Проблеми визначення поняття "правова охорона довкілля"

так, законодавство містить і термін «сприятливі умови життєдіяльності людини» який визначається як стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму (ст. 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).

Для сучасних можливостей України як держави, законодавством можуть гарантуватися лише безпечні умови життєдіяльності людини. Тому безпечним визначається такий стан середовища життєдіяльності, який не впливає негативно на здоров'я людини і процеси функціонування живих організмів, в якому наявні хімічні, фізичні, біологічні та інші фактори не порушують природного балансу зв'язку людини і довкілля, не перевищують встановлені законодавством норми безпеки.

У такому випадку виникає логічне запитання - право на безпеку якого середовища гарантується конституцією України та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»? Техногенного чи природного? А також - хто виступає об'єктом правової охорони? Лише людина? Чи може природне середовище як першооснова існування людини? І чи буде безпечне для життя і здоров'я людини довкілля безпечним для існування всіх інших живих істот на планеті?

Варто приділити увагу науковим працям, у яких йдеться про необхідність переосмислення наукової теорії антропоцентризму, яка в екологічному праві не виправдовує себе і повернення до екоцентризму, в основі якого є охорона всього живого на планеті [17, с. 97-98].

Представники цієї теорії стверджують, що «атрибутивною складовою нової економічної людини має бути високий рівень екологічної культури, яка спрямована на подолання власної обмеженості людини як природної істоти (біологічного виду) щодо пристосування в біосфері в умовах постійної конкуренції, вона постає засобом піднесення природності людського буття до надприродності, піднесення однієї з форм живої речовини - людини розумної - до чинника, що організовує природний світ.

Долаючи за допомогою здобутих засобів обмеженість своїх тілесних потенцій в осягненні природи, Нова економічна людина повинна реформувати споживацький підхід до навколишнього середовища, адже в умовах глобальної екологічної катастрофи існуючі шляхи та напрямки розвитку вже не можуть залишатися попередніми» [18, с. 130]. Тому подальший екологічний розвиток має бути спрямований на конструктивну зміну відношення особистості та суспільства в цілому до довкілля. Така фундаментальна філософія забезпечить онтологічне сприйняття, яке заперечує існування будь-яких відмінностей між людиною та природою, що будуть достатніми для оголошення людини найвищою цінністю [19; 20; 21].

Висновок

Автор підтримує наукову позицію про те, що «довкілля» в еколого-правовому розумінні - це синонім терміну «навколишнє природне середовище», тобто сукупність всіх живих і неживих об'єктів, включаючи людину, що природно існують на Землі або в деякій її частині; сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети [22]. У такому випадку поняття «довкілля» співпадає із поняттям «навколишнє природне середовище».

У зв'язку з цим, виникає необхідність певного юридичного коригування та законодавчого закріплення понять «довкілля», «навколишнє природне середовище», «навколишнє середовище», зважаючи, що використання термінології в законодавстві має бути стійким, що передбачає єдність тлумачень термінів у різних нормативно-правових актах, а терміни не повинні бути винайдені, придумані законодавцем тільки для спеціального закону чи застосовуватися в ньому в якомусь особливому значенні або мають бути виключені у зв'язку з присутньою тавтологією.

правовий довкілля юридичний законодавство

Література

1. Артикуца Н. Мовно-термінологічна компетентність у професіограмі правника. Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. пр. Вип. 5. Київ, 2003. С. 23-29.

2. Берг Л.Н. Правовая охрана: основания классификации, виды. Юридическая наука и правоохранительная практика. 2017. № 2 (40). С. 22-27.

3. Грушкевич Т.В. Термінологічні проблеми визначення довкілля як об'єкта інформаційно-правового забезпечення. Університетські наукові записки. 2011. № 1 (37). С. 265-269.

4. Нескромный В. От философии «вражды» к «философии взаимозависимости». Зеленый мир. 1995. № 20. С. 12-16.

5. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): учебник. Москва : Юристъ, 1998. 688 с.

6. Реймерс Н.ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справочник. Москва: Просвещение, 1992. 319 с.

7. Екологічне право України. Академічний курс: підручник / ред. Ю.С. Шемшученко. Київ: Юридична думка, 2005. 848 с.

8. Основи екології та екологічного права: навчальний посібник / Бойчук Ю.Д., Шульга М.В., Цалін Д.С., Дем'яненко В.І; за заг. ред. Ю.Д. Бойчука і М.В. Шульги. Суми: Університетська книга; Київ : Княгиня Ольга, 2005. 368 с.

9. ДСТУ ISO 14001:2006 Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо застосовування. URL: http: document. ua/sistemi-ekologichnogo-kemvannja.-vimogi-ta-nastanovi-shodo--nor14235.html.

10. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. Ст. 546.

11. Україно-німецький словник / З Кузеля, Я. Рудницький. Лейпціг : Отто Гаррасовіц, 1943. 1494 с.

12. Пилипенко П. Про право довкілля та його предмет. Вісник Львівського університету. 2009. Вип. 49. С. 76-81.

13. Конституція України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

14. Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів: Наказ МНС України від 18 грудня 2000 р. № 338. Офіційний вісник України. 2001. № 4. Ст. 164.

15. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.

16. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 27. Ст. 218.

17. Краснова Ю.А. Право екологічної безпеки в Україні: дис... докт. юрид. наук: 12.00.06. НУБіП України, Інститут еконо- міко-правових досліджень НАН України, 2018. 490 с.

18. Петінова О.Б. Екоцентризм у світоглядній парадигмі нової економічної людини. Філософія. 2013. № 12 (104). С. 129-134. (С. 130).

19. Naess, Arne & Sessions, George 1984. «A Deep Ecology Eight Point Platform» cited in Deep Ecology for the 21st Century, Readings on the Philosophy and Practice of the New Environmentalism, ed. George Sessions, Shambhala, Boston and London, 1995.

20. Rowe, Stan J. Ecocentrism: the Chord that Harmonizes Humans and Earth. The Trumpeter. 11 (2). 1994. Р 106-107.

21. Mosquin, Т., Rowe, S. A Manifesto for Earth. Biodiversity. 2004, no. 5 (1), рр. 3-9. URL: http://www.ecospherics.net/pages/ EarthManifesto.pdf.

22. Довкілля. URL: https: uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D1%96%D0%BB%D0%BB% D1%8F.

Размещено на Allbest.ru