Рівні та напрями адміністративно-правової протидії корупції в органах прокуратури в Україні

Висвітлюються питання визначення рівнів та напрямів адміністративно-правової протидії корупції в органах прокуратури. Виділено рівні адміністративно-правової протидії корупції в органах прокуратури: міжнародний; загальнодержавний внутрішньовідомчий.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 20.01.2022
Размер файла 26,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівні та напрями адміністративно-правової протидії корупції в органах прокуратури в Україні

Гриценко І.С.,

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, декан юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

У статті висвітлюються питання визначення рівнів та напрямів адміністративно-правової протидії корупції в органах прокуратури в Україні.

Виділено такі рівні адміністративно-правової протидії корупції в органах прокуратури України: міжнародний; загальнодержавний внутрішньовідомчий (здійснюється щодо системи органів прокуратури в загальному відомчому порядку); загальнодержавний правоохоронний; регіональний внутрішньовідомчий; регіональний правоохоронний (здійснюється регіональними прокуратурами та регіональними відділами військової прокуратури та Спеціалізованої військової прокуратури); місцевий внутрішньовідомчий; місцевий правоохоронний.

Виокремлено напрями адміністративно-правової протидії корупції в органах прокуратури України: 1) за суб'єктами протидії та суб'єктами, стосовно яких здійснюється протидія корупції: внутрішньовідомча протидія корупції; протидія корупції, що здійснюється зовнішніми органами; протидія корупції у сферах функціонального призначення органів прокуратури самими такими органами; 2) за сферами протидії корупції: протидія корупції у сфері внутрішніх адміністративних питань (призначення на посади, преміювання, питання притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо); протидія корупції у сфері розслідування злочинів; протидія корупції у сфері підтримання державного обвинувачення в суді; протидія корупції у сфері координації діяльності органів досудового розслідування; протидія корупції у сфері притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення; протидія корупції в інших сферах діяльності прокуратури; 3) за суб'єктами корупційних правопорушень: протидія корупції щодо прокурорів; протидія корупції щодо пов'язаних із прокурорами осіб; протидія корупції стосовно інших працівників прокуратури; протидія корупції щодо органів, які координаційно пов'язані із системою органів прокуратури; протидія корупції стосовно інших осіб; 4) за характером дій: превентивна протидія корупції; правозахисна протидія корупції; правовідновлювальна протидія корупції.

Ключові слова: рівні, напрями, протидія корупції, прокуратура України, антикорупційна діяльність.

LEVELS AND AREAS OF ADMINISTRATIVE AND LEGAL ACTION AGAINST CORRUPTION IN PROSECUTOR BODIES IN UKRAINE

The article covers the issues of determining the levels and directions of administrative and legal counteraction to corruption in prosecuting bodies in Ukraine. протидія корупція прокуратура

The following levels of administrative and legal counteraction to corruption in the bodies of the Prosecutor's Office of Ukraine are highlighted: international; nationwide intra-departmental (carried out on the system of prosecutorial bodies in the general departmental order); nationwide law enforcement; regional intra-departmental; regional law enforcement (carried out by regional prosecutor's offices and regional departments of the Military Prosecutor's Office and the Specialized Military Prosecutor's Office; local intra-de- partmental; local law enforcement.

The directions of administrative and legal counteraction to corruption in the bodies of the Prosecutor's Office of Ukraine are distinguished: 1) by the subjects of counteraction and entities in respect of which the corruption is being counteracted: intra-departmental counteraction to corruption; counteracting corruption by external bodies; counteracting corruption in the functional areas of the prosecution bodies by such bodies; 2) in the areas of combating corruption: combating corruption in the field of internal administrative issues (appointment, remuneration, disciplinary proceedings, etc.); counteracting corruption in crime investigations; counteracting corruption in the field of public prosecution in court; counteracting corruption in the area of coordination of pre-trial investigation bodies; counteracting corruption in the area of administrative liability for corruption offenses; counteracting corruption in other areas of the prosecutor's office; 3) for the subjects of corruption offenses: combating corruption against prosecutors; combating corruption related to prosecutors; counteracting corruption against other prosecutors; counteracting corruption in relation to bodies that are coordinated with the prosecutorial system; counteracting corruption against others; 4) by nature of actions: preventive counteraction to corruption; human rights counteraction to corruption; anti-corruption counteraction.

