Особливості моделювання національної виборчої системи при застосуванні альтернативних виборчих формул

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИБОРЧИХ ФОРМУЛ

Богдан Прудкий магістрант юридичного факультету

Карина Соклакова магістрант юридичного факультету

Науковий консультант д.ю.н. Юрій Ключковський

Київ

Abstract

PECULIARITIES OF MODELING THE NATIONAL ELECTORAL SYSTEM IN APPLICATION OF ALTERNATIVE ELECTION FORMULAS

Bohdan Prudkyi Karyna Soklakova

Master of Laws, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine Master of Laws, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine

The article is devoted to the research of peculiarities of electoral systems modeling. The basic criteria and factors, mandatory for consideration in every particular case of electoral system design have been singled out. The D'Hondt method is described together with the specificity of its impact on election results. The signs of the electoral threshold as the elements of the electoral system have been investigated. The separate types of electoral thresholds are considered, the specificity of its usage is analyzed and the role of different types of electoral thresholds when applied in the proportional system of representation mandates is determined. The article describes the unique type of electoral threshold called radicalized which provides five percent minimum of votes received by the nationwide party-list within the specific region as a qualification requirement of the participation in the distribution of mandates. Both positive and negative aspects of the establishment of regional political parties in Ukraine and their functioning in case of winning the seats in a legislative body have been pointed out. The modeling of alternative electoral formulas based on the impact of D'Hondt method on the results of proportional component Ukrainian parliamentary election in 2014 and 2019 is proposed. The distinctions of mandates distribution while using the existing national electoral system in Ukraine compared to the two types of regional thresholds - standard (which determines the way of distribution of mandates in districts between the regional register of parties) and the radicalized one (the application of which provides for the direct influence of regional threshold on the distribution of mandates) - are analyzed

Keywords: electoral system, components of electoral system, electoral threshold, regional parties, national threshold, standard regional threshold, radicalized regional electoral threshold.

Анотація

виборчий система бар'єр вибори

Статтю присвячено дослідженню особливостей моделювання виборчих систем. Виокремлено основні критерії та чинники, обов'язкові для врахування в кожному окремому випадку при конструюванні виборчої системи. Охарактеризовано метод Д'Ондта та визначено особливості встановлення результатів виборів при застосуванні такого методу. Досліджено ознаки виборчого бар'єру як одного з елементів виборчої системи. Розглянуто окремі види виборчих бар'єрів та проаналізовано специфіку їх застосування, а також визначено, яку роль відіграє кожен з видів виборчих бар'єрів при їх застосуванні в технології пропорційного розподілу представницьких мандатів. Запропоновано такий вид виборчого бар'єру як радикалізований бар'єр, що виражається у вигляді п'ятивідсоткової межі голосів, поданих за загальнодержавний партійний список в межах конкретного регіону за сукупністю результатів усіх округів. Виокремлено позитивні та негативні аспекти запровадження політичних партій з регіональним статусом в Україні та функціонування таких регіональних партій у разі їх обрання до органу законодавчої влади. Запропоновано моделювання альтернативних виборчих формул із застосуванням методу Д'Ондта на основі результатів позачергових парламентських виборів в Україні 2014 та 2019 років за пропорційною складовою. Проаналізовано відмінності у розподілі мандатів при встановленні звичного для України загальнонаціонального виборчого бар'єру у порівнянні із регіональними бар'єрами двох типів - стандартного, що визначає допуск до розподілу мандатів в окрузі між регіональними списками партій, та радикалізованого, застосування якого передбачає прямий вплив регіонального бар'єру на розподіл мандатів у загальнонаціональному окрузі.

Ключові слова: виборча система, елементи виборчої системи, виборчий бар'єр, регіональні партії, загальнонаціональний виборчий бар'єр, стандартний регіональний виборчий бар'єр, радикалізований регіональний виборчий бар'єр.

