількість АТ зменшилась за рахунок ПАТ чи за рахунок ПрАТ. Розглянемо динаміку кількості ПАТ та ПрАТ станом на 1 січня 2021 року (рис. 6).

Рис. 6. Динаміка кількості Публічних та Приватних акціонерних товариств 2016-2021 рр. [20]

На рисунку 6 чітко видно збільшення кількості ПрАТ та зменшення кількості ПАТ, а все тому, що більшість ПАТ змінило свою форму господарювання на ПрАТ. Пусковим механізмом зміни ПАТ на ПрАТ стало те, що з 1 травня 2016 року цей процес став значно легшим, оскільки згідно п. 2, статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства»: «Зміна типу товариства з Приватного на Публічне або з Публічного на Приватне не є його перетворенням» [2]. ПрАТ стало більш привабливішою формою господарювання для акціонерів. Основними перевагами ПрАТ перед ПАТ є:

1) акціям ПрАТ не потрібно проходити процедуру лістингу, а ПАТ повинні бути обов'язково зареєстровані на хоча б одній фондовій біржі та пройти витратну та достатньо довгу процедуру лістингу;

2) ПрАТ не зобов'язане оприлюднювати свою фінансову звітність, а також значно спрощені вимоги до її оформлення, не потрібно оформлювати її за міжнародними стандартами, звітність не повинен перевіряти незалежний аудитор;

3) у ПрАТ немає конкретних вимог до складу наглядової ради (тоді як у ПАТ членів наглядової ради повинно бути не менше 5, а незалежних директорів у наглядовій раді -- не менше 2;

4) наглядова рада у ПрАТ переобирається кожні три роки, а у ПАТ щороку;

5) не треба застосовувати процедуру кумулятивного голосування, процедура голосування у ПрАТ визначається статутом, що набагато легше для акціонерів;

6) у наглядовій раді ПрАТ не потрібно створювати додаткові комітети.

Деякі ПАТ вирішили змінити форму власності на товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), що мають ще більше переваг, порівняно з АТ. Підтвердженням цьому факту можна знайти, якщо поглянути на те, як змінювалась частка ТОВ в загальній кількості суб'єктів господарювання в період з 2015 по 1 січня 2021 року (Рис. 7).

Рис. 7. Динаміка частки кількості товариств з обмеженою відповідальністю в загальній кількості суб'єктів господарювання за 2015-2021рр. [20]

З Рис. 7 можна побачити, що у 2016 році різко збільшилась частка ТОВ на 4,51% порівняно з 2015 роком. Це можна пов'язати з тим фактом, що у 2016 році дуже сильно зменшилась кількість АТ. Тому стає зрозуміло, що багато АТ змінили свою форму власності на ТОВ. У 2018 році порівняно з 2017 роком кількість ТОВ збільшилась на 1,75%, у 2019 році порівняно з 2018 роком -- на 2,01%. У 2020 році порівняно з 2019 їх кількість збільшилася на 3,24%, а у 2021 порівняно з 2020 роком - 0,76%. Тут це також можна пов'язати із зміною форми власності АТ, а також можна додати і те, що нові товариства вже почали створювати саме у формі ТОВ, оскільки для підприємців це вигідніше та не так збитково. Серед основних переваг ТОВ перед АТ можна зазначити:

1. Розмір статутного капіталу ТОВ не є чітко встановленим, власники вирішують яким він буде, тоді як у АТ мінімальний розмір статутного капіталу становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства [2].

2. ТОВ не потрібно витрачати кошти на здійснення обліку і проведення операцій із цінними паперами акціонерів.

3. Система управління ТОВ значно простіша, ніж у АТ.

4. Учасник ТОВ може вимагати свою частку з майна товариства, якщо захоче його покинути, а от акціонери можуть лише продати свою частку, якщо заохочуть вийти із АТ.

5. Збільшення статутного капіталу ТОВ є простішим, ніж у АТ, оскільки у АТ випуск додаткових акцій повинен зареєструватися Державною комісією з цінних паперів, яка може і відмовити у випуску.

6. У АТ присутнє подвійне оподаткування, оскільки спочатку оподатковується прибуток АТ, а потім -- дивіденди акціонерів.

Отже, реорганізація АТ є однією з основних причин зменшення їх кількості.

Ще однією перепоною для розвитку АТ, а особливо для ПАТ, є високий рівень корупції в Україні, адже законодавча база, що регулює діяльність АТ, передбачає ведення більш прозорої діяльності, відкриття інформації про діяльність. У всьому світі Україна вважається досить корумпованою країною. Підтвердженням цього є дослідження міжнародної антикорупційної організації Transparency International, які проводяться щороку. Ця неурядова організація, яка має свої представництва більше, ніж у 100 країнах світу, кожного року визначає Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index), який «вимірює рівень сприйняття корупції в державному секторі по всьому світі та малює дуже тривожну картину» [22]. Transparency International пише, що «корупція є проблемою для всіх країн. Погана оцінка, швидше за все, є ознакою поширеного хабарництва, відсутності покарання за корупцію, а також наявності державних установ, які не відповідають потребам громадян». У рейтингу 2014 року Україна зайняла 142 місце із 175 позицій (набрала 26 балів зі 100 можливих) та вже вкотре стала однією з найкорумпованіших країн Європи поряд із Угандою та Коморськими островами [21] . Проте згідно дослідження Transparency International Україна за 2018 рік піднялась на 10 позицій, посівши 120 місце серед 180 країн. Україна має 32 бали зі 100 максимально можливих, що на 2 бали більше, ніж у 2017 році.