Key words: levels, directions, counteracting corruption, the prosecutor's office of Ukraine, anti-corruption activities.

Наукова розробка механізму адміністративно-правової протидії корупції в органах прокуратури передбачає осмислення напрямів та рівнів такої протидії.

Актуальність обраної тематики полягає в реформі самої прокуратури, внаслідок чого змінилося її концептуальне функціональне призначення. Зокрема, зазнали зміни і принципи субординаційних взаємозв'язків органів прокуратури вищого рівня та їх адміністративно підпорядкованих підрозділів нижчого рівня та можливість адміністративно-владного впливу на діяльність прокурорів. Відповідні законодавчі зміни вносять істотні корективи в рівні та напрями адміністративно-правової протидії корупції в прокуратурі України. Особливо суттєво змінено зовнішню антикорупційну діяльність органів прокуратури, оскільки нове законодавство залишило винятково прерогативою функції прокуратури - забезпечення державного обвинувачення в суді. Тим не менше, виконуючи ці обов'язки, прокурори координують діяльність органів досудового розслідування, що дає їм змогу протидіяти корупції

в правоохоронних органах на час досудового розслідування наданими їм організаційними та адміністративними засобами впливу. Варто наголосити на тому, що прокурори залишаються суб'єктами протидії корупції в частині виявлення, розслідування, складання та направлення до суду протоколів про виявлені корупційні правопорушення, що залишає за системою органів прокуратури певні повноваження щодо розслідування корупційних правопорушень.

З огляду на викладене можемо дійти висновку про беззаперечну актуальність перегляду рівнів та напрямів протидії корупції в органах прокуратури України, які зазнали істотних змін. При цьому здійснювати таку розробку варто з урахуванням наявних у доктрині позицій та попередніх розробок.

Серед дослідників, які розглядали протидію корупції в органах прокуратури України з адміністративно-правової точки зору, можна назвати таких: Л.А. Аркуша, М.Ю. Бездольний, В.О. Бєлік, А.В. Гайдук, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, Д.Г. Заброда, В.О. Завгородній, Д.І. Йосифович, В.І. Литвиненко, О.І. Олійник, С.С. Серьогін, Р.М. Тучак, І.І. Яцків та ін. Праці останніх стали теоретичним підґрунтям для нашого дослідження. тим не менше наукові погляди на цю проблематику в контексті реформованої системи прокуратури мають бути переглянутими.

Метою статті є визначення рівнів та напрямів адміністративно-правової протидії корупції в органах прокуратури в Україні.

Розпочинаючи дослідження з рівнів протидії корупції, варто зауважити, що відповідне поняття трактується у таких значеннях: 1) це - ступінь якості або величина, які досягнуті в чому-небудь [1, с. 547];

2) шар ієрархічної структури [2, с. 1223]. Отже, розглядатимемо поняття "рівень" в останньому з наведених його розумінь.

В.І. Литвиненко надає таке визначення рівнів адміністративно-правової протидії корупції: "Це виокремлена горизонталь системи державних органів та місцевого самоврядування, в якій юрисдикцією органів охоплюється певне коло суспільних відносин, та поширюється така юрисдикція на всю територію держави чи на її частину, між якими існують адміністративно-правові відносини координації з приводу заходів запобігання, виявлення та боротьби з корупцією, щодо яких відповідні органи мають суміжні повноваження, що створює потенційно несприятливі для здійснення корупційних діянь умови, обмежує можливість розвитку корупції, виявляє наявну корумпованість державних органів та окремих чиновників, сприяє подоланню та викоріненню корупції з державно-владного апарату шляхом усунення наслідків корупції, притягнення винних у корупційних правопорушеннях до юридичної відповідальності, поновлення прав та інтересів особам, які їх втратили внаслідок корупційної діяльності інших осіб" [3, с. 86]. З визначенням поняття повною мірою погоджуємося. Таким чином, рівні протидії корупції в системі органів прокуратури України, насамперед, визначаються юрисдикцією та системою органів прокуратури України.

