Зарубіжний досвід удосконалення національного законодавства у сфері регулювання електронних державних реєстрів
Аналіз досвіду Грузії, Німеччини, Швеції у сфері регулювання правовідносин, що виникають у сфері здійснення державної реєстрації та організації електронних державних реєстрів. Характеристика удосконалення правового регулювання державних реєстрів.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.12.2021 |
| Размер файла | 22,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Європейський університет
Зарубіжний досвід удосконалення національного законодавства у сфері регулювання електронних державних реєстрів
Берназюк О.О., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри історії та теорії держави і права
Статтю присвячено дослідженню зарубіжного досвіду удосконалення національного законодавства у сфері регулювання організації електронних державних реєстрів. Автор провів аналіз наукових концептуальних підходів до визначення поняття державної реєстрації, на підставі чого було виокремлено ряд характерних ознак державної реєстрації.
На підставі проведеного науково-правового аналізу зроблено висновок про те, що об'єктами державної реєстрації можуть бути, зокрема: відомості про фізичних та юридичних осіб, речі (рухомі та нерухомі), речові та інші права (право власності, оренди, сервітутні права тощо), документи (нормативно-правові акти, судові рішення, статути тощо), юридичні факти (народження, смерть, набуття або втрата громадянства, утворення, реорганізація, ліквідація юридичної особи, громадського об'єднання, початок або закінчення досудового розслідування, виконавчого провадження тощо).
Автором проведено аналіз зарубіжного досвіду таких країни, як Грузія, Німеччина, Швеція, у сфері регулювання правовідносин, що виникають у сфері здійснення державної реєстрації та організації електронних державних реєстрів. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що одним із суттєвих недоліків національного законодавства у сфері регулювання правовідносин, що виникають у сфері державної реєстрації, є відсутність єдиного законодавчого підходу до формування переліку відомостей про об'єкт державної реєстрації.
З метою удосконалення правового регулювання державних реєстрів, у тому числі з урахуванням зарубіжного досвіду у цій сфері, автором розроблено такі пропозиції щодо запровадження уніфікованого підходу до: визначення поняття «державний реєстр» (як інформаційно-телекомунікаційна система), «державна реєстрація» (як вид державної діяльності); порядку ведення державних реєстрів, якщо їх держателем є один орган; запровадити правовий принцип визначення обсягу відомостей про об'єкт державної реєстрації, зокрема, розширення тієї інформації, що міститься в публічних реєстрах, та зведення до мінімуму інформації у непублічних реєстрах.
Ключові слова: зарубіжний досвід, електронний державний реєстр, державна реєстрація, адміністративне законодавство.
THE FOREIGN EXPERIENCE OF IMPROVEMENT OF NATIONAL LEGISLATION IN THE FIELD OF ELECTRONIC REGULATION STATE REGISTERS
The article is devoted to the study of foreign experience of improving national legislation in the field of regulation of the organization of electronic state registers. The author analyzed scientific conceptual approaches to defining the concept of state registration, on the basis of which a number of characteristic features of state registration were distinguished.
Based on the scientific and legal analysis, it is concluded that the objects of state registration may include, in particular: information about natural and legal persons, things (movable and immovable), property and other rights (property rights, leases, easements, etc.), documents (regulations, court decisions, statutes, etc.), legal facts (birth, death, acquisition or loss of citizenship, formation, reorganization, liquidation of a legal entity, public association, commencement or termination of a pre-trial investigation, enforcement On proceedings, etc.).
The author analyzes foreign experience of countries such as Georgia, Germany, Sweden in the field of legal relations arising in the sphere of state registration and organization of electronic state registers. Based on the analysis, it is concluded that one of the significant shortcomings of national legislation in the field of legal relations arising in the field of state registration is the lack of a single legislative approach to the formation of the list of information about the object of state registration.
