Проблеми правового регулювання пенсійного забезпечення засуджених до позбавлення волі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми правового регулювання пенсійного забезпечення засуджених до позбавлення волі

Денисенко К. В.

У статті здійснено аналіз правового регулювання пенсійного забезпечення засуджених до позбавлення волі та виокремлено деякі проблемні питання у зазначеній сфері. Визначено, що правове регулювання пенсійного забезпечення засуджених характеризується неузгодженістю і суперечливим характером окремих правових норм, відсутністю єдиного науково зумовленого і чіткого підходу до формування правової' бази в частині механізму звернення за призначенням пенсії' вищезазначеній категорії' громадян.

В статье осуществлен анализ правового регулирования пенсионного обеспечения осуждённых к лишению свободы и выделены некоторые проблемные вопросы в указанной сфере. Определено, что правовое регулирование пенсионного обеспечения осуждённых характеризуется несогласованностью и противоречивым характером отдельных правовых норм, отсутствием единого научно обусловленного и чёткого подхода к формированию правовой базы относительно механизма обращения за назначением пенсии вышеупомянутой категории граждан.

The article analyzes the legal regulation of pension provision for sentenced to imprisonment and outlines some problematic issues in this sphere. It is determined that the legal regulation of the sentenced persons' pension provision is characterized by the inconsistency and contradictory nature of certain legal norms, the absence of a unified scientifically conditioned and clear approach to the formation of the legal framework in terms of the mechanism for a pension applying of the aforementioned category of citizens.

It has been established that in practice there are frequent cases of violation of labor law requirements, which do not conclude civil-legal or employment contracts with the prisoners, and in accordance to this, these periods of work activity are not included in the insurance period, since the employer, being the person of administration of punishment institution, does not pay the single contribution to compulsory state social insurance in favor of a convicted person, which in turn leads to the absence of right to a pension payment for a convicted person.

It is justified that for sentenced to imprisonment, a pension is a way of ensuring a proper existence, meeting their own living needs in conditions of non-freedom, as well as financial support for relatives who are at large. Considering the above-mentioned, in the process of development of legal norms it is necessary to pay due attention not only to their essence and content, but also to the mechanisms of protection and effective implementation.

It is necessary to develop a clear, effective and efficient algorithm that would properly regulate the labor relations between the sentenced and the employer-administration of the penitentiary institution, in particular to increase the responsibility of the employer-administration personnel for ignoring the legal provisions on the conclusion of employment contracts or civil-legal agreements with persons serving sentences and working, and also for not paying a single contribution.

Key words: pension provision, sentenced to imprisonment, pension rights, legal regulation, penitentiary institution, correctional institution, insurance period.

Постановка проблеми та їїактуальність

Характернимиознакамисучасногоетапудержавотворення є демократизаціяукраїнськогосуспільства, трансформаціявітчизняноїправовоїсистеми, перегляд національнихпріоритетів у частиніїхприведення у відповідність до загальновизнанихлюдиноцентристських та європейськоорієнтованихпідходів і адаптації до новихвикликів та умов, розширеннязмісту й обсягунаявних прав, свобод та гарантійтощо. Зазначенезумовлюєнеобхідністьудосконалення правового регулюваннясуспільнихвідносин та дослідженнявищезазначенихпозитивних і негативнихзмін, новацій, зокрема тих, щовиникають у процесіреалізаціїпенсійних прав громадянами, якіперебувають в установахвиконанняпокарань, тобтозасудженими до позбавленняволі.

Аналізостанніхдосліджень і публікацій

Теоретичні та прикладніаспектипенсійногозабезпеченнязасуджених прямо чиопосередкованорозглядались у працях таких учених, як: О.Г. Гончаренко, Т.В. Дую- нова, О.В. Лисодєд, С.В. Лучко, В.Г. Павлов, В.І. Пази- ніч, Б.І. Сташків, Л.П. Шумна та інші. У працяхуказанихнауковціврозкритопроблемніпитаннящодовизначення права на пенсіюзасудженими, умов призначенняпенсійзазначенійкатегоріїтощо. Водночаспитаннящодо правового регулюванняпризначенняпенсійзасудженимзалишаєтьсямайже не вивченимнауковоюспільнотою, щозумовилоактуальністьнашогодослідження.

Мета статті - аналізсистеми правового регулюванняпенсійногозабезпеченнязасуджених до позбавленняволі та виокремленнядеякихпроблемнихпитань у зазначенійсфері.

