Класифікація кіберзлочинів у криміналістиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація кіберзлочинів у криміналістиці

Довженко О. Ю.

У науковій статті розглянуто різноманітні підходи до класифікації' кіберзлочинів у криміналістиці. Зокрема, такі підходи можуть ґрунтуватися на характері злочинного посягання, його способі чи суб'єкті злочину. Найбільш поширеною є класифікація за об'єктом злочину. Поєднання такоі класифікації' з наявним поділом злочинів за чинним Кримінальним кодексом дало змогу запропонувати власну оригінальну класифікацію.

В научной литературе рассматриваются различные подходы к классификации киберпреступлений в криминалистике. Среди прочего, такие подходы могут основываться на характере преступного посягательства, его способе или субъекте преступления. Наиболее распространённой является классификация по объекту преступления. Объединение такой классификации с существующим разделением преступлений по действующему Уголовному кодексу позволило предложить собственную оригинальную классификацию.

The classification of cybercrimes is subject to extensive dispute in the scientific literature. Several approaches have been proposed by the researchers. They can be based on the method of cybercrime or subject of criminal offence. The latter differentiates between crimes committed by inexperienced users, experienced users and those requiring specific knowledge, which can be committed only by persons possessing special computer education and skills. However, the most widely recognized classification is based on the object of crime. This object can consist of computer data (crimes like stealing of data or use of malware), property rights exercised with the use of computer technology (like bank transactions), personal rights of individuals (like right to dignity or property and related rights) and others. These classifications are yet of importance rather for the theory of criminalistics. From the point of view of practical criminalistic action, they may be problematic as they do not correspond to the existing provisions of Ukrainian criminal law, including to classification of crime under the Criminal Code of Ukraine. The combination of the object-based approach with the existing classification of crime under the Criminal Code of Ukraine enabled proposition of an original classification that is based on the sections of the Code. It includes crimes against personal rights of individuals, human dignity, property, public morals and against the State. Although imperfect, this classification can be applicable in practice with consideration of the existing state of law and useful from the point of view of the law on criminal procedure for formal affirmation of criminalistic action. кіберзлочин кримінальний кодекс користувач

Key words: cybercrimes, classification of cybercrimes, object of cybercrimes, subject of cybercrimes, matter of cybercrimes.

Постановка проблеми та їїактуальність

Кіберзлочини є порівняноновим феноменом для кримінального права й криміналістики. Відсутнєнавітьточневизначенняцьогопоняття, протенаявнерозуміння, щоз'явилася нова категоріязлочинів, щоздійснюються в кіберпро- сторі та становлять не меншузагрозу, ніж «традиційні» злочини. На рівніміжнародноїспільнотиприйнято ряд нормативно-правовихактів, спрямованих на боротьбу з кіберзлочинами. Водночасцяборотьбаутруднюєтьсявідсутністюзадовільноїдефініції та невизначеністю того якісамезлочинимають бути віднесені до цієїкатегорії. Розв'язаннюцихпитаньсприятимепроведеннякласифікаціїзлочинів, що в нормативно-правових актах та літературівідносяться до категоріїкіберзлочинів. Крім того, такакласифікаціясприятимерозробці норм кримінального та кримінальногопроцесуального права, спрямованих на боротьбу з такими злочинами.

Аналізостанніхдосліджень і публікаційдемонструєпевнийінтересдослідників до даної теми та початок їїрозробки в літературі. Зокрема, слідвиділитидисертацію Є.С. Шевченко, в якомуприділеноувагукриміналістичнійкласифікаціїкіберзлочинів, науковірозвідки, проведені Ю.М. Піциком (провівкласифікаціюкіберзлочинівпротивласності), О.Ю. Іванченко, В.В. Семеновою, О.В. Амеліною та іншимидослідниками. Водночасзберігається потреба в подальшомудослідженнівказаної проблематики, аджезагальновизнанакласифікаціякіберзлочинів, щоможе бути використана для розробкивідповідних норм кримінального права, досівідсутня. Крім того, самеявищекіберзлочинностіперебуває у постійномурозвитку, через щонадатиповну та вичерпнукласифікаціювсіхможливихкіберзло- чинівнаразі навряд чиможливо. Завданнямдослідника є відстеженнявсіхпроявівкіберзлочинності та постійневдосконаленнякласифікаціїкіберзлочинів з урахуваннямновихтенденцій.

