Новели сімейного законодавства щодо захисту прав дитини на належне утримання

Стан дослідження. Дослідження питань, пов'язаних зі стягненням аліментів неодноразово та у різних аспектах підіймались у юридичній літературі та судовій практиці, зокрема їм присвячені наукові праці багатьох вітчизняних вчених, в тому числі Л. В. Афанасьєвої, В.І. Борисової, В. В. Єфременко, І. В. Жилінкової, Ю.Ф. Іванова, В.А. Кройтор, В. Ф. Маслова, З. В. Ромовської, Л. В. Сапейко, В.І. Труба, Ю.С. Червоного, В. П. Юрасова та інших науковців. Однак внесення змін до СК України, практика застосування норм сімейного законодавства потребують наукового аналізу теоретичних та практичних аспектів забезпечення належного та достатнього утримання дитини, зокрема у випадку стягнення аліментів.

Мета статті. На основі порівняльного аналізу запроваджених законодавством України гарантій права дитини на утримання та практики його застосування висвітлити новели сімейного законодавства щодо посилення гарантій дитини на належне утримання та проаналізувати внесені зміни в контексті встановлення механізму боротьби із неплатниками аліментів, а також посилення правового захисту осіб, які мають право на аліменти.

Виклад основного матеріалу. Важливим кроком законодавця України у сфері посилення прав дитини на належне утримання стало прийняття Закону України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017, що набрав чинності 08.07.2017. [7]

Зокрема стаття 179 СК України доповнена положенням щодо обов'язкового цільового призначення аліментів на дитину, оскільки аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Отож, суттєвим положенням СК України є те, що встановлюється контроль за цільовим витрачанням аліментів, який здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Якщо ж дитина неповнолітня, то вона має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання та їх самостійне одержання та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України. [1]

Важливим нововведенням стала норма СК України щодо можливого способу обрання присудження аліментів за вибором позивача. Адже раніше спосіб присудження аліментів на утримання дитини - частка від заробітку чи тверда грошова сума, залежав від того чи працює платник аліментів, стабільний чи мінливий дохід він отримує, тобто від матеріального становища виключно відповідача. Сьогодні ж частина 3 статті 181 СК України викладена в такій редакції, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Окрім цього, у липні 2018 року було прийнято Закон України № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року (далі - Закон України № 2475-VII), яким внесено зміни до низки законодавчих актів. Метою цього Закону є створення економічних передумов для вдосконалення механізму забезпечення права дітей на достатній рівень життя. [6]

Законом були внесені зміни в тому числі до СК України в частині збільшення мінімального розміру аліментів. Так, у новій редакції СК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також Законом України № 2475-VII встановлено можливість суду не обмежуватися розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Вперше на законодавчому рівні визначено мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Саме такого орієнтиру повинні дотримуватись суди під час ухвалення рішень про стягнення аліментів на утримання дитини, що стало важливою гарантією належного утримання дитини.

Ці законодавчі зміни слугували підставою для подання протягом 2018-2019 років численних позовних заяв до судів загальної юрисдикції про зміну розміру аліментів у зв'язку із внесенням змін до сімейного законодавства.

Водночас згідно з постановою Верховного Суду № 459/2181/17З від 12 вересня 2018 року було висловлено позицію, що зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України. Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.

Оскільки найпоширенішою проблемою щодо можливості визначення розміру аліментів є приховування платником аліментів своїх реальних доходів, зміни не оминули й цього питання. Відтак було розширено коло обставин, які мають враховуватися для визначення розміру аліментів. Так, до статті 182 СК України було включено положення, яке зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд також враховує наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. Окрім цього, повинні враховуватись доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

У СК України було внесено новели щодо виїзду дитини за кордон. Було збільшено перелік заходів для відвідування яких дозволено самостійно вивозити дитину за кордон, а саме, окрім лікування, навчання та відпочинку, доповнено наступними заходами: участь дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей. Загальна сума боргу по аліментах була зменшена, за наявності якої, той із батьків, з яким проживає дитина, може самостійно вивезти дитину за кордон (раніше нарахована аліментна заборгованість становила більше півроку, зараз - понад чотирьох місяців). Наявна можливість того з батьків з ким не проживає дитина та який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертатися з рекомендованим листом до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України, та у разі не надання такої (нотаріально посвідченої) згоди у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Отож, той із батьків, з ким залишилася проживати дитина після розірвання шлюбу, може самостійно вирішувати питання про виїзд дитини за кордон, але не більше ніж на один місяць. А той із батьків, який проживає окремо від дитини та виконує усі вимоги, що прописані у чинному законодавстві, має отримати нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини того із батьків, з ким вона проживає.

Питання виїзду дитини за кордон також стосуються зміни, які були внесені до Цивільного процесуального кодексу України. Відтепер у спрощеному позовному проваджені розглядатимуться справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Зміни також стосуються Закону України «Про судовий збір» у частині звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Тому позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів не сплачують судовий збір. [8]

Відповідно до Закону № 2475-VIII збільшується строк за яким аліменти можуть бути присуджені за минулий час. У новій редакції частини другої статті 191 СК України встановлюється строк десять років замість трьох років.

