Наукова розробленість методики розслідування злочинів, пов’язаних з ухиленням від проходження військової служби

Постановка проблеми

За період незалежності України питанням методики розслідування злочинів, пов'язаних із ухиленням від проходження військової служби, у своїх наукових працях приділяли увагу такі вчені, як А.А. Тер-Акопов, А.А. Остапенко, А.В. Іщенко, Б.В. Бабін, В.О. Бугаєв, В.С. Давиденко, В.А. Шершеньков, В.М. Стратонов, Г.О. Блінов, Є.Л. Стрельцов, М.Г. Колодяжний, М.Б. Головко, М.І. Панов, М.Н. Савельєв, М.І. Карпенко, Н.С. Антоненко-Куличенко, О.Н. Ярмиш, П.П. Богуцький, Х.М. Ахметшин та інші.

Метою статті є визначення стану наукової розробленості методики розслідування злочинів, пов'язаних з ухиленням від проходження військової служби.

Виклад основного матеріалу

Злочини, передбачені статтями 407-409 Кримінального кодексу України, належать до числа тих, які пов'язані з ухиленням від проходження військової служби. Вони є одними з найнебезпечніших у військовій сфері. Під час їх вчинення військовослужбовці порушують норми Конституції України, Військову присягу та вимоги Статутів Збройних Сил України, відповідно до яких захист Вітчизни, незалежності та її територіальної цілісності є обов'язком громадян України [6, с. 58].

Статистика останніх років вказує на те, що саме злочини, пов'язані з ухиленням від проходження військової служби, є найбільш поширеними серед військових злочинів. Так, за даними Генеральної прокуратури України, в 2013 році органами досудового розслідування було розпочато 341 кримінальне провадження за фактом вчинення військових злочинів, з яких 41 (12%) - пов'язані з ухиленням від проходження військової служби. У 2014 році кількісні показники вчинення військових злочинів збільшились у десятки разів, а саме органами досудового розслідування за фактом їх вчинення внесено 4 045 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з яких 2945 (72,8%) - за фактом ухилення від проходження військової служби. Навіть посилення у 2015 році кримінальної відповідальності за вчинення вказаних злочинів не зумовило зниження їх кількісних показників. У вказаному році було розпочато 6 083 кримінальних проваджень, з яких 4 965 (81,6%) пов'язані з ухиленням від проходження військової служби. У 2016 році зареєстровано 3 580 кримінальних проваджень, з яких 2736 (76,4%) - пов'язані з ухиленням від проходження військової служби. У 2017 році зареєстровано 4 512 кримінальних проваджень, з яких 3 652 (76,4%) - пов'язані з ухиленням від проходження військової служби.

Значним внеском у науковому опрацюванні питань методики розслідування досліджуваних злочинів стали наукові праці таких вчених України та країн СНД, як А.А. Тер-Акопов, А.А. Остапенко, А.В. Іщенко, Б.В. Бабін, В.О. Бугаєв, В.С. Давиденко, В.А. Шершеньков, В.М. Стратонов, Г.О. Блінов, Є.Л. Стрельцов, М.Г. Колодяжний, М.Б. Головко, М.І. Панов, М.Н. Савельєв, М.І. Карпенко, Н.С. Антоненко-Куличенко, О.Н. Ярмиш, П.П. Богуцький, Х.М. Ахметшин.

Так, В.М. Стратонов та Є.Л. Стрельцов, за участі колективу вчених Н.С. Антоненко-Куличенка, Б.В. Бабіна, І.В. Басиста, Г.О. Блінової, П.П. Богуцького, присвятили свою монографію «Військові злочини: кримінально-правова, криміналістична та кримінологічна характеристика», видану в 2015 році, таким питанням: дослідження проблеми реформування воєнної правоохоронної сфери в напрямі створення ефективної системи боротьби з військовими злочинами; кримінально-процесуальної діяльності як окремого виду пізнання в процесі розслідування військових злочинів; характеристиці військових злочинів із точки зору міжнародного права; методиці розслідування окремих військових злочинів [2, с. 1].

У статтях М.І. Карпенка «Самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство: методика розслідування злочинів, передбачених ст.ст. 407, 408 кримінального кодексу України» та «Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом: окрема методика розслідування злочинів, передбачених ст. 409 Кримінального кодексу України» висвітлювалися питання, присвячені аналізу складів злочинів, пов'язаних із ухиленням від проходження військової служби, та окремі аспекти методики розслідування вказаних злочинів на різних етапах досудового розслідування [6, с. 1].

У посібнику М.І. Карпенка «Військові злочини: характеристика, методика розслідування та запобігання», виданому у 2013 році, приділяється увага питанням кримінально-правової характеристики, методиці розслідування та запобіганню злочинів, передбачених розділом XIX Особливої частини Кримінального кодексу України [5, с. 1].

Однак вказані наукові праці М.І. Карпенка були розкритиковані колективом вчених у складі А.В. Іщенка, В.С. Давиденка, О.Н. Ярмиша у статті ««Творці» методик розслідування злочинів - професіонали чи переписувачі?». Так, у вказаній статті науковці підняли проблему недостатньої наукової розробленості методики розслідування військових злочинів, а також негативного впливу плагіату на розвиток юридичних наук в Україні [10, с. 145].

Значно більша увага нашому предмету дослідження приділялася фахівцями у галузі кримінального права та кримінології. У статті л.А. Остапенко та М.Б. Головко «Спеціальний суб'єкт військових злочинів» розглядається проблема визначення спеціального суб'єкта військових злочинів та встановлення кола осіб, які можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення протиправних діянь, передбачених статтями Розділу ХІХ Особливої частини КК України [9, с. 145].

М.Г. Колодяжний у своїх наукових працях приділяв увагу кримінологічній характеристиці військових злочинів.

Крім того, у 2002 році М.О. Бугаєвим була захищена дисертація на тему «Військові злочини і покарання». У 2011 році Є.В. Пузиревським захищена дисертація на тему «Кримінологічний аналіз і запобігання військовим злочинам».

Указані здобутки вчених, які розробляли питання кримінально-правової та кримінологічної характеристики злочинів, пов'язаних з ухиленням від проходження військової служби, на жаль, не призвели до їх однозначної інтерпретації. Немає єдиної думки щодо змісту деяких ознак об'єктивної сторони зазначеного злочинного посягання, форми та виду вини, виникають також різні позиції щодо кваліфікації та розмежування злочинів, передбачених ст. ст. 407, 408 та 409 КК України.

Усе зазначене дозволяє зробити висновки про те, що у криміналістичній літературі питанням, присвяченим методиці розслідування злочинів, які пов'язані з ухиленням від проходження військової служби, не приділялось достатньої уваги. З іншого боку, практикою накопичено певний досвід виявлення та розслідування цих злочинів, який, безумовно, потребує відповідного теоретичного опрацювання.

Таким чином, в умовах сьогодення необхідність наукового розроблення методики виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних з ухиленням від проходження військової служби, зумовлена потребами практики та є надзвичайно актуальною.

криміналістичний військовий злочин служба

Література