У науці наведено чимало модифікацій класифікації рівнів, за якою здійснюється адміністративно-правова протидія корупції. Нам імпонує такий підхід до їх визначення [3, с. 86-87]:

- міжнародний - здійснюється національними органами у співробітництві з компетентними органами інших держав;

- загальний державний - здійснюється органами спеціальної юрисдикції щодо протидії корупції на загальнодержавному рівні та органами, до повноважень яких належать притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних правопорушень щодо загального адміністрування такої діяльності, а також Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття Антикорупційної стратегії, державної антикорупційної програми відповідно та інших адміністративно-правових норм, спрямованих на протидію корупції;

- відомчий загальнодержавний - здійснюється органами державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, з приводу протидії корупції у відповідних відомствах та суспільних відносинах, які підлягають управлінню, регулюванню, нагляду та контролю відповідно до повноважень наведених органів;

- загальний регіональний та обласний - здійснюються на рівні адміністративно-правового регулювання загальної антикорупційної діяльності та діяльності з притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних правопорушень на рівні області, Арк, міст Києва і Севастополя, або наведених адміністративно-територіальних одиниць у сукупності (регіонів);

- відомчий регіональний та обласний - здійснюються на рівні ланки відомств, юрисдикція яких поширюється на територію областей, АРК, міст Києва і Севастополя, або наведених адміністративно-територіальних одиниць у сукупності (регіонів), якщо такі відомства координують антикорупційну діяльність органів нижчої ланки, з приводу протидії корупції у відповідних відомствах та в суспільних відносинах, які підлягають управлінню, регулюванню, нагляду та контролю відповідно до повноважень наведених територіальних відділень органів;

- місцевий загальний - здійснюється спеціальними органами найнижчої ланки щодо загальної протидії корупції, а також органами найнижчої ланки, до повноважень яких належать притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності осіб, які вчинили корупційні правопорушення, щодо протидії конкретним корупційним виявам у суспільстві;

- місцевий відомчий - здійснюється керівниками або спеціально визначеними службовими та посадовими особами щодо протидії корупції в органах чи їх структурних або територіальних підрозділах найнижчої ланки щодо безпосередньої протидії корупції у відповідних органах/підрозділах.

Вважаємо, що така класифікація є однією з найбільш комплексних та структурованих і відображає сутність рівнів протидії корупції в нашій державі. Основою для наведеної класифікації рівнів є, по-перше, ланковість, по-друге, тип юрисдикції. Так, під "загальною" протидією автор розглядає протидію, яка здійснюється щодо усіх сфер суспільного життя органами досудового розслідування, а також органами, в компетенції яких - притягнення до відповідальності фізичних осіб за порушення дисциплінарної відповідальності.

Не заперечуючи повною мірою підхід В.І. Литвиненка щодо вибору термінологічної основи, варто зазначити, що при зміні терміна "загальний" на "правоохоронний" у відповідній класифікації рівнів остання тільки б покращилась і була б більш визначеною. Це дало б змогу уникнути низки теоретичних і практичних неузгоджень, адже термін "загальна протидія", використаний науковцем, може бути сплутаний із протидією в органах загальної юрисдикції, до повноважень яких входить реалізація державної політики в більшості сфер суспільного життя, наприклад, районні адміністрації. Крім цього, навіть у нашому дослідженні, коли використовувався термін "загальна протидія корупції", малася на увазі протидія, яка здійснюється керівниками органів прокуратури в загальному порядку, як і керівниками будь-яких інших державних органів без використання спеціальної правоохоронної компетенції. тому замінити термін "загальна протидія корупції" для визначення рівнів було б доволі доцільним у цьому випадку.

