Науково-теоретичні положення та завдання судового почеркознавства як основні поняття для експерта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-теоретичні положення та завдання судового почеркознавства як основні поняття для експерта

Ігнатьєва Я.Ю.

судовий експерт

Одеського науково-дослідницького

експертно-криміналістичного центру

Міністерства внутрішніх справ України

Анотація

судовий почеркознавство правовий

Формування науково-теоретичних положень та завдань судового почеркознавства пов'язане із низкою питань, зокрема й теоретико-методологічного та практичного характеру. Одна з основних складових частин актуальності вироблення такого формування - закономірність виникнення теоретико-наукових положень та засад, їх значення для проведення судової експертизи експертами на практиці. Головним чинником у розробці положень та засад є саме визначення сутності їх як основних понять для кожного експерта. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених дослідженню різних аспектів основних понять, теоретичних та наукових положень та завдань судового почеркознавства й судової почеркознавчої експертизи, необхідно констатувати, що у юридичній літературі так і не сформовано усталених, повноцінних дефініцій цих понять.

Метою статті є проведення ретельного аналізу положень та завдань судового почеркознавства, виявлення їх наукової та теоретичної основи.

У статті розкрито роль науки у судовому почеркознавстві та принципи застосування природних, точних та правових наук разом із почеркознавством на практиці судовим експертом. Під час аналізу отриманих даних та відомостей було проведено порівняння судового почеркознавства та судово-почеркознавчої експертизи, їх предметів та завдань, встановлено взаємозв'язок та різницю між завданнями науки судового почеркознавства та судової почеркознавчої експертизи.

Актуальність даної теми зумовлена розробками таких криміналістів: Л.Ю. Ароцкера, А.І. Винберга, Г.А. Купріянової, А.І. Манцвєтової, Г.Д. Маркової, О.Б. Мельникової, С.М. Потапова, Ю.М. Погибко, Т.І. Стрібуль, В.Ф. Орлової, С.І. Тихенко. Ця тема є завжди актуальною, тому що постійно потрібно створювати нові методи, розвивати науку, розробляти нові методологічні основи, адже кожного року відбувається прогрес у досягненнях людства у науці, технологіях, який створює необхідність у відновленні та у створенні чогось нового та актуального саме у цей проміжок часу.

Ключові слова: науково-теоретичні положення, завдання, судова експертиза, судове почеркознавство, наука, принципи, предмет, судовий експерт, ідентифікація, діагностичні ознаки, класифікаційні ознаки, почерк.

Аннотация

Формирование научно-теоретических положений и задач судебного почерковедения связано с рядом вопросов, в том числе и теоретико-методологического и практического характера. Одна из основных составляющих актуальности создания такого формирования - закономерность возникновения теоретико-научных положений и принципов, их значение для проведения судебной экспертизы экспертами на практике. Главной частью в разработке положений и принципов является именно определение сути их как основных понятий для каждого эксперта. Несмотря на большое количество работ, посвященных исследованию различных аспектов основных понятий, теоретических и научных положений и задач судебного почерковеде-ния и судебной почерковедческой экспертизы, необходимо констатировать, что в юридической литературе так и не сформировано устоявшихся, полноценных дефиниций этих понятий.

Целью статьи является проведение тщательного анализа положений и задач судебного почерковедения, выявление их научной и теоретической основы.

В статье раскрыта роль науки в судебном почерковедении, а также принципы применения природных, точных и правовых наук вместе с почерковедением на практике судебным экспертом. При анализе полученных данных и сведений было проведено сравнение судебного почерковедения и судебно-почерковедческой экспертизы, их предметов и задач, установлена взаимосвязь и различия между задачами науки судебного почерковедения и судебной почерковедческой экспертизы.

Актуальность данной темы обусловлена работами таких криминалистов: Л.Ю. Ароцкера, А.И. Винберга, Г.А. Куприяновой, А.И. Манцветовой, Г.Д. Марковой, А.Б. Мельниковой, С.М. Потапова, Ю.М. Погибко, Т.И. Стри- буль, В.Ф. Орловой, С.И. Тихенко. Эта тема всегда актуальна, потому что постоянно нужно создавать новые методы, развивать науку, разрабатывать новые методологические основы, так как каждый год происходит прогресс в достижениях человечества в науке, технологиях, который создает необходимость в обновлении и создании чего-то нового и актуального именно в этот промежуток времени.

