Відмінність схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів від суміжних злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відмінність схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів від суміжних злочинів

Пайда Ю. Ю.

У статті викладено матеріали, які сприяють ознайомленню і встановленню критеріїв відмінності схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів від злочинів, що мають з ним спільні ознаки. Розкрито поняття суміжних складів злочинів. Проведений аналіз є необхідним для уникнення помилок під час кваліфікації' та для поглибленого дослідження ознак схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. одурманюючий неповнолітній суміжний злочин

Ключові слова: критерії' суміжного злочину, суб'єктивний і об'єктивний види злочину, родовий об'єкт.

В статье изложены материалы, которые способствуют ознакомлению и установлению критериев различия склонения несовершеннолетних к употреблению одурманивающих средств от преступлений, имеющих с ним общие признаки. Раскрыто понятие смежных составов преступлений. Проведённый анализ необходим для избежания ошибок во время квалификации и для углублённого исследования признаков склонения несовершеннолетних к употреблению одурманивающих средств.

The article presents materials that contribute to familiarize and establish the criteria for distinguishing coercion of minors to use of intoxicating means from crimes that have common features with it. The concept of neighboring constituent elements of crime is revealed. The conducted analysis is necessary to avoid mistakes during qualification and to study in detail the features of coercion of minors to use of intoxicating means.

Despite the relative likeness of coercion of minors to use of intoxicating means with other crimes, it has a number of inherent features, first and foremost, the object of crime. Its generic object is the health of the population, that is, an indeterminate circle of persons, while crimes under other sections of the Special Part usually affect the health of one person or a certain circle of persons. Investigated crime also differs in the presence of the basic direct object of the crime, which is the health of minors. It is the feature that distinguishes it absolutely from all crimes - among others, from homogeneous and one-types. The object of the crime - the intoxicating means - is the independent basis of the distinction. The subject matter of the crime defines the nature, characteristics and content of the objective side in the form of actions of "coercion", Which should be interpreted as actions related to mental influence, physical abuse, aimed at causing the underage or underage group to desire these means at least once. Although the subject of the crime may be similar to other constituent elements of crime, but other forms of guilt and the nature of the direct intent to commit unlawful acts are different. In this case, the person is aware of the fact of the victim's minority and nevertheless encourages him to use intoxicating means, wishes to do so and seeks to bring the minor to a certain state - intoxication.

Key words: neighboring crime criteria, subjective and objective type of crime, generic object.

Постановка проблеми

У загальнотеоретичномуаспекті проблему відмежуваннясуміжнихскладівзлочиніврозроблено не досить. Відсутнєнавітьзагальноприйнятевизначенняпоняття «суміжнізлочини». Протецепитання є надзвичайноважливим.

Стан дослідження. Проблематика дослідженнядосить широко висвітлена у юридичнійлітературі, зокремау роботах таких учених, як Є.В. Фесенко, Ф.Г. Бурчак, С.А. Тарарухін. Під час кваліфікаціївідбуваєтьсявстановленняюридичнозначущихоб'єктивних та суб'єктивнихознак конкретно скоєногозлочину. Відмежування, своєючергою, - це не лишевизначенняпевнихознак у конкретнихдіях, а ще й зіставлення та розокремленнязлочинів. Отже, відмежуваннязлочинів є доволіскладнимпроцесом, якиймаєбезпосереднійзв'язокізкваліфікацією.

Метою статті є комплекснийнауково-правовийаналізвідмежуваньсхиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобіввідсуміжнихзлочинів.

Викладосновнихположень

Ф.Г. Бурчак справедливо зазначав, що першим етапомюридичноїкваліфікації є розмежуванняповедінки людей на правомірну та неправомірну; другим етапом є зіставленнявчиненого з іншими нормами; третім - встановленняконкретноїнорми, під яку підпадаєвчинок. У широкому сенсікваліфікація та відмежуванняскладівзлочинів є двома аспектами одного процесу. З одного боку, законодавецьвизначаєоб'єктивні та суб'єктивніознаки для конструювання складу таким чином, щоботриматиможливістьйогочіткоговідмежуваннявідіншихсуміжнихскладівзлочину. З іншого боку, практичніпрацівникивикористовуютьцівідмінніознаки, щоби правильно й точно кваліфікуватизлочини [1, с. 6, 29].

