Умови та підстави застосування процедури медіації в кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Умови та підстави застосування процедури медіації в кримінальному провадженні

Гочачко І. М.

У статтівисвітленепитанняактуальності та ефективностізастосуванняпроцедуримедіації у кримінальномупровадженні. Автор аналізуєосновні характеристики медіації як способу примиренняпотерпілого і правопорушника та розглядаєїїпереваги над судовимвирішенням спору.

Окремо у статтіприділяєтьсяувагапитаннювпровадженняінститутумедіації в кримінальномупроцесуальномузаконодавствіУкраїни. Автор досліджує у статтірегламентаціюпроцедурипримирення у кримінальномупровадженні. З'ясовано, що правовою підставою для застосуваннямедіації є глава 35 КПК України, ииорегулюєукладення угоди про примиренняміжпотерпілим та підозрюванимчиобвинуваченим. Окремопроаналізованостатті 45 та 46 КК України, якітакожвказують на можливістьпроведеннямедіації з огляду на те, иирзвільнення особи відвідповідальностіпередбачаєнеобхідністьпримиреннясторін та відшкодуваннязбитків.

Крім того, у статті автором зазначеніумовивикористанняпроцедуримедіації в кримінальномупровадженні, до яких належать обмежене коло злочинів, иодоякихможливезастосовуванняпроцедуримедіації, ініціюванняпроцедуримедіаціїлишесторонамиконфлікту, дотриманняосновнихпринципівпроведеннямедіації та проведеннямедіаціїуповноваженими особами.

У статтівиявлено та дослідженопроблемніаспектизастосуванняпроцедуримедіації, зокрема, відсутністьчіткого порядку проведенняпроцедуримедіації, невизначенийправовий статус медіатора у кримінальномупровадженні, його прав, обов'язків та відповідальності. Автор звертаєувагу на відсутність у кримінальномупроцесуальномузаконодавствічіткого нормативного закріпленняпроцедуримедіації. З урахуваннямпроведеногоаналізу та з огляду на ефективністьзастосуваннямедіа- ційноїпроцедуризробленівисновкищодонеобхідностівдосконаленняінститутумедіації в кримінальномупровадженні та чіткого нормативного закріпленняпідстав та порядку застосуванняпроцедуримедіації.

Ключові слова: альтернативневирішенняспорів, медіація, кримінальнепровадження, угода про примирення.

Hochahko I. M. Conditions and grounds for the application of the mediation procedure in criminal proceedings

The article highlights the issues of relevance and effectiveness of the use of mediation in criminal proceedings. The author analyzes the main characteristics of mediation as a method of reconciliation between the victim and the offender and considers its advantages over the court decision of the dispute.

Separately, attention was paid to the introduction of the institution of mediation into the criminal procedure legislation of Ukraine. The author examines in the article the regulation of the conciliation procedure in criminal proceedings. It was established that the basis for the use of mediation is Chapter 35 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which regulates the conclusion of an agreement on reconciliationbetweenthevictimandthesuspectortheaccused. Separately analyzed Articles 45 and 46 of the Criminal Code of Ukraine, which also indicate the possibility of mediation in view of the fact that the release of a person from liability presupposes for the need for reconciliation of the parties and compensation for damages.

Постановка проблеми та її актуальність

Медіація є ефективним та найбільшпоширеним у світіальтернативним способом врегулюванняконфліктнихситуацій. Ефективність та перевагимедіаціїсприяли як їїтериторіальномупоширенню, так і розширеннюсферизастосуваннямедіації, зокрема, на кримінальнепровадження.

