Ґенеза розвитку правового забезпечення аукціонної торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет ДФС України

Ґенеза розвитку правового забезпечення аукціонної торгівлі

Н.В. Никитченко, д.ю.н., доцент

А.С. Пронькіна, здобувач вищої освіти

О.В. Сарніцька, здобувач вищої освіти

У статті проаналізовано поняття «аукціонна торгівля», досліджено історичні аспекти становлення аукціонної торгівлі, загальний розвиток механізму організації та проведення аукціонів із виділенням основних етапів, визначено основні центри, де проводилися аукціони, досліджено сучасні світові тенденції, що відповідають рівню розвитку міжнародних аукціонів, а також визначено ряд проблем, які виникали у ході розвитку аукціонної торгівлі.

Н. В. Никитченко, А. С. Пронькина, О. В. Сарницкая. Генезис развития правового обеспечения аукционной торговли

В статье проанализировано понятие «аукционная торговля», исследованы исторические аспекты становления аукционной торговли, общее развитие механизма организации и проведение аукционов с выделением основных этапов, определены основные центры, где проводились аукционы, исследованы современные мировые тенденции, соответствующие уровню развития международных аукционов, а также определен ряд проблем, которые возникали в ходе развития аукционной торговли.

N.V. Nikitchenko, A. S. Pronkina, O. V. Sarnitskaya. The genesis of the development of legal support for auction trading

The article analyzes the concept of “auction trade”, the historical aspects of auction trade formation, the general development of the mechanism of organizing and holding auctions and at the same time distinguishing its major stages, the main centers are identified where the auctions were conducted, the modern world trends are examined that correspond to the level of international auctions development, a number of problems are defined that arose during the development of auction trade.

Auctions have emerged as a competitive way to purchase goods from buyers. The tendency for the historical development of the auctioning of goods has been the deepening of the subjective differentiation of auctions, which have been transformed into a wholesale marketplace to meet the needs of subjects engaged in the sphere of public production. Also, during the historical development of the auction purchase and sale of goods, the specialization of auction trade was strengthened through the introduction of special procedures for the selection of goods, requirements for auction participants, the procedure for bidding and documenting their results.

The emergence and development of the auction of goods due to the division and specialization of labor, the formation of the ownership institute, the development of manufacturing. That led to the creation of a large machine industry and accordingly the emergence of large producers. They began to promote their goods in markets which required new forms of trade [5, s. 15].

The essence of auction trading was based on the functioning of market trading where the buyer was able to choose a product that suited him/her personally for the price and consumer properties. The gradual transition to a professional and organized way of realization of goods ensured the creation of a system of protective measures aimed at preventing and overcoming the collusion of sellers / buyers of goods, eliminating differences between them, ensuring the proper fulfillment of obligations. The flexibility of the organizational and legal mechanism of auction trade made it possible to respond timely to changes in the market environment and legal regulation of certain goods circulation. Historically primitive auctions are auctions that have arisen in a slave-owning system. The first auctions are dated V century BC and they were held in Babylon. Through such an auction, young girls were married. Subsequently, the family-oriented orientation of the auctions was transformed into an economic one (within the meaning of that time). Slaves were the main subject of sale and purchase. The ease of conducting such bidding, as well as the buyer and seller's lack of mutual obligations, apart from the transfer of the lot and its payment, allowed the use of existing customs of business turnover to regulate the respective relations.

In the Roman Empire auctions were an important component of the country's economic development. Due to the help of auction trade the state turnover was ensured and macroeconomic problems were solved. For example, during the economic crisis in order to secure the proceeds to the treasury by the order of the Roman emperor Mark Aurelius, an auction was held for the sale of family relics. In 193 BC for the same purpose, the post of emperor of the Roman Empire was auctioned. Thus, auctions have a thousand-year history, which dates back to ancient times and continues to this day.

Key words: auction, auction trade, security, purchase and sale.

Вступ

Метою статті є дослідження теоретичних і прикладних аспектів розвитку правового регулювання аукціонної торгівлі.

