Деякі особливості кримінально-правової регламентації відповідальності за сексуальне насильство над дітьми в окремих державах Європи

Размещено на http://allbest.ru

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Деякі особливості кримінально-правової регламентації відповідальності за сексуальне насильство над дітьми в окремих державах Європи

Вадим Дядічко, здобувач

Анотація

Здійснено пошук оптимальних шляхів вдосконалення вітчизняного законодавства в частині кримінальної відповідальності за сексуальне насильство над дітьми шляхом аналізу останніх змін і доповнень до КК деяких європейських країн.

Одним із таких шляхів вбачається криміналізація такого діяння як кібергрумінг. Внаслідок аналізу відповідного кримінального законодавства Королівства Бельгія, Республіки Болгарія та Королівства Іспанія зроблено висновок, що підхід законодавця Республіки Болгарія стосовно нормативної регламентації кримінальної відповідальності за кібергрумінг вартий для вивчення його практичного застосування з метою з'ясування можливості запозичення у майбутньому вітчизняним законодавцем. Крім того, з позитивного боку відмічено наявність у КК цієї держави кримінальної відповідальності за розпусні дії або статеві зносини з неповнолітньою особою, яка займається проституцією. У КК Королівства Іспанія заслуговує на увагу наявність єдиної норми (ст. 183), яка містить різноманітні прояви сексуального насильства стосовно дітей. Зауважено, що такий підхід законодавця цієї держави також потребує окремого, більш глибокого аналізу, для його можливого запозичення вітчизняним законодавцем.

Ключові слова: зарубіжний досвід, зґвалтування, кібергрумінг, кримінальна відповідальність, неповнолітні, сексуальне насильство.

Вступ

Постановка проблеми. Сексуальне насильство над дітьми є глобальною проблемою, яке щоденно завдає шкоди одному з найцінніших благ наймолодших членів суспільства - їх праву на статеву недоторканість, а якщо вони досягли віку шістнадцяти років, то на статеву свободу.

Крім того, таке насильство може заподіювати фізичний біль, моральні страждання, підривати почуття безпеки, захищеності дитини, тримати її у стані постійного нервового напруження, що може призвести до розладів психіки, депресій, нервових зривів чи розвитку психічного захворювання тощо. Для України, як і для багатьох інших країн світу, ця проблема є досить гострою [1, с. 27].

Наприклад, за даними Генеральної прокуратури України, частка дітей, які потерпіли від зґвалтування, серед загальної кількості потерпілих від цього злочину, становила: у 2010 р. - 27,4 %; 2011 р. - 31,3 %; 2012 р. - 27,5 %; 2013 р. - 24,2 %; 2014 р. - 24,4 %; 2015 р. - 27,5 %; 2016 р. - 26,5 %; 2017 р. - 38,2 %, 2018 р. - 34 % та у 2019 р. - 43,4 % [2]. А за статистикою Ради Європи, кожна п'ята дитина хоча б раз у житті зазнавала сексуального насильства [3]. Тому на сьогодні актуальним є пошук шляхів вдосконалення чинної вітчизняної нормативної бази, зокрема і КК України, в частині протидії такому негативному явищу. Це пов'язано з тим, що «найвищим рівнем охорони громадян є кримінально-правовий захист, який забезпечує можливість застосування найбільш суворих санкцій до осіб, що заподіюють суттєву шкоду фізичному, моральному, а також соціальному розвитку підростаючого покоління» [4, с. 35]. При цьому доцільно враховувати найкращий сучасний досвід інших держав.

Зважаючи на те, що наша держава прагне стати повноправним членом європейського співтовариства, сповідувати його цінності, саме аналіз сучасного кримінального законодавства держав Європи, у частині регламентації кримінальної відповідальності за сексуальне насильство над дітьми, для пошуку оптимальних шляхів удосконалення відповідних кримінально-правих норм у Кримінальному кодексі (далі - КК) України, є цілком обґрунтованим.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. Для початку відзначимо, що у 2003 р. майже аналогічне нашому за змістом, але більш широке за колом аналізованих КК, дослідження здійснив С. Косенко. Вчений виділив такі особливості кримінальної відповідальності за статеві злочини щодо неповнолітніх: «законом однаково охороняються неповнолітні особи обох статей; статеві зносини з малолітніми у всіх випадках визнаються зґвалтуванням; караються не лише статеві зносини з неповнолітніми, а й розпусні дії щодо них; згода неповнолітніх на вчинення з ними дій сексуального характеру не звільняє винного від покарання; у кримінальних кодексах робиться наголос на інцестні зв'язки і підвищується покарання за них» [4, с. 37]. Такі висновки вчений зробив на підставі аналізу положень КК окремих держав колишнього СРСР, Європи, а також Китайської народної республіки та Японії. Можна сказати, що у КК України вищенаведені положення також поступово були враховані як конструктивні ознаки відповідних складів злочинів.

