Конвенція МОП "Про мінімальні норми соціального забезпечення" як основа соціальних стандартів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конвенція МОП «Про мінімальні норми соціального забезпечення» як основа соціальних стандартів України

Комарова В.П., студентка ІІ курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Статтю присвячено з'ясуванню впливу Конвенції Міжнародної організації праці (далі - МОП) № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпечення» на імплементацію в українське соціальне законодавство системи європейських соціальних стандартів. Обґрунтовано необхідність вивчення та аналізу положень Конвенції МОП № 102. Проаналізовано погляди вітчизняних вчених щодо використання міжнародного досвіду для формування соціальних стандартів України. Розглянуто історичний аспект прийняття Конвенції «Про мінімальні норми соціального забезпечення» та подальший вплив визначених нею стандартів на систему соціального захисту країн-підписантів. Досліджено структуру Конвенції, а також гнучкість, яку вона пропонує країнам-членам у процесі прийняття.

У статті розкрито процес ратифікації Конвенції МОП № 102 Україною та визначено зобов'язання, які вона взяла на себе. Здійснено аналіз вже пройдених країною етапів на шляху до євроінтеграційних процесів і підписаних міжнародних договорів, які відкрили шлях до прийняття аналізованої конвенції. Розкрито важливість і значення конвенцій і рекомендацій МОП у правовому регулюванні соціального забезпечення як в міжнародному, так і національному масштабі з різних аспектів. Виокремлено питання про відповідність законодавства України в частині мінімальних норм соціального забезпечення нормам Конвенції МОП № 102.

Основну увагу дослідження звернено на розділи VII «Родинна допомога» та VIII «Допомога у зв'язку з вагітністю і поло-гами», які пов'язані з одним із найголовніших суспільних інститутів - інститутом сім'ї. Проаналізовано соціальний ризик, гарантії, види допомоги, їх розмір, передбачений Конвенцією та національним законодавством. Висвітлено тенденції покращення надання таких видів допомог останніми роками та акцентовано увагу на подальшому дотриманні європейському вектору розвитку соціальної політики.

Ключові слова: соціальне забезпечення, соціальний захист, соціальна політика, Міжнародна організація праці, європейські соціальні стандарти.

THE ILO SOCIAL SECURITY (MINIMUM STANDARDS) CONVENTION (№ 102) AS THE BASIS FOR UKRAINIAN SOCIAL STANDARDS

The article is devoted to clarifying the impact of the International Labor Organization Social Security (Minimum Standards) Convention (№ 102) on the implementation of the system of European social standards in the Ukrainian social legislation. The necessity to study and analyze the provisions of ILO Convention № 102 is substantiated. The views of Ukrainian scientists on the use of international experience to formulate social standards of Ukraine are analyzed. The historical aspect of the adoption of the ILO Convention № 102 and the subsequent impact of the standards set on the social protection system of the signatory countries are considered.

The structure of the Convention and the flexibility it offers to Member States in the adoption process are examined. The article describes the process of ratification of the ILO Convention № 102 by Ukraine and identifies the commitments it has assumed. The stages of the country's progress towards European integration processes and signed international treaties have been analyzed, which in turn opened the way to the adoption of the convention under consideration. The importance and significance of the ILO conventions and recommendations in the legal regulation of social security, both internationally and nationally, from various aspects is revealed. The issue of conformity of the legislation of Ukraine in the part of the minimum norms of social security with the standards of ILO Convention № 102 was distinguished.

The main focus of the study is on the Part VII Family Benefit and Part VIII Maternity Benefit which are related to one of the major community institutions, the Family Institute. The social risk, guarantees, types of assistance, their size, as provided for in the Convention and, accordingly, national legislation, are analyzed. The trends of improving such assistance in recent years are highlighted and the same time, emphasizes the need for further follow-up to the European vector of social policy development.

Key words: social security, social protection, social policy, International Labor Organization, European social standards.

Вступ

Україна, прагнучи розвивати соціальну державу, має першочергово спрямовувати зусилля на соціальну безпеку та соціальний захист, який повинен відповідати міжнародним стандартам соціального забезпечення і гарантувати гідне життя кожній людині при настанні відповідних соціальних ризиків. Декларуючи на конституційному рівні мету вступу до ЄС, Україна має відповідати всім критеріям членства, у тому числі й у соціальній сфері. Вчені доходять висновку, що нині рівень соціального захисту населення в Україні все ще є нижчим, ніж у європейських державах [1; 5]. У зв'язку з цим актуальним питанням є впровадження у національне соціальне законодавство системи соціальних стандартів, закріплених у міжнародних нормативно-правових актах, зокрема Міжнародній організації праці, яка використовує систему конвенцій, в яких закріплені мінімальні норми (стандарти) соціального забезпечення.