Досліджуючи рівні протидії корупції в органах прокуратури, зауважимо, що прокуратура має повноваження щодо розслідування та ініціювання притягнення до адміністративної відповідальності осіб за адміністративні правопорушення у сфері корупції. тому, відповідно до класифікації, в прокуратурі реалізовуватимуться усі рівні протидії корупції залежно від напряму, в якому така протидія здійснюється.

Розглядаючи питання рівнів, варто звернути увагу і на ланкову структуру органів прокуратури України. Так, В.Л. Федоренко зазначає, що територіальні, а також інші прокуратури в сукупності становлять злагоджену триланкову систему органів прокуратури. Через специфіку управління в прокуратурі ця система має ієрархічний характер. вищою ланкою прокурорської системи в Україні є Генеральна прокуратура України. Другу ланку системи органів прокуратури утворюють прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також прирівняні до них спеціалізовані прокуратури (наприклад, військові прокуратури регіонів, військова прокуратура Чорноморського флоту і вВйськово-Морських сил України). Третю ланку прокурорської системи становлять міські, районні, міжрайонні, районні у містах та інші прирівняні до них прокуратури (наприклад військові прокуратури гарнізонів) [4, с. 205; 5]. Однак окремо варто звернути увагу на питання ланковості спеціалізованих прокуратур, особливо спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Головної військової прокуратури. Станом на сьогодні відповідні прокуратури забезпечують розслідування та забезпечення представництва державного обвинувачення в суді щодо корупційних злочинів.

Оскільки юрисдикція та специфіка діяльності останніх поширюється на всю територію України, відповідно до наведеної класифікації, протидію корупції, яка ними здійснюється, варто зарахувати до загальнодержавної правоохоронної протидії корупції, а не регіональної. Підпорядковані їм прокуратури поряд із регіональними мають бути зараховані до регіонального рівня правоохоронної протидії корупції. І, відповідно, місцеві прокуратури здійснюють протидію корупції на місцевому правоохоронному рівні.

Підсумовуючи викладене, ґрунтуючись на положеннях Закону України "Про прокуратуру" [6] та позиціях наведених науковців, виділимо рівні протидії корупції в органах прокуратури України: міжнародний; загальнодержавний внутрішньовідомчий (здійснюється щодо системи органів прокуратури у загальному відомчому порядку); загальнодержавний правоохоронний; регіональний внутрішньовідомчий; регіональний правоохоронний (здійснюється регіональними прокуратурами та регіональними відділами військової прокуратури та Спеціалізованої військової прокуратури); місцевий внутрішньовідомчий; місцевий правоохоронний.

Нерозривно пов'язаною з рівнями протидії корупції категорією є напрями протидії корупції в Україні. Тому вважаємо за доцільне її дослідити.

В.І. Возьний, розглядаючи основні напрями взаємодії у сфері запобігання та протидії корупції, доводив, що ними є групи функціонально визначених об'єднаних єдиною метою дій суб'єктів щодо запобігання та протидії корупції, реалізація яких здійснюється шляхом співробітництва цих суб'єктів. У найширшому розумінні можна виділити чотири магістральних напрями зазначеної взаємодії: а) нормовстановчий; б) профілактичний; в) нормозастосовчий; г) нормоохоронювальний [7, с. 132; 8]. Прокуратури та інші правоохоронні органи, протидіючи корупції як усередині відомства, так і здійснюючи зовнішню протидію корупції, взаємодіють із різними відомствами. ця взаємодія може бути компетентно функціональною, організаційною, координаційною, інформаційною тощо. Отже, крізь призму напрямів взаємодії щодо протидії корупції загалом можна виділяти напрями протидії. З огляду на наведене виділені нормовстановчий, профілактичний, нормозастосовчий та нормоохоронювальний напрями протидії корупції стосуються досліджуваної нами протидії і можуть бути схарактеризовані як напрями адміністративної управлінської діяльності в органах прокуратури та інших органах, які протидіють корупції в досліджуваній системі.