А в 2006 р. у межах дослідження кримінального законодавства країн континентальної Європи М. І. Хавронюк також досить ґрунтовно розглядав питання регламентації кримінальної відповідальності за статеві злочини проти неповнолітніх. Зокрема, вчений зробив висновок, що безплідність, як наслідок статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, доцільно виключити з диспозиції ч. 2 ст. 155 КК України, «оскільки цей наслідок не може бути доведений кримінально-процесуальними засобами в установлено чинним законодавством порядку» [5, с. 957]. Не оспорюючи доцільність цієї пропозиції, оскільки це не є предметом нашого дослідження, тільки відзначимо, що навіть в оновленій редакції ст. 155 КК України такий наслідок передбачено як кваліфікуюча ознака у ч. 2 цієї статті.

Однак після цих досліджень минуло понад десять років, у світі відбулося багато суспільно-політичних змін, наука кримінального права у державах Європи зробила крок вперед, але й прояви статевої злочинності щодо дітей почали набувати нових форм, що потребують криміналізації. Це, зокрема, стосується злочинних діянь, пов'язаних із застосуванням комп'ютерних технологій або засобів зв'язку так званого кібергрумінгу.

Наприклад, як повідомляють В. О. Березовська та П. М. Маланчук: «у 2017 році британського педофіла Пола Лейтона (Paul Leighton) було засуджено до 16 років позбавлення волі за зґвалтування в режимі он-лайн. Він створив 30-40 несправжніх облікових записів Facebook для знайомства з дітьми. За допомогою соціальної мережі зловмисник спочатку вмовляв дітей надіслати йому фотографії інтимного характеру, після отримання яких шантажував дітей, змушуючи їх до вчинення сексуальних дій насильницького характеру. Так 14-річного хлопчика з Флориди (США) Лейтон змусив зґвалтувати 12- річну племінницю, 14-річну дівчину з Південної Дакоти (США) примусив до статевих актів зі своїм братом, які вони знімали для зловмисника на відео. В аналогічній ситуації опинилася і 13-річна дівчина з Теннессі (США). Загалом жертвами серійного педофіла стали більше ста осіб з різних країн» [6, с. 130]. Безперечно, що такі випадки можуть траплятись і в нашій державі. І хоча в 2018 р. Г. Я. Мартинишин [7] та в 2019 р. В. Ю. Омецинська [8] у межах своїх дисертаційних досліджень також розглядали окремі аспекти зарубіжного досвіду кримінально-правового захисту неповнолітніх від сексуального насильства, однак питання законодавчої протидії кібергурмінгу вони не розглядали.

Метою статті є пошук оптимальних шляхів вдосконалення вітчизняного законодавства в частині кримінальної відповідальності за сексуальне насильство над дітьми шляхом аналізу останніх змін і доповнень до КК деяких європейських країн.

Виклад основного матеріалу

Предметом дослідження ми обрали КК Королівства Бельгія, Республіки Болгарія та Королівства Іспанія, оскільки ці держави є повноправними членами Євросоюзу і їх кримінальне законодавство щодо захисту дітей від сексуального насильства зазнало останнім часом суттєвих змін. Крім того, Г. Я. Мартинишин у своїй дисертації проаналізував лише досить поверхово, одним абзацем, досвід Королівства Іспанія [7, с.62], а В. О. Омецинська досліджувала відповідний досвід Республіки Польща, Французької Республіки та ФРН [8, с. 70-83].

Тож у КК Королівства Бельгія було внесено низку змін у розглянуті нами кримінально-правові норми. Наприклад, законом від 31 травня 2016 р. з ч. 1 ст. 372, що передбачає відповідальність за будь-яке сексуальне посягання, вчинене без насильства або погроз щодо дитини, або за допомогою дитини будь-якої статі, віком до шістнадцяти років було виключено положення про те, що не є потерпілими від цього злочину особи «емансиповані шляхом шлюбу» [9].