Актуальність теми обумовлена необхідністю дослідження питання проведення аукціонів, оскільки останній є поширеним способом здійснення операцій із купівлі- продажу товарів, який застосовується в умовах сучасної ринкової економіки як у міжнародній торгівлі, так і на внутрішніх ринках більшості країн. Міжнародні аукціони зазвичай реалізовують такі товари, як чай, тютюн, овочі, фрукти, риба, худоба. Також поширеними предметами торгів на міжнародних аукціонах є пушно-хутряні товари та

тропічні породи лісу. Так, наприклад, у США та Канаді понад 70 % загального обсягу хутра реалізується через міжнародні аукціони, в Данії, Швеції і Норвегії цей показник становить близько 90-95 %. Через аукціони в Лондоні Індія реалізує близько 30 %, а Шрі- Ланка - більше 70 % усього експортного обсягу чаю [1, с. 345].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми аукціонної торгівлі були предметом дослідження таких вчених: М. С. Алябишева, який систематизував та обґрунтував процес укладання договорів на аукціоні, В. А. Висоцької, А. В. Овчаренко, Л. В. Чирун, Н. Л. Полішко, які досліджували особливості укладання договорів на аукціонах, торгах і конкурсах та ін.

Виклад основного матеріалу

Асортимент товарів на внутрішніх аукціонах держав залежить від особливостей структури національної економіки відповідної країни. Так, наприклад, за офіційними даними найбільшого за обсягами аукціонного товарообігу суб'єкта господарювання - Української універсальної біржі, в Україні поширеними є аукціони з продажу енергетичних ресурсів (природний та скраплений газ, газовий конденсат), сільсько-господарської продукції (зернові культури, кукурудза), а також необробленої деревини [2].

Серед причин популярності аукціонної торгівлі товарами варто виокремити наявність органічного поєднання публічного та приватного інтересів. Їхня реалізація досягається шляхом формування правового господарського порядку на засадах оптимального поєднання державного регулювання макроекономічних процесів і ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання (ст. 5 ГК України). Водночас чітке визначення прав і обов'язків сторін господарських правовідносин у кінцевому випадку забезпечить задоволення інтересів усіх учасників [3, с. 368].

Сутність публічного інтересу полягає у забезпеченні добросовісної конкуренції товарів і товаровиробників. Основним принципом такого забезпечення є мінімальне втручання держави в регулювання економічних процесів, підвищення прозорості торгових операцій та детінізації на ринку товарів, що мають суттєве значення для економіки.

Однак наука господарського права містить погляди вчених, що розглядають сутність публічних інтересів в іншому аспекті. Так, наприклад, у своїй науковій праці Я. В. Петруненко зазначає, що «державними потребами визнаються особливі публічні інтереси, що задовольняються за спеціально розробленим механізмом регулювання. Задоволення державних потреб забезпечує потреби всього суспільства і держави, тобто потреби мають як економічний, так і соціальний зміст» [4, с. 7].

Приватним інтересом продавця є забезпечення поточного збуту уже наявних товарів та майбутнього продажу товарів, які будуть виготовлені, за справедливими ринковими цінами. До того ж, перевагою аукціону для продавця є впевненість у намірах потенційного покупця щодо укладення договору купівлі-продажу. Така впевненість забезпечується сплатою покупцем організаційного внеску за участь у відповідному аукціоні.

У свою чергу, приватним інтересом покупця є можливість одержання інформації про справедливий рівень цін на певний вид товарів, а також придбання необхідного товару за прийнятною для нього ціною.

Однак наведені переваги аукціонної купівлі-продажу товарів стали результатом тривалого становлення та розвитку відповідної форми торгівлі у провідних державах. Виникнення та розвиток аукціонної торгівлі товарами зумовлено розподілом та спеціалізацією праці, формуванням інституту власності, розвитком мануфактурного виробництва, що поклало початок створенню великої машинної індустрії та, відповідно, появі великих товаровиробників, які стали просувати свої товари на ринки, що потребувало нових форм торгівлі [5, с. 15].

Сутність аукціонної торгівлі базувалась на функціонуванні ринкової торгівлі, де покупець мав змогу обрати товар, який йому особисто підходив за ціною та споживчими властивостями. Поступовий перехід до професійного й організованого способу реалізації товарів забезпечив створення системи захисних заходів, спрямованих на попередження та подолання змови продавців або покупців товару, усунення розбіжностей між ними, забезпечення належного виконання зобов'язань. Гнучкість організаційно-правового механізму аукціонних торгів дозволила своєчасно реагувати на зміни у ринковому середовищі або правовому регулюванні обігу окремих товарів. Наприклад, на виникнення дефіциту на товарному ринку аукціон відреагував запровадженням нового лоту - права придбати відповідний товар; на введення дозвільного порядку користування окремим товаром - права отримання відповідного дозвільного документа (спеціального дозволу, ліцензії тощо) [5, с. 16].

