Роль фінансово-промислових груп у формуванні громадянського суспільства в Україні у 1990-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль фінансово-промислових груп у формуванні громадянського суспільства в Україні у 1990-х рр.

Максим Заплетнюк (Київ)

Анотація

фінансовий промисловий громадянський інституція

На основі аналізу особливостей утворення і розвитку фінансово-промислових груп в Україні висвітлено їх вплив на формування інституцій громадянського суспільства та характер його взаємодії із владними структурами. Проаналізовано значення утворення кланово-олігархічних груп для формування «середнього класу», як економічної основи громадянського суспільства.

Виявлено, що визначення ролі фінансово-промислових груп у формуванні громадянського суспільства можливе шляхом аналізу їхньої економічної діяльності, зв'язків з державними структурами. Розвиток великих фінансово-промислових груп в Україні призвів до того, що саме вони, а не громадянське суспільство більшою мірою здійснюють контроль за державною владою, перерозподіляючи сфери впливу. Фінансово-промислові групи сприяли майновому розшаруванню українського суспільства, особливо «розмиванню» середнього класу. Засиллю олігархічних кланів у політичному та економічному житті України сприяло переобтяження українського суспільства радянською ідентичністю, спрямованою на етатизацію, патрон-клієнтистські відносини та відсутність приватної ініціативи.

Встановлено, що одним із засобів подальшої модернізації процесу реформування громадянського суспільства в Україні є обмеження влади олігархів, кардинальне реформування судової системи та вдосконалення правового поля.

Ключові слова: громадянське суспільство, політична участь, політичне функціонування, економічний розвиток, «тіньова» економіка, родинно-земляцькі угруповання, економічні реформи, монетаризм.

Заплетнюк М. Роль финансово-промышленных групп в формировании гражданского общества в Украине в 1990-х гг.

Аннотация

На основании анализа особенностей создания и развития финансово-промышленных групп в Украине освещено их влияние на формирование институций гражданского общества и характер его взаимодействия с правительственными структурами. Проанализировано значение создания кланово-олигархических групп для формирования «среднего класса» как экономической основы гражданского общества.

Обнаружено, что определение роли финансово-промышленных групп в формировании гражданского общества возможно путем анализа их экономической деятельности, связей с государственными структурами. Развитие больших финансово-промышленных групп в Украине привело к тому, что именно они, а не гражданское общество, в большей степени осуществляют контроль за государственной властью, перераспределяя сферы влияния. Финансово-промышленные группы способствовали имущественному расслоению украинского общества, особенно «размыванию» среднего класса. Засилию олигархических кланов в политической и экономической жизни Украины способствовало бремя в украинском обществе советской идентичности, направленной на етатизацию, патрон-клиентистские отношения и отсутствие частной инициативы.

Установлено, что одним из средств последующей модернизации процесса реформирования гражданского общества в Украине есть ограничение власти олигархов, кардинальное реформирование судебной системы и совершенствование правового поля.

Ключевые слова: гражданское общество, политическое участие, политическое функционирование, экономическое развитие, «теневая» экономика, родственно-земляческие группировки, экономические реформы, монетаризм.

Zapletnyuk M. The role of financial and industrial groups in civil society in Ukraine in the 1990s.

Annotation

On the background of the analysis of the features of the creation and development of the financial industrial groups in Ukraine was spotlighted theirs influence on the formation of the institution of the civil society and the character of theirs connection with governments structures. The meaning of the creation the oligarchies groups for the formation the middle «class» as the economical background for the civil society.

This article finds out that determination of role of financial and industrial groups in civil society forming can be by means of analysis of their economic activity, connections with government institutions. Development of large financial and industrial groups led to the occurrence when namely these groups not civil society to a far greater degree maintained control over the state power, reassigning the spheres of influence. Financial and industrial groups assisted in exfoliation of property especially to wash out middle class as such. The reason of settlement of oligarchic clans into political and economic life of Ukraine was overburdening of Ukrainian society with soviet identification which was forwarded for etatism, patron-client relationships and lack of private initiative.

