Науково-практичні підходи до законодавчого забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії України

Размещено на http://www.allbest.ru

Науково-практичні підходи до законодавчого забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії України

Н.І. Балан, А.В. Кривенко

Окреслено основні засади і концептуальні погляди щодо вдосконалення законодавчого забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії України. З огляду на стратегічний курс держави стосовно набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору актуальним стає питання наближення функцій Національної гвардії України до стандартів Європейського Союзу.

Підкреслено, що наразі у Національній гвардії України запроваджено низку важливих реформ, спрямованих на підвищення спроможностей частин і підрозділів, професіоналізацію особового складу та наближення до вимог стандартів НАТО (щодо військових функцій) та стандартів FIEP (щодо правоохоронних функцій).

Ключові слова: законодавче забезпечення, службово-бойова діяльність, Національна гвардія України.

Н. И. Балан, А. В. Кривенко

НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ЗАКОНОДАТЕЛЬНОМУ ОБЕСПЕЧЕНИЮ СЛУЖЕБНО-БОЕВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НАЦИОНАЛЬНОЙ ГВАРДИИ УКРАИНЫ

Освещены основные аспекты и концептуальные взгляды, касающиеся усовершенствования законодательного обеспечения служебно-боевой деятельности Национальной гвардии Украины. С учетом стратегического курса государства по приобретению полноправного членства Украины в Европейском Союзе и в Организации Североатлантического договора актуальным становится вопрос адаптирования функций Национальной гвардии Украины к стандартам Европейского Союза.

В настоящее время в Национальной гвардии Украины проводится ряд важных реформ, направленных на повышение возможностей частей и подразделений, професионализацию личного состава и приближение к требованиям стандартов НАТО (что касается военных функций) и стандартов FIEP (что касается правоохранительных функций).

Ключевые слова: законодательное обеспечение, служебно-боевая деятельность, Национальная гвардия Украины.

M. Balan, O. Kryvenko

SCIENTIFIC AND PRACTICAL APPROACHES TO LEGISLATIVE SUPPORT OF SERVICE AND COMBAT ACTIVITIES OF THE NATIONAL GUARD OF UKRAINE

The article outlines the basic principles and conceptual views on improving the legislative support of service and combat activities of the National Ukraine.

The National Guard of Ukraine is an effective subject of counteracting the threats to independence, territorial integrity and internal stability during the hybrid war against Ukraine.

Given the strategic course of the state towards Ukraine's full membership in the European Union and the North Atlantic Treaty Organization, the issue of bringing the functions of the National Guard of Ukraine closer to the standards of the European Union becomes relevant.

Rapid changes in the security environment around and within Ukraine, the emergence of new threats require a timely response. The legal basis for taking measures is to improve the legislation, including by amending the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the Law of Ukraine “On the National Guard of Ukraine”, etc.

The authors emphasize that the National Guard of Ukraine has currently implemented a significant range of reforms aimed at enhancing the capabilities of units and subdivisions, professionalization of personnel, and approximation to the requirements of NATO standards (for military functions) and FIEP standards (for law enforcement functions).

The issues of improving the legislative support of the National Guard of Ukraine are currently relevant and need further development.

Keywords: legislative support, service and combat activities, National Guard of Ukraine.

Постановка проблеми

Політична криза в Україні початку 2014 р., анексія Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, початок бойових дій на сході держави стали вагомими чинниками прискорення

реформування як Збройних Сил (ЗС) України, інших військових формувань та правоохоронних органів, так і в цілому сектора безпеки і оборони держави.

Низька готовність частин і підрозділів ЗС України до виконання завдань за призначенням, початок реформування системи МВС спонукали нове керівництво держави сформувати у березні 2014 р. на базі внутрішніх військ МВС України нове військове формування - Національну гвардію України (НГУ) [1]. Слід зазначити, що проект закону розроблявся у доволі стислі терміни, приймався на хвилі яскравих політичних баталій та об'єктивно не зміг повною мірою врахувати всі особливості службово-бойової діяльності НГУ. Законодавчо на нове військове формування у доповнення до функцій, що виконували внутрішні війська МВС України, було долучено функціональний напрям щодо участі у відсічі збройної агресії у взаємодії із ЗС України. Внесення до закону змін і доповнень наприкінці 2015 р. [2] лише дещо впорядкувало відносини Національної гвардії України та Міністерства оборони України, але не продемонструвало системних підходів до законодавчого забезпечення службово-бойової діяльності НГУ.

