Коронавірус в Україні та світі: оцінка ситуації, наслідки для економіки, організаційне і правове забезпечення цивільного захисту населення

The situation in which Ukraine and other countries found themselves due to the spread of COVID-19, deteriorating epidemic situation, increasing epidemic danger forced the Cabinet of Ministers of Ukraine at the initial stage of the pandemic to put the unified state system of civil protection (EDTSZ) in an emergency. This regime for the EDCSO of Ukraine continues to this day. Currently in Ukraine there is a problem of compliance with regulations on restrictive measures in quarantine. This is due to two main reasons: due to citizens' ignorance of their provisions or due to deliberate non-compliance with the requirements of current legislation. In the proposed conclusions, the authors of the article emphasize that the reduction of the risk of the spread of coronavirus disease in Ukraine will be facilitated by the proper organization of the full implementation of government programs in this area.

Key words: coronavirus, counteraction, quarantine measures, organization, protection of the population, epidemic safety, normative-legal acts, discipline, responsibility.

* Складено і розраховано авторами за джерелами [10, 11].

Як свідчать результати проведеного аналізу, середньодобові темпи приросту показників щодо коронавірусу в Україні в 1 -му кварталі 2021 року, в порівнянні з 2020 роком, перевищують світові. Найбільше це стосується летальних випадків: якщо в світі вони зросли в 2,2 рази, то в Україні - в 3,1.

1) країна є однією з найстаріших країн світу за віком населення;

2) характерним тут є спосіб життя, орієнтований на «вихід у люди»;

3) відсутність дисципліни.

На наш погляд, названі причини, з певним коригуванням, можна поширити і на Україну. Щодо віку населення. За даними Пенсійного фонду України, станом на 1 січня 2021 року тільки офіційних пенсіонерів в країні налічувалося 11,1 млн. осіб (на 1 січня 2020 року - 11,3 млн. осіб). Стосовно способу життя, наші громадяни також значною мірою орієнтовані на дозвілля за межами свого помешкання, особливо з настанням весняно - літнього періоду. Ну, а відносно дисципліни в умовах карантинних обмежень, то тут за «призові» місця щодо її порушень ми можемо позмагатися не тільки з Італією, а й з багатьма іншими країнами.

Зазначимо, у теорії права термін «дисципліна» (від лат. disciplina - учення, виховання) визначається як певний порядок поведінки людей, що забезпечує, згідно з нормативними приписами, узгодженість їх у колективі, в суспільному та державному житті і є однією із форм вияву правопорядку в країні. Серед видів дисципліни - державна, громадська й ін. Ядром дисципліни є законність, що передбачає її зміцнення. Звідси - головна вимога дисципліни. Вона полягає в найсуворішому дотриманні та виконанні законів й інших нормативно-правових актів, індивідуальних розпорядницьких актів, що ґрунтуються на законності [14]. У нашому випадку - правових актів, які регулюють протидію коронавірусу.

Саме тому організація протидії поширенню коронавірусної хвороби має бути надійно підтримана нормою права.

За часів незалежності в Україні сформовано правове підґрунтя захисту населення від епідемічної небезпеки. Крім Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 р. №5403-VI, є чинними закони України: «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 р. №2801-ХІІ; «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. №4004-ХІІ; «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 р. №1645-ІІІ; «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 р. №2017-ІІІ; «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2005 р. №2961-IV; «Про екстрену медичну допомогу» від 05 липня 2012 р. №5081 -VI; «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19 жовтня 2017 р. №2168-VIII; «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» від 03 грудня 2020 р. №1053 -ІХ та ін.

З поширенням коронавірусу, в Україні значною мірою зміцнене правове підґрунтя захисту населення від епідемічної небезпеки.

Зокрема, були ухвалені та набули чинності закони: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ; «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №539-ІХ та ін. організаційний правовий безпека епідемічний коронавірус

Серед іншого, Законом №530-ІХ від 17.03.2020 посилено кримінальну відповідальність за частиною першою статті 325 «Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням» Кримінального кодексу України, а Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей», якою передбачені штрафні санкції правопорушникам від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а посадовим особам - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вже в поточному році в числі прийнятих - Закон «Про внесення зміни до статті 9² Закону України «Про лікарські засоби» щодо державної реєстрації вакцин або інших імунобіологічних препаратів під зобов'язання» від 19.03.2020 №1353-ІХ. Ним звільнено від відповідальності виробників вакцин та інших препаратів для специфічної профілактики коронавірусної хвороби. 30 березня поточного року, на позачерговому пленарному засіданні, Верховна Рада України ухвалила Закон «Про надання допомоги застрахованим особам на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1358-ІХ.