It is discovered that one of the ways of further modernization of civil society reforming process in Ukraine is limitation of oligarchs' power, total reforming of justice system and improvement of legal environment.

Keywords: civil society, political participation, political functions economical development, «shadow» economy, family lands groups, economical reforms and monetarism.

У країнах Європи громадянське суспільство в основному сформувалося на початку Нового часу і було наслідком перетворення підданих на громадян у результаті модернізації економічних відносин, що було зумовлено потребами розвитку виробництва, освоєнням нових його типів і завоюванням нових ринків збуту готової продукції. Цей процес супроводжувався виділенням із середовища незнатних верств суспільства осіб, які мали задатки успішних підприємців. Успішність їх економічної діяльності обумовлювалася стабільним економічним розвитком держави. Успіхи на шляху державного будівництва не в останню чергу забезпечувалися реалізацією приватновласницьких інтересів населення із урахуванням загальнодержавних потреб. Підприємливість як засіб забезпечення реалізації приватновласницьких інтересів поступово перетворювалася на «соціальний ліфт», ефективність якого була доведена порівняно з умовами соціальної мобільності станового суспільства. Тому індивідуальна свобода, підприємницька ініціатива та приватна власність, що гарантувалися державою, не лише постали як загальнолюдські цінності, а й перетворилися на один із видів взаємовигідної співпраці громадян і держави.

Державні органи були зацікавлені в існуванні потужних підприємницьких верств, не схильних до соціальних потрясінь та переворотів, а підприємці потребували державних гарантій захисту їх приватновласницьких інтересів. Баланс між приватновласницькими інтересами основної маси громадян і загальнодержавними інтересами забезпечувався за рахунок відповідного балансу між одержавленням і приватизацією виробничих потужностей (в тому числі і в рамках державного регулювання економічної діяльності). Порушення такого балансу відбувалося в умовах надмірної етатизації суспільства. Надмірна етатизація породжувала не лише фашистські чи комуністичні режими, а й сприяла згуртуванню жителів на основі спільності родинних чи земляцьких інтересів. Саме родинно-земляцькі зв'язки породжували у протистоянні з державними органами кланово-олігархічні угруповання, які в силу економічних причин через деякий час зрощувалися з державними органами, викликаючи протистояння між кланами.

Саме кланова система, властива для надмірно етатизованого радянського суспільства, дісталася у спадок Україні після розпаду СРСР.

Окремі аспекти досліджуваної проблеми висвітлювали у своїх роботах О. Рахманов, В. Ворона, В. Тарасенко, М. Сакада, М. Шульга, О. Резнік, В. Резнік, С. Дембіцький, А. Арсеєнко, А. Малюк, В. Моргун, які у контексті власних наукових пошуків вели мову про роль великих фінансово-промислових груп в еволюції українського суспільства, становленні та розвитку державності та їхнього впливу на формування громадянської ідентичності через окреслення матеріального забезпечення населення. Проте зв'язок між розвитком великих фінансово-промислових груп і формуванням громадянського суспільства в Україні в основному залишався поза увагою дослідників.

В сучасних реаліях після відновлення Української державності формування приватновласницьких інтересів тісно пов'язувалося із поширенням етатистських поглядів у суспільстві, патерналізму та патрон-клієнтистських відносин, заснованих на клановості та родинно-земляцьких відносинах. Такий стан речей зумовив специфіку впливу великих фінансово-промислових груп на формування громадянського суспільства. В умовах формування політичних і економічних еліт на основі розширення сфер інтересів родинно-земляцьких угруповань в Україні значна частина громадян була втягнута у партрон-клієнтистські відносини. Саме такі відносини були сформовані в українському суспільстві внаслідок створення великих фінансово-промислових груп. Об'єднані на початковому етапі існування в рамках інтересів регіональних еліт у другій половині 1990-х рр. вони вийшли на загальнодержавний рівень.