Дещо інший підхід до виділення напрямів протидії корупції використав О.А. Коваленко. На його думку, головними напрямами протидії корупції є: подальше вдосконалення законодавчої бази; запобігання корупції; виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень; забезпечення покарання осіб, винних у вчиненні корупційних правопорушень; поновлення порушених корупційними діяннями законних прав та інтересів осіб; усунення наслідків корупційних діянь [9, с. 109]. Хоча вказана думка має право на існування, більшість із виділених напрямів ми б схарактеризували як завдання антикорупційної діяльності в органах прокуратури України. Тим не менше варто констатувати, що "напрями" є доволі абстрактним поняттям, а тому нічого дивного у збігу цієї категорії із завданнями, функціями чи метою протидії корупції в теоретичних джерелах немає.

Також залежно від характеру та основної мети застосування антикорупційних заходів у літературі вирізняють такі основні напрями протидії корупції: 1) запобігання корупції; 2) виявлення, розгляд фактів корупційних діянь із притягненням до передбаченої законом відповідальності; 3) поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь; 4) удосконалення антикорупційного законодавства [7, с. 48]. Аналогічний підхід висловлював М.І. Мельник, виділяючи такі основні напрями протидії корупції: запобігання соціальним передумовам корупції та усунення причин і умов (корупційних ризиків), що сприяють виникненню корупційних діянь; виявлення, розслідування, розгляд фактів корупційних діянь, притягнення осіб, винних в їх вчиненні, до передбаченої законом відповідальності; вдосконалення антикорупційного законодавства; поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь [10, с. 217-219; 11, с. 306; 12, с. 192]. Наведені напрями повною мірою узгоджуються з функціональною природою діяльності з протидії корупції в органах прокуратури. При цьому "запобігання корупції" може трактуватися значно ширше, а тому доцільніше було б замість цього словосполучення використати тезу "превентивна діяльність" щодо протидії корупції.

Е.С. Молдован, аналізуючи окремі наукові напрацювання [13; 14; 15; 16] та інформаційно-методичні матеріали [17], класифікує заходи антикорупційного характеру на державній службі, об'єднавши їх у групи за напрямами: адаптаційний, забезпечення прозорості та гласності, каральний, організаційно-управлінський, правовий, превентивний, соціально-економічний [18]. Такий узагальнювальний підхід є доволі структурованим і відображає основну сутність сукупності антикорупційних заходів. Тому рівною мірою можемо узяти до уваги відповідну класифікацію для виділення авторської класифікації.

З.С. Гладун до основних напрямів протидії корупції зараховує розвиток лібералізації та дерегуляції економіки, розширення законодавчої основи, прискорення практичної реалізації адміністративної реформи, неухильне додержання принципів рівності та справедливості в реагуванні на факти корупційних діянь та інших зловживань посадовим становищем, зокрема, ретельну перевірку та гласну правову оцінку всіх (незалежно від часу) фактів створення приватного капіталу шляхом використання (відкрито або завуальовано) державної власності [19, с. 14].

О.В. Ткаченко у своєму дослідженні наближених категорій зазначає, що основними напрямами протидії корупції серед співробітників міліції мають бути: нормативно-правове забезпечення антикорупційних заходів; удосконалення управління та організації діяльності підрозділів органів внутрішніх справ, регламентація службово-функціональної діяльності; вдосконалення заходів суб'єктів боротьби з корупцією з виявлення корупції та притягнення винних осіб до відповідальності [20, с. 162].

