Системно-структурний підхід у системі правового регламентування відповідальності як базисна умова утвердження господарського правопорядку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Системно-структурний підхід у системі правового регламентування відповідальності як базисна умова утвердження господарського правопорядку

О.В. Онишко

О.В. Онишко, к.ю.н., доцент, Університет ДФС України

У статті розкрито важливість чіткого визначення сутності поняття відповідальності для розвитку інституту юридичної відповідальності. Доведено значимість застосування системно-структурного підходу для з'ясування сутності господарсько-правової відповідальності, зокрема на основі взаємозв'язку категорій відповідальність, борг, зобов'язання, що сприятиме утвердженню господарського правопорядку.

Ключові слова: відповідальність, юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність, сутність, форми реалізації, борг, зобов'язання, господарський правопорядок.

О.В. Онышко. Системно-структурный подход в системе правовой регламентации ответственности как базисное условие утверждения хозяйственного правопорядка

В статье раскрыто важность четкого определения сущности понятия ответственности для развития института юридической ответственности. Доказана значимость применения системно-структурного подхода для выяснения сущности хозяйственно-правовой ответственности, в частности на основе взаимосвязи категорий ответственность, долг, обязательства, что будет способствовать утверждению хозяйственного правопорядка.

Ключевые слова: ответственность, юридическая ответственность, хозяйственно-правовая ответственность, сущность, формы реализации, долг, обязательства, хозяйственный правопорядок.

O. Onyshko. System-structural approach in the system of legal regulation of liability as a basic condition for economic law approval

The article reveals the importance of clearly defined essence of the concept of responsibility for the development of the institution of legal responsibility as a basis for ensuring the legal effectiveness of economic law. The large number of definitions of liability, which do not always reveal its essence, but mainly reflect the forms of implementation, introduces significant difficulties in the process ofpractical implementation of this legal remedy.

It was found that in the essential sense the responsibility is reflected as a duty, an additional duty, a sanction, a suffering, a suffering adverse consequences, and the signs of legal liability are reduced to offenses. A listed number of provisions are shown in the legal literature that are important for the essential and meaningful content of the concept of «responsibility» analyzed.

It is emphasized that when disclosing the essence of legal liability, its features are not reduced to offenses; they are defined relatively, indicating only the general needfor liability. The limitation of liability with the notion of sanctions leads to a narrowness of its vision and legal support.

The importance of applying a system-structural approach to clarify the essence of economic and legal responsibility is proved, which does not limit the possibilities and expediency of different mentions on the content of this concept, but if they adequately reflect the essence of responsibility.

Defined the importance of certain types of legal liability measures for their application on the basis of its essence through the disclosure of the relationship between the categories of obligation. They are shown to be particularly interrelated categories, each with its own place and significance in the system of responsibilities. They reflect different aspects of the legal relationship and act together only ultimately, and therefore may involve the use of different forms of liability.

It is noted that along with legal norms there is a significant amount of informal norms determined by morals, which cannot be controlled and applied for their implementation by state mechanisms of coercion, but after uniting into a single integrated system, they create new (emergent) properties. That are missing among the elements of legal responsibility. Under these conditions, the institution of responsibility is able to acquire other forms of its legal implementation, that are important for minimizing the accumulation of various risks, including moral, through breach of responsibility.

Key words: responsibility, legal responsibility, economic and legal responsibility, essence, forms of realization, duty, obligations, economic law and order.

Мета статті

На основі узагальнення ключових положень щодо природи відносин відповідальності, правової відповідальності та особливостей господарсько-правової відповідальності розширити бачення й підходи до з'ясування сутності господарсько-правової відповідальності як першооснови забезпечення правової ефективності господарського правопорядку.