Вступ

Одним із важливих інститутів виборчого права як підгалузі конституційного права є виборча система. Обрання виборчої системи для кожної країни є складним та багаторівневим процесом, адже при визначенні із виборчою системою є необхідність врахування певних чинників, що в подальшому можуть мати вплив на функціонування органів державної влади або місцевого самоврядування, а також на рівень довіри народу до результатів виборів, а отже на рівень легітимності влади. Погоджуючись із думкою М.В. Афанасьєвої, варто зазначити, що залежно від конституційно-правової конструкції виборчої системи інститут виборів може або сприяти конструктивному розвитку політичної системи, коли забезпечується відкритість, конкуренція та відповідальність політичних сил, або деструктивно впливати на політичну сферу, коли на користь держави обмежується політичний плюралізм, встановлюється клановість політики й атомізація політичних сил¹. Тому при конструюванні виборчої системи в кожному окремому випадку необхідно враховувати такі критерії, як взаємозв'язок між різними гілками влади, державний устрій, рівень суспільної довіри до тієї чи іншої виборчої системи, технічну реалізованість такої системи, а також політичні наслідки її застосування. Не менш важливим є дотримання принципів виборчого права. Відповідно до Кодексу належної практики у виборчих справах за умови дотримання принципів виборчого права застережень щодо вибору будь-якої виборчої системи немає Афанасьева М.В. Виборча інженерія в Україні: монографія. Одеса, Юрид. л-ра. 2014. С. 153. Європейський демократичний доробок в галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи: пер. з англ. | За ред. Ю. Ключковського. Вид. 2е. - Київ, 2009. С. 58..

Питання щодо зміни виборчої системи в Україні та необхідності створення принципово нового кодифікованого виборчого законодавства на сьогодні є надзвичайно актуальними та активно обговорюються у суспільстві.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Особливостям моделювання виборчих систем присвячено праці таких науковців, як М.В. Афанасьєва, Ю.Б. Ключковський, Р.Ю. Манайло-Приходько, Р.В. Туровський, Ю.Р. Шведа та інші. Однак, незважаючи на достатньо ґрунтовне дослідження питань, пов'язаних із виборчою системою, залишаються актуальними питання щодо винайдення найбільш доцільних комбінацій елементів виборчих систем.

У роботі пропонується моделювання альтернативних виборчих формул із застосуванням методу Д'Ондта на основі результатів позачергових парламентських виборів в Україні 2014 та 2019 років за пропорційною складовою. При цьому наголос робиться на порівнянні відмінностей у розподілі мандатів при встановленні звичного для України загальнонаціонального виборчого бар'єру у порівнянні із регіональними бар'єрами двох типів - стандартного, котрий визначає допуск до розподілу мандатів в окрузі між регіональними списками партій, та радикалізованого, за яким передбачається прямий (на противагу опосередкованому у попередньому випадку) вплив регіонального бар'єру на розподіл мандатів у загальнонаціональному окрузі.

Виклад основного матеріалу

Метод Д'Ондта є найбільш поширеним в Європі методом трансформації голосів виборців у мандати. Він полягає в тому, що кількість голосів виборців, отриманих кожним списком, по черзі ділиться на цілі числа (1, 2, 3, 4, 5,...). Мандати отримують ті партії, які отримали найвищі результати в такій математичній операції. З огляду на це, зазначений метод вважається поміркованим пропорціоналізмом (найчастіше він застосовується одночасно з невеликими виборчими округами та виборчим бар'єром). Такий метод ще називають методом Джефферсона, оскільки Т. Джефферсон запропонував аналогічний спосіб розподілу між штатами місць в Конгресі США Шведа Ю.Р. Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні. Львів, 2010. С. 280.. Варто зазначити, що в більшості випадків при встановленні результатів виборів шляхом застосування методу Д'Ондта перевага надається політичним партіям, які отримали велику кількість голосів на виборах.

В технології пропорційного розподілу представницьких мандатів значну роль відіграє виборчий (прохідний) бар'єр, тобто відсоток, мінімальна частка голосів виборців, яку повинна отримати політична партія (виборчий блок), щоб отримати доступ до розподілу представницьких мандатів Афанасьєва М.В. Роль прохідного бар'єра в технології пропорційного розподілу представницьких мандатів. Наукові праці НУ ОЮА. 2012. С. 180..

З одного боку, виборчий бар'єр на парламентських виборах при пропорційній виборчій системі породжує відчутний масив втрачених голосів та позбавляє представництва невеликі групи виборців. З іншого боку, він виступає важливим інструментом забезпечення якості роботи парламенту, адже спрямований на зменшення розпорошеності політичних сил у законодавчому органі, а звідси - підвищенню ефективності його діяльності за рахунок забезпечення більш сприятливих умов для створення коаліції.