Виклад основного матеріалу

Історіяпереконує, щоправове становище конкретного соціальновразливогосуб'єкта у соціально-захиснихправовідносинахзалежитьвідрозвиткузаконодавства, цінніснихорієнтаційвладнихінституцій, рівняпоступу, гуманізму, солідарностілюдства та головним чином системисвітогляднихідейзаконодавцяпевноїдоби. Донедавнатакаспецифічнасоціальнакатегоріягромадян, як засуджені до позбавленняволі, фактичнобулапозбавленапенсійних прав, зокрема в радянськічасизаконодавецьприділявзначнуувагупитаннямпротидії та подоланнязлочинності, водночасвирішення проблем щодожиттєзабезпечення та реалізаціїсоціальних прав зазначеноїкатегоріїгромадян не булипріоритетними у суспільнійпрактиці.

Відповідно до КонституціїУкраїни 1996 року засудженийкористуєтьсявсіма правами людини і громадянина, за виняткомобмежень, яківизначені законом і встановленівироком суду (ч. 3 ст. 63) [1]. До 2014 року мало місцеобмеження в частинівиникнення права засудженим на пенсійнувиплату, у зв'язку з чимнауковаспільнотанаголошувала, щозараховуваннявідпрацьованого часу в установахвиконанняпокарань у трудовий стаж лише у разізвільнення особи відвідбуванняпокарання і сплатистраховихвнесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбаченихзаконодавством, що в результатіунеможливлюєреалізаціюправа на пенсійнезабезпечення за віком, є прямим порушеннямконституційних прав засуджених [2, с. 103]. Підвпливомнеурядовихправозахис- них організацій, науковців та практиків з урахуваннямоб'єктивних потреб засудженихзаконодавецьздійснив перегляд законодавства в частинівизначенняправа на пенсіювказаноїкатегоріїгромадян.

Так, Законом України «Про внесеннязмін до Кримінально-виконавчого кодексу Українищодоадаптаціїправового статусу засудженого до європейськихстандартів» указаний кодекс булодоповненостаттею 122, відповідно до якоїзасудженімаютьправо на загальнихпідставах на державнепенсійнезабезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратоюгодувальника та в іншихвипадках, передбачених законом [3], і тим самим суттєворозширенообсяг та змістпенсійних прав засуджених. Порядізцимправоверегулюванняпитаньщодопризначенняпенсійзасудженим до позбавленняволіхарактеризуєтьсянеузгодженістюокремих норм, що, своєючергою, призводить до неоднозначного розуміннядеякихзаконодавчихположень.

Зупинимосьдетальніше на деяких аспектах правового регулюваннямеханізмупризначенняпенсійзасудженим. Згідноіз пунктом 1.4. Порядку подання та оформленнядокументів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язковедержавнепенсійнестрахування» (далі - Порядок) заява про призначенняпенсіїзасудженим до позбавлення (обмеження) воліподаєтьсячерез представника, якийдіє на підставівиданоїйомудовіреності, посвідченоїнотаріально, до органу, щопризначаєпенсію за місцезнаходженням установи виконанняпокарань. За бажаннямзазначенихосібвідповіднідокументидля призначенняпенсіїможутьподаватися ними безпосередньовідповідно до статей 60-1 та 122 Кримінально-виконавчого кодексу України [4]. Водночаспорядізвищезазначеною нормою продовжуютьдіяти й іншіположення. Так, відповідно до ч. 3 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України особа, яка під час відбуванняпокараннянабула право на пенсію, надаєадміністраціївиправного закладу клопотання про забезпеченнянеобхідних умов для призначенняїйпенсії за місцезнаходженнямцьоговиправного закладу, у тому числіщодовикликупредставниківПенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхіднихдокументівбезпосередньо особою, яка відбуваєпокарання, абопредставником особи, яка відбуваєпокарання, за нотаріальнимдорученням. Адміністраціявиправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстраціїклопотаннязабезпечуєзустрічзасудженого з представникомПенсійного фонду України та всебічносприяєналежномуоформленню і поданню ним відповіднихдокументівабозабезпечуєумови для оформлення і поданнянеобхіднихдокументів через представника особи, яка відбуваєпокарання [5].

Щодовищезазначених норм вважаємо за необхідневисловитидеякізауваження. Отже, відповідно до Порядку передбачається, щопенсіязасудженимпризначається за місцезнаходженням установи виконанняпокарань, відповідно до положеньКримінально-виконавчого кодексу Українизасуджений, якийнабув право на пенсію, подаєадміністраціївиправного закладу відповіднеклопотання, тобто, як бачимо, в одному нормативно-правовому актізаконодавецьоперуєкатегорією «установавиконанняпокарань», в іншому - «виправний заклад», щопризводить до неузгодженостізаконодавстварізноїюридичноїсили.