Постановка проблеми

Першочерговою передумовою та одночасно завданням цивілізованих форм організації і ведення бізнесу як економічної основи функціонування ринкової держави є наявність у країні чіткого господарського порядку. У загальному розумінні господарський порядок - це зведення правил, які регулюють структуру господарської сфери і пов'язаних з нею інституційних утворень, встановлюють процедуру прийняття господарських рішень і найбільш важливі характеристики публічно-правового впливу на господарську діяльність.

Не спростовуючи значимість цього трактування, разом з тим очевидно, що саме по собі зведення правил не гарантує утвердження господарського порядку. Останнє потребує неухильного дотримання таких правил, звідки й постає проблема відповідальності, яка може бути віднесена до однієї з головних для утвердження правопорядку і господарського, і суспільного загалом. Через різні форми адміністративної і господарської відповідальності та порядок їх застосування здійснюється регулюючий вплив на господарську діяльність. Не випадково саме категорію відповідальності вважають індикатором дієвості норм права [1, с. 301]. Тому важлива істотна переорієнтація учасників господарських відносин на чітке дотримання господарського правопорядку і розуміння його норм, зокрема пов'язаних з відповідальністю за дотриманням взятих зобов'язань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зазначеним обумовлюється велика увага до проблематики відповідальності у нормативно-правовому полі та юридичній літературі. Серед науковців, які досліджували проблему юридичної відповідальності, зокрема господарсько-правової як невід'ємної складової господарського права, виділяються праці А. Бобкової, Н. Вітрук, О. Заярного, І. Коваль, В. Мамутова, Т. Мацелик, В. Мілаша, Л. Мілімко, Н. Никитченко, В. Новошицької, Ю. Павлюченко, А. Попової, В. Примака, З. Татькової, В. Щербини та багатьох інших. У їх працях містяться важливі теоретико-прикладні висновки щодо ефективного функціонування правового інституту відповідальності.

Проте внаслідок особливої складності феномену відповідальності існує значний перелік питань, які потребують подальшого узагальнення. На це, зокрема, вказує розмаїття її визначень в юридичній літературі, що вносить певні складнощі в процес практичної реалізації відповідальності за порушення законодавчих вимог щодо здійснення господарської діяльності. Складність змісту та видів господарської діяльності, масштабність кола її суб'єктів, які визначають велику сукупність прав цих суб'єктів, а відтак і відповідальності, вимагають продовження наукових розвідок для чіткого з'ясування сутності відносин господарської відповідальності, її змісту та форм. Адже завдяки цьому керованому інструментарію, що зачіпає усіх учасників господарських правовідносин, формується певна система економічних приватних і публічних інтересів, цілеспрямованість і передбачуваність результатів господарської діяльності.

Виклад основного матеріалу

Ставлячи за мету розкрити роль відповідальності як правового регулятора господарських правовідносин для утвердження господарського правопорядку, важливо, в першу чергу, відштовхуватися від відповідальності як правової норми загальнообов'язкового значення для утвердження правопорядку загалом.

«Правопорядок є діючою системою права», де «...утворюючі його норми і правила взаємодіють з правовими ідеями, принципами, ідеалами» [2, с. 299], а також те, що правопорядок «.ажніяк не являє собою витвір лише законодавця, влади, органів, а є складною складовою (вектором) стихійного відтворення правових ідей і норм» [2, с. 283], а його реалізація вимагає певної системи правових засобів, за допомогою яких забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини [3, с. 9]. Переломлюючи наведені позиції до предмета нашого дослідження, очевидно, що відповідальність, по-перше, об'єктивно належить до вищезазначеної системи правових засобів, а по-друге, її відтворення, являючи собою складний процес, містить також стихійні елементи.

