Діяльність центрів соціальних служб для молоді у здійсненні соціальної допомоги сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Кафедра соціальної політики

КУРСОВА РОБОТА

Діяльність центрів соціальних служб для молоді у здійсненні соціальної допомоги сім'ї

Студентки факультету соціальної політики

Луценко Є.О.

Науковий керівник: кандидат

педагогічних наук, доцент Румянцева Т.В.

Київ 2021



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ПИТАНЬ ДОПОМОГИ СІМ'Ї

1.1 Програма чинного законодавства України щодо питань сімейної політики України

1.2 Основні принципи здійснення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям

1.3 Державна система соціальної допомоги сім'ям з дітьми

Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЦЕНТРИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ'Ї ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ В УКРАЇНІ

2.1 Основи роботи державних регіональних соціальних служб, що опікуються питаннями соціального захисту сім'ї, дітей та молоді

2.2 Основи роботи державних районних, міських, районних у місті, селищних, сільських центрів соціальних служб, що опікуються питаннями соціального захисту сім'ї, дітей та молоді

2.3 Діяльність державних органів соціального захисту населення в умовах сьогодення.

Висновки до Розділу 2

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

У дослідженні представлено інформацію про чинну законодавчу програму соціального державного захисту і допомоги для сімей, основні теоретичні принципи її надання. Опрацьовано технології та методологію роботи соціальних інститутів, що відповідають за державне урегулювання сімейної політики. Досліджено і описано сучасний стан і концепції розвитку соціальної сімейної політики України.

Основними завданнями курсової роботи є

? опис діяльності соціальних центрів для молоді у проведенні соціального захисту і підтримки сімей та їх членів

? вирішення теоретичних питань, щодо виявлення сутності основних термінів і понять теми

Метою проведення дослідження є побудувати структуру діяльності соціальних служб щодо захисту і допомоги сім'ям, й порівняти її з чинним сімейним законодавством. З'ясувати найбільші неточності й неспівпадіння декларативної системи із реальним станом справ у зазначеній сфері. Також написання праці сприяє узагальненню набутих професійних знань щодо формування сімейної державної політики. Опрацьований матеріал сприятиме розвитку студента як спеціаліста й дослідника у певній галузі.

Об'єктом вивчення дослідження є сім'ї ті члени сімей, що у зв'язку з складними економічними, соціальними, політичними або екологічними обставинами потребують соціальної підтримки від держави

Предметом дослідження є соціальна допомога, що надається сім'ям та членам сімей, що потрапили у складні соціальні, економічні, політичні або екологічні обставини, у центрах соціальних служб для молоді

Дане дослідження присвячене діяльності державних соціальних служб для молоді у підтримці сімей і вивчення основних теоретичних принципів соціальної роботи з молодими сім'ями, що потребують соціального захисту.

Актуальність теми курсової роботи полягає у важливості дослідження принципів формування, функціонування і роботи механізмів державної соціальної сімейної політики, за для визначення можливостей до їх удосконалення. У 21 столітті позачерговими є проблеми демографічної і ринкової ситуації у світі. Тому, на сьогоднішній день є важливим питанням підтримка молоді, молодих сімей й розвиток відповідних соціальних інститутів, задля створення сприятливих умов для становлення економічного-активного населення.

За даними останніх років становище сім'ї в Україні значно погіршилося. Такий процес занепаду в більшості зумовлений глобалізаційним впливом і підвищення ролі економічних ринкових відносин у країні. оскільки перехід до ринкових економічних відносин. Роль сім'ї у вихованні та життєзабезпечення дітей підвищується з кожним роком, й тому відповідно до зросту відповідальності зростає й значення її економічного становища.

Тому на сьогодні українці з насторогою й надмірною обережністю ставляться до створення сімей та народження дітей., що сприяє стрімкому зниженню народжуваності, скороченню середньої тривалості життя й старінні нації у цілому.

Зміна демографічної ситуації у країні несе за собою прямий негативний вплив на ринок й економічне становище усієї країни. Це знижує рівень життя населення, що відповідно ще більше ускладнює і поглиблює проблему матеріальної самостійності Українських сімей.

