Розроблення та впровадження системи заходів виявлення та запобігання корупції на підприємстві

- запровадження системи електронного адміністрування ПДВ із 2016 р.;

- запровадження автоматичного відшкодування ПДВ із квітня 2017 р.;

- запровадження системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків (СМКОР) із квітня 2017 р. у тестовому режимі та з липня - в повноцінному режимі. Щоправда, дію системи призупинено з січня 2018 р. з метою поліпшення критеріїв блокування накладних [1].

нині є проблеми щодо заходів по боротьбі із корупцією: вони зовсім не виконують свою функцію, є недієвими та неефективними. Вони являють собою лише формальність, просту «показуху». Звичайно, такий характер боротьби з цим «усюдисущим злом», перш за все, зумовлений незацікавленістю влади в подоланні корупції. тут лавровий вінець скоріше стає для них поразкою, бо тотально корумповані сама влада та всі, кого не візьми, бізнесмени.

Та й покарань у нас особливо не бояться, бо не такий страшний чорт, як його малюють. Репресивні заходи не особливо ефективні. На жаль, у нас широка практика ігнорування законів, що, своєю чергою, призводить до змоги уникати відповідальності і фактичної відсутності реальної відповідальності за корупційні дії. Реальне посилення відповідальності зменшило б випадки прояву корупції. Посилює негатив вищевикладеного та олії у вогонь підливає інший, безперечно, проблематичний аспект: правоохоронним органам доволі складно викривати випадки корупції через високу пасивність із боку підприємців. У разі виявлення корупційної складової частини на підприємстві, власник або керівник бажає самостійно вирішити цю проблему, щоб «не виносити сміття з хати». На жаль, лише приблизно 2% готові повідомити про це відповідні органи.

Безпосередньо така латентність зумовлена тим, що корупція часто сприймається як «нормальна» практика ведення бізнесу, зазвичай вона має функціональний характер. З її допомогою можна подолати повсякденні проблеми ведення бізнесу. Вона навіть допомагає вирішити незручності, які сама створила: спіймали з хабаром - нічого, можна ж відкупитися! Ось чому все поширюється далі, глибше, виникає відчуття безкарності: навіщо боятися покарання, якщо всюди можна «забашляти»? Ось вони наслідки її багаторічної поглибленої інтегрованості в наше з вами життя. І тому менталітет - одна з беззаперечно головних та найбільших проблем.

Після глибинного аналізу та роздумів можна дійти висновку, що для повного знищення вірусу корупції в бізнесі все ж є панацея. Але це має бути ґрунтовне лікування. Ця боротьба повинна мати комплексний характер, причому має починатися з найвищих щаблів влади. Але, безумовно, найголовніше - зменшити рівень толерантності до внутрішньобізнесової корупції. Цього можна досягти шляхом реалізації інформаційних заходів, а саме: роз'яснення негативних наслідків корупції в приватному секторі для бізнесу. Також дієвим стане запровадження публічного, показового характеру судових процесів разом із підвищенням міри покарання за корупційні дії. Це має послужити гарним прикладом того, чому займатися корупцією не варто, і закарбує в головах людей впевненість, що їм просто так все з рук не зійде.

Також важливо активізувати і самих підприємців у протидії, а не очоленні корупції: запровадити створення галузевих етичних кодексів, бізнес-асоціацій із подальшим публічним висвітленням фактів корупції (засудження з боку колег та партнерів разом із неминучими репутаційними втратами може бути навіть більш ефективним, аніж судове переслідування з подальшим покаранням).

Підприємці також самі мають змогу вдало реалізувати деякі заходи, спрямовані на боротьбу з корупцією, без втручання і допомоги ззовні. Це і впровадження прозорих тендерних процедур, і колегіальне прийняття рішення щодо здійснення закупівель, створення внутрішньофірмового етичного (антикорупційного) кодексу або преміювання персоналу за збільшення ефективності закупівель (бонуси за вигідні контракти, виплата посередницьких, агентських за перспективних клієнтів тощо). Тут вже на що фантазії вистачить. Однак для того, щоб приватний бізнес із власної ініціативи очистився від корупції, протидіяв їй, треба, щоб він був зацікавлений у цьому [5, с. 257].