Разом з тим, аналізуючи окремі існуючі в юридичній літературі та нормативно-правових актах трактування правопорядку та зіставляючи їх із зазначеними висновками, можемо констатувати певну втрату значимості такого правового засобу як відповідальність. Насамперед звертає увагу відсутність у главі 1 Загальні положення ст. 5 «Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання» Господарського кодексу (далі - ГК) України вказівки на роль такого правового засобу утвердження правопорядку як відповідальність. Разом з тим цілком правомірно вважається, що в конституції сконцентрована ідеологія правопорядку. Звідси значимість конституційних засад і для господарської діяльності. Основним джерелом господарського права є Конституція України, адже це - основа правової системи, а її норми мають найвищий ступінь узагальнення, відрізняються найбільшою стабільністю і найвищою юридичною силою. Тому складно визнати обґрунтованим відсутність на рівні конституційних основ у загальних положеннях глави 1 ГК України вказівок про відповідальність суб'єктів господарювання щодо правопорядку на необхідність належного виконання ними зобов'язань, забезпечення і загальногосподарських, і загальнодержавних інтересів.

Звертаючись до історичного досвіду, можна зазначити, що еволюція, зокрема господарського правопорядку, завжди визначалася співвідношенням офіційних (суворих) правил, до яких відносять юридичні й економічні та неофіційних (м'яких) правил, що мали історичне коріння і були пов'язані зі стереотипами поведінки, притаманної суспільству. Природно, що подібна тенденція характерна і системі правових засобів, зокрема відповідальності. У зв'язку з цим виглядає обмеженою розбудова інституту «господарсько-правова відповідальність» фактично через поняття «господарські санкції», що випливає з положень ч. 1 ст.ст. 216 та 217 ГК України, та можливість певних змін міри відповідальності у кількісному вираженні через зміни властивостей конкретного предмета.

Відповідальність не може обмежуватися санкціями, а відтак можливі різні форми відповідальності, а не лише пов'язані з примусом. Це свідчення еволюційного процесу розгортання сутності категорії відповідальності на окремих етапах розвитку й формування різних бачень стосовно змістовного наповнення правової відповідальності. Адже на різних етапах реальності відбувається виникнення, посилення чи послаблення окремих властивостей, рис певної категорії.

Цікавими у цьому контексті є висновки щодо існування «мимовільного порядку», коли учасники ринку формують та дотримуються стійких моделей поведінки навіть за відсутності правових механізмів стримування [4]. Таке бачення базується на протиставленні «порядку, заснованого на законі» (legal order) і «мимовільного порядку» (spontaneous order), здійсненого Ф. Хайєком [5]. Тобто відмінності використання інституту відповідальності стосовно формальних та неформальних норм і правил стосуються й обумовлюються відмінностями у їх формуванні та примушуванні виконання. Це зайвий раз підтверджує важливість уваги до неформальних норм під час створення та внесення змін до формальних правил з тим, щоб у перспективі не втратити можливість впливу на них у процесі державного регулювання. Перетворення інституту господарсько-правової відповідальності у комплексний інститут сприятиме забезпеченню правопорядку у сфері господарювання. Це має здійснюватися з огляду на відносини, підстави, принципи, закладені у базисному правовому утворенні, феномені «правова відповідальність», який, проте, «...не посягатиме на їх самостійність» [6].

Крім того, як нами вже зазначалося, юридична відповідальність, хоча й найбільш видимо проявляється у правопорушенні, однак вона існує і за інших, зокрема здійснення дозволених та прямовитікаючих з чинного законодавства діянь [7, с. 57].

У підсумку зазначене обумовлює потребу пошуку поглиблених підходів до розуміння сутності відповідальності як системи її глибинних, стійких рис, єдино здатних бути об'єктивною основою використання адекватних правових інструментів для її реалізації та створення підґрунтя правової ефективності правопорядку. Адже не випадково в науковому дослідженні саме підхід розглядається як його філософська теоретична позиція, стратегія вивчення певного процесу. Він показує напрям спрямування дослідження, початок наукового пошуку до вивчення будь-якого процесу, явища [8, с. 97].