In order to improve the legal regulation of state registers, including in the light of foreign experience in this field, the author has developed the following proposals, in particular, to introduce a unified approach to: defining the concept of “state registry” (as an information and telecommunication system), “state registration” (as a type of state activity); the procedure of keeping state registers, if their holder is one body; Introduce the legal principle of determining the amount of information about a state registration object, in particular: extending the information contained in public registers and minimizing information in non-public registers.
Key words: foreign experience, electronic state register, state registration, administrative legislation.
Одним з проблемних питань правового регулювання державних реєстрів в Україні є відсутність уніфікованого підходу до визначення поняття «державний реєстр», порядку його ведення, хоча саме такий підхід характерний для європейських та деяких інших зарубіжних країн.
На це, зокрема, звертають увагу деякі науковці. Так, Я.В. Тамаря, досліджуючи зарубіжний досвід державної реєстрації речових прав на нерухоме майно таких держав, як Великобританія, Італія, Німеччина, Франція та інших, дійшла висновку про те, що для ефективного захисту прав на нерухомість як приватних власників, так і держави необхідно створити єдину реєстраційну систему [1, с. 68]. Подібний висновок є справедливим і для інших сфер державної реєстрації.
Таким чином, з метою приведення національного законодавства у відповідність до європейських стандартів виникає необхідність у дослідженні зарубіжного досвіду у цій сфері та можливостей його застосування у законодавстві України.
У науковій літературі окремі питання удосконалення національного законодавства у сфері державної реєстрації досліджували такі науковці, як М.П. Гурковський, А.С. Кисіль К.С. Кучма, С.С. Савченко, К. Славова та інші. Водночас наразі відсутні комплексні актуальні наукові дослідження, присвячені вивченню зарубіжного досвіду у цій сфері та шляхів його застосування для удосконалення національного законодавства України у сфері регулювання організації електронних державних реєстрів.
Отже, метою статті є дослідження зарубіжного досвіду у сфері правового регулювання організації електронних державних реєстрів та визначення шляхів його застосування для удосконалення національного законодавства України у відповідній сфері.
Досліджуючи питання удосконалення національного законодавства у сфері регулювання організації електронних державних реєстрів, передусім необхідно звернутись до визначення поняття «державна реєстрація».
У науковій літературі не склалось єдиного підходу до визначення цього поняття, хоча більшість науковців сходяться на тому, що державна реєстрація - це одна із функцій державного управління, спосіб регулювання суспільних правовідносин.
Так, деякі науковці визначають державну реєстрацію як спосіб державного регулювання суспільних відносин; функцію державного управління, що доповнює й конкретизує такі загальні функції державного управління, як регулювання, контроль і облік [2, с. 35; 3, с. 7]. На думку інших вчених, державна реєстрація є особливим важелем впливу, оскільки окремі права й обов'язки у фізичних та юридичних осіб виникають лише у зв'язку з державною реєстрацією; здійснення державної реєстрації покликане забезпечити публічний інтерес і передбачає збалансування певним чином публічного й приватного інтересів [4, с. 26].
На підставі аналізу наукових концепцій до розуміння поняття та юридичної природи державної реєстрації доходимо висновку, що остання характеризується тим, що: 1) вона здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами публічних повноважень (зазвичай це Міністерство юстиції України, державні реєстратори, Державна судова адміністрація тощо); 2) вона здійснюється у порядку та на підставі документів, визначених законодавством України; 3) об'єктами реєстрації можуть бути: відомості про фізичних та юридичних осіб, речі (рухомі та нерухомі), речові та інші права (право власності, оренди, сервітутні права тощо), документи (нормативно-правові акти, судові рішення, статути тощо), юридичні факти (народження, смерть, набуття або втрата громадянства, утворення, реорганізація, ліквідація юридичної особи, громадського об'єднання, початок або закінчення досудового розслідування, виконавчого провадження тощо); 4) її зміст складають такі дії: внесення або скасування відомостей, зміни відомостей про об'єкт реєстрації, присвоєння унікального реєстраційного номера об'єкту реєстрації, надання інформаційних витягів з реєстру; 5) державна реєстрація має наслідком виникнення, зміну або припинення певного виду правовідносин, оскільки є формою офіційного визнання державою легітимності відповідних прав, документів, юридичних фактів або відомостей про речі. правовідносини державний електронний
Держава реєстрація може здійснюватися в письмовій та електронній формах. При цьому, починаючи з 2004 року, коли було утворено один з перших електронних державних реєстрів [5], розпочався поступовий перехід до електронної форми державної реєстрації, і станом на кінець 2019 року всі державні реєстри переведено в електронну форму.