Зазначимо, що відповідно до цивільного законодавства розглянутої країни мінімальний шлюбний вік не передбачено, він визначається відповідно до рішення суду за згодою батьків, тобто фактично може бути і нижче, ніж шістнадцять років. Отже, відтепер всі особи, які не досягли віку шістнадцяти років, є потерпілими від цього злочину, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі чи ні.

У ст. 373 КК Королівства Бельгія, що передбачає відповідальність за насильницькі форми сексуальних посягань без проникнення в тіло людини, законом від 1 лютого 2016 р. розширено перелік способів такого посягання, а саме: безпосередньо фізичне насильство, обмеження, погрози, вчинення раптово або з використанням обману, або якщо таке посягання стало можливим внаслідок хвороби або фізичної чи психічної відсталості жертви [9]. Заслуговує на увагу виділення такого способу вчинення сексуального посягання, як обман. Слід також відмітити, що вищерозглянуті норми найближче за сутністю діяння відповідають ст. 153 КК України.

Щодо зґвалтування, то у ст. 375 Королівства Бельгія до переліку способів подолання опору потерпілої особи перед вчиненням сексуального проникнення, вищевказаним законом додано застосування погроз та раптовість [9]. неповнолітній сексуальний насильство кібергрумінг

Потрібно зазначити, що цією нормою також передбачено: «Будь-який акт сексуального проникнення, будь-якого характеру і будь-якими способами, вчинений щодо дитини, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, вважається зґвалтуванням шляхом насильства. У цьому випадку покаранням буде позбавлення волі на п'ятнадцять-двадцять років. А якщо дитині було менше десяти років, то винній особі буде призначено покарання у вигляді позбавлення волі від двадцяти до тридцяти років» [9]. Як бачимо, за зґвалтування дитини віком до десяти років, незважаючи на спосіб вчинення, передбачено дуже сувору санкцію.

Також 10 квітня 2014 р. КК Королівства Бельгія було доповнено ст. 377 ter, у якій передбачено обставину, що обтяжує відповідальність за посягання на статеву недоторканість, а саме: якщо будь-який зі статевих злочинів було вчинено щодо неповнолітньої особи віком до шістнадцяти років і до вчинення цього злочину злочинець погрожував неповнолітньому у подальшому вчинити, зокрема, будь-яке сексуальне посягання щодо нього [9]. Досить цікава норма, але неприйнятна для нашого законодавства, оскільки є складною для процесуального доказування через те, що обвинувачення по ній буде переважно ґрунтуватись лише на усних свідченнях потерпілої та винної особи.

Крім того, 10 квітня 2014 р. КК Королівства Бельгія було доповнено і ст. 377 quater такого змісту: «Особа повнолітнього віку, яка за допомогою інформаційно- комунікаційних технологій пропонує зустріч з неповнолітнім віком до шістнадцяти років з наміром вчинити правопорушення, про яке йдеться в цій главі або в главах VI та VII, це діяння каратиметься позбавленням волі на термін від одного до п'яти років, якщо за цією пропозицією супроводжувались матеріальні акти, що призвели до згаданої зустрічі» [9]. У цій нормі констатуємо наявність криміналізації лише певних складових так званого кібергумінгу. Аналог такої статті у КК України відсутній, однак її існування в чинному кримінальному законодавстві видається цілком обґрунтованим, однак саме у якому вигляді, ми з'ясуємо нижче.

Зокрема, до КК Республіки Болгарія у 2015 р. також включено низку положень, що регламентують відповідальність за посягання на статеву свободу і недоторканість дітей за допомогою інформаційних або комунікаційних технологій.

Відповідно до ст. 155 а: «(1) Той, хто за допомогою інформаційних або комунікаційних технологій або будь-яким іншим способом надає або збирає інформацію про особу віком до 18 років для контакту з нею та вчинення блуду, статевих зносин, проституції, створення порнографічного матеріалу або участі в порнографічному спектаклі, карається позбавленням волі на термін від одного до шести років та штрафом від п'яти тисяч до десяти тисяч левів.

(2) Покарання, передбачене абз. 1 також накладається на особу, яка за допомогою інформаційних або комунікаційних технологій або іншим способом встановлює контакт з особою, яка не досягла 14-річного віку, з метою вчинення непристойних дій, статевих контактів, статевих зносин, створення порнографічного матеріалу або участі в порнографічних матеріалах» [10].