Звернімося до історії розвитку аукціонної торгівлі. Історично первісними аукціонами є торги, що виникли в умовах рабовласницького ладу. Перші аукціонні торги датовані V ст. до н.е. та проводились у Вавилоні. Шляхом проведення такого аукціону здійснювалося видання молодих дівчат заміж. Згодом сімейно-орієнтована спрямованість аукціонів трансформувалася в економічну (у розумінні того часу), й основним предметом купівлі-продажу на них були раби. Простота проведення таких торгів, а також відсутність у покупця та продавця інших взаємних зобов'язань, крім передачі лоту та його оплати, дозволяли використовувати існуючі звичаї ділового обороту для регулювання відповідних відносин [6, с. 6].

Поряд з розвитком товарного та грошового обігу з'являлися способи забезпечення еквівалентності обміну одного товару на інший. Також розширювався асортимент торгів, залучались декілька претендентів продавцями певного виду товару, що давало змогу покупцям придбати товар за справедливою, помірною ціною [7, с. 35-38].

У Римській імперії важливою складовою економічного розвитку держави були саме аукціони. За допомогою аукціонної торгівлі забезпечувався товарообіг держави, а також вирішувались макроекономічні завдання. Так, наприклад, в умовах економічної кризи з метою забезпечення надходжень до скарбниці за наказом римського імператора Марка Аврелія був проведений аукціонний продаж родинних реліквій, а 193 р. до н.е. з цією ж метою на аукціон була виставлена посада імператора Римської імперії [8, с. 152-155].

Так, дослідники римського права звертають увагу на те, що з розвитком римського суспільства усталені звичаї ділового обороту не завжди були здатні задовольнити потреби учасників аукціону, що, у свою чергу, призвело до виокремлення специфічних правил організації та проведення торгів. Так, власнику товару надавалося право відповідної ініціативи; з'явилися спеціалісти, які на професійній основі здійснювали організацію та проведення аукціонних торгів; змінився порядок визначення ціни лота шляхом започаткування звичного у сучасній практиці поступового її підвищення пропорційно пропозиціям учасників торгів; зобов'язання сторін набули формального закріплення в договорі, який укладається з переможцем торгів [9, с. 113].

Аналіз подальшого розвитку аукціонної торгівлі дозволяє виокремити дві основні тенденції. Першою тенденцією можна вважати виникнення диференціації аукціонних торгів, яка базувалася на приналежності покупців до певної сфери суспільного виробництва (наприклад, аукціони для ремісників, торговців тощо). Другою тенденцією стало встановлення певних вимог до товарів, учасників торгів, порядку проведення аукціону та оформлення їх результатів. аукціонний торгівля світовий

Оскільки фізичні особи, що вели самостійні домогосподарства, переважно придбавали товари в роздріб для особистого споживання, то з часом виникла потреба звертатись до інших форм торгівлі (наприклад, ярмарок, базар), які не потребували ускладненої організації. У свою чергу, аукціонна купівля-продаж товарів дедалі більше набуває ознак елементу господарського обігу і, відповідно, це відбивається на її правовій регламентації. Остаточний перехід на професійну організацію та проведення аукціонів, яка існує нині, відбувся у ХІІІ ст. у Франції, де був проведений перший аукціон за участі професійного організатора та було уніфіковано законодавчі формуляри стосовно відносин між учасниками торгів та між ними й організатором у вигляді Кодексу публічних торгів [10, с. 9].

Суттєвий вплив на правове регулювання аукціонів мали регіональні особливості економічного розвитку певної країни, специфіка існуючої у них правової системи тощо. Так, наприклад, в Англії перша згадка про аукціон міститься в Оксфордському англійському словнику та датується 1595 р. Основою порядку визначення ціни лота на аукціонних торгах був покладений римський підхід щодо руху в напрямі підвищення ціни лота. Така модель отримала назву «англійський аукціон». У Нідерландах та Німеччині практикувалися аукціонні торги, які були прямо протилежними англійським та передбачали поступове зниження претендентами ціни лоту. Таку модель аукціонної купівлі-продажу товарів називають, відповідно, голландською або німецькою [5, с. 18].