До таких поглиблених підходів, на нашу думку, важливо віднести системно-структурний, зважаючи, що одне з визначень поняття «система» визначає її як сукупність матеріальних або ідеальних об'єктів, взаємозв'язок і взаємодія яких приводять до виникнення нових інтегрованих властивостей системи, які відсутні у складових її об'єктів. У свою чергу, зазначені зв'язок і взаємодія між елементами системи характеризують її структуру, що в підсумку формує зміст системно-структурного підходу.

До цього можна додати лише те, що стосовно складного предмета дослідження особливого значення набуває втілення структурного підходу, за якого характеристики окремих частин процесу, явища об'єднуються в одне ціле, забезпечуючи оптимальне співвідношення таких характеристик, а відтак і наближення до їх адекватного сутнісного відображення. Важливо враховувати, що механізми регулювання досить чутливі до існування різних трактувань сутності і змісту (у нашому випадку відповідальності) та стають вразливими до втрати правової ефективності. Наприклад, на практиці заходи регулювання, що фокусуються на покаранні через економічні санкції, мотивують у подальшому на удосконалення саме їх, залишаючи поза увагою інші важливі чинники.

У контексті системно-структурного підходу з'являються нові можливості для розкриття і сутнісного, і змістовного наповнення поняття господарсько-правової відповідальності та його співвідношення з іншими пов'язаними поняттями. При цьому, не відкидаючи можливості і доцільності різних позицій щодо наповнення змісту поняття, це жодним чином не може нівелювати потребу у їх відповідності сутності цього поняття.

У пошуках розв'язання цих завдань доцільно навести деякі роздуми з філософії права, а саме те, що лише активно підключившись до складного інтелектуального процесу проникнення в сутність феномена права, можна зрозуміти, що таке філософія права, яке її призначення, пізнавальні та конструктивні можливості. При цьому сутність предмета (відносин, явища) вбачається у сукупності закладених у предметі можливостей [2, с. 4, с. 29]. Відповідно, для зрозуміння сутності та змісту господарсько-правової відповідальності, у межах системного підходу важливо відштовхуватися від феномена відповідальності загалом і юридичної відповідальності зокрема, одним із видів якої є господарсько-правова відповідальність. При цьому інститут юридичної відповідальності важливо розглядати як базисний правовий інститут загальнодержавної системи регулювання суспільних відносин, де відповідальність (у її певних формах) завжди торкається інтересів суб'єкта суспільних відносин. Інститут господарсько-правової відповідальності варто віднести до базисно-господарських інститутів, де відповідальність позначається на економічних інтересах суб'єкта господарських відносин. Для реалізації повної господарської відповідальності інститут господарсько-правової відповідальності доповнюється іншими інститутами (банкрутство, юридичні заборони чи обмеження на проведення певних операцій чи діяльності тощо).

Якщо звернутися до тлумачного словника української мови, то відповідальність це покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова [9, с. 317]. Відштовхуючись від цього тлумачення, правомірним є визначення господарсько-правової відповідальності як передбаченого нормами закону чи умовами договору обов'язку, що може покладатися потерпілим або компетентним державним органом на учасника господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, виконання якого має наслідком вплив на його економічні інтереси і породжує негативні майново-організаційні наслідки [6, с. 419]. Загалом здійснений науковцями ґрунтовний аналіз співвідношення понять «відповідальність» та «обов'язок», дозволяє нам виокремити ряд важливих положень щодо сутнісного відображення поняття «відповідальність». Серед них: 1) відповідальність кореспондує до безвідповідальності; 2) відповідальність є поєднанням позитивного та ретроспективного аспектів; 3) юридична відповідальність являє собою зазначення правопорушником несприятливих наслідків у результаті застосування до нього санкцій; 4) настання господарсько-правової відповідальності не є автоматичним наслідком правопорушення, а залежить від волевиявлення управненої сторони зобов'язання або рішення компетентного державного органу, на якого покладений обов'язок щодо застосування санкцій; 5) господарсько-правова відповідальність реалізується у межах охоронних відносин і виступає як додатковий обов'язок для зобов'язаної сторони, виконання якого породжує для нього відповідні наслідки майново-організаційного характеру, а для управненої сторони є способом захисту суб'єктивних прав; 6) відповідальність та господарське правопорушення мають майново-організаційний характер.

