Доктринальні питання права жінок на безпечні умови праці

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Воробець Х.О., курсант IV курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів стратегічних розслідувань

право жінка праця безпечні умови

Постановка проблеми. Нині широко обговорюється питання про необхідність реформування трудового законодавства, зокрема, в частині забезпечення прав жінок на безпечні умови праці. У Верховній Раді України зареєстровано проєкт нового Трудового кодексу, який передбачає концептуальні зміни, які торкнулися прав не тільки працівників, а й роботодавців.

Варто зауважити, що жінка виконує найважливіші соціальні функції материнства. Без урахування цих особливостей неможливо здійснити раціональну, ефективну систему заходів з охорони праці жінок. Правове регулювання зазначеного питання неодмінно має включати систему додаткових заходів, що запобігають специфічно шкідливому впливу виробничих факторів на організм жінки, її здоров'я. Метою охорони праці жінок є попередження травматизму, професійних, інфекційних захворювань і захворювань, пов'язаних з умовами їх праці.

Головними проблемами в сфері охорони праці жінок є: робота в несприятливих умовах праці і ненадання компенсацій за ці роботи; недотримання норм гранично допустимих навантажень при підйомі і переміщенні тягарів вручну; направлення у службові відрядження, залучення до надурочних робіт, робіт у нічний час, вихідні та святкові дні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню правового забезпечення права на безпечні умови праці жінок присвячені праці таких вчених, як Н.Б. Болотіна, І.А. Вєтухова, Ю.В. Грицай, М.В. Грищук, Й.Я. Даньків, Н.І. Дуравкіна, Є.П. Желібко, Т.М. Таірова, К.Н. Ткачук, Н.М. Хуторян, О.М. Ярошенка та ін. Праці вказаних вчених заклали підґрунтя досліджуваного питання та мають велике наукове значення. Проте, в сучасних умовах питання справедливості в трудових правовідносинах набуває нового значення та потребує переосмислення, що викликає необхідність наукового дослідження за цією темою.

Метою статті є аналіз наукової літератури та нормативно-правових актів з питань забезпечення права жінок на безпечні умови праці та визначення шляхів удосконалення правового регулювання зазначеного питання.

Виклад основного матеріалу. Життя й здоров'я людини - найвища соціальна цінність, що проголошено на рівні Конституції України, де українська держава виступає гарантом реалізації такого права, забезпечивши адекватну сучасним умовам нормативно-правову базу регулювання охорони праці, а особливо охорони праці жінок. Охорона праці у даному випадку має важливе значення, насамперед, для працюючої жінки. Жінка котра працює, проводить на виробництві значну частину свого життя, тому в умовах виробництва створення гідних санітарних і гігієнічних умов є першочерговим завданням роботодавця та держави, аби уникнути ризиків для здоров'я, та які б дали їй змогу ефективно виконувати свою трудову функцію. Саме від безпечних та здорових умов праці, запропонованих працівникові, залежать здоров'я, ефективність виробництва тієї чи іншої продукції, зміцнення трудової дисципліни, самореалізація, просування по службі й становище на ринку пропозицій праці. Для цього треба, щоб енергетичні витрати на працю компенсувалися відпочинком та належними умовами праці.

Стрімке перетворення суспільних відносин у сучасному світі характеризується підвищенням ролі жінки у становленні окремих життєво важливих соціальних сфер, а також відносин на основі цього явища із чоловічою частиною соціуму, сприйняттям жінки в певних колах тощо [1].

Одним з основних завдань трудового права, включаючи як безпосередньо законодавчі акти, так і локальні нормативні акти, є створення таких правових механізмів, які запобігали б утиску трудових прав працівників особливо в умовах економічних криз і не тягли б за собою втрату ними роботи і заробітку.

Варто зазначити, що сучасне українське трудове законодавство встановлює низку гарантій для захисту працюючими своїх трудових прав, у т. ч., за допомогою суду [2].