Схвалення у лютому 2019 р. змін до Конституції України щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору [3] обумовлює початок інтенсифікації процесу адаптації законодавчого забезпечення службово-бойової діяльності НГУ до підходів Європейського Союзу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями, пов'язаними з дослідженням законодавчого забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії України (внутрішніх військ МВС України), займалися такі вчені, як П. П. Богуцький, О. Ф. Кобзар,

О. Г. Комісаров, О. І. Кузьмук, М. І. Мельник,

В. Й. Пашинський, С. Т. Полторак, М. П. Пихтін, В. О. Шамрай. Водночас питання вдосконалення законодавчого забезпечення НГУ є наразі актуальними і потребують свого подальшого розвитку.

Метою статті є висвітлення основних засад і концептуальних поглядів стосовно напрямів удосконалення законодавчого забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії України.

Виклад основного матеріалу

На думку авторів, найбільш вагомими напрямками поліпшення законодавчого забезпечення службово-бойової діяльності НГУ є такі.

1. Приведення змісту Закону України “Про Національну гвардію України” до вимог законів України “Про правовий режим воєнного стану” та “Про оборону України”. Закон України “Про національну безпеку України” визначив розмежування повноважень державних органів у сферах національної безпеки і оборони, систему командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запровадив всеосяжний підхід до планування у них [4]. Зокрема, ним визначено, що у мирний час Національна гвардія України входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні функції, а також розвиває спроможності, необхідні для виконання завдань у складі сил оборони. Відповідно, із введенням воєнного стану Національна гвардія України приводиться у готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до сил оборони, виконує завдання та “перепідпорядковується” згідно з положеннями законів України “Про правовий режим воєнного стану” [5] та “Про Національну гвардію України” [1].

Проте слід зазначити, що між нормами вказаних законів вбачається неузгодженість щодо безпосереднього підпорядкування частин і підрозділів НГУ. Так, згідно з положеннями Закону України “Про Національну гвардію України” (ст. 6-1) з часу введення правового режиму воєнного стану остання долучається до виконання завдань з оборони держави та підпорядковується Міністерству оборони України, у той час як відповідний Закон (ст. 14) визначає виконання Національною гвардією України заходів правового режиму воєнного стану як військовим формуванням під керівництвом Генерального штабу ЗС України.

З іншого боку, у п. 2. ч. 2. ст. 6-1 Закону України “Про Національну гвардію України” вказано на “узгодження” Міністерством оборони України програм розвитку Національної гвардії України в частині виконання нею завдань сил оборони, а також на підпорядкування в особливий період та для виконання завдань територіальної оборони органам військового управління ЗС України тих органів військового управління, з'єднань і військових частин Національної гвардії України, які “пройшли узгодження”. Отже, слід констатувати залежність ефективності й своєчасності застосування сил і засобів НГУ за призначенням, у визначених вище умовах, від адміністративно-правового забезпечення органів військового управління ЗС України, зокрема Головнокомадувача ЗС України (п. 2 ч. 3 ст. 16 Закону України “Про національну безпеку України”), який відповідає за готовність до виконання покладених завдань і за безпосереднє військове керівництво та управління застосуванням Національної гвардії України, як переданої в його підпорядкування складової сил оборони [4].

Таким чином, потребує корегування зміст ст. 6-1 Закону України “Про Національну гвардію України” щодо підпорядкування НГУ для виконання завдань з оборони держави.

2. Законодавче впровадження у діяльність НГУ досвіду застосування військових частин (підрозділів) під час виконання завдань у районах проведення операції Об'єднаних сил (АТО).