Особливі методи розслідування відповідно до кримінального процесуального законодавства ФРН

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливі методи розслідування відповідно до кримінального процесуального законодавства ФРН

Юрчишин В.М.

доктор юридичних наук, доцент

завідувач кафедри кримінальної юстиції

Чернівецького юридичного інституту

Національного університету

«Одеська юридична академія»

Гуцуляк М.Я.

доцент кафедри кримінально-правових дисциплін та

оперативно-розшукової діяльності

Прикарпатського факультету

Національної академії внутрішніх справ

Анотація

негласний слідчий кримінальний

У статті досліджуються питання, що стосуються проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччина, зокрема використання особливих методів розслідування. Аналізується здійснення контролю та запису телефонних переговорів, оптичного контролю за допомогою технічних засобів, акустичного контролю непублічних розмов, прослуховування житлових приміщень та інших слідчих та оперативно-розшукових заходів.

Ключові слова: житлові приміщення, злочин, контроль, методи, прослуховування.

Аннотация

В статье исследуются вопросы, касающиеся проведения негласных следственных (розыскных) действий в уголовном процессе Федеративной Республики Германия, в частности использования особых методов расследования. Анализируется осуществление контроля и записи телефонных переговоров, оптического контроля с помощью технических средств, акустического контроля непубличных разговоров, прослушивания жилых помещений и других следственных и оперативно-розыскных мероприятий.

Ключевые слова: жилые помещения, контроль, методы, преступление, прослушивание.

Special methods of investigation in accordance with the criminal procedural legislation of the FRG

Annotation

The article examines issues related to the conduct of covert investigative (investigative) actions in the criminal process of the Federal Republic of Germany and, in particular, the use of special investigative techniques. Analyzed the monitoring and recording of telephone conversations, optical monitoring using technical means, acoustic monitoring of non-public conversations, listening to residential premises and other investigative and operational-search measures.

Key words: residential premises, control, methods, crime, listening.

Важливим інструментом у боротьбі зі злочинністю є проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які є різновидом слідчих (розшукових) дій, однак відомості про факт і методи їх проведення розголошенню не підлягають, за винятком випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (далі - КПК) України. Їх каталог, який сформований із прийняттям чинного КПК України 2012 року, а також процесуальні підстави та порядок їх проведення закріплені главою 21 КПК України.

Цікавим у цьому контексті бачиться досвід зарубіжних науковців і практиків, зокрема ФРН, які багато в чому виступили ініціаторами впровадження й розробниками таких методів оперативно-розшукової та слідчої діяльності.

Питанням порівняльного правознавства й, зокрема, тим, які стосуються кримінального процесу ФРН, приділяють свою увагу чимало зарубіжних науковців. Варто відзначити праці А.Е. Жалінського, В.В. Луцика, А.В. Молдована, А.А. Рьоріхт, В.І. Самаріна, П.М. Черепія, Ф.І. Фелика, Б.О. Філімонова й інших. Однак особливості процесуального порядку застосування особливих методів розслідування та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій у ФРН майже не досліджувались, що і є метою статті.

Ще на початку 60-х років минулого століття почали лунати думки з приводу того, що зростання злочинності, поява її нових видів і форм вимагають і нових шляхів їх подолання. Чи не найбільш жваві дискусії серед німецьких правників викликали питання щодо обмеження права на таємницю поштово-телеграфної кореспонденції й телефонних переговорів, а також можливості таємного прослуховування приміщень.

У статті 10 Основного Закону ФРН задекларовано, що таємниця листування, телеграфного та іншого електрозв'язку непорушна. 24 червня 1968 року наведену норму доповнено новелою, спрямованою на її обмеження. У ній говориться, що якщо конкретне обмеження слугує захисту основ вільного демократичного устрою чи існування федерації або однієї із земель, а також забезпеченню їх безпеки, то закон може передбачити, що факт обмеження не повідомляється зацікавленій особі та що, замість судового захисту, здійснюється контроль з боку спеціальних і допоміжних органів, що формуються народним представництвом [1, с. 29].

Підставою для виправдання цього обмеження стала необхідність збереження застосовуваних заходів у таємниці. На підставі цієї новели 13 серпня 1968 року прийнято Закон «Про обмеження таємниці листування, поштових, телеграфних, телефонних та інших повідомлень» (G 10), який 26 червня 2001 року замінений іншим законом під такою самою назвою.