Досліджуючипитаннякваліфікаціїзлочинів, С.А. Тарарухін доходить висновку, щокожензлочинмаєспільніриси з іншимизлочинами. Водночас вони обов'язковочимосьрізняться. Особливо важливим є розуміннясенсуїхподібності. Найчастішезбігаютьсяродовийоб'єкт та суб'єктзлочину, надто у схожих злочинах; можутьзбігатися й іншіоб'єктивні та суб'єктивніознаки. У разізбігусуб'єктивнихознакзлочинирізнятьсяоб'єктивнимиознаками, найчастіше за способом посягання. Різноріднізлочинирозмежовуються за об'єктомпосягання, за іншими ж ознаками вони можуть бути тотожними в різнихсполученнях і, навпаки, відрізнятисяодночасно за декількома з них [2, с. 80-81].

Ізцього приводу Є. В. Фесенко зауважує, щосуб'єктамправозастосування у розв'язанніпитанькваліфікаціїзлочинівпротиздоров'янаселення доводиться аналізуватипонадтридцятькомбінаційїхспіввідношення з іншими складами злочинів і з'ясовуватипитаннящодоїхвідмежування [3, с. 151]. Саме тому ця проблема є актуальною в площині не лишетеорії, а й практики, аджевідмежуваннясуміжнихскладівзлочинів - зворотнийбіккваліфікації [2, с. 126]. Якщокваліфікація - цевибіркримінально-правовоїнорми, якоюпередбаченеконкретнесуспільнонебезпечнедіяння та закріпленняцьоговибору в юридичномуакті (вироку, ухвалі, постанові), то відмежуванняполягає у виявленніознак, якііндивідуалізують склад того чиіншогозлочину, щодаєзмогувідрізнитийоговідсуміжнихскладівзлочину. Цесприяєправильнійкваліфікаціїдіяння, а в остаточному підсумку - реалізаціїпринципу законностіпід час розглядукримінальних справ [3, с. 152].

Критеріямивідмежуванняможутьвиступатилишевідмінніознаки. При цьому, безумовно, встановлення явно відміннихознактруднощів не викликає: непростим є виявленнянеочевидних, прихованихвідміннихознак. Результату можнадосягтилише за умовизастосуванняправильноїметодики, щопередбачаєздійсненнявсіхнеобхіднихдосліджень системно, послідовно та логічно. Суміжними, на думку Є.В. Фесенка, є складизлочинів, якімаютьсхожіознаки у різнихкомбінаціях, при цьому роль критеріїввідмежуваннявідіграютьвідмінніознаки [3, с. 151-153].

С.А. Тарарухін наводить ієрархічну систему відміннихознак, якоїдотримуються й іншінауковці: відзагальних до окремих, відвищогорангу - до нижчого (фактичнойдетьсяпро застосуваннявідомих у криміналістиціметодівдедукції та індукції). За цієюсистемоюспочаткувідмежовують увесь комплекс суміжнихскладівзлочинів за найбільшзагальнимиознаками, потому дрібніші - процестриває до того моменту, допоки не залишаться два суміжнісклади, якірізнятьсяміжсобою мінімальноюкількістюознак. Відмежуваннявідбуваєтьсявідповідно до елементівскладу злочинів. Залежновідкількостівідмежувальнихознакміж складами злочиніввиділяють три різновиди, цеколи:

1) склади не маютьміж собою жоднихспільнихознак (окрімосудності та віку); 2) складимаютьнезначнукількістьзагальнихознак; 3) складиповністютотожні, за виняткомоднієїознаки [2, с. 80].

За загальним правилом відмежуваннязлочинів, передбаченихрозділом ХШ Особливоїчастини КК, відіншихвідбувається за об'єктивними та суб'єктивнимиознаками, властивимиелементамїхскладів. У разівідмежуванняпротиправногодіяння, передбаченого ст. 324 КК України (схиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобів), відсуміжнихзлочинівслідураховувати те, щоцейзлочинмаєособливіознаки, притаманнілишейому. Досліджуванийзлочинмаєвідноснуподібність до злочинів, передбачених як іншимирозділами, так і розділом ХШ Особливоїчастини КК України. Подібністьабосуміжністьможевиникатинасамперед за специфічнимоб'єктомпосягання, яким є посягання на здоров'янаселення, а також за предметом посягання, якимпостаютьодурманюючізасоби; за характером об'єктивноїсторонизлочину, тобтовчиненняпевнихдій, заборонених законом; за моментом завершення, а також за суб'єктивнимиознакамизлочину.