Мета статтіполягає в тому, абидослідитизапропонованікласифікаціїкіберзлочинів, підставитакоїкласифікації та на їхнійосновізапропонуватиновузведенукласифікацію.

Виклад основного матеріалу

Процескласифікаціїпередбачаєрозподілявищ, щорозглядаються, за групамичикласами, щополегшуєїхнюсистематизацію. З криміналістичної точки зору, систематизаціїпідлягає весь обсягнакопиченогокриміналістичногонауковогознання та виділена з нього система криміналістичних понять [1, с. 72]. Цедаєзмогувстановитизагальнеуявлення про певнугрупуявищ, співставитиокреміявища та групиявищміж собою, виділитизакономірності та прогнозуватиможливостірозвиткуявищ, щорозглядаються, в тому чиіншомунапрямку. Отже, криміналістичнакласифікаціядозволяєпіднестирозумінняоб'єктудослідження на новийрівень через проникнення до йогосутності, забезпечуєвиявленнязакономірностей, необхідних для йогонауковогообґрунтування та опису. Водночас вона даєзмогувиявити мало досліджені та непізнаністоронисистеми, щорозглядається та слугуєнеобхідноюланкою в розслідуванніпротиправнихдіянь [8, с. 39]. Криміналістичнакласифікаціязлочинів отримуєпрактичнезастосування в ходіслідчоїдіяльності, адже вона забезпечуєвірнерозуміннясутностіподій, щорозслідуються, вибір та застосування методики розслідуванняокремихвидівзлочинів.

Під час проведеннякласифікаціїкіберзлочинівдоцільнозвернутися до міжнароднихдокументів, в першучергу до Конвенції Ради Європи про кіберзло- чинність [4]. Нею правопорушення в кіберсферірозподіляються на чотиригрупи (пізнішеДодатковим протоколом буловиділенощеп'ятугрупу) [2]. Класифікацію за Конвенцієюможнавважатиеталонною, адженаявніміжнародні та регіональні нормативно-правовіакти та науковапрактика зорієнтовані на прийнятийКонвенцієюрозподілкомп'ютернихзлочинів.

Перша групакіберзлочиніввключаєпротиправнідіяння, щопосягають на конфіденційність, цілісність та недоступністькомп'ютернихданих й систем, таких як несанкціонований доступ, незаконнеперехоплення, втручання в базиданих і в систему. Другу групустановлятьзлочини, пов'язані з використаннямкомп'ютерів як засобуздійсненняпротизаконнихдій, тобтозасобуманіпуляції з інформацією. До них можнавіднестикомп'ютернешахрайство та комп'ютернепідроблення. Третягрупа - кіберзлочини, пов'язанізізмістомданих, щорозміщені в комп'ютерних мережах. Найбільшрозповсюдженим та найбільшсуворопереслідуваним з таких злочинів є діяння, пов'язані з дитячоюпорнографією. Четвертугрупузлочинівстановлятьзлочини, пов'язані з порушеннямавторського права та суміжних прав, при чомувстановлення таких правопорушеньКонвенцієювіднесено до компетенціїнаціональних держав. Нарешті, п'ятагрупа, щобулазапровадженаДодатковим протоколом складається з актів расизму та ксенофобії, щоскоєні за допомогоюкомп'ютерних мереж.

Розв'язанняцілого ряду завдань в процесівиявлення та розслідуваннякіберзлочинівзалишалося б доситьпроблематичним без опори на криміналістичнукласифікацію. Зростаюча статистика і різноманіттякіберзлочиніввимагаєїхсистематизації за різнимипідставами. Можнавиділитидекільказапропонованихдослідникамипідходів.