У результаті державної реєстрації відповідних об'єктів формуються державні реєстри, інформація у яких може мати правовий режим відкритого (повністю або частково) або обмеженого доступу, що залежить передусім від об'єкта державної реєстрації. За цим критерієм доцільно виокремити державні публічні та непублічні реєстри. Перші містять інформацію, яка становить публічний інтерес, внаслідок чого має бути відкритою або частково відкритою з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних». Непублічні державні реєстри містять інформацію, яка підлягає захисту відповідно до вказаного вище Закону.
Разом з тим аналіз законодавства у сфері регулювання організації електронних державних реєстрів свідчить про відсутність уніфікованого підходу законодавця до визначення правил їх ведення, надання до них доступу тощо. Однак досвід деяких зарубіжних країн демонструє, що законодавством встановлено єдиний підхід до регулювання відповідних правовідносин.
Приміром, як зазначає О.А. Качура, у Грузії питаннями реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств, громадських об'єднань, благодійних організацій, політичних партій, інших неприбуткових організацій уповноважено займатися Національне агентство публічного реєстру, яке підпорядковане Міністерству юстиції Грузії. 19 грудня 2008 року у Грузії було прийнято Закон «Про публічний реєстр» [6]. Цей Закон визначає організаційно-правові підстави ведення Публічного реєстру, права і обов'язки органу, який є держателем Публічного реєстру - діючої під юрисдикцією Міністерства юстиції Грузії юридичної особи публічного права - Національного Агентства Публічного Реєстру, терміни надання ним послуг, платіжні ставки, а також порядок і умови оплати вартості послуг, звільнення від оплати та повернення сплачених сум [7, с. 255]. Тобто державні реєстри, що містять інформацію, яка становить суспільний інтерес і є повністю або частково відкритою, об'єднані у єдиний Публічний реєстр.
У Литві основними є такі державні реєстри: реєстр нерухомого майна та кадастру; реєстр юридичних осіб; реєстр адрес; реєстр жителів. При цьому консолідація інформаційних ресурсів держави в одному місці, продумана концепція побудови реєстрів дозволяє не дублювати дані в різних реєстрах, а отримувати інформацію з кожного з них в тій частині, за яку відповідає відповідний реєстр. Обмін даними між реєстрами відбувається в режимі реального часу, відтак, у разі зміни даних в одному реєстрі вони одразу стають актуальними та доступними в іншому реєстрі [8, с. 205].
У Федеративній республіці Німеччина (ФРН) з огляду на її федеративний устрій ведення основних реєстраційних проваджень, зокрема, реєстрація актів цивільного стану, реєстрація юридичних та фізичних осіб, реєстрація поземельних кадастрів децентралізоване. Однієї федеральної реєстраційної інстанції для всієї країни немає, оскільки компетенції щодо реєстрації розподілені між урядом ФРН та федеральними землями. Разом з тим у реєстраційній сфері прийнято та функціонує федеральне рамкове законодавство, тобто сукупність єдиних правил, метою яких є закладення основ нового проекту, агентства або організаційної структури [7, с. 254].
Деякі науковці справедливо зазначають, що найбільш прозорою є система реєстрів нерухомого майна, речових прав, будівель і споруд, реєстру координат та адресного реєстру, що функціонує у Швеції та має назву «Шведський банк даних про нерухомість». Основна мета створення системи банку даних полягає в тому, що користувач має можливість отримати інформацію загального характеру про права й обтяження, пов'язані з конкретним об'єктом нерухомості. Характерною особливістю «Шведського банку даних про нерухомість» є граничний обсяг інформації, яка надходить до бази з інших реєстраційних систем від державних і місцевих органів [9, с. 34].