Досліджуваний нами злочинвідрізняєтьсявідіншихнасамперед за родовим, видовим та безпосереднімоб'єктамипосягання. Так, статтю 324 КК Українивміщено до розділу ХШ Особливоїчастини КК, тобтородовимоб'єктомусіхзлочинівцьогорозділу є здоров'янаселення та система заходів, щозабезпечуєйогоохорону. Деякізлочинирозділів II, VI, VII, VIII, IX Особливоїчастини КК хоча і можутьматиоб'єктомпосягання на здоров'ялюдини, але останнєнайчастіше є додатковимоб'єктом (окрімпевнихзлочиніврозділу II Особливоїчастини КК України), а їхродовимиоб'єктамивідповідно є: врегульовані законом суспільнівідносинищодоохорониздоров'ягромадян, власності; екологічнаабогромадськабезпека; система відносин, щосклалася у сферігосподарськоїдіяльності, та інші. Злочини, вміщені до зазначенихрозділів, зазвичайпосягають на здоров'яоднієї особи абопевного кола осіб, тоді як злочиннідіяння, передбаченірозділом XIII Особливоїчастини КК, посягають на здоров'яневизначеного кола осіб. Таким чином, злочин, передбачений ст. 324 КК України, відрізняєтьсявідзлочинів, віднесених до іншихрозділів, насамперед за родовимоб'єктом.

До того ж схиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобіврізнитьсявідіншихзлочинівспецифічноюоб'єктивною стороною (щомає форму схиляння); наявністю предмета злочину (ним є одурманюючізасоби); суб'єктомзлочину (якщосуб'єктомокремихзлочинівіншихрозділів є фізична, осудна особа, яка досягла 14 років, то кримінальнавідповідальність за ст. 324 КК Українинастає з 16 років).

Схиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобівслідвідмежовувативідодноріднихзлочинів. Підставамивідмежуваннявиступаютьвидовий та безпосереднійоб'єкти. Для дослідженняцьогопитанняскористаймосякласифікацієюзлочинівпротиздоров'янаселення, запропоновану Є.В. Фесенком. В основу цієїкласифікаціїпокладеногрупуваннявсіхзлочиніврозділу XIII Особливоїчастини КК залежновідтрьох систем заходів, спрямованих на охоронуздоров'янаселення. Згідно з цим автор виокремлює: 1) злочини, щопосягають на здоров'янаселення та систему заходів, спрямованих на недопущеннявиникнення і розповсюдженнязахворюваньмасовогопоширення (стаття 325 КК); 2) злочини, щопосягають на здоров'янаселення та систему заходів, спрямованих на недопущеннявиникнення і розповсюдженнянаркоманії (статті 305-320); 3) злочини, щопосягають на здоров'янаселення та систему заходів, спрямованих на недопущеннявиникнення і розповсюдженнязахворювань, викликанихшкідливимвпливомпевнихречовинтощо, які не відносять до наркотичнихабопсихотропних (статті 321-324, 326, 327). Підставоюрозмежуваннязлочинівостанньоїгрупислугуютьїхбезпосередніоб'єкти [181, с. 18-23]. Такакласифікаціядаєзмогучітковиділитизлочин, передбачений ст. 324 КК України, у самостійнугрупузлочинів, щопосягають на здоров'янаселення та систему заходів, спрямованих на недопущеннявиникнення і розповсюдженнязахворювань, викликанихшкідливимвпливомпевнихречовинтощо, які не відносять до наркотичнихабопсихотропних. Цягрупамаєпевнуособливість, оскільки не всіцізлочинипосягають на систему заходів, визначенихнормативними правилами, і маютьнабір «класичних» бланкетнихознак. До таких злочинів належать тількинезаконневиробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збутуабозбутотруйних і сильнодіючихречовин (ст. 321 КК) та порушення правил поводження з мікробіологічнимиабоіншимибіологічними агентами чи токсинами (ст. 326 КК). Щостосуєтьсянезаконноїорганізаціїабоутриманнямісць для вживанняодурманюючихзасобів (ст. 322 КК), спонуканнянеповнолітніх до застосуваннядопінгу (ст. 323 КК), схиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобів (ст. 324 КК) та заготівлі, переробленняабозбутурадіоактивнозабрудненихпродуктівхарчуваннячиіншоїпродукції (ст. 327 КК), то бланкетністьхарактерних для них ознакполягаєпереважно в установленнівідповідниминормативними актами певного правового режиму цихпредметів і обмеженніїхвільногообігу. Щеоднієюособливістюгрупизлочинів, підданих нами аналізу, є специфікаїх предмета, якому, своєючергою, притаманнийшкідливийвплив на організмлюдини. Зрештою, їхпоєднує те, що вони не є наркотичнимизасобами, психотропнимиречовинамичиїх аналогами. Це, зокрема, отруйні та сильнодіючіречовини, мікробіологічніабоіншібіологічніагентичитоксини, одурманюючізасоби та радіоактивнозабрудненіпродуктихарчування, іншапродукція [4, с. 103-104]. Відкожноїіззазначенихгрупсхиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобіввідрізняється за видовимоб'єктом, а всерединісвого виду за безпосереднімоб'єктомпосягання. Якщо, наприклад, безпосереднімоб'єктом одновидового злочину, передбаченого ст. 323 КК України, є здоров'янеповнолітніх, котрізаймаютьсяфізкультурою та спортом, то безпосереднімоб'єктомзлочину, передбаченого ст. 324 КК України, є здоров'явсіхнеповнолітніхузагалі. Таким чином, хоча за загальним, родовимчивидовимоб'єктамисхиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобівможе бути аналогічним до іншихзлочинів, то за безпосереднімоб'єктомвінвідрізняється в числіінших і відоднорідних та одновидових.