Ці новели стали поштовхом до внесення відповідних змін до КПК, де згодом закріплено сучасні негласні слідчі (розшукові) дії, як це бачиться законодавцем ФРН.

Контроль і запис телефонних переговорів регулюється § 100а КПК ФРН і детально підзаконними актами. Відповідно до цього параграфа, контроль і запис телефонних переговорів можуть проводитися, коли певні факти говорять про те, що хто-небудь як виконавець чи співучасник скоїв кримінально каране діяння або у випадках, коли замах є караним, намагався чи готував скоєння кримінально караного діяння і якщо з'ясування обставин справи чи встановлення місця перебування обвинуваченого іншим способом неможливе або суттєво ускладнене [2, с. 118-119].

Відповідно, контроль може бути встановлено лише відносно обмеженого кола осіб - обвинуваченого чи осіб, які з ним зв'язані та передають йому інформацію.

Передумовою запровадження вказаної норми в сучасному її вигляді став Закон «Про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності» (OrgKG) від 15 липня 1992 року, яким планувалося введення в кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство й інших новел у бік обмеження суб'єктивних прав громадян.

Як відзначив А. Йорг (А. Jоrg), прийняттю цього закону передували гострі дискусії стосовно так званого «малого прослуховування» (kleiner Lauschangriff), яке передбачало можливість здійснення запису переговорів у житлі та проведення відео- й фотозйомок у випадку, коли в приміщенні присутній оперативний співробітник (verdeckter Ermittler). У Бундестазі тоді із цього приводу виникло питання: чи не є «мале прослуховування» недопустимим втручанням у право на недоторканність житла? У результаті верх взяли конституційно-правові заперечення проти порушень Основного Закону й «мале прослуховування» не відбулось [3, с. 22-23]. Однак визнано допустимим контроль телефонних переговорів і розширено каталог злочинних діянь, у разі вчинення яких він допускався (зокрема до нього увійшли злочини проти миру, державна зрада, загроза демократичній правовій державі, шпіонаж, розголошення державної таємниці при обтяжуючих вину обставинах, загроза зовнішній безпеці, підкуп депутатів, злочини проти оборони держави тощо). Це стало певним компромісом між органами кримінального переслідування, які вимагали більш рішучих заходів під час боротьби зі злочинністю, і противниками подібних втручань у сферу основних прав і свобод людини та громадянина.

Проте перші вимагали подальшого розширення своїх повноважень. Наслідком їхніх аргументів стало прийняття наступних законів, якими передбачались додаткові слідчі й оперативно-розшукові заходи: зокрема Закону «Про боротьбу зі злочинністю» від 1994 року та інших законів, якими вносились зміни до Основного Закону й КПК ФРН. У 1997 році КПК доповнено параграфами 100с-100і, у яких передбачались додаткові обмеження правової держави у ФРН.

У деяких підручниках вони мають назву «особливі методи розслідування» [4, с. 300].

До них належать:

Оптичний контроль за допомогою технічних засобів (§§ 100с, 163е КПК ФРН).

Як відмічається в літературі, ці приписи вимагають посиленої врегульованості, однак визнається, що з державно-правового погляду вона є не зовсім вдалою [5, с. 1148].

Можливість застосування такого контролю бачиться законодавцем з огляду на дотримання вимоги щодо поваги до людської гідності й у кожному випадку відповідно до принципу співвідносності. Під «не зовсім вдалою урегульованістю» німецькі юристи розуміють недосконалості законодавства, що нерідко призводить до зловживань з боку органів кримінального переслідування та виходу за межі вимог законодавства.

Відповідно до § 100с абзацу 1 КПК ФРН, без відома зацікавлених осіб може бути виданий припис про застосування технічних засобів спостереження під час розслідування злочинів, які мають особливе значення, якщо з'ясування істини у справі чи встановлення місця перебування обвинуваченого іншим способом буде неможливим або суттєво ускладненим.

Як роз'яснює Верховний Суд ФРН, такий контроль можливий лише за межами житла особи. Технічними засобами спостереження називаються фото-, кіно-, відеокамери, прилади нічного бачення, радіо- маячки та система «Global Positioning System» (GPS) [6, с. 342], яка дає змогу контролювати автомобільний транспорт.