А згідно зі ст. 155 б: «Той, хто спонукає особу до 14 років брати участь або спостерігати за фактичним, віртуальним або модельованим статевим актом між особами тієї самої або іншої статі або хтивим проявом статевих органів людини, содомією, мастурбацією, сексуальним садизмом або мазохізмом, карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Коли діяння, передбачене абз. 1, виконано: 1) шляхом застосування сили чи погрози; 2) з використанням стану залежності або щодо особи, над якою становлено опіку; 3) двома або більше особами, які домовились заздалегідь; 4) повторно, підлягає покаранню у вигляді позбавлення волі на строк від двох до десяти років» [10].

І, нарешті, відповідно до ст. 155 в: «Хто, застосовуючи силу чи погрозу, або використовуючи стан залежності або щодо особи, над якою становлено опіку, переконує такого неповнолітнього взяти участь у реальних, віртуальних або імітованих розпусних діях, статевих контактах, зокрема содомія, мастурбація, сексуальний садизм чи мазохізм, а також за хтивий показ людських статевих органів, карається позбавленням волі на строк до п'яти років» [10].

Вищенаведені норми містять, зокрема, ознаки злочинів, передбачених у ст. 152, 153 та 156 КК України. Також вони частково збігаються зі змістом ч. 4 ст. 301 КК України, що передбачає, зокрема, відповідальність за «примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру» [11]. Однак важливим є те, що, ці діяння, насамперед, мають своїм основним безпосереднім об'єктом статеву недоторканість дітей, а не моральність, що видається цілком логічним.

Крім того, слід відмітити з позитивного боку і досить детальну криміналізацію діянь близьких до кібергрумінгу.

З позитивного боку треба також відмітити наявність у КК Республіки Болгарія ст. 154 а, що передбачає відповідальність за розпусні дії або статеві зносини з неповнолітньою особою, яка займається проституцією [10]. Відповідно до чинного вітчизняного законодавства таке діяння не становить окремого складу злочину, хоча суспільна небезпечність такого діяння, на нашу думку, є достатньою для його криміналізації в Україні.

У КК Королівства Іспанія у 2010 р. в Розділі VIII Особливої частини виділено Главу «Про насильство та сексуальні напади на неповнолітніх осіб віком до шістнадцяти років». З назви Глави випливає, що особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років не є потерпілими від злочинів, розміщених у ній. Відповідальність за сексуальні посягання на таких осіб настає за ст. 179-182 КК Королівства Іспанія.

У розглянутій Главі розміщено ст. 183, що регламентує відповідальність за діяння, яке за своєю суттю можна порівняти у вітчизняному кримінальному законодавстві зі злочинами, передбаченими у ст. 152-156 КК України. Однак виявляти такі спільні та відмінні ознаки досить складно, оскільки вони переплітаються між собою.

Наприклад, у ч. 1 ст. 183 КК Королівства Іспанія розміщено такий склад злочину, як «дії сексуального характеру» [12], що найближче до діяння, передбаченого ст. 156 КК України, тобто розбещення неповнолітніх, а також і до так званого «сексуального насильства за добровільною згодою» для дитини віком до чотирнадцяти років, передбаченого у ч. 4 ст. 153 КК України. Треба зазначити, що покарання за таке діяння у КК Королівства Іспанія - позбавлення волі від двох до шести років.

У ч. 2 ст. 183 розглянутого КК передбачено відповідальність за сексуальне насильство без проникнення у тіло дитини, приблизним відповідником якого є ст. 153 КК України.

Однак поряд із його вчиненням із застосуванням насильства або залякування, як способів подолання опору під час вчинення такого сексуального насильства, окрему відповідальність передбачено й за те, що внаслідок такого злочинного впливу винної особи неповнолітній змушений «брати участь у вчинках сексуального характеру з третьою стороною або вчиняти їх над собою» [12].

Покарання за такі діяння від п'яти до десяти років позбавлення волі, тобто верхня межа є більш суворою, ніж у ч. 3 ст. 153 КК України. Щодо примушування брати участь у вчинках сексуального характеру, то тут аналогом є ст. 154 КК України, яка, однак, не має кваліфікованого виду, який би стосувався примушування неповнолітньої або малолітньої особи до вчинення таких дій з іншою особою. А щодо примушування вчиняти дії сексуального характеру із самим собою, то окремо таке діяння у КК України також відсутнє. Залежно від того, чи відбувалося проникнення у тіло дитини чи ні, такі дії можна кваліфікувати за відповідними частинами ст. 152 або 153 КК України. Тому доцільність окремої криміналізації такого діяння у КК України залишаємо під питанням.