Наприклад, Д.А. Ілюшинпропонуєкласифікаціюкіберзлочинів за способами скоєння. На йогодумку, до кіберзлочинівможнавіднестинаступнітипизлочиннихпосягань:

1. Неправомірнепідключення до мережіІнтернет, а саме:

- неправомірнеотримання та використання чужих данихдля доступу до мережіІнтернет (логіну та паролю);

- неправомірнеотримання й використанняобліковихвласнихобліковихданих на чужих електроннихприладахчи з використаннямчужої МАС та ІР адреси з метою неправомірного доступу до мережіІнтернет;

- неправомірнепідключення до мережіоператораелектронногозв'язку з метою ухиленнявідсплатипослуг, отриманих в мережіІнтернет.

2. Створення, використання та розповсюдженнямережевихшкідливихкомп'ютернихпрограм.

3. Незаконневиготовлення, зберігання, розповсюдження, рекламуваннячипублічнадемонстраціяінформації, що заборонена до вільногообігу, за допомогоюмережіІнтернет.

- незаконневиготовлення, зберігання, розповсюдження, рекламування та публічнадемонстраціяпорнографічнихматеріалів, скоєна з використанняммережіІнтернет;

- незаконнеотримання та розголошеннявідомостей, якіскладаютькомерційну, податковучибанківськутаємницю, скоєне з використанняммережіІнтернет;

- порушеннятаємниці переписки, телефоннихрозмов, поштовихчиіншихповідомлень, щоздійснюється за допомогоюмережіІнтернет;

- образа, нанесена шляхом розповсюдженнянеправдивихвідомостей на інформаційних ресурсах в мережіІнтернет;

- збудженняненавистічиворожнечі, а такожприниженнялюдськоїгідності, скоєні за допомогоюмережіІнтернет.

4. Порушенняавторських та суміжних прав, а такожнезаконневикористаннятоварнихзнаків за допомогоюмережіІнтернет.

5. Шахрайство, скоєне в сферінаданняпослугІнтернет.

- продаж неіснуючихтоварів, фіктивнихпослуг та пропозиціяфіктивноїроботи, скоєні за допомогоюмережіІнтернет;

- залученнякоштів до удаваноїблагодійності;

- шахрайство в електроннихплатіжно-розрахункових системах мережіІнтернет;

- шахрайство в інтернет-казино, букмекерських конторах, в розіграшах лотерей та на аукціонах;

- шахрайство, скоєне з використаннямфіктивнихшлюбнихінтернет-агенцій;

- створенняфінансовихпірамід з використанняммережіІнтернет.

6. Викраденняелектроннихреквізитів та продаж підробленихкредитнихчирозрахункових карт.

7. Незаконнепідприємництво в сферінаданняпослуг в мережіІнтернет;

8. Вимагання за допомогоюмережіІнтернет.

9. Кібертероризм [3].

Як можнапомітити, Д.А. Ілюшиндотримуєтьсяпідходу, відповідно до якогокіберзлочинамислідвважатизлочини, скоєні за допомогоюглобальноїмережі. Іншої точки зорудотримується Д.В. Пашнев, якийпропонуєкласифікаціюкіберзлочинів через засобиїхньогоскоєння та злочиннуціль. Відповідно до цієїкласифікації, кіберзлочиниподіляютьсянаступним чином.

1. Злочини, в якихзасобикомп'ютернихтехнологій є основною метою посягання, тобтопосяганняздійснюється з метою знищення, викривлення, блокуваннячипорушеннявстановленого порядку маршрутизаціїкомп'ютерноїінформації, суттєвогопорушення порядку роботикомп'ютерних систем та мереж.

2. Злочини в якихзасобикомп'ютернихтехнологій є проміжною метою, тобто шляхом вказанихвпливів на них досягаєтьсяіншаціль, така як присвоєння чужого майна, нелегальнеотриманняінформації, тощо.

3. Злочини при скоєнніякихзасобикомп'ютернихтехнологій є лишеавтоматизованимзасобомпротиправногодіяння, такі як фальшивомонетництво, підробкадокументів, печатей, штампів, бланківціннихпаперів, знаківпоштовоїсплати, квитків, марок акцизного збору, розповсюдженнянезаконноїінформації, завідомонеправдивіповідомлення про загрозисуспільнійбезпеці, знищеннячипошкодженняоб'єктіввласності, тощо.