У середовищі українських науковців думки щодо ролі фінансово-промислових груп у розбудові Української держави розділилися: частина науковців наголошують на тому, що вплив таких груп був позитивним, а інші акцентують увагу на негативних аспектах процесу монополізації ринку товарів і послуг в Україні через створення фінансово-промислових груп. Так, на думку В. Моргуна, хоча місцеві та загальнодержавні клани неприпустимі в цивілізованому суспільстві, але у перехідний період від одного типу біопсихосоціогенезу до іншого вони, за умови врівноваженого балансу сил, сприяють формуванню громадянського суспільства. Однак як тільки котрийсь із кланів забезпечить собі рішучу перевагу, він здатний дуже швидко поширити свої внутрішні жорсткі командні принципи існування на всю політичну надбудову [8, с. 28]. Водночас, на думку В. Тарасенко та М. Сакади пріоритети громадянського суспільства ігноруються саме в умовах наростання протиріч між законодавчою і виконавчою владою, намірами вищої державної влади й інтересами місцевих бюрократичних груп, сформованих за регіональними і галузево-корпоративними принципами; між центральним державним управлінням і місцевим самоврядуванням; між правом і корупцією; між різноспрямованими прагненнями громадян у сфері геополітичного вибору тощо [13, с. 68].

Оцінити роль великих фінансово-промислових груп у формуванні громадянського суспільства можна шляхом аналізу їхньої економічної діяльності, способів становлення та розвитку зв'язків із державними структурами. Демонтаж комуністичного режиму супроводжувався не лише відмовою від напрацьованих ним репресивних механізмів, але також і розвалом регулюючих структур, що виконували «стандартні» державні функції. Внаслідок цього державні структури, утворені на теренах колишнього СРСР, почали маніпулювати фінансовими системами і розпоряджатися ними не у відповідності до об'єктивних потреб суспільства, а переслідуючи цілі особистого збагачення окремих груп [16, с. 34-51]. В. Шакун відзначав, що в Україні утворилася держава, в якій об'єдналися державні бюрократи всіх рівнів, «тіньова номенклатура», лідери тіньового та напівтіньового світу, які здійснювали контроль за розподілом і перерозподілом власності та економічних ресурсів [17, с. 202].

На засіданні розширеної Колегії МВС України 5 серпня 1994 р. Президент України Л. Кучма відзначив, що серед багатьох факторів, що сприяють процесам самознищення економіки українського суспільства, є й такі, що або межують з криміногенною сферою, або мають відверто протизаконний характер. Він наголосив, що в Україні сформувалася «п'ята влада», що має реальні важелі впливу на державні органи всіх рівнів, на визначення економічного режиму, правоохоронні інститути, на засоби масової інформації, на формування громадської думки з тих чи інших питань [7].

Формуванню олігархічних кланів та великих фінансово-промислових груп в Україні сприяла й позиція Росії. Вже 17 травня 1993 р. Рада Міністрів Російської Федерації видала постанову, що підтверджувала взяття Росією на себе зобов'язань по обслуговуванню боргів СРСР з грудня 1991 р., а колишні радянські республіки починаючи з цієї дати поступалися їй частиною своїх активів [9, с. 136]. Активи на 1 млрд. дол. США у твердій валюті, на які висловлювала претензії Україна та які належали українським підприємствам і фізичним особам, повернуті не були [5, с. 755]. Росія так і не надала Україні інформації про дійсний стан речей з активами СРСР [3]. У той же час російська сторона наголошувала на існуванні боргу у розмірі 5 млрд. дол. США з боку України [4]. Внаслідок вказаних дій Російської Федерації та невиваженості економічних реформ в рамках монетарної політики інфляція в Україні у 1991 р. зросла до 2000 %, а в 1993 р. вже становила 10 155% і у 1994 р. впала до 401%, хоча щорічний рівень був значно вищим - 890 %. Лише за 1993 р. оптові ціни зросли у 92,7 рази, а роздрібні - у 63,9 разів. При цьому грошові доходи населення підвищилися лише у 26,5 разів [10]. В. Гетьман з цього приводу наголошував, що гіперінфляція була вигідною провладним структурам. Наголошуючи, що інфляція збагачує тих, хто бере у борг, він вказував, що основним боржником тривалий час залишалася держава в особі Мінфіну. Тому через високу інфляцію багатство поступово перекочовувало від приватних осіб через знецінення заощаджень, облігацій, грошових знаків до державної скарбниці. Цей прихований інфляційний податок призвів до злиднів майже 80 % громадян [2, с. 316]. Додамо, що в умовах відсутності національної валюти тиск з боку Російської Федерації сприяв консолідації зусиль частини промисловців та підприємців України для захисту власних фінансових інтересів. В українських реаліях одним із найбільш дієвих засобів такого захисту ставали саме фінансово-промислові групи та олігархічні клани.