Усі ці негативні явище негативно впливають на усі сфери суспільного життя. Крім того у досить вузькій сфері соціального захисту це викликає безліч проблемних ситуацій. Низький рівень матеріальної забезпеченості також приводить до збільшення кількості виникнення внутрішніх сімейних конфліктів, що викликають низки розлучень, приріст випадків соціального та природнього сирітства, бродяжництва, жебрацтва, злочинності й бандитизму.

Тому, на мою думку, тема діяльності центрів соціальних служб для молоді у здійсненні соціальної допомоги сім'ї є доцільною для широкого вивчення й дослідження. У майбутньому це матиме позитивний вплив на економічний стан країни, а також збільшення показника народжуваності, скорочення числа випадків соціального сирітства.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ПИТАНЬ ДОПОМОГИ СІМ'Ї

1.1 Програма чинного законодавства України щодо питань допомоги сім'ї

Основні теоретичні засади державної соціальної сімейної політики затвердженні у Конституції України, а також у державних нормативно-правових актах. При розгляді теми дослідження я опрацьовувала такі документи як: Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Державної соціальної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 року», Сімейний Кодекс України, Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загального положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді». Їх зміст установлює й закріплює основні гарантії і стандарти що урегульовують норми життя сімей та стану їх благополуччя.

За офіційний визначенням сім'я - це особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні та усиновлені діти зазначених осіб віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови що такий період не перевищує чотири місяці) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом із батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їхньому утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і доглядає за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю та не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

За законодавством основною метою державної сімейної політики є формування сприятливих умов для створення, розвитку і функціонування сімей, реалізації нею її функцій у суспільстві, а також підвищення ролі сім'ї у структурі суспільства.

Одним з найбільш важливих документів є Сімейний Кодекс України. Він є основоположним нормативно-правовим актом у сфері сімейного права. Сімейний Кодекс України є технологією з урегулювання сімейних відносин в Україні. Зміст даного документу відповідає на такі питання як:

? визначення засади шлюбу

? особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя

? підстави виникнення особистих немайнових і майнових прав і обов'язків подружжя

? зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів

Основні обов'язки держави перед сім'єю містяться у статті 5 Сімейного Кодексу України. До них належать такі принципи:

? Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.

? Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

? Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

? Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

Аналізуючи матеріали, можна констатувати, що основні принципи сімейної політики містяться у Постанові Верховної Ради України «Про Концепцію державної сімейної політики» Основними принципами державної сімейної політики є:

Першим принципом є збереження суверенітету і автономії сім'ї у її розвитку. За ним обмежується влив і втручання державних органів у міжособистісні стосунки між її членами.

Другий принцип голосить про узгоджений підхід до надання державних гарантій соціального захисту сім'ї, відповідно до рівня її життя. За ним сім'я або її члени, що перебувають у складних економічних, політичних або соціальних обставинах, мають право на гарантованих захист і підтримку від держави.

Третій принцип проголошує рівність між членами родини. Паритетна рівновага та партнерство між жінками і чоловіками в усіх сферах життя. Він надає чоловікам і жінкам рівні можливості, сприяючи їх особистому розвитку розвитку, а також врегуюванні прав на виховання дитини.

Четвертим принципом є соціальне партнерство сім'ї та держави. Воно розподіляє відповідальність за благополуччя держави між членами родини та державними органами, що здійснюють функції соціального, політичного, економічного та екологічного захисту.

За п'ятим принципом визначаються права дитини у сім'ї. Пріоритетом для держави установлюється захист дитини, її безпеки й створення умов максимально сприятливих для її розвитку, в незалежності від її стану її сім'ї

Останній, шостий принцип націлений на збереження наступності поколінь, що є гарантом збереження національно культурної спадщини, народних традицій та звичаїв.

У цілому, можна зазначити, що основними напрямами державної сімейної політики на законодавчому рівні визначено:

? Сприяння життєдіяльності сім'ї та її стабільному розвиткові

? Поліпшення охорони здоров'я членів сім'ї

? Розвиток системи соціально-консультаційної допомоги сім'ям

? Сприяння сім'ям у вихованні дітей та їх всебічному розвитку

? Створення умов для дозвілля, культурного відпочинку і оздоровлення всієї сім'ї.