Міжнародно-правове регулювання соціального забезпечення, на думку вчених, «виражається в розробці міжнародних стандартів у галузі соціального забезпечення, а також у гармонізації та координації національних законодавств з питань збереження набутих прав на соціальні виплати при переїзді громадянина з однієї держави в іншу в процесі трудової діяльності або збереження надбаних прав на конкретний вид пенсії чи допомоги у випадках зміни країни постійного місця проживання» [2, с. 182].

В цьому аспекті саме європейські соціальні стандарти як впорядкований комплекс єдиних вимог між державами-учасницями ЄС щодо встановлення для своїх громадян соціальної безпеки і можливостей соціального розвитку з метою реалізації ними соціальних прав і свобод [3, с. 74] є основоположним і фундаментальним видом міжнародних соціальних стандартів. Саме тому постає необхідність вивчення та аналізу положень Конвенції Міжнародної організації праці № 102, яка є результатом досягнень світової спільноти, сприяє уніфікації законодавства про соціальне забезпечення та ефективно реалізується в багатьох країнах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

соціальне забезпечення стандарт україна

Проблематика використання міжнародного досвіду для формування соціальних стандартів України висвітлена у наукових працях В.М. Андрії- ва, Н.Б. Болотіної, В.В. Жернакова, М.І. Іншина, Є.В. Краснова, Л.Ю. Малюги, О.В. Москаленко, С.М. Прилипка, Н.М. Хуторян, С.М. Синчук, О.В. Тищенко, Н.М. Швець, М.М. Шумила, А.М. Юшко, О.М. Ярошенка та інших. Підтримуючи суттєвий внесок цих та інших вчених у розвиток доктрини соціального права, справедливим буде наголосити, що проблема визначення напрямів імплементації Конвенції Міжнародної організації праці № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпечення» залишається актуальною та перспективною для наукового аналізу.

Конвенція Міжнародної організації праці № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпечення» [4] базується на основних нормативно- правових актах Європейського Союзу. Конвенція була ухвалена на 35-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 28 червня 1952 року у Женеві (Швейцарія). Вона передбачає основні види соціальних ризиків і встановлює дев'ять відповідних їм основних напрямів соціального забезпечення: медичне обслуговування, допомога на випадок хвороби, по безробіттю, по старості, допомога у зв'язку з виробничою травмою, допомога багатодітним сім'ям, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, по інвалідності та в разі втрати годувальника.

Стандарти МОП щодо соціального забезпеченя і Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення визнані в усьому світі ключовим орієнтиром розроблення правомірних, надійних і стійких систем соціального захисту. Нині Конвенція № 102 є єдиною міжнародною угодою із системним баченням соціального забезпечення. Ця теза підтверджується налагодженою системою централізованого фінансування, управління та принципів адміністрування, які включають відповідальність держави; права, визначені законом; колективне фінансування та фінансове забезпечення; механізми прозорості та забезпечення виконання [5].

Хоча Конвенція спрямована на те, щоб країни-під- писанти прагнули забезпечити загальне соціальне забезпечення для всіх громадян щодо всіх дев'яти розділів, в яких визначені мінімальні соціальні стандарти, вона побудована на основі того, що немає правильної моделі для кожної країни щодо соціального забезпечення, враховуючи їхні розрізнені соціальні і культурні цінності, унікальні історії, їхні інституції і різний рівень економічного розвитку. З цією метою Конвенція надає ратифікуючим країнам-членам певну гнучкість у прагненні до загального соціального забезпечення для всіх громадян у дев'яти розділах [6]. Більше того, вчені вважають [7, с. 40], що прийняття Конвенції № 102 демонструє міжнародній спільноті, що країна серйозно зайнята забезпеченням свого населення міжнародно-визнаним соціальним захистом.