У 1991-1994 рр. в Україні спостерігалася проблема відносно тривалої затримки платежів. У деяких випадках затримки у виплаті заробітної плати сягали майже року, що призводило до зниження рівня життя населення, зростання кількості правопорушень, головною метою яких було незаконне отримання матеріальних благ. Навіть наприкінці 1990-х рр. у силу зрощення великих фінансово-промислових груп з державними структурами найбільш масовим порушенням колективних договорів та законодавства про працю була невиплата заробітної плати у встановлені терміни. На початок 2000 р. своєчасно не отримували заробітну плату 6,9 млн. працівників, або більше половини. Загальна сума недоотриманої зарплати становила 4,9 млрд. грн. [14, с. 311]. Особливого поширення набуло хабарництво. За даними Міжвідомчого науково-дослідного центру при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України за 1998 р. зберігалася реальна загроза з боку «п'ятої влади» конституційному ладу України, суверенітету і територіальній цілісності держави, економіці, соціальній структурі суспільства, державним силовим структурам, духовним цінностям і моралі, засобам масової інформації [11, с. 60-73].

Однак, не дивлячись на всі зусилля, корупцію в українському суспільстві побороти не вдавалося. В умовах, коли владні структури були втягнуті у злочинну діяльність під прикриттям організацій громадянського суспільства, починали діяти різного роду організації, фонди, об'єднання (зокрема й тіньові, замасковано фальшиві), що вдавалися до порушення законів з метою забезпечення власного цинічного прагматичного інтересу. За президентства Л. Кучми набули поширення трасти, що ошукали тисячі людей, ваучерні приватизації як прямий підкуп і обман населення владою та рейдерство, що являло собою війну за перерозподіл власності, коли суди приймали конфліктні рішення, роблячи можливими різного роду рейдерські схеми. Практична реалізація цих схем (найбільшого поширення вона набула в Криму) торувала шлях не до громадянського, а до «дикого», хуліганського суспільства. А особливим гальмом у сфері формування громадянського суспільства ставала доля селянства, яке було опущене в глибоку соціально-економічну та правову яму і не мало можливості захистити від розорення свої села [13, с. 69].

Соціологічні дослідження другої половини 1990-х років свідчили про зростання майнової нерівності в українському суспільстві, що пов'язувалося із правлінням олігархічних кланів. Водночас поглиблення соціальної стратифікації ставало однією з причин зростання рівня злочинності в Україні [18, с. 49-60]. Цьому процесу сприяла й орієнтація кримінально-олігархічних кланів, що контролювали більшість великих фінансово-промислових груп в Україні, на низький рівень оплати праці для збільшення власних прибутків [1, с. 183]. Низький рівень довіри населення України до державних інститутів пояснювався згортанням сфери державних соціальних гарантій і відсутністю захисту людини праці [1, с. 181]. Попри це пошуки підтримки у вирішенні нагальних проблем, від вирішення яких самоусувалися державні органи, нерідко приводили громадян у залежність від кримінальних структур, пов'язаних із фінансово-промисловими групами.