Щобвийти з такоїпроблемноїситуації, доцільнопроаналізуватинорминаціональногозаконодавстващодовищезазначеної проблематики. Так, статтею 11 Кримінально-виконавчого кодексу Україничітковизначеновидиорганів і установвиконанняпокарань, зокрема органами виконанняпокарань є: центральний орган виконавчоївлади, щореалізуєдержавнуполітику у сферівиконаннякримінальнихпокарань і пробації, йоготериторіальніорганиуправління, уповноваженіоргани з питаньпробації. Установамивиконанняпокарань є: арештнідоми, кримінально-виконавчі установи, спеціальнівиховні установи, слідчіізолятори у випадках, передбаченихвказаним Кодексом [5]. Примітно, щодо пункту 1.4 Порядку було внесено змінизгідно з ПостановоюПенсійного фонду № 9-1 від 26.04.2017, відповідно до яких слова «виправного закладу» булозамінено словами «установи виконанняпокарань» [6], і тим самим вказану норму приведено у відповідність до статті 11 Кримінально-виконавчого кодексу України. Зважаючи на викладене, задляусуненнясуперечливого характеру механізмупризначенняпенсійзасудженим у статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України слова «виправного закладу» доцільнозамінити«установивиконанняпокарань».

Попри зазначене, ще одним недоліком правового регулюванняпенсійногозабезпеченнязасуджених є неналежневрегулюваннявідносиндоговірногопредставництва. Зокрема, як уже зазначалосявище, зізмісту пункту 1.4 Порядку випливає, щозаява про призначенняпенсіїзасудженимподається через представника, якийдіє на підставівиданоїйомудовіреності, посвідченоїнотаріально [4], водночасвідповідно до положеньКримінально-виконавчого кодексу (ч. 3 статті 122) передбачаєтьсямеханізмподаннядокументівпредставником особи, яка відбуваєпокарання, за нотаріальнимдорученням [5].

Отже, зновуспостерігаєтьсянеузгодженістьокремихправовихположень: в одному нормативно-правовому актізаконодавецьзастосовуєпоняття «довіреність», в іншому - «доручення». Доцільновідзначити, щовітчизнянівчені, досліджуючиспіввідношенняцих понять, зазначають, щодовіреність і договірдоручення є різними за своєюсуттюправовимиконструкціями, яківартовідмежовувати [7, с. 37]. Таким чином, «довіреність» і «доручення» є різними видами представництва. Довіреність - цефіксаціядовіридовірителяпредставникудіятивідйогоімені та в йогоінтересах. А доручення - цедоговірщодовчиненняпевноїкількостідій [8, с. 79]. Примітним є те, щозаконодавецьчіткозадекларував у ЦивільномукодексіУкраїни (абз. 3 ч. 3 статті 245) та ЗаконіУкраїни «Про нотаріат» (п. 3 ч. 2 статті 40) норми, якимипередбачено право осіб, щотримаються в установівиконанняпокараньчислідчомуізоляторі, на посвідченнясамедовіреностей, якіпосвідчуютьсяначальником установи виконанняпокараньчислідчогоізолятора [9; 10].

Водночас, як показуютьвласніспостереженнящодозазначеногопитання, на практиці у разіподання та оформленнядокументів для призначенняпенсіїособі, яка перебуває в установівиконанняпокараньабослідчомуізоляторі та набула права на пенсійнувиплату, через представникаостаннійдієсаме на підставідовіреності. Аналізприродифактичнихправовідносин, за яких особа, яка тримається в установівиконанняпокараньабослідчомуізоляторі, видаєписьмовий документ представнику, який, своєючергою, діє в інтересахпершого та здійснюєйогопредставництво перед органом, якийздійснюєпризначенняпенсії, по сутіпідпадаютьпід сферу категорії «довіреність».

Тому можемоконстатувати, що, попри суттєвийпоступ і консолідаціюзаконодавцящодогуманізаціїправових засад у частинівизнанняпенсійних прав засуджених, наявна система законодавствахарактеризуєтьсянеузгодженістю і суперечливим характером окремихправових норм та головним чином відсутністюєдиногонауковозумовленого і чіткогопідходу до формуванняправовоїбазимеханізмузвернення за призначеннямпенсіївищезазначенійкатегоріїгромадян.