На думку О.Г. Боднарчука, серед напрямів протидії корупції в Державній кримінально-виконавчій службі України варто виділити такі [21, с. 26-27]:

1) постійний аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства, звітування підрозділів установ виконання покарань про вчинені співробітниками органів, установ та слідчих, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, корупційні та правопорушення, пов'язані з корупцією, та інші зловживання;

2) розроблення пропозицій щодо ведення анти- корупційних організаційних заходів у кадровій політиці: постійний контроль за виконанням службових обов'язків; жорсткий відбір кандидатів на службу та навчання у відомчі навчальні заклади; використання поліграфа для якісного відбору кандидатів на службу та проведення службових розслідувань; забезпечення перепідготовки кадрів; своєчасна посадова ротація кадрів тощо;

3) своєчасне та об'єктивне реагування на порушення дисципліни та недотримання положень Кодексу етики і службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України;

4) створення каналів отримання від громадян, ув'язнених, засуджених інформації про корупційні правопорушення, вчинені співробітниками органів, установ та слідчих ізоляторів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України;

5) своєчасне реагування на скарги, сигнали та повідомлення про можливі випадки корупційних правопорушень в органах, установах та слідчих ізоляторах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України;

6) забезпечення гідного матеріального становища та нормальних житлових умов, побутової інфраструктури співробітників пенітенціарної системи;

7) запровадження стимулюючих норм до антико- рупційної поведінки співробітників заохоченням за повідомлення про факт вчинення корупційного правопорушення або інші заходи, які також сприяють протидії корупції.

Наведені позиції науковців відображають підхід до виділення напрямів протидії корупції в межах конкретних відомств, а тому можуть застосовуватися за аналогією у процесі виділення основних напрямів протидії корупції в органах прокуратури України. останніх, як неодноразово зазначалося, характеризують їхні особливості. При цьому багато окреслених напрямів можна схарактеризувати саме як завдання та/або засоби протидії корупції в органах прокуратури України.

Доцільно також навести позицію В.Л. Федоренко з приводу того, що за своїм змістом повноваження прокуратури України можуть бути поділені на три основні групи: 1) повноваження у виявленні порушень законів, причин порушень та умов, що їх спричинюють; 2) повноваження, спрямовані на усунення порушень законів, причин та умов, що їх спричинюють; 3) повноваження щодо притягнення порушників закону до відповідальності [4, с. 209]. Саме ці повноваження мають стати основою для виділення напрямів протидії корупції в органах прокуратури України, адже компетенція - головний критерій для визначення сталих напрямів адміністративно-правової протидії корупції в Україні.

Беручи до уваги наведене, можна виділити такі основні напрями протидії корупції в органах прокуратури України:

1) за суб'єктами протидії та суб'єктами, стосовно яких здійснюється протидія корупції: внутрішньовідомча протидія корупції; протидія корупції, що здійснюється зовнішніми органами; протидія корупції у сферах функціонального призначення органів прокуратури самими такими органами;

2) за сферами протидії корупції: протидія корупції у сфері внутрішніх адміністративних питань (призначення на посади, преміювання, питання притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо); протидія корупції у сфері розслідування злочинів; протидія корупції у сфері підтримання державного обвинувачення в суді; протидія корупції у сфері координації діяльності органів досудового розслідування; протидія корупції у сфері притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення; протидія корупції в інших сферах діяльності прокуратури;

3) за суб'єктами корупційних правопорушень: протидія корупції щодо прокурорів; протидія корупції щодо пов'язаних із прокурорами осіб; протидія корупції стосовно інших працівників прокуратури; протидія корупції щодо органів, які координаційно пов'язані із системою органів прокуратури; протидія корупції стосовно інших осіб;

4) за характером дій: превентивна протидія корупції; правозахисна протидія корупції; правовідновлювальна протидія корупції.

Варто наголосити, що перелік підстав класифікації напрямів протидії корупції не є вичерпним.