На основі опрацьованого матеріалу, можемо визначити державні органи що опікуються питаннями забезпечення соціальної допомоги сім'ям

Міністерство соціальної політики України та Міністерство молоді та спорту України є центральними і основоположними органами, що опікуються питаннями сімейної політики. Їх завданням є формування ефективних технологій впровадження державної сімейної політики, реалізація і контроль діяльності усіх інших органів відповідній сфері.

Державні стандарти що регламентують норми і завдання діяльності державних соціальних органів містяться у Постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності центрів соціальних служб» що набула чинності від 1 червня 2020 року. На основі цього документу затвердженні Типове положення про республіканський Автономної Республіки Крим, обласний, Київський та Севастопольський міський центр соціальних служб і Типове положення про районний, міський, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб.

За даним законом поділ завдань і повноважень відбувається за територіальним критеріем. Центри соціальної допомоги можуть бути:

? Регіональні

? Районні

? Міські

? Районні у місті

? Селищні

? Сільські

1.2 Основні принципи здійснення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям

За визначенням з Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім'ї.

Установлено, що усі малозабезпечені сім'ї мають право на соціальну допомогу й гарантований захист від держави, за умови постійного проживання на території цієї держави.

Виконання усіх обов'язків, прийняття і виплат, надання соціальної допомоги і соціальних послуг малозабезпеченим сім'ям здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї.

Органом, що є відповідальним за визначенням умов затвердження і скасування виплат державної соціальної допомоги малозабезпеченим родинам, порядок процедури і необхідних для цього ресурсів є Кабінет Міністрів України.

Розмір державної соціальної допомоги є постійно змінною величиною. Він залежить від багатьох чинників. По-перше, слід розглядати постійні коливання курсу гривні, зміни стану нашої ринкової економіки. Цей фактор контролює рівень інфляції у країні, й відповідно постійно змінює число що є основним визначальним елементом у сфері соціальних виплат - прожитковий мінімум. По-друге, чинником за для визначення розміру соціальної допомоги сім'ї є реальний стан її доходів. Співзведення обох чисел, на основі закону, й дає нам підставу визначати розмір соціальних допомог малозабезпеченим.

Дуже вагомий вплив на розміри соціальних державних виплат завжди мав стан річного Державного бюджету України, адже саме на його основі щорічно й визначається рівень прожиткового мінімуму у країні. Тому, аналізуючи усі фактори, можемо одразу зафіксувати прямий їх взаємозв'язок і залежність один від одного. Прожитковий мінімум залежить від повноти бюджету, бюджет від податків, а кількість і розміри податків від стану матеріального забезпечення громадян - такий логічний ланцюг одразу вказує нам на проблематику даної теми.

За державним стандартом виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї відбуваються строком не більше шести місяців від моменту звернення на їх отримання, після чого вони можуть бути поновлені, за умови проходження повної перевірки і підтвердження свої прав на них. За для повторного отримання виплат отримувач має повторно довести своє право на їх отримання, за представник сім'ї подає заяву і декларацію про доходи та майно. Довідка про склад сім'ї поновлюється лише у разі змін у складі сім'ї або у разі, коли між поданням заяви на призначення соціальної допомоги на наступний строк та припиненням виплати раніше призначеної соціальної допомоги минуло більше календарного місяця.

У разі підтвердження статусу малозабезпечена сім'я може отримувати державну соціальну допомогу повторно. Вона також виплачуватиметься щомісячно.

Та основною метою й одним з найбільш важливих допоміжних заходів, що сприяють покращенню сімейної ситуації завжди залишається допомога сім'ї у набутті економічної самостійності й незалежності. До прикладу, за статтею 9 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», з метою допомоги у набутті малозабезпеченою сім'єю економічної самостійності, члену родини, що визнаний працездатною особою, але є безробітним на момент подання документу, за його ініціативи, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, може надаватися одноразова безвідсоткова поворотна допомога, що має бути вкладена у введення підприємницької діяльності. Усі подробиці про порядок, розміри та умови надання цього виду допомог затверджуються безпосередньо Кабінетом Міністрів України. У теорії, цей захід сприяє ефективному набуттю малозабезпеченими сім'ями основами економічної незалежності від держави.