4. Злочини в якихкомп'ютернітехнології є засобомінформаційногозабезпеченнязлочинноїдіяльності, такі як незаконнийзбір і систематизаціяінформації, веденняподвійноїбухгалтерії, ведення баз данихщодопредметів, вилученихчиобмежених в цивільномуобігу, зайняття сутенерством [6, с. 164-166].

Своєріднукласифікаціюзлочинів, щоскоєні за допомогоюелектроннихплатіжних систем, пропонують

О.М. Яковлев та Н.В. Оліндер. Як підставикласифікації ними використовуютьсяоб'єкт і предмет злочинногопосягання, кількістьсуб'єктівзлочину, ознакатерито- ріальності та спосібскоєннязлочину.

За об'єктомзлочинногопосяганнявиділяютьсязлочини, скоєні з використаннямплатіжнихзасобів та систем:

- злочинипротивласності (шахрайство, крадіжка, вимагання);

- злочини в сферіекономічноїдіяльності (легалізаціядоходів, отриманихзлочиннимшляхом, незаконнепідприємництво);

- злочини в сферікомп'ютерноїінформації (неправомірний доступ до комп'ютерноїінформації, створення та розповсюдженняшкідливихпрограм, призначених для здійсненнянеправомірнихдій);

- злочинипротидержавноївлади, інтересівдержавноїслужби й служби в органах місцевогосамоврядування (дача чиотриманняхабаря з використаннямелектроннихплатіжнихзасобів).

За предметом злочинногопосяганняавторивиділяютьзлочини, щомаютьматеріальний предмет посягання та злочини, що не мають такого предмету. За кількістюсуб'єктіввиділяютьзлочинискоєніоднією особою та групоюосіб. За способом скоєння - скоєнізізловживаннямвразливостіелектронноїплатіжноїсистеми та з використаннямреквізитів легального користувачаелектронноїплатіжноїсистеми [9, с. 134-135].

В.О. Мещеряков пропонуєще одну підставу для криміналістичноїкласифікаціїкіберзлочинів - об'єктзлочинногопосягання, підякимвінрозумієкомп'ютернуінформацію як складнийбагаторівневийоб'єкт, якийскладається з набору елементарнихоперацій на кожномурівні. Виходячи з цього, вченийвиділяєнаступнівидизлочинів:

- знищення (порушення) комп'ютерноїінформації;

- неправомірнезаволодіннякомп'ютерноюінформацієючипорушеннявиключного права на їївикористання;

- діїчибездіяльністьзістворення (генерації) комп'ютерноїінформації з заданимивластивостями;

- неправомірнамодифікаціякомп'ютерноїінформації [5, с. 76-77].

Ще одну цікавукласифікаціюпропонує А.Е. Серьож- кіна. Їїпідхідґрунтується на особистостізлочинця і йогорівніпрофесіоналізму у користуваннікомп'ютерними системами. Виходячи з цього, дослідницяпропонуєподілитикористувачівкримінальнихкібертехноло- гій на три групи:

1. Професійнікористувачі, тобтоспеціалісти, для якихкомп'ютер є предметом діяльностічизасобом та передумовоюдіяльності, абоінструментом для розв'язанняпрофесійнихзавдань.

2. Користувачі, що не володіютьнавичкамипрограмування, яківикористовуютьпрограмніпродукти, що не вимагають таких навичок.

3. Випадковікористувачі, тобтодилетанти, якістикаються з комп'ютеромвперше і здатнікористуватисялишеелементарнимипрограмними продуктами [7, с. 16-17].

Розвиваючицю думку, Є.С. Шевченко пропонуєкласифікаціюкіберзлочинів, щоґрунтується на критеріїрівнякваліфікаціїкористувача (суб'єктазлочину) та йогоможливостей у виборізлочиннихінформаційнихтехнологій.