Необхідно також наголосити на тому, що тенденцією останніх декількох років стало формування міжнародних реєстрів. Як зазначається у науковій літературі, найбільш суттєвим проектом у цій сфері є “The European Land Information Service” (EULIS) [10], учасниками якого є Австрія, Англія, Уельс, Грузія (з 2017р.), Ірландія, Литва, Нідерланди, Фінляндія, Швеція та Шотландія. Основне завдання проекту - надання можливості пошуку інформації через мережу Інтернет у державних реєстрах країн ЄС, які працюють одночасно як постачальники і розповсюджувачі інформації для порталу [11, с. 186].
Слід зазначити, що в Україні вживаються певні кроки на шляху формування єдиної системи електронної взаємодії у сфері публічного управління. Зокрема, однією з ініціатив Державного агентства з питань електронного урядування України є система електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» - це сучасне організаційно-технічне рішення, яке дозволяє будувати безпечні інформаційні міжвідомчі взаємодії державним органам та органам місцевого самоврядування через інтернет шляхом обміну електронними повідомленнями між їх інформаційними системами [12]. Дана система перебуває на стадії запровадження.
Крім того, у липні 2018 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроект «Про електронні публічні реєстри» (реєстр. № 8602) [13]. У Пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що наразі в Україні відсутнє єдине правове поле створення, функціонування та інформаційної взаємодії державних, комунальних та інших реєстрів, кадастрів та інформаційних систем; відсутні єдиний термінологічний апарат, єдині вимоги до створення, обміну, зберігання, виправлення та формату реєстрових даних, а також до їх технічної та семантичної інтероперабільності та неперетинного узгодження об'єктів відповідних реєстрів [14].
Вказаний законопроект містить ряд позитивних нововведень. Наприклад, запроваджує поняття «пов'язуючий ідентифікатор», яке означає унікальний набір символів, що під час реєстрації присвоюється об'єкту базового державного реєстру та ідентифікує його у відповідному базовому державному реєстрі, а також використовується іншими публічними електронними реєстрами, для ідентифікації зв'язку їх об'єктів (правових та майнових статусів, речей, прав на них тощо) з відповідним об'єктом базового державного реєстру. Зазначена функція надасть, зокрема, можливість одночасного внесення актуальних відомостей до реєстрів, якщо такі відомості передбачені у базовому та інших реєстрах.
Слід також вказати на необхідність оптимізації переліку інформації, яка підлягає внесенню до деяких публічних та непублічних державних реєстрів.
Так, М.Г. Ступень, досліджуючи зарубіжний досвід формування державних реєстрів, зазначає, що в Україні необхідно розширити систему інформації, яка міститься в Державному земельному кадастровому реєстрі, зокрема: про земельні ресурси, які з певних причин лишились без власника, або мають помилки в оформленні; ділянки, що мають власника, але не використовуються (або неефективно використовуються) в господарській діяльності [15, с. 25].
При цьому, визначаючи обсяг такої інформації, доцільно виходити з такого принципу: розширення тієї інформації, що міститься в публічних реєстрах, та зведення до мінімуму інформації у непублічних реєстрах, виключення надмірних відомостей про фізичну особу.
На підставі проведеного у статті науково-правового аналізу можна зробити певні висновки.
Недоліками правового регулювання державних реєстрів в Україні є: 1) відсутність уніфікованого підходу до визначення понять «державний реєстр», «державна реєстрація», процедур здійснення державної реєстрації; 2) неурегульованість питань інформаційної взаємодії між деякими видами державних реєстрів (реєстраторами), що є однією з причин виникнення чисельних правових спорів у сфері державної реєстрації, оскільки запровадження інформаційної взаємодії між реєстрами (реєстраторами) забезпечило б інформаційну прозорість реєстрів та можливість всебічної перевірки державним реєстратором актуальності та дійсності документів, які подаються для здійснення державної реєстрації; 3) відсутність єдиного законодавчого підходу до формування переліку відомостей про об'єкт державної реєстрації.