Процедура медіаціївикористовується в Українівжетривалий час, однакдосіпродовжуютьіснуватиспірнімоментищодоорганізаційного та процесуального характеру, яківпливають на застосуванняпроцедурипримирення в кримінальномупровадженні. Проблемиздійсненнямедіаційноїпроцедурипов'язані з відсутністюдетальноїрегламентації порядку проведенняпроцедуримедіації в кримінальномупроцесуальномузаконодавствіУкраїни, обмеженим колом кримінальних справ, щодоякихможназдійснюватимедіацію, та незакріпленимпроцесуальним статусом медіатора.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання впровадження та застосування процедури медіації в кримінальному провадженні досліджувались такими видатними науковцями, як А.А. Арутюнян, Ю.В. Баулін, І.А. Войтюк, В.В. Землянська, Р.Г. Коваль, В.Т. Маляренко, М.В. Руденко, З.В. Симоненко, Н.О. Турман.

їхнінауковіпрацісприяливдосконаленнюінститутумедіації в кримінальномупроцесіУкраїни та подальшомурозвиткудискусійщодовпровадженняінститутумедіації в кримінальнепроцесуальнезаконодавство.

Метою статті є дослідження нормативного закріпленняпроцедуримедіації в кримінальномузаконодавствіУкраїни, умов здійсненнямедіації, її практичного застосування та виявленняспірнихпитань у разіреалізаціїінститутумедіації в кримінальномупровадженні та шляхівїхвирішення.

Виклад основного матеріалу

Поняття «медіація» доситьвідоме у світі і йоготлумачать як один ізальтернативнихспособівврегулюванняспорів. Основною ознакоюмедіації є залучення до вирішення спору незалежної та неупередженоїсторони - медіатора, який буде керувати процедурою медіації та допомагатиналагоджуватипроцескомунікаціїміж сторонами спору.

Застосуваннямедіаціїмає низку переваг перед судовимвирішенням спору. До них належать такі. Вирішенняконфліктубезпосередньо сторонами, що в результатісприяєдобровільномувиконаннюдомовленостей. Такожвідсутніжорсткіпроцесуальні правила. Цесприяє тому, щосторони не відчуваютьнапругу та дискомфорт, навпаки, атмосфера мирного врегулювання спору схиляє до співпраці. Крімцього, медіаційна процедура характеризується короткими термінамиздійснення, щодозволяє сторонам зберегти час, гроші та спокій. Медіація є конфіденційною, а тому всіфакти та обставини, виявлені в ходіїїпроведення, не можуть бути розголошені та жодним чином не нашкодять сторонам конфлікту.

З огляду на особливостікримінального права медіація у ційсферінабуваєсвоїхособливихознак. Зокрема, на думку З.Д. Смітієнка, медіація в кримінальномупроцесіспрямована на досягненняпримиренняміжпотерпілим і правопорушником, усвідомленняпротиправноїповедінки та відшкодуваннязаподіяноїшкоди. Крімцього, науковецьзвертаєувагу, щомедіаціядаєзмогупотерпіломувиказатиправопорушникусвоїпереживання, щодопоможепотерпіломузменшитипсихологічнунапругу та позбутись страху [1, с. 131].

Завдякисвоїмперевагам та ефективностімедіація заслужено отрималасвоємісце у вирішеннікримінально-правовихконфліктів та стала одним зіспособівпримиренняпотерпілого і правопорушника.

Чиннекримінально-процесуальнезаконодавствоУкраїни прямо не згадуєпоняттямедіації, такожвідсутня пряма вказівка на право сторінзастосовуватимедіацію в кримінальномупроцесі. Однакхоч і не прямо, протеКримінальнийпроцесуальний кодекс України (далі - КПК України) однозначно даєможливість сторонам використатимедіацію для вирішенняконфлікту, зокрема, передумови для цьогозакладені в інститутіпримиреннясторін.

Підставою для проведеннямедіаціїміжпотерпілим та правопорушником є глава 35 КПК України, щорегулюєукладення угоди про примиренняміжпотерпілим та підозрюванимчиобвинуваченим. На можливістьзалученнямедіатора до укладення угоди вказуєзміст ч. 1 ст. 469 КПК України: «домовленостістосовно угоди про примиренняможутьпроводитисясамостійнопотерпілим і підозрюванимчиобвинуваченим, захисником і представникомабо за допомогоюіншої особи, погодженої сторонами кримінальногопровадження (крімслідчого, прокурора абосудді)» [2].