Усі виплати що здійснюються на соціальні допомоги сім'ям покриваються за рахунок коштів Державного бюджету України. Та, за умов децентралізації, виплати не відбуваються напряму від бюджету до отримувача. Місцеві бюджети або спеціально створенні регіональні фонди соціальної допомоги, органи місцевого самоврядування можуть проводити перерозподіл коштів у відповідності до встановлених на регіонах стандартів, а тобто установленого регіонального прожиткового мінімуму.

На державному рівні, за статтею 13 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» затверджено ведення суворого контролю призначення і здійснення усіх соціальних виплат. Заходи з контролю і регуляції соціальних допомог малозабезпеченим сім'ям, розподілу державного фінансування на місцях та інших питань використання коштів Державного бюджету України є відповідальністю центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки.

За невиконання або порушення вищезгаданих стандартів сімейної політики, захисту або підтримки малозабезпечених сімей, посадові особи, причетні до цього або винні у його скоєнні, несуть відповідальність згідну з законом.

За даними останніх публікацій у системі соціального захисту малозабезпечиних сімей відбулися тимчасові зміни.

З метою посилення соціального захисту населення на період вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Кабінетом Міністрів України 8 квітня поточного року прийнято постанову № 264.

Короткий зміст документу проголошує надання додаткових виплат соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомоги на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - державна соціальна допомога), яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - орган соціального захисту населення).

соціальна допомога малозабезпечена сім'я

1.3 Державно система соціальної допомоги сім'ям з дітьми

За офіційним визначенням з українського законодавства дитиною вважається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

сім'я з дітьми - це поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

Громадяни України, в сім'ях яких виховуються або проживають діти, мають право на державну допомогу у випадках або за умов, передбачених низкою нормативно-правових актів, а саме: Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб»

Особи що не є громадянами України, іноземці або апатриди, біженці та інші також за Конституцією України мають право на повноцінний захист з боку держави, за умови постійного проживання на території країни. Вони мають можливість отримувати увесь перелік соціальних послуг і виплат, що передбачений законами України про допомогу сім'ям з дітьми, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, на рівні з іншими громадянами країни.

Аналізуючи Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» можемо визначити такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:

? допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

? допомога при народженні дитини, одноразова натуральна допомога "пакунок малюка". "Пакунок малюка" - одноразова натуральна допомога, що відноситься до допомоги при народженні дитини.

? допомога при усиновленні дитини;

? допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

? допомога на дітей одиноким матерям;

? допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність.

Порядок призначення допомог існує різний і залежить від виду допомоги. У більшості випадків справами призначення і здійснення виплат займаються органи соціального захисту наседення, за порядком визначення за місцем проживання батьків, усиновлювачів, опікуна або піклувальника.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначається і виплачується за місцем основної роботи, особи, що є її отримувачем.

Такий різновид соціальної допомоги як "пакунок малюка", одноразова натуральна допомога батькам, призначається й проводиться одразу по народженню малюка у закладі охорони здоров'я, незалежно від форми власності та підпорядкування. Це може бути пологовий будинок або пологове відділення, перинатальний центр, неонатальний центр. У випадках, непередбачуваних законодавством, цей вид допомоги також може надаватися у органі соціального захисту населення, визначеним за місцем проживання батьків, усиновлювачів, опікуна або піклувальника.

Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. За законом одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

У статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» зазначені основні умови призначення допомоги при народженні дитини

Допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Розмір допомоги сім'ями затвердженні у статті 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Розміри соціальної допомоги сім'ям з дітьми залежать від деяких специфічних чинників

Першим є рівень прожиткового мінімуму, що щорічно змінюється й має безпосередній вплив на розміри державних соціальних виплат.

Також враховуються такі фактори як склад сім'ї, стан здоров'я її членів та інше. До прикладу розмір допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Допомога при народженні першої та кожної наступної дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Одноразова натуральна допомога "пакунок малюка" надається у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дня народження дитини у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для організації бюджетного фінансування вартість одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка" становить три розміри прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом на дату оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, та не зараховується до розміру допомоги, передбаченої частиною першою цієї статті.

Розмір допомоги при усиновленні дитини надається у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні дитини. Порядок і умови виплати допомоги при усиновленні дитини та підстави для припинення виплати такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розмір допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування надається у розмірі, що становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У разі якщо на дитину (на дитину з інвалідністю) виплачуються призначені у встановленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей з інвалідністю відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між 2,5 розміру прожиткового мінімуму (для дитини з інвалідністю, над якою встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму) для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".

Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Допомоги на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків призначається на кожну дитину.

У четвертому розділі, статті 21 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», чітко визначає обсяги й області відповідальності, права й обов'язки підприємств, установ та організацій за недостовірність даних і документів, виданих для призначення державної допомоги

Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обгрунтованість видачі та достовірність відповідних документів, поданих для призначення допомоги.

Підприємства, установи та організації несуть відповідальність за шкоду, заподіяну сім'ям з дітьми або державі внаслідок несвоєчасної видачі документів або видачі недостовірних даних, і відшкодовують її в установленому законом порядку.

Також, стаття 24 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», проголошує відповідальність органів, що призначають і здійснюють виплату допомоги сім'ям з дітьми. За нею посадові особи, що винні або причетні до порушення законодавства про державну допомогу сім'ям з дітьми, несуть відповідальність згідно з законом.

Висновки до Розділу 1

Підсумовуючи перший розділ, я хотіла б зазначити, що детально проаналізувала і дослідила програму чинного законодавства з питань сімейної політики України. Особливої уваги приділила темам здійснення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та сім'ям з дітьми.

На основі опрацьованого матеріалу, у висновку, я можу зазначити, те, що матеріально-технічна база України є достатньо повною й надійною. Вона складається з конституційних законів, актів, указів, положень та інших документів, що на офіційному рівні затверджують основи державної політики щодо сімей або членів сімей, що потребують соціального захисту або соціальної допомоги. Пріоритети сімейної політики держави є чітко визначеними. У відповідності, основними завданнями держави у сфері соціального захисту сім'ї є:

? Забезпечення матеріальної допомоги

? Контроль за матеріальним станом сімей у країні

? Надання соціальних послуг сім'ям, що цього потребують

Метою сімейної соціальної політики держави я можу визначити створення усіх необхідних умов за для того щоб, сім'ї, що потребують соціальної допомоги від уряду могли здобути незалежності від держави в цілому. Тобто основною метою сімейної політики України є сприяння набуття сім'я її економічної сімостійності.



РОЗДІЛ 2. ЦЕНТР СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ'Ї ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ В УКРАЇНІ

2.1 Основи роботи державних регіональних соціальних служб, що опікуються питаннями соціального захисту сім'ї, дітей та молоді

Регіональні центри соціальних служб: Республіканський Автономної Республіки Крим, обласний, Київський та Севастопольський міський центр соціальних служб Заклади є установами, що відповідають за систематичне забезпечення організації соціальної роботи, надання соціального захисту та організацію навчань з соціальної роботи та надання соціальних послуг населенню.

Основною метою їх роботи є методичне забезпечення проведення у територіальних громадах соціальної роботи, надання соціальних послуг, соціальної допомоги, соціальної підтримки особам/ сім'ям, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, організація навчальних заходів з питань соціальної роботи, надання соціальних послуг.

Рада міністрів є головним керуючим органом над регіональним центром. Вона має повноваження на його створення, внесення змін у його роботу або його ліквідацію. а також є відповідальною за контроль його діяльності.

Діяльність регіонального центру у сфері соціальної роботи з населенням керується відповідно до статей Конституції України, державних нормативно-правових актів, Положень, законів, наказів Міністерства соціальної політики та Державної соціальної служби.

Регіональні центри провадять свою діяльність відповідно усіх існуючих законів і стандартів України, з дотриманням усіх чинних норм права і принципів гуманізму і гендерної рівності, толерантності, доступності й відкритості, прозорості, справедливості та інших принципів соціальної політики України.

Відповідно до положення основними завданнями регіонального центру є:

? методична допомога громадам у проведенні соціальної роботи, наданні соціальних послуг;

? організація навчання із соціальної роботи, надання соціальних послуг;

? організація інформування громад щодо сімейних цінностей, профілактики соціального сирітства, недопущення насильства, жорстокого поводження з дітьми;

? проведення навчальних заходів для надавачів соціальних послуг, спеціалістів виконавчих органів місцевого самоврядування, які здійснюють управління системою надання соціальних послуг сім'ям та дітям.