Ключевые слова: научно-теоретические положения, задачи, судебная экспертиза, судебное почерковедение, наука, принципы, предмет, судебный эксперт, идентификация, диагностические признаки, классификационные признаки, почерк.

Annotation

The formation of scientific and theoretical positions and tasks of judicial handwriting is connected with a number of questions, including theoretical, methodological and practical ones. One of the main components of the relevance of creating such a formation is the regularity of the emergence of theoretical and scientific positions and principles, their significance for conducting forensic experts in practice. The starting point for the development of positions and principles is precisely the definition of their essence as the basic concepts for each expert. Despite the large number of works devoted to the study of various aspects of the basic concepts, theoretical and scientific positions and the tasks of judicial handwriting and judicial handwriting expertise, it must be noted that in the legal literature there are no well-established, full-fledged definitions of these concepts.

The purpose of the article is to conduct a thorough analysis of the positions and objectives of judicial handwriting, identifying their scientific and theoretical basis.

The article reveals the role of science in judicial handwriting and the principles of applying the natural, exact and legal sciences together with handwriting in practice by a forensic expert.

When analyzing the data and information obtained, a comparison was made between judicial handwriting and forensic handwriting expertise, their subjects and tasks; the interconnection and differences between the tasks of the science of judicial handwriting and judicial handwriting expertise are established.

The relevance of this topic originates in the work of many forensics: L.Y Arocker, A.I. Winberg, G.A. Kupriyanov, A.I. Mancvetova, G.D. Markova, O.B. Melnikova, S.M. Potapova, Y.M. Pogibko, T.I. Stribul, V.F. Orlova, S.I. Tyhenko and many others. This topic is always developing over many years, because it is constantly necessary to create new methods, develop science and new methodological foundations, because every year there is progress in the achievements of mankind in science, technology, which creates the need for updating and creating something new and relevant in this period of time.

Key words: scientific and theoretical positions, tasks, forensic science, judicial handwriting, science, principles, subject, forensic expert, identification, diagnostic, classification, handwriting.

Постановка проблеми та її актуальність

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду [1].

Судова експертиза включає у себе велику кількість видів експертних досліджень, а судове почеркознавство займає одне із найважливіших місць серед них. З огляду на історичні передумови виникнення почеркознавства зазначимо, що ще з часів Давнього Риму у законодавстві передбачалось дослідження почерку для вирішення та розгляду судових спорів при розслідуванні таких злочинів, як вбивство, розкрадання майна шляхом підробки документів тощо.

У сучасному світі розвиток судового почеркознавства досяг достатньо високого рівня розвитку завдяки вирішенню широкого спектру задач, постійним доповненням з боку експертів-почеркознавців до науково-теоретичних положень, тобто завдяки постійному розвитку протягом тривалого часу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Роль будь-якого виду криміналістичної експертизи суттєва та важлива для допомоги органам досудового розслідування та суду у встановленні обставин вчиненого злочину при розслідуванні кримінальних справ, вирішенні спорів в судових процесах. Судова почеркознавча експертиза охоплює численний список запитань та задач ідентифікаційного, діагностичного та класифікаційного характеру, які дають можливість встановити виконавця досліджуваного рукопису, умови письма, властивості особи виконавця. Вона має міцні теоретичні та методичні основи, сформульовані в роботах таких криміналістів: Л.Ю. Ароцкера, А.І. Винберга, Г.А. Купріянової, А.І. Манцвєтової, Г.Д. Маркової, О.Б. Мельникової, С.М. Потапова, Ю.М. Погибко, Т.І. Стрібуль, В.Ф. Орлової, С.І. Тихенко.

Що стосується поняття саме судового почеркознавства, то його можна визначити як галузь криміналістики як науки, що вивчає закономірності розвитку почерку та основ його дослідження, розробляє методи і методики вирішення завдань судово-почеркознавчої експертизи. Судовому почеркознавству виділяється певне місце та роль серед інших наук зі своїм окремим предметом, задачами, принципами, методами, що утворюють певну систему вчень, науково-теоретичних положень, які формують теорію та наукову базу для проведення судово-почеркознавчих експертиз.

Отже, можна зробити висновок про те, що головною відмінністю і водночас взаємозв'язком між судовою почеркознавчою експертизою та судовим почеркознавством є тільки те, що у їхніх рамках постійно проводиться співвідношення теорії та практики (науки та практики), які не можуть окремо існувати та створювати цілісну систему науково-теоретичних положень та практичних завдань.