У сутнісному розумінні відповідальність розглядають також і як реалізацію закладених можливостей, про що зазначалося вище, тобто не лише як, власне, обов'язок, але і як право у випадку взяття його на себе. Зокрема, на це може вказувати й бачення науковцями змісту норм Господарського кодексу України, що об'єднані в інститут господарсько-правової відповідальності, коли застосування санкцій до порушника розглядається правом управненого суб'єкта, але не його обов'язком, крім реалізації адміністративно-господарських санкцій [6, с. 413].

Відповідальність також розглядають і як санкцію, застосування якої призводить до настання певного обтяження у формі додаткового або зміни існуючого обов'язку новим обов'язком чи позбавленні певних прав [10, с. 549]. Тому поширеним є трактування господарсько-правової відповідальності як потерпання [11], перетерплювання учасниками господарських відносин несприятливих економічних та/або правових наслідків у результаті застосування до них господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством та господарським договором [12, с. 377]. Однак, на нашу думку, таке бачення переважно відображає не стільки сутність, скільки форму реалізації відповідальності, пов'язану з її сутністю. Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Очевидно, що передбачити й охопити всі наслідки порушення відповідальності у різних проявах надто складно, проте їх врахування на основі системно-структурного підходу сприятиме досягненню цивілізаційних форм ведення бізнесу. Запорукою цьому є чітке розуміння того, що у разі розкриття сутності юридичної відповідальності її ознаки не зводяться до правопорушень, вони визначені відносно, вказуючи лише на загальну потребу застосування відповідальності. Обмеженість відповідальності поняттям санкцій призводить до вузькості її бачення і правового супроводження.

Зазначаючи різні підходи до відображення поняття «відповідальність», вказується про найбільшу підтримку позиції, згідно з якою «...відповідальність - це додатковий обов'язок для правопорушника, що покладається на нього разом з належним виконанням зобов'язання, чи його заміна іншим обов'язком, якого не існувало до правопорушення» [6, с. 413]. Очевидно, що за такого розуміння для розкриття сутності юридичної відповідальності важливим постає її співвідношення з поняттям «зобов'язання» у порівняльному контексті останнього з поняттям «обов'язок».

Відразу зазначимо, що, незважаючи на існування спільних функцій, цілей і методів забезпечення, ці поняття не є ідентичними. Це своєрідні, окремо існуючі поняття, що діють спільно лише у кінцевому підсумку. Це дві окремі, однак особливо взаємопов'язані категорії, кожній з яких відведено власне місце і значення в системі відносин відповідальності, вони можуть передбачати й використання різних форм її реалізації. Подібні висновки були зроблені нами під час дослідження співвідношення понять «податковий обов'язок» і «податкове зобов'язання» [13], однак, на нашу думку, вони актуальні й у разі розкриття сутності відносин відповідальності.

Відповідно до тлумачного словника «обов'язок - це те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або з огляду на власне сумління [14, с. 813], а зобов'язання - це: 1) поставлене перед собою завдання, обіцянка, що неодмінно повинні бути виконані або 2) грошовий позичковий документ» [14, с. 474]. Навіть згідно з цими визначеннями можна відмітити і спільне, і відмінне між цими поняттями. Загалом при всьому їх взаємозв'язку це - різні поняття за своєю природою, яка, за тлумачним словником, є сукупністю основних якостей, властивостей будь-чого. Ці поняття відображають різні грані правовідносин. Обов'язок можна вважати статичним поняттям, а зобов'язання - динамічним за аналогією з тим, як вважається, що конституційне право визначає організацію та функціонування державної влади як статику, а адміністративне право розглядає ті самі елементи в динаміці [15, с. 11].