Загальні положення Конвенції визначають, що вона є чинною для держави-члена, дотримується не менше, ніж трьох із розділів: «Медична допомога», «Допомога у зв'язку з хворобою», «Допомога по безробіттю», «Допомога по старості», «Допомога у випадку трудового каліцтва або професійного захворювання», «Родинна допомога», «Допомога у зв'язку з вагітністю і пологами», «Допомога по інвалідності», «Допомога у зв'язку з втратою году-вальника». Тобто країна може ратифікувати Конвенцію не цілком, а хоча б в розрізі мінімальних стандартів соціального забезпечення, висвітлених у дев'яти розділах. Держава-член має право щодо вибору зобов'язань, які будуть на неї покладені.

16 березня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення № 102» № 1024АШ [8]. Цим Законом відповідно до п. “Ь” ст. 2 Конвенції Україна взяла на себе зобов'язання за дев'ятьма розділами Конвенції. Закон передбачає, що Конвенція набирає чинності для України через 12 місяців з дати реєстрації документа України про ратифікацію у Генерального директора Міжнародного бюро праці.

Ратифікація Україною Конвенції МОП № 102 мала своїм підґрунтям вже пройдені етапи на шляху євро- інтеграційних процесів. За Генеральною Угодою на 2010-2012 роки (п. 4.21) Кабінет Міністрів України зобов'язався вивчити питання щодо ратифікації Україною Європейської соціальної хартії (у повному обсязі), Європейського кодексу соціального забезпечення, Конвенції МОП № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення, Конвенції МОП № 117 про основну мету та норми соціальної політики та внести відповідні законопроєкти до Верховної Ради України.

Варто зауважити, що Угода про асоціацію між ЄС та Україною, підписана 21 березня 2014 року, вимагає від Уряду України «посилення рівня соціального захисту та модернізації систем соціального захисту, зокрема щодо якості, доступності та фінансової стабільності». Саме тому Урядом України були підтримані пропозиції щодо ратифікації Конвенції МОП № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення.

В.Є. Краснов оцінює значення конвенцій і рекомендацій МОП у правовому регулюванні соціального забезпечення в міжнародному та внутрішньодержавному масштабі з різних аспектів. По-перше, в них містяться соціальні стандарти, рівню яких має відповідати законодавство всіх країн, які ратифікували відповідну конвенцію. По-друге, конвенції та рекомендації МОП сприяють уніфікації (інтернаціоналізації) законодавства про соціальне забезпечення [9, с. 142].

Слід підкреслити позицію С.М. Синчук, яка зазначає, що Конвенція № 102 про мінімальні норми визначає лише мінімальні контури кожного виду забезпечення в його базовій конфігурації. її соціально- правова цінність полягає в тому, що вона передбачає основні види соціального забезпечення та враховує всі загальновизнані європейським співтовариством універсальні соціальні ризики. Відповідно до змісту Конвенції № 102 правові підстави соціального (пенсійного) забезпечення повинні бути формально визначені національним законодавством; настання ризику повинне зумовлювати визначені форми та види забезпечення (в тому числі соціальні виплати); система забезпечення повинна охоплювати значну частину населення, забезпечувати мінімальний рівень і протягом впливу конкретного ризику на особу [10, с. 98].

Державними органами та науковими установами неодноразово вивчалися питання відповідності законодавства України в частині мінімальних норм соціального забезпечення нормам Конвенції МОП № 102, інших конвенцій МОП, Європейському кодексу соціального забезпечення. І висновки проведеної роботи були різними. Одні зазначають, що по більшості положень Конвенції № 102 законодавство України їм не відповідає, інші вважають, що за деякими чинниками соціальне законодавство України перевищує її мінімальні вимоги.

Так, в Україні охоплено ширше коло осіб, яким гарантується соціальний захист, більш вищі деякі розміри допомог і виплат. Однак в усіх дослідженнях і висновках підкреслюється, що приєднання до Конвенції дає змогу вибудувати систему пріоритетів у соціальній сфері та стати основою для формування виваженої соціальної політики, яка базуватиметься на міжнародних традиціях у правовій сфері та враховуватиме економічно обґрунтуванні позиції. На думку автора, ратифікація Конвенції не може погіршити вітчизняне соціальне законодавство, а може лише покращити його на користь громадян України.

Особливий науковий інтерес викликає розділи VII «Родинна допомога» та VIII «Допомога у зв'язку з вагітністю і пологами», пов'язані з одним із найголовніших суспільних інститутів - інститутом сім'ї.