Зауважимо, що на практиці у працівників ОВС досить часто виникаютьпитання з приводу відмежуванняцьогозлочинувідзлочинів, пов'язанихізнезаконнимобігомнаркотичнихзасобів (схиляння до вживаннянаркотичнихзасобів, психотропнихречовин та їханалогів - ст. 315 КК), а такожвідзлочинів, передбачених ст. 314 КК (незаконневведення в організмнаркотичнихзасобів, психотропнихречовин та їханалогів), ст. 321 (незаконневиробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збутуабозбутотруйних і сильнодіючихречовин), ст. 323 (спонуканнянеповнолітніх до застосуваннядопінгу) та ст. 304 (втягненнянеповнолітніх у злочиннудіяльність). Цізлочининасправдімаютьбагатоспільних рис, водночассуттєвовідрізняючись, позаяк у іншомуразізастосуваннякримінального закону було би неможливим.

Отже, вважаємо за доцільнеокреморозглянути та здійснитианалізспецифікиознакдеякихскладівзлочину, виділившизлочини, передбаченістаттями 307 та 315 КК України, в окремий блок ізурахуваннямвідносноїєдностіїхніхознак.

Безперечно, злочин, який є предметом нашогодослідження, маєбагатоспільногозізлочинами, пов'язаними з наркоманією, але з них найбільшезагальнихознакмістятькримінально-правовінорми, якимипередбаченовідповідальність за незаконневиробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересиланнячизбутнаркотичнихзасобів, психотропнихречовинабоїханалогів (ст. 307 КК України), а також за схиляння до вживаннянаркотичнихзасобів, психотропнихречовин та їханалогів (ст. 315 КК України).

Вказанізлочиниоб'єднуєспільнийродовийоб'єкт. Цими нормами КК Україниврегульованосуспільнівідносини у сферіохорониздоров'янаселення. Та, попри це, зазначенізлочинивідрізняютьсясвоїмибезпосереднімиоб'єктами. Об'єктомсхиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобів є здоров'ялишенеповнолітніх, стосовно ж злочинів, пов'язанихізнаркоманією, об'єктомпостаєздоров'явсьогонаселення, зокрема й неповнолітніх [5, с. 75]. Отже, законодавецьокремо ставить підохоронуздоров'янеповнолітніх.

Такожцізлочинидоситьсхожі за ознакамиоб'єктивноїсторони. Вони не маютьфакультативнихознак, їхкваліфікація не залежитьвід способу, часу, місця, обстановки і знарядьскоєннязлочину. Більшістьзлочинівмає так звані «формальні» склади. Втім, слідзазначити, щодиспозиції статей 307, 315 КК України та ін. є бланкетними, чого не можназауважити про ст. 324 КК України, тобто вони визначені не лишекримінально-правовими нормами, а й підзаконними актами іншихгалузей права. Цізлочини є порушенням правового обігуречовин, застосовуваних для задоволеннямедичних та наукових потреб. Такий режим утворюютьнормиміжнародного права (Конвенції ООН про боротьбу з незаконнимобігомнаркотичнихзасобів, Конвенціїпротидопінгу), національнезаконодавство (закониУкраїни «Про обіг в Українінаркотичнихзасобів, психотропнихречовин, їханалогів та прекурсорів», «Про антидопінговий контроль у спорті» та ін.). Згідно з цими та іншиминормативними актами, в Українівстановлено:

1) державний контроль за діяльністю у сферіобігуцихзасобів;

2) умови та порядок формування державного замовлення на цізасоби;

3) порядок розподілу та реалізаціїцихзасобів, якіпостачаютьміністерства та відомствадержавнимаптечним закладам за розподіломМіністерстваохорониздоров'яУкраїни;

4) порядок і умовиввезення в Україну, вивезення з неї (імпортно-експортніоперації), провезенняїїтериторією;

5) порядок звітності про діяльність у сферіобігуцихзасобів.

Подібністьцихзлочинівтакожполягає в коліпотерпілих. Так, відсхиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобів (ст. 324 КК) та схиляннянеповнолітніх до вживаннянаркотичнихзасобів (ст. 315 КК) потерпілимможе бути будь-яка неповнолітня особа [6, с. 67].

Основнавідмінністьміжцимизлочинамиполягає у їхпредметі. У статті 1 Закону України «Про обігнаркотичнихзасобів, психотропнихречовин, їханалогів і прекурсорів» закріплено, щонаркотичнізасоби - цевключені до Перелікунаркотичнихзасобів, психотропнихречовин і прекурсорів (далі - Перелік) речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, якістановлятьнебезпеку для здоров'янаселення у разізловживання ними; психотропніречовини - включені до Перелікуречовини природного чи синтетичного походження, препарати, природніматеріали, здатнівикликати стан залежності та справлятидепресивнийабостимулюючийвплив на центральнунервову систему чивикликатипорушеннясприйняття, емоцій, мисленняабоповедінки і становлятьнебезпеку для здоров'янаселення у разізловживання ними; прекурсори - речовини та їхсолі, використовувані для виробництва, виготовленнянаркотичнихзасобів і психотропнихречовин, включених до Переліку [7, с. 6]. На жаль, допоки не набулозаконодавчогозакріпленняніпоняттяодурманюючихзасобів, ніїхперелік. Однак, як уже булозазначено, ми пропонуваливважатиодурманюючимизасобамитакі, щовключені до перелікуодурманюючихзасобів (далі - Перелік), щоспричиняютьодурманюючийефект, всілякілікарськізасоби, а такожзасобиаборечовинитехнічногочипобутовогопризначення, вживанняякихвикликаєтоксикоманію, впливає на центральнунервову систему, змінюючипсихіку та поведінкулюдини, при цьому вони не є наркотичнимиабопсихотропнимичиїх аналогами, та за вживанняякихпередбаченокримінальнувідповідальність.

Таким чином, предметом злочину, який ми досліджуємо, маєвиступатичітковизначенасукупністьодурманюючихзасобів, уміщених до відповідногопереліку, закріпленого на законодавчомурівні, та за вживанняякихпередбаченокримінальнувідповідальність. Отже, предмет схиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобівповністювідрізняєтьсявід предмета наркотичнихзлочинів. А одурманюючимислідвважатизасоби, що не є наркотичними, психотропнимичиїх аналогами.

Ми переконані в доцільностівідмежуваннязлочину, що є предметом нашогодослідження, відспонуканнянеповнолітніх до застосуваннядопінгу (ст. 323 КК України).

Відповіднінормипокликаніохоронятиздоров'янеповнолітніх, проте, завданням ст. 323 КК України є охороназдоров'янеповнолітніх, якізаймаютьсяфізичною культурою та спортом.

Предметом цихзлочинів є засоби, застосовувані у медичнійпрактиці. Так, деякідопінговіпрепаратимаютьодурманюючудію, тобто за певногодозуванняможутьвикликатизатьмареннясвідомості (сп'яніння), а в разізловживаннятоксикоманію [8, с. 21]. Отже, зіставляючипредметизазначенихзлочинів, можнадійтивисновку, щосправдізначнакількістьодурманюючихзасобівналежить до розрядудопінговихпрепаратів. Однак предмет спонуканнянеповнолітніх до застосуваннядопінгу за своїмобсягом є більш широким і вміщує не лишеодурманюючізасоби, а й сильнодіючі та отруйніпрепарати, наркотичнізасоби, психотропніречовини.