У Кодексі імператора Юстиніана міститься таке визначення: «Зобов'язання - сутність, основи права, непорушністю яких ми зв'язуємося за правом нашої держави ради виконання якої-небудь справи» [16, с. 375]. При цьому суб'єктами зобов'язальних відносин були визначені кредитор (активна сторона) і дебітор - боржник (пасивна сторона), а предметом зобов'язання - об'єкт, на який розповсюджується зобов'язання. Кредитор, відповідно до права, міг вимагати від боржника (дебітора) виконання такого: 1) щоб він будь-що дав; 2) щось для нього зробив; 3) щось надав, а дебітор повинен виконати вимоги під загрозою санкцій зобов'язального права.

Тому у випадку обов'язку більше проявляється регулятивна функція, а у випадку зобов'язання - охоронна, що проявляється у негативному впливі на суб'єктів через встановлення відповідальності за неналежне виконання взятих зобов'язань. Відтак регулювання відносин відповідальності може відбуватися як імперативно методом владних приписів, так і диспозитивно, зважаючи, що зобов'язання виникає на основі угоди, укладеної рівноправними суб'єктами.

Висновки

правовий господарський відповідальність бізнес

Вищевикладене підкреслює важливість під час реалізації правової регламентації відповідальності поряд з підставами і принципами, закладеними у правових базисних, базисно-господарських та господарсько-функціональних правових інститутах, спиратися на системно-структурний підхід до визначення сутності, власне, відповідальності та її окремого виду - юридичної відповідальності. Адже поряд з існуванням правових норм існує значний обсяг неформальних норм, що визначаються звичаями та мораллю, які неможливо контролювати й застосувати для їх виконання державні механізми примусу, але, об'єднуючись у єдину цілісну систему, вони створюють нові (емерджентні) властивості, відсутні у властивостей окремих елементів юридичної відповідальності. За цих умов інститут відповідальності здатен набувати інших форм своєї правової реалізації, важливих для мінімізації накопичення різних ризиків, зокрема морального, через порушення відповідальності й утвердження господарського та правопорядку загалом.

Література

1. Господарське право: підручник / за ред. О. П. Подцерковного. 3-е вид., доп. і перероб. Одеса: Фенікс, 2018. 616 с.

2. Малахов В. П. Философия права. Идеи и предположения: учеб. пособие для студентоввузов, обучающихся по специальностям «Юриспруденция» и «Философия». М.: ЮНИТИ-ДАНА. 2012. 391 с.

3. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2-х т. Т. ІІ. М.: Юрид. лит., 1982. 360 c.

4. Одинцова М. И. Институциональная экономика: учеб.пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению подгот. «Экономика» / Государственный ун-т «Высшая школа экономики». М.: Издательский дом ГУ ВШЭ, 2008. 397 с.

5. Friedrich A. von Hayek. New Studiesin Philosophy, Politics, Economics, and the History of Ideas Chicago: University of Chicago Press, 1978. 314 р.

6. Актуальні проблеми господарського права: навч. посіб. / за ред.. В. С. Щербини. К.: Юпінком Інтер, 2012. 528 с.

7. Онишко О. В. Окремі аспекти правового середовища реалізації відповідальності в системі господарсько-торговельної діяльності. Ірпінський юридичний часопис: науковий журнал / редкол.: Н. Б. Новицька (голов. ред.) та ін. Ірпінь: Університет державної фіскальної служби України, 2019. Випуск 2. С. 54-62.

8. Антошкіна Л. І., Стеченко Д. М. Методологія економічних досліджень: підручник. К.: Знання, 2015. 311 с.

9. Новий тлумачний словник української мови Т. 1. Київ: Видавництво «Аконіт», 2008. 926 с.

10. Гражданское право: учебник / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. 3-е изд., перераб. и допол. Ч. 1. М.: ПРОСПЕКТ, 1998.