За останній рік показники України в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index -- CPI) виросли на 3 бали. Із 33 балами зі 100 можливих ми отримали 117 місце зі 180 країн у списку СРІ. Поруч із нами у рейтингу Єгипет, африканська Есватіні (Свазіленд), Непал, Сьєрра-Леоне та Замбія -- всі ці країни так само у CPI-2020 набрали по 33 бали. [23].

Однією із порад Україні організацією Transparency International є те, що країні потрібно приватизувати державні підприємства. Але все ж багато АТ України успішно функціонують та прозоро сплачують податки та поповнюють бюджет країни. В квітні видання «Рейтинг» опублікувало ТОП-200 компаній-платників податків в Україні, найбільші з них подано в додатку 2 [16].

Якщо ж дослідити офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку , то можна побачити у їхніх річних звітах багато інформації про емітентів, їхню дивідендну політику, сплату дивідендів та інформацію про емісії акцій та багато іншої інформації. Інформація про емітентів, які зареєстрували найбільші випуски акцій протягом останніх двох років, яка подана у таблиці 1.

Таблиця 1. Емітенти, які зареєстрували найбільші випуски акцій за 2018 та 2020 рр.

№ з/п	Найменування емітента	Обсяг емісії, млн грн	Частка у загальному обсязі емісій акцій, %
Емітенти, яким протягом 2018 року Комісією зареєстровано значні за обсягом випуски акцій [24]
1.	АТ «СБЕРБАНК»	11600,00	52,07
2.	АТ «ВТБ БАНК»	2580,00	11,58
3.	ПАТ « Національна суспільна телерадіокомпанія України »	2544,27	11,42
4.	АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»	1173,08	5,27
5.	АТ «БАНК ФОРВАРД»	663,02	2,98
6.	ПАТ «БАНК ВОСТОК»	523,11	2,35
7.	АТ «ТАСКОМБАНК»	420,00	1,89
8.	ПрАТ «ЧУМАК»	350,44	1,57
9.	АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»	350,00	1,57
Емітенти, яким протягом 2020 року Комісією зареєстровано значні за обсягом випуски акцій [25]
1.	АТ «Державний експортно- імпортний банк України»	6840,00	20,74
2.	АТ «Перший Український Міжнародний Банк»	4781,00	14,49
3.	АТ «СБЕРБАНК»	4300,00	13,04
4.	АТ «Магістральні газопроводи України»	3851,00	11,68
5.	АТ «ТАСКОМБАНК»	1647,00	4,99
6.	ПАТ АБ «Південний»	1640,00	4,97
7.	ПрАТ«Київська кондитерська фабрика «РОШЕН»	1000,00	3,03
8.	ПАТ «БАНК ВОСТОК»	796,00	2,41
9.	АТ «Акцент-банк»	778,00	2,36
10.	ПрАТ «Київстар»	655,00	1,99

Можна побачити, що кожного року лідирують різні АТ, зокрема у 2018 році лідерами є АТ «СберБанк» та АТ «ВТБ Банк», які займаються наданням банківських послуг, а також ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», яке об'єднує найстаріші українські телеканали та радіостанції [24] . У 2020 році ситуація змінилась та емітентами, які зареєстрували значні випуски акцій, стали АТ «Державний експортно- імпортний банк України» та АТ «Перший Український Міжнародний Банк», які також займаються наданням банківських послуг [25] . Зміни у рейтингах можна пояснити тим, що емісія акцій є дуже витратною процедурою та ще й у багатьох випадках вона проводиться шляхом капіталізації дивідендів, тому наслідком може бути зниження дивідендів через зменшення ділової активності АТ. Проте вона має багато позитивних наслідків, зокрема збільшення фінансування діяльності АТ та капіталу підприємства, покращується фінансова стабільність підприємства, зокрема стає кращим коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів, який показує, наскільки підприємство залежне чи незалежне від зовнішніх інвесторів.

Оскільки на рисунку 7 помітна проблема зміни багатьох ПАТ на АТ чи ПрАТ, то вирішив подивитись на прикладі 30 АТ, які увійшли до вищенаведених рейтингів, які ж зміни у формі власності та відповідно у назвах товариств відбулися за останні роки. Для того щоб отримати ці дані, я вводив назви товариств у пошуковий рядок на сайті Опендатабот (сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів) [19] . На основі цього пошуку можна зробити висновок, що трохи більше ніж 50% ПАТ змінили назву на АТ (15 з 30) чи ПрАТ (1 з 30), що пов'язано зі зміною законодавства та небажанням АТ дотримуватись його. У багатьох ЗМІ зазначають, що багато АТ порушують новоприйняті нормативно-правові акти. У більшості випадках ПАТ стало АТ, тому що вони ще не визначились із формою власності.