У практичнійплощинізалишається актуальною проблема щодонабуття права на пенсійнувиплатузасудженими. Для отриманняпенсії на загальнихумовахабодля набуття права на їїпризначення, окрім факту досягненняпенсійноговіку, тобто 60 років, щенеобхіднавідповідно до статті 26 Закону України«Про загальнообов'язковедержавнепенсійнестрахування» наявність страхового стажу визначеноїтривалості [11], тобто особа маєбути застрахованою в системізагальнообов'язкового державного соціальногострахування. Відповідно до ч. 1 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу Українизасуджені до позбавленняволі, залучені до суспільнокорисноїоплачуваноїпраці за строковимтрудовимдоговором, підлягаютьзагальнообов'язковому державному соціальномустрахуванню [5]. Водночас на практицімаютьмісценепоодиноківипадки, за якихвищезазначена норма ігноруєтьсяадміністрацієюустановвиконанняпокарань.

Як показуютьрезультатимоніторинговихвізитів до місцьнесвободи в рамках реалізаціїнаціонального превентивного механізму, на початку 2019 року в державнихустановах «Замковавиправнаколонія» (№ 58) та «Ізяславськавиправнаколонія» (№ 31) на Хмельниччинібуловиявленогрубіпорушеннявимог трудового законодавства та статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України в частині оплати праці. Іззасудженими не укладаються договори цивільно-правового характеру аботрудові договори, засуджені не знаютьрозмірунарахованоїїмзаробітної плати та винагороди [12; 13]. Аналогічнуситуаціюбуловиявлено у травні 2019 року в Кам'янськійвиправнійколонії (№ 34) на Дніпропетровщині, де Головнимуправлінням Дер- жпраці у Дніпропетровськійобласті у квітні на адміністрацію установи булонакладено штраф у розміріпонад 29 мільйонівгривень [14]. пенсійне забезпечення засуджений право

І ценепоодиноківипадки, практика порушеннятрудовихправ засуджених в установахвиконанняпокарань є загальнопоширеною. За умов, коли іззасудженим до позбавленняволі не укладаютьсятрудовідоговори абоцивільно-правові угоди, періодйоготрудовоїдіяльності, відповідно, не зараховується до страхового стажу, оскількироботодавець в особіадміністрації установи виконанняпокарань не сплачуєєдинийвнесок на загальнообов'язковедержавнесоціальнестрахування, щоспрямовується на загальнообов'язковедержавнепенсійнестрахування на користьзасудженого, щопризводить до відсутності в останнього права на пенсійнувиплату.

Попри зазначене, наявність страхового стажу суттєвопозначається на питанняхвизначеннярозмірудопомоги по безробіттюзасудженимпісляїхзвільнення з установи виконанняпокарань. Так, відповідно до

ч. 1 статті 22 Закону України«Про загальнообов'язковедержавнесоціальнестрахування на випадокбезробіття» право на допомогу по безробіттюзалежновід страхового стажу маютьзастраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж якихпротягом 12 місяців, щопередували реєстрації особи як безробітної, становить не меншеніжшістьмісяців, за даними Державного реєструзагальнообов'язкового державного соціальногострахування. Застрахованим особам (відповідно до ч. 1 статті 23 вищезазначеного Закону) розмірдопомоги по безробіттювизначається у відсотках до їхньоїсередньоїзаробітної плати (доходу). Своєючергоюзастраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, якіпротягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєструзагальнообов'язкового державного соціальногострахування, маютьстраховий стаж меншешести місяців, отримуватимутьвідповіднудопомогу у мінімальномурозмірі, якийвстановлюєтьсяправлінням Фонду [15].

У процесірозробки норм права необхідноприділятиналежнуувагу не тількиїхсуті та змісту, але й механізмамзахисту та дієвоїреалізації. З огляду на зазначене, необхідносформуватичіткий, дієвий та ефективний алгоритм, який би належним чином урегулювавтрудовівідносиниміжзасудженим та роботодавцем - адміністрацією установи виконанняпокарань, зокрема, посилитивідповідальністьостанніх за ігноруваннязаконодавчихположеньщодоукладаннятрудовихдоговорівчицивільно-правовихугод з особами, яківідбуваютьпокарання і здійснюютьтрудовудіяльність, а такожнесплатуєдиногосоціальноговнеску.

Висновки

Для засуджених до позбавленняволіпенсія є способом забезпеченняналежногоіснування, задоволеннявласнихжиттєво-побутових потреб в умовахнесвободи, а такожфінансовоїпідтримкирідних, якіперебувають на волі. Попри наявну систему законодавстващодопенсійногозабезпеченнязасуджених до позбавленняволі, з огляду на проведенедослідження, говорити про їїефективністьнаразі не доводиться.