За Розділом VII держава-член гарантує захищеним особам надання родинної допомоги у зв'язку з охоплюваним соціальним ризиком - утриманням дітей. Встановлена допомога включає періодичну виплату будь-якій захищеній особі, яка досягнула встановленого стажу, або надання дітям чи для дітей їжі, одягу, житла, умов для відпочинку чи допомоги на дому, або сукупність перелічених видів допомоги. Стаття 44 конкретизує загальну суму допомоги, наданої захищеним особам, яка повинна становити 3 відсотки заробітної плати звичайного дорослого робітника чоловічої статі, помножені на загальну кількість дітей всіх захищених осіб або 1,5 відсотка зазначеної заробітної плати, помножені на загальну кількість дітей всіх жителів. Важливо зауважити, що в разі, коли допомога складається з періодичної виплати, вона повинна надаватися протягом усього охоплюваного ризику.

Так, в Україні не передбачено надання універсального виду допомоги, проте вітчизняне законодавство з питань допомоги сім'ям із дітьми передбачає здійснення таких виплат залежно від певних обставин і віку дитини: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога у зв'язку з народженням дитини, усиновленням дитини, одиноким матерям, допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий цере-бральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність. Обсяг фінансування всіх допомог сім'ям із дітьми значно перевищує відповідну норму Конвенції, оскільки в Україні ця цифра становить 4,4%.

Критичний аналіз законодавства України науковцями дає підстави стверджувати, що в останні роки спостерігається тенденція до значного покращення умов надання державної допомоги сім'ям із дітьми, зокрема це стосується надання з 2018 року допомоги при усиновленні дитини, нового виду допомогу дітям, хворим на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематоло- гічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсу- лінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність.

Умови надання цих допомог відповідають конституційним нормам, розміри виплат поступово підвищувалися. Нині вони досягли такого рівня, що дозволяє підтримувати життя сімей із дітьми на рівні, не нижчому за прожитковий мінімум. Натомість вчені вважать [11], що умови надання таких видів допомоги як при народженні, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на дітей одиноким матерям залишаються на незадовільному рівні.

Л.В. Кулачок під державною допомогою сім'ям із дітьми в Україні розуміє грошові виплати сім'ям з дітьми у визначених державою випадках, що виплачуються щомісяця, одноразово або періодично з Фонду соціального страхування, з Державного бюджету та інших бюджетів, визначених законом, з метою поліпшення матеріального становища сімей із дітьми та створення найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління. Авторка влучно підкреслила, що нині жити ізольовано від світового співтовариства практично не може жодна країна. Автор підтримує думку, що соціальна політика держави нині перестає бути її особистою справою, оскільки, щоб бути повноправним членом міжнародного співтовариства, кожна держава повинна привести своє внутрішнє законодавство та практику у відповідність з встановленими міжнародними стандартами незалежно від рівня економічного розвитку, географічного розташування, державного устрою, партійної системи, виду панівної релігії [12, с. 10].

Розділом VIII Конвенції держава гарантує захищеним особам допомогу у зв'язку з вагітністю і пологами. Охоплювані ризики включають вагітність і пологи, їхні наслідки, а також пов'язане з цим призупинення заробітку, як це визначається національним законодавством. Медична допомога у зв'язку з вагітністю і пологами надається у вигляді медичного обслуговування, що включає щонайменше обслуговування до, під час і після пологів, що надається або лікарем, або кваліфікованою акушеркою, і госпіталізацію за необхідності.

Медичне обслуговування надається для збереження, відновлення і поліпшення здоров'я захищеної жінки, а також її працездатності і здатності самостійно задовольняти особисті потреби. В разі призупинення заробітку у зв'язку з вагітністю, пологами та їхніми наслідками допомога надається у вигляді періодичної виплати. Допомога надається протягом всієї тривалості охоплюваного ризику, проте періодична виплата може бути обмежена 12 тижнями або таким тривалішим періодом відсутності на роботі, який є не меншим, ніж такий, що вимагається чи допускається згідно з національним законодавством.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» відповідає вимогам Конвенції про медичну допомогу у зв'язку з вагітністю і пологами у розрізі проведення медичних оглядів, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної медичної допомоги [13]. Крім того, право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають всі жінки (у тому числі неповнолітні). Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої за загальним правилом становить 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів. Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку [14]. Фінансування періодичних виплат у зв'язку вагітністю та пологами (допо- логова допомога, утримання в пологових будинках і післяпологовий догляд, госпіталізація) Конвенція № 102 передбачає на рівні, що відповідає мінімум 45% середньої зарплати. Щодо родинної допомоги, то передбачено і варіант періодичних платежів родинам, і варіант надання продуктів харчування, одягу, оплати житла, і їх поєднання.