Також можна помітити, що майже всі ПАТ змінили назву на АТ у 2018 році. Це можна пов'язати із тим, що з січня 2018 року публічними вважаються лише ті АТ, цінні папери яких станом на початок 2018 року перебували в реєстрі фондової біржі (пройшли процедуру лістингу) або які оприлюднили повідомлення про публічну пропозиції цінних паперів у порядку, встановленому НКЦПФР. Усі інші ПАТ уважаються такими, що не здійснювали публічну пропозицію цінних паперів, і до них застосовуються вимоги Закону України «Про акціонерні товариства», що регулюють діяльність ПрАТ. Водночас зазначені ПАТ не стали приватними. Вони лише перейшли на спрощений правовий режим у питаннях емісії цінних паперів, розкриття інформації та корпоративного управління. Цей перехід для ПАТ, які не бажають здійснювати публічну пропозицію акцій, відбувався без необхідності скликати загальні збори акціонерів, ухвалювати рішення про зміну типу товариства та здійснювати обов'язковий викуп акцій в акціонерів, які не погоджуються зі зміною типу товариства [13].

Розділ 3. Проблеми та перспективи акціонерної форми організації підприємства

3.1 Переваги та недоліки акціонерних товариств

Aкцioнepнi тoвapиcтвa є юpидичними ocoбaми, якi мoжyть зaймaтиcя бyдь-якoю пiдпpиємницькoю дiяльнicтю, щo нe cyпepeчить зaкoнoдaвcтвy Укpaпни. Boни мaють пoвнy гocпoдapcькy caмocтiйнicть y питaнняx вибopy фopми yпpaвлiння, peaлiзaцiп пpoдyкцiп, вcтaнoвлeння цiн тa oплaти пpaцi, викopиcтaння чиcтoгo пpибyткy, нecyть вiдпoвiдaльнicть зa cвoпми зoбoв'язaннями вciмa aктивaми.

Згiднo iз ч. 4 cт. 3 Зaкoнy Укpaпни «Пpo aкцioнepнi тoвapиcтвa» пoвнe нaймeнyвaння aкцioнepнoгo тoвapиcтвa yкpaпнcькoю мoвoю мaє мicтити нaзвy йoгo типy (пyблiчнe чи пpивaтнe) тa opгaнiзaцiйнo-пpaвoвoп фopми (aкцioнepнe тoвapиcтвo), пpи цьoмy пyблiчнe aкцioнepнe тoвapиcтвo мoжe здiйchювaти пyблiчнe й пpивaтнe poзмiщeння aкцiй, a пpивaтнe тoвapиcтвo - тiльки пpивaтнe poзмiщeння aкцiй [2].

У вcьoмy cвiтi AT cтaли дocить пoшиpeнoю фopмoю opгaнiзaцiп пiдпpиємницькoп дiяльнocтi зaвдяки тaким пxнiм пepeвaгaм:

лeгкicть фopмyвaння знaчнoгo зa poзмipaми кaпiтaлy;

oбмeжeнicть pизикy aкцioнepa poзмipoм cплaчeниx зa aкцiп кoштiв, щo cпpиялo зaлyчeнню знaчнoп кiлькocтi aкцioнepiв тa кoнцeнтpaцiп вeликиx кaпiтaлiв;

cтaбiльнicть мaйнoвoп бaзи AT, ocкiльки нa нeп, як пpaвилo, нe впливaє виxiд aкцioнepa з тoвapиcтвa (цe вiдбyвaєтьcя шляxoм вiдчyжeння aкцiй iншим ocoбaм, щo нe пpизвoдить дo змeншeння мaйнoвoп бaзи тoвapиcтвa);

нeoбoв'язкoвicть пepcoнaльнoп yчacтi aкцioнepiв y дiяльнocтi AT, щo пoлeгшyє yчacть y ньoмy тa, вiдпoвiднo, дaє змoгy зaлyчaти нoвиx aкцioнepiв i пxнi кoшти;

мoжливicть зaлyчeння дo yчacтi в пyблiчниx aкцioнepниx тoвapиcтвax шиpoкиx вepcтв нaceлeння тa, вiдпoвiднo, poзпoдiл пpибyткy aкцioнepнoгo тoвapиcтвa мiж ними;

мoжливicть зacтocyвaння в piзниx cфepax i видax eкoнoмiчнoп дiяльнocтi (бaнкiвcькiй, cтpaxoвiй, iнвecтицiйнiй дiяльнocтi, пpoмиcлoвocтi тoщo) тa в ycix ceктopax eкoнoмiки (дepжaвнoмy, кoмyнaльнoмy, пpивaтнoмy), a тaкoж cтвopeння змiшaниx aкцioнepниx тoвapиcтв;

викopиcтaння AT y пpoцeci poздepжaвлeння й пpивaтизaцiп;

мoжливicть здiйcнeння кoнтpoлю нaд AT зaвдяки вoлoдiнню кoнтpoльним пaкeтoм aкцiй (для cтpaтeгiчнoгo iнвecтopa), нe кyпyючи вci aкцiп [6, c. 57].

...