Зазвичай бар'єр встановлюється виборчим законодавством у формі певної наперед визначеної кількості голосів або ж частки від загальної (дійсної) кількості голосів виборців, поданих на конкретних виборах (в окремих випадках бар'єр може виражатися і у формі кількості мандатів; приклад тому - Німеччина). Такий бар'єр називають легальним.

Однак існує ще один вид бар'єру - ефективний (або ж природний). Такий бар'єр за своєю природою є явищем похідним від інших елементів виборчої системи Ключковський Ю.Б. Виборчі системи та українське виборче законодавство: монографія. Київ. Час друку. 2011. С. 23., а саме від формули розподілу мандатів та кількості членів парламенту.

Легальний бар'єр є достатньо ефективним способом обмеження доступу до мандатів для партій з невеликою підтримкою виборців, якщо він застосовується у великих виборчих округах. Однак якщо бар'єр встановлено на рівні окремого виборчого округу, він взаємодіє з природним бар'єром та може бути формальним у тому випадку, якщо встановлений легальний бар'єр в округах є меншим, ніж природний бар'єр, зумовлений маґнітудою округу.

В залежності від величини, виборчий бар'єр може визнаватися припустимим або дискримінаційним. Така оцінка, хоч і є недостатньо об'єктивною з огляду на сприйняття критерію справедливості виборчої системи по-різному в умовах кожної окремо взятої країни, все ж може мати кількісний вимір, визначений на основі аналізу досвіду застосування різноманітних виборчих систем у світовій практиці. До прикладу, у державах-членах Венеціанської Комісії діапазон застосовуваних бар'єрів становить від найнижчих 0,67% (в Нідерландах) до найвищих 10% (у Туреччині) Європейський демократичний доробок в галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи: пер. з англ. | За ред. Ю. Ключковського. Вид. 2е. Київ, 2009. С. 222..

Значення, котрі прийнято вважати найбільш прийнятними, варіюються від 2 до 5 відсотків. Як засвідчує практика, бар'єр, нижчий від 2 відсотків, виявляється малоефективним, наближаючись до показників природного бар'єру, чим нівелюють саму ідею, покладену в основу віднесення виборчого бар'єру до складових виборчої системи. Водночас бар'єр, що перевищує 5 відсотків, має дискримінаційний характер стосовно політичних партій з відносно невеликою підтримкою.

Виборчі бар'єри також мають свою градацію за їх застосуванням на різних рівнях розподілу голосів. Зокрема, мова йде про регіональні (окружні) та загальнонаціональні бар'єри. Так, наприклад, деякі закони встановлюють, що має бути отримана певна кількість голосів на рівні округу (наприклад, Іспанія). Інші вимагають загальнонаціональних легальних бар'єрів (наприклад, Німеччина), а ще в інших бар'єри можуть бути застосовані на обох таких рівнях (наприклад, Швеція) Європейський демократичний доробок в галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи: пер. з англ. | За ред. Ю. Ключковського. Вид. 2е. Київ, 2009. С. 222.. Їх взаємодія та співвідношення можуть набирати найрізноманітніших форм.

На рівні зі стандартним для виборчої практики зарубіжних країн виборчим бар'єром (загальнонаціональним чи регіональним) нами запропоновано радикалізований бар'єр, котрий виражається у вигляді 5-відсоткової межі голосів, поданих за загальнодержавний партійний список у межах конкретного регіону за сукупністю результатів усіх округів в межах такого, яка надає право партії брати участь у розподілі мандатів на рівні держави. При цьому єдиний загальнодержавний бар'єр не має застосовуватися.

Встановлення регіональних бар'єрів породжує виникнення та розвиток регіональних партій. Поняття регіональної партії у вітчизняному законодавстві відсутнє, адже, відповідно до ст. 3 Закону України «Про політичні партії в Україні» Про політичні партії в Україні: Закон України № 2365-ІІІ від 05.04.2001 р. База даних Законодавство України | ВР України. URL: http:||zakon.rada.gov.ua|laws|show|2365-14, в Україні діють лише партії із всеукраїнським статусом. Однак де-факто в Україні існують партії з яскраво вираженою регіоналізованою підтримкою. Так, до прикладу, на позачергових парламентських виборах 2019 року «Українська стратегія Гройсмана» одержала у Вінницькій області 15,39% голосів виборців при тому, що в інших регіонах рівень підтримки партії не перевищував 3,75%. Такі партії діють на законних підставах у країнах ЄС, де вони як феномен суспільно-політичного життя вважаються цілком прийнятними. Зауважимо також, що партії, які мають партикуляристську ідеологію і порівняно невелике територіальне покриття, Р.В. Туровський вважає регіональними, а партії, котрі мають лише фрагментовану підтримку, - регіоналізованими Туровский Р.Ф. Национализация и регионализация партийных систем: подходы к исследованию. Полития. 2016. № 1. С. 176.. А партії, що борються за незалежність території, де вони діють, Л. Девінтер, називає регіоналістськими. Термін «регіональна партія» постає у нього родовим стосовно інших, якими позначаються подібні утворення і які є його видами або підвидами De Winter L., Tursan H. Regionalist Parties in Western Europe. / De Winter L., Tursan H. - Routledge: 1st edition, 1998. P. 17. Про вибори народних депутатів України: Закон України № 4061-VI від 17.11.2011 р. База даних Законодавство України

/ ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4061-17. Відтак тут ми називаємо регіональними ті політичні партії, котрі мають фрагментовану територіальну підтримку.

Існування регіональних партій, а тим більше їх присутність у парламенті, очікувано має як позитивні, так і негативні аспекти. З огляду на переважно політологічний (або й політичний) характер цих аспектів, розглянемо лише один, пов'язаний з характеристиками виборчої системи. З одного боку, в умовах пропорційної виборчої системи регіональні партії стають певною відсилкою до мажоритарних виборчих систем з огляду на їх високий зв'язок з регіоном, де висунуті ними кандидати виявляться обраними. Більше того, мінімальна присутність у виборчій системі елементів, кореспондуючих до окремих ідей мажоритарних систем, може носити також компенсаційний характер щодо недоліків виборчих систем пропорційного типу. Така ж ідея лежить в основі змішаних систем, покликаних за рахунок злиття елементів виборчих систем двох протилежних груп нівелювати (наскільки це можливо) недоліки кожної з них, взятої окремо. З іншого боку, явище регіональних партій породжує питання дотримання принципу національного суверенітету, якщо депутатів, які представляють регіональні партії, складно де-факто вважати представниками усього Українського народу (ця ж проблема виникає при застосуванні мажоритарних виборчих систем одномандатних округів, у тому числі в рамках вітчизняної змішаної виборчої системи), якщо їх статус регіональних прямо задекларований, оскільки це не лише суперечить положенням Закону України «Про політичні партії в Україні», а й погано узгоджується з принципом народного суверенітету, закріпленого Конституцією України (в рамках доктрини його неподільності).

Встановлення результатів позачергових виборів народних депутатів України 2019 року здійснювалося відповідно до статті 98 Закону України «Про вибори народних депутатів України», яка передбачає, що право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати включені до виборчих списків партій, які отримали п'ять і більше відсотків голосів виборців, у відношенні до сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій¹¹. Таким чином, кандидати у депутати, включені до виборчого списку партії, яка отримала менше п'яти відсотків голосів виборців, у відношенні до сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій, права на участь у розподілі депутатських мандатів не мають. Таким чином, відповідно до чинного виборчого законодавства, право на розподіл мандатів мали кандидати від політичних партій, що подолали 5-відсотковий легальний бар'єр, встановлений на рівні загальнонаціонального виборчого округу.

З огляду на те, що в рамках дослідження робиться акцент на порівнянні відмінностей у розподілі мандатів при встановленні загальнонаціонального та регіональних бар'єрів, доцільно виокремити два різні типи регіональних бар'єрів.

Стандартний регіональний бар'єр

Встановлення стандартного регіонального бар'єру передбачає закріплення виборчим законодавством відповідного відсотка, мінімальної частки голосів виборців, яку повинна отримати політична партія в регіоні, щоб отримати доступ до розподілу представницьких мандатів у цьому регіоні (виборчому окрузі).

Застосування методу Д'Ондта та 5-відсоткового бар'єру на рівні окремого виборчого округу в деяких випадках надає можливість отримати мандати тим партіям, які не мають такої можливості у разі встановлення 5-відсоткового бар'єру на рівні загальнонаціонального виборчого округу. Наприклад, за підсумками моделювання виборчої системи з регіональними виборчими округами, межі яких збігаються з межами областей, із застосуванням офіційних результатів позачергових виборах народних депутатів України 2019 р. у Вінницькій області, розподіл семи мандатів, які мали б розподілятися у цьому регіоні, відбувся б таким чином (Таблиця 1).

Таблиця 1