З метою удосконалення правового регулювання державних реєстрів, у тому числі з урахуванням зарубіжного досвіду у цій сфері, необхідно: 1) запровадити уніфікований підхід до: визначення понять «державний реєстр» (як інформаційно-телекомунікаційна система) та «державна реєстрація» (як вид державної діяльності); порядку ведення державних реєстрів, якщо їх держателем є один орган; 2) запровадження електронної інформаційної взаємодії між державними реєстрами (реєстраторами) з метою забезпечення прозорості реєстрів, зниження рівня зловживання державних реєстраторів своїм службовим становищем, чому також сприятиме прийняття Закону України «Про електронні публічні реєстри»; 3) запровадити правовий принцип визначення обсягу відомостей про об'єкт державної реєстрації, зокрема: розширення тієї інформації, що міститься в публічних реєстрах, та зведення до мінімуму інформації у непублічних реєстрах.
Література
1. Тамаря Я.В. Зарубіжний досвід державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2016. Вип. 6. С. 66-69.
2. Кисіль А.С. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації юридичних осіб. Адміністративне право і процес. 2017. № 1(19). С. 32-41.
3. Савченко С.С. Реєстраційні процедури в діяльності органів внутрішніх справ: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Київ, 2012. 18 с.
4. Гурковський М.П. Реєстраційна діяльність публічної адміністрації: організаційно-правовий аспект: монографія. Львів: ЛьвДУВС, 2012. 204 с.
5. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15.
6. О публичном реестре: Закон Грузии от 19 декабря 2008 года № 820-Пс. URL: https://matsne.gov.ge/ru/document/ download/20560/15/rU/pdf.
7. Качура О.А. Процедури адміністративної реєстрації: порівняльно-правова характеристика. European political and law discourse. 2015. Vol. 2. Р. 252-256.
8. Турчин В. Закордонний досвід створення єдиного реєстру нерухомості. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 6. С. 204-209.
9. Кучма К.С. Зарубіжний досвід правового регулювання адміністративних послуг у сфері екології та природних ресурсів. Journal “ScienceRise: Juridical Science”. 2018. № 2 (4). С. 31-35.
10. About European Land Information Service - EULIS. URL: https://joinup.ec.europa.eu/solution/european-land-information- service-eulis/about.
11. Славова К. Існуючі реєстраційні системи земельних прав у країнах Європейського Союзу. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2015. № 6 (41). С. 183-186.
12. Взаємодія реєстрів. Інтероперабельність: офіційний веб-сайт Державного агентства з питань електронного урядування України. URL: https://www.e.gov.ua/ua/projects/interoperability.
13. Про публічні електронній реєстри: проект закону від 13.07.2018 реєстр. № 8602. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=64437.
14. Пояснювальна записка до законопроекту «Про публічні електронній реєстри» від 13.07.2018 реєстр. № 8602. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64437.
15. Ступень М.Г. Світовий досвід функціонування кадастрових систем у контексті раціонального землекористування. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 17. С. 22-26.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Різні точки зору вчених на поняття, роль й місце державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг, їх класифікація.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 30.07.2011Особливості законодавчого регулювання надання послуг у сфері освіти країн Європейського Союзу та інших країн Центральної Європи. Система законодавства про освіту країн СНД. Практика застосування правового регулювання сфери освіти у США та країн Азії.
дипломная работа [258,1 K], добавлен 08.08.2015Аналіз зарубіжного досвіду кримінально-правового регулювання захисту державної таємниці. Аналіз норм Кримінального кодексу Німеччини. Знаходження оптимальних варіантів напрацювання ефективних механізмів захисту державних секретів в Україні в майбутньому.
статья [21,7 K], добавлен 10.08.2017Характеристика нормативно-правового регулювання діяльності державної служби. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців. Проходження державної служби в державних органах та їх апараті. Етапи та шляхи реформування державної служби.