У Сполучених Штатах Америки наприкінці ХХ сторіччя аукціонний товарообіг стає важливим елементом економічного життя держави. Як приклад, можна навести продаж Міністерством внутрішніх справ США майна, що перебувало у федеральній власності, саме на аукціонних торгах. У приватному секторі економіки найбільш розповсюдженою була аукціонна купівля-продаж вина, витворів мистецтва, авторських прав тощо.

На українських землях розвиток аукціонної купівлі-продажу відбувався з урахуванням економічних та правових особливостей держав, до складу яких вони входили. Аукціонна торгівля стала популярною на землях Лівобережної України у другій половині XVII ст. Саме тоді датовані акти, що містили згадки про публічні торги («торг», «торжище»), які були місцем збору купців, торгівців і звичайних міщан [11, с. 39-44].

Уже на початку XVIII ст. започатковується обов'язкова звітність про результати публічних торгів. Кожен звіт мав містити інформацію про те, хто та що продавав, якими були ціни та хто виступав у ролі поручителя. Ці відомості подавалися до Канцелярії Сенату та мали бути публічними. Працівники цього органу розміщали таку інформацію на міських воротах для того, щоб жителі могли ознайомитися з нею.

Як зазначає М. Є. Молчанова, основним джерелом правового регулювання аукціонної торгівлі товарами того часу було Зібрання законів цивільних Російської імперії, де в розділі «Про продаж і купівлю» містилися положення «Про придбання майна, купленого з публічних торгів» [5, с. 19].

Основою правового регулювання аукціонних торгів була римська система з притаманною їй класифікацією на обов'язкові та добровільні торги. Зокрема, обов'язковість проведення публічних торгів встановлювалася для продажу нерухомого майна незалежно від форми власності та рухомого майна казенних підприємств. З приводу добровільних торгів Я. К. Канторович у своїй науковій праці зазначав таке: «Добровільний продаж мав місце тоді, коли власник або управитель майна, не маючи нагоди вчинити в цей момент відчуження майна шляхом укладання цивільно-правової угоди з конкретною особою або бажаючи отримати більшу вигоду, ніж йому пропонував контрагент за такою угодою, за власним бажанням вдавався до послуг спеціального суб'єкта - органу з організації публічного продажу майна. У цьому випадку зазначений орган виступав як офіційний повірений або свідок сторони» [12].

Переможцем публічних торгів була особа, яка пропонувала найвигіднішу ціну для продавця. Також для покупця передбачався обов'язковий завдаток, який виступав як захід забезпечення належного виконання зобов'язання щодо сплати товару. Крім того, Зібрання законів цивільних Російської імперії містило застереження, що покупець повинен дати підписку, що придбає відповідне майно під загрозою втрати внесеного завдатку.

Згодом публічні торги набули значного поширення. Навіть за умови, що для реалізації рухомого майна (крім майна казенних підприємств) законодавством не вимагалося проведення публічних торгів, купці замість здійснення традиційної щоденної торгівлі в роздріб усе частіше намагалися влаштовувати періодичні розпродажі товару шляхом організованих ними самими аукціонів.

Як зауважував Г Ф. Шершеневич, у зв'язку із шаленою атмосферою пристрастей, яка створювалася за таким розпродажем, кількістю торгових операцій, швидкістю їх здійснення, яка не давала можливості оглянути речі, і виникла потреба у законодавчому унормуванні порядку проведення аукціонних розпродажів [13, с. 157].

Згодом у Статуті Торговому з'явилися правила про аукціони й аукціоністів. Відповідно до цих правил за організаційним критерієм аукціони поділялися на три види: такі, що проводилися через біржових аукціоністів, біржових маклерів або за участі посадових осіб. Перші аукціонні торги за новими правилами на українських землях були проведені на Одеській біржі 1890 року.

Питання щодо права купців на самостійну організацію торгів без участі спеціальних суб'єктів відповідного регулювання не отримало. Зокрема, К. М. Анненков наголошував на необхідності продажу нерухомого майна шляхом організації публічних торгів [14, с. 5].