О. Ранфт навів такий приклад ефективності роботи системи «GPS»: «В автомобіль обвинувачених, які підозрювались у перевезенні вибухових речовин, було інстальоване GPS. Вона заблокувала рух автомашини, вибухівку було вилучено» [4, с. 308]. Л. Мейєр-Ґоснер (L. Meyer-GoBner) із цього приводу пояснив, що система керується через супутник, дає змогу знайти певний автомобіль, вирахувати його швидкість та інші параметри, а також за потреби припинити його рух у певному місці [6, с. 342].

Акустичний контроль непублічних розмов (§ 100с абзац 1 № 2 КПК ФРН) у справах про особливо небезпечні злочини. У літературі цей вид контролю називають «мале прослуховування», однак його не варто плутати з тим, який пропонувалося запровадити відповідно до Закону «Про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності».

Під непублічними (приватними) розмовами, як роз'яснив Верховний Суд ФРН, варто розуміти прослуховування та запис на плівку розмов у кімнатах для відвідувань у місцях попереднього ув'язнення, що виключає втручання в приватну сферу обвинуваченого чи його родичів [7, с. 523]. Проте, за загальним правилом, ця норма чомусь дає змогу також прослуховування розмов в автомашині обвинуваченого за допомогою радіомікрофонів («жучків») [4, с. 310], що, на нашу думку, є нічим іншим, як безпосереднім і таємним втручанням у сферу особистого життя обвинуваченого, що викликає сумніви з огляду на можливість його допустимості.

Прослуховування житлових приміщень («велике прослуховування») (§ 100с абзац 1 № 3 КПК ФРН).

Цей вид прослуховування викликав з моменту його запровадження німецьким Бундестагом у 1998 році чи не найбільше дискусій серед науковців і практиків, а також звичайних громадян ФРН, оскільки означає суттєве втручання у сферу конституційних прав в свобод громадян.

Щоправда, у разі застосування «великого прослуховування» законодавець указав на низку застережень, серед яких:

дозволяється прослуховування житла лише обвинуваченого;

житла інших осіб - лише на підставі конкретних фактів, що обвинувачений знаходиться там, а не з метою з'ясування обставин справи;

лише у справах про особливо небезпечні злочини, каталог яких подається в § 100а КПК ФРН (частково поданий вище);

на строк не більше ніж чотири тижні, проте продовження можливе;

лише комісією у складі трьох суддів Земельного суду, у невідкладних випадках - головою цього суду [4, с. 310-311].

Однак забезпечити цілковите дотримання законності під час прослуховування житла навряд чи можливо, на що вказують німецькі правники. Буркгард Гірш (Burkhard Hirsch) із цього приводу сказав, що перед «жучками» всі рівні. У буквальному смислі вже не залишилося жодного місця, де б приватні розмови були захищені від прослуховування та запису з боку держави, адже прослуховують не лише обвинуваченого, а і його батьків, дітей, друзів, колег по роботі й усіх інших, із ким він вступає в контакти [8, с. 135].

Зрештою, незважаючи на всі застереження законодавця щодо меж застосування акустичного чи оптичного контролю, можна вести мову про можливість тотального прослуховування громадян ФРН, що дають змогу зробити «стратегічні» підстави відповідно до Закону «G 10», згідно з яким можна уникнути судового контролю за переглядом поштово-телеграфної кореспонденції, прослуховуванням житла чи інших приміщень, а також оптичним спостереженням (рішення приймає відповідне Федеральне міністерство за згодою Парламентської комісії). Проте це зовсім не означає, що таке рішення приймається в кожному конкретному випадку. Прослуховування відбувається за допомогою комп'ютерної техніки, запис переговорів здійснюється автоматично, коли програма з маси розмов виділяє певні окремі слова, які можуть указувати на злочинну діяльність (наприклад, «наркотики», «партія», «захоплення» тощо), та включає запис.

Як зауважив Б. Гірш, про обсяг кримінально-процесуального контролю, його тривалість, кількість підключень до розмов і їх учасників, успіх проведених заходів і їх вартість немає жодних підтверджених даних. Не володіє такою інформацією й Федеральний уряд [8, с. 132].

Проводить «стратегічне прослуховування» Федеральна інформаційна служба (BND) та її структурні підрозділи. Юрґен Зайферт (Jьrgen Seifert) назвав її діяльність незаконною, а її саму «безконтрольною таємною поліцією» [9, с. 118].