Крім того, ч. 3 ст. 183 КК Королівства Іспанія передбачає відповідальність за сексуальне насильство, пов'язане із «вагінальним, анальним або оральним плотським доступом або введенням членів тіла або предметів через будь-який із перших двох шляхів» [12]. Причому, якщо такі статеві зносини є добровільними з боку особи, яка не досягла віку шістнадцяти років, то дії винного караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

За КК України таке діяння можна кваліфікувати або за ч. 4 ст. 152, якщо дитині не виповнилось чотирнадцяти років, або за ст. 155, якщо дитина має вік від чотирнадцяти до шістнадцяти років.

Коли ж діяння містить ознаки злочину, передбаченого у ч. 2 ст. 183 Королівства Іспанія, тобто з боку винної особи є насильство, зокрема примушування вчинити такі проникнення у тіло самому собі, то за нього винній особі слід призначити покарання від дванадцяти до п'ятнадцяти років. Це діяння за своєю суттю найближче зґвалтуванню, передбаченому в ст. 152 КК України.

Деякими особливостями кваліфікованих видів ст. 183 КК Королівства Іспанія, що відрізняють її від вітчизняного кримінального законодавства й регламентовані у ч. 4 цієї статті та тягнуть за собою максимальну санкцію, передбачену у її ч. 1-3, є такі: зґвалтування особи віком до чотирьох років; коли насильство чи залякування мають особливо принизливий або принизливий характер; коли винний навмисно або з грубої необережності поставив під загрозу життя або здоров'я жертви; коли сексуальне насильство було вчинено в межах організації або злочинної групи, яка створювалась для здійснення такої діяльності [12].

На нашу думку, з вищеперелічених особливостей заслуговує на увагу остання, що стосується вчинення сексуального насильства щодо дітей організованими злочинними угрупуваннями. Однак доцільність його криміналізації у КК України також потребує окремого дослідження.

Треба також відзначити, що КК Королівства Іспанія захищає і право на статеву свободу дітей віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років. Відповідно до ст. 182 цього КК вчинення статевих зносин, пов'язаних з обманом або зловживанням визнаною довірою, владою або іншим впливом на жертву, вважається сексуальним насильством. На нашу думку, такий підхід законодавця цієї країни також вартий запозичення.

Щодо кібергрумінгу, то до розглянутої глави КК Королівства Іспанія у 2015 р. було додано ст. 183 ter. такого змісту:

«1. Кожен, хто через Інтернет, телефон або будь-яку іншу інформаційно-комунікаційну технологію контактує з неповнолітнім, якому не виповнилося шістнадцять років, і пропонує організувати з ним зустріч з метою скоєння будь-якого із злочинів, описаних у статтях 183 та 189, за умови, що така пропозиція супроводжується матеріальними діями, спрямованими на зближення, підлягає покаранню від одного до трьох років позбавлення волі або штрафом від дванадцяти до двадцяти чотирьох місяців. Покарання застосовуватимуться у верхній половині, якщо контакт буде здійснений шляхом примусу, залякування чи обману.

2. Той, хто через Інтернет, телефон або будь-яку іншу інформаційно-комунікаційну технологію контактує з неповнолітнім, якому не виповнилося шістнадцять років, і виконує дії, спрямовані на обман з метою надання йому порнографічного матеріалу або показу порнографічних зображень самого себе або неповнолітнього, карається ув'язненням від шести місяців до двох років» [12].

З аналізу цієї норми випливає, що ч. 1 цієї статті відповідає ст. 377 quater КК Королівства Бельгія, а ч. 2 частково містить ознаки ст. 156 та ст. 301 КК України. Однак, на нашу думку, ця норма, як і відповідна стаття у КК Королівства Бельгія, не повною мірою охоплює сутність кібергрумінгу, оскільки відсутня така складова цього діяння, як примушування дітей шляхом шантажування, за допомогою електронних засобів зв'язку, до вчинення сексуальних дій насильницького характеру. Ці дії підлягають кваліфікації за іншими нормами. Наприклад, у Королівстві Іспанія за ч. 2 або ч. 3 ст. 183 КК цієї країни.