Мета статті - викласти та обґрунтувати науково- теоретичні положення та завдання судового почеркознавства.

Виклад основного матеріалу

Судова експертиза як експертне дослідження належить до практичного виду роботи, але будь-яка практика не може існувати без теорії. Теорія є базисом будь-якої практичної діяльності, але завдяки практиці наукову основу теорії можна розвивати та збагачувати корисними джерелами інформації щодо актуальних положень наукових розробок, їх ефективності на практиці, тобто відстежити, які виникають помилки або недоробки при використанні того чи іншого методу, методики, чи об'єктивно були обґрунтовані положення та чи несуть вони необхідне інформаційне значення під час проведення досліджень.

Щоб перейти до більш ретельного розгляду положень та завдань судового почеркознавства, потрібно встановити, які є науково-теоретичні положення та завдання почеркознавства.

Згідно із тлумачними словниками науково-теоретичні положення - це твердження, думки, що лежать в основі принципів науки, або тези, які відповідають вимогам науки [2].

В основі наукових положень судового почеркознавства лежать методики та методи, які використовуються під час проведення судово-експертного дослідження. Ці теоретичні основи входять до складу експертизи та створюють науково обґрунтований характер будь- якої частини дослідження. Однак постійно виникає необхідність створення нових розробок для подальшого розвитку науки почеркознавства та введення цих положень у практичну діяльність експертів-почеркознавців.

Першочергове значення в галузі судового почеркознавства мають знання декількох основних блоків (видів) наук, а саме:

фізіології вищої нервової діяльності, анатомії письмово-рухового апарату, біомеханіки і психології навичок письма (знання положень природних наук);

математики, теорії розпізнавання образів, теорії ймовірності тощо (знання положень точних наук);

юридичних дисциплін (знання положень правових наук) [3].

Процес взаємодії судового почеркознавства з іншими науками має багатоступеневий характер. Використання знань, теорії та положень інших наук, їх освоєння та адаптація вихідних даних -- все це є складною процесуальною системою, яка включає окремі етапи. Перший етап складається з вивчення, пізнання та освоєння основних знань з різних галузей наук на сучасному рівні їх розробки у відповідних наукових дисциплінах. Це, наприклад, знання про фізіологію та структуру рухового акту, різновидом якого є письмо, про його анатомію та біомеханіку. Ці знання включають вчення І.П. Павлова про умовно-рефлекторну природу навичкових дій, про динамічний стереотип, а також теорію Н.А. Бернштейна про кільцеве керування рефлекторними діями та будову рухів, вчення П.К. Анохіна про функціонально-системний характер поведінкового акту тощо [4]. Отримані знання є фундаментом для подальшого вивчення, узагальнення та адаптування наукових положень у рамках криміналістики та судового почеркознавства. Все це дає можливість глибокого вивчення одного з основних криміналістичних об'єктів - почерку.

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що центральним моментом дослідження для судового почеркознавства є науково обґрунтовані положення формування стійкості, розвитку, сталості, індивідуальності почерку кожної людини.

Якщо зробити акцент на формуванні почерку людини з самого початку (взагалі з навчання письму), то важливо звернути увагу на цей процес. Завдяки особливим навичкам, які формуються шляхом виконання систематичних вправ з письма та сприяють саме виникненню виробленості рухів, що є однією з найважливіших загальних ознак почерку будь-якої людини, з часом виконується рукопис (швидке писання без контролю безпосереднього виконання елементів). Завдяки проведеному аналізу стало відомо, що умовно можна поділити формування почерку будь-якої особи на декілька таких стадій:

шкільні роки, тобто з 6 до 17 років. У цей період формуються та видозмінюються синтетичні можливості письма. Аналізування та створення елементів рухів у школі є основоположним процесом для формування почерку в цілому;

час навчання у вищому навчальному закладі, тобто з 17 до 22 років. У цей період продовжується розвиток навичок написання літер, цифр та створюється індивідуальність почерку;

період трудової діяльності, тобто з 22 до 30 років приблизно. У цей період удосконалення навичок рухів досягає свого заключного етапу, остаточно формується індивідуальність почерку. Можна виділити почерк людини серед інших.