Конвенція МОП № 102 є еталоном в області соціального забезпечення, сприяючи прийняттю багатьох міжнародних документів в області соціального забезпечення, покращуючи права працюючих та інших осіб. Ратифікація Конвенції МОП № 102 передбачає побудову якісно нової національної системи соціального забезпечення. Розглянуті розділи Конвенції дають змогу стверджувати, що окремі норми чинного законодавства України у деяких випадках є вище мінімально встановлених вимог Конвенції. Зокрема, це стосується обсягу фінансування всіх допомог сім'ям із дітьми, що перевищує закріплений показник Конвенції.

Законодавчі акти України у сфері допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами відповідають міжнародним стандартам, встановлюючи тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами (при нормальному їх протіканні та народженні однієї дитини) тривалістю 18 тижнів, при мінімальному стандарті Конвенції - у 12 тижнів.

В Україні створена розгалужена система підтримки сімей із дітьми, але необхідність у подальшому розвитку є очевидною. Беззаперечно, в умовах дефіциту бюджетних ресурсів на належний соціальний захист, військово-політичного конфлікту та міграційних проблем Україна намагається слідувати європейському вектору розвитку соціальної політики.

ЛІТЕРАТУРА

1. Малюга Л. Ю. Теоретико-правові основи адаптації соціального законодавства України до законодавства Європейського Союзу : монографія / Л.Ю. Малюга. Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2019. 406 с.

2. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения : Учебно-справочное пособие. М., 1997. 277 с.

3. Малюга Л.Ю. Європейські соціальні стандарти: сучасний стан та шляхи імплементації у соціальне законодавство України. The Journal of Eastern European Law. Журнал східноєвропейського права. 2018. № 48. С. 70-76. URL: http://eastemlaw.com.ua/ wp-content/uploads/2018/02/maliuha_48.pdf.

4. Про мінімальні норми соціального забезпечення : Конвенція МОП від 28.06.1952 № 102. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/993_011.

5. ILO Social Security Standards: Learn, Ratify and Apply [Електронний ресурс]. URL: https://www.social-protection.org/gimi/ RessourcePDF.action?id=55196.

6. Ronald Brown. Measuring China's social insurance law under international standards of international labour organization and influences of social dimension provisions of free trade agreements and bilateral investment treaties. URL: https://scholarspace.manoa. hawaii.edu/bitstream/10125/46024/45HongKongLJ651.pdf.

7. Постовалова Т.А. Международное право социального обеспечения: история становления и роль Международной орга-низации труда //Журн. Белорус. гос. ун-та. Право. 2017. № 2. С. 35-41.

8. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення № 102 : Закон України від 16.03.2016 № 1024- VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1024-19.

9. Краснов В.Є. Ратифікація Конвенції Міжнародної організації праці № 102 як вектор вдосконалення системи соціального забезпечення України на шляху до євроінтеграції. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Вип. 2. С. 140-143. ЦКЬ: http://www.pjv.nuoua.od.ua/v2_2016/32.pdf.

10. Синчук С.М. Конвенція МОП № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпечення» як євроінтеграційний стандарт для України. Актуальні проблеми трудового законодавства, законодавства про державну службу та службу в правоохоронних органах : матеріали VI.І Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Харків, 16 листопада 2018 року); за заг. ред. К.Ю. Мельника. X. : Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2018. С. 97-100. ТЖЬ: http://univd.edu.ua/general/publishing/konf/16_11_2018/ pdf24.pdf.

11. Доценко І.О. Законодавчі умови надання державної допомоги сім'ям із дітьми. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2015. № 3. С. 61-63. ЦКЬ: http://elar.khnu.km.ua/jspш/bitstream/123456789/4267/1/ доценкоо^й

12. Кулачок Л.В. Державна допомога сім'ям із дітьми як форма соціально-правового захисту : автореферат дисертації канд. юрид. наук: 12.00.05 / Національний ун-т внутрішніх справ. Х., 2003. 19 с.

13. Основи законодавства України про охорону здоров'я : Закон України від 19.11.1992 № 2801-ХІІ. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12.

14. Про державну допомогу сім'ям із дітьми : Закон України від 21.11.1992 № 2811-ХП. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2811-12.

Размещено на Allbest.ru