Підприємства з державною або комунальною участю формують в Україні значну частку ВВП, зайнятості та ринкової капіталізації. Вони є одними з основних постачальників таких ключових послуг населенню, як електроенергія, транспорт, вода, телекомунікації та поштові послуги. Актуальність реформи управління державними та комунальними підприємствами пов'язана з укладеною Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, де до пріоритетних завдань зараховано викорінення корупції в державному секторі, а також у процесах глобальної економічної інтеграції.

однією з головних проблем є запровадження належних процедур підзвітності та прозорості, зокрема встановлення чітких процедур щодо можливості доступу до інформації щодо результатів діяльності підприємства та результатів його роботи.

обмеження щодо запобігання корупції на державних підприємствах діє лише стосовно посадових осіб юридичних осіб публічного права та не охоплює велику частину працівників державних підприємств. Це спричиняє виникнення порушень антикорупційного законодавства, непрозорого кадрового добору, що призводить до роботи на одному підприємстві близьких родичів або некомпетентних осіб, наближених до керівництва державного підприємства, ведення власного бізнесу коштом ресурсів державного підприємства [4].

Діяльність державних підприємств є не завжди прозорою, обмежена можливість отримати інформацію про мету та підстави їх утворення, економічний ефект від їх діяльності, надане державою майно та фінансові зобов'язання і результати діяльності цих підприємств, непоодинокі випадки зарахування державних підприємств до неприбуткових, що призводить до значних збитків у діяльності державного сектору економіки та неефективного управління державним майном.

До заходів запобігання корупції на підприємствах можна зарахувати такі:

1. проведення періодичної інвентаризації державних та комунальних активів і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру;

2. удосконалення і централізація систем управління державним майном, що передбачає закріплення конкретних функцій за кожним органом державної влади;

3. уніфікація форм звітності всіх органів управління державним та комунальним майном; забезпечення відкритого онлайн доступу до інформації про державне та комунальне майно;

4. модернізація системи контролю за обліком державного майна, орієнтована, насамперед, на виявлення змін у реєстрах з обліку майна;

5. запровадження єдиного моніторингу ефективності управління об'єктами державної власності;

6. запровадження обмежень щодо надання державним підприємствам статусу неприбуткових [2].

отже, якщо Україна не зможе знизити корупцію, то ВВП на одну особу у 2040 р. становитиме 30% від аналогічного показника в ЄС. Якщо рівень корупції в Україні знизиться до найвищого рівня корупції серед країн-членів ЄС, то український ВВП на одну особу становитиме 40% усередненого показника по ЄС. Якщо рівень корупції в Україні буде таким самим, як і в середньому по ЄС, то у 2040 р. український ВВП на одну особу перевищить 50% усередненого показника по ЄС і далі цей розрив буде швидко скорочуватись.

Література

1. Закон України «Про антикорупційну стратегію на 2018-2020 роки». URL: http://www.knuba.edu.ua/ukr/wp-content/ uploads/2016/10/.

2. Національна доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики у 2018 р. від 29 березня 2019 р.: https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2019/07/Natsdopovid-2018.pdf.

3. Публічний аудит. Особливості роботи та результати діяльності антикорупційних органів України. ЦКЬ: http://publicaudit.com.ua/reports-on-audit/osoblivosti-roboti-ta-rezultati-diyalnosti-antikoruptsijnih-organiv-ukrayini/.

4. Ефективність запобігання та протидії корупції в Україні: проблеми та перспективи. ТЖЬ: http://www.vidkryti-ochi.org.ua/ 2015/02/blog-post.html.

5. Невмержицький Є.В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії. Київ: КНТ, 2008. 368 с.

Размещено на Allbest.ru