Відповідно до завдань, практична діяльність регіонального центру соціальних служб складає собою:

1. Підготовку і розробку документації. У регіональних центрах готують інформаційно-аналітичні довідки, що використовують для подальшого інформування інших закладів про стан і можливості розвитку соціальних послуг в адміністративно-територіальних одиницях, а також про можливі методи удосконалення надання соціальних послуг, поліпшення їх якості й підвищення доступності для населення на місцях. Інформуванню підлягають районні держадміністрації міста Києва і Севастополя, виконавчих органів міст обласного значення, районні місцеві, селищні, сільські ради.

2. Сприяння впровадженню державних стандартів соціальних послуг;

3. Впровадження нових технології соціальної роботи та надання соціальних послуг

4. Забезпечення методичного та інформаційного супроводу діяльності інших закладів, установ та організацій, що працюють у сфері соціальної допомоги населенню

5. Проведення та організація навчальних та інформаційних семінарів й тренінгів з питань організації проведення соціальної роботи та надання соціальних послуг для працівників закладів, установ, що надають соціальні послуги у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, фахівців із соціальної роботи, посадових осіб районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, працівників служб у справах дітей

6. Співпраця з відповідними закладами вищої освіти та науково-дослідними установами, науково-практичними відділеннями, творчими об'єднаннями та організаціями, діяльність яких пов'язана із соціальною роботою, наданням соціальних послуг;

7. Впровадження програми навчання та підвищення професійної компетентності/кваліфікації для працівників закладів, установ, що надають соціальні послуги у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, фахівців із соціальної роботи, посадових осіб районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, працівників служб у справах дітей, патронатних вихователів, кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, наставники, усиновлювачі (згідно з вимогами законодавства), опікунів/ піклувальників;

8. Проведення спеціальної підготовки особам, що є кандидатами у прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, наставники, усиновлювачі (згідно з вимогами законодавства), за результатами якої готує рекомендації службі у справах дітей щодо можливості влаштування в їх сім'ї дітей, забезпечує підвищення кваліфікації таких осіб;

9. Забезпечення професійної підготовки тренерів із реалізації соціальних проектів і програм, проведення тренінгових навчань для фахівців соціальної сфери;

10. Збирання та аналіз статистичних даних щодо надання соціальних послуг вразливим категоріям населення в адміністративно-територіальних одиницях;

11. Визначення потреб жителів адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах, а також розробка та впровадження програм надання соціальних послуг, розроблених за результатами визначення потреб жителів адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

12. Аналіз виконання місцевих програм з надання соціальних послуг, готує пропозиції щодо їх розвитку;

13. Проведення засідань за круглим столом, конференції, дослідження щодо надання соціальних послуг, моніторинг та оцінювання якості соціальних послуг відповідно до державних стандартів;

14. Організація і проведення науково-методичних та рекламно-інформаційних заходів з питань організації соціальної роботи та надання соціальних послуг: виставки, презентації, семінари, засідання за круглим столом, підготовка відповідних матеріалів;

15. Розповсюдження досвід роботи установ, закладів та організацій, фахівців із соціальної роботи з питань надання соціальних послуг вразливим верствам населення в адміністративно-територіальних одиницях;

16. Співпраця з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими об'єднаннями.

Відповідно до завдань й мети я виокремлюю одною з найбільш першочергових цілей регіональних центрів соціальних служб розробка ідей та пропозицій, щодо створення нових підходів до впровадження соціальної політики. Спираючись на це, треба зазначити і перелік прав й повноважень працівників даної установи. Регіональні центри соціальних служб мають право висувати свої пропозиції щодо вдосконалення технологій надання соціальної роботи й соціальних послуг населенню до Міністерстві соціальної політики, а також місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Вони також можуть подавати в установленому порядку пропозиції щодо розвитку інноваційних соціальних послуг у громадах.

Регіональний центр як юридична особа має право укладати в установленому порядку договори з підприємствами, державними та іноземними установами та організаціями щодо проведення робіт, спрямованих на виконання попередньо визначених завдань.

За необхідності, під час провадження своєї офіційної діяльності, регіональні центри мають право залучати спеціалістів науково-дослідних установ, закладів вищої освіти, фахівців інших закладів, установ та організацій різних форм власності (за погодженням з їх керівниками) за для виконання певних робочих завдань.