Процедуру медіаціїможе бути ініційовано не тільки для укладення угоди про примиреннясторін, а й також для звільненняпорушникавідкримінальноївідповідальності у зв'язку з дієвимкаяттямабо у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, щопередбаченост.ст. 45, 46 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Статтею 45 КК Українипередбачено, що особа, яка вперше вчинила злочинневеликоїтяжкості, звільняєтьсявідкримінальноївідповідальності, якщо вона післяскоєннязлочинущиропокаялася, активно сприяларозкриттюзлочину і повністювідшкодувалазавдані нею збиткиабоусунулазаподіяну шкоду [3].

Статтею 46 КК Українипередбачено, що особа, яка вперше вчинила злочинневеликоїтяжкості, звільняєтьсявідкримінальноївідповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувалазавдані нею збиткиабоусунулазаподіяну шкоду.

Так, у судовійпрактиці, зокрема, в ухваліЗаводського районного суду м. ДніпродзержинськаДніпропетровськоїобластівід 16.01.2020 року у справі №208/8462/19 [4] та в ухваліОболонського районного суду м. Києвавід 20.06.2018 року у справі № 756/6864/18 [5], зазначено, що ст. 46 КК України є закріпленнямінститутумедіації як альтернативного способу врегулюваннякримінально- правовихконфліктів, в основу якогопокладенопосередництво у примиренністорін. Кримінальніпровадженнябулозакрито у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. медіація кримінальне законодавство нормативний

Таким чином, статті 45 та 46 КК Українитакожвказують на можливістьпроведеннямедіації з огляду на те, щозвільнення особи відвідповідальностіпередбачаєпримиреннясторін та відшкодуваннязбитків.

Можливістьпроведеннямедіації з метою укладення угоди обмеженовизначеним колом випадків. Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України до них належать провадженнящодокримінальнихпроступків, провадженнящодозлочинівневеликоїчисередньоїтяжкості та кримінальнепровадження у формі приватного обвинувачення. Такожпередбаченозаборонуукладення угоди про примирення у кримінальномупровадженніщодоуповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальнеправопорушення, у зв'язку з якимздійснюєтьсяпровадженнящодоюридичної особи.

Такийперелікобґрунтовуєтьсятим, щоцікримінальніпорушення не несутьвеликоїсуспільноїнебезпеки та для них головне - відшкодуватизбитки та відновитиемоційний стан потерпілого до скоєннязлочину [6].

У зв'язку з цимсереднауковців часто виникаютьрозбіжності думок стосовно того, до якихзлочинівможназастосовувати процедуру медіації. Наприклад, Р.В. Новак звертаєувагу, щорозширенняможливостейзакриттякримінальногопереслідуваннявнаслідокпримиренняміжпотерпілим та обвинуваченимможеспровокуватиспроби незаконного тиску на потерпілого і навітьвчиненнящодоньогоновихсуспільнонебезпечнихдіянь з метою змуситийогодатизгоду на «примирення». Тому потрібноздійснитиретельнийвибіркатегорійкримінальнихправопорушень у провадженнях, де буде можливимпримиренняпотерпілого з обвинуваченимчипідозрюваним [7, с. 93].

Такожобмежено коло ініціаторівпроведеннямедіації. Відповідно до ч. 1 ст. 469 КПК Україниукладення угоди про примиренняможездійснюватисялише за ініціативоюпотерпілого, підозрюваногоабообвинуваченого. Цеположеннявпроваджено з метою дотримання принципу добровільностіучастісторін у проведеннімедіації, щомаєубезпечитисторонивідтиску з боку правоохороннихорганів. Кримінальнимпроцесуальнимзаконодавствомвстановленотакожчасовийпроміжок для проведеннямедіації. Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України, ініціюватиукладення угоди про примиренняможнав будь-який момент післяповідомленняособі про підозру до виходу суду до нарадчоїкімнати для ухваленнявироку.