Злочин, який ми досліджуємо, відрізняється колом своїхпотерпілих. Потерпілимивідзлочину, передбаченого ст. 323 КК України, є конкретна групанеповнолітніх - тих, щозаймаютьсяфізичною культурою та спортом, тоді як відзлочину, який ми досліджуємо, потерпають будь-якінеповнолітні.

Суб'єктамизлочину, передбаченого ст. 323 КК України, у всіхвипадках є особи, якінарівнііззагальнимиознакамисуб'єктазлочинумаютьспеціальніознаки [8, с. 876-879]. Такими суб'єктаминайчастішевиступаютьтренери, вчителі, працівникимедичноїсфери, тобтоце люди, якімаютьвідповіднуосвіту, виконуютьпрофесійніфункції у своїйсфері, якіїмдоручиладержава, та покликанізміцнюватиїї авторитет. Суб'єктсхиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобів, навпаки, не має таких спеціальнихознак; ці люди, як доводить судова практика, маютьнегативніособистіриси, більшістьіз них не працює, маєнизькийрівеньосвіти, ведеантисуспільнийспосібжиття [9, с. 11].

Висновки

Підсумовуючивикладене, слідзазначити, що, попри відноснусхожістьсхиляннянеповнолітніх до вживанняодурманюючихзасобів з іншимизлочинами, вінмає низку лишейомупритаманнихознак, насамперед за об'єктомпосягання. Так, йогородовимоб'єктом є здоров'янаселення, тобтоневизначеного кола осіб, тоді як злочини, передбаченііншимирозділамиОсобливоїчастини, зазвичайпосягають на здоров'яоднієї особи абопевного кола осіб. Досліджуванийзлочинвідрізняєтьсятакож за наявністю основного безпосередньогооб'єктазлочину, яким є здоров'янеповнолітніх. Самецієюознакоювінвідрізняється абсолютно відусіхзлочинів, середінших і відоднорідних та одновидових. Самостійноюпідставоюрозмежуваннявиступає предмет злочину - одурманюючізасоби. Предмет злочинувизначає характер, особливості та змістоб'єктивноїсторони у виглядіактивнихдій «схиляння», якіслідтрактувати як дії, пов'язані з психічнимвпливом, фізичнимнасиллям, спрямовані на те, щобвикликати у неповнолітньогочигрупинеповнолітніхбажаннявжитицізасобихоча б один раз. Хоча за суб'єктомцейзлочин і можематиподібність до іншихскладів, за суб'єктивноюстороною він усе ж відрізняєтьсявідіншихформою вини та характером спрямованості прямого умислувідносновиконанняоб'єктивноїсторонипротиправнихдій. У розглядуваному нами випадку особа усвідомлює факт неповноліттяпотерпілого і все ж схиляєйого до вживанняодурманюючихзасобів, бажаєцеробити і прагнедоведеннянеповнолітнього до певного стану - одурманення.

Література

1. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. 2-е изд., доп. Киев : Политиздат Украины. 1985. 120 с.

2. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судебной практике. Киев :Юринком. 1995. 208 с.

3. Фесенко Є.В. Злочинипротиздоров'янаселення та системизаходівїхохорони :монографія. Київ :Атіка, 2004. 280 с.

4. Карпович К.А. Уголовная ответственность за незаконное изготовление и распространение наркотическихсредств. Ростов-на-Дону :Изд-во Рост-го ун-та, 1972. 256 с.

5. Музика А. Загальна характеристика об'єктивноїсторонизлочинів, пов'язаних з наркоманією. Право України. 1997. № 5. С. 67.

6. Про внесеннязмін до Закону України «Про обіг в Українінаркотичнихзасобів, психотропнихречовин, їханалогів і прекурсорів» : Закон Українивід 22.12.2006, № 530-У. URL: http://www.apteka.ua/article/111134.

7. Мариненко В. Той, щопризводить до одурманювання. Право. 1999. № 123. 6 липня.

8. Петренко О.І. Суб'єктспонуканнянеповнолітніх до застосуваннядопінгу. Актуальні проблеми держави та права. 2004. № 22. С. 876-879.

9. Музика А.А. Покарання за незаконнийобігнаркотичнихзасобів :монографія / А.А. Музика, О.П. Горох. Хмельницький : Вид-во Хмельницькогоун-ту управління та права, 2010. 256 с.

Размещено на Allbest.ru