Також у встановленому порядку центри регіональних служб мають усі повноваження давати запити й одержувати інформацію, аналітичні та інші матеріали від органів місцевого самоврядування, установ, закладів та організацій, що надають соціальні послуги у громадах, фахівців із соціальної роботи стосовно стану надання соціальних послуг у певному регіоні.

За потреби, за для виконання або підвищення ефективності своїх робочих завдань регіональний центр має повноваження утворювати тренінгові центри та мобільні консультаційні пункти.

2.2 Основи роботи державних районних, міських, районних у місті, селищних, сільських центрів соціальних служб, що опікуються питаннями соціального захисту сім'ї, дітей та молоді

Міські, районні, районні у місті, селищні, сільські центри соціальних служб є закладами, що відповідають за надання соціальних послуг і проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю, які належать до вразливих груп населення або перебувають у складних життєвих обставинах.

Головним керуючим органом над міськими, селищними і сільськими центрами районні держадміністрації та органи місцевого самоврядування. Ці установи мають повноваження на створення, внесення змін у роботу центрів або їх ліквідацію.

Діяльність регіонального центру у сфері соціальної роботи з населенням керується відповідно до статей Конституції України, державних нормативно-правових актів, Положень, законів, наказів Міністерства соціальної політики та Державної соціальної служби.

Діяльність центрів регулюються відповідно усіх існуючих законів і стандартів України, з дотриманням усіх чинних норм права і принципів гуманізму і гендерної рівності, толерантності, доступності й відкритості, прозорості, справедливості та інших принципів соціальної політики України.

Методичний та інформаційний супровід діяльності центру забезпечується регіональними центрами соціальних служб.

Основними завданнями міських, районних, районних у місті, сільських і селищних центрів є:

? проведення соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання потраплянню у складні життєві обставини осіб та сімей з дітьми;

? надання особам і сім'ям з дітьми комплексу соціальних послуг відповідно до їх потреб згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері сім'ї та дітей, з метою подолання складних життєвих обставин та мінімізації негативних наслідків таких обставин.

Центри мають повноваження утворювати соціальні стаціонарні та денні служби, задля виконання робочих завдань. До них належать служби соціальної роботи у громаді, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, притулки для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Відповідно до запитів утворенні у центах служби можуть надаватися різні види послуг.

Стаціонарні служби можуть виконувати роботи із запобігання відмовам від новонароджених дітей або здійснювати соціально-психологічну реабілітацію дітей та соціальну адаптацію осіб із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Також вони мають змогу надавати тимчасовий притулок сім'ям з дітьми.

До функцій денних служб належать

? надання соціально-психологічну підтримку внутрішньо переміщених осіб, учасників антитерористичної операції, осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і членів їх сімей

? соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах

? соціальний супровід прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей опікунів, піклувальників та усиновлювачів

? соціальний патронаж дітей і молодих людей, які перебувають у конфлікті із законом;

? денний догляд за дітьми з інвалідністю, а також дітьми, яким не встановлено інвалідність, із тяжкими захворюваннями, розладами, травмами, станами, що дають право на надання їм відповідно до законодавства соціальних послуг;

Спеціалізовані служби займаються наданням підтримки особам, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, зокрема денний центр соціально-психологічної допомоги, службу первинного соціально-психологічного консультування.

За потреби може вводитися у дію також мобільна бригада екстреного реагування.

Метою діяльності центрів є надання соціальної допомоги сім'ям, дітям та молоді, які належать до вразливих груп населення або перебувають у складних життєвих обставинах, а також створення умов задля їх благополучного розвитку і життєдіяльності.

Основними завданнями центрів є здійснення заходів щодо:

? запобігання потраплянню у складні життєві обставини осіб та сімей, упровадження новітніх соціальних технологій, спрямованих на недопущення, мінімізацію чи подолання складних життєвих обставин;

? виявлення отримувачів соціальних послуг та ведення їх обліку;

? соціальної та психологічної адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа з метою підготовки до самостійного життя, організації наставництва;

? надання особам, які постраждали від домашнього насильства, та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, вичерпної інформації про їх права та можливість отримання допомоги.

Завданням центрів є оцінка соціальних потреб осіб або сімей, які належать до вразливих груп населення або перебувають у складних життєвих обставинах. Після чого працівники соціальної установи мають на основі отриманих даних визначити основні методи подальшої соціальної роботи, забезпечити усі умови для її ефективності і надати необхідну психологічну підтримку.