Хоч КПК України і не згадує про це, протещеоднієюумовою для застосуваннямедіації в кримінальномупровадженні є дотриманняосновнихпринципівпроведеннямедіації та проведеннямедіаціїтількиуповноваженими та незалежними особами.

До принципівмедіації належать добровільність, конфіденційність, доступність, незалежність та автономність.

Відповіднодо принципудобровільностімедіаціямаєзастосовуватисятільки у разі, коли всісторонидобровільнонадализгоду на їїпроведення. Так, кожна сторона самостійно та без будь-якоготискуприймаєрішеннящодоучасті в процедурімедіації, а такожусвідомлюєможливістьприпиненнямедіації на будь-якомуїїетапі. Суди неодноразовозверталиувагу, що у разі коли укладення угоди не булодобровільним, то угода затвердженню не підлягає. Зокрема, в ухваліДунає- вецького районного суду Хмельницькоїобластівід 08.10.2019 року у справі № 674/1473/19 зазначено, щосторонивказали, щоініціаторомукладення угоди про примиреннябувслідчий [8]. У зв'язку з порушенням принципу добровільності у затвердженнімирової угоди буловідмовлено, а судовепровадженняпродовжене.

Принцип конфіденційностіполягає в тому, що будь-яка інформація та документи, отримані в ходіпроведеннямедіації, маютьконфіденційний характер та не будутьрозголошені сторонами та медіатором, розголошенняінформаціїможливелише за згодоюучасниківмедіації. З огляду на це, деякінауковцінавітьпропонують внести медіаторів до перелікуосіб, щодоякихнеможливепроведеннядопиту у розрізіїхньоїпрофесійноїдіяльності та щодофактів, про які вони дізналися у процесіпроведеннямедіації [9, с. 651].

Медіація у кримінальних справах має бути доступним заходом. Доступністьмедіаціїозначає, по-перше, що особа має бути повідомлена про можливістьпроведеннямедіації, та по-друге, особа за будь-якихобставин повинна матиможливістьотриматипослуги з проведеннямедіації на будь-якійстадіїздійсненняправосуддя.

Не меншважливим є те, щопроведеннямедіаціїмаєздійснюватисянезалежно та автономно. Такийпринцип полягає в тому, щомедіаціяпроводитьсянезалежновід судового розглядусправи і навітьможейомупередувати. Незалежністьпроведеннямедіаціїзабезпечуєтьсятакож з огляду на те, щомедіатор є залученою особою, що не буде симпатизувати та не займе позиціюжодноїзісторін, а навпаки, буде намагатисярівноюміроюдопомогтивсімучасникаммедіації.

На думку Р.Г. Коваля, інститутмедіації стане справдіефективним у впровадженніу системукримінальногосудочинствапринципівмедіації, щомістяться у РезолюціїЕкономічної та Соціальної Ради ООН «Про основніпринципипрограмвідновногоправосуддя у кримінальних справах» від 24 липня 2002 р. та у Рекомендації Ради Європи № R (99) 19 щодопринципіворганізаціїмедіації у кримінальних справах. Особливуувагунауковецьзвертає на такі, як активнезалученнясторін до власногорозв'язанняпитанькримінальноїситуації, увагащодо потреб потерпілоїсторони та її активна участь у визначеннінаслідківзлочину, безпосередня участь сторін у виправленнінаслідківскоєного та запобіганніповтореннюзлочинноїповедінки у майбутньому [10, с. 11].