Статею 10 закону України «Про охорону праці» від 14 січня 1992 р. № 2694-XII, забезпечується правове регулювання праці жінок [3], також главою ХІІ «Праця жінок» Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII [4].

Основним регламентуючим документом є Кодекс законів про працю. Метою даного документа є встановлення гарантій трудових прав і свобод громадян, створення сприятливих умов праці, захист прав інтересів працівників і роботодавців. У цьому Кодексі обумовлені умови праці жінок - гарантії прийому на роботу і укладення трудового договору, режими праці та відпочинку при роботах в певних умовах, особливості роботи ночами, у вихідні та неробочі святкові дні, а також в понаднормовий час, гарантії надання відпусток, умови переведення на іншу роботу, обмеження по прийому жінок на певні види робіт.

Вважаємо за доцільне навести ключові норми, закріплені Кодексом законів про працю, які містять правові гарантії, що забезпечують охорону праці жінок та безпеку для її здоров'я:

У сфері міжнародно-правового регулювання праці жінок останнім часом відбуваються докорінні перевтілення та доповнення відповідно до викликів сучасності. Оскільки українське законодавство йде пліч о пліч з міжнародними стандартами, щодо захисту трудових прав жінок та особливому регулюванню жіночої праці.

Додаткової актуальності дослідження закордонного, зокрема, європейського досвіду правового регулювання, набуває в рамках євроінтеграційних прагнень нашої держави. Як слушно зазначається у науковій літературі, сучасні загальносвітові процеси інтеграції та глобалізації вимагають ефективної економічної взаємодії як між окремими країнами, так і між юридичними особами різної національної належності, рух капіталів, товарів і послуг набуває інтернаціонального характеру [5, с. 215].

Реформування у зв'язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є вкрай важливим, оскільки ця угода була ратифікована Україною та є частиною законодавства, а також направлена на поступове зближення України з Європою. Цілеспрямований зв'язок з політикою ЄЄ й участь у програмах й агентствах цього союзу змінює політичні напрями в державі. Отже, будуть створені необхідні межі для посилення політичного діалогу в усіх сферах, що становлять взаємні інтереси, в тому числі, щодо питання належного регулювання умов праці [6].

Німеччина - одна із європейських країни, в якій врегулювання питань трудових відносин жінок, знайшли своє відображення у Законі «Про охорону материнства» від 1952 р. [7] Розвиток законодавства продовжується й по сьогодні, тому у 2017 р. було внесені зміни, за якими вказаний Закон не розповсюджуються на жінок із прийомними дітьми. Також жінкам було дозволено самостійно вирішувати: працювати їм чи ні під час вагітності [8]. Досвід Німеччини, як країни-лідера Європейського Союзу, безперечно має велике значення для вдосконалення національного законодавства.

Якщо вести мову про досвід Сполученого Королівства, то там вимушено денонсувати п. 4 ст. 8 «Права працюючих жінок на охорону материнства» Європейської соціальної хартії: регламентувати залучення до робіт у нічний час вагітних жінок, жінок, які нещодавно народили дитину, і жінок, що годують своїх грудних дітей. На тій підставі, що його положення не відповідають вимогам часу, мають дискримінаційний характер і можуть обмежити можливості працевлаштування жінок у певних галузях [9].

Використання досвіду зарубіжних країн з добре розвинутими традиціями охорони материнства є ще одним кроком для поліпшення стану вітчизняного законодавства у становленні інститут охорони праці жінок. Вбачаємо наступні шляхи для поліпшення умов і охорони праці працюючих жінок: усунення технічних, технологічних і організаційних причин, що породжують несприятливі умови праці, захворювання, виробничі травми та їх наслідки.

На теперішній час, з огляду на закордонний досвід, стає зрозуміло, що шляхи поліпшення стану умов і охорони праці працюючих жінок лежать не в обмеженні трудової діяльності, наданні встановлених видів компенсацій і збільшенні їх розмірів, а в усуненні технічних, технологічних і організаційних причин, що породжують несприятливі умови праці, захворювання, виробничі травми і їх наслідки.