Щодо нашої держави, то ми підтримуємо думку, що проблема кібергрумінгу заслуговує на негайну реакцію. Мережа «Інтернет» надала педофілам неймовірні можливості для пропаганди і вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей і сучасне законодавство повинно враховувати технологічний прогрес у цьому плані» [6, с. 133]. У першу чергу вищезказане стосується КК України.

Висновки

Отже, на нашу думку, підхід законодавця Республіки Болгарія стосовно нормативної регламентації кримінальної відповідальності за кібергрумінг є більш деталізованим і таким, що є вартим для вивчення його практичного застосування з метою з'ясування можливості запозичення у майбутньому вітчизняним законодавцем. Крім того, з позитивного боку потрібно відмітити наявність у КК цієї держави кримінальної відповідальності за розпусні дії або статеві зносини з неповнолітньою особою, яка займається проституцією.

У КК Королівства Іспанія заслуговує на увагу наявність єдиної норми (ст. 183), що містить різноманітні прояви сексуального насильства стосовно дітей. Ми вважаємо, що такий підхід законодавця цієї держави потребує окремого, більш глибокого аналізу, для його можливого запозичення вітчизняним законодавцем. Також заслуговує на увагу вивчення питання щодо окремої криміналізації у КК України як сексуальне насильство, вчинення статевих зносин з особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, здійснених із застосуванням впливу на потерпілу особу такими способами, як: обман або зловживанням довірою, зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Список використаних джерел

1. Гаврильців М. Т. Міжнародний досвід протидії сімейному насильству та перспективи імплементації в Україні. Кримінально-правові та адміністративно-правові основи протидії насильству в сім'ї : матеріали наук.-практ. інтернет-конф.) (Івано-Франківськ, 27 бер. 2017 р.) : редкол.: В. М. Вовк, А. П. Калініченко, А. В. Ляшук, І. В. Дроздова та ін. Івано-Франківськ : Націон. акад. внутр. справ, 2017. С. 27-29.

2. Статистична інформація. Офіційний вебсайт Генеральної прокуратури України. URL: http://www.gp.gov.ua/ua/stat.html (дата звернення: 25.07.2020).

3. Кожна п'ята дитина хоча б раз в житті зазнавала сексуального насильства: Статистика Ради Європи. URL: http://uacrisis.org/ua/62408-european-day-on-the-protection-of-children-against- sexual-exploitation-and-sexual-abuse

4. Косенко С. Захист прав неповнолітніх потерпілих від статевих злочинів. Право України. 2003. № 2. С. 35-38.

5. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : монографія. Київ : Юрисконсульт, 2006. 1048 с.

6. Березовська В. О., Маланчук П. М. Кібергрумінг та відповідальність за нього. Правова держава. 2020. № 37. С. 130-136. URL: http://pd.onu.edu.ua/article/view/201505/205558. (дата звернення: 25.07.2020).

7. Мартинишин Г. Я. Статева недоторканість як об'єкт кримінально-правової охорони в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Львів, 2017. 220 с.

8. Омецинська В. Ю. Кримінально-правова охорона статевої свободи та статевої недоторканості дитини : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Львів, 2019. 265 с.

9. Code pйnal Belge. URL: http://www.ejustice.just.fgov.be/ cgi_loi/loi_a1.pl?language=fr&caller=list&cn= 1867060801 &la=f&fromt ab=loi (дата звернення: 25.07.2020).

10. Български наказателен кодекс. URL: https://lex.bg/laws/ldoc/1589654529 (дата звернення: 25.07.2020).

11. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001. № 2341 - III. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 25.07.2020).

12. С6digo penal de Espana. URL: https://www.boe.es/buscar/act.php?id=BOE-A-1995-25444 (дата звернення: 25.07.2020).

References

1. Havryltsiv M. T. Mizhnarodnyi dosvid protydii simeinomu nasylstvu ta perspektyvy implementatsii v Ukraini. Kryminalno-pravovi ta administratyvno-pravovi osnovy protydii nasylstvu v simi [International experience in combating domestic violence and prospects for implementation in Ukraine] : materialy nauk.-prakt. internet-konf.) (Ivano-Frankivsk, 27 ber. 2017 r.) : redkol.: V. M. Vovk, A. P. Kalinichenko, A. V. Liashuk, I. V. Drozdova ta in. Ivano-Frankivsk : Natsion. akad. vnutr. sprav, 2017. S. 27-29. [in Ukr].