курсовая работа [33,6 K], добавлен 16.09.2010Аналіз інвестиційних відносин як об’єктів фінансово-правового регулювання. Дослідження об’єкту фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері. Особливості формування суспільних відносин із розпорядження коштами на користь державних інвестицій.
статья [23,3 K], добавлен 17.08.2017Дослідження принципів регулювання підстав відмови у державній реєстрації друкованих засобів масової інформації. Аналіз даної проблеми та судової практики. Розробка та обґрунтування шляхів удосконалення чинного законодавства у даній правовій сфері.
статья [28,4 K], добавлен 18.08.2017Поняття, принципи та функції атестації державних службовців. Досвід її проведення в країнах Європейського Союзу, США і Канаді. Атестація держслужбовців Східних країн (Китаю та Японії). Удосконалення її механізму в умовах реформування державної служби.
курсовая работа [49,2 K], добавлен 24.03.2015Процес правового регулювання свободи думки та інформаційних правовідносин доби національно визвольних змагань. Законотворчі процеси формування законодавства нової держави з використанням існуючих на час революції законів в сфері обігу інформації.
статья [41,4 K], добавлен 07.11.2017Поняття та сутність іноземних інвестицій в Україні, як об’єкту правовідносин в сфері інвестування. Механізм правового регулювання та основні категорії в сфері іноземного інвестування. Перспективи розвитку правового регулювання інвестицій в Україні.
дипломная работа [117,8 K], добавлен 14.02.2007Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010Поняття завдання правового регулювання в сфері інформаційних відносин. Поняття правового регулювання і комп'ютерної програми. Законодавство про інформаційні відносини у сфері авторського права. Проблеми в законодавчій регламентації інформаційних відносин.
презентация [70,6 K], добавлен 19.02.2015Характеристика проблем в сфері регулювання оподаткування. Особливості проступків у сфері адміністрування податків, зборів, обов’язкових платежів, відповідальність за їх здійснення. Нормативні акти регулювання і проект змін до Податкового кодексу України.
доклад [15,9 K], добавлен 17.11.2011Сутність поняття "державна освітня політика"; історія розвитку законодавства в галузі. Аналіз правового регулювання; принципи організації освітнього процесу в Україні та в окремих регіонах на прикладі роботи управління освіти Калуської міської ради.
магистерская работа [234,1 K], добавлен 21.04.2011Основні завдання адміністративної реформи. Функції державної служби, удосконалення її правового регулювання. Формування системи управління персоналом та професійний розвиток державних службовців. Боротьба з корупцією як стратегічне завдання влади.
реферат [49,1 K], добавлен 06.05.2014Проблема регулювання зайнятості населення. Хронічне безробіття як гостра соціальна проблема в сучасній Україні. Принципи проведення соціальної політики у сфері зайнятості. Характеристика напрямків соціальної політики у сфері державної служби зайнятості.
статья [21,6 K], добавлен 24.11.2017Законодавство у сфері захисту економічної конкуренції та недопущення недобросовісної конкуренції, вирішення суперечностей правового регулювання монополізму та конкуренції. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.
дипломная работа [101,6 K], добавлен 12.04.2012Співробітництво України з ЄС у процесі адаптації законодавства. Особливості законодавства ЄС з охорони праці. Місце директив ЄС в закріпленні вимог та стандартів. Досвід європейських країн з забезпечення реалізації законодавства в сфері охорони праці.
реферат [59,6 K], добавлен 10.04.2011Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Дослідження аспектів ведення соціального діалогу у сфері праці на територіальному рівні та вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у цій сфері.
статья [16,8 K], добавлен 11.09.2017Інститут інтелектуальної власності. Економіко-правовий зміст та структура інтелектуальної власності. Аналіз правотворення у сфері інтелектуального розвитку країни. Пріоритетні напрями оптимізації правового регулювання сфери інтелектуальної діяльності.
реферат [44,3 K], добавлен 27.09.2014