Чимало публікацій цій темі присвятила суддя Ільзе Бехтгольд (Ilse Bechthold), яка назвала «велике прослуховування» «кінцем приватної сфери», оскільки під дію цієї новели підпали й особи, які володіють процесуальним правом на відмову від давання показань. Серед них і родичі, і лікарі, і адвокати, і журналісти [10, с. 153, 154]. В іншій статті вона назвала його «шпигунством у судовій практиці» [11, с. 142].

Застосування інших технічних засобів за межами житлових приміщень (§ 100h КПК ФРН).

Без відома зацікавлених осіб за межами житлових приміщень можуть бути встановлені приховані фотокамери, інші призначені для спостереження технічні засоби.

Указані заходи можуть бути проведені й у тому випадку, коли неминуче будуть зачеплені інтереси третіх осіб.

«IMSI-Catcher» (§ 100і КПК ФРН).

Якщо певними фактами обґрунтовується підозра, що хто-небудь як виконавець чи співучасник учинив кримінально каране діяння підвищеної суспільної небезпеки, у випадках, коли замах є кримінально караним, намагався вчинити злочин або готувався до його вчинення, то за допомогою технічних засобів можуть бути встановлені: ідентифікаційні номери мобільного телефонного пристрою й використовуваної в ньому карти, а також місце розташування такого пристрою, якщо це необхідно для з'ясування обставин справи або встановлення місця перебування обвинуваченого.

Під ідентифікаційними номерами мобільного телефонного пристрою й використовуваної в ньому карти маються на увазі кодові знаки розпізнавання IMEI (International Mobile Equipment Identity - номер пристрою) та IMSI (International Mobile Subscriber Identity - номер карти). Останній є загальним, видається один раз і відомий лише власнику мережі [2, с. 133].

Отже, використання особливих методів розслідування та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій відіграє у ФРН важливу роль у розкритті й розслідуванні злочинів підвищеної суспільної небезпеки. Подібні дії проводяться й у межах кримінального провадження в нашій державі. Однак процесуальний порядок їх проведення, форми та методи мають свої відмінності в різних державах, які потребують детального вивчення.

Література

1. Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты / пер. с нем.; редкол: В.А. Туманов (пред.) и др.; сост. Т.М. Морщакова; под ред. и со вступ. ст. Ю.П. Урьяса. Москва: Прогресс, 1991. 472 с.

2. Основи кримінального процесу ФРН: навчальний посібник / В.А. Савченко, Я.І. Соловій, В.Д. Юрчишин, В.І. Фелик. Харків: Право, 2017. 372 с.

3. Йорг А. Ограничения правового государства в германском уголовно-процессуальном праве. Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. 1999. № 3 (28). С. 22.

4. Ranft O. StrafprozeЯrecht. Systematische Lehrdarstellung fьr Studium und Praxis. 3, neu bearbeitete Auflage, R. Boorberg Verlag, Stuttgart, Mьnchen, Hannower, Berlin, Weimar, Dresden, 2005. 761 s.

5. Kьhne H. Juristenzeitung. 2001. S. 1148.

6. Meyer-GoЯner L. StrafprozeЯordnung. GVG, Nebengesetze und ergдnzende Bestimmungen. 48 neu bearbeitete Aufl. Mьnchen: С. H. Beck, 2005. 2095 s.

7. BGH StV Entscheidungen des Bundesgerichtshofs in Strafsachen. Strafverteidiger. 98. 523.

8. Hirsch Burkhard. Vor der Wanze sind alle gleich. Grundrechte-Report. Zur Lage der Bьrger- und Menschenrechte in Deutschland. Hamburg. Rowohlt Taschenbuch Verlag, 1997. S. 135.

9. Seifert Jьrgen. BND: Der Unkontrollierbare Mithцrer. Grundrechte-Report. Zur Lage der Bьrger- und Menschenrechte in Deutschland. Hamburg. Rowohlt Taschenbuch Verlag, Juni 1997. S. 118.

10. Bechthold Ilse. Der GroЯe Lauschangriff: Ende der Privatsphдre. Grundrechte-Report 1998: zur Lage der Bьrger- und Menschenrechte in Deutschland. Hamburg. Rowohlt Taschenbuch Verlag, 1998. S. 153-154.

11. Bechthold Ilse. Befugnisse durch die Hintertьr. Grundrechte-Report. Zur Lage der Bьrger- und Menschenrechte in Deutschland. Hamburg. Rowohlt Taschenbuch Verlag, 1997. S. 135.

Размещено на Allbest.ru