11. Татькова З. Ф. Підстави, види та форми господарсько-правової відповідальності: дис. ... канд. юрид. наук. Донецьк, 2010. 208 с.

12. Мілаш В. С. Господарське право: курс лекцій: у 2-х ч. Ч. 2. Х.: Право, 2008. 496 с.

13. Онишко О. В. Місце і значення взаємозв'язку правових категорій «податковий обов'язок» і «податкове зобов'язання» для забезпечення ефективності податкових правовідносин. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2008. Випуск 42. С. 76-82.

14. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. 1736 с.

15. Административное право как правовая отрасль и наука: учебник / ред. А. Н. Козырин. М.: Спарк, 2003.

16. Покровский И. А. История римского права. СПб.: Летний сад, 1998. С. 375.

References

1. Gospodarske pravo: pidruchnik / edited by O. P. Podtserkovny. 3rd view., add. i re-try. Odessa: Feniks, 2018. 616 p.

2. Malakhov V. P. Philosophy of law. Ideas and assumptions: studies. manual for university students studying in the specialties "Jurisprudence" and "Philosophy". Moscow: UNITY-DANA. 2012. 391 p.

3. Alekseev S. S. General theory of law: in 2 vols. Vol. II. M.: Jurid. lit., 1982. 360 p.

4. Odintsovo M. I. Institutional economics: studies.manual for students. universities studying in the direction of training. "Economics" / State University "Higher School of Economics". Moscow: Publishing House of the Higher School of Economics, 2008. 397 p.

5. Friedrich A. von Hayek. New Studiesin Philosophy, Politics, Economics, and the History of Ideas Chicago: University of Chicago Press, 1978. 314 p.

6. Actual problems of the Lord's law: navch. posib. / edited by V. S. Shcherbini. K.: Yupinkom Inter, 2012. 528 p.

7. Onishko O. V. Okremi aspects of the legal middle ground of the reality of the reality in the system of the state and trade relations. Irpinskiy yuridichny chasopis: naukoviy zhurnal / Editorial board: N. B. Novitska (head of the editorial board) ta in. Irpin: Universit derzhavnoi fiskalny servby Ukrainy, 2019. Vipusk 2. pp. 54-62.

8. Antoshkina L. I., Stechenko D. M. Methodology of economic doslizhen: pidruchnik. K.: Znannya, 2015. 311 p.

9. Noviy tlumachny slovnik ukrainskoi movi Vol. 1. Kiev: Vidavnitsvo "Akonit", 2008. 926 p.

10. Civil law: textbook / edited by A. P. Sergeev, Yu. K. Tolstoy. 3rd ed., reprint. and additional part 1. M.: PROSPECT, 1998.

11. Tatkova Z. F. Pidstavi, vidi ta formi gospodarsko-pravovoi vidpovidalnosti: dis. ... kand. jurid. sciences'. Donetsk, 2010. 208 p.

12. Milash V. S. Gospodarske pravo: a course of lectures: at 2 h. h. 2. H.: Pravo, 2008. 496 p.

13. Onishko O. V. Misce i signified in return'yazku pravovih category "podatkoviy obov'yazok" i "podatkovye zobov'yazannya" for zabezpechennya efektivnost podatkovikh pravovidnosin. Visnik of the Kharkiv National University of Internal Reference. 2008. Vipusk 42. pp. 76-82.

14. The great tlumachny dictionary suchasno ukrainskoi movi (z dod., dopov. that CD) / way of life. I. golov. ed. V. T. Busel. K.; Irpin: VTF "Perun", 2007. 1736 p.

15. Administrative law as a legal branch and science: textbook / ed. A. N. Kozyrin. M.: Spark, 2003.

16. Pokrovsky I. A. History of Roman law. St. Petersburg.: Summer Garden, 1998. p. 375.

Размещено на Allbest.ru