Розвиток тіньової економіки став однією з причин недоотримання бюджетом країни досить значних коштів. Водночас в умовах недосконалого податкового законодавства та систематичної невиплати працівникам заробітної плати вона стала одним із засобів підвищення прибутків як пересічних громадян, так і олігархічних кланів. Упродовж 90-х років ХХ ст. стараннями великих фінансово-промислових груп, керованих олігархічними кланами, відбулася інституціоналізація тіньової економіки, яка перетворилася на складову соціально-економічної системи, набувши величезних масштабів. Власне процес формування правової бази економічної діяльності визначався тим, що розвиток суспільства в Україні зазнав впливу з боку тіньового, нелегального сектора (рівень тінізації складав, за різними джерелами, від 40 % до 60 % ВВП, причому Державна податкова адміністрація України інформувала про 40-45 %) [6, с. 11].

Найбільш вигідними для зосередження «тіньової» економічної діяльності ставали регіони із розміщеним на їх території потужного промислового виробництва та підприємств із виробництва та зберігання енергоносіїв (у першу чергу газу та електроенергії). Найбільший рівень середньомісячної заробітної плати зафіксований у 1999 р . у Дніпропетровській (209 грн.), Донецькій (220 грн.), Запорізькій (215 грн.) областях та у м. Київ (303 грн.), при тому, що у Київській області цей показник складав у середньому 191 грн. А найменший - у Волинській (118 грн.) та Тернопільській (112 грн.) областях [12, с. 416].

Відповідно, це впливало на рівень життя населення, частина якого неминуче була задіяна у реалізації різного роду «тіньових» схем економічної діяльності, укладаючи тим самим своєрідну соціальну угоду із представниками олігархічних кланів: громадянські свободи (у тому числі й фактично право обирати чи бути обраним до органів влади) певною мірою обмінювалися на економічний добробут та стабільність, які в основному гарантувалися шляхом включення економічної діяльності до сфери впливу одного з олігархічних кланів. Набула поширення думка про перерозподіл матеріальних благ у суспільстві лише на користь відносно невеликої групи наближених до владних структур осіб, які визначали спрямування соціально-економічних реформ в українському суспільстві. Це було одним із факторів, який сприяв збільшенню обсягів «тіньових» операцій на ринку, коли до економічної діяльності у «тіні» залучалися численні верстви пересічних громадян. В умовах, коли державні чиновники показували приклад недобросовісного ставлення до сплати податків, коли впродовж тривалого часу заробітна плата працівникам не виплачувалася вчасно, що в умовах інфляції вкрай негативно відбивалося на матеріальному становищі багатьох громадян України, до сфери «тіньової» економіки втягувалися жителі практично всіх регіонів України турбуючись перш за все не про загальнодержавні інтереси, а про свої власні, що відповідним чином сприяло формуванню громадянської ідентичності.

Однак навіть у 2000 р. рівень бідності за національною межею становив 26,4 %, глибина бідності - 23,8 %, вартісний рівень бідності - 156 грн., рівень споживання бідних верств населення - 118,9 грн. на одного дорослого за місяць. Рівень крайньої бідності за національною межею складав 13,9 % вартісний вимір крайньої бідності - 125 грн. [15, с. 200-201].

Розвиток великих фінансово-промислових груп призвів в Україні до того, що саме вони, а не громадянське суспільство більшою мірою здійснюють контроль за державою владою, використовуючи його з метою перерозподілу сфер впливу на свою користь. Сприяючи швидкому майновому розшаруванню українського суспільства, великі фінансово-промислові групи одночасно сприяли «розмиванню» «середнього класу», який залишається економічною опорою громадянського суспільства. Цей процес знищення «середнього класу» відбувався на фоні розвитку олігархічної системи управління державою, в якій стараннями олігархічних кланів було сформовано систему, коли корупційні зв'язки деформували правовідносини у суспільстві. Ця деформація пов'язувалася не лише з ігноруванням правових норм, а й їх адаптацією до інтересів та потреб олігархів. Часто траплялося, що норми звичаєвого права, сформовані в результаті взаємодії кланових утворень та родинно-земляцьких групувань, набирали де-факто більшої сили, аніж правові норми. Підконтрольність судової системи олігархічним кланам та забезпечення ними контролю над економічною діяльністю абсолютної більшості громадян не лише зміцнювало корупційні схеми у сфері економіки, а й стримувало розвиток громадянського суспільства. Забезпечена олігархічними кланами недосконалість системи захисту прав громадян звужувала їхні можливості здійснювати контроль над владою. Тому в українських умовах часто здійснення цього контролю виливалося у акції непокори різної спрямованості та масштабу. Засиллю олігархічних кланів у політичному та економічному житті України сприяло переобтяження українського суспільства радянською ідентичністю, орієнтованою на етатизацію, відсутність приватної ініціативи та патрон-клієнтистські відносини. Тому обмеження влади олігархів поруч із кардинальним реформуванням судової системи та вдосконаленням правового поля є одним із засобів для подальшої модернізації процесу формування громадянського суспільства в Україні.