Зазначимо, що Н.О. Турман такожнаголошує на необхідностівключення засад співпраці та рівноправностісторін. На її думку, принцип співпраціполягає в залученні в процесмедіаціївсіхсторін, якісвоєючергоюдокладаютьусіхзусиль для вдалоговрегулювання спору, а принцип рівноправностіозначаєнадання сторонам рівнозначних прав та відсутністьпереваг [11, с. 277].

Дотриманнязгаданихвищепринципів є важливим у разізастосуваннямедіації, особливо коли ми говоримо про кримінальнийпроцес.

У ч. 1 ст. 469 КПК Українипереліченоучасниківмедіації в кримінальномупроцесі, до яких належать:

1) потерпілий і підозрюваний (якщомедіаціявідбувається на стадіїдосудовогорозслідування) чиобвинувачений (якщомедіація проводиться на стадії судового розгляду);

2) захисник і представник;

3) інші особи, погоджені сторонами кримінальногопровадження (крімслідчого, прокурора абосудді).

Обов'язковимиучасникамимедіації є потерпілий та підозрюванийабообвинувачений. Водночасположення КПК Українипередбачаєможливістьучастізахисника і представника, не зазначаючи, чи вони будутьдопоміжнимиучасниками, чибудутьзамінятипотерпілого та правопорушникапідчас медіації. У разіякщопредставникисторінбудутьбратиучасть у медіаціїзамістьсторін, то така процедура медіації не буде здійснена з повнимдотриманнямпринципівпроведеннямедіації, зокрема, співпрацісторін та їхзалучення до вирішенняконфлікту.

З огляду на сутністьмедіації, то вона завждивідбуваєтьсяіззалученнямщеоднієїнейтральноїсторони - посередника. Незважаючи на те, що

ч. 1 ст. 469 КПК України не вказує на прямуможливістьзалученнямедіатора, протеїїможнапомітити в залученні «іншихосіб» до укладення угоди про примирення. Перелік таких осіб не конкретизовано, а отже, до них моженалежати й медіатор.

Натомістьпрямузаборонупроводитимедіаціюпередбачено в ч. 1 ст. 469 КПК України: домовленостістосовно угоди про примирення не можутьпроводитись за допомогоюслідчого, прокурора та судді. Ця норма є втіленням принципу об'єктивності та неупередженості, аджезалучена особа зобов'язанадопомогти сторонам вирішитиспір, не надаючиперевагжоднійзісторін.

У науковійспільноті є й вчені, щовиступаютьпротитакої заборони. Наприклад, А.В. Лапкінвважаєдоцільнимпроведеннямедіації за допомогою прокурора. Вінпереконаний, щопрокурориможутьуспішнопроводитипримиренняпотерпілого та правопорушникасамостійно, без залучення будь-якихіншихосіб. Така думка ґрунтується на твердженні, що у разіпроведенняпроцедурипримиреннясторін прокурор не виступає на боціжодноїсторони, оскільки принцип публічностіунеможливлюєйого особисту зацікавленість у справі [12, с. 6-7]. З такою думкоюважкопогодитися, адже прокурор є державнимслужбовцем, а йогоінтересможеполягати у швидкому та успішномузакриттісправи, крімцього, прокурор залежить та підпорядковуєтьсявищестоящимпосадовим особам, якіможутьздійснюватитиск на прокурора для покращеннястатистичнихданихщодорозкриттязлочинів.

Для дотриманнямедіаторами принципу нейтральності та незалежностіпід час виконаннясвоїхобов'язківвважаю за необхіднепередбачитищеодне правило - медіатор не можепроводитимедіацію у разінаявностісімейнихстосунків з однієюзісторінконфлікту, суперечностіміжйогоособистимиінтересами та інтересамисторін, зацікавленості в результатімедіації. Тобтомедіацію не можепроводити особа, щомаєконфліктінтересів. Водночаснеобхідно не просто закріпититаку норму, потрібнопередбачити порядок повідомленняпро наявністьконфлікту та можливістьперевірки таких фактів.