1. Злочини, скоєні з використаннямнайпростішихінформаційнихтехнологій. Такепротиправнедіянняможе бути здійснененавітьвипадковимкористувачем на не вимагаєнаявності в злочинцякримінальнихнавичок та професійнихзнань в галузітелекомунікаційнихтехнологій, а саме:

- незаконнеотримання й розголошеннявідомостей, щоскладаютькомерційну, податковучибанківськутаємницю;

- незаконнийзбірчирозповсюдженняінформації про приватнежиття особи, яка складаєйого особисту чисімейнутаємницю;

- збудженняненавистічиворожнечі, приниженнялюдськоїгідності;

- порушенняавторських та суміжних прав;

- шахрайство (зокрема через фіктивнішлюбніагенції);

- вимагання, скоєне з використанняммережіІнтернет;

- окремівидикібертероризму (спонсорування та пропаганда терористичноїдіяльності.

2. Злочини, скоєнідосвідченимкористувачемізвикористаннямінформаційнихтехнологійсередньогорівня. Такийзлочинздатенскоїтипрофесійнийкористувач, що не володієнавичкамипрограмування, протескоєння таких злочиніввимагаєнаявностіпевнихпрофесійнихчикримінальнихнавичок. Зокрема до них належать:

- неправомірнепідключення до мережі оператора електрозв'язку з метою ухилитисявідсплатиотриманихпослугмережіІнтернет;

- незаконневиготовлення, зберігання, розповсюдження, рекламуваннячипублічнадемонстраціяінформації, забороненої до вільногообігу, щоскоюється з використанняммережіІнтернет;

- порушенняавторських і суміжних прав, скоєне з використанняммережіІнтернет (незаконнерозповсюдженняекземплярівкомп'ютернихпрограм, баз даних, аудіовізуальнихчилітературнихтворів);

- продаж неіснуючихтоварів, наданняфіктивнихпослуг та пропозиціяфіктивноїнадомноїроботи, скоєні з використанняммережіІнтернет;

- залученнякоштів на удаваніблагодійніцілі;

- шахрайство в мережіІнтернет, зокрема в онлайн казино, букмекерських конторах, лотереях;

- фінансовіІнтернет-піраміди;

- кібертероризм.

3. Злочини, скоєнікористувачемякийволодієспеціальнимифаховимизнаннями з використаннямскладнихінформаційнихтехнологій, щопередбачаютьвикористаннятехнологічнихметодів та їхнюадаптацію до цілейзлочинноїдіяльності. Такізлочинивимагаютьглибокихпрофесійнихзнань та навичок. До них можнавіднеститакі:

- неправомірнеотримання й використання чужих обліковихданих (логінів, паролів) для доступу до мережіІнтернет;

- частковупідмінувласнихобліковихданих чужими для неправомірного доступу до мережіІнтернет;

- створення, використання й розповсюдженняшкідливихмережевихкомп'ютернихпрограм;

- незаконнеотримання й розголошеннявідомостей, щостановлятькомерційну, податковучибанківськутаємницю, скоєне з використанняммережіІнтернет;

- порушенняавторських й суміжних прав шляхом незаконного створенняекземплярівкомп'ютернихпрограм, баз даних, аудіовізуальних та літературнихвитворів;

- шахрайство в електроннихплатіжно-розрахункових системах мережіІнтернет;

- викраденняелектроннихреквізитів та збутпідробленихкредитнихаборозрахункових карт;

- вимагання, скоєне з використанняммережіІнтернет та шкідливихпрограм;

- окремівидикібертероризму [8, с. 54-56].

Як уявляється, всінаведенікваліфікаціїмаютьпевненауково-практичнезначення та мають право на існування. Однак, слідбрати до уваги і те, що сфера кіберзло- чинності далека відврегулюваннязасобамикримінального права. Бракує і відповіднихкриміналістичних практик, що дозволяли б безпосередньозастосовуватиописанікласифікації. Наразі практично можливимуявляєтьсязастосуваннякласифікацій, щогрунтуються на об'єкті / предметізлочину, проте них слідпристосувати до класифікаціїзлочинів за чиннимКримінальним кодексом. Використання такого підходудозволяєзапропонуватинаступнукласифікаціюкіберзлочинів.

1. Злочинипротиконституційних прав і свобод людини і громадянина. До них можнавіднестипорушення права на особисте та сімейнежиття, порушеннятаємницілистування, порушенняавторських і суміжних прав, щоскоюються за допомогоюкомп'ютернихтехнологійчимережіІнтернет.