Весь цей поділ на стадії є умовним та суб'єктивним, він залежить від багатьох факторів розвитку почерку та від кількості, швидкості та постійності використання письмово-рухового апарату. З часом, навчаючись письму, кожний індивідуум виробляє навички, які, закріплюючись в процесі письмової практики, зв'язуються між собою в певну стійку систему умовно-рефлекторних зв'язків, яка називається динамічним стереотипом. Тобто пишуча система людини може залежати від багатьох факторів, зокрема особливостей нервової системи, пам'яті, фізіологічних та анатомічних властивостей, навчання письму, продовження вправ з написання тощо. З огляду на це період становлення почерку є індивідуальним для кожного, оскільки завдяки сумі всіх перерахованих факторів у одних людей індивідуальний почерк може сформуватися вже у школі, а в інших цей процес займе декілька років практичної діяльності.

Проте постійне використання цих знань входить до мети вирішення спеціальних завдань судового почеркознавства, пов'язаних з виявленням всіх закономірностей. Це розроблені криміналістами спільно з представниками інших наук інформаційні положення, такі як анатомія письмово-рухового апарату, принципи управління письмово-руховим процесом, основи формування почерку тощо. Такі дані для криміналістів дуже важливі, тому що виступають безпосередньою основою вивчення закономірностей, що визначають ідентифікаційні, діагностичні та класифікаційні завдання, якості і властивості почерку, а отже, його можливість бути об'єктом судової почеркознавчої експертизи. Перераховані вище знання та положення розташовані на стику судового почеркознавства та інших галузей знань, отримання яких входить до предмета судового почеркознавства. Базуючись на них, експерти-почеркознавці вивчають почеркові закономірності, що визначають індивідуальність, стійкість, варіативність, виборчу мінливість почерку, його властивості та ознаки, систематизують їх у єдину методику.

Судове почеркознавство як галузь криміналістичної науки має завдання та предмет. Потрібно звернути увагу на завдання судового почеркознавства та зробити їх порівняння із завданнями судово-почеркознавчої експертизи.

Отже, предметом судового почеркознавства є вивчення закономірностей формування і функціонування почерку, закономірностей його експертного дослідження і розробка на їх основі методів і методик вирішення завдань судово-почеркознавчої експертизи з метою встановлення фактів, що мають доказове значення у судовому процесі [3].

Завдання судового почеркознавства як галузі криміналістики можна виділити з його предмета. Отже, такими завданнями є:

дослідження закономірностей формування і функціонування почерку (створення письмово-рухового комплексу навичок), що визначають основні властивості (якості) почерку - індивідуальність, динамічну стійкість, варіативність, виборчу мінливість, тобто властивості і ознаки, необхідні для вирішення завдань експертизи;

дослідження закономірностей процесу експертного пізнання почерку на основі аналізу та узагальнення експертної практики;

створення на основі вивчених закономірностей методичних основ, методичних схем, методик і методів експертного дослідження почерку, спрямованих на вдосконалення експертної практики, розширення можливостей експертизи, зростання ефективності організації роботи експерта;

розробка методичних рекомендацій щодо призначення судово-почеркознавчої експертизи та підготовки матеріалів слідчими, прокурорами та судом, щодо оцінки і використання висновків експерта-почеркознавця в процесі розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних, цивільних та господарських справ;

розробка методичних основ і методів здійснення профілактичної діяльності судових експертів.

Залежно від рівня розробки наукових положень дослідження, методик та методичних основ формуються завдання судово-почеркознавчої експертизи [5].

Завдання судово-почеркознавчої експертизи - це встановлення фактів (фактичних даних) відповідно до поставлених запитань слідчого, прокурора та суду експертом в межах своєї компетенції на основі застосування методики судово-почеркознавчої експертизи.

Залежно від класу вирішуваних завдань почеркознавчі дослідження можуть бути ідентифікаційними, класифікаційними та діагностичними [6].

Ідентифікація виконавця рукопису є першочерговим завданням для проведення судової почеркознавчої експертизи. Це завдання пов'язане із встановленням конкретного виконавця рукопису або вирішенням питання про виконання декількох рукописів, окремих фрагментів тексту, підписів, тощо однією чи різними особами.

Ідентифікаційні завдання диференціюються з урахуванням систематизації об'єктів і умов виконання дослідження, схожості (або відсутності такої) почерку виконавця досліджуваного рукопису і почерків підозрюваних осіб. Для створення системи дослідження необхідно враховувати такі фактори: вид рукопису (текст, короткий запис, підпис), склад рукопису, обсяг інформативності досліджуваного рукопису, умови виконання (звичайні чи незвичні). З урахуванням таких підстав можна ідентифікаційні завдання представити як видові (мета - визначення виду рукопису) і конкретні (мета - надання всіх характеристик з проміжними ступенями їх опису від загального до конкретного).