Законодавство України щодо охорони материнства загалом відповідає вимогам міжнародних документів з цього питання, але з метою упорядкування правового регулювання праці жінок, охорони материнства на комплексній основі, видається необхідним розробка єдиного законодавчого акту про охорону материнства, а саме - Закону України «Про охорону материнства».

Основною метою зазначеного законодавчого акту про охорону материнства є забезпечення оптимального поєднання зайнятості жінок у виробництві з їх материнськими обов'язками. Закріплення поняття «охорона материнства» як сукупності правових норм, що передбачають гідні умови праці для вагітних жінок і жінок, які мають дітей, додаткові пільги для зазначеної категорії жінок, юридичні гарантії їх трудових прав.

Висновки. Отже, на сучасному етапі українське законодавство в сфері охорони праці жінок знаходиться на стадії розвитку. Не дивлячись на певні успіхи в забезпеченні гарантій прав жінок на безпечні умови праці, залишається ще багато невирішених проблем у даній сфері, які і належить в подальшому вирішити законодавцю. Варто наголосити, що тільки комплексний підхід до проблеми, планомірне здійснення технічних, організаційних і соціально-економічних заходів дозволить забезпечити успішне вирішення питань поліпшення умов і охорони праці жінок, підтримку їх працездатності, збереження здоров'я самих робітниць і майбутніх поколінь.

Вважаємо, що до умов праці жінок має бути підвищена увага, з боку органів, уповноважених здійснювати контроль за законодавство про працю. Тому вважаємо за доцільне закріпити на рівні закону, в якості однієї з підстав для проведення позапланової перевірки наявність повідомлень, що на підприємстві, установі чи організації встановлюють шкідливі або небезпечні умови праці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Савела Є.А., Ярошенко А.С. Питання ґендерної політики в національній поліції України: теоретико-правовий аспект. Прикарпатський юридичний вісник. Вип. 3 (28) Т 1.2019. С. 181-185. DOI https://doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).345.

2. Ярошенко А.С., Костенко О.М. Актуальні проблеми виплати компенсації за час вимушеного прогулу як засобу захисту трудових прав працівника. Науковий журнал «Судова та слідча практика в Україні». Вип. 8. 2019. С. 35-40. DOI: https://doi.org/10.32999/ ksu2663-2713/2019-8-6.

3. Про охорону праці: Закон України від 14.1.1992 № 2694-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (дата звернення 15.02.2021).

4. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (дата звернення 15.02.2021).

5. Ярошенко А.С., Костенко О.М. Адаптація законодавства України до acquis communautaire у сфері публічних закупівель. Теорія та практика адаптації законодавства України до законодавства ЄС : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 8 червня 2018 р.). К.: Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 215-217. URL: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/SBORNIKI_2020/Kiev- 2018-56800849.pdf (дата звернення: 16.02.2021).

6. Ярошенко А.С., Антропов Б.О. Реформування фінансового контролю як засобу протидії корупції у контексті підписання угоди про асоціацію з ЄС. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: «Юриспруденція». 2020. № 43. С. 73-76. DOI https://doi.org/10.32841/2307-1745.2020.43.16.

7. Gesetz zum Schutze der erwerbstatigen Mutter (Mutterschutzgesetz - MuSchG). URL: https://www.fu-berlin.de/en/sites/dcfam-service/ media/ mutterschutz/muschg.pdf (дата звернення: 15.02.2021).

8. Холоденина В. Закон об охране материнства: что измениться с 2018 года. URL: https://zakona-ob-ohrane-materinstva-chtoizmenitsja- s-2018-goda. (дата звернення: 15.02.2021).

9. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків : Закон України від 08.09.2005 № 2866-IV. URL: httpszakon.rada. gov.ua/laws/show/994_300 (дата звернення: 15.02.2021).

Размещено на Allbest.ru