2. Злочинипротижиття та здоров'янаселення, зокремавикористаннямережіІнтернет для розповсюдженнязабороненихчиобмежених у обігуречовин, таких як наркотики, психотропніречовини, ліки.

3. Злочинипротичесті та гідності особи. До них можнавіднестивикористаннякомп'ютернихтехнологій та мережіІнтернет для розповсюдженнявідомостей, щопорочатьчесть та гідність особи.

4. Злочинипротивласності. До них можнавіднестивикраденнягрошовихкоштів з банківськихрахунків, шахрайство та іншікорисливізлочини, щоставлять на метізаволодітивласністюіншої особи з використаннямкомп'ютернихтехнологій і мережіІнтернет.

5. Злочини в сферікомп'ютерноїінформації, зокреманеправомірний доступ до інформації, а такожстворення та використанняшкідливихкомп'ютернихпрограм.

6. Злочинипротисуспільноїморалі (найбільшвідомим прикладом є виготовлення, зберігання й поширенняпорнографії, в тому числідитячої).

7. Злочинипротибезпекидержави, в тому числі, протидержавноїтаємниці, скоєні з використаннямкомп'ютернихтехнологійчимережіІнтернет.

8. Злочинитерористичного характеру, зокремазаклики до тероризму, фінансуваннятероризму та безпосередньоактикібертероризму.

Наведена класифікація не є досконалою з точки зорукриміналістики, адже вона виходить не стільки з характеристики діяння, скільки з потреби кваліфікуватицедіяння за кримінальним правом. ПротесаметакакласифікаціядозволяєвикористатинаявнийпонятійнийапаратКримінального кодексу для охопленняякомогабільшоїкількостівжевиявленихчипотенційноможливихкіберзлочинів.

Висновки

Запропонованікриміналістичнікласифікаціїкіберзлочинівслідподілятипідставою, щовикористовуються для класифікації. Більшість з них ґрунтується на виділенніспеціальногооб'єктучи предмету кіберзлочинів. Поєднаннятакого підходу з чиннимкримінальнимзаконодавствомУкраїнидозволяєстворитикомплекснийпідхід, щоґрунтується на існуючих в кримінальномуправіоб'єктахкримінальногопосягання (проти особи, противласності, протибезпекидержави, тощо). Такакласифікаціяпотребуєподальшогоуточнення, протесаме вона уявляєтьсянайбільшвиправданою з точки зорузабезпеченнякриміналістичнихзаходівзасобамикримінального й кримінально-процесуального права.

Література

1. Головин А.Ю. Криминалистическая систематика. Москва :ЛексЭст, 2002. 308 с.

2. Додатковий протокол до Конвенції про кіберзло- чинність, якийстосуєтьсякриміналізаціїдійрасистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп'ютернісистемивід 28.01.2003 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_687 (дата звернення: 10.11.2018).

3. Илюшин Д.А. Особенности расследования преступлений, совершаемых в сфере предоставления услуг Интернет :дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.12 / Волгоградский государственный университет, 2008. 233 с.

4. Конвенціяпро кіберзлочинністьвід21.11.2001 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_575. (дата звернення: 10.11.2018).

5. Мещеряков В.А. Основы методики расследования преступлений в сфере компьютерной информации :дисс. ... докт. юрид. наук : 12.00.12 / Воронежский государственный университет, 2001. 390 с.

6. Пашнев Д.В. Криминалистическая классификация преступлений, совершаемых с использованием компьютерной техники. Симферополь : Доля, 2004. 208 с.

7. Серёжкина А.Е. Психические состояния пользователей ЭВМ в процессе компьютеризированной деятельности :дисс. ... канд. психол. наук : 19.00.01 / Казанский государственный педагогический университет, 1998. 252 с.

8. Шевченко Е.С. Тактика производства следственных действий при расследовании киберпреступлений :дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.12 / Московский государственный юридический университет им. О.Е. Кутафина, 2016. 249 с.

9. Яковлев А.Н., Олиндер Н.В. Особенности расследования преступлений, совершённых с использованием электронных платёжных средств и систем : научно-методическое пособие. Москва : Олма, 2012. 187 с.

Размещено на Allbest.ru