Як базовий серед профільних законодавчих актів в окресленій сфері, виділимо Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-Ш (в останній редакції станом на 23.05.2020). Саме він формує «...правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб». Але цей Закон, даючи законодавче визначення терміну «епідемія», термін «пандемія» не тлумачить, хоча і згадує його в ст.3-й. Те саме стосується й інших основних профільних законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини в досліджуваній сфері: Основ законодавства України про охорону здоров'я, КЗЦУ, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Натомість, ВООЗ розглядає пандемію як поширення епідемії на декілька країн/континентів, розповсюдження нової хвороби в масштабах світу.

Заходи з підвищення рівня епідемічної безпеки запроваджуються також підзаконними актами - постановами, розпорядженнями Уряду, нормативно - правовими актами Міністерства охорони здоров'я України, інших ЦОВВ тощо. До них, в тому числі, належать постанови Кабінету Міністрів України: «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (з 12.03.2020 на всій території країни було встановлено карантин); «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20.05.2020 №392; «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22 липня 2020 року №641 (встановлено рівні епідемічної небезпеки територій - «зелений», «жовтий», «помаранчевий», «червоний», а також ознаки визначення регіону із значним поширенням COVID-19).

Одне з останніх рішень, прийнятих на урядовому - стратегічному рівні державного управління: враховуючи епідемічну ситуацію та рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 20.03.2021 (протокол №11), з причини значного поширення коронавірусу (на кінець березня 2021 року в «червоній» зоні опинилися більше 10 регіонів), протокольним рішенням Кабінету Міністрів України від 22.03.2021 (протокол №37) керівники ЦОВВ були зобов'язані вжити заходів «до переведення максимальної кількості працівників на дистанційну роботу».

На регіональному та місцевому рівнях державного управління в існуючій ситуації органи влади спираються на рішення відповідних територіальних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Нарешті Президентом України 03.04.2021 був підписаний Указ «Про рішення РНБО України від 02.04.2021» щодо Національного плану вакцинопрофілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до кінця 2021 року» №139/2021. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 рішення РНБО від 02.0242021, затвердженого цим Указом Президента, Кабмін повинен у стислі терміни забезпечити розроблення та затвердження Національного плану вакцинопрофілактики коронавірусної хвороби, маючи на меті, на основі найкращого міжнародного досвіду, не пізніше грудня поточного року, охопити щепленням більшість дорослого населення країни для формування колективного імунітету.

Поки що, на кінець березня (за оприлюдненими даними), в Україні вакциновано 248,7 тис. осіб, з яких лише дві особи отримали повторну ін'єкцію (!). Вважається, за таких темпів вакцинація в Україні буде тривати ще не один рік. Для прикладу, у сусідній Польщі за цей час вакциновано понад 2 млн осіб і до кінця серпня поточного року тут планують вакцинувати всіх бажаючих. Активно вакцинують своїх громадян інші країни Європи. У світі ж вакцинувалось вже понад 1 млрд. людей.

Зрештою, на сьогодні в Україні напрацьована доволі потужна нормативно-правова база, положення якої спрямовуються на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, його захист від поширення COVID-19. При цьому, попри існування різних точок зору, значна частина дослідників підтримує обмежувальні безпекові заходи у вигляді карантину, що запроваджуються органами влади в Україні і в інших країнах.

На підтвердження останнього, зокрема, наводяться дані наукових досліджень ще станом на середину 2020 роки про те, «що введення карантину в 11 європейських країнах дозволило уникнути від 21 до 120 тис. смертей» [15, с. 37]. За аналітичними даними Міжнародного центру перспективних досліджень, управлінські рішення органів влади в країнах світу - стосовно реакції на поширення коронавірусу, пов'язуються с посиленням ролі держави і поділяються, в основному, на вжиття наступних груп заходів [16]:

1) ізоляція хворих осіб та заражених домогосподарств без запровадження карантину і припинення пересування громадян;

2) більш жорсткі, суворі заходи контролю та обмеження - запровадження карантину, обмеження пересування громадян, закриття публічних закладів, навіть до припинення буд-якої ділової або соціальної активності.

Другу групу заходів, за прикладом КНР, та Ізраїлю де показники протидії коронавірусу є позитивними (Ізраїль вже підійшов до досягнення мети з формування колективного імунітету), в більшості, обирають органи влади країн при прийнятті відповідних управлінських рішень.