Санкції сімейного законодавства спрямовані на захист особи, яка має право на аліменти, а не на притягнення до відповідальності боржника. Вони обмежують неплатників аліментів у зловживанні їхніми правами та спонукають виконувати свої обов'язки. Заборгованість за аліментами має несприятливі наслідки для боржника. Тому Законом № 2475-VIII були внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Кримінального кодексу України (далі - КК України), Кримінального-виконавчого кодексу України (далі - КВК України).

Важливим моментом у застосуванні санкцій для осіб, які не виплачують аліменти є внесення їх до Єдиного реєстру боржників. До цього реєстру, потрапляють особи, які мають заборгованість за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів понад 3 місяці. Станом на 26 січня 2020 року кількість записів у реєстрі становить 165688 тисяч осіб. Ці дані демонструють важливість запровадження механізмів подолання проблеми несплати аліментів. [8]

Відповідно до КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, яка тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин. Також було додано важливу норму до КУпАП, що забезпечує захист прав тяжкохворих дітей, за якою несплата аліментів на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Водночас у КК України було встановлено відповідальність за злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, яка становить два роки позбавлення волі. Злісним ухиленням необхідно вважати неприбуття до місця виконання суспільно корисних робіт протягом двох днів з дати, визначеної у направленні уповноваженою посадовою особою уповноваженого органу з питань пробації без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. Отож, за несплату аліментів боржнику загрожує не тільки адміністративна відповідальність, а й притягнення до кримінальної відповідальності.

Законом України № 2475-VIII також було внесено зміни до КВК України. Встановлено, що ув'язненні, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов'язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. Тобто засудженні, які мають заборгованість по аліментах мають обов'язок виконувати суспільно корисні роботи до погашення свого боргу, але з правом на двадцять п'ять відсотків свого заробітку.

Важливими нормами було доповнено Закон України «Про виконавче провадження». Зокрема статтю 8 було доповнено частиною 5 в якій йдеться про те, що автоматизована система виконавчого провадження забезпечує автоматизований арешт коштів боржника за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України за погодженням з Національним банком України. Згідно із Законом № 2475-VIII державний виконавець виносить вмотивовані постанови, якщо наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Постанови державного виконавці стосуються тимчасового обмеження права на виїзд із України; обмеження в праві керування транспортними засобами; обмеження в праві користування зброєю й у праві полювання. Однак, ця санкція не може застосовуватися, якщо транспортний засіб є основним засобом заробітку, боржник утримує інваліда, проходить строкову військову службу або мобілізований, а також якщо проходить службу в районі проведення антитерористичної операції. Вказані обмеження діють до моменту погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Через внесені зміни до українського законодавства за даними Державної прикордонної служби України в базах даних прикордонників на даний час знаходиться близько 120 тисяч осіб, яким виконавчими службами обмежено виїзд за межі України через несплату аліментів. [12]

У Законі України «Про дорожній рух» з'явилася норма відповідно до якої органи МВС України повинні відмовляти особам, які внесені до Єдиного реєстру боржників, у перереєстрації, знятті з обліку транспортного засобу з метою його відчуження та повідомляти про факт звернення такої особи відповідні органи державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про транспортний засіб.

Водночас відповідно до Закону України «Про нотаріат» наявність особи, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, у Єдиному реєстрі боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці є підставою у відмові вчинення нотаріальної дії.

Санкції через несплату аліментів стосуються також і можливості працювати у сфері державної служби. У Законі України «Про державну службу» встановлено, що на посаду державної служби категорії «А» або «Б» не може бути обрана особа, яка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання. Особа, яка бажає зайняти посаду державної служби має подати заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.

Окрім цього, працівники прокуратури та інші високопосадовці, народні депутати та депутати місцевих рад також не зможуть займати відповідні посади та брати участь у виборах, якщо вони мають заборгованість по аліментах. Адже вводиться необхідність подавати заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей понад 6 місяців.

Висновки. Як підсумок, проаналізовані новели сімейного законодавства України, дозволяють мінімізувати можливості для приховування реальних доходів та майна осіб, у яких є обов'язок зі сплати аліментів, конкретизувати розмір аліментів та диференціювати його залежно від реального фінансового стану платників аліментів. Також зміни стосуються гарантій прав дитини та того з батьків, з ким дитина проживає щодо можливості усунення перешкод в отриманні дозволів від того з батьків, хто неналежним чином сплачує аліменти. Отже, Закон № 2475VIII розроблений для забезпечення належного виконання рішень суду щодо стягнення аліментів. Реалізація Закону зменшить розмір боргу по аліментах та забезпечить належне утримання одержувачів аліментів, що, в свою чергу, допоможе захистити їх права.

Цим Законом було внесено зміни до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та державних структур», «Про нотаріат», «Про виконавче провадження»,

«Про дорожній рух» для запобігання відчуженню майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, зокрема, у виконавчому провадженні про стягнення аліментів у разі заборгованості за відповідними виплатами понад три місяці.

право дитина належне утримання аліменти гарантія