Джерела і література

1. Арсеєнко А. До питання щодо подолання соціальних бар'єрів на шляху інноваційного розвитку економіки України / А. Арсеєнко, Н. Толстих // Українське суспільство 1992-2012: стан та динаміка змін: соціологічний моніторинг. - К., 2012. - С. 175-186.

2. Вадим Гетьман - громадянин, фінансист, політик: Меморіальне видання. - К.: Оранта, 1999. - 632 с.

3. Гетьман В. Драма с разделением внешних долгов приближается к финишу / В. Гетьман // Киевские ведомости. - 1996. - 31 янв.

4. Гетьман В. Масол «під нуль» стриг Україну недаремно / В. Гетьман // Україна молода. - 1996. - 3 квіт.

5. История России: ХХ век. - В 2 т. - Т 2: 1939-2007. - М.: Астрель: АСТ, 2009. - 829 с.

6. Кулініч О.М. Економічні механізми боротьби з відмиванням грошей: українські завдання в контексті міжнародного досвіду: автореф. дис. канд. екон. наук / О.М. Кулініч. - К., 2006. - 20 с.

7. Кучма Л.Д. У нас есть шанс остановить мафионизацию украинского общества. Выступление Президента Украины на расширенной Коллегии Министерства внутренних дел Украины 5 августа 1994 года / Л.Д. Кучма // Голос Украины. - 1994. - 10 августа.

8. Моргун В.А. Суспільно-політичні проблеми розбудови громадянського суспільства в незалежній Україні: історичний аспект: автореф. дис. докт. іст. наук / В.А. Моргун. - Донецьк, 2003. - 38 с.

9. Ослунд А. Россия: рождение рыночной єкономики / А. Ослунд. - М.: Республика, 1996. - 430 с.

10. Панасюк Б.Я. Формування державної системи економічного прогнозування і планування / Б.Я. Панасюк // Банківська справа. - 1995. - № 2. - С. 11.

11. Соціально-кримінологічна характеристика «п'ятої влади» // Науково-аналітичний бюлетень Міжвідомчого науково-дослідного центру при координаційному комітеті по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України. - 1998. - № 2. - С. 60-73.

12. Статистичний щорічник України за 1999 рік. - К.: Техніка, 2000. - 648 с.

13. Тарасенко В. Про стан громадянськості українського суспільства / В. Тарасенко, М. Сакада // Українське суспільство 1992-2013: стан та динаміка змін: соціологічний моніторинг / за ред. В. Ворони, М. Шульги. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2013. - С. 67-76.

14. Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001). - К.: Альтернативи, 2001. - 704 с.

15. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. - К.: НІСД, 2003. - 328 с.

16. Федотова В.Г. Криминализация России. Автономный капитализм как реакция на правовой радикализм / В.Г. Федотова // Свободная мысль. Теоретический и политический журнал. - 2000. - № 2 (1492). - С. 34-51.

17. Шакун В.І. Влада і злочинність / В.І. Шакун. - К.: Пам'ять століть. - 225 с.

18. Dryomin V. Organized Crime and Corruption in Ukraine as a System Phenomen V. Dryomin In book: Organized Crime, Trafficking, Drugs. - Helsinki, HEUNI, 2004. - P. 49-60.