Таким чином, аналіз аукціонного законодавства дореволюційного періоду та доктринальних підходів до його тлумачення свідчить про орієнтацію правового регулювання аукціонної торгівлі тих часів на формування ринкового середовища, яке має функціонувати виключно на професійній основі та за встановленими уніфікованими правилами і процедурами, що забезпечували б одночасно приватні інтереси щодо реалізації товарів та публічні інтереси щодо захисту прав покупців.

Короткострокове повернення аукціонних торгів у господарський обіг відбулося в період НЕПу. Порядок таких торгів визначався Інструкцією про проведення публічних торгів на державні підряди і поставки [5, с. 20].

Починаючи з 30-го року ХХ ст. аукціонна торгівля за участі вітчизняних суб'єктів господарювання припинилась. Натомість така форма реалізації товару широко застосовувалась у зовнішньоекономічній діяльності з метою забезпечення валютних надходжень до бюджету. Так С. С. Алексєєв писав, що причиною невдач було те, що конструкція торгів суперечила плановому порядку як основі тодішньої економіки [15, с. 112].

Проаналізувавши зарубіжний досвід, М. Є. Молчанова стверджує, що «планова економіка за умови забезпечення гнучкості планування та відходу від директивності планових показників у цілому може включати адаптовані механізми аукціонної торгівлі. Наприклад, у Китаї аукціонний механізм вперше був застосований для розподілу між громадянами прав на користування природними ресурсами. У 80-і роки в китайській провінції Шанхай були проведені перші у країні аукціоні торги, на яких місцеві фермери змагалися за право на використання земельних ділянок для створення пасовищ та вирощування овочів, фруктів, горіхів тощо. Успіх аукціону призвів до формування державної Аукціонної політики до 1996 року. Отриманий досвід аукціонної торгівлі сприяв прийняттю рішення щодо запровадження аукціонів в інших сферах економіки» [16, с. 189].

Висновки

Таким чином, аукціонні торги мають тисячолітню історію, яка розпочинається з давніх часів і продовжується дотепер. Аукціонні торги з'явились як конкурентний спосіб придбання товару покупцями. Тенденцією історичного розвитку аукціонної торгівлі товарами було поглиблення предметної диференціації аукціонів, які перетворювалися в оптовий торговельний майданчик для задоволення потреб суб'єктів, що здійснювали діяльність у сфері суспільного виробництва. Також упродовж історичного розвитку аукціонної купівлі-продажу товарів здійснювалось посилення спеціалізації аукціонної торгівлі шляхом запровадження спеціальних процедур відбору товару, вимог до учасників торгів, порядку проведення торгів та документального оформлення їх результатів.

Список використаних джерел

1. Апопій В. В., Міщук І. П., Ребицький В. М., Рудницький С. І., Хом'як Ю. М. Організація торгівлі: підручник / за ред. В. В. Апопія. 2-ге вид., перероб. та доп. К.: Центр учбової літератури, 2008. С. 345.

2. Українська універсальна біржа - найбільша торгова біржа в Україні. URL: https:// www.uub.com.ua/files/uub-presentation-2015.pdf

3. Никитченко Н. В. До питання попередження порушення прав та інтересів суб'єктів господарювання. Держава і право. Юридичні і політичні науки: зб. наук. пр. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. Вип. 53. С. 340-344.

4. Петруненко Я. В. Господарсько-правові основи державних закупівель в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право». О., 2013. 20 с.

5. Молчанова М. Є. Господарсько-правове регулювання аукціонної купівлі продажу товарів: дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2016. 218 с.

6. Алябишев М. С. Особливості укладання договорів на аукціоні: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право». К., 2009. 17 с.

7. Чижова А. Д. Эволюция института торгов. История государства и права. 2012. № 13. С. 35-38.

8. Тонков К. В. Генезис и становление торгов в России и зарубежных странах: исторический очерк. Современное право: науч.-практ. журнал. 2012. № 12. С. 152-155.

9. Підопригора О. А. Основи римського приватного права: підручник. К.: Вища школа, 1995. 267 с.

10. Довгополова Л. М. Укладення договорів на торгах: монографія. Х.: Право, 2014. 184 с.