В Україні органи влади також застосовують, переважно, дві групи заходів - два режими карантину: адаптивний - пом'якшений, його продовжено до 30 червня 2021 року, і жорсткий, так званий нокдаун, що з 2021 року вводиться за окремими регіонами - де встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки. Ці заходи дають певні позитивні результати.

Посилений режим на всій території країни запроваджувався двічі: 12.03.2020 (з наступним продовженням його терміну) - постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211, і з 08.01.2021 до 24.01.2021 - постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236.

Але залишається важливе питання. Воно стосується дисципліни - неухильного дотримання населенням, суб'єктами підприємницької та іншої господарської діяльності вимог нормативно -правових актів, що стосуються карантину, протиепідемічних обмежень. Цього в Україні поки що не досягнуто, на наш погляд, з двох основних причин.

Перша. Через незнання положень нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в досліджуваній сфері. У цьому випадку варто ще раз наголосити, що знання і дотримання представниками органів влади, суб'єктів підприємницької діяльності, працівниками інших господарюючих структур, населенням вимог профільних законодавчих та інших нормативно-правових актів, власних прав та обов'язків є одним з вирішальних факторів покращення епідемічної ситуації щодо COVID-19. Головне тут - системне проведення роз'яснювальної роботи, в тому числі - і щодо антивірусної пропаганди, з питань, окреслених в чинному законодавстві, перш за все, - в Законі України від 06.04.2000 №1645 -Ш, а також в інших нормативно-правових актах. В ході цієї роботи мають роз'яснюватися їх наступні положення: повноваження органів виконавчої влади; повноваження органів місцевого самоврядування; права та обов'язки громадян та їх об'єднань; права та обов'язки суб'єктів підприємницької діяльності, інших підприємств, установ і організацій; права та обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, передбачена законом відповідальність за порушення карантинних обмежень тощо.

Друга причина - це свідоме недотримання вимог чинного законодавства. Останнє стосується і досліджуваної сфери. Для прикладу: за оцінками [17], за період з 12.03 до 11.08.2020, за фактами порушень протиепідемічних обмежень, співробітниками Національної поліції України було складено 21,9 тис. адміністративних протоколів на суму 8,9 млн. грн. За ними сплачено лише 557 тис. грн. або 2,5% (!) від загальної суми. Стосовно останнього показника, то коментарі тут, як-то кажуть, зайві. За проміжними даними, оприлюдненими Національною поліцією України [18], з початку карантину, станом на вересень 2020 року, тільки адміністративних протоколів за статтею 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей» КУпАП було складено 28,7 тис. З них на керівників торгових і розважальних закладів, закладів харчування, в тому числі закладів, які працювали після опівночі, складено понад 3,6 тис. адмінпротоколів (12,5% від загальної кількості складених). Загальна сума штрафів, накладених на порушників склала 11,5 млн грн. Про те ж саме свідчать і дані по місту Київ. Так, 02.10.2020, під час онлайн прес -конференції [20], Київський міський голова повідомив, що тільки за попередній тиждень, за результатами перевірки уповноваженими особами 350 суб'єктів підприємницької діяльності столиці (торговельні об'єкти, ринки, ресторани, кафе) на порушників протиепідемічних обмежень було складено 54 адмінпротоколи (15,4% від перевірених).

Таких прикладів достатньо і в інших регіонах. У 2021 -му році ситуація в суспільстві з дисципліною щодо дотримання карантинних правил на краще не змінилася. Це підтверджує і рейд, проведений працівниками Національної поліції 17.04.2021 в місті Київ, коли за добу, як повідомлено, за результатами перевірки 553 закладів і місць харчування та розваг, було складено 250 адміністративних протоколів на відвідувачів в 5 - на підприємців. Тому ще раз підкреслимо, важливу роль в протидії епідемічній небезпеці та організації захисту населення відіграє правова складова, що передбачає відповідальність за порушення встановлених карантинних правил.

В Україні передбачені такі санкції за порушення карантинних правил:

1) за ст.325 Кримінального кодексу України:

- штраф від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк (за ч.1 ст.325);

- позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років (за ч.2 ст.325);

2) за ст.44³ КУпАП:

- накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за ч.1 ст.44);

- накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за ч.2 ст.44).