References

1. Arseienko A. Do pytannia shchodo podolannia sotsialnykh barieriv na shliakhu innovatsiinoho rozvytku ekonomiky Ukrainy / A. Arseienko, N. Tolstykh // Ukrainske suspilstvo 1992-2012: stan ta dynamika zmin: sotsiolohichnyi monitorynh. - K., 2012. - S. 175-186.

2. Vadym Hetman - hromadianyn, finansyst, polityk: Memorialne vydannia. - K.: Oranta, 1999. - 632 s.

3. Hetman V. Drama s razdelenyem vneshnykh dolhov pryblyzhaetsia k fynyshu / V. Hetman // Kyevskye vedomosty. - 1996. - 31 yanv.

4. Hetman V. Masol «pid nul» stryh Ukrainu nedaremno / V. Hetman // Ukraina moloda. - 1996. - 3 kvit.

5. Istoriya Rossii: ХХ vek. - V 2 t. - T 2: 1939-2007. - M.: Astrel: AST, 2009. - 829 s.

6. Kulinich O.M. Ekonomichni mekhanizmy borotby z vidmyvanniam hroshei: ukrainski zavdannia v konteksti mizhnarodnoho dosvidu: avtoref. dys. kand. ekon. nauk / O.M. Kulinich. - K., 2006. - 20 s.

7. Kuchma L.D. U nas est shans ostanovyt mafyonyzatsyiu ukraynskoho obshchestva. Vustuplenye Prezydenta Ukraynu na rasshyrennoi Kollehyy Mynysterstva vnutrennykh del Ukraynu 5 avhusta 1994 hoda / L.D. kuchma // Holos Ukraynu. - 1994. - 10 avhusta.

8. Morhun V.A. Suspilno-politychni problemy rozbudovy hromadianskoho suspilstva v nezalezhnii Ukraini: istorychnyi aspekt: avtoref. dys. dokt. ist. nauk / V.A. Morhun. - Donetsk, 2003. - 38 s.

9. Oslund A. Rossiya: rozhdenie rynochnoy еkonomiki / A. Oslund. - M.: Respublika, 1996. - 430 s.

10. Panasiuk B.Ia. Formuvannia derzhavnoi systemy ekonomichnoho prohnozuvannia i planuvannia / B.Ia. Panasiuk // Bankivska sprava. - 1995. - № 2. - S. 11.

11. Sotsialno-kryminolohichna kharakterystyka «piatoi vlady» // Naukovo-analitychnyi biuleten Mizhvidomchoho naukovo-doslidnoho tsentru pry koordynatsiinomu komiteti po borotbi z koruptsiieiu ta orhanizovanoiu zlochynnistiu pry Prezydenti Ukrainy. - 1998. - № 2. - S. 60-73.

12. Statystychnyi shchorichnyk Ukrainy za 1999 rik. - K.: Tekhnika, 2000. - 648 s.

13. Tarasenko V. Pro stan hromadianskosti ukrainskoho suspilstva / V. Tarasenko, M. Sakada // Ukrainske suspilstvo 1992-2013: stan ta dynamika zmin: sotsiolohichnyi monitorynh / za red. V. Vorony, M. Shulhy. - K.: In-t sotsiolohii NAN Ukrainy, 2013. - S. 67-76.

14. Ukraina: utverdzhennia nezalezhnoi derzhavy (1991-2001). - K.: Alternatyvy, 2001. - 704 s.

15. Ukraina: stratehichni priorytety. Analitychni otsinky. - K.: NISD, 2003. - 328 s.

16. Fedotova V.G. Kriminalizatsiya Rossii. Avtonomnyy kapitalizm kak reaktsiya na pravovoy radikalizm / V.G. Fedotova // Svobodnaya mysl. Teoreticheskiy i politicheskiy zhurnal. - 2000. - № 2 (1492). - S. 34-51.

17. Shakun V.I. Vlada i zlochynnist / V.I. Shakun. - K.: Pamiat stolit. - 225 s.

18. Dryomin V. Organized Crime and Corruption in Ukraine as a System Phenomen V. Dryomin In book: Organized Crime, Trafficking, Drugs. - Helsinki, HEUNI, 2004. - P. 49-60.

Размещено на Allbest.ru