11. Гончарова Е. История торгов в России ХУЛ-ХУШ вв. Конкурсные торги. 1998. № 8. С. 39-44.

12. Канторович Я. К. Вызов публичный. Энциклопедический словарь издателей Брокгауза и Ефрона: в 86 т.: репринт. воспроизв. изд. 1890 г. Т. 14. М. Книга, 1991. 677 с.

13. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права (Классика российской цивилистики). Т. II: Товар. Торговые сделки. М.: Статут, 2003. 544 с.

14. Анненков К. Н. Система русского гражданского права. Т. IV: Отдельные обязательства. СПб.: Типография М. М. Стасюлевича, 1904. 639 с.

15. Алексеев С. С. Теория права: учебник. 2-е изд., перераб. и доп. М.: БЕК, 1995. 350 с.

References

1. Apopii V. V., Mishchuk I. P., Rebytskyi V. M., Rudnytskyi S. I., Khom'iak Yu. M. Orhanizatsiia torhivli: Pidruchnyk / za redaktsiieiu V V. Apopiia. 2-he vydannia., pererob. ta dop. K.: Tsentr uchbovoi literatury, 2008. S. 345.

2. Ukrainska universalna birzha - naibilsha torhova birzha v Ukraini. URL: https://www. uub.com.ua/files/uub-presentation-2015.pdf

3. Nykytchenko N. V Do pytannia poperedzhennia porushennia prav ta interesiv subiektiv hospodariuvannia. Derzhava i pravo. Yurydychni i politychni nauky: zb. nauk. pr. K.: In-t derzhavy i prava im. V. M. Koretskoho NAN Ukrainy, 2011. Vyp. 53. S. 340-344.

4. Petrunenko Ya. V. Hospodarsko-pravovi osnovy derzhavnykh zakupivel v Ukraini: avtoref. dys. na zdob. nauk. stup. kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.04 «Hospodarske pravo; hospodarsko-protsesualne pravo». O., 2013. 20 s.

5. Molchanova M. Ie. Hospodarsko-pravove rehuliuvannia auktsionnoi kupivli prodazhu tovariv: dys. kand. yur. nauk. Kharkiv, 2016. 218 s.

6. Aliabyshev M. S. Osoblyvosti ukladannia dohovoriv na auktsioni: avtoref. dys. na zdob. nauk. stup. kand. yuryd. Nauk: spets. 12.00.03 «Tsyvilne pravo i tsyvilnyi protses; simeine pravo; mizhnarodne pryvatne pravo». K., 2009. 17 s.

7. Chyzhova A. D. !3voliutsyia ynstytuta torhov. Ystoryia hosudarstvayprava. 2012. № 13. S. 35-38.

8. Tonkov K. V. Henezys y stanovlenye torhov v Rossyy y zarubezhnbikh stranakh: ystorycheskyi ocherk. Sovremennoepravo: nauch.-prakt. zhurnal. 2012. № 12. S. 152-155.

9. Pidopryhora O. A. Osnovy rymskoho pryvatnoho prava: pidruchnyk. K.: Vyshcha shkola, 1995. 267 s.

10. Dovhopolova L. M. Ukladennia dohovoriv na torhakh: monohrafiia. Kh.: Pravo, 2014. 184 s.

11. Honcharova E. Ystoryia torhov v Rossyy XVII-XVSh vv. Konkursnie torhy. 1998. № 8. S. 39-44.

12. Kantorovych Ya. K. Vыzov publychnbii. Эntsyklopedycheskyi slovar yzdatelei Brokhauza y Efrona: v 86 t.: reprynt. vosproyzv. yzd. 1890 h. T. 14. M.: Knyha, 1991. 677 s.

13. Shershenevych H. F. Kurs torhovoho prava (Klassyka rossyiskoi tsyvylystyky). T. II: Tovar. Torhovыe sdelky. M.: Statut, 2003. 544 s.

14. Annenkov K. N. Systema russkoho hrazhdanskoho prava. T. IV: Otdelnbie obiazatelstva. SPb.: Typohrafyia M. M. Stasiulevycha, 1904. 639 s.

15. Alekseev S. S. Teoryia prava: uchebnyk. 2-e yzd., pererab. y dop. M.: BEK, 1995. 350 s.

Размещено на Allbest.ru