Правоверегулюванняпенсійногозабезпеченнязасуджениххарактеризуєтьсянеузгодженістю і суперечливим характером окремихправовихнорм, відсутністюєдиногонауковозумовленого і чіткогопідходу до формуванняправовоїбази в частинімеханізмузвернення за призначеннямпенсіївищезазначенійкатегоріїгромадян. На практицімаютьмісценепоодиноківипадкипорушеннявимог трудового законодавства, за якихіззасудженими не укладаються договори цивільно-правового характеру аботрудові договори, відповідно, ціперіодитрудовоїдіяльності не зараховуються до страхового стажу, оскількироботодавець в особіадміністрації установи виконанняпокарань не сплачуєєдинийвнесок на загальнообов'язковедержавнесоціальнестрахування на користьзасудженого, що, своєючергою, призводить до відсутності в останнього права на пенсійнувиплату.

Література

1. КонституціяУкраїни : Закон Українивід 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної' Ради України. 1996. № 30. Ст. 140.

2. Шкута О.О. Працевлаштуваннязасудженихосіб, яківідбуваютьпокарання у виглядіпозбавленняволі, як засібреалізаціїїхніхконституційних прав і виконанняобов'язків. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2010. № 3. С. 97-105.

3. Про внесеннязмін до Кримінально-виконавчого кодексу Українищодоадаптації правового статусу засудженогодо європейськихстандартів : Закон Українивід 08.04.2014 р. № 1186-УИ. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 23. Ст. 869.

4. Порядок подання та оформленнядокументів для призначення (перерахунку) пенсійвідповідно до Закону України «Про загальнообов'язковедержавнепенсійнестрахування» : Постанова правлінняПенсійного фонду Українивід 25.11.2005 р. № 22-1. Дата оновлення: 15.03.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05(дата звернення: 02.08.2019).

5. Кримінально-виконавчий кодекс України : Закон Українивід 11.07.2003. № 1129-ІУ. Дата оновлення: 04.11.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (дата звернення: 02.08.2019).

6. Зміни до Порядку подання та оформленнядокументів для призначення (перерахунку) пенсійвідповідно до Закону України «Про загальнообов'язковедержавнепенсійнестрахування»: затв. постановоюправлінняПенсійного фонду Українивід 26.04.2017 р. № 9-1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0648-17#n16 (датазвернення: 02.08.2019).

7. Сєрая А.К. До питанняспіввідношеннядовіреності і договору доручення. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. № 4. С. 33-37.

8. Стопчак Р.О. Розмежування понять довіреності та доручення в нотаріальномупроцесіУкраїни. Цивілістична процесуальна думка. 2016. № 4. С. 77-80.

9. Цивільний кодекс України : Закон Українивід 16.01.2003 р. № 435- IV. Дата оновлення: 31.03.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15(дата звернення: 02.08.2019).

10. Про нотаріат : Закон Українивід 02.09.1993 р. № 3425-XII. Дата оновлення: 16.07.2019. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 (дата звернення: 02.08.2019).

11. Про загальнообов'язковедержавнепенсійнестрахування : Закон Українивід 09.07.2003 р. № 1058-IV. Дата оновлення: 01.01.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 (дата звернення: 02.08.2019).

12. Неналежніумовиутриманняув'язнених у Замковійвиправнійколонії № 58: результатимоніторинговоговізиту. URL: http://ombudsman.gov.ua/ua/all-news/pr/28119- qk-nenalezhni-umovi-utrimannya-uvyaznenix-u-zamkovij- vipravnij-koloniii/(дата звернення: 02.08.2019).

13. Низькийрівеньнаданнямедичноїдопомогизасу

дженим в Ізяславськійвиправнійколонії № 31 на Хмельниччині: результатимоніторингу. URL: http://www.

ombudsman.gov.ua/ua/all-news/pr/29119-cn-nizkij- riven-nadannya-medichnoii-dopomogi-zasudzhenim-v- izyaslavskij-v/ (дата звернення: 02.08.2019).

14. У Кам'янськійвиправнійколонії № 34 виявленопорушення прав засудженихжінок. URL: https:// notorture.org.ua/2019/05/21/v-kam-janskij-vipravnij- kolom'i-34-vijavleno-porushennja-prav-zasudzhem'h-zhinok/ (дата звернення: 02.08.2019).

15. Про загальнообов'язковедержавнесоціальнестрахування на випадокбезробіття : Закон Українивід 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ. Дата оновлення: 31.08.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14(дата звернення: 02.08.2019).

Размещено на Allbest.ru