2. Statystychna informatsiia [Statistical information]. Ofitsiinyi vebsait Heneralnoi prokuratury Ukrainy. URL: http://www.gp.gov.ua/ua/stat.html (data zvernennia: 25.07.2020). [in Ukr].

3. Kozhna piata dytyna khocha b raz v zhytti zaznavala seksualnoho nasylstva: Statystyka Rady Yevropy [One in five children has been sexually abused at least once in their life: Council of Europe statistics]. URL: http://uacrisis.org/ua/62408-european-day-on-the-protection-of-children-against-sexual- exploitation-and-sexual-abuse [in Ukr].

4. Kosenko S. Zakhyst prav nepovnolitnikh poterpilykh vid statevykh zlochyniv [Protection of the rights of juvenile victims of sexual crimes]. Pravo Ukrainy. 2003. № 2. S. 35-38. [in Ukr].

5. Khavroniuk M. I. Kryminalne zakonodavstvo Ukrainy ta inshykh derzhav kontynentalnoi Yevropy: porivnialnyi analiz, problemy harmonizatsii [Criminal legislation of Ukraine and other states of continental Europe: comparative analysis, problems of harmonization] : monohrafiia. Kyiv : Yuryskonsult, 2006. 1048 s. [in Ukr].

6. Berezovska V. O., Malanchuk P. M. Kiberhruminh ta vidpovidalnist za noho [Cybergrooming and responsibility for it]. Pravova derzhava. 2020. № 37. S. 130-136. URL: http://pd.onu.edu.ua/article/view/201505/205558. (data zvernennia: 25.07.2020). [in Ukr].

7. Martynyshyn H. Ya. Stateva nedotorkanist yak obiekt kryminalno-pravovoi okhorony v Ukraini [Sexual integrity as an object of criminal law protection in Ukraine] : dys. ... kand. yuryd. nauk : 12.00.08. Lviv, 2017. 220 s. [in Ukr].

8. Ometsynska V. Yu. Kryminalno-pravova okhorona statevoi svobody ta statevoi nedotorkanosti dytyny [Criminal protection of sexual freedom and sexual integrity of the child] : dys. ... kand. yuryd. nauk : 12.00.08. Lviv, 2019. 265 s. [in Ukr].

9. Code pйnal Belge. URL: http://www.ejustice.just.fgov.be/ cgi_loi/loi_a1.pl?language=fr&caller=list&cn=1867060801&la=f&fromt ab=loi (дата звернення: 25.07.2020).

10. Български наказателен кодекс. URL: https://lex.bg/laws/ldoc/1589654529 (дата звернення: 25.07.2020).

11. Kryminalnyi kodeks Ukrainy vid 05.04.2001. № 2341-III [Criminal Code of Ukraine of April 5, 2001. № 2341-III]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (data zvernennia: 25.07.2020). [in Ukr].

12. Cфdigo penal de Espana. URL: https://www.boe.es/buscar/act.php?id=BOE-A-1995-25444 (дата звернення: 25.07.2020).

Summary

Some features of the criminal law regulation of liability for sexual abuse against children in some European countries

Vadym I. Dyadichko

There is the search for optimal ways to improve domestic legislation in terms of criminal liability for sexual abuse of children by analyzing the latest changes and additions to the Criminal Code of some European countries. One such way is to criminalize such an act as "cybergrooming". The analysis of the relevant criminal law of the Kingdom of Belgium, the Republic of Bulgaria and the Kingdom of Spain has allowed to conclude that the approach of the legislator of the Republic of Bulgaria to the regulation of criminal liability for "cybergrooming" seems to be worth worth studying its practical application in order to determine the possibility of future borrowing by the domestic legislator. In addition, on the positive side, the Criminal Code of this state has criminal liability for lewd acts or sexual intercourse with a minor engaged in prostitution. The Criminal Code of the Kingdom of Spain deserves attention to the existence of a single rule (Article 183), which includes various manifestations of sexual violence against children.

The author has noted that such an approach of the legislator of this state also requires a separate, more in-depth analysis for its possible borrowing by the domestic legislator. In addition, it is worth studying the issue of separate criminalization in the Criminal Code of Ukraine as sexual violence, sexual intercourse with persons aged sixteen to eighteen, committed with the use of influence on the victim in such ways as: fraud or abuse of trust, abuse of official position by an official..

Keywords: foreign experience, rape, cybergrooming, criminal liability, minors, sexual violence.

Размещено на Allbest.ru