Підсумовуючи, можна резюмувати, що рівні та напрями протидії корупції в органах прокуратури є надзвичайно багатогранними, кожен рівень та напрям протидії корупції - не менш важливі для загального механізму протидії корупції в органах прокуратури України. Визначення напрямів протидії корупції доцільно здійснювати, спираючись на ланкову структуру органів прокуратури України та частково повноважень і компетенції, яка реалізовується на тому чи іншому рівні. Натомість напрями можуть бути класифіковані за багатьма критеріями, в результаті чого виділяються окремі блоки напрямів, які треба вдосконалювати на рівні адміністративно-правового регулювання.

Література

1. Словник української мови. Т 8. Київ: Наук. думка, 1977. 927 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2007. 1552 с.

3. Литвиненко В.І. Рівні адміністративно-правової протидії корупції в Україні. Науковий вісник. Херсонського державного університету. 2014. Вип. 5-2. Т 4. Ч. 1. С. 84-87.

4. Федоренко В.Л. Інститут прокуратури у механізмі Української держави: сучасний стан і перспективи реформування. Вісник Національної академії державного управління. 2009. Вип. 4. С. 202-213.

5. Жоган Р.А. Конституційно-правовий статус прокуратури в Україні : дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.07. Київ, 2010. 233 с.

6. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 р. № 1697-УИ Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3. Ст. 12.

7. Возьний В.І. Антикорупційна політика в Україні: навч.-метод. посібник. Тернопіль: ТНЕУ, 2013. 241 с.

8. Паладійчук О.Ю. Організаційно-правові засади взаємодії ветеринарної міліції з експертно-криміналістичними підрозділами МВС України: дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.07. Київ, 2012. 232 с.

9. Коваленко О.А. Боротьба з корупцією в митних органах. Вісник Академії митної служби України. Сер. Право. 2012. № 2. С. 107-112.

10. Мельник М.І. Корупція - корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії) : монографія. Київ: юрид. думка, 2004. 399 с.

11. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції : дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2002. 506 с.

12. Бєлік В.О. Поняття та структура адміністративно-правової протидії корупції прокуратурою України. Порівняльно-аналітичне право. 2012. № 3-2. С. 188-192.

13. Скулиш Є.Д. Корупція в Україні: основні напрями протидії в сучасних умовах. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2007. Вип. 16. С. 153-164.

14. Костенко О.М. Корупція кризового типу: поняття і шляхи протидії. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. 2008. № 18. С. 136-141.

15. Машковська І.Л. Антикорупційні ініціативи та шляхи їх реалізації в Україні. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. 2008. № 19. С. 138-144.

16. Мірошник Ю.П. Організаційно-правові засади протидії корупції в органах державної влади та управління. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. 2007. № 16. С. 138-145.

17. Матеріали для проведення спеціальних семінарів із питань запобігання проявам корупції, етики поведінки державних службовців. ЦКЬ: http://www.rv.gov.ua/sitenew/demydivsk/ua/3918.htm.

18. Молдован Е.С. Напрями запобігання та протидії корупції на державній службі: морально-ідеологічний аспект. ЦКЬ: http://www.academy.gov.ua/ej/ej12/txts/10mesmia.pdf.

19. Гладун З.С. Адміністративно-правові засоби боротьби з корупцією. Сучасні проблеми адміністративного права України і шляхи їх вирішення. Проблемна лекція для магістрантів і студентів Юридичного інституту Тернопільської академії народного господарства. Тернопіль, 2000. 48 с.

20. Ткаченко О.В. Адміністративно-правові засади протидії корупції в органах внутрішніх справ: дис. ... кандид. юрид. наук: 12.00.07. Київ: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2008. 208 с.

21. Боднарчук О.Г Адміністративно-правові засади протидії корупції у Державній кримінально-виконавчій службі України: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь, 2016. 40 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.