Для довідки: в юридичній практиці України з 1 січня 2021 року при застосуванні норм кримінального чи адміністративного права, сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становить 1135 грн. - 50% від встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як приклад ще раз згадаємо Італію, де ситуація з поширенням коронавірусу є також складною. Для порушників карантину в цій країні передбачена така відповідальність [16]:

1) штраф у розмір 206 євро або три місяці позбавлення волі;

2) від одного до шести років позбавлення волі - за неправдиві дані щодо причин переміщення особи поза карантинною зоною;

3) до двадцяти одного року обмеження волі - за порушення карантину інфікованою особою.

І суди в Італії працюють.

Нижче зупинимося на сфері економіки.

За рік пандемії, що минув, згідно з оприлюдненими статистичними даними, ВВП України зменшився майже на 4,2%, тільки туристична галузь країни втратила близько 6 млрд грн., втрати потенційного добробуту кожного з наших громадян становили близько 8%, а смертність перевищила народжуваність у 2 рази. За кордоном, крім КНР, яка ефективно долає коронавірусну хворобу, негативні тенденції в економіці відмічаються в Європі та в інших країнах світу. За даними Євростату, в 2020 році економіка Єврозони скоротилася на 6,8%. Зокрема, у Великій Британії зафіксовано її падіння, що вважається найбільшим з 1709 року.

Далі виокремимо ті аспекти вітчизняної економіки, що пов'язані з протидією поширенню корона вірусу і стосуються підприємницької та іншої господарської діяльності в Україні.

Відмітимо неоднозначність сприйняття жорстких карантинних заходів певними верствами суспільства. Перш за все зазначене стосується представників мікро-, малого та середнього бізнесу, які демонструють протестні настрої. До речі, таке відбувається не тільки в Україні. Так, за інформаційними повідомленнями, у столиці Австрії - Відні, де діючий жорсткий карантин у січні поточного року Уряд країни продовжував, підприємці вийшли на протести. Такі акції відбуваються і в інших країнах. Вони відомі і широко висвітлюються засобами масової інформації.

Головна причина цих протестних акцій - позбавлення органами влади економічної активності суб'єктів підприємницької та іншої господарської діяльності, що загрожує їхньому бізнесу.

Вітчизняний Закон - стаття 42 «Підприємництво як вид господарської діяльності» Господарського кодексу України, визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Вважаємо, саме останнє - мета одержання прибутку, ставить бізнес перед вибором між необхідністю виконання соціальних обов'язків й одержанням прибутку, і не завжди на користь першого. Сьогодні - це одна з головних обставин, що спонукає свідомо порушувати протиепідемічні обмеження.

Тут, незважаючи на існуючі в теорії різні, в тому числі протилежні думки [20], все ж варто згадати автора політичної економії К. Маркса (05.05.1818-14.03.1883). Він вважав економіку - базисом, на який спирається будь-яка політична форма державного правління, і що політику держави визначає рівень розвитку її економіки, економічних відносин.

Таким чином, головна обставина, яка впливає на поведінку суб'єктів підприємницької та іншої господарської діяльності, спонукаючи їх до порушень протиепідемічних обмежень, має економічне забарвлення - це реально існуюча небезпека взагалі втратити свій бізнес.

Як свідчить підприємницька практика останнього періоду, зазначене особливо стосується мікро- та малого бізнесу. Свою фінансову підтримку їм має гарантувати держава. Певні заходи за цим напрямом державою вживаються. Але одноразова допомога підприємцям у 8 тис. грн., запропонована нещодавно державою відповідно до Закону України від 30.03.2021 №1358-ІХ, - чи достатньо цього? Це при тому, що за оприлюдненими Урядом та Міністерством фінансів України даними, станом ще на середину вересня 2020 року, загальна сума Фонду боротьби з COVID-19 становила 66 млрд. грн. Але на допомогу дітям підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, було виділено лише 1,1 млрд. грн. (1,7% від загальної суми). Багато це чи мало? Якщо порівняти з 35 млрд. грн., виділеними в той період з Фонду на будівництво та ремонт доріг (53,0% від загальної суми), то зовсім небагато.

Окреслимо ще морально-етичний аспект проблеми. На жаль, про не зовсім «теплий» прийом наших громадян, які повернулися 20.02.2020 з міста Ухань КНР, знають за межами нашої держави і дають цьому негативну оцінку. Мова йде про їх розміщення на обсервацію в Медичному центрі Національної гвардії України в Нових Санжарах на Полтавщині, що супроводжувалося безладами. Наприклад, в тій же Італії добре пам'ятають, «... що сталося в Україні, коли приїхав автобус з евакуйованими з Китаю, - його закидали камінням», при цьому наголошується, що для італійців «... немає проблеми хворих поруч» [14]. Зазначене нам варто взяти до уваги.