Відповідно до законодавче закріплених стандартів центри мають надавати послуги соціального супроводу, соціальної профілактики, консультування, соціальної інтеграції або реінтеграції, соціальної адаптації, посередництва (медіації), соціального супроводу сімей, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, кризового та екстреного втручання, представництва інтересів або інші послуги відповідно до запитів і потреб громадян.

Центри забезпечують:

? соціальний супровід прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу;

? соціальний патронаж осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк, а також звільнених від подальшого відбування зазначених видів покарань на підставах, передбачених законом.

Робота закладу передбачає також складання планів реабілітації осіб, які постраждали від торгівлі людьми, внесення відомостей до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, проведення моніторингу та оцінювання якості наданих ним соціальних послуг;

Одним з важливих завдань є створення умов для навчання та підвищення кваліфікації фахівців, які надають соціальні послуги та взаємодія з іншими суб'єктами системи надання соціальних послуг, а також з органами, установами, закладами, фізичними особами - підприємцями, які у відповідній адміністративно-територіальній одиниці в межах своєї компетенції надають допомогу вразливим групам населення та особам або сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, або забезпечують їх захист.

Центри є відповідальними за поінформування місцевих жителів та отримувачів соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров'я про:

? їх права й можливості, доступний їм перелік соціальних послуг, обсяг і зміст таких послуг, умови та порядок їх отримання.

? сімейні форми виховання та проводить попередній відбір кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі;

До завдань центрів належать проведення аналізу і визначення потреб жителів адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах. На основі цього вони розробляють і реалізують нові програми надання соціальних послуг.

Обов'язком щодо діяльності центрів є підготовка звітної документації для їх засновників. В ній містяться статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали стосовно наданих соціальних послуг і проведеної соціальної роботи.

Також одним з заходів діяльності центрів є забезпечення та захист персональних даних осіб, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, інших вразливих категорій осіб, яким центром надаватимуться соціальні послуги, а також осіб, що повідомили про перебування осіб/сімей у складних життєвих обставинах, відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”.

За змістом Типового Положення про районний, міський, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб зазначенні установи ввизначаються юридичними особами й мають деякі права. Вони в змозі самостійно визначати форми та методи роботи у структурі.

Заклади мають право подавати до органів державної влади та органів місцевого самоврядування запити на інформацію, необхідну для організації надання соціальних послуг, та отримувати таку інформацію;

Також вони мають повноваження на договірній основі співпрацювати з іншими підприємствами, установами та організаціями й залучати їх та волонтерів до надання соціальних послуг громадянам, які належать до вразливих груп населення або перебувають у складних життєвих обставинах.

Центри можуть самостійно приймати рішення щодо залучення грошових коштів та інші ресурсів (людські, матеріальні, інформаційні тощо), необхідних для надання соціальних послуг населенню. Центр має право на придбання та оренду обладнання, необхідного для забезпечення його функціонування.

Аналізуючи матеріал, виокремлюємо певні підстави, що є причинами для отримання сім'єю або особою соціальних послуг або допомог. Ними можуть бути або рішення структурних підрозділі з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської міста обласного значення, районної в місті ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади про надання послуг центром, або ж результати оцінювання потреб особи або сім'ї у соціальних послугах.

2.3 Діяльність державних органів соціального захисту населення в умовах сьогодення

Аналіз різних видань говорить про те що центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді зараз активно діють на практиці.

Окрім стандартних процедур надання соціальної допомоги та інших функцій, передбачених законодавством, на базах центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді наразі створюються спеціальні сервіси, у яких сім'ї можуть отримувати ряд додаткових. Усі послуги надаються на принципах законності, доступності, конфіденційності, адресності та індивідуального підходу, добровільності вибору в отриманні чи відмови від отримання соціальних послуг.

До таких додаткових видів послуг можуть належати:

1. центр відвідування для підлітків з груп ризику;

2. соціальне таксі;

3. центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від насильства та жорстокого поводження;

4. мобільна бригада соціально-психологічної допомоги особам, постраждалим від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі;

5. центр надання соціальної допомоги учасникам АТО / ООС і членам їх сімей;

6. денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

...