Висновки

Правовою підставою для проведеннямедіаціїміжпотерпілим та правопорушником є глава 35 КПК України, щорегулюєукладення угоди про примиренняміжпотерпілим та підозрюванимчиобвинуваченим. Такожзастосуваннямедіаціїможезнаходитисвоєвідображення через дієвекаяття (ст. 45 КК України) або у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України).

Проведеннямедіації у кримінальномупровадженні за допомогою угоди про примиренняможливе у разідотримання таких умов: скоєнийзлочинпідпадаєпідвизначенийперелікзлочинів; процедуру може бути ініційовановиключнопотерпілимабоправопорушником; процедуру можебути ініційовано до виходу суду до нарадчоїкімнати для ухваленнявироку; дотриманняпринципівпроведеннямедіації; процедура медіаціїпроводитьсятількиуповноваженими та незалежними особами.

Станом натепер в Україніпідстави для проведеннямедіації у кримінальномупроцесізакріпленілише в КПК України. При цьомунікримінально-процесуальнезаконодавство, ніокремий закон про медіацію не міститьдетальноїрегламентаціїпроцедуримедіації, щовказує на необхідністьудосконаленнязаконодавчогозакріпленняінститутумедіації в кримінальномупроцесуальномузаконодавстві.

Література

1. Смітієнко З.Д. Медіація як кримінально-процесуальнакатегорія та їїзастосування в кримінальнихпровадженняхщодонеповнолітніх. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2015.

№ 4. С. 130-139. URL: http://zt.knteu.kiev.ua/ files/2015/4(81)/Smytienko.pdf.

2. Кримінальнийпроцесуальний кодекс України : Закон Українивід 13.04.2012 р. № 4651-VI. Датаоновлення: 14.01.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17#Text.

3. Кримінальний кодекс України:Закон Укра

їнивід 05.04.2001 р. № 2341-Ш: Дата оновлення: 30.12.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/

show/2341-14#Text.

4. Ухвала Заводського районного суду м. Дні- продзержинськаДніпропетровськоїобластівід

16.01.2020 року. Справа № 208/8462/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87736877.

5. Ухвала Оболонського районного суду м. Києвавід 20.06.2018 року. Справа № 756/6864/18. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74806227.

6. Присяжнюк А. Медіація: завтрашня альтернатива чинездійсненнамрія? URL: https://zib.com.ua/ua/print/137025-mediaciya_zavtrashnya_altemativa_ chi_nezdiysnenna_mriya.html.

7. Новак Р.В. Кримінальнепровадження на підставіугод в Україні :дис. ... канд. юрид. наук : спец. 19.00.09. Харківськийнаціональнийуніверситетім. В.Н. Каразіна. Харків, 2015. 214 с. URL: http:// dspace .univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/10850/ 6/diss_Novak.pdf.

8. Ухвала Дунаєвецького районного суду Хмельницькоїобластівід 08.10.2019 року Справа № 674/1473/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/ Review/84866702.

9. Ткачук А.Ю., Чернова Є.Р. Медіація у кримінальномупроцесі. Молодий вчений. 2018.

№ 5(2). С. 649-652. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ molv_2018_5%282%29 71.

10. Коваль Р.Г. Актуальніпитаннявпровадженнявідновногоправосуддя в правову систему України. Щоквартальнийбюлетень «Відновне правосуддя в Україні». 2007. № 1 (5). С. 9-13. URL: https:// issuu.com/uccg/docs/vol.1_5.

11. Турман Н.О. Медіація в кримінальномупроцесі: шляхи удосконалення чинного законодавства. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 3. С. 276-280. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2017/3/63.pdf.

12. Лапкін А.В. Участь прокурора в кримінальномупровадженні на підставі угоди про примирення. URL: http://tlaw.nlu.edu.ua/article/view/62776/58260.

Размещено на Allbest.ru