Всі підстави систематизації ідентифікаційних завдань є істотними в методичному плані. У процесі дослідження експерт, проходячи всі стадії систематизації, вибирає та використовує найбільш відповідні методи і методики дослідження почерку. Отже, ідентифікаційні завдання включають у себе:

ідентифікацію конкретного виконавця досліджуваного рукопису;

вирішення питання про виконання декількох рукописів однією чи різними особами, окремих фрагментів тексту, підписів, тексту і підпису тощо;

виключення особи виконавця під час встановлення та оцінки суттєвих розбіжностей.

Що стосується діагностичних завдань, то вони пов'язані із отриманням відомостей про зовнішню обстановку письма та внутрішній стан виконавця рукопису. Саме в момент виконання рукопису залежно від різних (зовнішніх чи внутрішніх) факторів відбувається встановлення фактів навмисної зміни почерку, виконання рукопису у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, в хворобливу стані тощо.

Завдання діагностичного дослідження почерку для повноти проведеної експертизи складається з таких необхідних частин:

встановлення виду незвичності письма у досліджуваних документах;

встановлення факту тотожності виконавця досліджуваного рукопису та зразків (або відсутності такої тотожності);

встановлення характеру незвичності письма (тимчасового чи постійного);

встановлення виду збиваючих факторів (природні або штучні);

аргументування групи або причини виникнення певних збиваючих факторів.

Необхіднопровести дослідження, які пов'язані з необхідністю отримання відомостей, що стосуються виконавця рукописів, де підозрювана особа відсутня, потрібно висунути й перевірити оперативно-розшукові версії, а також звузити коло можливих виконавців документа.

Встановлення властивостей особи за почерком, що характерні тільки для певної групи виконавців, що пишуть, характеризує сутність класифікаційного виду завдань [7]. Відомості про залежність між фізіологічними властивостями особи і почерком дозволяють вирішувати такі класифікаційні завдання, як встановлення статі виконавця рукопису, його віку, загальної соціально-демографічної характеристики тощо.

Розподіл завдань експертизи на ідентифікаційні, діагностичні та класифікаційні також є рухомим, оскільки він визначається структурою правопорушень та правових відносин, у зв'язку з якими призначається судово-почеркознавча експертиза. Такий розподіл є відносно стабільним у певний період часу. Наприклад, дослідження підписів від імені осіб похилого та старечого віку набуло поширення лише в останнє 20-річчя у зв'язку із розвитком цивільно-правових відносин спадкування.

Висновки

З метою узагальнення проведеного ретельного порівняльного аналізу можна зробити висновок, що функціональна природа почерку зумовлює використання як фундаментальної бази судового почеркознавства положень природних наук, психології і точних наук. Судова сутність почеркознавчої експертизи вимагає формування знань про почерк на основі криміналістики, судової експертизи та положень правових, зокрема процесуальних, дисциплін.

Як вже було встановлено, розвиток науково-теоретичних положень науки сучасного судового почеркознавства необхідний для того, щоб теорія мала можливість продовжувати свою методологічну функцію і служити підставою для найбільш ефективного використання знань на практиці в галузі судового почеркознавства з метою виконання ідентифікаційних, діагностичних та класифікаційних завдань.

Література

1. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.

2. Словник української мови: в 11-ти т. / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1974. Т. 5. 840 с.

3. Почерковедение и почерковедческая экспертиза: учебник / В.В. Серегин, М.В. Бобовкин, В.Ф. Орлова. Волгоград: ВА МВД России, 2014. 340 с.

4. Жижина М.В., Ищенко Е.П. Судебно-почерковедческая экспертиза документов: учебно-практическое пособие. Москва: «Юрлитинформ», 2006. 176 с.

5. Бобовкин М.В., Ручкин В.А. Современное состояние и тенденции развития судебно-почерковедческой экспертизы в Российской Федерации. вып. 4. Вестник экономической безопасности. 2016. № 17. 19 с.

6. Гончаренко В.Г. Експертизи у судовій практиці : наук.-практ. посібник, 2-ге вид., перероб. і доп. Київ: Юрінком Інтер, 2010. 400 с.

7. Криміналістика. Академічний курс: підручник / Т.В. Варфоломеєва, В.Г. Гончаренко, В.І. Бояров. Київ: Юрінком Інтер, 2011. 504 с.

Размещено на Allbest.ru